История Полтавы

К родной земле с любовью (к 105-летию со дня рождения полтавского художника-пейзажиста Павла Матвеевича Горобца)

• 

Подробности

Просмотров: 10575

До рідної землі з любов’ю
(до 105-річчя з дня народження полтавського художника-пейзажиста
Павла Матвійовича Горобця)

28 січня 2010 року виповнюється 105 років від дня народження відомого художника-пейзажиста Павла Матвійовича Горобця.

Його ім’я, як і ім’я Л.С.Вайнгорта тісно пов’язане з рідним містом. У свій час вони разом творили мистецьку історію Полтави, часто зустрічалися. У сімейному архіві П.М.Горобця збереглася вирізка з газети  "Зоря Полтавщини" від 16 липня 1948 року.

Стаття під назвою "Літературна середа" розповідає про зустріч у редакції представників преси  з художниками, скульпторами і архітекторами міста. У ній приймали участь скульптори Хома, Багрій Ю.Ф., Кіреєв, художник П.М.Горобець і головний архітектор міста Л.С.Вайнгорт, який розповідав про плани відбудови Полтави.

Зустрічі Л.С.Вайнгорта і П.М.Горобця відбувалися не тільки в редакції. Кожний з них дарував рідному місту свій талант, щоб кращим і духовно багатшим ставало життя полтавців.. Як у людей однієї епохи у них було багато спільного.

У рідних краєвидах землі полтавської П.М.Горобець мав невичерпне джерело натхнення. Любов’ю до рідного краю, захопленням музикою, театром, мистецтвом він  зобов’язаний своєму батькові, який працював набірником у місцевій типографії і,  на жаль, рано пішов з життя , коли сину ледь виповнилося 17 років.

Малювати П.М.Горобець почав дуже рано. Спочатку перемальовував журнали мод у матері-швачки, потім, ще хлопчиком, був частим гостем   сусіда-француза, який маючи художню освіту давав уроки малювання в сім’ях  заможних полтавців.

Перші самостійні роботи майбутнього художника датовані 1911-1915 рр. Це краєвиди Павленків, провулку, де він жив (в районі палацу "Листопад" був провулок Бабичівський), Хрестовоздвиженського монастиря. Всі вони виконані олійними фарбами.

Велике враження на маленького Павла справила завіса нашого драматичного театру, виконана відомими російським художником-передвижником Г.Г.Мясоєдовим, який оселився у Полтаві. П.Горобця зачарував написаний художником український пейзаж. Вдома він багато разів намагався відтворити побачене.

Пощастило П.М.Горобцю і з учителями.

Перший – Г.Г.Цисс (1869-1934) – сам полтавчанин, людина високої культури, кришталево чистої душі, прекрасний художник-живописець, майстер жанрової картини, особливо тонкий портретист, успадкував кращі традиції  мистецтва часів І.Ю.Рєпіна, у якого навчався у 1896-1900 р. у Петербурзькій Академії мистецтв.

На протязі чотирирічного навчання у студії в І.І. Цисса П.Горобець отримав необхідні йому початкові професійні знання, а головне – визначив свій шлях у мистецтві. Пізніше між ними зав’язалася щира дружба, яка позитивно відзначилася на творчості молодого художника. А це дуже важливо: на початку шляху відчувати тверду підтримку зрілого майстра.

Як дорогу пам’ять все життя художник беріг два портрети, писані з нього Г.Г.Циссом. Зараз вони знаходяться у колекції  художнього музею.

Крім Г.Г.Цисса, в той час у Полтаві працювали й інші високопрофесійні художники: Розенбаум С.А., Брукман М.Б., Орлов І.І., Донцов М.О., Ангельський Д.І., Федоренко А.Я. У цій групі художників, об’єднаних спільною метою, спільними прагненнями панувала дружня атмосфера. Разом вони ходили на етюди. Збиралися у художньому музеї для бесід, взаємних консультацій, вивчали рідкісні книги по мистецтву з музейної бібліотеки. Всі вони бували частими гостями в родині П.М.Горобця, про що свідчать фотографії з сімейного архіву.

По різному склалися їх долі, але вдячність за спілкування і теплі спогади про них Павло Матвійович проніс крізь усе життя.

У 1926 році у Полтаві було засновано АХЧУ (Асоціацію художників Червоної України) і була відкрита перша виставка полтавських художників. З цього часу П.М.Горобець стає постійним учасником міських, обласних, а потім і всесоюзних  художніх виставок .

Але молодий художник мріяв продовжити навчання і у 1928 році вступивши до Харківського художнього технікуму в клас пейзажного живопису професора М.Г.Бурачека (1871-1942), який отримав художню освіту в Київській  рисувальній школі М.Мурашка, а потім навчався у Краківській Академії красних Мистецтв у відомого пейзажиста Яна Станіславського. Після цього виїхав до Парижу, де працював і вчився у Матісса і в Академії Рансона. У 1912 році він повернувся в Україну.

Чудовий педагог, Бура чек М.Г. навчив свого учня бачити в природі симфонію фарб, відчувати її чарівну красу і не копіювати його, як вчителя, а вчитися живописати.

Коли навчання у Харкові закінчилося, вчитель і учень весь час продовжували листування і зустрічі. М.Г.Бурачек, відвідуючи Полтаву, завжди був бажаним гостем П.М.Горобця.

В одному з листів до свого колишнього учня М.Г.Бурачек писав: "У Вашій особі я знайшов молодого друга, ще одного з невеликої групи моїх молодих друзів у мистецтві, на яких я дивлюсь як на мою зміну. Ви людина талановита і мистецтво у Ваших руках, але з ним не можна лукавити: воно вимагає безмежної любові, щирості і відвертості".

Збереглися фотографії М.Г.Бурачека і М.П.Горобця датовані 1934 роком, коли вони разом побували у Міжгір’ї на Дніпрі. Є і пейзаж "Міжгір’я", який художник писав разом з учителем. Це світла прозора робота, дивлячись на яку відчуваєш сріблясто-рожеву красу літнього ранку. 

З дитинства П.М.Горобець захоплюється не тільки малюванням, літературою, театром, а й музикою. Спочатку він співав у гімназичному хорі, потім опанував фортепіано, скрипку, гітару і альт.

У 20-30-х роках він захопився сценою, грав у народному театрі в п’єсах російських і українських драматургів і навіть сам ставив і оформляв спектаклі.

До війни П.М.Горобець працював художником-оформлювачем у кінотеатрах "Колізей" і "Червона зірка", потім художником-кореспондентом в газеті ""Більшовик Полтавщини" (колишня назва "Зорі Полтавщини"). Постійно в газеті з’являлися його рецензії на спектаклі і зарисовки акторів у ролях .

Велика Вітчизняна війна, як і  в багатьох, забрала п’ять кращих років творчості художника. Хоча і  на фронті він ніколи не полишав олівця і маленького альбому. Значна частина його військових рисунків знаходиться в музеї Великої Вітчизняної війни у Москві, частину він передав до нашого краєзнавчого музею. У переможному 1945 році художник приймав участь у "Виставці Перемоги" в німецькому містечку Лабіау. Після цієї виставки багато робіт П.Горобця залишилось в Росії. З війни він повернувся з Орденом Вітчизняної війни і багатьма медалями.

Йому судилося  знову прийти до своєї школи – полтавського художнього музею, де він працював спочатку заступником, а потім директором.

Весь час П.М.Горобець багато уваги приділяв пропаганді образотворчого мистецтва: виступав з лекціями, займався музейною справою, поповненням колекції музею.

Під час роботи директором музею полтавці мали змогу знайомитися з виставками Третьяковської галереї, петербурзького Ермітажу, музею О.С.Пушкіна.

І, звичайно, чималий час забирала улюблена справа – пейзажний живопис. З 1945 року П.М.Горобець член Союзу художників СРСР. Багато своїх робіт він дарував клубам, колгоспним музеям. Подарував колекцію СШ №3 (будинок колишньої  гімназії, де він навчався). Чимало робіт художника у приватних збірках колекціонерів у більш ніж десяти країнах світу.

Біля 70 виставок відбулося за життя майстра. Остання, персональна,  у києві, у 1973 році за рік до смерті. Не кожний український художник міг похвалитися на той час виставкою в столиці. Вона пройшла з великим успіхом і мала численні схвальні відгуки.

Всього за своє життя художник написав більш тисячі пейзажів, а його графічна колекція налічує сотні рисунків і дружніх шаржів. Теми його творів – природа рідної Полтавщини в різні пори року, краєвиди Криму, дніпровські береги.

Творчість майстра стала органічним виявом його особистості. Він захоплювався красою природи, музикою, літературою, театром – і все це визначило його внутрішній світ.

Мистецтво П.М.Горобця є прикладом високого професіоналізму, зразком справжної культури, щедрості душі і серця.

І невипадково, коли у Лондоні у 2000 році був виданий каталог-словник видатних "Російських і українських художників 1900-1980 рр." достойне місце в ньому зайняло ім’я нашого земляка, одного з кращих українських пейзажистів ХХ ст. Павла Матвійовича Горобця.

Джерело:

Полтава: архітектура, історія, мистецтво. Матеріали III наукової конференції "Вайнгортівські читання", грудень 2009 р. – Полтава. 2009. Стор. 235-238.

---

© Цвєткова О.
При використанні, посилання
на автора обов'язкове.