Кочубей, Виктор Павлович

Highslide JS
В. П. Кочубей.

Кочубей, Виктор Павлович (1768 † 1834). Домашнего образования, получил его в домe дяди по матери у кн. Безбородко, закончил образование в Женеве. Известный государственный деятель в эпоху Императоров Александра I и Николая I. К. 24 лет от роду он был послом в Константинополе. При учреждении министерств, К. был первым министром внутренних дел. В 1827 г. был председателем Государственного Совета. В 1831 г. получил княжеское достоинство и сделался родоначальником нынешних князей Кочубеев. В 1834 г. государственный канцлер по внутренним делам. Скончался по дороге в Диканьку, 2 июля 1834 года. Владимирский губернатор, кн. Долгорукий, бывший при нем, так характеризует его: "во всю службу мою, я не могу вспомнить времени, в которое она столь приятна была для меня, как под начальством Кочубея. Я находил честь и удовольствие зависеть от него. По мнению моему, не было министра в России просвещеннее и способнее. Сам он обходился с губернаторами благородно и без надменности; холоден от природы, он не допускал ни которого из них ни к какой краткости с собою, но всегда был вежлив и благопристоен. В письменных его сношениях не было никакой суровости: приятно было исполнять его приказания. Он не играл службой, а исправлял ее со всевозможной деятельностью; не кичился своим титулом, но всю тягость нес и разделял ношу неослабно, был строг с разборчивостью, никогда злобен или спесив". (Долгорукий — Капище моего сердца, 337—338 стр.).

См. о нем:

Сын Отечества, т. 5;

Северная Пчела, 1834, 133 и 140;

журнал Министерства Народного Просвещения 3 и 5;

Московские Ведомости, 1834, 53.

Не мало о нем материала в журналах "Русская Старина", "Русский Архив" и др., а также во многих трудах, относящихся к эпохе Александра I. (Шильдер-Шульднер — История Александра I и др.).

Сборник Императорского русского исторического общества т. 26 и 29,

журналы комитета министров I, II,

Архив Государственного Совета;

Шильдер — Император Александр I,

Иконников — "Граф Мордвинов и его время";

Варадинов — "История министерства внутренних дел",

Бантыш-Каменский "Словарь" т. III;

Журнал Министерства Народного

Просвещ., 1835, 3;

Долгорукий — "Капище моего сердца";

Записки Вигеля, Державина, Богдановича — История Александра I,

Русский биографический словарь, где есть подробная его биография, 366—382 стр. и др.

Источник:

Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. Стр.195-197

 

Кочубей, Віктор Павлович [Кочубей Виктор Павлович] (11/21.11.1768-3/15.06.1834, помер по дорозі в Диканьку) — державний діяч і дипломат, дійсний таємний радник, граф (1799 р.), князь (1831 р.).

Походив з відомого козацько-старшинського роду. Навчався в аристократичному пансіоні в Петербурзі, Упсальському університеті (Швеція), прослухав курс лекцій Лагарпа у Франції. У 1784—1797 рр. перебував на дипломатичній службі в Швеції, Великобританії, Туреччині. Після перевороту 1801 р. входив до Негласного комітету, був одним із ініціаторів реформ Олександра І. Обіймав у Російській імперії високі державні пости віце-канцлера (1798 — 1801 pp.), управляючого Колегії іноземних справ (1801 — 1802 pp.), першого в історії імперії міністра внутрішніх справ (1802 — 1807, 1819 — 1825 pp.), голови Державної ради і комітету міністрів (1827 p.), державного канцлера у справах внутрішнього цивільного управління (1831 p.). Не приховував, що вважає кріпосне право "гігантським злом", але не приховував і своєї боязні "потрясінь". В своїй політиці дотримувався принципу: ні в чому не послаблювати існуючого порядку. В. Кочубею належать слова, що стали типовими для "малоросійської ментальності": "Хоч і народився я хохлом, я більший росіянин, ніж хто інший... Моє становище підносить мене над усякими дріб'язковими міркуваннями" (читай: ідеями української самобутності). У той же час князь любив свою полтавську батьківщину. Збудував у родовому маєтку в Диканьці розкішний палац, в якому в 1817 р. приймав імператора. В диканському маєтку князя В. Кочубея вперше в Російській імперії були застосовані сільськогосподарські машини. В сім'ї Кочубеїв було 13 дітей. Сини зробили успішну цивільну й військову кар'єри; доньки вдало вийшли заміж. Але найбільшої слави з дітей В. Кочубея зажила в рідному краї донька Ганна, чиє коротке життя пов'язується з красивою легендою про диканський Бузковий гай.

Із "Дневника" О.С. Пушкіна (1834 р.):

"Два тижні як одержано тут звістку про смерть кн. Кочубея. Вона справила сильну дію; государ був невтішний. Нові міністри повісили голову. Здавалося, смерть такої нікчемної людини не повинна була зробити жодного перевороту в провадженні справ. Але така бідність Росії в державних людях, що й Кочубея ніким замінити! Ось думка про нього: "C'elait un esprit eminemment conciliant, nul n'excellait comma lui a trancher une question difficile, a amener les opinions a s'entendre etc..." [Це був розум вищою мірою примирюючий; ніхто не вмів так добре, як він, вирішити якесь питання, привести думки до порозуміння і т. ін. — фр.] Без нього Рада іноді перетворювалася ледве чи не на бійку, так що змушені були посилати за ним хворим, щоби його присутністю втихомирити хвилювання. Справа в тому, що він був людиною гарно вихованою, — і це в нас рідко, і за те спасибі. Про Кочубея сказано: Под каменем сим лежит граф Виктор Кочубей. / Что в жизни доброго он сделал для людей, /Не знаю, черт меня убей. Згоден; але епіграму припишуть мені, і уряд знову на мене скопилить губу".

Із спогадів кн. Долгорукого "Капище моего сердця" (1835 р.):

"По мнению моему, не было министра в России просвещеннее и способнее. Сам он [В.П. Кочубей] обходился с губернаторами благородно и без надменности; холоден от природы, он не допускал ни которого из них ни к какой краткости с собою, но всегда был вежлив и благопристоен...

Он не играл службой, а исправлял ее со всевозможною деятельностью; не кичился своим титулом, но всю тягость нес и разделял ношу неослабно, был строг с разборчивостью, никогда злобен или спесив".

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 70-71

Ссылки на эту страницу


1 Александр І
[Олександр I] (1777—1825), россиский император (1801-1825)
2 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
3 Инок Полтавского монастыря, паломник XVIII в., и его литературные труды
[Чернець Полтавського монастиря, паломник XVIII ст., і його літературні праці] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1912. – № 22-23. – С. 1505-1515
4 К портрету князя Николая Григорьевича Репнина
[До портрета князя Миколи Григоровича Рєпніна] - Н. С. // Киевская старина. - 1897, 12, с. 472-480
5 Кочубеи, князья и дворяне
матеріали до родоводу / материалы к родословию
6 Кочубей, Виктор Сергеевич
[Кочубей, Віктор Сергійович] (1860—1923), князь, генерал-адьютант, генерал-лейтенант, государственный деятель
7 Личности - К
[Особистості - К] - пункт меню
8 Мужская гимназия первая
Первая мужская гимназия
9 Общественные заслуги Райзеров
[Громадські заслуги Райзерів] – Матвей Григорьевич Астряб
10 Открытие памятника И. Котляревскому в публикациях "Полтавского вестника"
[Відкриття пам'ятника І. Котляревському в публікаціях "Полтавського вісника"] // Газета "Полтавский вестник", Типография Полтавского Губернского Правления, арендуемая Д. Подземским. Редактор-Издатель Д. Иваненко. Полтава: № 207 - 24.08(06.09).1903, стр. 1-3; № 208 - 26.08(08.09).1903, стр. 1-2; № 209 - 27.08(09.09).1903, стр. 1, 2, 4; № 210 - 28.08(10.09).1903, стр. 1, 2, 4; № 211 - 29.08(11.09).1903, стр. 1, 3, 4; № 212 - 30.08(12.09).1903, стр. 1-4; № 213 - 31.08(13.09).1903, стр. 1-4; № 214 - 02(15).09.1903, стр. 1-4; № 215 - 03(16).09.1903, стр. 1-4; № 216 - 04(17).09.1903, стр. 1-4; № 217 - 05(18).09.1903, стр. 1, 2, 4; № 218 - 06(19).09.1903, стр. 1-4; № 219 - 07(20).09.1903, стр. 3, 4.
11 Павел І
[Павло І] (1754—1801), российский император (1796—1801)
12 Полтава (Из живописного путешествия по России Издателя О. З.)
[Полтава (З мальовничої подорожі по Росії Видавця О. З.)] // Отечественные записки. Часть XLII. Апрель, 1830. № 120
13 Полтавский губернский маршал С. М. Кочубей
[Полтавський губернський маршал С. М. Кочубей] - Н. С. Полтавский губернский маршал С. М. Кочубей // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год тринадцатый. Том XLIV. Январь 1894 г. Стр. 135-141
14 Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители
[Полтавці: Ієрархи, державні і громадські діячі і благодійники] - Павловский Иван Францевич // Полтава: Т-во Печатн. Дела (тип. бывш. Дохмана), 1914
15 Фролов-Багреев, Александр Алексеевич
[Фролов-Багрєєв, Олександр Олексійович] (1785–1845), действительный тайный советник, сенатор, Черниговский губернатор
16 Фролов-Багреев, Алексей Петрович
[Фролов-Багрєєв, Олексій Петрович] (ок.1750–1824), генерал-поручик
17 Фроловы-Багреевы
матеріали до родоводу / материалы к родословию
18 Школа краснописцев
Школа краснописцев

Поддержать сайт
Карта ПриватБанка:

4149 4390 0512 1235