Исторические этапы церковного строительства Полтавы
- Подробности
- Просмотров: 17670
Валерій Трегубов, кандидат архітектури. Історичні етапи церковного будівництва Полтави // Полтавські єпархіальні відомості. - Ч. 7. - 2001. С.44-53.
Серед споруд, що завжди визначали своєрідність обличчя будь-якого історичного українського міста, особливе значення мали церковні будівлі, які були найголовнішими об'єктами, його культурно-духовними центрами, містобудівними та композиційними домінантами. Їм завжди відводились найкращі, найвиразніші місця. Храми були матеріальними носіями ментальності нації, найвищих надбань її культури і традицій. Храмові комплекси були головними вузлами містобудівної структури кожного міста, у тому числі й нашої Полтави.
Церковна архітектура Полтави має декілька етапів свого розвитку. Перші п'ять дерев'яних храмів Полтави виникли протягом XVII — початку XVIII сторіч разом із спорудженням та розбудовою Полтавської фортеці. На жаль, більшість їх образів не відома сучасникам, і ми знаємо про них тільки з архівних джерел. На плані Полтави 1722 року (так званому плані Івана Бишева) зазначені Успенський, Спаський, Різдва Христового, Миколаївський та Георгіївський храми. До нашого часу з них залишилася лише Спаська церква, одягнена як історична пам'ятка в середині XIX сторіччя у мурований футляр (іл.1).
У ті ж часи у передмістях Полтави (нині — в межах міста) з'являються дерев'яні храми: у передмісті Поділ — храм Різдва Пресвятої Богородиці, у Павленках — Святопокровський храм (1707-1708 рр.). На території старого Всіхсвятського цвинтаря (нині вул. Новий Базар) у 1740 році споруджується дерев'яний Всіхсвятський храм.
До середини XVIII сторіччя містечко суттєво зросло, економічно зміцніло, і заможна полтавська козацька старшина за власний кошт протягом 1748-1770 рр. споруджує перший мурований градський собор Успіння Пресвятої Богородиці, який згодом став кафедральним собором Полтавської єпархії. Собор було зведено архітектором Стефаном Стабанським поруч з дерев'яним Успенським храмом, який згодом розібрали та перенесли до села Івашок Полтавського повіту. У 1774-1801 рр. на захід від собору було зведено чотириярусну муровану дзвіницю, яка збереглася до цього часу (іл.2).
Спорудженням Святоуспенського собору було розпочато другий, найяскравіший етап барокового храмового будівництва Полтави. У другій половині XVIII сторіччя в Полтаві на визначальних місцях послідовно з'являються величні муровані п'ятибанні храми Воскресіння Господнього (1770-78 рр.) (іл.3.) та Стрітення Господнього (1782-1787 рр.) (іл.4). На Мазурівській горі зводиться мурований однобанний тетраконховий Святомиколаївський храм (1774 р.), до якого в 1852 р. була виконана базилікальна двоповерхова добудова із Юріївським пре столом, що збереглася до наших часів. Поруч із Святомиколаївським храмом споруджується мурована пізньобарокова дзвіниця (1784 р.) (іл.5).
У 1762 р. у передмісті Полтави — с. Пушкарівці (нині — в межах Полтави) було споруджено однобанну тетраконхову муровану барокову соборну церкву Вознесенського монастиря (іл.6).
Перетворення Полтави на початку XIX сторіччя з пові-тового у губернське місто, її реконструк-ція у відповідності до регулярного генера-льного плану, спо-рудження великої кількості мурованих громадських та житлових будинків потребували значних інвестицій саме у цивільне будівництво. Третя хвиля активного храмового будівництва почалась лише з другої половини XIX сторіччя, коли принципово сформувалася цивільна забудова Полтави.
На міському цвинтарі (нині — парк ім. І.П. Котляревського) будується мурована п'ятибанна Всіхсвятська церква з прибудованою дзвіницею (1858-64 рр.), в архітектурі якої, не зважаючи на домінування в той час класичних традицій, чітко простежуються барокові риси (іл.7).
|
Саме з другої половини XIX сторіччя в мурованій церковній архітектурі Російської імперії починає домінувати так званий "консисторський" стиль, який спирався на еклектичні принципи. Використовуючи архітектурні мотиви давньоруських, переважно володимиро-суздальських храмів, єпархіальні архітектори насаджують абсолютно не притаманну Україні церковну стилістику. Саме такими були п'ятибанна з прибудованою дзвіницею Преображенська (ринкова) церква (1859-1870 рр.) (іл.8), Святотроїцька однобанна із прибудованою наметовою багатоярусною дзвіницею церква на Сінній площі (в районі нинішнього будинку архіву) (1894 р.) (іл.9), каплиця в пам'ять імператора Олександра II (1883 р.) (іл.10), церква Різдва Пресвятої Богородиці (1896-99 р.) (іл.11), Макаріївська церква (1901-1903 рр.) (іл.12). У псевдоруському стилі було зведено однобанну муровану Святопокровську (Павленківську) (1903 р.) (іл.13) та Вознесенську (Кобищанську) церкви.
|
Яскравим явищем в духовному житті міста стало перенесення у 1908 р. з Ромен до Полтави унікальної пам’ятки народної дерев’яної архітектури, п'ятибанної церкви Покрови Пресвятої Богородиці, спорудженої у 1764-70 рр. останнім кошовим Запорізької Січі Петром Калнишевським (іл.14).
В межах нинішньої Полтави (до жовтня 1917 р. — в її передмістях) існувало ще кілька православних об'єктів. Серед них найголовнішим був Хрестоздвиженський монастир (іл.15). Його собор (1689-1709 рр.) є єдиним в Україні семибанним мурованим храмом, виконаним у стилістиці раннього бароко. У монастирській огорожі в різні часи було побудовано теплу муровану однобанну трапезну церкву Святої Трійці (1750 р, перебудована у 1864 р.), чотириярусну дзвіницю у стилі пізнього бароко (1786 р.), однобанну трапезну церкву Симеона Богоприїмця (1887 р.).
На полі Полтавської битви було зведено п'ятибанну муровану Церкву Св.Сампсонія Странноприїмця (1852-56 рр., реконструкції 1895, 1908 рр.) (іл.16).
Під час докорінної реконструкції братської могили російських воїнів на полі Полтавської битви на терені XIX-XX сторіч в її пагорбі було влаштовано склепінну залу, в якій існував храм в ім'я св. Апостолів Петра і Павла.
|
Поблизу Полтави неподалік від повороту на село Горбанівку в 1891 році було споруджено дворівневу каплицю у пам'ять про спасіння імператора Олександра III і його родини (іл.17).
У 1911-14 рр. на нинішній Зіньківській вул. було споруджено останню полтавську церковну споруду дожовтневої доби — меморіальну каплицю, яка є унікальною, вишуканою пам'яткою церковної архітектури, виконаною в українському народному (земському) стилі. Її фронтони і стіни прикрашено високохудожніми майоліковими сюжетними та орнаментальними панно (іл.18).
Крім православних храмів у Полтаві існував римо-католицький Хрестоздвиженський костьол (1852-59 рр.) (іл.19) та лютеранська Петропавлівська кірха, споруджена у 1877-81 рр. (іл.20).
Перша світова війна, жовтень 1917 року, громадянська війна, наступні деся-тиліття панування атеїстичної влади надовго зупинили розвиток церков-ного будівництва Полтави. Не спо-рудження, а мето-дичне знищення найкращих пам'яток міста стало "нормою" політичного та архітектурного життя всієї країни. Переважна більшість видатних храмів Полтави у 1930-ті та 1960-ті роки була зруйнована.
Відродження церковного будівництва в Полтаві розпочалося лише на початку 1990-х рр. спорудженням однобанного мурованого храму Покрови Пресвятої Богородиці (буд. 1993-1996 рр., арх. В. Трегубов та С. Шпіка), запроектованого з використанням українських барокових композиційних принципів (іл.21). Храм став початком великого церковного комплексу в мікрорайоні "Сади-2", де, крім нього, планується збудувати великий п'ятибанний Володимирський собор (іл.22), дзвіницю, інші церковні споруди.
|
Наприкінці 1990-х рр. в огорожі Хрестоздвиженського монастиря було побудовано новий Святотроїцький храм, який за формами вирішено контекстуально до знищеної історичної церкви (арх. Ю.Олійник) (іл.23).
У 1999 році у складі меморіального комплексу загиблим захисникам правопорядку була споруджена каплиця-пам'ятник (арх. М. Карюк, В. Шевченко) (іл.24).
З 1996 року на базі Полтавського державного технічного університету працює проектно-дослідницька майстерня "Храм" (керівник майстерні — канд. арх. В. Трегубов), основними напрямами роботи якої є проектування нових православних храмів, практична реконструкція та реставрація історичних церковних об'єктів, а також історичні та теоретичні дослідження сакральної архітектури.
|
Саме майстернею "Храм" виконані наукові об'ємно-просторові реконструкції переважної більшості знищених церковних об'єктів Полтави, проект храму Пантелеймона Цілителя, спорудженого у парку ім. Котляревського біля могили славетного письменника (буд. 1999-2000 рр., арх. В. Трегубов, О. Бєлявська) (іл.25), ескізний проект храму Юрія Переможця, образно-композиційне вирішення якого підпорядковане історичній каплиці-пам'ятнику, біля котрої планується його зведення (іл.26). Головною науково-дослідницькою роботою майстерні є проект відтворення видатної пам'ятки доби українського бароко — Святоуспенського кафедрального собору, відбудова якого розпочалася влітку 2000 р.
|
|
Таким чином, четверта, сучасна хвиля розвитку церковного будівництва в Полтаві переконливо свідчить про початок духовного відродження міста.
Валерій Трегубов, кандидат архітектури,
доцент Полтавського державного
технічного університету імені Ю.Кондратюка,
керівник проектно-дослідницької майстерні “Храм”,
головний архітектор Полтавської єпархії,
президент Полтавського обласного Фонду
відтворення видатних пам’яток
історико-архітектурної спадщини.
Ссылки на эту страницу
1 | Очерки истории архитектуры
[Нариси історії архітектури] - пункт меню |
2 | Трегубов Валерий Александрович
[Трегубов Валерій Олександрович] - пункт меню |
3 | Указатель книг и статей по названиям
[Покажчик за назвами] - пункт меню |