История Полтавы

Боровиковский, Владимир Лукич

Подробности

Просмотров: 58783

Портрет работы И. С. Бугаевского-Благодатного (1825)

Боровиковський, Володимир Лукич (24.07/4.08.1757, Миргород — 6/18.04.1825, Петербург) - живописець-портретист, автор картин на алегоричні та релігійні сюжети, академік Петербурзької Академії мистецтв (1795 р.).

Походив зі старої козацької рідні, в якій малярство було деякою мірою родовим заняттям. Самостійне життя почав з армії (відслужив 10 років у Миргородському полку). Рання творчість була пов'язана з традиціями українського живопису XVIII ст. (портрет бурмистра Полтави П. Руденка, 1778 р.). Написав багато ікон для сільських церков на Полтавщині (майже всі роботи були знищені в радянський час). У 1787 р. розписав "подорожній" палац Катерини II у Кременчуці. Розписи імператриці сподобались, і провінційному іконописцю відкрився шлях до кар'єри. У 1788 р. 31-річний художник, якому трохи згодом "підправили" прізвище, перебрався до Петербурга. Покровителем миргородця став один з найосвіченіших людей того часу М. Львов. У 1795 р. В. Боровиковський отримав звання академіка — випадок, майже безпрецендентний для художника, який не пройшов академічної виучки. Через 7 років В. Боровиковський став радником Академії мистецтв, але підступи заздрісників позбавили його можливості викладати в портретних класах. Митець мав приватну школу. Незважаючи на переслідування інтриганів, жив по совісті, піклувався про своїх учнів, допомагав землякам і родичам (своєї сім'ї у нього не було). В пошуках життєвого ідеалу в 1802 р. вступив до масонської ложі "Вмираючий сфінкс", у 1819 р. став членом містичного гуртка Н. Татаринової. Із збереженої переписки митця із земляками (1795—1819 рр.) довідуємося, що В. Боровиковський до кінця своїх днів залишився типовим "полтавцем", дотримуючись на чужині українських звичаїв і традицій, та все мріяв повернутися на Батьківщину. За своє життя митець створив близько 500 живописних полотен, абсолютну більшість з яких складають портрети. Шедевром В. Боровиковського є портрет М. Лопухіної (1797 р.). До кращих творів майстра належать портрети Катерини II (1794 р.), В. Арсеньєвої (1795 р.), Г. Державіна (1795 р.), Ф. Боровського (1799 р.), Павла I (1800 р.), О. Куракіна (1801—1802 pp.), О. Безбородько з доньками (1803 р.), М. Долгорукової (1811 р.).

Свідчення. Історик мистецтва О. М. Бенуа 1870—1960):

"Кожен його твір дає величезну насолоду чудовою ... гамою сіро-зелених, білих, блідо-жовтих барв... Коли порівняти малювання Боровиковського із сучасним йому західноєвропейським, то можна знайти хіба в англійців щось подібне нашому майстрові, і то з погляду чисто технічної досконалості...".

Джерело::

Білоусько О.А, Мирошниченко В.І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 125-126

Портрет роботи І. Бугаєвського-Благодарного - http://www.rodon.org/art-071017123219

Боровиковський (Боровиківський), Володимир Лукич. Справж. прізв. – Боровик, за козацькими документами – Боровиченко; 24.07/04.08.1757, м. Миргород, тепер райцентр Полтавської обл. – 06/18.04.1825, м. С.-Петербург, Росія) – портретист, малювальник образів, літограф, акад. (1795), радник (1802) С.-Петербурзької АМ.

Син Луки Боровика. Як козацький старшина служив у Миргородському полку (з 1774), малюванню ікон учився у батька. З 1788 мешкав у С.-Петербурзі, де удосконалював майстерність у Д. Левицького й австрійця Й.-Б. Лампі-старшого.

У миргородський період Б. створив позначені українськими традиціями образи для Троїцької церкви м. Миргород («Богоматір з немовлям», 1784, «Богоматір на троні з двома святими», 1780-ті, обидві у НХМУ), плащаницю для родини Ломиківських-Апостолів з с. Шахворостівка (1786, до війни зберігалася у Миргородському КМ); портрети українського поета В. Капніста, його дружини, гетьмана Д. Апостола, переяславського наказного полковника Л. Полуботка, С. Миклашевської (обидва – 1786, Лебединський ХМ), полтавського бургомістра, полковника П. Руденка (поч. 1780-х, Дніпропетровський ХМ); іконостас для мурованої Михайлівської церкви у с. Кибинці. Подарував для Воскресенської церкви м. Миргород плащаницю (1789, експонувалася в музеї Київської духовної академії, нині в Архангельському КМ). Значну частину творчої спадщини Б. займають численні ікони для іконостасів у м. Торжок (РФ), м. Могильов (Білорусь), с. Романівка на Чернігівщині (1814–1815), трьох храмів м. С.-Петербург (1809–1820-ті). У портретах Б. майстерно і блискуче відтворював образи представників різних станів, їх психологічні особливості, неповторність і духовний світ, чари жіночої вроди, безпосередність і ліричність дітей. Мистець займався мініатюрою й літографією. Твори Б. представлені у багатьох музейних збірках України й РФ, Західної Європи, зокрема, у Франції (Париж, Лувр), США («Аляскинська мадонна» у катедральному соборі м. Сітка).

Літ.: Горленко В. Художник В. Л. Боровиковский // КС. – 1884. – Т. VІІІ. – Апр. – С. 701-709; Roshe D. Vradimir Loukitch Borovikovski // Gazette des beaux-arts. – Paris, 1908. – № 36. – Р. 367-381, 485-501; Павловский, 1912. – С. 25-26; Горленко В. Володимир Боровиковський. – Полтава, 1919; Савицька М. Володимир Боровиковський: Нар. 27 лип. 1757 // Рідне слово. – Полтава. – 1919. – 30 лип./12 серп. – № 4. – С. 2-3; Калюжний І. Видатний художник-портретист // Червона трибуна. – Миргород. – 1955. – 17 квіт. – № 46 (3618). – С. 4; В. Л. Боровиковський. 1757–1825 // Полтавщина: Короткий довід.-путівник. – Вид. 2-е. – Харків, 1969. – С. 183; Ейдельнант Н. Нове про В. Л. Боровиковського // ОМ. – 1971. – № 1. – С. 15-16; Словник художників України. – К., 1973. – С. 33; Алексеева Т. В. Владимир Лукич Боровиковский и русская культура на рубеже 18–19 веков. – Москва, 1975; Розсоха, 2002. – С. 202-213; ЕУ, Т. 1, 1993. – С. 161-162; Ханко, 2002. – С. 28-29; Ханко В. Миргородський мистецький словник (кін. ХVІІ – поч. ХХІ сторіччя): Персоналії. – Полтава, 2005. – С. 44-48.

В. М. Ханко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua