История Полтавы

Козловский, Иван Семенович

• 

Подробности

Просмотров: 59378

Іван Семенович Козловський [11(24).III.1900 - 16.XII.1993].

Ім'я народного артиста СРСР, Героя Соціалістичної праці, лауреата двох Сталінських премій та Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка Івана Семеновича Козловського широко відоме в усьому світі.

І. С. Козловський народився в селі Мар'янівка біля м. Біла Церква. У 8 років хлопчика прийняли співаком у Михайлівський Златоверхий монастир, де він прожив близько десяти років. Сімнадцятилітнім юнаком Іван надійшов у Київський музично-драматичний інститут, а наприкінці 1918 року почав співати в Полтавському музично-драматичному театрі [оперному театрі]. Служба в Червоній армії тимчасово перервала його артистичну діяльність. Лише один раз червоноармієць І. Козловський за запрошенням адміністрації оперного театру замінив хворого артиста і виступив в опері Ш. Гуно "Фауст". Учасник цього спектаклю – відомий співак Платон Цесевич пророчив молодому співаку блискуче майбутнє. Слова ці виявилися пророчими. По закінченні служби в Червоній армії І. С. Козловський вступає до оперного театру. Участь у спектаклях Харківського і Свердловського театрів опери і балету передує вступу в трупу Великого театру СРСР у 1926 році. Перша, виконана їм на столичній сцені, невелика партія Юродивого в опері "Борис Годунов" М. Мусоргського стала однією з центральних у спектаклі. І. С. Козловський проспівав понад 50 найрізноманітніших партій: від мудрого старця Берендея в опері "Снігурка" Н. Римського-Корсакова до юного Ромео в "Ромео і Джульєтті" Ш. Гуно. Різноманітна концертна діяльність И. С. Козловського. У його репертуарі – класичні добутки Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шумана, Лисенка, Гулака-Артемовського, Глинки, Даргомижського, Бородіна, Чайковського, Листа, Рахманінова; вокальні твори радянських композиторів; українські й російські народні пісні та романси.

Протягом декількох років І. С. Козловський був художнім керівником організованого по його ініціативі Державного ансамблю опери, де їм був здійснений ряд постановок.

Надзвичайно красивий голос світлого сріблястого тембру, широкого диапазону з вільним верхнім регістром, висока художня і технічна майстерність, безустанні творчі шукання – такі були характерні риси співака.

Не дивлячись на те, що Козловський мав всесвітню слову, був відзначений найвищими радянськими нагородами, його важко назвати щасливою людиною. Внаслідок цькування він дуже рано (в 54 роки, хоча з успіхом виступав до 87-ми років) змушений був залишити Великий театр.

Його ніколи не випускали за кордон в розвинені країни. Адже по той бік "залізної завіси" жив (ніхто в СРСР цього не знав), ІНШИЙ ЗНАМЕНИТИЙ СПІВАК КОЗЛОВСЬКИЙ – Федір Семенович, рідний брат Івана Семеновича. У 1919 році він виїхав на гастролі до Європи з хором Кошиця, і коли прийшла звістка, що червона Росія окупувала Україну, відмовився (як і весь склад хору) повернутися на Батьківщину. (Це була велика таємниця Івана Семеновича, про яку він не міг говорити навіть з найближчими друзями). Федір Семенович скінчив свої дні священиком поблизу Нью-Йорку.

Не був Іван Семенович щасливим і в особистому житті. Розлучившись з першою дружиною [Герцик Олександра Олексіївна], він зв'язав життя з актрисою Г.Сергєєвою (1914-2000), яка народила йому двох дочок, та під старість залишила його, так що Козловський доживав свої дні зовсім самотній... Іван Семенович – як і брат, також глибоко віруюча людина – мріяв закінчити свої дні у монастирі. Але цьому не призначено було збутися.

Треба сказати, що Козловський був великим українським патріотом. Україна завжди займала найважливіше місце в його серці. Іван Семенович підтримував найтісніші зв'язки із київськими митцями ба навіть із земляками-мар'янівцями. У його московській квартирі завжди лунала українська мова. Серед репертуару співака були "політично небезпечні" українські твори: "Мені однаково" на слова Т.Г.Шевченка, пісні українських січових стрільців (із дещо зміненим текстом) та ін. Іван Семенович заповів поховати себе в рідній Мар'янівці, сам вибрав місце для могили – але й останню волю митця не було виконано: великий українець знайшов свій останній притулок на офіціозному Новодівочому цвинтарі в Москві.

Московські шовіністи від мистецтва робили і роблять все, щоб викреслити українську сторінку біографії Козловського. Перш за все це стосується видання його українських творів. Якщо оперні арії чи романси російською мовою можна купити в Москві на кожному кроці, то українські твори неможливо знайти ніде ні за які гроші, хоча на них існує величезний попит. Деякі його найкращі записи українською мовою (див. дискографію) не перевидавались по 50-60 років. Лише завдяки старанням доньки Анни Іванівни та Президенту Фонду Козловського Бели Руденко 24 березня 2004 р. нарешті відбулася презентація подвійного компакт-диску з українськими творами у виконанні Івана Семеновича, який московська фірма MOROZ Records, на жаль, зробила дуже недбало.

Вельми красномовними є більшість виданих у Москві біографій Козловського. В одній з довгого перечислення композиторів меломан може дізнатися навіть, що Козловський виконував твори Шапоріна та Власова, проте у списку немає... українських класиків Гулака-Артемовського та Лисенка. Автор іншої пише, що "с большим мастерством исполняет И. С. Козловский русские старинные романсы" – та йому "невідомо", що співак тричі записував один лише славетний український романс "Коли розлучаються двоє", інші українські твори цього жанру. Як правило, пишуть, що Козловський (який, нагадаю, переїхав у Москву вже сформованим, відомим співаком, солістом оперного театру столиці України, маючи 26 років) "является ярким представителем русской вокальной школы" (!). В останні роки шовіністичне нахабство перейшло усі межі – в Москві співакові вже навіть... змінено національність. Він тепер не "советский" чи хоча б "российский" (строго коректно було б "украинский и российский", а... "русский" певец (див. ілюстрацію внизу).

Але викреслити Івана Семеновича Козловського з довгого ряду великих митців-українців не вдасться нікому.

Українська ювілейна монета

Джерело:

Український репертуар Івана Козловського та його записи

http://ukrsong.narod.ru/htmls/kozlov.html

 

Козловский, Иван Семенович (1900-1993), русский певец (лирический тенор). Родился в селе Марьяновка (Киевская губерния) 11 (24) марта 1900. Выходец из крестьянской семьи, Козловский закончил Киевскую учительскую семинарию, а затем там же в 1919 — музыкально-драматический техникум. В 1916-1926 пел в передвижных оперных труппах, в частности в Полтаве и Харькове; в 1925 — солист Свердловского театра; в 1926 был принят в труппу московского Большого театра, солистом которого являлся до 1954 (дебютировал в партии Альфреда в Травиате Верди). В репертуаре Козловского насчитывалось ок. 50 оперных партий, в их числе его "коронные" роли русского репертуара: Юродивый в Борисе Годунове Мусоргского, Ленский в Евгении Онегине Чайковского, Владимир Галицкий в Князе Игоре Бородина, Царь Берендей в Снегурочке Римского-Корсакова. Исполнял он также партии западного репертуара, среди которых выделялись Лоэнгрин в одноименной опере Вагнера, граф Альмавива в Севильском цирюльнике Россини.

С 1919 и до последних лет жизни Козловский много выступал в концертах, преимущественно с программами русских старинных романсов, русских и украинских народных песен, камерной лирики русских композиторов (Глинка, Даргомыжский, Чайковский, Рахманинов). В 1938-1941 был организатором и художественным руководителем Государственного ансамбля оперы в Москве, с которым осуществил ряд постановок опер в концертном исполнении.

Голос Козловского — высокий (лирический) тенор красивого и очень индивидуального, сразу распознаваемого тембра; обладая счастливой внешностью, певец был в высшей степени артистичен (и на сцене, и на концертной эстраде) и, как крупные русские артисты старой школы, умел выразительно артикулировать текст. Пение Козловского было исключительно эмоциональным, иногда даже балансирующим на границе строгого вкуса (это случалось преимущественно в западном репертуаре). Зато его можно считать непревзойденным интерпретатором таких оперных партий, как Юродивый и Царь Берендей, и многих старинных романсов; в поздние годы Козловский также пел и записывал русскую духовную музыку.

Умер Козловский в Москве 24 декабря 1993.

Источник:

http://slovari.yandex.ru/dict/krugosvet/article/2/2a/1007377.htm