История Полтавы

Левитский, Олекса Августинович

Подробности

Просмотров: 37437

Левитський, Олекса Августинович [Левитский Алекса Августинович] (1872, м-ко Дашів Київської губ. — 16.06.1947, Москва) — педагог і просвітянин.

Народився в сім'ї священика. Освіту здобув у 2-й Київській гімназії, колегії П. Ґалаґана та Одеському університеті. Педагогічну працю продовжував майже 50 років. Викладав у 24 навчальних закладах в різних місцях Російської імперії, згодом — СРСР. Водночас займався науковою, перекладацькою і громадською діяльністю. У 1896—1898 рр. працював вчителем земської народної школи в с. Рибці Полтавського повіту, вів просвітницьку роботу серед селян. У 1917—1919 рр. займав посаду ректора і водночас викладача педагогіки та української мови Полтавського вчительського інституту. Перетворив навчальний заклад на справжню українську школу, залучив до співпраці відомих педагогів Г. Ващенка, В. Щепотьєва та ін. Одночасно очолював Полтавську "Просвіту", підтримував заходи щодо українізації школи. Відіграв помітну роль у створенні в Полтаві восени 1917 р. першої української гімназії ім. І. Котляревського, відкритті у квітні 1918 р. історико-філологічного факультету та Українського народного університету. Багато років працював над створенням методики викладання української мови. В радянські часи викладав українську мову в Гайсинському педагогічному технікумі (1922—1923 pp.), Київському політехнічному інституті (1923—1933 pp.). Звільнений за вияви "петлюрівщини і контрреволюції", виїхав до Сухумі, де працював інспектором науково-дослідних установ Абхазії. Повернувшись в Україну в 1936 p., вчителював у середній школі рідного Дашкова. По війні перебрався до доньки в Москву, де й помер.

Г. Ващенко:

"Це був справжній український патріот, людина з ґрунтовною освітою і разом з тим чулий та тактовний".

Джерело:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.101