История Полтавы

Исторические этапы церковного строительства Полтавы

• 

Подробности

Просмотров: 17904

Валерій Трегубов, кандидат архітектури. Історичні етапи церковного будівництва Полтави // Полтавські єпархіальні відомості. - Ч. 7. - 2001. С.44-53.

Серед споруд, що завжди визначали своєрідність обличчя будь-якого історичного українського міста, особливе значення мали церковні будівлі, які були найголовнішими об'єктами, його культурно-духовними центрами, містобудівними та композиційними домінантами. Їм завжди відводились найкращі, найвиразніші місця. Храми були матеріальними носіями ментальності нації, найвищих надбань її культури і традицій. Храмові комплекси були головними вузлами містобудівної структури кожного міста, у тому числі й нашої Полтави.

Іл.2. Дзвіниця Святоуспенського собору. Світлина Валерія Трегубова. Червень 2000 р. Б.

Церковна архітектура Полтави має декілька етапів свого розвитку. Перші п'ять дерев'яних храмів Полтави виникли протягом XVII — початку XVIII сторіч разом із спорудженням та розбудовою Полтавської фортеці. На жаль, більшість їх образів не відома сучасникам, і ми знаємо про них тільки з архівних джерел. На плані Полтави 1722 року (так званому плані Івана Бишева) зазначені Успенський, Спаський, Різдва Христового, Миколаївський та Георгіївський храми. До нашого часу з них залишилася лише Спаська церква, одягнена як історична пам'ятка в середині XIX сторіччя у мурований футляр (іл.1).

Іл.3. Храм Воскресіння Господнього. Світлина поч. XX ст.

У ті ж часи у передмістях Полтави (нині — в межах міста) з'являються дерев'яні храми: у передмісті Поділ — храм Різдва Пресвятої Богородиці, у Павленках — Святопокровський храм (1707-1708 рр.). На території старого Всіхсвятського цвинтаря (нині вул. Новий Базар) у 1740 році споруджується дерев'яний Всіхсвятський храм.

До середини XVIII сторіччя містечко суттєво зросло, економічно зміцніло, і заможна полтавська козацька старшина за власний кошт протягом 1748-1770 рр. споруджує перший мурований градський собор Успіння Пресвятої Богородиці, який згодом став кафедральним собором Полтавської єпархії. Собор було зведено архітектором Стефаном Стабанським поруч з дерев'яним Успенським храмом, який згодом розібрали та перенесли до села Івашок Полтавського повіту. У 1774-1801 рр. на захід від собору було зведено чотириярусну муровану дзвіницю, яка збереглася до цього часу (іл.2).

Спорудженням Святоуспенського собору було розпочато другий, найяскравіший етап барокового храмового будівництва Полтави. У другій половині XVIII сторіччя в Полтаві на визначальних місцях послідовно з'являються величні муровані п'ятибанні храми Воскресіння Господнього (1770-78 рр.) (іл.3.) та Стрітення Господнього (1782-1787 рр.) (іл.4). На Мазурівській горі зводиться мурований однобанний тетраконховий Святомиколаївський храм (1774 р.), до якого в 1852 р. була виконана базилікальна двоповерхова добудова із Юріївським пре столом, що збереглася до наших часів. Поруч із Святомиколаївським храмом споруджується мурована пізньобарокова дзвіниця (1784 р.) (іл.5).

Іл.6. Вознесенська церква. Світлина 2000 р. Б.

У 1762 р. у передмісті Полтави — с. Пушкарівці (нині — в межах Полтави) було споруджено однобанну тетраконхову муровану барокову соборну церкву Вознесенського монастиря (іл.6).

Іл.7. Всіхсвятська церква. Світлина поч. XX ст.

 Перетворення Полтави на початку XIX сторіччя з пові-тового у губернське місто, її реконструк-ція у відповідності до регулярного генера-льного плану, спо-рудження великої кількості мурованих громадських та житлових будинків потребували значних інвестицій саме у цивільне будівництво. Третя хвиля активного храмового будівництва почалась лише з другої половини XIX сторіччя, коли принципово сформувалася цивільна забудова Полтави.

На міському цвинтарі (нині — парк ім. І.П. Котляревського) будується мурована п'ятибанна Всіхсвятська церква з прибудованою дзвіницею (1858-64 рр.), в архітектурі якої, не зважаючи на домінування в той час класичних традицій, чітко простежуються барокові риси (іл.7).

Іл.10. Каплиця в пам'ять імператора Олександра II. Світлина поч. XX ст.

Саме з другої половини XIX сторіччя в мурованій церковній архітектурі Російської імперії починає домінувати так званий "консисторський" стиль, який спирався на еклектичні принципи. Використовуючи архітектурні мотиви давньоруських, переважно володимиро-суздальських храмів, єпархіальні архітектори насаджують абсолютно не притаманну Україні церковну стилістику. Саме такими були п'ятибанна з прибудованою дзвіницею Преображенська (ринкова) церква (1859-1870 рр.) (іл.8), Святотроїцька однобанна із прибудованою наметовою багатоярусною дзвіницею церква на Сінній площі (в районі нинішнього будинку архіву) (1894 р.) (іл.9), каплиця в пам'ять імператора Олександра II (1883 р.) (іл.10), церква Різдва Пресвятої Богородиці (1896-99 р.) (іл.11), Макаріївська церква (1901-1903 рр.) (іл.12). У псевдоруському стилі було зведено однобанну муровану Святопокровську (Павленківську) (1903 р.) (іл.13) та Вознесенську (Кобищанську) церкви.

Іл.11. Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Світлина поч. XX ст.

Яскравим явищем  в духовному житті міста стало перенесення у 1908 р. з Ромен до Полтави унікальної пам’ятки народної дерев’яної архітектури, п'ятибанної церкви Покрови Пресвятої Богородиці, спорудженої у 1764-70 рр. останнім кошовим Запорізької Січі Петром Калнишевським (іл.14).

Іл.12. Макаріївська церква. Світлина 2000 р. Б.

 

 

 

В межах нинішньої Полтави (до жовтня 1917 р. — в її передмістях) існувало ще кілька православних об'єктів. Серед них найголовнішим був Хрестоздвиженський монастир (іл.15). Його собор (1689-1709 рр.) є єдиним в Україні семибанним мурованим храмом, виконаним у стилістиці раннього бароко. У монастирській огорожі в різні часи було побудовано теплу муровану однобанну трапезну церкву Святої Трійці (1750 р, перебудована у 1864 р.), чотириярусну дзвіницю у стилі пізнього бароко (1786 р.), однобанну трапезну церкву Симеона Богоприїмця (1887 р.).

На полі Полтавської битви було зведено п'ятибанну муровану Церкву Св.Сампсонія Странноприїмця (1852-56 рр., реконструкції 1895, 1908 рр.) (іл.16).

Під час докорінної реконструкції братської могили російських воїнів на полі Полтавської битви на терені XIX-XX сторіч в її пагорбі було влаштовано склепінну залу, в якій існував храм в ім'я св. Апостолів Петра і Павла.

Іл.17. Каплиця у пам'ять про спасіння імператора Олександра III. Світлина поч. XX ст.

Поблизу Полтави неподалік від повороту на село Горбанівку в 1891 році було споруджено дворівневу каплицю у пам'ять про спасіння імператора Олександра III і його родини (іл.17).

У 1911-14 рр. на нинішній Зіньківській вул. було споруджено останню полтавську церковну споруду дожовтневої доби — меморіальну каплицю, яка є унікальною, вишуканою пам'яткою церковної архітектури, виконаною в українському народному (земському) стилі. Її фронтони і стіни прикрашено високохудожніми майоліковими сюжетними та орнаментальними панно (іл.18).

Крім православних храмів у Полтаві існував римо-католицький Хрестоздвиженський костьол (1852-59 рр.) (іл.19) та лютеранська Петропавлівська кірха, споруджена у 1877-81 рр. (іл.20).

Іл.19. Хрестоздвиженський костьол. Світлина поч. XX ст.

Перша світова війна, жовтень 1917 року, громадянська війна, наступні деся-тиліття панування атеїстичної влади надовго зупинили розвиток церков-ного будівництва Полтави. Не спо-рудження, а мето-дичне знищення найкращих пам'яток міста стало "нормою" політичного та архітектурного життя всієї країни. Переважна більшість видатних храмів Полтави у 1930-ті та 1960-ті роки була зруйнована.

Відродження церковного будівництва в Полтаві розпочалося лише на початку 1990-х рр. спорудженням однобанного мурованого храму Покрови Пресвятої Богородиці (буд. 1993-1996 рр., арх. В. Трегубов та С. Шпіка), запроектованого з використанням українських барокових композиційних принципів (іл.21). Храм став початком великого церковного комплексу в мікрорайоні "Сади-2", де, крім нього, планується збудувати великий п'ятибанний Володимирський собор (іл.22), дзвіницю, інші церковні споруди.

Іл.21. Храм Покрови Пресвятої Богородиці. Світлина 1997 р. Б.

Наприкінці 1990-х рр. в огорожі Хрестоздвиженського монастиря було побудовано новий Святотроїцький храм, який за формами вирішено контекстуально до знищеної історичної церкви (арх. Ю.Олійник) (іл.23).

У 1999 році у складі меморіального комплексу загиблим захисникам правопорядку була споруджена каплиця-пам'ятник (арх. М. Карюк, В. Шевченко) (іл.24).

З 1996 року на базі Полтавського державного технічного університету працює проектно-дослідницька майстерня "Храм" (керівник майстерні — канд. арх. В. Трегубов), основними напрямами роботи якої є проектування нових православних храмів, практична реконструкція та реставрація історичних церковних об'єктів, а також історичні та теоретичні дослідження сакральної архітектури.

Іл.23. Святотроїцький храм Хрестовоздвиженського монастиря. Світлина Віктора Ткача. 2000 р. Б.

Саме майстернею "Храм" виконані наукові об'ємно-просторові реконструкції переважної більшості знищених церковних об'єктів Полтави, проект храму Пантелеймона Цілителя, спорудженого у парку ім. Котляревського біля могили славетного письменника (буд. 1999-2000 рр., арх. В. Трегубов, О. Бєлявська) (іл.25), ескізний проект храму Юрія Переможця, образно-композиційне вирішення якого підпорядковане історичній каплиці-пам'ятнику, біля котрої планується його зведення (іл.26). Головною науково-дослідницькою роботою майстерні є проект відтворення видатної пам'ятки доби українського бароко — Святоуспенського кафедрального собору, відбудова якого розпочалася влітку 2000 р.

Таким чином, четверта, сучасна хвиля розвитку церковного будівництва в Полтаві переконливо свідчить про початок духовного відродження міста.

Валерій Трегубов, кандидат архітектури,
доцент Полтавського державного
технічного університету імені Ю.Кондратюка,
керівник проектно-дослідницької майстерні “Храм”,
головний архітектор Полтавської єпархії,
президент Полтавського обласного Фонду
відтворення видатних пам’яток
історико-архітектурної спадщини.