История Полтавы

К биографии И. П. Котляревского

• 

Подробности

Просмотров: 179

Стебницкий Петр. К биографии И. П. Котляревского.

Подається за виданням: Стебницький П. До біографії І. П. Котляревського // Наше Минуле. Журнал історії, літератури і культури. — Київ, Видавниче товариство "Друкарь". — 1918 — Ч. 2. — С. 166-167.

Джерело: Цифрова бібліотека історико-культурної спадщини.

Переведення в html-формат: Борис Тристанов.

— 166 —

До біоґрафіі І. П. Котляревського.

В рукописному відділі петроградської Публічної бібліотеки (бувшої імператорської) єсть цікавий документ з невідомим, здається, досі твором І. П. Котляревського. Це ода або кантата імператору Олександру І на щасливий кінець війни з Наполеоном, але висловлена не від авторського імені, а від "Малороссийских губерний". Певно, цю кантату було при якійсь урочистій нагоді виконано в пошану Олександру І, а самий рукопис піднесено цареві, про що свідчить і зверхній вигляд рукопису.

Написана кантата на великому аркуші доброго паперу, з водяним знаком "1812". Текст має дві сторінки, під текстом на 5 рядках ноти. Три перших сторінки оздоблено віньєтою і гербами, мальованими акварелею: округ сторінок іде рамка з лаврово-миртового вінка, перевитого георгієвською стрічкою; на першій, вгорі — російський герб; на третій, посередині — теж державний герб; але на нім два щити з гербами двох "малороссийских" губерній — Чернігівської та Полтавської. Під цим малюнком підписано:

"Тѣмь знаменіемъ спасенныя".

Четверта сторінка зовсім чиста. Вкладено цей аркуш в палітурки під зеленим шовком.

Текст кантати — в російській, звичайно, мові — такий:

Малороссійскихъ губерній общій хоръ.
Гремитъ во всѣхъ концахъ вселенны,
Гремитъ хвала великихъ дѣлъ!
Россіи Царь Благословенный
Тиранству положилъ предѣль;
Европу спасъ отъ люта бѣдства,
Попралъ всеобщаго врага,
Очистилъ троны отъ злодѣйства,
Гордыни сокрушилъ рога!

Да здравствуетъ герой вѣнчанный,
Царь Александръ на много лет
Монархъ Россіи Богомъ данный
Избавивший отъ ига свѣтъ!

— 167 —

* * *

Кто съ Богомъ, съ кроткою душою,
Для блага общего дерзалъ,
И кто съ сердечною слезою
Злодѣевъ самыхъ поражалъ;
Тотъ есть великъ, великъ стократы!
Онъ другъ есть истинный людей!
И побѣжденны супостаты
Гласятъ ему: Ты Царь Царей.

Да здравствуетъ... і т. д.

* * *

Сіяетъ блескомъ чистой славы
И совершенный есть Герой,
Кто не давать идетъ уставы,
А чтобъ исторгнуть корень злой:
Народамъ щастіе доставить,
Монарховъ язвы исцелить,
Россію вознести, прославить
И вѣру въ Бога утвердить!

Да здравствуетъ... і т. д.

Під текстом і нотами підпис: С. И. Котляревский.

Це, очевидно, треба розуміти: "Сочинил И. Котляревскій". А в кінці другої сторінки ще єсть другий підпис — "Ф. Д. Сплитстессер". Це ймення відомого художника того часу, якого рукою, очевидно, зроблені акварельні малюнки на рукопису.

Мало інтересний і досить формальний сам по собі текст оди прибирає чималої цікавости в звязку з іменем Котляревського і фірмою "Малороссийскіхъ губерній", від яких ніби виходив цей політичний виступ. Дуже було-б цікаво вияснити, чи це був справді виступ якогось колективу, наприклад, сполученого дворянства Чернігівщини та Полтавщини, при чому І. П. Котляревський був напрошений висловити вірнопідданські почуття, як місцевий поет; чи може під впливом подій 1812— 1814 pp. Котляревський з власної іниціятиви вилив у цій оді свої патріотичні настрої і поширив їх, а права поетичної вольности, на офіціальну Малороссію. Вже остання ознака — звязок з адмінистративною термінолоґією, скоріше свідчила-б про офіціальне походження цього акту казенного патріотизму. І ще більше про це говорить політичний змисл девізу, яким закінчено ілюстрацію до ліричної частини виступу від імени двох українських губерній, чомусь треба було виразно зазначити, що лівобережна Україна визволилась від небезпеки, дякуючи всеросійському орлові, який пригорнув і оборонив Чернігівщину і Полтавщину: "тѣмъ знаменіемъ спасенныя".

Чи поет, чи художник, чи ще хто инший був автором цього символічного девізу, з документу Публічної бібліотеки, на жаль, не видно.

П. Стебницький.