История Полтавы

Энеида Котляревского и Котельницкого в сравнении с другими текстами

• 

Подробности

Просмотров: 843

Иван Стешенко. Энеида Котляревского и Котельницкого в сравнении с другими текстами.

Подається за виданням: Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами. — «Записки Українського наукового товариства в Києві», 1911, т. 9, с. 55—85. Окремий відбиток: К., 1911. 33 с.

Джерело: Електронна бібліотека "Чтиво".

Переведення в html-формат: Борис Тристанов.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 55

Енеїда Котляревського і Котельницького
в порівнянні з иншими текстами.

Написав Іван Стешенко.

В свій час, порівняннєм ріжнонаціональних переробок Енеїди Вірґілія, мною було показано, що українська Енеїда не залежить тільки від латиньського первотвору: Котляревський слїдкував також за великоруською переробкою Осіпова, що своїм чередом наслїдував німецькому тексту Блюмауєра ¹⁾.

Факт наслїдування якомусь твору, як се давно вже звісно, нї трохи може не знижувати мистецької вартости переробки; але тим часом потрібно встановляти подібні факти як матеріял до психольоґії творчости, а також до історії культури якогось народу.

В данім разї важливо ще раз підкреслити, що наш давний поет продовжував своє зацїкавленнє тодїшньою великоруською лїтературою і значить був серед тих українських інтелїґентів, що на початку 19-го віку єднались із великоруською культурою. Але разом з тим се зацїкавленнє було не рабським наслїдуваннєм, не сліпим повторюваннєм чужого змісту і форм, а творчою роботою оріґінальної вдачі. Все се доводить ся знову порівняннєм української Енеїди з великоруською переробкою Котельницького.

Великоруська Енеїда Осіпова обірвалась на 8-ій піснї первотвору Віргілія і зложила з себе 4 частини, як відповідно сьому сталось і в Котляревського.

Над своїм твором останнїй працював дуже поволї: видана 1809 р. самим автором Енеїда мала нового тільки одну

¹⁾ Див. "Киевскую Старину" 1898, Июль-Август, або окремо мою книгу "Поэзия Котляревского".

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 56

четверту частину, що писалась цїлий ряд років. Ся повільність, пояснена мною в згаданій статтї, і була причиною того, що останнї частини українського тексту, а особливо пісня пята, так довго компоновались, що врештї вийшли тільки по смерти автора.

Причиною була лише занадто велика повільність, бо потрібні до роботи знаряддя в Котляревського під руками були: і текст латинський, і почасти французський, а головне — було вже продовженнє праці Осіпова, зроблене Котельницьким, що, як побачимо далі, замінив для Котляревського Осіпова.

Текст латинський у Котляревського був безперечно: се показують наведені нижче цітати.

Мусив бути знову і французький текст знаменитої переробки Скарона.

В передмові до своєї працї, присвяченої І. С. Шесковскому, Котельницький писав ¹⁾: "доселѣ пѣтыя Энеевы похождения удостоивались благосклоннаго вниманія вашего Высокородія, и подъ покровительствомъ вашимъ шутливая Муза повѣствовала въ Скарроновомъ вкусѣ подвиги Троянскаго героя. Я приводя къ окончанію Энеиду, предполагаю, что продолженіе мое не столько будетъ успѣшно, сколько славились первыя пѣсни сей поэмы, однакожъ льстя себя надѣждою, что Ваше Высокородіе хотя изъ единаго любопытства токмо, дабы въ таковомъ же тонѣ видѣть и окончаніе дѣяній Энеевыхъ, не отвергнете благосклоннаго воззрѣнія на труды мои и т. д.".

Котельницький дуже широко взагалї наслїдував Вірґілієви: його переробка є переказ сливе всїх епизодів латинсьского тексту. Скароновий твір є велике скороченнє латинського, з своїми, звичайно, додатками і пародичними фарбами, що так вабили в свій час багатьох.

Вони ж привабили і Котельницького, який показує вплив на нього Скарона в різних місцях своєї працї. От, наприклад, місця з 8-ої піснї великоруської і французської переробок в порівнаннї з латиньским текстом.

¹⁾ Виргилиева Энеида, вывороченная на изнанку Александром Котельницким, часть пятая, С.-Петербургъ, 1802 года.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 57

Dixit, deinde lacu fluvius se condidit alto, ima petens (вірш. 65).

Scarron.

Le Fleuve après tant de promesses,
Fit le plongeon, montrant ses fesses,
Parmi des roseaux se coula ¹⁾.

У Котельницького.

Сказавъ сіе, одни лишъ ноги,
Юркнувъ оставилъ Тибръ въ кругахъ. (стор. 30).

*       *

*

Nymphae, Laurentes nymphae, genus amnibus undest (в. 70).
Il dit: "O mères et grand' mères
De ces fleuves, de ces rivières,
Nymphes... ²⁾.

О вы, красоточки Наяды,
О матушки всѣхъ въ свѣтѣ рѣкъ (ст. 31).

*       *

*

Cum muros arcemque procul ас гага domorum
Tecta vident ...
        (turn res inopes Euandrus habebat) (b.b. 98-100).

——

Ils aperçurent la muraille,
Et le palais couvert de paille
Du prince Evandre ... ³⁾.

——

Они въ Эвандровъ градъ качаютъ,
Землянки разны въ немъ встрѣчаютъ,
И много разныхъ шалашей, (ст. 33).

*       *

*

¹⁾ Oeuvres de monsieur Scarron — tom cinquième Virgils travesti M D CCXXXVII — Стор. 242.

²⁾ ib. ст. 248.

³⁾ ib. ст. 245.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 58

Pallas huic filius una,
Una omnes juvenum primi pauperque senatus
Tura dabant. (в. 103—105).

——

Evandre et son cher fils Pallas;
...............................
Tous mal en ordre et mal bâtis,
Autant les grandes que les petits.
...............................
Entonnaient un beau vaudeville ¹⁾.

——

Расклалися въ лѣсу близь града,
Гдѣ всякъ отъ стараго до млада
И съ ними сынъ Эвандровъ былъ (ст. 33).

*       *

*

ut te, fortissime Teucrum,
accipio adgnoscoque libens! ut verba parentis
et vocem Anchisae magni voltumque recordor (в. 154—6).

——

En vous je crois voir votre père
...............................
Son nez, tranchant comme le nôtre,
En approchait plus que votre ²⁾.

——

Когда я на тебя взираю,
Черты Анхиза примѣчаю,
Такую жъ круглость сильна лба,
Такой же носъ въ тебѣ орлиный. (ст. 40).

*       *

*

Наес ubi dicta, dapes iubet et sublata reponi
pocula gramineoque viros locat ipse sedili (в. 175—6).

¹⁾ ib. ст. 245.

²⁾ ib. ст. 251.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 59

Et puis l'on fit collation.
La nappe on étendit sur l'herbe,
Chacun pour son siége eut sa gerbe ¹⁾.

——

Тутъ снова стукъ пошелъ столами,
И началася тьма заnѣй,
Съ салфетками и скатертями (ст. 42).

*       *

*

Всї наведені виписки ясно вказують на позичання Котельницьким у Скарона, — чи можна те саме сказати і про українського поета? Нї, не можна. Скарона Котляревський знав напевно: про се свідчить звісне знайомство його з французським письменством взагалї; потім на відшуканнє твору Скарона наштовхнула б його і праця Котельницького з вказівкою на французького письменника.

Можна навіть навести приклад, що дає натяк на знайомство українського автора з французським.

У Вирґілія читаємо:

Troiugenas ас tela vides inimica Latinis,
quos illi bello profugos egere superbo.
Euandrum petimus, (в. 117—119).

У Скарона.

"Je cherche la protection
Chez le roi de ta nation,
Je viens chercher le prince Evandre
Afin de le prier de prendre
Pitié de nous autres Troyens ²⁾.

У Котельницького.

За тѣмъ къ Эвандру мы приплыли,
Чтобъ къ намъ своей прибавилъ силы
Враговъ намъ общихъ истребить!" (ст. 36).

У Котляревського.

"Эней такъ съ човна закрычавъ
Иду къ Эвандру погостыты,

¹⁾ ib. ст. 255.

²⁾ ib. ст. 247.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 60

На перепутти одпочыты,
Эвандръ, царь добрый, я чував" ¹⁾ (ст. 11).

Знайомство з Скароном, можна одначе сказати, не відбилось на Котляревськім. І се перш за все з причини чисто мистецької вдачі.

Текст Скарона дуже скорочений, тай крім того у французького письменника багато внесено нового, чисто індівідуального, що розминало ся з основною тенденцією українського письменника.

Сей мав на увазї реально-український образ Енея, а Скарон — Француза 17 віку з різними його особливостями. Для обох образів вимагались різні творчі заходи чисто національної вдачі: осібности метафор, норовів, звичаїв, історії і т. подібного, що було матеріялом для надання реальности і типично-української гумористичности твору Котляревського.

Через те взагалі твір останнього і переробка Скарона одна одну виключали.

Те саме треба сказати і про Котельницького, хоча сей, через осібність свого блїдого пера, більше вдав ся до французького авторітету.

Але крім чисто мистецької причини некористування Скароном була і друга, через яку його переробка в дальшім нашім дослїдї мусить бути зовсім викреслена з сфери уваги.

Річ в тім, що своєї праці Скарон не довів до кінця: навіть лишив нескінченою свою останню пісню — восьму, що відповідає такій же Вірґілія.

Оповіданнє Скарона дійшло до того місця, де цар Евандр починає розповідати Енеєви про причину спорудженого аркадійцями свята, на яке власне й попали Троянцї. Сю зупинку зроблено, по Вірґілію, на вірші 190-м 8-ї пісні, а се відповідає 44-ій сторінці великоруської переробки тої-ж піснї і 15 стр. — української. Значить, далї нїяким переробщикам Скарон слугувати за проводаря не міг. Мало ж звісний продовжуватель Скарона Jaques Moreau, "faible imitateur de l'illustre Scarron", як він сам себе зве в передмові (див. цітоване виданнє Скарона т. X) очевидно, через

¹⁾ Цітую скрізь по виданню 1842 року

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 61

свою неавторітетність лишив ся без впливу на наших двох письменників.

Чим же тодї крім первотвору, користувались обидва славянські автори?

Коли ми розглядали працю Осіпова, то показали тодї на вплив Блюмауєра; чи вплинув сей і на Котельницького або, може, і на Котляревського?

Німецький текст був теж мало придатний для користування, — з причин анальоґїчних вищезгаданим. Блюмауєр мав на метї антипапську тенденцію і дуже багато місця присвятив нападам на католицтво. При короткім викладї Німецького автора ся широко виявлена його особливість перешкоджала можливости впливу на чуженародних письменників. І се ми бачимо на текстї Котельницького.

Подібно Осіпову придивляв ся до нїмецького твору і його продовжуватель; але взяв з Блюмауєра дуже мало. От визначнїйші місця наслідування йому Котельницького.

Пісня 8-а.

Laomedontius heros
Cuncta videns magno curarum fluctuat aestu
atque animum nunc hue celerem, nunc dividit illuc (в. 18—20).

——

Pour maitre Aneas, il rêvait,
On, pour mieux parler, endêvait,
Triste et pensif, la mine grise,
Comme un amant que l'on meprise ¹⁾.

——

Aeneas.
Er ging ûmher, rieb sich die Stirn
Es brütete das Heldenhirn
Und konnte Nichts erbrüten ²⁾.

——

Эней...
Задумался, всплеснулъ, заухалъ,
Затылокъ расчесалъ весь свой (ст. 25).

*       *

*

¹⁾ ib. Scarron ст. 238.

²⁾ Virgils Aeneis travestirt von Blumauer, Dritter Band, Wien, 1788, ст. 69.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 62

Ex quo ter denis, urbem redeuntibus annis
Ascanius clari condet cognominis Albam (в. 47—8).

——

Le premier de tes descendans
Doit fonder une ville tranche,
Qui sera nommée Albe ou Blanche ¹⁾

——

Hier an den Ufern meines Stroms
Wird einst die Zinne deines Doms
Ihr stolzes Haupt erheben ²⁾.

——

Здесь будешь ты самодержавной
Себя главою называть:
Какъ столпъ навѣки утвердишься (ст. 27).

*       *

*

Arcades his oris, genus a Pallante profectum,
qui regem Euandrum comites, qui signa secuti,
delegere locum et posuere in montibus urbem (в. 51—3).

——

Ici près les Arcadiens
Sous Evandre, leur cher satrape,
Batissent...
Une ville avec ses faubourgs ³⁾.

——

Nun herscht in dem gelobten Land
Ein Fürst, Evander zubenannt,
Mit einem Heer Zigeuner ⁴⁾.

——

Здѣсь есть народы побродяжны,
У коихъ царь Эвандръ отважный,
Аркадянами ихъ зовутъ (ст. 29).

¹⁾ Scarron — ст. 241.

²⁾ Blumauer — ст. 71.

³⁾ Sc — ст. 241.

⁴⁾ Вl. — стр. 73.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 63

Пісня девята.

Ipsa deum fertur genetrix Berecyntia magnum
vocibus his adfata Jovem (в.—82).

——

Liess Zybele den Jupiter
Aus seinem Schlafe wecken,
Und roth von Wein und Eifer, wie
Ein Kardinalshut — eilte sie
Laut schreiénd in sein Zimmer ³⁾.

——

Опершись на клюки Цибела,
Вдругъ шасть къ Юпитеру въ диванъ,
Безъ всякихъ просовъ къ нимъ засѣла.
И пуншу выпила стаканъ (стр. 91).

*       *

*

Тільки у Блюмауєра початок відповіли Юпитера Цібелї (вірш. 94, 5 і далї по Вірґілію):

Und wenn der Tausend Sapperment
Mir dann die Menschen doch verbrennt
Soil ihn der Teulel holen.

——

Я выучу такихъ ракальевъ,
...............................
У нихъ нѣтъ спуску ничему;
Ужъ сколько ихъ кипитъ въ гееннѣ (в.—93).

*       *

*

Et sua quaeque
continuo puppes abrumpunt vincula ripis
delphinumque modo demersis aequora rostris ima petunt... (в. 118—120).

——

Urplötzlich sah Prinz Turnus all
die Schiffe sich verändern.

——

Вдругъ опрометью побросались
Вдоль волнъ Троянскія судна (стр. 95).

*       *

*

³⁾ Вl. — стр. 144.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 64

Haec super e vallo prospectant Troes et armis
alta tenent, nee non trepidi formidine portas explorant (в. в. 168—170).

——

Allein die Trojer hatten sich
Umschanzt bis an die Nasen;
dies war dem Turnus ärgerlich,
Drum hiess er alle Hasen.

——

Троянцы между тѣмъ тихонько,
Какъ изъ тюрмы въ рѣшетку воръ,
Задравши головы легонько.
Смотрѣли внизъ черезъ заборъ (ст. 99).

Одже знайомство Котельницького з нїмецьким текстом і позичання з нього — безперечні, але остатнє в дуже невеличкім обсягу, та й то простягаеть ся тільки на 8 і 9 піснї. Далї те, що й з Скароном: нїмецька переробка по 9-ій піснї обриваєть ся і таким чином помічних матеріялів для великоруської переробки инших, крім латинського тексту, не маєть ся.

Котляревський з нїмецьким текстом був незнайомий і нїякого впливу з боку останнього на українській переробцї не примітно.

Як же далї здїйснювали своє завданнє і Котельницький і Котляревський? Перший вельми широко користував ся текстом латинським і досить дрібно переказував головні пункти оповідання Вірґілія. Щоб у сьому переконатись, досить наприклад згадати про історію походження аркадського свята, на яке попав Еней: переказу про се у Котляревського сливе немає. З девятої піснї треба згадати про плач матери убитого Евріала, що в подробицях є тільки у Котельницького. З десятої — промову Венери перед Юпитером з приводу Енея і т. д. Подібних прикладів, що свідчать про близькість Котельницького до Вірґілія, можно привести силу, але і згаданого досить.

З українським текстом справа стоїть инакше. Як і ранїйше, так і в 5—6 частинах своєї Енеїди, що відповідають таким-же частинам великоруської і 8—12 пісням латинської

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 65

Енеїди, Котляревський користував ся останньою безперечно. Про се свідчать місця спільні латинському і українському текстам, яких немає в переробцї великоруській. Низче наводимо відповідні приклади, але насамперед завважимо, що на піснї подїлено переробку лише великоруську, — переробка ж українська має по декілька пісень в частинї.

В частинї 5-й, як і в Котельницького, вміщено 8 і 9 піснї, причім 8-а кінчаєть ся на 27-й сторінцї описом щита, зробленого Енеєви Вулканом.

В частинї 5-й — три останнї піснї 10, 11, 12. Десята пісня кінчаєть ся у Котляревського на стор. 41-й — підманюваннєм Юноною Турна до втек, перемогою Енея взагалї і над Мезентієм з-осібна...

Одинадцята пісня кінчаєть ся убивством Камилли Арунтом і стрічею Енея з Турном, — стр. 64. У Котельницького розполіг пісень по сторінкам такий: 8-а пісня кінчаєть ся на стор 82; десята на 66-й; 11 на 158-й. По сих увагах укажемо приклади безперечного слїдкування Котляревського Вірґілію (пісня 9.—в. 65).

Haud aliter Rutulo muros et castra tuenti,
ignescunt irae, duris dolor ossibus ardet

——

Одъ злосты Турнъ те компануе,
Мовъ сатану йому дыктуе,
Самъ чортъ зализъ йому въ кабакъ (стр. 33).

*       *

*

.... ergo maria invia Teucris
nee spes ulla fugae (в.—130, 1).

——

Теперъ Троянци въ западни (39).

*       *

*

dabo...
     auri duo magna talenta,
cratera anticum, quem dat Sidonia
     Dido (в. 263, 265, 6).

——

Для мылого же Евріала
He пожаливъ того кынжала,
Що батько у Дидоны вкравъ (ст. 45).

*       *

*

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 66

Rhamnetem adgreditur qui proflabat pectore somnum,
rex idem et regi Turno gratissimus augur
Sed non augurio potuit depellere pestem (в. 325—7).

——

Сей (се б то Рамнет) на рукахъ знавъ ворожыты.
Кому знавъ скилькы вику жыты
Та не соби винъ бувъ пророкъ. (ст. 48).

*       *

*

У Котелвницького, в відповіднім місцї, на ст. 117, останньої уваги немає. Далї, у Вірґілія — в. 339—341.

Inpastu Sceu plena leo per ovilia turbans
     ...manditque trahitque
molle pecus mutumque metu, fremit ore cruento:
nee minor Euryali caedes.

——

Якъ вовкъ овець смыренныхъ душыть,
Колы въ кошару завыта,
...............................
Такъ наши смилые воякы
Тутъ мовча пролывалы кровъ. (стр. 51—2).

——

У Котельницького тут порівнаннє убитих з мухами (ст. 119).

——

У Вірґілія: inque umeros cervis conlapsa recumbit. (в. 484).

*       *

*

У Котляревського:

Головка, мовъ кавунъ, качався, (ст. 56).

У Котельницького:

Съ плечъ бѣлыхъ голова снесенна
Въ крови румяной все плыветъ (стр. 128).

*       *

*

Fortunati ambo!..
nulla dies umquam memori vos eximet aevo (в. 446).

——

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 67

Такъ кончылы жызнь козарлюгы,
Зробывшы славныи услугы,
На вичность памяты своей, (стр. 57).

*       *

*

Пісня десята в./115: Зевес —

adnuit et totum nutu tremefecit Olympum.

——

Замовкъ Зевесъ, моргнувъ бровами
И богы вростычъ вси пишлы. (стр. 8 15).

——

Порівн. Котельницького (стр. 18).

*       *

*

Пісня И-а. в. 6—8:

fulgentiaque induit arma,
Mezenti, ducis exuvias, tibi, magne trophaeum, bellipotens.

——

Потимъ Мезентія доспихы
На пень високій насадывъ.
И се робывъ не для потихы,
А Марса шобъ удоволывъ (ст. 42).

Порівн. Котельницького ст. 68—9.

*       *

*

Ite ait, egregias animas, quae sanguine nobis
banc patriam peperere suo, decorate supremis
muneribus, maestamque Evandri primus ad urbem
mittatur Pallos (в.в. 24—7).

——

Но перше чимъ начнемъ мы бытысь
Для мертвыхъ треба потрудытысь,
Зробыть ихъ душамъ упокой;
Имення лыцяривъ прославыть,
Палланта къ батькови одправыть (с. 43).

——

Пор. Котельницького, ст. 69; між иншим, стрічки про Паланта віднесено у нього далеко низче — 90 до стор. 71-іі.

*       *

*

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 68

Ніс alii spolia occisis derepta Latinis
coniciunt igni, galeas ensesque decoros
frenaque ferventisque rotas (в.в. 193—5).

——

Въ огонь шпурлялы ризну збрую,
Одежу, обувь дорогую,
Шабли, лядункы, келепы і. т. д. (ст. 51).

——

Порів. Котельницького ст. 91.

*       *

*

У Котляревського з стор. 61-ї, як і у Вірґілія з вірша 498-го вживаєть ся імя Камілли, замісць якого у Котельницького з ст. 122 — Урсілла.

Пісня 12-а.

Подробицї промови Латина до Турна лише у Котляревського. Взагалі ж в сїй піснї особливо багато місць, що взято з Вірґілія і мають ся лише в українській переробці. Досить тільки вказати на кінець герця Енея з Турном, де Котельницьким пропущено богато уступів з латинського тексту, розроблених Котляревським.

Всіх наведених прикладів досить для пересвідчення, що Котляревський дійсно кермував ся Енеїдою латинською, але одної останньої було йому мало.

Корючись вимогам свого гуморістичного талану і духу часу, український поет мусив удатись до матеріялів, що помогли б йому виконати ті вимоги.

Мусив через те, що був шукачем нових внїшних форм, які, звичайно, міг знайти лише в чужім письменстві. Такий помічний матеріял добув він ранїйше в творі Осіпова, — тепер у Котельницького, що продовжував дїло першого.

Слїдуваннє великоруському переробщикови і починаєть ся зразу з внїшньої форми. Як і в його зразка, у Котляревського форма викладу чотиристопний ямб і скрізь строфа в десять віршів. Різні епізоди оріґіналу часто вкладають ся Котляревським в одну строфу з Котельницьким, хоча, правда, часом кілька строф останнього рівні одній строфі першого:

Далї, в змістї український автор часто слїдкує великоруському, повторюючи навіть його вирази.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 69

Низче наведу ряд характерних прикладів спільного у обох славянських авторів при відсутности чогось подібного або при иншім вислові в латинськім текстї.

Приклади повинні цїлком впевнити, що наш поет досить пильно користував ся текстом великоруським. Про оборотні відносини говорити неможливо: четверта частина української Енеїди вийшла 1809-го року; пята і шоста, як ми сказали, по смерти автора, а до 1809 року великоруську переробку давно вже було скінчено друком: частину пяту надруковано в 1802 роцї, а шосту і останню 1808-го.

Тому спільні українські і великоруські місця служать тільки доказом позичання нашим поетом.

От сї найбільш видатні місця

Частина пята; пісня 8-ма.

Qui genus? unde domo? pacemne hue
fertis an arma (в. 114).

——

Что вы за люди, говорите,
Миръ къ намъ несете, или брань? (ст. 35).

*       *

*

Родылись въ неби вы, — чи доли?
Чи миръ намъ везете, чи брань? (ст. 11)

*       *

*

Сожмемъ его мы сами въ лапу
Чего его намъ уступать (ст. 49)

*       *

*

Турн побува у мене в жмені;
Дай помичь! — я з ним потягнусь (ст. 13).

——

Порівн. у Вірґілія вірші. 145—150.

*       *

*

Interea sacra haec, quando hue venistis amici,
annua, quae differre nefas, celebrate faventes
nobiscum etiamnunc sociorum adsuescite mensis (в.в. 17 3-5).

——

Познай, какой мы борщъ хлебаемъ (ст. 42).

——

Борщу скоштуйте, галушокъ (ст. 14).

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 70

*       *

*

Когда жъ
И лбы винищемъ накатили,
Пустилися тутъ удальцы
Точить незбыточныя лясы
Троянцы — дѣлая прикрасы. (ст. 43).

——

Троянци пьяні розбрехались
И чванылыся безъ пуття. —

Порівн. у Вірґіля в — 185,6 і далі.

*       *

*

Nox ruit et fuscis tellurem amplecitur alis (в. 369).

——

Когда Ночь фартукъ развернувши,
Сокрыла онымъ все во мглѣ ( ст. 58).

——

Якъ ничъ покрыла пеленою
Тверезых, пьяныхъ, — всихъ людей (ст. 16).

*       *

*

Dixerat et niveis hinc atque tunc diva lacertis
cunctantem amplexu molli fovet. (в. 387,8).

——

Вулканъ
въ сами губки далъ ей чмокъ, (ст. 58).

——

Вулкана в губы зараз черкъ (ст. 17).

*       *

*

Ille repente
accepit solitam flammam, notusque medullas
intravit calor et labefacta per ossa cucurrit (в. 388—9).

——

Когда жъ онъ слишкомъ размягчился (ст. 59).

——

Уже Вулканъ розмьякъ, якъ кваша. (ст. 18).

*       *

*

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 71

Et nunc,...
quidquid in arte mea possum promittere curae,
quod fieri ferro liquidove potest electro,
quantum ignes animaeque valent (в. в. 400,2).

——

Самъ смастачу все.
...............................
Съ насѣчкой индѣ голубою,
А индѣ съ золотой рѣзьбою,
Прикрою глянцомъ по мѣcтамъ. (ст. 62).

——

Зроблю не збрую — чудо ридко
...............................
Насичка съ черню, съ образкамы.
И зъ кунштыками и зъ словами,
Скрізь будуть брязкальця, дзвинкы (ст. 19).

*       *

*

Пісня 9-а; вірш 12.

Quid dubitas? nunc tempus equos, nunc poscere currus.

——

Вставай, вставай! Ну, что ты дремлешь? (ст. 83).

——

Ащо?
Сыдышъ безъ дила и клюешъ? (ст. 29).

*       *

*

Atque omnis facibús pubes accingitur atris.
diripuere focos; piceum fert fumida lumen
Taeda et commixtam Volcanus ad astra favillam (вір. 74—6).

——

Иной съ лучиной, съ головнями
Стремится прямо къ кораблямъ.
Тутъ кашица пошла вариться,
Отъ жару море кипятиться,
Помчался пепелъ къ небесамъ. (с. 89)

——

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 72

Отъ взженныхъ кораблей куренье
Когда домчалось въ поднебенье,
Позакоптились и божки;
У всѣхъ дымкомъ глаза кусало,
То барынямъ несносно стало,
Богини право не горшки (ст. 90).

——

Огни помчалися къ водамъ.
Хто жаръ, хто губку зъ сирныкамы,
Хто зъ головней, хто зъ фитилямы,
Погыбель мчалы кораблямъ (стр. 33).

——

Разжеврылось и закурылось,
Блакытне поломья взвылось,
Одъ дыму сонце закоптылось,
Курыще къ небу донеслось.
Богы въ Олымпи сталы чхаты;
...............................
Богынь напавъ видъ чаду дуръ;
Дымъ очи йивъ, лылыся слезы (34 ст.).

*       *

*

Ne cursu quassatae ullo neu turbine venti.
Vincantur, prosit nostris in montibus ortas (в.—91, 2).

——

Я сдѣлавъ имъ то угожденье,
Рекла: — нетлѣнны суть онѣ: (ст. 92).
...............................
Теперь горять они въ огнѣ.

——

Булы щобъ Идськи брусья цили,
Нетлинные одъ рода въ родъ.
...............................
Дывысь, якъ корабли горять (ст. 37).

*       *

*

Я выучу такихъ ракальевъ (ст. 93).

——

Провчу я всихъ — и буде гладко (ст. 38).

*       *

*

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 73

Стой, стой, ребята, не бегите (ст. 96).

——

Рыбьятушки! крычавъ, постійте (ст. 39).

*       *

*

Omnis per muros legio, sortita periclum,
Excubat exercetque vices, quod cuique tuendum est (в. 174,5).

——

Они спѣшили чрезвычайно.
Вездѣ разставить караулъ
...............................
Низъ... у главныхъ былъ воротъ поставленъ;
Въ немъ кровь текла хоть не Троянска,
Иноземельна басурманска,
Но былъ не промахъ, удалецъ (ст. 99).

——

Для ночи вдвое калавуры
На всихъ поставили баштахъ (ст. 40),
...............................
У главной башты на сторожи
Стоялы Эвріалъ и Нызъ:
...............................
В нихъ кровъ текла хоть не Троянска,
Якась чужая, — бусурманська,
Та въ служби вирни козаки.

*       *

*

Aut pugnam aut aliquid iandudum invadere magnum mens agitat mihi... (в. 186, 7).

——

Что есть либъ мнѣ къ врагамъ пуститься
И нужно кажется рѣшиться.. (ст. 100).
Они... какъ убитые всѣз спятъ (ст. 101).

——

Теперъ воны сплять з перепою
...............................
Я думаю туды пустыться,
Передъ Энеемъ заслужиться (ст. 41).

*       *

*

Готовъ на ножъ, въ огонь и въ воду (ст. 102).

——

Съ тобою радъ въ огонь и въ воду (ст. 42).

*       *

*

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 74

При томъ же ты имѣешь мать... (ст. 103).

——

У тебе маты есть старая. (ст. 42).

*       *

*

Въ ту ночь густой туманъ вездѣ,
Какъ дымъ, повсюду разстилался... (ст. 115).

——

На те и мисяць вкрыла хмара,
И поле вкрыв густый туманъ (ст. 47).

*       *

*

"Tu tamen interea calido mihi sanguine poenas
persolves amborum" inquit (ст. 421—3).

——

За смерть и Тага и Сульмона
Одинъ схлебнешь ты два трезвона. (ст. 127).

——

За кровъ Сульманову и Тага
Умрешъ проклята упыряга (ст. 55).

*       *

*

     At Nisus ruit in medios solumque per omnis
Volcentem petit (в. 438, 9).

——

Къ убійцамъ прямо полетѣлъ (ст. 129).

——

К Волсенту просто полетивъ (ст. 56).

*       *

*

На толь родила я тебя? (ст. 136).

——

Чи я жъ тебе на те родыла? (ст. (60).

——

Et mecum ingentis oras evolvite belli (в.—529).

——

Чтобъ могъ я сѣчу столь обильну.
................................
На чистоту здесь описать (ст. 142)

——

Дай помичъ бытву опысаты.
И про війну такъ росказаты (ст. 65).

——

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 75

И душу носомъ испуская (ст. 156).

Реветъ и душу испускаетъ (ст. 73).

*       *

*

Incipe, siqua animo virtus, et consere dextram (741).

——

Отвѣдай, сунься, похвальбишка,
Больша Коломенска верста (ст. 153),

——

А ну прылизъ, Турн одвичае:
"Келебердянськая верства! (ст. 74).

*       *

*

Уснулъ сномъ вѣчнымъ великанъ,
Сего героя уязвленье
Въ ужасно привело волненье
Обезкураженныхъ Троянъ. (ст. 159).

——

Пропавъ и другый велыканъ!
Така потеря устрашыла
И серце бодрее смутыла
У самыхъ храбрійшыхъ Троянъ (ст. 75).

*       *

*

Частыня 6-а, пісня 10.

Тамъ Тигръ отмѣнна образина
...............................
Его шутливая судьбина
За стойкой вывела на свѣтъ
На целовальнической койкѣ (ст. 23).

——

Тамъ правывъ каюкомъ Тыгренко
Изъ Стехивкы то шынкаренко. (ст. 17).

*       *

*

Узнаешъ ли ты насъ Эней!
Древа мы Идскія вершины (ст. 27).

——

Чи не пизнаешъ насъ, Энею?
Мы идськои горы дубына (ст. 21).

——

Порівн. у Вірґілія вірші — 230 далї.

*       *

*

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 76

Аркадяне! вотъ вамъ — возьмите
Героя вашего, снесите
Его вы къ батюшкѣ домой (ст. 48).

——

Аркадци! лыцаря возьмите!
Въ ралець къ Эвандру отнесите,
Къ Энею що въ союзъ прыставъ. (ст. 30).

——

Порівн. у Віргінія вірш 490—5.

*       *

*

Въ толикой ярости на Мага,
Какъ ястребъ быстро онъ напалъ (ст. 50).

——

Въ запали налетивъ на Мага,
Якъ на мале курча шуликъ (ст. 32).

——

Порівн. у Вірґілія в в. — 521, 2.

*       *

*

Talia per campos edebat funera ductor Dardanius (в. 602).

——

Такую сдѣлавши тревогу,
Очистивъ отъ враговъ свой станъ (ст. 53).

——

Так нашъ Эней тутъ управлявся.
И станъ свой чыстывъ отъ врагивъ (ст. 34).

*       *

*

Задорить сталъ опять кулакъ.
Въ толпу Рутулянъ устремился (ст. 64).

——

Но посли якъ прозривъ, кулачывъ
Рутулянъ и другихъ врагивъ (ст. 40).

*       *

*

Пісня 11-а.

Тогда взваливъ его на плечи
Пятнадцать рыцарей съ земли (ст. 74).

——

Взмостылы воины на плечи (ст. 45).

*       *

*

Пісня 12-а.

Потомъ и воинство парадно
Въ порядокъ стало боевой (ст. 166).

——

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 77

Тутъ військо стройнымы рядамы
Въ паради йшло, мовъ бы на бій (ст. 68).

*       *

*

Extemplo Turni sic est adfata sororem
     diva deam... (в.в. 138,9)

——

Призвавъ къ себѣ тотчасъ Ютурну
Такъ какъ она сестра есть Турну (ст. 167)

——

Клыкнула мавку водъ Ютурну
(Бо ся була сестрыця Турну) — ст. 68.

*       *

*

Ютурна видѣвши напоры
Изъ вышней горницы своей
...............................
Въ ямщицкомъ образѣ скорѣй
На землю съ неба прикатила, (ст. 186).

——

Ютурна зъ облака злетила,
Зобхнула братня машталира
И стала коней погонять (ст. 75).

*       *

*

Прилично ль зло творить богамъ?
Коль такъ назначено судьбами,
Что бы Энею быть межъ нами. (ст. 196).

——

Уже жъ вистымо всимъ богамъ
Эней въ Олымпи буде зъ нами (ст. 84).

*       *

*

Крім сих численних прикладів, можна б було навести ще силу подібних же, що показують навіч, як близько часами держав ся Котляревський тексту Котельницького.

Але ріжні чужі елементи, що знаходять ся в якійсь національній творчости, річ не головна.

Сила національного талану в тім і проявляєть ся, що він по свойому перетворює готові форми і дає те, чого в первотворі нема. І се не тільки відносно націй, а й що до окремих таланів однії нації: кожний талан є, так сказать спеціфічна духовна енерґія, що, при однаковому матеріялї, дає особливі форми й зміст. Шекспір багато перероблював,

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 78

Ґете писав на неоріґінальні теми, але їх твори виходили оріґінальним цїлим і, як такі, і досї хвилюють наші серця.

Така сила творчого духа, що витворює в мистецтві нове життє, проявляючи індівідуальне або національне своє...

І в тому же сила і вага неоріґїнальної по матерьялу, але оріґінальної по розробці творчости Котляревського в "Енеїдї". В чому ж власне та орігінальність?

Перш за все в формі віршовій.

Тримаючись взагалї внїшности віршу Котельницького і маючись під сильним її впливом, наш поет одначе не тільки був несвідомо, але й хотїв бути оріґінальним. Тому трапляється часто, що в строфі лишають ся ті самі рими по істотї, але слова для них підібрано другі.

Так, наприклад:

Между Троянцами два брата
Тогда стояли у вороть,
У коихъ мать была Герата...
Они своими головами
Ровнялись съ старыми дубами,
Могли за сотни отвѣчать.
Одинъ Битіасъ назывался,
Былъ съ ногъ по самый лобъ угаръ,
Другой ему жъ уподоблялся
И по названью былъ Пандаръ. (П. 9. ст. 153).

——

Служылы у Троян два браты
Изъ ныхъ бувъ всякій Голіафь;
Шырокоплечый и мордатый,
И по вивци цилкомъ глытавъ.
Одынъ дражнывся Бытіасомъ
И съ Кочубейськымъ винъ Тарасомъ
Колыбъ заввышкы не ривнявсь;
Другый же брать Пандаромъ звався,
И выщый одъ версты здавався (П. 5, ст. 7l)

*       *

*

Пандаръ бездушнаго зря брата,
Мгновенно въ бабью трусость впалъ,
Боясь таковажъ въ лобъ набата,
Скорѣй отъ Турна тягу далъ (ів. ст. 157).

——

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 79

Пандаръ погыбель бачывъ брата,
Злякався, звомпывъ, замишався,
И одъ Рутульска стратылата
Якъ-мога швыдче убиравсь. (ст. 73 ів.).

*       *

*

Се вдругъ изъ-за густого лѣсу,
Смотрите, какъ Талезъ идетъ,
Сомнуть тебя совсемъ повѣсу,
Куда тебя тутъ чортъ несетъ. (П. 6 ст. 41).

——

Ось, ось! ярытся, бисомъ дыше!
Агамемноненко Талесъ,
И быстрымъ бігомь все колыше,
Неначе въ гниви самъ Зевесъ. (п. 6. ст. 27).

*       *

*

Въ одинъ тутъ голосъ завизжали
Иные въ грудь себя стучали, (ib. ст. 72).

——

Троянськы плаксы тутъ рыдалы,
Якъ на завійницю крычалы. (ib. ст. 43).

*       *

*

Тогда взваливъ его на плечи
...............................
Держа въ рукѣ престрашны свѣчи (ib. 74).

——

............................... понесли
Взмостылы воина на плечи
И по маленьку постаречи (ib. ст. 45).
неслы...

*       *

*

Пойдемъ къ Латыну мы и скажемъ
То все, что слышимъ отъ тебя,
Тебя съ нимъ крепкой дружбой свяжемъ,
Изъ мыслей Турна истребя. (ib. ст. 80).

——

Мы все въ Латынови уста
Внесемъ, дрибнесенько роскажемъ,
И щыро, щыро те докажемъ,
Що зъ Турномъ дружба есть пуста, (ib. ст. 48)

*       *

*

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 80

Можна б було ще чимало виписати місць, де Котляревский хотїв бути оріґінальним у вислові, навіть тримаючись рим Котельницького; але ще більше, сливе всю Енеїду пришлось би виписувати, щоб показати, що здебільшого Котляревський бажав бути самостійним і у вислові і в римах.

Одначе мало одної внїшности. В мистецькій творчости, яку ми можемо, з погляду економії мисли, назвати більш менш зразковою, мусить бути важливе щось инше. Творчість, що повинна впливати на наше почутє, не може бути лише імпресіонїзмом; вона перш за все, або найголовнїйше, особливе знарядє пізнання істини: тому характери і типи, одно слово, вище житє, ся прикмета краси, повинні бути переважним змістом творчости. Твори великих геніїв тим славні, що в них зафіксовано житє взиглядї реальних, хоча-б почасти і сімболичних образів, які утворюють з себе дїйсну духовну красу.

А така цінність має бути визнана і за твором Котляревського; щоб у сьому впевнитись, треба лише близче придивитись до обох переробок — великоруської і української. Чим цїкавий твір Котельницького? А нї-чим; він має значіннє тільки історичне і художнього нї трохи. Грубість, вложена в уста ріжних персонажів, не є сама по собі мінусом: вона могла б личити псіхіцї і клясовому становищу дїєвих осіб переробки. Але у великоруського переробщика нема жадного натяку на якусь псіхіку, побут, або щось подібне. Особи його пародії мають тільки ріжні назви і нїяких властивих їм рис: се блїді, неживі фіґури, без всякого національного, чи якогось ґрупового або індівідуального кольоріту. На такому, сказалиб ми, повітряному фонї чимсь одноманїтно-гострим і часом навіть диким вирізують ся пародичні вчинки і слова псевдо-великоруських персонажів.

Що до комізму, то його в самій мікроскопічній, навіть цірковій дозї, шукати годі: се просте перекиданнє невлучними словами нехудожника, людини без искри художнього хисту.

Вплив грубости Котельницького одбив ся почасти і на Котляревському: і в сього, що підляг вимогам пародичности, стрічаємо рісковані, в смислї мистецького такту, місця. Але вони тонуть в течії загально приємного вражіння від твору. Котляревський був дїйсно митець і юморист з осібна; талан його виявив ся в малюванню живих образів або типів, в пока-

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 81

занню житьових становищ, не говорючи вже про числений пропуск місць первотвору, що тільки стояли б на завадї художньому вражінню. Для своєї мети поет користуєть ся тільки тим чи иншим словом і вибір їх у Котляревського такий влучний, що зразу бачиш, оскільки наш поет умів користуватись словом, се б то мав те уміннє, що одрізняє кожного митця від усякої неодарованої поетичним даром людини. Щоб довести справедливість нашої уваги, треба лише трохи пригадати собі хоч де які з створених Котляревським типів.

От, наприклад, образ Венери. Вона являєть ся до Вулкана з проханнєм зробити Енеєви зброю; для зміцнення своїх шансів вона спокуша свого чоловіка примітівно-зоольоґічним способом.

Але сю картину представлено Котляревським майстерно.

Венера, без спідниці, боса,
Въ халатыку, простоволоса,
Кь Вулкану пидтюпцем ишла;
Вона тайкомъ къ Вулкану кралась,
Неначе зъ нымъ и не винчалась,
Мовъ жинкой не його була,
А все то хытрость есть жиноча,
Новынкою щобъ пидмануть;
Хочъ гарна якъ, а все охоча
Ище гарнишою щобъ буть.
Венера пазуху порвала
И такъ себе пидперезала,
Що вся на виставци була. (5 п. ст. 16, 17).

Ніякого опису сих приготувань до спокуси у Котельницького нема і через те у нього нема нї живого образа, нї взагалї живих відносин Венери до Вулкана.

У Котельницкого:

Едва Вулканъ ее примѣтилъ,
Франтовскій сдѣлалъ вдругъ скачекъ,
И такъ прямехонько намѣтилъ,
Что въ сами губки далъ ей чмокъ.
...............................
Когда онъ слишкомъ размягчился
И в сладострастьи раскисалъ

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 82

Тутъ поцѣлуй еще вклеился,
Который онъ въ себя всосалъ, (V ч. 59 ст.)

Опис, як бачите, блідий, безбарвний, нудний. Зовсім не те в майстерному викладї нашого поета.

Вулканъ коваль тоди трудывся,
Зевесу блыскавку ковавъ
Уздривъ Венеру, затрусився,
Изъ рукъ и молотокъ упавъ.
Венера заразъ одгадала,
Що въ добрый часъ сюды попала,
Вулкана въ губы заразъ черкъ;
На шыю вскочила, повысла,
Вся опустылась, мовъ окысла,
Билкы пидъ лобъ — и свитъ померкъ. (5 ч. стр. 17)

Цїла яскрава і виразна картина!

І тому не дивно, що пробігши очима подібні мальовничі картини, ми переймаємось відповідним естетичним настроєм і коли, наприклад, автор запитує нас ріторічно, чи вірно, чи релєфно намалював він свої образи, то ми тільки можемо висловити повну з ним згоду.

А що-жъ, не такъ тепер буває
Проми-жъ жинками и у насъ?
Колы чого просыты має,
То добрый одгадає часъ
И къ чоловику прыглядытся,
Прыщулытся, прыголубытся,
Цилуе, гладыть, лескотыть,
И вси суставы розшрубуе,
И мизком так завередуе,
Що сей для жинки все творыть. (ib. ст. 19).

А що-жъ, не так? питає Котляревський. Може й не так, може, ми на собі сього й не відчули, але поет своїм змалюваннєм впевняє нас, що "так" і ми, навіть мимоволї, хоч би на час, коримось, через естетичний вплив поета, і його фільософії.

Така могутня сила художньої правди!

Звернемо далї увагу і на образ Цибели, матери богів, цілком знехтований Котельницьким (див. ст. 90-1) і самостійно, жваво розфарбований нашим поетом.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 83

Цыбелла, —
Изъ молоду була не промахъ,
Колы-ж якъ стала безъ зубивъ,
То тилькы на печи сидила,
Съ кулешыкомъ лемишку йила
И не мишалася въ дила.
Зевесъ йій отдававъ повагу
И посылавъ одъ столу брагу,
Яку Юнона лышъ пыла. (ib. ст. 35).

——

Прыйшовшы до Юпітера, —
Цыбелла перше закректала,
А посли кашлять начала,
Потимъ у пелену смаркала
И духъ пьять раза перевела, (ib. ст. 36).

— Типічний образ старої українскої жінки!

Так же гарно намальовано типи Низа і Евріала, Юнони, Юпітера и других головнїйших персонажів твору. Майстерними рисами окреслено й дрібнїйші типи. Така, напр. фігура в VI частинї (ст. 18) "юристи" оріґінальна у Котляревського.

А то сидить въ брыли, въ кереи,
Съ товстою кныжкою въ рукахъ,
И всимъ, бачъ, гоныть ахынеи,
И спорыть о своихъ правахъ
То, родомъ зъ Глухова, юрыста
Винъ мае чынъ канцелярыста.
И есть добродій Купавонъ
Що-бъ значкового дослужиться
И на війни чымъ пожывыться
Вступывъ въ Энеивъ легінъ. (VI ст. 18)

Прекрасний по обмалюванню образ і невдалого речника.

Тогди якыйсь ихъ филозопъ
Хотивъ сказать надгробне слово,
Та збывся и почухавъ лобъ;
Сказавъ: Се мертвый и не дышетъ,
Не выдыть, то есть и не слышыть,
Ей, ей! увы! онъ мертвъ, аминь!
Народъ видъ речи умылывся

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 84

И гирко-гирко прослезывся,
И мурмотавъ: паноче згынь. (VI ч. ст. 44).

Крім вдатнього змалювання окремих образів, таким же являєть ся в нього і опис різних картин: в коротких виразах, стисло, наш поет начеркує релєфні пейзажи, групи и і. т. ин. Особливо удали ся йому картини січ, в яких він був, як звісно, досвідченою людиною. І тут зразу кидаєть ся художня перемога Котляревського над його великоруським собратом. Наведем деякі приклади:

Наскучивши огнемъ палиться,
Вдругъ принялися за штыки,
Что-бы поближе порубиться,
Попробовать и кулаки.
Пошла тутъ сѣча прежестока,
Ни рта, ни языка, ни ока,
Не пожалели, ни ушей,
Всѣв въ крошево перекрошились
И какъ ветошки издырились,
Яишня вышла изъ людей. (V ч. ст. 145).

А у Котляревського:

Натыснулысь и напустылысь
Рутульци кынулысь на валъ;
Троянци, якъ чорты озлылысь,
Рутульцивъ былы наповалъ.
Трищалы кости, ребра, бокы,
Летилы зубы, пухлы щокы,
Зъ носивъ и устъ юшыла кровъ:
Хто рачкы лизъ, а хто простягся,
Хто бувъ шкереберть, хто качався,
Хто бывъ, хто ризавъ, хто коловъ. (V. ч. ст. 68).

Цілком оріґінальні строки у Котляревського!

Пишды кулачни накарпасы,
Въ выскы и въ зубы стусаны;
Полизлы тельбухы, ковбасы,
Вси пинылы якъ кабаны.

Стешенко І. Енеїда Котляревського і Котельницьного в порівнянні з иншими текстами — 85

Хто чымъ попавъ, то тымъ локшывъ
Пиднявся пыскъ, стогнання, охы,
Врагъ на врага скакавъ мовъ блохы,
Кусався, грызъ, щыпавъ, душывъ (V. ч. ст. 79).

——

(Порів. Котельницького ib. ст. 152).

I таких виразних описів в українській Енеїдї можна знайти до схочу. Крім сеї, чисто епічної частини викладу, у Котляревського стрічають ся прекрасні, оріґінальні зразки драматичности, то в монольоґах, то діальоґах: нагадаєм хоч би вразливі розмови Низа і Евріала в V-й частині, або сварку Юнони з Венерою в VI-й.

В сих і подібних місцях так і видко творця двох талановитих пєс, що, поруч з уривками тонкого комізму, вмів дати чулі, цілком драматичні становища.

І врештї особливою красою відзначають ся у нашого поета ліричні уступи, де висловлюєть ся його світогляд. Такі місця про "біду" (V ч. ст. 5), про "милу" (ib. ст. 24), про "сон" (ст. 7), "судьбу" (ст. 53) і т. под.

Крім сих, внутрішних пружин естетичного впливу і художньої реальности, всю Енеїду Котляревського пересипано блискітками нашої етноґрафії, що вражіннє дїйсности в творі доповнює цїлком.

Всї такі дані, що одержали ся з порівнання ріжних текстів Енеїди і аналізи переробки української, дозволяють, здаєть ся, зробити про останню рішучий присуд.

Не вважаючи на внїшню несамостійність, що мистецтву не завважає, українська Енеїда в разробцї фабули дуже оріґінальна. Вона в багатьох випадках здійснила вищу вимогу мистецтва: в індівідуальних образах зібрала типічне і, як на мармурі, вирізала свої ідеї.

І в сих двох частинах, що обсягом складають велику більшість перших чотирьох, Котляревський зумів показати нам українське житє, намальоване реальними фарбами. М. Гоголь, що цітував з Енеїди, є ученик Котляревського в реалїзмі, але значіннє Енеїди переходить вплив на Гоголя. Кожний мистецький твір живе віки; і нинї ми можемо читати залюбки багато уступів з Енеїди — ознака, що в останнїй маємо один з прикладів дїйсно творчого, невмирущого духу людини.