История Полтавы

Уралов, Николай Яковлевич

Подробности

Просмотров: 67463

Протоиерей Н. Я. Уралов.

Уралов, Николай Яковлевич, заслуженный протоиерей. Сын священника. Окончил Полтавскую семинарию в 1867 году со званием студента семинарии. Через год рукоположен в священника с. Седаковки Полтавского уезда, был затем священником при Лубенской городской больнице (1869), в Ромнах, Решетиловке и в 1887 г. перемещен на 1-е священническое место в Полтавский кафедральный собор, где 15 августа 1890 г. возведен в сан протоиерея с назначением его настоятелем, где пробыл до 28 августа 1899 г., когда был перемещен на нынешнее место настоятелем Сретенского храма. Видный общественный деятель. До перевода в Полтаву был благочинным. В течение 24 лет пребывания в Полтаве, занимал и занимает не мало должностей по епархиальному ведомству, так состоял наблюдающим за церковно-приходскими школами (1885—1887 г.), был редактором официальной части "Полтавских Епархиальных Ведомостей" (1887—1912 г.), был депутатом от духовенства в Городской Думе (1893—1911 г.), членом от духовенства в Губ. Комитете трезвости (1897—1912 г.), председателем совета Свято-Владимирского приюта (1902—1908 г.г.). Ныне состоит с 9 апреля 1887 г. членом Консистории, членом Правления Епархиального церковно-свечного завода с 1890 г.; депутатом от духовенства в Губернском Земском Собрании и с января 1892 года состоит председателем Уездного отделения Епархиального Училищного Совета и не мало посвящает забот и труда на преуспеяние церковно-приходских школ в уезде.

Источник:

Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. Стр. 272-273

Уралов, Микола Якович (1847, м-ко Великі Будища Зіньківського пов. Полтавської губ., тепер с. Диканського р-ну Полтавської обл. – 1922, м. Полтава) – священнослужитель.

Нар. в сім’ї священика. Закінчив Полтавську духовну семінарію (1867). 13.10.1868 рукопокладений у священика Євдокіївської церкви с. Сєдаківка Полтавського пов., був неодмінним членом місцевого парафіяльного попечительства. 12.08.1869 переміщений у м. Лубни на вакантне священицьке місце до Миколаївського храму, що знаходився при міській лікарні, 10.10.1869 – до Покровської церкви м-ка Решетилівка Полтавського пов., де також в. о. гол. парафіяльного попечительства (затверджений 04.02.1871). 19.02.1873 призначений настоятелем Миколаївської церкви м-ка Великі Будища – на місце батька, який пом. 15.02.1873. Одночасно затверджений законовчителем місцевого народного училища. 20.11.1873 обраний членом благочинницької ради округу. З 14.12.1874 в. о., 15.01.1875 офіційно затверджений благочинним Зіньківського пов. 1887 переміщений на перше священицьке місце до Полтавського Успенського собору. 09.04.1875 призначений штатним членом Полтавської духовної консисторії (завідував судним, з 1911 – господарським столом), а також ред. офіційної частини «ПЕВ» (працював до 1913). З 1889 був членом Православного місіонерського товариства. 23.07.1890 затверджений в. о. кафедрального протоієрея і благочинним собору, 20.08.1890 – кафедральним протоієреєм. Крім того, обіймав посади: з 1891 – члена (з 09.01.1892 – гол.) Полтавського повітового відділення єпархіальної училищної ради та члена розпорядчого зібрання єпархіального комітету, що займався збором пожертвувань для потерпілих від неврожаю, з 1892 – дійсного члена Полтавського Свято-Макаріївського братства, з 1893 – члена від духовенства в Полтавській міській думі, з 1894 – гол. правління єпархіального церковно-свічкового заводу, з 1897 – члена від духовенства в губ. комітеті тверезості, з 1899 – члена наглядового комітету зі влаштування будівель міського Свято-Володимирського притулку для вдів і сиріт осіб духовного стану. Доклав багато зусиль для розвитку початкової освіти на Полтавщині. 21.11.1894 з ініціативи У. при Успенському соборі відкрито жіночу церковнопарафіяльну школу. 28.04.1899 призначений настоятелем Стрітенської церкви м. Полтава. Обирався гол. ради Свято-Володимирського притулку (з 11.10.1902 до 1917), з 1905 неодноразово був представником від духовенства на засіданнях Полтавського повітового земського зібрання та Полтавської міської думи. Деякий час працював законовчителем Стрітенської церковнопарафіяльної школи, був опікуном Олександрівського попечительства про бідних. Кілька разів обирався губ. гласним від духовного відомства. 17.11.1916 переміщений настоятелем Полтавського Успенського кафедрального собору, де й служив усі останні роки. Похов. на соборному цвинтарі.

Нагороджений благословенням Св. Синоду (1880), скуфією (1885), камилавкою (1889), наперсним хрестом (1892), орденами св. Анни 3 і 2 ст. (1888, 1896), св. Володимира 4 і 3 ст. (1901, 1904), палицею (1908), золотим наперсним хрестом із кабінету Його Імператорської Величності, прикрашеним діамантами (1913).

Літ.: ПЕВ.ЧО. – 1868. – № 22. – С. 804; 1869. – № 11. – С. 477; № 17. – С. 692; № 21. – С. 851; 1873. – № 6. – С. 132; 1875. – № 2. – С. 27; № 6. – С. 121; 1880. – № 10. – С. 167; 1885. – № 8. – С. 136; 1887. – № 5. – С. 158; 1888. – № 10. – С. 288; 1889. – № 9. – С. 303; 1890. – № 16. – С. 708; № 17-18. – С. 747, 761; 1892. – № 11. – С. 437; 1895. – № 3. – С. 129; 1896. – № 16. – С. 447; 1899. – № 14. – С. 363; 1901. – № 16. – С. 378; 1904. – № 16. – С. 304; 1908. – № 15. – С. 285; 1911. – № 27. – С. 1893; 1913. – № 1. – С. 8; № 5. – С. 274; № 16. – С. 1119; № 35. – С. 2549; 1916. – № 24. – С. 2161; Бельский Гр. Отчет о состоянии ВеликоБудищского трехклассного епархиального женского училища за время существования его с 1873/4 по 1879/80 учебный год // ПЕВ.ЧН. – 1879. – № 18. – С. 826; Диаталович Н. Полтавский Епархиальный Свято-Владимирский приют // ПЕВ.ЧН. – 1899. – № 9. – С. 315; Справочная книжка…, 1908. – С. 79; Павловский, 1914. – С.273; Памятная книжка…, 1916. – С. 12.

Ю. М. Гужва

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua