История Полтавы

Енеїда. Коментарі до частини IV

• 

Подробности

Просмотров: 596

Коментарі до частини IV "Енеїди".
Укладач Борис Тристанов.

Проект «Енеїда» Івана Котляревського.

    

Борщів як три не поденькуєш і далі — ч. IV, 1-2.
Зразок жартівливої словесної гри, так званої «тарабарщини», її можна розшифрувати приблизно так:

Як три дні без борщу посидиш,
Почне за серце тормошить,
І підтягне живіт до спини,
І в кендюсі забуркотить.
Коли ж що за язик напхаєш,
Живіт як слід натеребиш,
Утроба весело заграє;
Об землю лихом добре вдариш,
Вчорашній голод не згадаєш,
Тоді тобі сам чорт не брат.

Та що там теревені править,
Байки не кормлять солов'я.
Ось ну калиткою трусни,
Брязкалом душу звесели,
Добудь з калитки п'ятака.
Коли п'ятак у руку сунеш,
То, може, новину почуєш:
Куди човни по морю править,
Які Юнона сільця ставить
І як її перехитрить.

Словесна гра тут побудована на довільній перестановці складових частин слова і членів речення: підмет — на місце присудка, додаток — на місце підмета і т. д. За такою «тарабарщиною» — добре знання і чуття рідної мови, її гнучкості, невичерпних словотворчих можливостей. Сівілла, якій належать ці слова, — звичайна сільська баба, і Котляревський, укладаючи «тарабарщину», виходив з її рівня. Тільки один, останній, рядок взятий явно з другого лексикону — мандрованих дяків: «І як Еней замінервить».
Мінерва — богиня мудрості в стародавніх римлян. Перед нами словесна еквілібристика, розрахована на те, щоб приголомшити, збити з толку співрозмовника у відповідальний момент розрахунку. Щоб розщедрити Енея, Сівілла обіцяє ще стати йому в пригоді — навчити, яким шляхом плисти, щоб щасливо досягти мети, розповісти, які каверзи готує йому Юнона і як їх уникнути. Еней замість запрошеного п'ятака дає старій «шагів з дванадцять» (шість копійок, шаг — півкопійки). Хитра баба, тут же забувши обіцянки, «ізслизла, мов лихий злизав». Інтригуюча і малозрозуміла тарабарщина вигідна ще й тому, що може тлумачитись і сяк, і так, тим самим полегшуючи обман. Вигідно купити чи продати, надміру розхваливши товар, заінтригувати продавця чи покупця — звичайна річ. Ось зразок подібної словесної гри з українського фольклору: «Добривечір, кумо! Чи не телячила моїх бачок?» — «Телячила, телячила! Під моїм ночом стогували, мої брехи засобачили, так вони задрали лози та й побігли в хвости». «Добрий вечір, кумо! Чи не бачила моїх телят?» — «Бачила, бачила! Під моїм стогом ночували, мої собаки забрехали, так вони задрали хвости та й побігли в лози» (Номис. — С. 253) (С.).

    

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Казка [Казка] = сказка (К.).
Розповідний народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил (СУМ-20).

Угодити — те саме, що догодити, догоджати — робити що-небудь приємне, бажане, потрібне, щоб задовольнити кого-небудь або викликати чию-небудь прихильність (СУМ-11).

Радощі — те саме, що радість — почуття задоволення, втіха, приємність (СУМ-11).

Борщів як три не поденькуєш і далі — ч. IV, 1-2.
Зразок жартівливої словесної гри, так званої «тарабарщини», її можна розшифрувати приблизно так:

Як три дні без борщу посидиш,
Почне за серце тормошить,
І підтягне живіт до спини,
І в кендюсі забуркотить.
Коли ж що за язик напхаєш,
Живіт як слід натеребиш,
Утроба весело заграє;
Об землю лихом добре вдариш,
Вчорашній голод не згадаєш,
Тоді тобі сам чорт не брат.

Та що там теревені править,
Байки не кормлять солов'я.
Ось ну калиткою трусни,
Брязкалом душу звесели,
Добудь з калитки п'ятака.
Коли п'ятак у руку сунеш,
То, може, новину почуєш:
Куди човни по морю править,
Які Юнона сільця ставить
І як її перехитрить.

Словесна гра тут побудована на довільній перестановці складових частин слова і членів речення: підмет — на місце присудка, додаток — на місце підмета і т. д. За такою «тарабарщиною» — добре знання і чуття рідної мови, її гнучкості, невичерпних словотворчих можливостей. Сівілла, якій належать ці слова, — звичайна сільська баба, і Котляревський, укладаючи «тарабарщину», виходив з її рівня. Тільки один, останній, рядок взятий явно з другого лексикону — мандрованих дяків: «І як Еней замінервить».
Мінерва — богиня мудрості в стародавніх римлян. Перед нами словесна еквілібристика, розрахована на те, щоб приголомшити, збити з толку співрозмовника у відповідальний момент розрахунку. Щоб розщедрити Енея, Сівілла обіцяє ще стати йому в пригоді — навчити, яким шляхом плисти, щоб щасливо досягти мети, розповісти, які каверзи готує йому Юнона і як їх уникнути. Еней замість запрошеного п'ятака дає старій «шагів з дванадцять» (шість копійок, шаг — півкопійки). Хитра баба, тут же забувши обіцянки, «ізслизла, мов лихий злизав». Інтригуюча і малозрозуміла тарабарщина вигідна ще й тому, що може тлумачитись і сяк, і так, тим самим полегшуючи обман. Вигідно купити чи продати, надміру розхваливши товар, заінтригувати продавця чи покупця — звичайна річ. Ось зразок подібної словесної гри з українського фольклору: «Добривечір, кумо! Чи не телячила моїх бачок?» — «Телячила, телячила! Під моїм ночом стогували, мої брехи засобачили, так вони задрали лози та й побігли в хвости». «Добрий вечір, кумо! Чи не бачила моїх телят?» — «Бачила, бачила! Під моїм стогом ночували, мої собаки забрехали, так вони задрали хвости та й побігли в лози» (Номис. — С. 253) (С.).

    

Закрутити — крутячи, довести до знемоги, втоми, запаморочення (СУМ-20).

Змусовав — мусувати — міркувати (заглиблюватися думками в що-небудь), розмірковувати (СУМ-20).

Коверзнути, коверзувати — мудрувати над чим-небудь; вигадувати (СУМ-20).

Крутити мізки — морочити, дурити кого-небудь чимсь (СУМ-20).

Мова — те, що говорять, чиї-небудь слова, вислови (СУМ-20).

Змусувати — вигадати (СУМ-20).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Скомпонувати — створити, написати що-небудь (СУМ-11).

    

Відьма — за народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка (СУМ-20).

Догадатися — ураховуючи певні особливості, ознаки або прикмети, намагатися робити правильні висновки про що-небудь (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Злигати — з'їсти швидко, жадібно (СУМ-20).

Калитка — торбина для грошей; гаманець (СУМ-20).

Лихий — чорт; нечиста сила (СУМ-20).

Лихо — обставина, подія, що зумовлює страждання; горе, біда; протилежне добро (СУМ-20).

Пелена — нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.); поділ (СУМ-11).

Свита [Свыта] = род шинели (К.).
Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Слизнути — те саме, що зслизнути, зслизти, ізслизнути та ізслизти — безслідно зникати; щезати (СУМ-11).

Хлипання і хлипати — плакати, голосно вдихаючи, втягуючи повітря (СУМ-11).

Шаг — до революції на Україні — дрібна розмінна монета вартістю півкопійки; гріш (СУМ-11).

    

Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Гарно — у значенні добре — протилежне погано (СУМ-11).

Гребти — упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

З диявола (біса) — дуже, вельми, занадто (СУМ-11).

Опинитися — потрапити куди-небудь, звичайно раптово, несподівано або дуже швидко (СУМ-11).

Сатана — уявна надприродна істота, яку зображують у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; є уособленням злого начала; біс, диявол, чорт, злий дух (СУМ-11).

Хвиля — водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні (СУМ-11).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Шваба дати — чосу дати, прочуханки (Л.). Покарати, дати хлости (Ш.). Хлоста — биття різками. Дати хлости — відшмагати, побити кого-небудь (СУМ-11).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

Якмога — якомога — як можна — з усіх сил, наскільки можливо, а також уживається як підсилення при вищому ступені прикметників та прислівників (СУМ-11).

    

Враг — нечиста сила; чорт (СУМ-11).

Грати на зубах — трястися віл холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати; труситися (А., СУМ-20).

Дрижати — труситися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.; тремтіти (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Закрутити — почати віяти, мести, змінюючи напрям (про вітер, куряву, сніг і т. ін.) (СУМ-20).

Зачинати, зачати — починати яку-небудь дію; розпочинати (СУМ-20).

Колихаться — гойдатися під дією води (про водну поверхню, хвилі, предмети на воді і т. ін.) (СУМ-20).

Крутити — утворювати коловерть, вир; вирувати (про воду, течію) (СУМ-20).

Лихо — що-небудь погане, зле, недобре. Помогти лиху — виручити з біди, горя, звільнити від труднощів, неприємностей і т. ін. (СУМ-20).

Ляк — несподіване почуття страху; переляк (СУМ-20).

Набік — на правий чи лівий бік чого-небудь.

Пуття — щасливі, сприятливі обставини (СУМ-11).

Сторч (СУМ-11) — у стоячому, вертикальному положенні; стійма (СУМ-11).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

    

Виглядати — висуваючись або виходячи із-за чого-, з чого-небудь, дивитися кудись, через щось (СУМ-11).

Звізда́, заст. — зірка (СУМ-20).

Лякати — викликати почуття страху, переляку (СУМ-20).

Міх — те саме, що мішок (СУМ-20). Нар.: Налякав міх, то й торби страшно (Номис. — С. 112) (С.).

Торба — вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима (СУМ-11).

Тро́хи — до деякої міри; дещо (СУМ-11).

Хвиля — водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні (СУМ-11).

Як ось — коли раптом; несподівано (СУМ-11).

    

Аж ось — коли раптом; несподівано (СУМ-11).

Віз, зменш. візок — засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів (СУМ-20).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Меньок [Меньокъ] = налим (К.).
Зменш.-пестл. до мень — минь — прісноводна хижа риба роду тріскоподібних з видовженим плямистим тілом, яка має промислову цінність (СУМ-20).

Міх — те саме, що мішок (СУМ-20).

Могорич — частування спиртними напоями з приводу успішного завершення якої-небудь справи (СУМ-20).

Повивертатися — лягти або сісти, розкинувшись (СУМ-11).

Поромщик — вживається у значенні керманич — той, хто править кермом; стерновий — той, хто здійснює управління судном (СУМ-11).

Проноза — спритна, хитра людина; пронира (СУМ-11).

Пуп — круглий рубець посередині живота, який залишається на місці відпадіння пуповини. Кричати, як на пуп; репетувати мов на пуп — кричати з усіх сил, дуже голосно (СУМ-11).

Репетовать — репетувати — сильно кричати, видавати зойки від болю, переляку і т. ін. (СУМ-11).

    

Злий — який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий (СУМ-20).

Цирцея (Кирка) (грец., римськ. міф.) — чарівниця, яка правила островом Еа; чарами своїми вона заманювала мореплавців, змушуючи їх служити собі (А.).

Чародій — те саме, що чарівник, чаклун — людина, яка займається чаклунством — за старовинними марновірними уявленнями — магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу (СУМ-11).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Заклятий острів перед нами.
Йдеться про міфічний острів Ея, згадуваний у десятій пісні «Одіссеї» Гомера, а потім — у «Енеїді» Вергілія. На острові жила чарівниця Цірцея, або Кіркея. Коли до неї потрапив під час блукань по морю Одіссей, Цірцея перетворила частину його супутників у свиней і на вмовляння хитромудрого царя Ітаки вернути їм людську подобу запропонувала Одіссеєві залишитися на острові і розділити її любов. Той мусив прийняти пропозицію Цірцеї, попросивши чарівницю поклястися, що вона не зробить йому нічого поганого і поверне супутникам людську подобу. Через рік Одіссей умовив Цірцею відпустити його разом з товаришами, і вони попливли далі (С.).

    

У 10-14 строфах IV частини цікавий з історико-етнографічного боку погляд на риси національного характеру ближчих і дальших сусідів українців, переважно як він відбився в українському фольклорі. Починається з гумористичної, з гірким присмаком самохарактеристики українця, потім ідуть поляки, росіяни, прусаки (німці), австрійці, італійці, французи і т. д.

Бовкун — віл, якого використовують у роботі без пари (СУМ-20). Бовкун — ознака бідняцького господарства (С.).

Бровар (нім. сл. Brauer) — пивовар (Л.).

Запе́вне — уживається для вираження переконання, упевненості в чому-небудь, для підкреслення ймовірності чогось (СУМ-20).

Певно, певне, запевне — уживається для вираження переконання, упевненості в чому-небудь, для підкреслення ймовірності чогось (СУМ-11).

Плуг — сільськогосподарське знаряддя з широким металевим лемешем або диском для оранки (СУМ-11).

Сірко — собака, перев. сірої масті. Пропав, як сірко в базарі — хто-небудь потрапив у безвихідне становище (СУМ-11).

Ходити на парі — ходити ногами.

Цап — козел, самець кози (СУМ-11).

Ярмо — упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами (СУМ-11).

По нашому хахлацьку строю.
Українських козаків за довгі чуби на голові — оселедці — прозвали «хохлами» (прозвище, певне, з'явилося десь у XVІІ ст.). Потім воно поширилося на всіх українців.

    

Виляти / завиляти хвостом — хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чогось (СУМ-20).

Дойда — мисливський собака-шукач (СУМ-20).

Жупан [Жупанъ] = кафтан (К.).
Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти, а також верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин (СУМ-20).
У поляків відомий з дуже давніх часів верхній чоловічий одяг, щось близьке до сучасного піджака. Знали жупан і на Україні, як верхній чоловічий одяг заможніших верств, аналогічний сучасному пальтові (С.).

Замекекекати — замекекати — почати мекекати — кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці і т. ін.; мекати (СУМ-20).

Лях — поляк (СУМ-20).

Цвенькати — розмовляти мовою, в якій чуються звуки «ц», «дз» (СУМ-11).

Чуйка — вид довгого суконного каптана (СУМ-11); у поляків верхній чоловічий одяг, шинель (С.).

Чухрай — тут у значенні: кличка мисливського пса, хорта (С.).

У 10-14 строфах IV частини цікавий з історико-етнографічного боку погляд на риси національного характеру ближчих і дальших сусідів українців, переважно як він відбився в українському фольклорі. Починається з гумористичної, з гірким присмаком самохарактеристики українця, потім ідуть поляки, росіяни, прусаки (німці), австрійці, італійці, французи і т. д.

І «не позвалям» там забуде.
Тут — натяк на т. зв. «Liberum veto» на сеймах шляхетської Польщі, тобто право вето. Польська шляхта на державних сеймах мала право відхилити проект будь-якого законодавчого акту вигуком «не позвалям!». В останній період існування феодально-шляхетської Польщі як самостійної держави (період загострення боротьби між великими магнатами і шляхтою та ослаблення влади короля) право вето майже паралізувало діяльність вищих державних інституцій. Агапій Шамрай у статті «Проблема реалізму в «Енеїді» І. П. Котляревського« висловив слушний здогад, що тут Котляревський «натякає і на причини, що призвели до розрухи сильну колись державу. Котляревський згадує в зв'язку з цими подіями і роль українських народних мас у боротьбі проти панської Польщі у XVІІІ ст., двічі називаючи славного ватажка селянського повстання Максима Залізняка» (Котляревський І.П. Повне зібр. творів: У 2 т. — К., 1952. — Т. 1. — С. 41) (Ш., С.).

Москаль — бодай би не козою і далі.
Тут: росіянин. Так десь у XVІІ ст. прозвали українці російських стрільців ніби за прийняті в них гострі бороди (С.) З таким трактуванням не можна погодитися. Володимир Даль дає таке тлумачення слова «москаль» — москвич, росіянин; солдат, військовослужбовець. А найбільш повне і точне визначення міститься в Етимологічному словнику російської мови Макса Фасмера: «виходець з Москви, росіянин (солдат). З польск. moskal. Від Москва». Щодо борід, згаданих Ставицьким, то тут потрібно подивитися коментар Ієремії Айзенштока до цієї строфи: «Українці, які голили бороди, дражнили ними великоросів, називаючи їх «кацапами», тобто схожими на «цапів», козлів» (Т.Б.).

А прус хвостом не завиляв і далі.
Солдати прусської армії носили перуку із заплетеними назад кісками — мов хвостик. Характеристика Пруссії — опори феодальної реакції і мілітаризму в Європі — просто навдивовижу глибока та історично конкретна. І. Котляревський був очевидцем запобігливої політики переможеної Наполеоном Пруссії. Коли писалися ці рядки «Енеїди», прусський король і юнкерство були слухняними слугами французького імператора, дещо пізніше (у 1812) брали участь у війні з Росією; після поразки у цій війні приєдналися до антифранцузької коаліції, потім — до реакційного Священного союзу, спрямованого на збереження абсолютистських режимів у Європі (С.).

    

У 10-14 строфах IV частини цікавий з історико-етнографічного боку погляд на риси національного характеру ближчих і дальших сусідів українців, переважно як він відбився в українському фольклорі. Починається з гумористичної, з гірким присмаком самохарактеристики українця, потім ідуть поляки, росіяни, прусаки (німці), австрійці, італійці, французи і т. д.

Гусар — в армії царської Росії та деяких іноземних арміях — військовий із частин легкої кінноти, який носив форму на угорський зразок (СУМ-20).

Журавель — великий перелітний птах з довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом, живе на лісових та степових болотах (СУМ-11).

Ісквапнійший — здатний — який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином (СУМ-20).

Співака — те саме, що співак (СУМ-11).

Ходити журавлями, індиком, павичом — ходити поважно, гордовито.

Цесарці — австрійці, піддані цісаря Австрійської імперії. Після того як у кінці XVІІІ ст. припинила самостійне державне існування Польща, до Австрійської імперії відійшла частина українських земель. Характеристика австрійців Котляревським, так само як і пруссів (див. прус), то, власне, характеристика армії, а не строкатого за національним складом населення «клаптевої» імперії (С.).

Цирцея (Кирка) (грец., римськ. міф.) — чарівниця, яка правила островом Еа; чарами своїми вона заманювала мореплавців, змушуючи їх служити собі (А.).

Цесарці ходять журавлями і далі.
Цесарці — австрійці, піддані цісаря Австрійської імперії. Після того як у кінці XVІІІ ст. припинила самостійне державне існування Польща, до Австрійської імперії відійшла частина українських земель. Характеристика австрійців Котляревським, так само як і пруссів, то, власне, характеристика армії, а не строкатого за національним складом населення «клаптевої» імперії.
Цирцеї служать за гусар — гусари — легка кіннота в російській та ще деяких європейських арміях. Мали яскраву, розцяцьковану форму на угорський зразок, були своєрідним втіленням військових корпоративних доблестей (С.).

Італіянець же маляр і далі.
Захожі італійці на Україні і в Росії були звичайно музикантами, малярами, будівничими, взагалі людьми мистецтва. Цікаво порівняти зображення італійця в поемі «Енеїда» і у творі іншої доби й іншої літератури — романі класика німецької літератури Томаса Мана «Чарівна гора» (1924). Один з героїв роману — італієць Людовіко Сеттембріні людина мистецтва, складна і суперечлива особистість. У даному разі нам важливо відзначити, що для головного героя «Чарівної гори» німця Ганса Касторпа його вчитель Сеттембріні — типовий італієць, у національному характері якого, з погляду іноземця, є щось від комедіанта. Сеттембріні наділений прозвищем Шарманщик, яке раз по раз з'являється протягом усього роману (С.).

    

У 10-14 строфах IV частини цікавий з історико-етнографічного боку погляд на риси національного характеру ближчих і дальших сусідів українців, переважно як він відбився в українському фольклорі. Починається з гумористичної, з гірким присмаком самохарактеристики українця, потім ідуть поляки, росіяни, прусаки (німці), австрійці, італійці, французи і т. д.

Головоріз — бандит, убивця (СУМ-20). Головорізи-різники — скоріш за все це натяк на жорстокість Французської революції.

Маслак — велика кістка людини або тварини (перев. стегнова) (СУМ-20).

Парші — заразне шкірне захворювання людини, при якому на шкірі під волоссям, на тілі, нігтях з’являються гнійні струпи і рубці, а також струпи і рубці від цісї хвороби. Парші наминати — бити (СУМ-11).

Сіпака — доскіпливий, уїдливий начальник, а також посіпака — прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, перев. ганебних; поплічник (СУМ-11).

Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити — брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін.  (СУМ-11).

Чуприна — чуб, шевелюра // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець (СУМ-11).

Французи ж, давнії сіпаки і далі.
Так багато місця, як українцям (цілу строфу), в «Енеїді» приділено ще одній нації, яка в ту епоху була на авансцені світової історії, — французам. Тут бачимо не тільки іронію. Неприхильне ставлення до Великої французької революції (1789-1794) і наступних подій: воєн Директорії (1795-1799), приходу до влади Наполеона Бонапарта, потім безперервних наполеонівських воєн — виражене в коментованій строфі ясно. Правда, в літературі про Котляревського були спроби довести, що він мав на увазі тільки післяреволюційний період французької історії, але легко переконатися, що дана строфа цього не підтверджує. На якого владику «лаяли» французи — добре відомо: на короля Людовіка XVІ, що його змела з французького трону революційна хвиля і який згодом був гільйотинований. І все ж погляд Котляревського на французьку революцію можна правильно зрозуміти, тільки пам'ятаючи про його стійкі демократичні переконання, про численні факти зв'язків з близькими до декабристів колами. Він не міг не співчувати лозунгові французької революції «Свобода, рівність, братерство!»
Сі перевернуті в собаки — в українському фольклорі відома легенда про людей-песиголовців, що живуть у якомусь далекому краю і з'їдають кожного, хто до них потрапляє. Певне, ця легенда перейшла в фольклор з багатих на фантастичні елементи перекладних повістей, відомих у нас ще з часів Київської Русі. Так, аж до XVІІІ ст. включно мала велику популярність «Олександрія». У поході на Індію воїни Олександра Македонського серед інших див зустрічають людей з собачими головами. В деяких варіантах легенди — цілий народ за гріхи перевернутий богом в песиголовців (С.).

    

У 10-14 строфах IV частини цікавий з історико-етнографічного боку погляд на риси національного характеру ближчих і дальших сусідів українців, переважно як він відбився в українському фольклорі. Починається з гумористичної, з гірким присмаком самохарактеристики українця, потім ідуть поляки, росіяни, прусаки (німці), австрійці, італійці, французи і т. д.

Багно — болотисте місце; трясовина, болото (СУМ-11).

Гишпанець — іспанець.

Жеребцювати — тут у значенні: ставати жеребцем.

Звіркувати — поводитися як звір (СУМ-20).

Індик — великий свійський птах родини індикових, якого вирощують на м'ясо; самець індички (СУМ-20).

Ходити журавлями, індиком, павичом — ходити поважно, гордовито.

Шведин — швед (СУМ-11).

Голландці квакають в багні.
Оскільки Голландія розташована на низинах, типовою для неї була болотиста місцевість.

Чухонці лазять мурав'ями.
В просторіччі чухонцями називали фіннів і взагалі племена карельського походження, які жили поблизу Петербурга (С.).

Пізнаєш жида там в свині.
Слово жид у ті часи та й значно пізніше не сприймалося як лайливе слово чи прозвище євреїв.

    

Бік [Бикъ] = бок, сторона (К.):
Напрямок або місцевість, що лежить у цьому напрямку (СУМ-20).

Втять — вживається у значенні утнути (втнути) / втяти (утяти) — майстерно зробити що-небудь (СУМ-11).

Дмухнути — нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Миттю — в одну мить, дуже швидко (СУМ-20).

    

Булькотіти — підсилене до булькати — утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір (СУМ-20).

Ватага — отрядъ, толпа; шайка (Г.). 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група (СУМ-11).

Виляти — ухилятися від чого-небудь (СУМ-20).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Одвернути — відвернути — спрямовувати в інший бік (СУМ-11).

Пляшка — скляна посудина, яка має вузьку довгасту шийку, з спиртним напоєм (СУМ-11).

Мовби Еней по пошті плив.
Тобто їхав по поштовому тракту, де на кожній станції міняли коней (на перекладних), їхати на перекладних — найбільш швидкий у давні часи, до появи залізниць, спосіб сполучення. Крім сухопутного поштового сполучення, була також пошта річкова і морська (див. також строфу IV, 59).

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Гребти — упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Курити, куритися — утягувати через рот і видихати дим якої-небудь речовини, перев. тютюну (СУМ-20).

Ромен, Ромни — зараз місто Ромни Сумської області. Здавна славилося своїм тютюном (С.).

Тибр — ріка в середній Італії, випливає з Апенинів і пливе до Тирґенського моря (Л.). Тібр — головна річка Лаціума, на березі якої знаходиться Рим. За міфологією — назва пішла від імені албанського царя Тіберіна (Ш.).

Тютюн — трав'яниста рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин (СУМ-11).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Шабас — те саме, що шабаш у значенні кінець. Тут мається на увазі кінець мандрам (С.).

Якмога — якомога — як можна — з усіх сил, наскільки можливо, а також уживається як підсилення при вищому ступені прикметників та прислівників (СУМ-11).

    

Воля — право розпоряджатися чимсь на свій розсуд; влада (СУМ-20).

Геть — употребляется для усиленія (Г.).

Гребти — упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Скіць — уживається у знач. скіцнути — скікнути — скакати — робити стрибок, стрибки; стрибати (СУМ-11).

Скрізь — по всіх місцях; по всій території; всюди, повсюди (СУМ-11).

Ташоватись — ташуватися — розташовуватися, розміщатися (С.).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Чуприндир — так на Україні козаків звали за те, що носили довгі чуприни, чуби (Л.). Те саме, що чубар — той, хто має чуб, чубчик (СУМ-11). Ті, що носили довгий чуб, оселедці. Були неодмінною прикметою запорізького козацтва. Зникли після ліквідації Запорізької Січі у 1775 р. разом з останніми представниками низового козацтва (С.).

    

Алтин — монета в три копійки. Уже в часи І. Котляревського старовинна, востаннє чеканилась при Катерині І (роки царювання 1725-1727). Назва грошової одиниці походить від татарського алти — шість (С.).

Галанці — вузенькі штани (Л.). Українські пани одягали своїх прислужників, зокрема т. зв. козачків, в фалендишові (fein holländisch, тобто голландські) сукна, звідки й пішла назва «галанці» (Ш.).

Дарма — вживається у значенні слова задарма — безплатно, безкоштовно; даром (СУМ-11).

Дрижати — боятися витрачати що-небудь; скупитися (СУМ-20).

Завзятий [Завзятый] = неуступчивый (К.).
1) Дуже діяльний, енергійний, який наполегливо переборює труднощі, невідступно домагається здійснення поставленої мети. 2) Який з захопленням, пристрастю віддається якому-небудь заняттю, якійсь справі; запеклий. 3) Який характеризується великою енергією, наполегливістю, непохитністю (про вдачу людини, її окремі риси і т. ін.). 4) перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.) (СУМ-20).

Каїн — у Біблії перший син Адама і Єви, старший брат Авеля, який загинув від руки Каїна через заздрість.

Кітьки — варіація гри крашанками: котити по землі (С.).

Крашанка [Крашанка] = красное яичко (К.).
Пофарбоване яйце, признач. для Великодніх свят (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Латаний — дієпр. до латати — лагодити, пришиваючи латки (СУМ-20).

Латинська земля, Латинь — тобто Лаціум. В античні часи — одна з трьох західних областей Середньої Італії (Ш.).

Підданці — піддані — особи, які перебувають у підданстві певної держави, влади, правителя (СУМ-11).

Скупиндя — те саме, що скупердяга — скупа людина (СУМ-11).

Скурвасинська — вірогідно походить від скурвий син. Скурвий. Распутный. Скурвий син. Сынъ распутной женщины (Брань) (Г.).

А в кітьки крашанками грали.
Йдеться про поширений звичай грати на Великдень у крашанки. Грали навбитки, тобто стукалися крашанками з гострого кінця. Той, чиє яйце лишиться цілим, забирає надбите яйце партнера собі.
Гра навбитки — своєрідне мистецтво. Треба було вміти взяти яйце так, щоб удар прийшовся якраз по центру, де шкаралущу найважче розбити, добре стиснути його в руці, але щоб не роздавити, бити з рівною силою з того й другого боку — хто б'є по нерухомій крашанці, має більше шансів виграти.
Багато важило уміння вибрати для гри яйце з міцною шкаралущею. Бувало, йшли на хитрощі: робили з обох кінців яйця — гострого і тупого – непомітні проколи голкою, видували білок і жовток, а потім заливали всередину розтоплений віск. Таке яйце звалося вощанкою, його звичайне яйце розбити не могло. Тому грати вощанкою вважали недозволеним прийомом. А взагалі в такій грі в межах правил йшли на всілякі хитрощі, інколи найнесподіваніші.
В кітьки — варіація гри крашанками: котити по землі. Оскільки саме вона названа в Котляревського, є підстава вважати, що в ті часи була популярнішою від гри навбитки. Тут цей вислів вжито у значенні: хитрили один перед другим, щоб своє тільки показати і з рук не випустити, а – чуже забрати (С.).

    

Бридня, бредня — безглузді думки; химери (СУМ-20).

Гарний — який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий (СУМ-11).

Добувати, добути — те саме, що народжувати (СУМ-11).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Мерика — німфа, мати царя Латина (А.). Котляревський неправильно передав ім'я матері Латина (Marica) (Ш.).

Моргуха — те саме, що кокетка — жінка, дівчина, яка своєю зовнішністю, поведінкою, манерами, одягом і т. ін. намагається сподобатися, викликати інтерес до себе в чоловіків (СУМ-20).

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.).

Проворний — спритний, моторний, жвавий (СУМ-11).

Фавн — бог лісів і полів, покровитель стад і пастухів, батько Латина (А.).

Чепуруха — опрятная женщина; франтиха, щеголиха (Г.). Чепурун — людина, яка звикла до чистоти й акуратності у всьому, а також людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю (СУМ-11).

    

Гнучкий — який легко згинається, гнеться (СУМ-11).

Зальотна птиця — тут у значенні: незвичайна, виняткових достоїнств (С.)

Кислиця [Кыслыця] = лесное яблоко (К.).
Дика яблуня, яку використовують як підщепу для культурних сортів; лісова яблуня, а також плід лісової яблуні // Взагалі про яблуню та її плоди (СУМ-20). Нар.: Сняться комусь кислиці, та не знає к чому (кислиці бачить у сні — також і проти плачу. — Номис. — С. 168) (С.).

Кругом — звідусіль, з усіх боків (СУМ-20).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Ненароком — без певної мети, без певного наміру; ненавмисне (СУМ-11).

Пава, павич — великий південноазіатський птах родини фазанових, самці якого мають яскраве оперення і довгий барвистий хвіст, що розпускається у вигляді віяла. Ходити павичом — ходити поважно, гордовито (СУМ-11).

Приступна — уважна до інших; не зарозуміла, не гордовита (СУМ-11).

Спесивий — те саме, що пихатий — якому притаманна надмірно висока думка про себе, зверхність, погорда, зарозумілість, зазнайство (СУМ-11).

Ходити журавлями, індиком, павичом — ходити поважно, гордовито (СУМ-11).

Юрливий — швидкий, в'юнкий (Л.); швидкий, жвавий, меткий (СУМ-11).

Дочка була зальотна птиця і далі.
В образі Лависі змальований народний ідеал дівчини. Першими названі найголовніші з народного погляду достоїнства: чепуруха, проворна, тобто роботяща, а вже потім — гарна. Далі йде повніше змалювання зовнішності і вдачі. Бурлескне обігрування тут відсутнє зовсім. Лавися в 21-22—й строфах дуже нагадує Наталку Полтавку з однойменної п'єси І. Котляревського.
Приступна, добра, не спесива — порівняй у п'єсі «Наталка Полтавка»:

Ой, я дівчина Полтавка,
А зовуть мене Наталка:
Дівка проста, не красива,
З добрим серцем, не спесива.

Порівняй також з образом української молодиці Дідони (I, 21) (С.).

    

Гречеські ковбаси — йдеться про ковбаси, що їх виготовляли греки, які жили колоніями на Україні. Особливо відома була колонія в Ніжині, в добу Котляревського вона ще зберігала етнічну відокремленість. Грецькі ковбаси не круглі, а плескуваті, виготовлялися особливим способом. Від греків українці перейняли вміння коптити ковбаси (С.).

Завійниця — те саме, що завійна, завіна — різкий пекучий біль у грудях або животі (СУМ-20).

Заслинитися — змочуватися, зволожуватися слиною; слинитися (СУМ-20).

Квас — кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна із солодом, а також напій із фруктів, ягід або меду (СУМ-20). Грушевий квас — квас, на виготовлення якого йшли груші-дички (С.).

Ласий — дуже принадний, спокусливий (СУМ-20).

Петрівська ніч — найкоротша ніч року. Петрівка — середина літа, коли ночі найкоротші. Тягнулася Петрівка з дев'ятого тижня після пасхи до 29 червня (за ст. ст.) (С.). Піст перед Петровим днем, православним церковним святом на честь апостолів Петра і Павла. У петрівку починалась косовиця та грабовиця (СУМ-11).

Тьохкатити — здригатися, стискатися, завмирати, сильно битися від страху, радості і т. ін. (про серце) (СУМ-11).

Те по собі я знаю сам.
Єдине місце в поемі, де І. Котляревський прямо говорить про своє особисте, інтимне. В молоді роки він був дуже закоханий у дівчину, але одружитися з нею не зміг. Так і прожив усе життя неодруженим (С.).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Гарний — який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий (СУМ-11).

Геть — употребляется для усиленія (Г.).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Женихатися — виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20).

Зять — чоловік дочки та сестрин чоловік (СУМ-20).

Любитися — бути до вподоби кому-небудь (СУМ-20).

Сватання — дія за значенням сватати (за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків) і свататися (звертатися до батьків дівчини, звичайно через старостів або взагалі через посередників, прохаючи дати згоду на одруження з їхньою дочкою) (СУМ-11).

Смак — схильність, любов до чого-небудь, зацікавлення чимсь; уподобання (СУМ-11).

Строкатий — який постійно вередує, діє наперекір кому-небудь; якому важко догодити; вередливий, примхливий (СУМ-11).

Хлопець — уживається як узагальнююча назва чоловіків (СУМ-11).

Чуб — волосся на голові у людини (перев. у чоловіка) // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець (СУМ-11).

    

Бряжчати — ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки. Грошиків бряжчало — хто-небудь заможний, багатий, має гроші (СУМ-20).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Жвавий — повний життєвої сили, енергії, зі швидкими, легкими рухами; рухливий. Бравий — який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю (СУМ-20).

Кучерявий — людина з волоссям, що в'ється (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Нешпетний — Изрядный (Г.). Без хиби, гарний собою (Л.). Неабиякий — видатний, який виділяється з-поміж інших (СУМ-11).

Прикметний — який виділяється з-поміж інших; помітний (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Чимало — у значній мірі, дуже.

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Підсипаться — догоджати, лестити кому-небудь, прагнучи домогтися чогось, залицяючись (СУМ-11).

Придбавати, придбати — купувати, призначаючи для кого-, чого-небудь (СУМ-11).

Сват — людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану особу; староста у весільному обряді (СУМ-11).

Сватання — дія за значенням сватати (за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків) і свататися (звертатися до батьків дівчини, звичайно через старостів або взагалі через посередників, прохаючи дати згоду на одруження з їхньою дочкою) (СУМ-11).

Сподіватися — розраховувати, покладати надію на що-небудь; надіятися (СУМ-11).

Староста — особа, що сватає жениха нареченій або наречену женихові (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

    

Волок — невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях (СУМ-11).

Дурень, дурний, дуралей — розумово обмежена, тупа людина (СУМ-11).

Йолоп — те саме, що дурень; бевзь/бевзень (вайло, йолоп, бовдур), недотепа (СУМ-20).

Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20).

Перше — перед чимсь іншим; спочатку, спершу (СУМ-11).

Перший — який виконує яку-небудь дію або є об'єктом дії раніше, ніж усі інші (СУМ-11).

Прожогом — стрімголов (СУМ-11).

Коли чого в руках не маєш і далі.
Вся строфа побудована на прислів'ях одного змісту: «Не кажи «гоп!», поки не перескочиш». Одна житейська мудрість, вивірена досвідом поколінь, подається ніби під різними кутами зору, варіюється — з якого боку не глянь, а правда таки лишається правдою. Придивившись ближче, можна вгадати в складі строфи кілька прислів'їв безсумнівно народного походження: «Ніхто не знає, що його чекає», «Не розгледівши броду, не лізь у воду», «Поспішиш — людей насмішиш», «Коли чого в руках не маєш, то не хвалися, що твоє», «Перше в волок подивися, тоді і рибою хвалися». Однак з прислів'ями та приказками в «Енеїді» справа стоїть так, як з піснями в «Наталці Полтавці», — в ряді випадків не можна певно сказати, де пісня народна, а де — автора п'єси (С.).

    

Брага — старовинний слабоалкогольний напій, непрозорий, коричневого кольору, який за смаком нагадує пиво (СУМ-20).

Ватага — отрядъ, толпа; шайка (Г.). 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група (СУМ-11).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Закурити — почати диміти, виділяти дим або ароматичну речовину; задиміти (СУМ-20).

Засурмитии — почати сурмити — видавати звуки, звучати (про духові музичні інструменти) (СУМ-11).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Марно, марне — прислів'я до марний — який не дає очікуваних наслідків, не досягає мети; даремний (СУМ-20).

Мед — хмільний напій, вигот. з меду (СУМ-20).

Сватання — дія за значенням сватати (за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків) і свататися (звертатися до батьків дівчини, звичайно через старостів або взагалі через посередників, прохаючи дати згоду на одруження з їхньою дочкою) (СУМ-11).

І ждали тілько четверга.
Тобто чекати слушного дня для такої важливої справи, як сватання. Такими днями вважали вівторок, четвер, суботу. Понеділок, середа, п'ятниця — важкі дні. Олександр Потебня, згадуючи пісню «Я в середу родилася, горе мені, горе», пише: «...Але четвер, здається, легкий день: «Не тепер, так в четвер»; в багатьох місцях сватання починають в четвер або в суботу» (Потебня А. А. О доле и сродных с нею существах. — Харьков, 1914. — С. 193.) (С.).

    

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Галич — збірн. до галка — птах родини воронових із чорним пір'ям, блискучим на спині.

Докоситися — косячи, досягати якого-небудь місця, певної межі. Образно (СУМ-11).

Ківшик — зменш. до ківш — кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води, вина, меду і т. ін. (СУМ-20).

Кликну́ти — запрошувати когось прийти, з'явитися з певною метою (СУМ-20).

Лящати — видавати різкі, пронизливі звуки. Аж поза ухами лящало — зі сл. їсти, рідше уминати, убирати і т. ін., жарт. — жадібно, з великим апетитом; швидко (СУМ-20).

Потрава — те саме, що страва — те, що їдять, вживають для харчування; їжа, харчі (СУМ-11).

Ристь — рись — швидкий алюр, середній між галопом і ступою (СУМ-11).

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.).

Убирати — вбирати — жадібно їсти, з'їдати (СУМ-11).

Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити — поспішати, квапитися  (СУМ-11).

    

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Капуста — страви перев. з посіченої свіжої, квашеної, тушкованої і т. ін. головки цієї рослини (СУМ-20).

Квас — кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна із солодом, а також напій із фруктів, ягід або меду (СУМ-20).

Мах — уживається у значенні «З одного маху», «Одним махом» — а) відразу, тут же і т. ін.; б) за короткий час, дуже швидко (СУМ-20).

М'ясопуст, рус. — м'ясоїд — дні, коли за приписами церкви дозволялося їсти м'ясо. Троянці, поки добралися до царства Латина, настільки вибилися із запасів, що мусили тамувати голод немудрими та малопоживними пісними наїдками, поширеними серед посполитих — бідняків та козацької сіроми (С.).

Рябко [Рябко] = род кушанья; название собаки (К.).
Каша з пшона й розтертого в дрібні кульки борошна (СУМ-11). В назві вгадується іронічний підтекст — для Рябка, мовляв (С.).

Саламаха — давня народна страва, зварене гречане тісто, рідке, на олії або коров'ячому маслі (Ш.). В піст на олії, а то й просто не засмажена. В складеному Миколою Гоголем словничку до «Енеїди» Котляревського читаємо: «Саламаха — борошно житнє або пшеничне, киплячою водою розведене з додаванням солі і варене доти, поки увариться подібно до густого киселю» (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 501) (С.).

Тетеря — страва з борошна та пшона, а також із сухарів або хліба з водою, сіллю, цибулею та олією (СУМ-11). Рецепти: 1. Взять гречишного теста, разболтать как для блинов, вымыть пшена равное количество с мукою, варить в горшке, посолить и положить масла постного или скоромного, наконец все это вместе вскипятить (М.). 2. Накришити у кип'яток сухарів, засмажити цибулею на олії, посолити (С.). 3. Тетерю готують також на молоці (гарячому або холодному) і на квасі.

Хрін — трав'яниста овочева рослина родини хрестоцвітих з потовщеним кореневищем, їдким і гірким на смак, а також корінь цієї рослини, що вживається як гостра, пряна приправа до їжі, а також як лікувальний засіб (СУМ-11).

Шаткована капуста — на відміну від січеної звичайним ножем, ріжеться на тонкі довгі смужки спеціально для цього пристосованим ножем (С.).

    

Голота — бідні, убогі люди; біднота, злидарі (СУМ-20).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Носатка [Носатка]а] = род кувшина (К.).
Посудина з довгим носиком, що нагадує своєю формою чайник (СУМ-11), а також «Мѣра емкости въ 3 и болѣе ведра» (Г.). Старовинна череп'яна посудина з ручкою і довгим носиком-жолобком. Щось подібне до нинішнього кофейника. Служила також мірою для рідини. Бували носатки місткістю до трьох відер і більше (на зразок античних амфор) (С.). Судячи з того, «що деякий і хвіст надув» з випитої носатки, мова йде не про чайник горілки, а про декілька відер (Т.Б.).

Поки [Покы] = покуда (К.).
Протягом певного часу (СУМ-11).

Хвіст надути — померти (С.).

Цівка — тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. Цівкою смикнути — випити алкогольних напоїв (СУМ-11).

    

Барило (барильце) [Барило] = бочонок (К.).
Барило (французьке слово barił) — мала бочка (Л.). Невелика посудина для рідини (найчастіше з дерева) з двома днищами і опуклими стінками, стягнутими обручами (СУМ-11).

Боклага — невелика дерев'яна, керамічна або металева плоска дорожня посудина, барило для зберігання води або іншої рідини (СУМ-20).

Будовать — будувати — споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (споруду) (СУМ-20).

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму.

Носатка [Носатка] = род кувшина (К.).
Посудина з довгим носиком, що нагадує своєю формою чайник (СУМ-11), а також «Мѣра емкости въ 3 и болѣе ведра» (Г.). Старовинна череп'яна посудина з ручкою і довгим носиком-жолобком. Щось подібне до нинішнього кофейника. Служила також мірою для рідини. Бували носатки місткістю до трьох відер і більше (на зразок античних амфор) (С.). Судячи з того, «що деякий і хвіст надув» з випитої носатки, мова йде не про чайник горілки, а про декілька відер (Т.Б.).

Оглядатися — розглядати, оцінювати що-небудь у сукупності з певної точки зору (СУМ-11).

Пляшка [Пляшка]а] = фляжка (К.).
Скляна посудина, яка має вузьку довгасту шийку, з спиртним напоєм (СУМ-11).

Похмілля — похмелятися, похмелитися; повторна випивка, найчастіше на другий день після пияцтва (СУМ-11).

Сулія — велика пляшка; бутель (СУМ-11).

Тиква — череп'яна посудина, подібна до глечика, з дуже вузьким горлом, у якій носять або тримають воду, вино тощо (СУМ-11).

Товкти — розбивати, розколювати що-небудь, б’ючи об землю або тупим знаряддям (СУМ-11).

    

Втнути, утнути — зрозуміти що-небудь (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Мова — сукупність загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових, словесних і граматичних засобів для формування і формулювання мислення та спілкування (СУМ-20).

Сокотати — те саме, що сокорити — говорити швидко, жваво, безугавно (СУМ-11).

Ходити — вирушати куди-небудь, до когось з певною метою (СУМ-11).

Як ось [Якъ-ось] = как вот (К.).
Коли раптом; несподівано (СУМ-11).

    

Бігти — поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, квапитися (СУМ-20).

Догадка — думка, припущення, що грунтується на вірогідності, можливості чого-небудь (СУМ-11).

Дяк — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломник (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Зачинати, зачати — починати яку-небудь дію; розпочинати (СУМ-20).

Мордувати — не давати спокою; хвилювати, тривожити (СУМ-20).

Октоїх (восьмигласник) — книга, в якій містилися церковні співи на весь тиждень, розписані на вісім голосів (лат. осtavа — вісім) (С.).

Піярська граматка — найпоширеніша шкільна граматика латинської мови в Польщі другої половини XVІІІ - першої половини XІX ст. Мала також значне поширення на Україні та Білорусії. Для цих регіонів друкувалася в Бердичеві при католицькому монастирі. Назва «піярська» походить від католицького чернечного ордену піарів, члени якого, крім звичайних для ченців обітниць, зобов'язувалися безплатно навчати молодь, звичайно ж, у своєму католицькому дусі. Орден мав свої школи як в Польщі, так і на зайнятих Польщею українських землях (С.). Перше видання її вийшло в 1756 р. (Grammatica (latina) ad usum juventutis scholarum piarum, Editio correction Varsaviae, 1756), до того часу поширювалася в рукописах (з 1741 р.) (Ш.).

Полуставець — молитовник з місяцесловом, святці (календарний список християнських «святих» та свят на їхню честь), обов'язкова приналежність тогочасних шкіл. Назва походить від одного з типів старовинного письма — півуставу (С.).

Тму, мну, здо, тлоло — назви складів в церковнослов'янській мові (Ш.).

    

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Субітка [Субитка] = наказание, деланное прежде, во многих Малороссийских школах, ученикам каждую субботу (К.).
Давати субітки — звичай в школі доби феодалізму, зокрема в дяківських школах, карати учнів по суботах (тобто наприкінці тижня), щоб очистити їх від провин, навмисних і ненавмисних. Причому кара різками супроводжувалась іноді читанням молитви на цей випадок «Помни день суботний...» (Ш.).

Тройчатка — нагай на три кінці (С.).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
До деякої міри; дещо (СУМ-11).

Тому субітки і давав.
Субітки — в суботу звичайно школярі повторювали перед дяком—бакаляром все, що вони вивчили протягом тижня. Хто не все знав чи не твердо відповідав, того карали різками. А то й всім підряд давали «пам'ятного».
Жила традиція «суботнього дня» довго, мало не до кінця XІX ст. У 33 — 34-й строфах кількома штрихами дано яскравий малюнок дяківської школи, яка протягом століть існувала на українських землях. Дяк – головна фігура в церковному богослужінні після священика. Таким він залишався і в школі. Читання було тісно пов'язане з церковним співом, що відбилося і в «Енеїді»: поряд з граматикою — октоїх. Уже в першій з точно датованих церковних книг — Остромировому євангелії 1057 р. зустрічаємо так звані «знаки возглашенія», які свідчать, що текст призначався для наспівного читання (С.).

    

Ватага — отрядъ, толпа; шайка (Г.). 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Кубок — великий келих; чара — старовинна посудина для пиття вина (СУМ-11, 20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Могорич — частування спиртними напоями з приводу успішного завершення якої-небудь справи (СУМ-20).

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.).

Чин, чиновний — особа, що займала високе соціальне становище в суспільстві, наділена високими правами (СУМ-11).

    

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Сподар [Сподарь] = сударь (К.).
Шанобливе звертання, зараз невживане. Мало значення: «господар» і «государ», «цар» (С.).

    

Брататися — близько здружуватися, виявляти до кого-небудь братні почуття (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Чвалати — тащиться, плестись (Г.). Іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести. Причвалати — прийти куди-небудь, до когось; прибрести (СУМ-11).

Цуратися — у значенні гребувати — ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо, гордовито, без поваги, нехтувати когось, щось (СУМ-11).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Клечання — гілки з листям, якими на Зелені свята прикрашають хату, двір (СУМ-20).

Кликну́ти — запрошувати когось прийти, з'явитися з певною метою (СУМ-20).

Либонь (СУМ-20): 1. Виражає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного; ніби, нібито. 2. Те саме, що мабуть.

Світелка — невелика світлиця; світлиця — чиста, світла, парадна кімната в будинку (СУМ-11). Чиста, світла, парадна кімната у хаті; кімната, де приймали гостей, збиралася вся родина, відбувалися сімейні урочистості, звідки проводжали рідних у далеку дорогу і в останню путь (Ж.).

Сіни — нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з’єднує жиле приміщення з ганком, рундуком або ділить хату, будинок на дві половини (СУМ-11).

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Шпалеры [Шпалеры] = обои (К.).
Шпалери були поширені на Україні уже в XVІІ ст. Становили собою килими з різних тканин, якими оббивали стіни житла. На шпалери часто наносили сюжетні чи пейзажні малюнки. Шпалери, на полотно яких наносився малюнок фарбами, називали ще колтринами. У XVІІІ ст. появилися близькі до нинішніх друковані паперові шпалери (С.).

    

Богомаз — 1) той, хто малює ікони; іконописець; 2) розм. поганий художник (СУМ-11). Іконописець і взагалі живописець, маляр. Слово в народі само по собі не мало негативного забарвлення. В «Салдацькому патреті» Григорія Квітки-Основ'яненка читаємо: «...А у тій слободі щонайлуччі богомази...» (Квітка-Основ'яненко Г. Твори: В 2 т. — К., 1978. — Т. 1. — С. 24) (С.).

Вродитися, уродитися — з'явитися, виникнути (СУМ-11).

Гонець, гінець — особа, яку посилають із терміновим дорученням, повідомленням; посланець (СУМ-20).

Запуст — останні дні перед кожним із чотирьох тривалих постів, коли вірянам можна їсти скоромне (СУМ-20). Заговіни, пущення, останній день перед постом, коли готували особливо багатий обід з скоромних (м'ясних або молочних) страв (С.).

Курдимон — кардамон — коріння, що додають для духу до горілки або тіста (Л.). Трав'яниста багаторічна тропічна рослина родини імбирних та її зерна, які вживають як прянощі (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Мальовання — малювання — картини, малюнки (СУМ-20). «Мальовання» — те саме, що російські «лубочні картинки», «лубок» (назва — від корзин із лубу: кори липового дерева, в яких мандрівні крамарі розносили свою продукцію) (С.).

Ренське (рейнське) — сорт привозного вина (С.).

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.).

Спуст — міра ємності: три відра (горілки) (СУМ-11).

Трохи не... — мало не..., майже (СУМ-11).

І также розного припаса і далі.
З старосвітського хутора до міста їздять не часто. Тому поїздку «за мальованням» використовують і для закупки «розного припаса», до якого входить всього-навсього рейнське й пиво, — напоказ. Всі інші «заморські вина», які питимуть гості Латина, — домашнього виробу. Тут і в подальших строфах щедрим джерелом гумору служать претензії скупого та провінціально відсталого хуторянина Латина на царський, великопанський блиск і пишність (С.).

    

Александр — цар Олександр Македонський (С.).

Боронити — обороняти, захищати кого-, що-небудь (СУМ-20).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Горох, цар — казковий персонаж, згадка про якого характеризує стародавні часи (А.). Українська примовка: «За царя Гороха, як людей було трохи»; російська: «Давно, когда царь Горох с грибами воевал» - Даль (С.).

Мальовання — малювання — картини, малюнки (СУМ-20). «Мальовання» — те саме, що російські «лубочні картинки», «лубок» (назва — від корзин із лубу: кори липового дерева, в яких мандрівні крамарі розносили свою продукцію) (С.).

Мамай — йдеться про поєдинок ченця Пересвєта з татарином Челубеєм перед Куликовською битвою (1380) (С.).

Муромець Ілля — богатир.

Пор — індійський цар, переможений Олександром Македонським.

Чернець [Чернець] = монах (К.).
Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах (СУМ-11).

Ось привезли і мальовання і далі — ч. IV, 40-41 (С.).
«Мальовання» — те саме, що російські «лубочні картинки», «лубок» (назва — від корзин із лубу: кори липового дерева, в яких мандрівні крамарі розносили свою продукцію). Латин приймає лубок (тодішній мистецький ширпотреб) за «роботи первійших майстрів». У панських будинках дорогі картини на полотні і шкірах кріпили до стін на спеціальних дерев'яних підрамниках, а не «ліпили», як малювання в світлиці Латина. Уже цей штрих, крім типових лубочних сюжетів, яскраво свідчить, про яку продукцію йдеться.
У переліку «всяких всячин», якими прикрасили стіни Латинового палацу, І. Котляревський дотримується історико-хронологічної послідовності: від прадавніх легендарних часів (українська примовка: «За царя Гороха, як людей було трохи»; російська: «Давно, когда царь Горох с грибами воевал» — Даль. — С. 30) до реальних історичних постатей другої половини XVІІІ ст.
Як Александр цареві Пору
Давав із військом добру хльору – картини про античного завойовника Олександра Македонського (IV ст. до н. е.). Сюжет взято з стародавньої перекладної повісті «Олександрія», що поширена була вже в літературі Київської Русі. Картина зображує перемогу Олександра над індійським царем Пором, що не хотів скоритися йому (на цю тему було кілька картин, що відтворювали різні моменти зустрічі Олександра і Пора)(Ш.).
Чернець Мамая як побив — згадується популярна картина про Куликовську битву (1380). На цій картині зображувалася битва між руськими і татарами, а на першому плані — поєдинок між руським богатирем ченцем Пересвєтом і татарським богатирем Челубеєм (з цього поєдинку, як говорить літопис, і почалася битва.) (Ш.). Про Куликовську битву (Мамаєвє побоїще) існувало багато лубочних сюжетів.
Як Муромець Ілля гуляє,
Як б'є половців, проганяє, —
Як Переяслів боронив — про Іллю Муромця, його подвиги, перемогу над Солов'єм-розбійником теж відомо багато лубочних сюжетів.
Бова з Полканом як водився,
Один другого як вихрив — сюжет про Бову-королевича походить з Франції, там відомий уже в добу розквіту рицарського роману (XІ — XІІ ст.). У нас Бова з'явився десь у кінці XVІ — на початку XVІІ ст. як герой повісті. Мав широку популярність, з літератури перейшов у народну творчість, перейнявши риси героя казок. Серед подвигів Бови-королевича — перемога над страховиськом, напівлюдиною-напівсобакою Полканом. Майже через сто років після виходу «Енеїди» у київському лубочному виданні 1896 р. Бова на ілюстрації зображений у типовому одязі запорізького козака. Тут образ Бови злився з образом козака-нетяги Голоти (див.: Кузьмина В. Д. Рыцарский роман на Руси: Бова. Петр Златых Ключей. — М., 1964. — С. 99):

На славному рицареві
Опанча рогозовая,
Поясина хмелевая,
А на ногах сап'янці,
Що видно п'яти і пальці.
А ще на Бові бідному шапка бирка,
Зверху дірка,
Хутро голе,
Околиця — чисте поле,
Вона травою пошита,
Дрібним дощем прикрита.

Продовжує жити Бова і в сучасному українському фольклорі (див.: Українські народні казки, легенди, анекдоти. — К., 1958. — С. 51 — 61).
Як Соловей-харциз женився — Соловей-харциз (розбійник) — персонаж, відомий з російських билин, менше — з українських казок. Нібито жив у лісах поблизу Чернігова і свистом убивав подорожніх, які йшли до Києва. Переміг Солов'я-розбійника богатир Ілля Муромець.
Як в Польщі Желізняк ходив — Залізняк Максим (народився на початку 40-х років XVІІІ ст. — рік смерті невідомий) — запорізький козак, керівник народного повстання на Правобережній Україні проти польської шляхти у 1768 р. (Коліївщина). Повстання розгорнулося на Правобережній Україні, на території теперішніх Черкаської і Київської областей, що входили тоді до складу Польщі. Залізняк прийшов в район повстання з невеликим загоном козацької сіроми із Запорізької Січі, яка була тоді в нижній течії Дніпра. Звідси — вираз «Як в Польщі Желізняк ходив». Портрет реального Максима Залізняка до нас не дійшов. Мабуть, його й не було. Сучасний дослідник українського живопису XVІІІ ст. П. Жолтковський пише: «Народні художники... створили своєрідну галерею образів ватажків гайдамацького руху. Напевне, існували ще й інші, не збережені до нашого часу народні полотна на цю тему. Можливо, на такий твір вказує згадка І. Котляревського про картину в світлиці царя Латина — «Як в Польщі Желізняк ходив» (Жолтковський П. М. Український живопис XVІІ — XVІІІ ст. — К., 1978. — С. 312). Але дослідник не звернув належної уваги на ту обставину, що Котляревський пише не про живопис, а про лубок, де про портретну схожість з оригіналом не дбали.
Патрет був француза Картуша — Картуш (Луї Домінік, 1693 — 1721) — відомий французький розбійник. Тривалий час очолював ватагу, яка діяла в Парижі та його околицях. Пригоди Картуша (дійсні й вигадані) знайшли широке відображення в літературі, народних переказах, лубочних картинках.
Против його стояв Гаркуша — популярний ватажок гайдамацьких загонів, запорожець Гаркуша Семен (народився близько 1739 — рік смерті невідомий). І після придушення Коліївщини очолював селянські повстанські загони на Лівобережжі. Про нього складено багато народних оповідань і пісень.
А Ванька-каїн впереді — Ванька-каїн (справжнє прізвище Іван Осипов, 1718 — рік смерті невідомий) був знаменитим московським злодієм середини XVІІІ ст. Один час — ватажок московського злочинного світу, співробітничав з карним розшуком, видаючи незначних злочинців і оберігаючи тих, з якими був у змові. Засуджений до смертної кари, яку замінили карою батогами і каторгою. У другій половині XVІІІ — першій половині XІX ст. поряд з Картушем виступав героєм російської лубочної літератури та лубочних картинок. До картинок додавалися бродяжницькі та розбійницькі пісні, які в народі інколи називали Каїновими. Йому легенда приписувала російську народну пісню «Не шуми, мати, зеленая дубравушка».

    

Бова — сюжет про Бову-королевича походить з Франції, там відомий уже в добу розквіту рицарського роману (XI — XII ст.). У нас Бова з'явився десь у кінці XVI — на початку XVII ст. як герой повісті (С.).

Ванька-каїн — (справжнє прізвище Іван Осипов, 1718 — рік смерті невідомий) був знаменитим московським злодієм середини XVIII ст. Один час — ватажок московського злочинного світу, співробітничав з карним розшуком, видаючи незначних злочинців і оберігаючи тих, з якими був у змові. Засуджений до смертної кари, яку замінили карою батогами і каторгою (С.).

Вихрити — трясти голову, схопивши за волосся (СУМ-20).

Гаркуша [Гаркуша] = известный Малороссийский разбойник (К.).
Гаркуша Семен (1739-1784), відомий український повстанець другої половини XVIII ст. Про його боротьбу з панством складено багато народних переказів, які були використані в творах Г. Квітки-Основ'яненка, О. Стороженка, В. Нарєжного та ін. (Д.).

Дивитись у значенні дивуватися — бути в стані здивування; виявляти подив, здивування (СУМ-11).

Картуш — Картуш Луї — глава зграї грабіжників на початку XVIII в. в Парижі; його ім'я стало прозивним для позначення грабіжника-розбійника взагалі. На рубежі XVIII і XIX ст. Картушем в англійській і російській журналістиці називали Наполеона (А.).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Полкан — персонаж народних казок. Котляревський, ймовірно, має на увазі Полкана, який воює з відважним Бовою-королевичем в казці XVII ст., яка багато разів пізніше видавалася книжками і в картинках (А.).

Соловей-харциз — персонаж, відомий з російських билин, менше — з українських казок (С.). Харциз — розбійник, грабіжник; уживається також як лайливе слово (СУМ-11).

Ось привезли і мальовання і далі — ч. IV, 40-41 (С.).
«Мальовання» — те саме, що російські «лубочні картинки», «лубок» (назва — від корзин із лубу: кори липового дерева, в яких мандрівні крамарі розносили свою продукцію). Латин приймає лубок (тодішній мистецький ширпотреб) за «роботи первійших майстрів». У панських будинках дорогі картини на полотні і шкірах кріпили до стін на спеціальних дерев'яних підрамниках, а не «ліпили», як малювання в світлиці Латина. Уже цей штрих, крім типових лубочних сюжетів, яскраво свідчить, про яку продукцію йдеться.
У переліку «всяких всячин», якими прикрасили стіни Латинового палацу, І. Котляревський дотримується історико-хронологічної послідовності: від прадавніх легендарних часів (українська примовка: «За царя Гороха, як людей було трохи»; російська: «Давно, когда царь Горох с грибами воевал» — Даль. — С. 30) до реальних історичних постатей другої половини XVІІІ ст.
Як Александр цареві Пору
Давав із військом добру хльору – картини про античного завойовника Олександра Македонського (IV ст. до н. е.). Сюжет взято з стародавньої перекладної повісті «Олександрія», що поширена була вже в літературі Київської Русі. Картина зображує перемогу Олександра над індійським царем Пором, що не хотів скоритися йому (на цю тему було кілька картин, що відтворювали різні моменти зустрічі Олександра і Пора)(Ш.).
Чернець Мамая як побив — згадується популярна картина про Куликовську битву (1380). На цій картині зображувалася битва між руськими і татарами, а на першому плані — поєдинок між руським богатирем ченцем Пересвєтом і татарським богатирем Челубеєм (з цього поєдинку, як говорить літопис, і почалася битва.) (Ш.). Про Куликовську битву (Мамаєвє побоїще) існувало багато лубочних сюжетів.
Як Муромець Ілля гуляє,
Як б'є половців, проганяє, —
Як Переяслів боронив — про Іллю Муромця, його подвиги, перемогу над Солов'єм-розбійником теж відомо багато лубочних сюжетів.
Бова з Полканом як водився,
Один другого як вихрив — сюжет про Бову-королевича походить з Франції, там відомий уже в добу розквіту рицарського роману (XІ — XІІ ст.). У нас Бова з'явився десь у кінці XVІ — на початку XVІІ ст. як герой повісті. Мав широку популярність, з літератури перейшов у народну творчість, перейнявши риси героя казок. Серед подвигів Бови-королевича — перемога над страховиськом, напівлюдиною-напівсобакою Полканом. Майже через сто років після виходу «Енеїди» у київському лубочному виданні 1896 р. Бова на ілюстрації зображений у типовому одязі запорізького козака. Тут образ Бови злився з образом козака-нетяги Голоти (див.: Кузьмина В. Д. Рыцарский роман на Руси: Бова. Петр Златых Ключей. — М., 1964. — С. 99):

На славному рицареві
Опанча рогозовая,
Поясина хмелевая,
А на ногах сап'янці,
Що видно п'яти і пальці.
А ще на Бові бідному шапка бирка,
Зверху дірка,
Хутро голе,
Околиця — чисте поле,
Вона травою пошита,
Дрібним дощем прикрита.

Продовжує жити Бова і в сучасному українському фольклорі (див.: Українські народні казки, легенди, анекдоти. — К., 1958. — С. 51 — 61).
Як Соловей-харциз женився — Соловей-харциз (розбійник) — персонаж, відомий з російських билин, менше — з українських казок. Нібито жив у лісах поблизу Чернігова і свистом убивав подорожніх, які йшли до Києва. Переміг Солов'я-розбійника богатир Ілля Муромець.
Як в Польщі Желізняк ходив — Залізняк Максим (народився на початку 40-х років XVІІІ ст. — рік смерті невідомий) — запорізький козак, керівник народного повстання на Правобережній Україні проти польської шляхти у 1768 р. (Коліївщина). Повстання розгорнулося на Правобережній Україні, на території теперішніх Черкаської і Київської областей, що входили тоді до складу Польщі. Залізняк прийшов в район повстання з невеликим загоном козацької сіроми із Запорізької Січі, яка була тоді в нижній течії Дніпра. Звідси — вираз «Як в Польщі Желізняк ходив». Портрет реального Максима Залізняка до нас не дійшов. Мабуть, його й не було. Сучасний дослідник українського живопису XVІІІ ст. П. Жолтковський пише: «Народні художники... створили своєрідну галерею образів ватажків гайдамацького руху. Напевне, існували ще й інші, не збережені до нашого часу народні полотна на цю тему. Можливо, на такий твір вказує згадка І. Котляревського про картину в світлиці царя Латина — «Як в Польщі Желізняк ходив» (Жолтковський П. М. Український живопис XVІІ — XVІІІ ст. — К., 1978. — С. 312). Але дослідник не звернув належної уваги на ту обставину, що Котляревський пише не про живопис, а про лубок, де про портретну схожість з оригіналом не дбали.
Патрет був француза Картуша — Картуш (Луї Домінік, 1693 — 1721) — відомий французький розбійник. Тривалий час очолював ватагу, яка діяла в Парижі та його околицях. Пригоди Картуша (дійсні й вигадані) знайшли широке відображення в літературі, народних переказах, лубочних картинках.
Против його стояв Гаркуша — популярний ватажок гайдамацьких загонів, запорожець Гаркуша Семен (народився близько 1739 — рік смерті невідомий). І після придушення Коліївщини очолював селянські повстанські загони на Лівобережжі. Про нього складено багато народних оповідань і пісень.
А Ванька-каїн впереді — Ванька-каїн (справжнє прізвище Іван Осипов, 1718 — рік смерті невідомий) був знаменитим московським злодієм середини XVІІІ ст. Один час — ватажок московського злочинного світу, співробітничав з карним розшуком, видаючи незначних злочинців і оберігаючи тих, з якими був у змові. Засуджений до смертної кари, яку замінили карою батогами і каторгою. У другій половині XVІІІ — першій половині XІX ст. поряд з Картушем виступав героєм російської лубочної літератури та лубочних картинок. До картинок додавалися бродяжницькі та розбійницькі пісні, які в народі інколи називали Каїновими. Йому легенда приписувала російську народну пісню «Не шуми, мати, зеленая дубравушка».

    

Гудзь — ґудзик  (СУМ-20).

Капелюх —  [Капелюхъ] = шапка с ушами (К.).
Головний убір (перев. чоловічий) з крисами (відігнутими краями капелюха, бриля), вигот. із фетру, соломи і т. ін. (СУМ-20).

Кинді — валянки; повстяні калоші. Повсть — вигот. із вовни способом валяння цупкий матеріал, який використовується для оббивання дверей, вироблення теплого взуття, капелюхів і т. ін. (СУМ-20).

Клейонка — тканина, покрита з одного або з обох боків особливою речовиною, що робить її водонепроникною; церата (СУМ-20).

Кругом — скрізь, усюди (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Світелка — невелика світлиця; світлиця — чиста, світла, парадна кімната в будинку (СУМ-11). Чиста, світла, парадна кімната у хаті; кімната, де приймали гостей, збиралася вся родина, відбувалися сімейні урочистості, звідки проводжали рідних у далеку дорогу і в останню путь (Ж.).

Сіни — нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з’єднує жиле приміщення з ганком, рундуком або ділить хату, будинок на дві половини (СУМ-11).

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Циновий — олов’яний (СУМ-11).

Шкаповий — пошитий з кінської шкіри (СУМ-11).

Собі убори добирав і далі.
Перед нами постає комедійна, карикатурна картина вбрання відсталого хуторянина, що хоче з'явитися перед гостями великим вельможею. На урочистий прийом Латин одягає плащ з клейонки, який в той час брали з собою пани в дорогу на випадок дощу, при юму застебнутий циновим, тобто олов'яним, найнижчого гатунку гудзиком. Такі гудзики були на мундирах солдат та чиновників нижчого рангу («братії з циновими гудзиками»). На голову Латин надів капелюх, тобто теплий шерстяний головний убір. Капелюхом називали також теплу зимову шапку-вушанку, можливо, саме її мав на увазі Котляревський. На ноги Латин надів кинді, тобто повстяні калоші, призначені, як відомо, для виходу на вулицю в дощову погоду. Обмежений хуторянин вважав їх, певне, панським взуттям. В одній з російських билин, записаних у XІX ст., великий київський князь Володимир «одел галоши да на босую ногу». Обіграні й рукавички, які були неодмінним атрибутом великопанського туалету. Знали безліч видів чоловічих і жіночих рукавичок на всі випадки життя. Аристократи міняли рукавички кілька разів на день (звідси прислів'я: «Міняє, мов рукавички»). Рукавички були статтею імпорту із Західної Європи. Замість таких елегантних рукавичок Латин надіває шкапові рукавиці, тобто пошиті з особливо обробленої кінської шкіри. Така шкіра йшла на виготовлення чобіт кращого гатунку, але на рукавички аж ніяк не годилася. Замість рукавички — рукавиця. Карикатурний, сатирично загострений образ (С.).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Вельможа — знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду. Вельможний — який належав до вельмож, а також родовита, знатна, багата людина (СУМ-20).

Дзиглик — стільчик (СУМ-11). Кріселко, фотель (Ш.).

Єдимашковий — Адамашка = адамашок = єдамашка = єдамашок — ґатунок старовинної шовкової тканини, а також вироби з неї; спочатку її виробляли в сірійському місті Дамаск (звідси походить і назва); в Україні відома з XV ст.; тканина була переважно багряного (рідше зеленого і блакитного) кольору з візерунками рослинної символіки; у народнопісенній творчості фігурує як символ багатства, пишноти, розкошів, незвичайності (Ж.). Адамашка — гатунок шовкової тканини; // Вироби з цієї тканини (СУМ-11). Єдимашка, адамашка - дорога східна тканина, з візерунками того ж кольору, що й тканина (С.). Адамашка — низькосортна камка (старовинна іранська шовкова тканина з кольоровими візерунками), яку привозили в Європу із Дамаска (СУМ-20). Тобто за останнім словником виходить, що Цариця сіла на ослоні в шушоні з низькосортної камки (Т.Б.).

Йорж — дрібна прісноводна риба родини окуневих із колючими плавцями. Надутись, як йорж — про пихату людину (СУМ-20).

Караблик — кораблик — старовинний жіночий головний убір (СУМ-20). Старовинний жіночий головний убір, переважно в середовищі панства і заможного козацтва. Висока шапка з парчі або бархату з хутряним ободком. Формою нагадувала кораблик, звідси й назва. Верх круглий, з дорогоцінної тканини, інколи винизаний жемчугом і дорогоцінним камінням, над лобом викроєний гострим кінцем уверх (як ніс корабля), вуха залишалися відкритими. Ободок - завжди з чорного матеріалу, потилицю прикривав округло викроєний чорний клапан (С.).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Мовчки — не говорячи ні слова; без слів (СУМ-20).

По́куття — покуть — в українській селянській хаті (світлиці) — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього; тут зазвичай висів божник з образами (богами) і зі свічками, уздовж стін були широкі лави, між якими стояв стіл (хатній престіл) з хлібом (бодай окрайцем), — «так годиться»; у кутку ставили на Різдво дідуха з кутею і узваром; це було місце збору сім’ї, де вона їла, приймала гостей; тут від матері приймати новонародженого, звідси рідня проводжала покійника в останню путь; у давні часи під покутем ховали покійників, як і під порогом, тому місце в народі дуже шановане; з дохристиянських часів вірили, що це священний олтар родини, через який здійснюється безпосередній зв’язок з небесним світом; ритуально це найцінніша частина внутрішнього простору хати, своєрідна орієнтація помешкання, один кінець якого вказував на схід (Божу сторону); на думку Й. Лозинського, шанування покутя є відгомоном ідолопоклоніння, бо колись тут стояв домовий божок з тим самим іменням; по́кутній (по́куть) — охоронець красного кута, що оберігає його від злих духів (пор. проклін: «Щоб тобі на покутті чорти кубло звили!»), убезпечує від пожежі, відводить грозу; вклоняючись покутеві, віддають честь і господі, бо все, що відбувалося в цій частині помешкання, набувало символічного характеру; покуття зберігали в чистоті, не клали туди зайвих речей, дбали, щоб там був пучечок пахучих трав, зажинковий або обжинковий віночок чи сніп («дідух»), галузочка свяченої верби чи писанка з обереговими символами, — «бо він (тобто домашній бог) те любить»; перед Різдвом тут вили кубельце з сіна для горщика з кутею, — для частування праведних душ предків; це місце господаря, у весільному обряді — молодих з весільними батьками, а під час дарування — рідних батьків; великий гріх — поставити на покуті віника (Ж.).

Шушон — старовинний верхній жіночий одяг — кофта, тілогрійка або сарафан особливого покрою (СУМ-11).

    

Вертітися, як в окропі муха — бути дуже зайнятим, заклопотаним (СУМ-20).

Верцадло — дзеркало (СУМ-20).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Волове військо — тут в один ряд з кіннотою і піхотою поставлені воли, які тоді були тягловою силою в обозах (С.).

Дзиглик — стільчик (СУМ-11). Кріселко, фотель (Ш.).

Зальотний — молодецький, хоробрий (СУМ-20).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Окріп, окроп — кипляча або дуже гаряча вода; кип’яток (СУМ-11).

Повіт — повіти введені на Україні після скасування полкового устрою у 1782 р. Приблизно відповідали сотні, а як на сучасний адміністративно-територіальний поділ, — приблизно районові (С.).

П'ясти, пнути — широко розкривати очі; витріщати (СУМ-11).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
По всіх місцях; по всій території; всюди, повсюди (СУМ-11).

Треба — потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

Фуркальце [Фуркальце] = фуро (К.)
Платтячко; фуркальце — від фуркало — дзига (С.). Фуро – узкое прямое платье (Словарь галицизмов русского языка).

Хвіртка — невеликі вхідні двері в тину або в воротах (СУМ-11).

Чепуруха — опрятная женщина; франтиха, щеголиха (Г.). Чепурун — людина, яка звикла до чистоти й акуратності у всьому, а також людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю (СУМ-11).

    

Аршин — давня східнослов'янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м (СУМ-20).

Бахмутка — сіль, яку одержували від випаровування на спеціальних сковородах добутої з соляних колодязів води. Колодязі знаходилися на березі невеликої річки Бахмутки в нинішньому Донбасі. Біля солеварень виникла укріплена слобода, потім - місто Бахмут (тепер Артемівськ, великий центр соледобувної промисловості). Свідчать, що «бахмутка» була більш дрібною і вважалася кращою на смак (С.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Жмуток — жменшене від жмут — невелика в’язка чого-небудь; пучок (СУМ-20).

Завдовжки — у довжину, уздовж (про міру довжини) (СУМ-20).

Кримка — сіль, яку одержували від випаровування на сонці морської води в Криму (С.).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Лахміття — про предмети одягу, білизни і т. ін.  (СУМ-20).

Пиха — побудована на зовнішніх ефектах урочистість, помпезність (СУМ-11).

Рація — вітальна промова (СУМ-11).

    

Бенефіценція — милість (С.). Вірогідно те саме, що бенефіція — у римському цивільному праві – податкові пільги, привілеї, установлені для окремих осіб або груп (СУМ-11).

Гратіс — задарма (С.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Загинути — умирати, гинути, звичайно передчасно (від нещасного випадку, в бою і т. ін.) (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Капут (лат. caput) — голова (Л.).

Шмигляти — те саме, що шмигати — швидко рухатися в різних напрямках, кидатися в різні боки; шастати, метатися (СУМ-11).

Енеус ностер магнус панус і далі — ч. IV, 46-47.
В цій промові посла Енеєвого Котляревський дає дотепну пародію на учену мову «академістів» XVIII ст., що любили домішувати до польської чи української мови латинські слова або вирази. В літературі барокко така словесна мішанина була дуже поширена, особливо в польській літературі як в поезії, так і в прозі, а особливо в промовах. Ця «макаронічна мова» вважалась тоді ознакою ерудиції і «високого стилю». В своїй пародії Котляревський, по-перше, додає до українських слів латинські закінчення «us», «orum», по-друге, — вставляє в український текст слова латинські. Промова «посла» в «перекладі» виглядає так:

«Еней наш великий пан
І славний троянців князь
Шмигляв по світу, як циган,
До тебе, о царю, прислав тепер нас.
Просимо, пане Латине,
Нехай наша голова не загине,
Дозволь жить в землі своїй,
Хоч за гроші, хоч задарма,
Ми дякувати будем досить
За твою милість.

О царю! Будь нашим меценатом,
І ласку твою покажи,
Енеєві зробися братом,
О, найкращий! не одкажи;
Еней — вождь єсть моторний,
Вродливий, гарний і проворний,
Побачиш сам особисто (в імені — in nomine).
Вели прийняти подарунки
З ласкавим видом і без сварки,
Що прислані через мене.

Макаронізмами пересипана тільки офіційна, «протокольна» частина промови посла (строфи 46-47) — урочисте представлення свого пана і церемоніальне пошанування другої високої сторони. Переходячи до переліку й роздачі подарунків сімейству царя (строфа 48), посол залишає латинь (С.).

    

Гарний — який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Зробити — у сполуч. з деякими іменниками означає виконання, здійснення того, що називають ці іменники (СУМ-20).

Інноміне — особисто (С.).

Меценат — Меценат Гай Цільній — вельможа і державний діяч часів імператора Августа в Римі (кінець І ст. до н. е.). Підтримуючи новий режим, він намагався привернути кращих поетів того часу на бік Августа. До «гуртка» Мецената належали, між іншим, Вергілій і Горацій. Пізніше ім'я «Меценат» визначало всякого покровителя літератури і мистецтв (Ш.).

Моторний — проворний, спритний (СУМ-20).

Проворний — спритний, моторний, жвавий (СУМ-11).

Сварка — гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами (СУМ-11).

Формозус (лат.) — красивий (Словарь русских фамилий).

Енеус ностер магнус панус і далі — ч. IV, 46-47.
В цій промові посла Енеєвого Котляревський дає дотепну пародію на учену мову «академістів» XVIII ст., що любили домішувати до польської чи української мови латинські слова або вирази. В літературі барокко така словесна мішанина була дуже поширена, особливо в польській літературі як в поезії, так і в прозі, а особливо в промовах. Ця «макаронічна мова» вважалась тоді ознакою ерудиції і «високого стилю». В своїй пародії Котляревський, по-перше, додає до українських слів латинські закінчення «us», «orum», по-друге, — вставляє в український текст слова латинські. Промова «посла» в «перекладі» виглядає так:

«Еней наш великий пан
І славний троянців князь
Шмигляв по світу, як циган,
До тебе, о царю, прислав тепер нас.
Просимо, пане Латине,
Нехай наша голова не загине,
Дозволь жить в землі своїй,
Хоч за гроші, хоч задарма,
Ми дякувати будем досить
За твою милість.

О царю! Будь нашим меценатом,
І ласку твою покажи,
Енеєві зробися братом,
О, найкращий! не одкажи;
Еней — вождь єсть моторний,
Вродливий, гарний і проворний,
Побачиш сам особисто (в імені — in nomine).
Вели прийняти подарунки
З ласкавим видом і без сварки,
Що прислані через мене.

Макаронізмами пересипана тільки офіційна, «протокольна» частина промови посла (строфи 46-47) — урочисте представлення свого пана і церемоніальне пошанування другої високої сторони. Переходячи до переліку й роздачі подарунків сімейству царя (строфа 48), посол залишає латинь (С.).

    

Тарадайка — легкий двоколісний візок (СУМ-11).

Хмель цар — казковий персонаж, згадка про якого характеризує стародавні часи (А.).

За Хмеля виткався царя.
оходить від народної примовки: «За царя Хмеля, як людей була жменя», тобто дуже давно (С.).

    

Вродитися, уродитися — з'явитися, виникнути (СУМ-11).

Загадати — задумувати, планувати що-небудь на майбутнє (СУМ-11).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Добувати, добути — діставати, роздобувати кого-, що-небудь (СУМ-11).

Липськ — Лейпціг, на той час великий торговий центр європейського значення. З України на знамениті лейпцігські ярмарки відправлялися чумацькі валки з пшеницею, іншими товарами, а звідти привозили тканини, металеві вироби, предмети розкоші (С.).

Мед — хмільний напій, вигот. з меду (СУМ-20).

Мусити, мусіти — уживається у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити, знати і т. ін.) (СУМ-20).

Нешпетний — Изрядный (Г.). Без хиби, гарний собою (Л.). Неабиякий — видатний, який виділяється з-поміж інших (СУМ-11).

Потрава — те саме, що страва — те, що їдять, вживають для харчування; їжа, харчі (СУМ-11).

Прикметний — який відзначається певною особливістю; характерний (СУМ-11).

Страва — приготовлені для їди продукти харчування (СУМ-11).

Шльонськ — польська назва Сілезії, області, яка нині входить до складу Польщі і частково до Чехії та Німеччини. Україна підтримувала давні торгові зв'язки з Сілезією, а через сілезькі ринки — з іншими землями Західної Європи. Крім прядива, сала, смальцю, воску та інших товарів, помітною статтею експорту були воли української степової породи (С.). Шльонськая — тобто з Шльонська, Сілезії.

    

Адам — в Біблії перша людина, батько роду людського.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Либонь (СУМ-20): 1. Виражає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного; ніби, нібито. 2. Те саме, що мабуть.

Носа втерти (утерти, урізати) — показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось (СУМ-11).

Пендоси — (від новогрец. — п'ять) лайливе прозвище греків (С.).

Ралець — подарунок, приношення (СУМ-11).

Сап'янці [Сапьянци] = сапоги сафьяновые (К.).
Чоботи або черевики, пошиті із сап'яну — тонкої м'якої шкіри найрізноманітніших кольорів, вигот. із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур (СУМ-11).

Троя (Іліон) — стародавнє місто в Малій Азії, яке знаходилось в районі Дарданелльської протоки. За античною міфологією, засновником Трої вважався правнук Зевса Іл. Звідси інша назва міста — Іліон. Похід греків на Трою, в результаті чого вона була знищена, відбувся в XII ст. до н. е. За легендою, троянці після зруйнування Трої оселилися в Італії і поклали початок Римській державі (Д.).

Ходити — ступаючи ногами, переміщатися (СУМ-11).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Гребти — жадібно забирати, захоплювати що-небудь (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Зглядатися — обмінюватися поглядами; переглядатися (СУМ-20).

Крий Боже [Крій Боже] = храни Бог (К.).
Уживається для вираження застереження від чого-небудь лихого, поганого, небажаного (СУМ-20)

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Сварка — гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами (СУМ-11).

Як ось [Якъ-ось] = как вот (К.).
Коли раптом; несподівано (СУМ-11).

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Громада [Громада] = общество (К.).
1) Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. 2) Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація (СУМ-11). Об'єднана місцем проживання чи родом занять, або тим і другим спільнота людей. Громадські зібрання, сходи відігравали винятково важливу роль у суспільному житті. Показовий приклад – козацькі ради на Запорізькій Січі. Нар.: Громада — великий чоловік. Як громада скаже, так і буде (С.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Маєтність — те саме, що маєток — земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком (СУМ-20).

Одиначка — єдина дочка (СУМ-11).

Пряха — те саме, що пряля — жінка, яка пряде ручним способом на прядці (СУМ-11).

Цуратися — у значенні гребувати — ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо, гордовито, без поваги, нехтувати когось, щось (СУМ-11).

Швачка — те саме, що кравчиня (СУМ-11).

Хазяйка добра, пряха, швачка.
Вища оцінка батьками, рідними, близькими дівчини на виданні. Похвала «хазяйка добра» недарма далі конкретизується словами «пряха, швачка». Швачка включає в себе також поняття «добра вишивальниця» (в народній поезії «шити—вишивати» — синонімічна пара; напр.: «Одна дала нитки, друга полотенця, Третя шила, шила—вишивала, Для козака—серця»). В умовах патріархального укладу з натуральними формами господарювання більшість речей домашнього вжитку здебільшого виготовлялися господарем та його сім'єю. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенішим способом прикрасити тканину. Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, і години відпочинку від польових робіт — навесні та взимку. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок (С.).

    

Баба — бабка — страва з локшини, рису, сиру і т. ін. (СУМ-11).

Боярин, боярство — вживаються у значенні старшина (Т.Б.).

Бублик — круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця (СУМ-20).

Галушки [Галушкы] = клецки (К.).
Традиційна українська страва у вигляді різаних або рваних шматочків прісного тіста, зварених на воді або на молоці (СУМ-11). Давніші способи приготування: «Взяти гречаного борошна, підбити на воді досить густо, кидати ложкою у киплячу чи посолену воду, півгодини покип'ятити, покласти олії або масла чи засмажити салом з цибулею і подавати» (М. — С. 152) (С.).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Ізвол — дозвіл. До ізволу — до несхочу, до отвалу (Т.Б.).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Кав'яр [Кавьяръ] = икра, из Греч. (К.).
Ікра — продукт харчування, який одержують унаслідок оброблення яєчок риби (СУМ-20).

Каплун — кастрований півень, якого відгодовують на м'ясо, а також страва з м'яса такого півня (СУМ-20).

Крохналь — крохмаль, тут у значенні: кисіль (С.).

Отрібка — січена печінка (Лепкий, СУМ-11), нутрощі тварини чи птиці, приготовлені в макітрі особливим способом з відповідними для цього спеціями (С.).

Потрух — частина нутрощів тварини, придатна для їди (СУМ-11).

Потрух в юшці — спосіб приготування: «Гусячі лапки, крила, печінку, нирки, пупки скласти в каструлю і варити; коли закипить два рази, очистити, покласти цибулі, зернистих ячних крупів і подавати» (М.).

Шарпанина — страва з борошна, масла, яєць та порізаного тонкими смужками замороженого чи солоного м’яса або риби (СУМ-11).

Шпундрі з буряками — свиняча грудинка, в інших рецептах — порібрина (частина туші, що прилягає до ребер), підсмажена з цибулею на сковороді, а потім зварена в буряковому квасі разом з нарізаними буряками і заправлена борошном (С.).

Юшка [Юшка] = уха́ (К.).
Суп м'ясний, картопляний, рибний і т. ін. (СУМ-11). Юшка, так само як і галушки, — страва загалом на сніданок та вечерю. Треба зауважити, що під «юшкою» часто розуміли бідняцьку, убогу страву. Іван Вишенський, картаючи черевоугодників-єпископів, докоряє їм бідняками, які «юшечку хлебчуть». Звідси нар.: Перебиватися з юшки на воду [те саме, що Перебиватися з копійки на копійку — жити дуже бідно, перемагаючи нестатки]. М'ясом хвалиться, а воно і юшки не їло (Номис. — С. 51). Тому, коли юшка не бідняцька, як правило, це підкреслюється (С.).

З отрібки баба, шарпанина.
Саме про дві страви (з отрібки бабу і шарпанину) йде мова у всіх відомих мені виданнях «Енеїди» до 1969 року: у першому повному виданні 1842 р., у першому україномовному, а не у російській транслітерації, виданні 1909 р., у двох берлінських виданнях 1922 р., у всіх виданнях 1930-40-х рр., а також в академічному виданні 1952 р.
Справа кардинально змінюється починаючи з ювілейного видання 1969 р. (Київ, Наукова думка). У цьому і наступних виданнях (принаймні в тих, які я бачив) рядок подається геть по іншому: «З отрібки баба-шарпанина». Простою заміною коми на дефіс дві страви перетворилися на одну.
Мені важко назвати причину такої трансформації. Скоріш за все редактори видання скористались працею Миколи Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян : извлечено из нынешнего народного быта» (Киев : Тип. И. и А. Давиденко, 1860, стор. 151), в якій шарпанина названа не шарпаниною, а бабою-шарпаниною: «Баба-шарпанина. Відварити тарань або чабак, вийняти з бульйону, вибрати кістки, нарізати шматочками, покласти ці шматочки на сковороду, розвести рідко пшеничне тісто в тому ж бульйоні, покласти в тісто піджареної на олії цибулі, полити цим шматочки риби, посипати перцем, потім поставити в духову піч і коли буде готове — подавати». Якими б не були причини, але потрібно визнати, що у вищезгаданому виданні 1969 р. оригінальний текст «Енеїди» було спотворено і це спотворення вже 50 років тиражується.
З отрібки баба. Якщо розглядати складові окремо, то за СУМ-11 отрібка — страва з подрібненої печінки, а баба або бабка — страва з картоплі, локшини, рису, сиру і т. ін. А разом, за Ставицьким, «бабка з нутрощів тварини чи птиці, приготовлених в макітрі особливим способом з відповідними для цього спеціями». Тобто це може бути тушкована з нутрощами картопля (локшина, рис) або запіканка (Т.Б.).

    

Айвовка — айвівка — наливка або настоянка з айви (СУМ-20).

Деренівка — настояна на ягодах дерена (кизила) горілка (СУМ-20).

Дулівка — наливка з груш дуль (СУМ-11).

Дяк — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломник (СУМ-20).

Многоліт — Многая літа — традиційна українська святкова пісня. Виконується як на офіційних заходах, таких як весілля, церковні події та інші урочистості, так і на неофіційних святах (дні народження, іменини).

Мужчир, мущир [Мужчырь] = ступка; маленькая мортира (К.).
Гармата з коротким дулом, з неї вели навісний вогонь, як з нинішнього міномета. Мужчири також служили для салютів під час урочистостей. Мужчирі малого калібру служили в господарстві ступами (С.). У цій строфі мається на увазі мортира.

Сикизка — настойка на сикизі, тобто інжирі. Сушений інжир, фиги — поширений на Україні в давні часи привозний продукт, ласощі; один з предметів чумацького промислу (С.).

В обід пили заморські вина.
«Заморські вина» на обіді Латина — звичайні домашні настойки, одначе приготовлені на привозних південних фруктах. Першою названа настойка на більш цінній ягоді, далі — дешевші (С.).

На віват — з мущирів стріляли і далі.
Мужчир (мортира) — гармата з коротким дулом, з неї вели навісний вогонь, як з нинішнього міномета. Мужчири також служили для салютів під час урочистостей.
Трьома заключними рядками, трьома штрихами передає автор «музику» свята в панському будинку, де кожний тост супроводжувався салютом з гармат, інколи з фейєрверком, тушами оркестрів, заздравними хорами—кантами «многая лета» (С.).

    

Будянка — село на Полтавщині, яке славилось своєю сивухою (С.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Копа — одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і т. ін.) (СУМ-20).

Коровай [Коровай] = свадебный хлеб, раскрашенный и убранный цветами (К.).
Великий круглий здобний хліб із прикрасами з тіста, який печуть на весілля або на якісь інші урочистості чи свята (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Лип'янка — село поблизу Полтави (С.).

Лубенського шмат короваю.
«Коровай — весільний хліб. Робиться як звичайна хлібина, тільки більша за розміром; потім на неї накладаються виліплені з цього ж таки тіста та випечені як і хлібина шишечки, голуби, вензелі та ін. Знамениті короваї лубенські» (М.). Як у першому подарунку троянців, так і в першому подарунку Латина — натяк на бажаність шлюбу Енея та Лависі (С.).

Лубни — за часів Гетьманщини центр Лубенського полку, потім Лубенського повіту. Зараз адміністративний центр Лубенського району Полтавської області. Вірогідно у часи Котляревського славилося своїми караваями.

Опішня — нині селище міського типу Зінківського району Полтавської області (С.). Славилось високим гатунком і добрим смаком слив (Ш.).

Пряже́ний — прягти, пряжити — готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити, жарити (СУМ-11).

Пундик — рід печива або пиріжків (СУМ-11).
Пряжені пундики. Давня народна страва. «Взяти пшеничного кислого тіста, розкачати коржиками, піджарити цибулю на олії, перекласти коржики цією цибулею шарів у п'ятнадцять чи двадцять, поставити в піч, коли готові — вийняти, змазати олією і подавать» (М). Скоромні пундики робили з пшеничної локшини, звареної на молоці, перемішували з коров'ячим маслом та яйцями і ставили в піч у макітрі (Ш.).

Решетилівка — колись село Полтавської губернії, зараз місто, центр Решетилівського району Полтавської області. Решетилівка славилась своїми вівцями, звідси відомі на всю Україну шапки решетилівських смушків (Ш.).

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.).

Смажений — який тримали на вогні, на жару, добре пропікли (насіння, горіхи і т. ін.) (СУМ-11).
Смажені горіхи — звичайні горіхи засилають до натопленої печі, а потім кладуть їх в холодну воду (Ш.).

    

Виляти — ухилятися від чого-небудь (СУМ-20).

Діло — робота, заняття людини; практична діяльність; справа (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Зять — чоловік дочки та сестрин чоловік (СУМ-20).

Жарти — сказане або зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Полигатися — завести знайомство, зав'язати дружбу з ким-небудь; потоваришувати (СУМ-11).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
По всіх місцях; по всій території; всюди, повсюди (СУМ-11).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

    

Брехун [Брехунъ] = лгун (К.).
Той, хто завжди говорить неправду (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Завзятий [Завзятый] = неуступчивый (К.).
1) Дуже діяльний, енергійний, який наполегливо переборює труднощі, невідступно домагається здійснення поставленої мети. 2) Який з захопленням, пристрастю віддається якому-небудь заняттю, якійсь справі; запеклий. 3) Який характеризується великою енергією, наполегливістю, непохитністю (про вдачу людини, її окремі риси і т. ін.). 4) перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.) (СУМ-20).

Іриса (Ірися) — в античній міфології Ірися (Ірида) — богиня райдуги, прислужниця богів, передовсім Юнони. Виступає посередницею між богами і людьми (як райдуга з'єднує небо і землю) (С.).

Лад — згода, злагода в стосунках, взаєминах і т. ін. (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Мчалка [Мчалка] = вестница (К.).
Від дієслова мчати, скоро переносити (С.) у значенні слова «вісниця» — та, яка приносить якусь звістку; вістунка (СУМ-20).

Невсипуща — яка не знає втоми і виявляє наполегливість, настирливість у роботі; невтомна, роботяща (СУМ-20).

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.).

Тесть — батько дружини (СУМ-11).

Уклад — порядок, який був установлений або склався (у житті, побуті, родині, установі і т. ін.) (СУМ-11).

Цьохля [Цохля] = живая девка, проворная в дурном смысле (К.).
Балакуха, пліткарка (СУМ-11). На лихе проворна (Л.).

Щебетуха — та, хто швидко, жваво говорить, розмовляє (СУМ-11).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

    

Висікака [Высикака] = бойкий, дерзкий (К.).
Дерзкій, нахалъ, выскочка (Г.). Нахаба, задирака (Л.).

Наварити каші (пива, гіркої і т. ін.) — зробити що-небудь небажане, неприємне і т. ін.; наробити лиха, завдати клопоту.

Поганець — той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). Вживається як лайливе слово (СУМ-11).

Потямити — зрозуміти (СУМ-11).

Скурвасинська — вірогідно походить від скурвий син. Скурвий. Распутный. Скурвий син. Сынъ распутной женщины (Брань) (Г.).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

    

Берлин — старовинна карета для далеких подорожей (СУМ-20).

Бігти — швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямку (СУМ-20).

Вродитися, уродитися — з'явитися, виникнути (СУМ-11).

Дормез — (франц. dormіг — спати) — м'яка карета, пристосована для спання в дорозі (С.).

Заплатити — віддати плату за що-небудь (СУМ-20).

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.).

Перекладні — екіпаж з кіньми, яких замінювали на поштових станціях (СУМ-11). На державних (казенних) дорогах екіпажі, в які на кожній станції (приблизно через десять — п'ятнадцять кілометрів) впрягали свіжих коней і міняли візника. Плату брали і за кількість прогонів, і за швидкість.

Плутон — (римськ. міф.) — бог підземного світу і володар царства мертвих (А.).

Портшез (франц. рогtег — носити і сhaіsе — стілець) — легке переносне крісло, в якому можна сидіти напівлежачи (СУМ-11). Ноші, в які не запрягали коней; носили їх слуги (Ш.).

Прогін — ділянка шляху між поштовими станціями (СУМ-11):
Заплатити на три прогони — тобто оплатити дорожні витрати у потрійному розмірі, щоб на кожній станції обслуговували в першу чергу, давали кращих коней і везли якомога швидше (С.).

Ридван — у XVIII — на початку XIX ст. — велика карета для далеких подорожей, запряжена 6-12 кіньми (СУМ-11).

Тезифона — фурія — у римській міфології фурії — богині помсти, які переслідували людей за провини (С.).

Фурія (Евменіди) — грецькі богині помсти. Алєкто, Тезифона, Меґера (Л.). Фурії (в грецьких міфах — еріннії), богині помсти, що за провини людей переслідували їх під час життя і після смерті. Великий грецький драматург Есхіл (524-457) зображує їх страшними бабами, оповитими гадюками, на головах яких клубочаться гадюки замість волосся (Ш.).

Штафет — лист, посланий естафетою, через гінців, які передають листа з рук в руки (С.).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

    

Відьма — за народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка (СУМ-20).

Гайдук — тут у значенні виїзний лакей, слуга в багатому поміщицькому домі; слуга (СУМ-11).

Гук — сукупність багатьох звуків різної частоти й сили (СУМ-20).

Запеклий [Запеклый] = закоснелый (К.).
Закосневший в чем-н. и не поддающийся исправлению, улучшению, закоренелый, неисправимый. Закоснелый злодей. Закоснелое невежество (У.).
У поемі вживається у значенні: який відзначається жорстокістю (СУМ-20).

Злий — який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий (СУМ-20).

Лепорт — рапорт, донесення (Ш.).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
По всіх місцях; по всій території; всюди, повсюди (СУМ-11).

Фурія (Евменіди) — грецькі богині помсти. Алєкто, Тезифона, Меґера (Л.). Фурії (в грецьких міфах — еріннії), богині помсти, що за провини людей переслідували їх під час життя і після смерті. Великий грецький драматург Есхіл (524-457) зображує їх страшними бабами, оповитими гадюками, на головах яких клубочаться гадюки замість волосся (Ш.).

Чорт — за забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана (СУМ-11).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

Яхидний — єхидний — пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (СУМ-11).

    

Бігти — поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, квапитися (СУМ-20).

Голубка — пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні) (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Пошитися (убратися, записатися і т. ін.) у дурні — поставити себе в незручне, смішне становище (СУМ-11).

Завітати — зайти, заїхати до кого-небудь, куди-небудь, відвідати когось (СУМ-20).

Карфаген — місто, столиця торговельної рабовласницької республіки античних часів у північній Африці. Зіткнувшись з рабовласницьким Римом на ґрунті колоніального суперництва, Карфаген вів довголітню війну з Римом (т. зв. Пунічні війни) в IIІ — II ст. ст. до н. е. і зрештою був цілком переможений римлянами. Вводячи в свій епос епізод нещасливого кохання Дідони до Енея, Вергілій в загибелі Дідони хотів показати ніби знамення перемоги в майбутньому Риму над Карфагеном (Ш.).

Крутити — чинити щось на свій лад, часто для власної вигоди (СУМ-20).

Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20).

Неня — жінка стосовно до народжених нею дітей; мати.

Радощі — те саме, що радість — почуття задоволення, втіха, приємність (СУМ-11).

Тезифона — фурія — у римській міфології фурії — богині помсти, які переслідували людей за провини (С.).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Богоугодний — угодний богові (СУМ-11).

Весілля [Весилля] = свадьба (К.).
Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди (СУМ-20).

Гадина [Гадына] = змея (К.).
Те саме, що гад у значенні — огидна, підступна людина. // Уживається як лайливе слово (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Похмілля — погане самопочуття, нездужання після пияцтва. Тут вжито образно (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Хоть би побрали всіх чорти — уживається як недобре побажання стосовно до кого-, чого-небудь при обуренні, досаді і т. ін., а також як лайка (СУМ-11).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Дур — затьмарення свідомості, запаморочення. Дур пускати (пустити) — затьмарювати чию-небудь свідомість, запаморочувати когось (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

З'єднати — збирати в один колектив, гурт і т. ін.; об'єднувати, згуртовувати (СУМ-20).

Карати — какладати кару, покарання за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Наймичка — у значенні найманка — та, яка захищає чужі інтереси не за переконанням, а з корисливих мотивів.

Неспорна — яка не сперечається і виконує все на першу вимогу (Т.Б.).

Потрощити — побити, повбивати всіх або багатьох (ворогів, супротивників і т. ін.) (СУМ-11).

Сватання — дія за значенням сватати (за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків) і свататися (звертатися до батьків дівчини, звичайно через старостів або взагалі через посередників, прохаючи дати згоду на одруження з їхньою дочкою) (СУМ-11).

Тім'я — верхня частина голови людини від лоба до потилиці (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Укарати — покарати (СУМ-11).

Фурія (Евменіди) — грецькі богині помсти. Алєкто, Тезифона, Меґера (Л.). Фурії (в грецьких міфах — еріннії), богині помсти, що за провини людей переслідували їх під час життя і після смерті. Великий грецький драматург Есхіл (524-457) зображує їх страшними бабами, оповитими гадюками, на головах яких клубочаться гадюки замість волосся (Ш.).

Хіть — бажання, прагнення здійснити, виконати щось, домогтися чогось (СУМ-11).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Драти, дерти — рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь; роздирати (СУМ-11).

Зять — чоловік дочки та сестрин чоловік (СУМ-20).

Кіть-кіть — уживається в знач. присудка за знач. котитися (СУМ-20).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Кум — хрещений батько щодо батьків хрещеника й хрещеної матері; батько дитини щодо хрещеного батька і хрещеної матері. Кума — хрещена мати щодо батьків хрещеника й хрещеного батька; мати дитини щодо хрещеного батька і хрещеної матері (СУМ-20).

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.).

Прать — те саме, що перти . Ріжно — рожен — довга палиця з загостреним кінцем.(СУМ-11).
Проти рожна не попреш — немає сенсу займатись марною справою (Т.Б.).

Родини [Родыны] = роды (К.).
У значенні народження (СУМ-11).

Смутний — який відчуває смуток; якого охопив сум; сумний, журний (СУМ-11).

Хрестини — християнський церковний обряд хрещення, а також частування, святкування після цього обряду (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Черідка — череда — гурт свійських тварин (перев. великої рогатої худоби), які утримуються, пасуться разом (СУМ-11).
Як йшла черідка вечерочком — увечері, коли пастухи женуть череду з поля і люди розбирають корів по дворах, піднімається шум, гам, стоїть страшенна пилюка, тому легше проскочити до когось непоміченим (С.).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Гадюкой в серце поповзла — підступно входячи в довір'я до кого-небудь, шкодити йому, спричиняти страждання (СУМ-20).

Куток (кут) [Кутокъ] = угол (К.):
Частина якого-небудь місця, якоїсь площі (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Лаяти — різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори і т. ін. (СУМ-20).

Пелена — нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.); поділ (СУМ-11).

Тришия давати — бити.

Утроба — (у переносному значенні) внутрішній світ людини, її потаємні думки, почуття і т. ін. (СУМ-11).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

    

Враг (ворог) — той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник (СУМ-11).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Підпустити — вжито у значенні: підсилати, направляти до кого-небудь з будь-яким наміром (Є.).

Снище — те саме, що сон — те, що сниться; сновидіння (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

Турн, по воєнному звичаю і далі.
В образі Турна втілено окремі характерні риси армійського офіцера тієї доби. Нагадаємо, що четверту частину «Енеїди» І. Котляревський написав, перебуваючи на армійській службі.

    

Буцім [Буцимъ] = будто бы (К.).
Наче, мов, ніби (СУМ-20).

Верзти [Верзты] = вздор говорить (К.).
Говорити нісенітницю, дурницю; вести пусті балачки (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Женихатися — виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Пазуха — або простір між грудьми і одежею, яка до них прилягає, або груди (СУМ-11).

Перше [Перше] = сперва (К.).
Перед чимсь іншим; спочатку, спершу (СУМ-11).

Пручатися — протидіяти чиїй-небудь волі, чиїмсь бажанням і т. ін.; не підкорятися (СУМ-11).

Угамуватися — заспокоїтися, переставати тривожитися, хвилюватися (СУМ-11).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Женихатися — виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20).

Згинути, ізгинути — померти, загинути (СУМ-20).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20).

Небора́к [Небора́къ] = бедняк (К.).
Людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття (СУМ-11).

Рутули — італійське плем'я, що мешкало в Лаціумі і згодом було підкорене римлянами. Столичне місто — Ардея.

Сватання — дія за значенням сватати (за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків) і свататися (звертатися до батьків дівчини, звичайно через старостів або взагалі через посередників, прохаючи дати згоду на одруження з їхньою дочкою) (СУМ-11).

Смак [Смакъ] = вкус (К.).
Схильність, любов до чого-небудь, зацікавлення чимсь; уподобання (СУМ-11).

Хіть — любовний потяг, пристрасть (СУМ-11).

    

Година [Годына] = час, время (К.).
Одиниця виміру часу, що дорівнює 1/24 доби, або 60 хвилинам (СУМ-20).

Дурень, дурний [Дурень, дурный] = глупец, дурак (К.).
Розумово обмежена, тупа людина (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Живіт — тут у значенні життя (СУМ-20).

Животіти — бути живим; жити (СУМ-20).

Завжде — всегда (Г.). Завжди — у будь-який час, повсякчас, постійно (СУМ-20).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Нагле — нагло — присл. до наглый — який настає, відбувається і т. ін. раптово, несподівано, непередбачено (СУМ-20).

Одвіт — відвіт — відповідь (СУМ-20).

Остилий — бридкий, обридний (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

    

Втікач — утікач — той, хто втікає, втік звідкись.

Гірше [Гирше] = пуще (К.).
Прислів'я до гірший — вища ступінь до поганий (СУМ-11).

Голяк — убога людина; злидар (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Звести — призвести, спричинитися до морального падіння (СУМ-20).

Зять — чоловік дочки та сестрин чоловік (СУМ-20).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Ланець [Ланець] = подлый (К.).
Гольтіпака [голодранець], обірванець (Л.). Одягнена в лахміття людина; старець — те саме, що жебрак (СУМ-11,20). Гультяй, розбишака. Лайливе слово, неодноразово зустрічається в творах Івана Котляревського. Походить від ландміліція (нім. Dіе Lапdmіlіtіа] — ландець — ланець. Ландміліцією були названі сформовані за указом Петра І від 2 лютого 1713 р. війська з розміщених на території України полків регулярної російської армії і спеціально навербованих солдатів для несення охоронної та сторожової служби (див.: Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. — Спб., 1830. — Т. 5. — С. 13). Пізніше кількість ландміліцейських полків була збільшена. В 1722 р. до ландміліції була зарахована деяка частина українського козацтва. В наступні роки ландміліція не раз переформовувалась, в 1736 р. за поданням генерал-фельдмаршала Мініха була названа Українським міліцейським корпусом і мала в своєму складі двадцять кінних полків. У 1762 р. імператор Петро ІІІ наказав іменувати цей корпус просто Українським, і з того часу назва «ландміліція» офіційно перестала вживатися. В 1770 р. Український корпус був злитий з регулярною російською армією. Особливий податок, який платило населення України на утримання ландміліції, був скасований тільки на початку XІX ст. (С.).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Носа втерти (утерти, урізати) — показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось (СУМ-11).

Приплентач [Прыплентачъ] = пришлец (К.).
Те саме, що приблуда — зайшла, немісцева людина; захожий або людина, що не має постійного місця проживання; бродяга (СУМ-11).

Розчовпать [Розчовпать] = понять (К.).
Розчовпати — зрозуміти, збагнути що-небудь (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Утікач, втікач [Утикачъ, втикачъ] = беглец (К.).
Той, хто втікає, втік звідкись (СУМ-11).

Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити — різко, стрімко вставати, підійматися  (СУМ-11).

Шмаровоз [Шмаровозъ] = подмазчик телеги (К.).
Той, хто змащує вози і буває забруднений мазутом чи дьогтем. // Забруднена чи в брудне одягнена людина. // Уживається як лайливе слово (СУМ-11). У первісному значенні: той, хто підмазує (шмарує) коломаззю колеса возів. Осі і втулки коліс робили з самого дерева, тому змазувати доводилося часто. Шмаровозами називали також візників, їздових. На ярмарках вони розвозили за плату товари (С.).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Голубка — пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні) (СУМ-20).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Згинути, ізгинути — померти, загинути (СУМ-20).

Кіл — те саме, що паля — загострений кілок.
На кіл посадити — старовинний спосіб смертної кари, при якому засудженого страчували, насаджуючи на такий кілок (СУМ-20). Така смертна кара особливо принизлива, призначена для найнижчого стану, «бидла». А тут — особа царської крові, та ще й жінка. У добу феодалізму самому способові смертної кари надавали неабиякого престижного значення. Смертна кара через повішення для провідних організаторів повстання декабристів 1825 р. сприймалася тодішнім суспільством і самими засудженими дворянськими революціонерами як приниження їхньої гідності, образа. До того ж, було прийнято виконувати вирок публічно. До смертної кари через посадження на палю особливо часто вдавалася польська шляхта під час розправи над захопленими повстанцями — запорожцями, гайдамаками (С.).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Незгірший [Незгиршій] = нехудший (К.).
Такий, як хто-, що-небудь, подібний до когось, чогось (перев. у порівнянні) (СУМ-11).

Пройдисвіт — хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина; пройда (СУМ-11).

Харциз [Харцызъ] = разбойник (К.).
Розбійник, грабіжник; уживається також як лайливе слово (СУМ-11).

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Драгоман — перекладач, тлумач при посольстві, при дипломатичній місії або в переговорах (Ш.). У первісному значенні: перекладач при посольстві, дипломатичній місії, також гінець у дипломатичних справах; потім – просто гінець, посильний.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Кий [Кій] = дубина (К.).
Палиця (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Мордас — те саме, що ляпас (СУМ-20).

Поштурхаться [Поштурхаться] = подраться (К.).
Штурхнути кілька разів, штурхати якийсь час. Бити стусаном (СУМ-11).

Султан — у країнах Сходу — титул монарха (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

І зараз лист послав к Енею і далі.
Турн викликає на поєдинок Енея і царя Латина, щоб захистити свою честь. Такого мотиву — виклику на поєдинок — у Вергілія немає і не могло бути, оскільки, згідно з поглядами стародавніх греків і римлян, честь у громадянина могла відняти держава, громада, а не приватна особа. Сучасник Вергілія, римський філософ Сенека говорив: «Образа не досягає мудреця». Еней з Турном сходяться на поєдинок в кінці «Енеїди» для того, щоб уникнути зайвого пролиття крові воюючих сторін. Це зовсім не те, що поєдинок честі. Подібні поєдинки на полі битви були звичайним явищем, причому втеча від сильнішого ворога з метою порятунку не вважалася безчестям. Поєдинки честі з'явилися, мабуть, у рицарські часи. Особливого поширення набули у XVІІІ — початку XІX ст. У дворянському та офіцерському середовищі. Турн викликає на дуель Енея і Латина згідно з добре відомим у ту пору ритуалом. Він пише листи, де пропонує вибрати зброю, погодити інші деталі поєдинку, відправляє їх, як було прийнято, спеціальними гінцями. Але тут же автор поеми бурлескне обігрує прийнятий серед людей «благородного званія» ритуал. Достойна зброя для дворянського поєдинку — пістолети, шпаги, шаблі. А князь Турн пропонує князеві Енею битися «хоть на киї, хоть кулаками». Пригадаймо борців Дареса і Ентелла з другої частини «Енеїди».

    

Грішник, грішний — той, хто має гріхи, грішить (СУМ-20).

Діло — робота, заняття людини; практична діяльність; справа (СУМ-11).

Осатанити — до краю розізлити, роздратувати, розлютити (СУМ-11).

Тезифона — фурія — у римській міфології фурії — богині помсти, які переслідували людей за провини (С.).

Фурія (Евменіди) — грецькі богині помсти. Алєкто, Тезифона, Меґера (Л.). Фурії (в грецьких міфах — еріннії), богині помсти, що за провини людей переслідували їх під час життя і після смерті. Великий грецький драматург Есхіл (524-457) зображує їх страшними бабами, оповитими гадюками, на головах яких клубочаться гадюки замість волосся (Ш.).

Хорт [Хортъ] = борзая собака (К.).
Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака (СУМ-11).

Яхидний — єхидний — пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (СУМ-11).

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Вертіти — верховодити, розпоряджатися на свій розсуд (СУМ-20).

Гальмовать [Гальмовать] = тормозить (К.).

Горе грішникові сущу... — початок поширеного духовного вірша. Тут маємо вказівку на те, що він був у репертуарі мандрованих дяків, студентів Києво-Могилянської академії. Крім «Енеїди», І. Котляревський використав ще раз цей духовний вірш у водевілі «Москаль-чарівник» (написаний 1818-1819). У заключній сцені водевіля викритий і присоромлений невдаха-залицяльник, «городський писар» Финтик, каючись, співає:

О, горе мне, грешнику сущу!
Ко оправданню ответа не имущу,
Како й чем могу вас ублажити?
Ей, от сего часа буду честно жити! (С.)

Грішник, грішний — той, хто має гріхи, грішить (СУМ-20).

Діло — робота, заняття людини; практична діяльність; справа (СУМ-11).

Скубент — студент (Айзеншток).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Біс — уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана (СУМ-11); Злий дух, слуга диявола (СУМ-20).

Будовання [Будовання] = постройка (К.).
Будування — готова будівля, споруда (СУМ-20).

Воркотуха — та, що виявляє своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчить (СУМ-20).

Гребля [Гребля] = плотина (К.).
Штучна перегорода на річці або іншому водотокові; гать; символ перешкоди; з одного боку греблі вода глибока й тиха, а з дру­гого, — спадаючи з гори, вона кле­котить і вирує, тому в народній свідомості гребля асоціюється з нечистою силою («Мутить, як у греблі біс»); кажуть: «Тиха вода греблі рве», тобто вперта праця переборює всілякі перешкоди (Ж.).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні заміжня особа стосовно до свого чоловіка (СУМ-11,20).

Злий — сповнений злості, злоби; протилежне добрий (про людину, її характер) (СУМ-20).

Наушниця — та, яка вислуховує що-небудь і доносить або любить доносити (СУМ-20).

Нянька — нянька Амати.

Одльот — відліт (СУМ-11) — дія за знач. відлетіти. На одльоті — збоку, осторонь.

Ставок, став [Ставокъ, ставъ] = пруд (К.).
Зменш.-пестл. до став — водоймище (у природному чи штучному заглибленні) з непроточною водою; місце розлиття річки, струмка перед загатою (СУМ-11).

Хутір — відокремлене селянське господарство разом з садибою власника (СУМ-11).

Чинш [Чынча] = оброк (К.).
Податок, плата хазяїнові за користування його землею (С.) За кріпосного права «пускати на чинш» значило замінити панщину податком, дати селянам землю в аренду (С.).

Щебетуха — та, хто швидко, жваво говорить, розмовляє (СУМ-11).

Щуплий [Щуплый] = порядочный (К.).
Вжито у значенні: невзрачный, щуплый, худой, тонкій (Г., з посиланням на «Енеїду»). Слабосилий, худий, кволий (СУМ-11).

    

Алтин — монета в три копійки. Уже в часи І. Котляревського старовинна, востаннє чеканилась при Катерині І (роки царювання 1725-1727). Назва грошової одиниці походить від татарського алти — шість (С.).

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Валяний — прикм. до валяти — розминаючи і дуже ущільнюючи, збивати вироби (з вовни, шерсті, пуху і т. ін.).

Гнот — ґніт — стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування чого-небудь і т. ін. (СУМ-11).

Готів — готов, готовий (Г.).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Льняний — зробл. з волокон льону (СУМ-20).

Мандрика — виріб із сиру та тіста, що має форму коржика; різновид сирника (СУМ-20). Тут паляниця з сиру, борошна та яєць, щось на зразок млинців, які готували на «розговіння» після посту до християнського свята апостолів Петра і Павла — 29 червня за ст. ст. (Ш.).

Намітка — покривало з тонкого серпанку (див.), яким заміжні жінки зав'язували голову поверх очіпка (див.) (СУМ-20). Святкове вбрання одруженої жінки; довге, мало не до землі, покривало, яким зав'язували поверх очіпка голову. Прийнято було покійницю в домовині покривати зверху наміткою. Інколи до намітки пришпилювали воскову квітку (С.).

Нянька — нянька Амати.

Петрівська ніч — найкоротша ніч року. Петрівка — середина літа, коли ночі найкоротші. Тягнулася Петрівка з дев'ятого тижня після пасхи до 29 червня (за ст. ст.) (С.). Піст перед Петровим днем, православним церковним святом на честь апостолів Петра і Павла. У петрівку починалась косовиця та грабовиця (СУМ-11).

Півміток — щоб уяснити, що таке півміток, треба мати уявлення, як вели рахунок пряжі. Готові до виробництва, намотані з шпульки на мотовило нитки пряжі рахували в таких одиницях: чисниця — 3 нитки, пасмо — 10 чисниць, півміток — 20-30 пасом (С.). Нитка як одиниця ліку пряжі: її визначали як довжину нитки, що виходила при обведенні її навколо мотовила.

Серпанок [Серпанокъ] = род полотна (К.).
З серпанку — легкої прозорої тканини (подібної до нинішньої марлі) — готували намітки, якими пов'язували поверх очіпка голову заміжні жінки. Кінці намітки, покриваючи фігуру жінки з спини, спускалися мало не до землі (С.).

Ставник — велика свічка для церковного свічника. Таку ж назву має і великий церковний свічник (СУМ-11).

Хунт — фунт — давня, ще з часів Київської Русі міра ваги у східних слов'ян, дорівнює 409,5 грама (С.).

Давала чиншу до двора і далі — ч. IV, 76-77.
Дослідник творчості І. Котляревського П. Волинський писав: «Цією «статистичною довідкою» поет відтворює характерну картину економічних відносин кріпосницького часу. Чинш складають в основному вироби натурального господарства, але з обов'язковою наявністю певної кількості грошей, яких особливо потребувало панське господарство кінця XVІІІ — початку XІX ст., коли все більше розвивались товарно—грошові відносини» (Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. — К., 1969. — С. 143). Треба тільки пам'ятати, що економічна реальність доби тут бурлескне обіграна, постає в гумористичному освітленні. Поряд з пряжею і воском (у неспіврозмірно малій кількості) фігурують розраховані на комічний ефект мандрики «к Петру» Лависі, а плата грошима за хутір, де «ставок був, гребля і садок», сміхотворно мала — в тиждень по алтину, тобто по три копійки (С.).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Давала чиншу до двора і далі — ч. IV, 76-77.
Дослідник творчості І. Котляревського П. Волинський писав: «Цією «статистичною довідкою» поет відтворює характерну картину економічних відносин кріпосницького часу. Чинш складають в основному вироби натурального господарства, але з обов'язковою наявністю певної кількості грошей, яких особливо потребувало панське господарство кінця XVІІІ — початку XІX ст., коли все більше розвивались товарно—грошові відносини» (Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. — К., 1969. — С. 143). Треба тільки пам'ятати, що економічна реальність доби тут бурлескне обіграна, постає в гумористичному освітленні. Поряд з пряжею і воском (у неспіврозмірно малій кількості) фігурують розраховані на комічний ефект мандрики «к Петру» Лависі, а плата грошима за хутір, де «ставок був, гребля і садок», сміхотворно мала — в тиждень по алтину, тобто по три копійки (С.).

Забавляти — розважати, веселити кого-небудь розмовами, витівками і т. ін. (СУМ-20).

Завжде — всегда (Г.). Завжди — у будь-який час, повсякчас, постійно (СУМ-20).

Лавинія (Лавина, Лавися) — дочка царя Латина і цариці Амати.

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Муцик [Муцыкъ] = мопса (К.).
Те саме, що мопс (СУМ-20).

Нянька — нянька Амати.

Поноска — предмет, який навчена собака приносить у зубах (СУМ-11). Ошийник (С.).

Простий — який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; звичайний (СУМ-11).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
Уточнення певного місця, визначеного іменником (СУМ-11).

Тімениці [Тименыци] = нечистота на теле (К.).
Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім'ї у немовлят; іноді — на тілі в дорослих (СУМ-11).

Цуцик [Цуцыкъ] = собачка (К.).
Маленький собака (СУМ-11).

    

Муцик [Муцыкъ] = мопса (К.).
Те саме, що мопс (СУМ-20).

Бич — довгий батіг; канчук, нагайка (СУМ-20).

Гавкати — видавати уривчасті звуки (про собак, лисиць та деяких інших тварин) (СУМ-20).

Гончий — порода мисливських собак (СУМ-20).

Заскавучати, заскавчати — почати скавучати, скавчати — повискувати (жалібно, радісно або з нетерпінням), стиха вити (про собак та інших тварин) (СУМ-11,20).

Затрубити — почати трубити, видаючи звуки за допомогою труби, сурми, рога і т. ін. (СУМ-20).

Кругом — звідусіль, з усіх боків (СУМ-20).

Ля́скать [Ля́скать] = хлопать (К.).
Вимахувати чим-небудь, видаючи специфічні звуки (СУМ-20).

Псар — людина, що доглядала за мисливськими собаками і брала участь у полюванні (СУМ-11).

Стременний — конюх-слуга, який доглядав за верховими кіньми свого господаря, а також супроводжував його під час полювання (СУМ-11). Тут: слуга, який на полюванні пильнує собак; у потрібний момент він спускає їх з поводків на звіра. Під час виїзду на полювання мусив постійно бути біля свого пана, при стремені, звідки й походить назва (С.).

Чагарі — те саме, що чагарник, чагарники — зарості багаторічних дерев'янистих кущових рослин (СУМ-11).

Чмихнути — швидко проскочити куди-небудь (СУМ-11).

    

Атю — уживається для нацьковування собак на звірів під час полювання (СУМ-20).

Банька — а) кулястий або опуклий предмет, здебільшого порожній усередині; куля, кулька; б) глиняна чи скляна циліндрична посудина або кругла пляшка; банка, пляшка, глек. Очі вип'яла, як баньки — те саме, що Очі (баньки) витріщити — дуже здивуватися, остовпіти, широко розкривши очі (СУМ-20).

Гуджга — крикъ для натравливанія собаки (Г.).

Затаїти (заперти) дух — певний час затримувати дихання або дихати дуже тихо, звичайно від хвилювання, напруження тощо (СУМ-11).

Ляк [Лякъ] = испуг (К.).
Несподіване почуття страху; переляк (СУМ-20).

Муцик [Муцыкъ] = мопса (К.).
Те саме, що мопс (СУМ-20).

Нянька — нянька Амати.

Посмоктати — висмоктати, обсмоктати все або багато чого-небудь (СУМ-11).

П'ясти́ [Пьясты́ ] = выпучить (К.).
П'ясти, пнути — широко розкривати очі; витріщати (СУМ-11).

Хорт [Хортъ] = борзая собака (К.).
Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака (СУМ-11).

Шарпати — шматувати когось, завдавати рани кому-небудь, розриваючи, деручи (СУМ-11).

    

Асафет — Ассафет — Ассафетида (Asa foetida), затвердѣвшій млечный сокъ корня Ferula Scorodosma Benth. et Hook u Ferula Northex Boiss (Г.). Асафета, чи асафетида («Вонюча камедь») — згущений сік з рослини (родини зонтичних). Складові частини камеді — смола та ефірне масло з домішкою сірки, фосфору та різних солей. В старій медицині камедь, відповідним чином препарована, вживалась як ліки при різних хворобах, а також для підкріплення при нервових захворюваннях або нервових розладах, як в даному випадку (Энциклопедический лексикон, 1835, т. ІІІ, стор. 301-302) (Ш.).

Очі вип'яла, як баньки — те саме, що Очі (баньки) витріщити — дуже здивуватися, остовпіти, широко розкривши очі.

Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Вража баба, лайл. — уживається для вираження здивування або негативного ставлення до жінки. Тут враг у знеченні нечиста сила; чорт (СУМ-20).

Зробитися — настати, відбутися (про певний стан людини).

Клістир — клізма (СУМ-20).

Як (мов, ніби і т. ін.) на живіт (на пуп), зі словами кричати, репетувати і т. ін. — дуже голосно, сильно, надривно (СУМ-20).

Маточні припадкики — раптові, відносно недовготривалі гострі вияви хвороби матки; приступ.

Осатаніти — до краю розізлитися, розлютитися (СУМ-11).

Ромен — народна назва ромашки (СУМ-11) Настій з ромну (ромашки) — вживався як засіб для полегшення болю (Ш.).

Сервета — те саме, що серветка (СУМ-11).

    

Бусурманський [Бусурманскій] = нехристианский (К.).
Прикм. до бусурман, бусурмен — людина іншої віри (перев. про магометанина). Уживається також як лайливе слово (СУМ-20).

Галас [Га́ласъ] = вопль (К.).
Крики, гамір (СУМ-11).

Головня — те саме, що головешка — недогоріле обвуглене або тліюче поліно (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Курінь [Куринь] = шалаш (К.).
Житло козаків, що складали таку частину війська (СУМ-20).

Стежка [Стежка] = тропинка (К.).
Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми (СУМ-11).

Сунути — піти навально, великою масою, безперервним потоком (СУМ-11).

Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити — брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін.  (СУМ-11).

Челядь — дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга (СУМ-11).

Чкурнуть [Чкурнуть] = дать драла, махнуть (К.).
Дуже швидко бігти, летіти і т. ін. // Швидко вирушити куди-небудь; податися (СУМ-11).

    

Гребець — той, хто згрібає що-небудь граблями, лопатою і т. ін. (СУМ-20).

Гуменний  — прикажчик, який організовував у поміщицькому господарстві роботу на току (див.) (СУМ-20).

Запопасти — брати, хапати те, що трапиться (СУМ-11).

Коса — сільськогосподарське знаряддя для косіння трави, зернових і т. ін., що має форму вузького зігнутого леза, прикріпленого до кісся дерев'яного держака (СУМ-20).

Лакей — слуга у панів (СУМ-20).

Прачка — робітниця, праця якої полягає в пранні білизни (СУМ-11).

Ричка [Рычка] = коровница (К.).
Жінка в панських маєтках, що ходила за коровами (Ш.).

Рубель — вузька дерев'яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни (СУМ-11).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
По всіх місцях; по всій території; всюди, повсюди (СУМ-11).

Хвататься [Хвататься] = спешить (К.).
Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити — брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін.  (СУМ-11).

Храбрувати — виявляти хоробрість, відвагу (СУМ-11).

Ціп — ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев’яного бича (СУМ-11).

Цуратися — триматися осторонь, уникати кого-, чого-небудь (СУМ-11).

Чаплія [Чаплія] = сковородник (К.).
Кухарське знаряддя, за допомогою якого переносять гарячу сковороду — залізний гачок з дерев’яним держалном (СУМ-11).

Челядь — дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга (СУМ-11).

Шпурляти — кидати чимсь куди-небудь або на кого-небудь (СУМ-11).

    

Алтин — монета в три копійки. Уже в часи І. Котляревського старовинна, востаннє чеканилась при Катерині І (роки царювання 1725-1727). Назва грошової одиниці походить від татарського алти — шість (С.).

Гвалт [Гвалтъ] = тревога; насилие (К.).
Плюндрувати, чинити насильство (СУМ-20).

Завзятий [Завзятый] = неуступчивый (К.).
1) Дуже діяльний, енергійний, який наполегливо переборює труднощі, невідступно домагається здійснення поставленої мети. 2) Який з захопленням, пристрастю віддається якому-небудь заняттю, якійсь справі; запеклий. 3) Який характеризується великою енергією, наполегливістю, непохитністю (про вдачу людини, її окремі риси і т. ін.). 4) перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.) (СУМ-20).

Займать [Займать] = трогать (К.).
Займати — зачіпати, хапати, б’ючи, кусаючи і т. ін. // Чіплятися, ображати, викликати на сварку. // Нападати (СУМ-20).

Зроду, ізроду — від самого початку життя, за весь час життя (СУМ-20).

Загнати в тісний кут — поставити в безвихідне становище (СУМ-20).

Кшталт — про особливості вдачі, характеру людини (СУМ-20).

Москаль — росіянин. Об'їхати москаля — обдурити його (СУМ-11).

Носа втерти (утерти, урізати) — показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось (СУМ-11).

Об'їхати — те саме, що обдурювати — уводити кого-небудь в оману діями або словами, звичайно для власної вигоди, користі; обманювати, дурити (СУМ-20).

Рать — у Київській Русі, а пізніше в Російській державі до XVIII ст. – назва війська, збройного загону (СУМ-11).

Шаг [Шагъ] = грош (К.).
До 1917 р. на Україні — дрібна розмінна монета вартістю півкопійки; гріш (СУМ-11).

    

Гінець [Гинець] = верховой; курьер (К.).
Гонець, гінець — особа, яку посилають із терміновим дорученням, повідомленням; посланець (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму.

Мазка́ [Мазка́ ] = кровь (К.).
Кров, сукровиця, що витекли з рани (СУМ-20).

Штурхобочний — рукопашний (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

    

Відтіль [Видтиль] = оттуда (К.).
Те саме, що звідти (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Лунь — хижий птах родини яструбових із сірувато-білим пір'ям у самців. Лунь тебе (його і т. ін.) вхопить (злиже) — помре хто-небудь (СУМ-11). Нар.: «Щоб тебе лунь вхопила!» (Номис. — С. 73) (С.).

Навкулачки — кулаками, за допомогою кулаків (про бійку) (СУМ-11,20).

Рачки [Рачкы] = на четвереньках (К.).
Спираючись на обидві долоні і на обидва коліна (СУМ-11).

    

Возний — службовець при суді в часи чинності Литовського статуту (див. Статут). В обов'язки возного входило подавати позов до суду, свідчити наявність збитків у потерпілої сторони, вводити у власність та ін. (С.).

Гонець, гінець — особа, яку посилають із терміновим дорученням, повідомленням; посланець (СУМ-20).

Гнів — почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування (СУМ-20).

Гнівитися — те саме, що гніватися — відчувати гнів, роздратування; сердитися (СУМ-20).

Голий — який не має засобів для існування; бідний (СУМ-20).

Добродій — дорослий чоловік з привілейованих верств суспільства (СУМ-20).

Серце — перен. гнів, роздратування (СУМ-11). З серця — від гніву чи роздратування (СУМ-11).

Злодій — той, хто займається злодійством — розкраданням чужої власності; крадіжками (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

    

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато — у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Зненацька — ненароком, випадково (СУМ-20).

Куток (кут) [Кутокъ] = угол (К.):
Частина якої-небудь території, місцевості, країни і т. ін. (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Поганець — загарбник, кривдник, поневолювач. Вживається також як лайливе слово (СУМ-11).

Рід [Ридъ] = род (К.).
Ряд поколінь, що походять від одного предка (СУМ-11).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
Уточнення певного місця, визначеного іменником (СУМ-11).

Шпурлять, шпурнуть [Шпурлять, шпурнуть] = бросать, швырять (К.).
Шпурляти — різко, з силою кидати.

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Вгамоваться [Вгамоваться] = утихнуть, успокоиться (К.).
Угамуватися, вгамуватися — заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін. (СУМ-11).

Грати під ніжку — догожати (Л.).

Діло — робота, заняття людини; практична діяльність; справа (СУМ-11).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Без душі — дуже переляканий (СУМ-20).

Завжде [Завжде] = завсегда (К.).
Завжде — всегда (Г.). Завжди — у будь-який час, повсякчас, постійно (СУМ-20).

Небора́к [Небора́къ] = бедняк (К.).
Людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття (СУМ-11).

Підтоптатися — тут у значенні: втратити силу, міцність, ослабнути від старості (СУМ-11).

    

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Вельможа — знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду. Вельможний — який належав до вельмож, а також родовита, знатна, багата людина (СУМ-20).

Геть [Геть] = прочь; далеко (К.).
Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль (СУМ-11).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Кайдани [Кайданы] = оковы (К.).
1. Залізні ланцюги з кільцями, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах арештованого, в'язня 2. Те, що зв'язує людину, позбавляє її волі (СУМ-20).

Ківната — кімната — у панських будинках і взагалі у великих хатах — покої, жилі приміщення, на відміну від світлиці — парадної кімнати для прийому гостей (С.).

Рада [Рада] = совет (К.).
Рада — пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; порада (СУМ-11).

Старшина — на Україні і в Росії в XVI—XVIII ст. — керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Взагалі привілейована верхівка (СУМ-11).

Чин, чиновний — особа, що займала високе соціальне становище в суспільстві, наділена високими правами (СУМ-11).

    

Гидкий [Гыдкій] = гадкий (К.).
Такий, що викликає неприємне, гидливе почуття (виглядом, смаком і т. ін.); бридкий, огидний (СУМ-11).

Глузд за розум завернув — хто-небудь не може або втрачає здатність нормально міркувати, діяти (СУМ-20).

Дурне зілля — у значенні дурманний — який запаморочує, оп’яняє (СУМ-11).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Мисль — те саме, що думка (СУМ-11).

З похмілля — у стані, який буває після пияцтва (СУМ-11).

Харциз [Харцызъ] = разбойник (К.).
Розбійник, грабіжник; уживається також як лайливе слово (СУМ-11).

Чад — те, що дурманить, паморочить голову (СУМ-11).

Чорт — за забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана (СУМ-11).

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Збруя — бойове спорядження воїна (СУМ-20); у кінноті сюди входило також спорядження для коня (С.).

Кат — лайл. Біс, чорт (СУМ-20).

Кригсцальмейстер — крігс-цальмейстер — службовець при війську, що відав грошовими справами, мав виконувати бухгалтерські обов'язки, зводити рахунки видатків і прибутків, вести контроль. Вони входили до штату розрахункової контори, утвореної при одному з департаментів і відали постачанням армії. Контори ці утворені були після 1731 р. (Ш.).

Обезглуздити — зробити безглуздим, дурним (СУМ-11).

Провіянтмейстер — провіантмейстер — у царській армії відав матеріальною частиною, зокрема харчуванням. Провіантмейстери бували звичайно в чині генерала. Посада генерала-провіантмейстера була запроваджена Петром І в 1718 р. Скасована в 1864 р. (Ш.).

    

Дубина — у значенні дрючина, дрюк — велика товста дерев'яна палиця (СУМ-20).

Кий [Кій] = дубина (К.).
Палиця (СУМ-20).

Малахай [Малахай] = плеть (К.).
Довгий шкіряний батіг (СУМ-20). Татарський нагай (Ш.).

Різка — один або кілька зв'язаних прутиків, якими карають кого-небудь (СУМ-11).

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Боярин, боярство — вживаються у значенні старшина (Т.Б.).

Виборні — те саме, що виборні козаки — привілейована група українського козацтва XVIII ст., до складу якої згідно з указом гетьманського уряду належала заможна верхівка (СУМ-20). У 1735 р. українська старшина і російський уряд законодавчим актом закріпили уже наявний поділ лівобережного козацтва на дві групи, залежно від характеру їхньої участі у відбуванні військової служби. Заможний прошарок, який міг забезпечити себе необхідним спорядженням на випадок війни, стали називати «виборними козаками» (С.)

Розгадати — розмірковувати, думати над чим-небудь (СУМ-11).

Дурний — у значенні позбавлений розумного змісту; беззмістовний (СУМ-11).

Запічок — 1) Місце на печі, відгороджене комином, або за піччю; 2) Заглибина в бічній, задній або передній стіні печі, де зберігають предмети домашнього вжитку, продукти (СУМ-20). Заглибина в комині печі різної величини, частіше з боку припічка і полу (див. піл). Тому Дідона, щоб дістати кресало, «скочила на піл». В запічку, де завжди сухо, звичайно тримали кресало і трут. Трут робили з відвареного в гречаному попелі гноту (див.), ганчірки або висушеного гриба, який через це мав назву трутовик. Іскра, одержана від удару залізного кресала об камінь, запалювала трут. Трут завертали в клоччя (див.) — грубе волокно, відходи під час обробки льону або конопель — і роздували вогонь (С.).

Мовчки [Мовчкы]] = безмолвно (К.).
Не говорячи ні слова; без слів (СУМ-20).

Чорт зна — невідомо, незрозуміло, що (СУМ-11).

Юнацтво [Юнацьство] = казацкая ухватка (К.).
Сміливість, хоробрість, завзяття; молодецтво (СУМ-11).

    

Бундючний [Бундючный] = надменный (К.).
Надмірно чванливий, пихатий (СУМ-11).

Вельможа — знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду. Вельможний — який належав до вельмож, а також родовита, знатна, багата людина (СУМ-20).

Йолоп [Йолоп] = дуралей, войлок (К.).
Те саме, що дурень; бевзь/бевзень (вайло, йолоп, бовдур), недотепа (СУМ-20).

Ківната — кімната — у панських будинках і взагалі у великих хатах — покої, жилі приміщення, на відміну від світлиці — парадної кімнати для прийому гостей (С.).

Пари з уст не пустити — не промовити ні слова (СУМ-11).

Підтюпцем [Пидтюпцемъ] = бегом, рысью (К.).
Дрібними швидкими кроками (СУМ-11).

Ратуша — будинок, в якому містилося або міститься міське самоврядування (СУМ-11).

Сунути — іти, рухатися, пересуватися і т. ін. в якому-небудь напрямку (СУМ-11).

Схаменуться [Схаменуться] = опомниться (К.).
Прийти до пам'яті, повернути собі душевну рівновагу, набути можливості думати, приймати рішення; опам'ятатися, отямитися (СУМ-11).

    

Алтин — монета в три копійки. Уже в часи І. Котляревського старовинна, востаннє чеканилась при Катерині І (роки царювання 1725-1727). Назва грошової одиниці походить від татарського алти — шість (С.).

Боярин, боярство — вживаються у значенні старшина (Т.Б.).

Грозьба — грізьба — погроза вчинити кому-небудь неприємність, лихо (СУМ-20).

Думу держати — розмірковувати, радитися.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Компоновати — компонувати — те саме, що вигадувати (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Некрут [Некрутъ] = рекрут (К.).
Те саме, що рекрут — солдат-новобранець (СУМ-11).

Шафовать [Шафовать] = расточать, издерживать (К.).
Гроші шафовать — витрачати, використовувати (С.).

Щоб некрут зараз набирать.
Тобто оголосити примусовий набір у армію рекрутів-новобранців (С.).

    

Вельможа — знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду. Вельможний — який належав до вельмож, а також родовита, знатна, багата людина (СУМ-20).

Відкіль [Видкиль] = откуда (К.).
Те саме, що звідки (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Заворушиться [Заворушыться] = зашевелиться (К.).
Заворушитися — почати ворушитися: а) злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці; б) повільно рухатися, пересуватися з місця на місце. // Почати хаотично рухатися; заметушитися, забігати. // Почати пробуджуватися, діяти пожвавлено (СУМ-20).

Збунтовати — бунтувати — підбурювати до бунту або проти кого-небудь (СУМ-20).

Кат [Катъ] = палач (К.).
Той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання, бере на тортури (СУМ-20).

Латинська земля, Латинь — тобто Лаціум. В античні часи — одна з трьох західних областей Середньої Італії (Ш.).

Лихо — обставина, подія, що зумовлює страждання; горе, біда; протилежне добро (СУМ-20).

Наущати — підмовляти на якісь дії, підбурювати проти кого-, чого-небудь (СУМ-20).

Прочане [Прочане] = захожие (К.).
Богомолець, паломник (СУМ-11). Ті, що йдуть на прощу (Л.).

Таким обрізать ніс і уха і далі.
В кінці XVІІІ — на початку XІX ст. тілесні покарання з відрізанням носа, вух, інших частин тіла ще мали місце в багатьох країнах, в тому числі й Росії. Законодавством передбачалося відрізати вуха або ніс за бунт проти влади. Існував також звичай перед стратою через повішення відрізати ніс та вуха і прибивати їх до шибениці. До відрізання вух офіцінно перестали вдаватися у першій половині XVІІІ ст., відрізання носа, як засіб покарання, затрималося довше, особливого розмаху набуло, поряд з відрубуванням руки, пальців, язика, під час розправи над учасниками селянської війни під проводом Пугачова. Для вельмож подібна кара була особливо принизливою, бо тілесним покаранням підлягав тільки простий люд (С.).

    

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Збруя — бойове спорядження воїна (СУМ-20); у кінноті сюди входило також спорядження для коня (С.).

Знаряжалась — знаряджати — те саме, що споряджати — забезпечувати усім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь (СУМ-20).

Казка [Казка] = сказка (К.).
Розповідний народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил (СУМ-20).

Латинська земля, Латинь — тобто Лаціум. В античні часи — одна з трьох західних областей Середньої Італії (Ш.).

Мундир — верхня частина військового або цивільного форменого (здебільшого парадного) одягу (СУМ-20).

Муза — за грецькою міфологією — богині мистецтв і науки.  Тут, з огляду на жанр «Енеїди», звертання до Калліопи — музи епічної поезії (Ш., С.).

Парнас — гірське пасмо в Греції, у вузькому розумінні — найвища верховина цього пасма, за античною міфологією, — місце перебування муз (Ш.).

О музо, панночко парнаська! і далі.
У перших чотирьох рядках строфи обігране узвичаєне в поезії доби класицизму звертання до муз, покровительок мистецтва і науки, дочок Зевса й богині пам'яті Мнемозіни. Муз було дев'ять — Калліопа — богиня епічної поезії, Евтерпа — лірики, Мельпомена — трагедії, Полімнія — урочистих співів (гімнів), Ерато — еротичної поезії, Фалія — комедії, Терпсіхора — танців, Кліо — історії, Уранія — астрономії. У римській міфології музам відповідають камени. Тут, з огляду на жанр «Енеїди», звертання до Калліопи — музи епічної поезії. Слід відзначити явний перегук цього місця з вступом до поезії Т. Шевченка «Царі», де поет визначає своє художнє завдання («штилем високим розмалюю помазаних») і водночас пародіює тогочасну запобігливу цареславну поезію (Ш., С.).

    

Аркуш [Аркушъ] = лист писчей бумаги (К.).

Боярин, боярство — вживаються у значенні старшина (Т.Б.).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Голить [Голыть] = брить (К.).
Голити — обрізати під корінь волосся бритвою; брити (СУМ-20).

Казан [Казанъ] = котел (К.).
Металева перев. округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води і т. ін. (СУМ-20). Казанок — зменш. до казан (СУМ-20).

Корогва, короговка [Корогва, короговка] = знамя (К.).
Військовий бойовий прапор (СУМ-20).

Кругом — повністю, цілком (СУМ-20).

Маніхвест — маніфест — урочисте письмове звернення до народу з приводу якоїсь дуже важливої події (прийняття законопроекту, оголошення війни і т. ін.) (СУМ-20).

Півлоктя [Пивлоктя] = мера около поларшина (К.).
Півліктя — половина ліктя як міра довжини. Лікоть — старовинна міра довжини, приблизно в півметра (СУМ-11); віддаль від кінця витягнутих пальців руки до ліктя (С.).

Скомпоновать [Скомпоновать] = составить (К.).
Скомпонувати — створити, написати що-небудь (СУМ-11).

Чуприна [Чупрына] = длинный клок волос от вершины лба, завитый за ухо (К.).
Чуб, шевелюра // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець (СУМ-11).

Щоб військо йшло під коругов і далі — ч. IV, 98-100.
В описі приготувань латинського і троянського воїнства до війни, екіпіровки, забезпечення продовольством, боєприпасами і т. ін., безумовно, відбилося добре знання І. Котляревським як українського козацького військового устрою, що порівняно недавно (у 80—х роках XVІІІ ст.) був ліквідований, так і армії свого часу, військової справи взагалі. Адже він майже тринадцять років (з квітня 1796 р. по січень 1808 р.) перебував на військовій службі (С.).

    

Щоб військо йшло під коругов і далі — ч. IV, 98-100.
В описі приготувань латинського і троянського воїнства до війни, екіпіровки, забезпечення продовольством, боєприпасами і т. ін., безумовно, відбилося добре знання І. Котляревським як українського козацького військового устрою, що порівняно недавно (у 80—х роках XVІІІ ст.) був ліквідований, так і армії свого часу, військової справи взагалі. Адже він майже тринадцять років (з квітня 1796 р. по січень 1808 р.) перебував на військовій службі (С.).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Жупан [Жупанъ] = кафтан (К.).
Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти, а також верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин (СУМ-20). У поляків відомий з дуже давніх часів верхній чоловічий одяг, щось близьке до сучасного піджака. Знали жупан і на Україні, як верхній чоловічий одяг заможніших верств, аналогічний сучасному пальтові (С.). У цій строфі мова йде про теплий верхній чоловічий суконний одяг.

Каптан — старовинний чоловічий верхній одяг з довгими полами; сукмана, жупан, чумарка (СУМ-20).

Мугир [Мугырь] = простой, грубый мужик (К.).
Вайлувата, неотесана, груба людина (СУМ-20).

Патент — документ про присвоєння чину, сану, звання, вченого ступеня і т. ін. (СУМ-11).

Сотня, сотник — на Україні в XVI—XVIII ст. — адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова частина полку. Полк ділився на сотні. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (СУМ-11).

Спід [Спидъ] = спод (К.).
Нижня частина, дно чого-небудь. На спід — під що-небудь (СУМ-11).

    

Щоб військо йшло під коругов і далі — ч. IV, 98-100.
В описі приготувань латинського і троянського воїнства до війни, екіпіровки, забезпечення продовольством, боєприпасами і т. ін., безумовно, відбилося добре знання І. Котляревським як українського козацького військового устрою, що порівняно недавно (у 80—х роках XVІІІ ст.) був ліквідований, так і армії свого часу, військової справи взагалі. Адже він майже тринадцять років (з квітня 1796 р. по січень 1808 р.) перебував на військовій службі (С.).

Асаул — осавул — виборна старшинська посада за військово-територіального устрою. Були звання генерального, полкового, сотенного, артилерійського осавула (С.).

Атаман — отаман — виборний або призначений ватажок у козацькому війську. Курінний отаман очолював козаків з одного села, місцевості, наказний отаман — тимчасово виконував обов'язки курінного, інших виборних командирів аж до самого гетьмана (С.).

Сотня, сотник — на Україні в XVI—XVIII ст. — адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова частина полку. Полк ділився на сотні. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (СУМ-11).

Кабака [Кабака] = табак (К.).
Нюхальний тютюн (СУМ-20).

Кватеря, кватиря — квартира — приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання (СУМ-20).

Крутити — підкручувати, підгинати (волосся, вуса) (СУМ-20).

Мундир — верхня частина військового або цивільного форменого (здебільшого парадного) одягу (СУМ-20)

Ратник — боєць раті, воїн. У дореволюційній Росії — рядовий державного ополчення (СУМ-11).

Урядник — молодший чин у козацькому війську (С.).

Хорунжий — у первісному значенні цього слова — «підпрапорний», оскільки перебував при полковому прапорі (хоругві) і підлягав безпосередньо полковникові. Середній чин у козацькому війську (С.).

Чваниться [Чваныться] = хвастать (К.).
Чванитися — виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь (СУМ-11).

    

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Гетьманщина — напівофіційна назва земель Лівобережної України, які разом з Києвом були закріплені за Російською державою згідно з підписаним 30 січня 1667 р. Андрусівським договором між Росією і Польщею. Правобережжя відходило до Польщі. В Гетьманщині певною мірою зберігався уклад, який сформувався в добу визвольної війни під проводом Хмельницького: гетьманський уряд, поділ на полки, свій суд, фінанси, самоврядування ряду міст. Під тиском самодержавної політики автономія Гетьманщини дедалі більше занепадала і з введенням загально-державного адміністративного устрою в 1782 р. була ліквідована не тільки фактично, а й формально (С.).

Колись — у якийсь час у минулому (СУМ-20).

Спис [Спысъ] = копье (К.).
Холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку (СУМ-11).

Шиковать [Шыковать] = устраивать, приготовлять (К.).
Шикувати — ставити когось в ряд, шеренгу, колону і т. ін.; строїти (СУМ-11).

Не знавши: стій, не шевелись.
Українське козацьке військо, так само які московське стрілецьке, не знало стройової підготовки, а значить і різних стройових команд, у тому числі команди «струнко!». Така підготовка почалася при Петрі І, одначе стройових команд у формі, прийнятій в наші дні, довго ще не знали. Воєнний статут Петра І залишався без змін протягом усього XVІІІ ст., аж до того часу, коли 6 лютого 1796 р. Павло І через три тижні після вступу на російський престол видав новий. Фанатичний прихильник палочної муштри і прусської шагістики, він відбив у статуті свої вимоги. Необхідну в розумних межах армійську дисципліну він прагнув замінити отупляючою муштрою.
«Стій, не ворушись!» — можна було б поставити епіграфом до того статуту. Команди «Стой! фрунт», «Стоять, не шевелясь!», «Стоять смирно!» зустрічаються тут раз по раз. І. Котляревський не з чужих слів знав, що таке муштра в армії найбільшого солдафона на російському престолі. Адже він почав армійську службу за якихось сім місяців до смерті Катерини ІІ і вступу на імператорський трон Павла І (С.).

Лубенський, Гадяцький, Полтавський.
Назва козацьких полків за назвами міст пояснюється тим, що назва «полк» визначала не тільки військову, але й адміністративну одиницю. Полковник, таким чином, об'єднував у своїх руках не тільки військову, а й адміністративну владу в Полтавському або будь-якому іншому полку. Так само і сотник, наприклад, не тільки командував сотнею під час походів, а й був начальником певної адміністративної одиниці, що називалась сотнею. (Типове для феодального ладу поєднання військової і адміністративної влади.) Після перемоги Хмельницького над польським і українським панством Україна поділялась на 17 полків (Ш.). Коли додати сюди ще й Миргородський, з усіх боків оточений землями названих полків, то це будуть всі чотири з десяти полків Гетьманщини, землі яких склали основну територію утвореної 1802 р. Полтавської губернії (С.).

Сотня, сотник — на Україні в XVI—XVIII ст. — адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова частина полку. Полк ділився на сотні. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (СУМ-11).

    

Асмодей (бібл.) — злий дух, порушник шлюбу і порушник подружньої згоди. Іноді його ім'я вживалося як одне з імен сатани (А.).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Волонтир — волонтер — той, хто вступив на військову службу за власним бажанням; доброволець (СУМ-20).

Втнути, утнути — ударити, врубати, врізати чим-небудь гострим (СУМ-20).

Гадина [Гадына] = змея (К.).
Те саме, що гад у значенні — огидна, підступна людина. // Уживається як лайливе слово (СУМ-11).

Живцем — у живому стані, живим (СУМ-20).

Злий — який досяг найвищого ступеня у своєму вияві; сильний, лютий (СУМ-20).

Обідрати — забирати, віднімати що-небудь силою або хитрощами; оббирати, грабувати (СУМ-20).

Регулярне — яке має встановлену постійну організацію і систематичний курс військового навчання (про армію, військо) (СУМ-11).
Не регулярне військо — набране з добровольців.

Чуприндир [Чупрындырь] = удалец (К.).
Так на Україні козаків звали за те, що носили довгі чуприни, чуби (Л.). Те саме, що чубар — той, хто має чуб, чубчик (СУМ-11). Ті, що носили довгий чуб, оселедці. Були неодмінною прикметою запорізького козацтва. Зникли після ліквідації Запорізької Січі у 1775 р. разом з останніми представниками низового козацтва (С.).

Юрба, юрбиця [Юрба, юрбыця] = толпа (К.).
Велике безладне, неорганізоване скупчення людей; натовп (СУМ-11).

Було тут військо волонтирі і далі.
Волонтирі, волонтери — добровільці, нерегулярне військо; в той час — запорожці в російській діючій армії. З них формувалася переважно розвідка, інші частини особливого призначення, яким доручалися пов'язані з риском завдання. Зокрема, в численних російсько—турецьких війнах XVІІІ ст. запорожці, виконуючи роль розвідників, «становили основну силу авангардних частин, відзначаючись мужністю і військовою майстерністю. Окремі запорізькі загони по кілька разів на день самостійно відправлялися «в під'їзд» — вперед і від флангів, — вступаючи в сутички з ворогом...» (Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVІІІ ст. — К., 1969. — С. 154).
Чи вкрасти що, язик достати — «найулюбленішим методом у запорізьких козаків була розвідка боєм. Запорізькі розвідувальні партії не тільки захоплювали язиків, з'ясовували обстановку, а й несподівано атакували окремі татарські загони, захоплювали трофеї, знищували живу силу ворога. Досвід війни 1735—1739 років показав, що запорожці були кращими розвідниками в російській армії» (Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVІІІ ст. — С. 122). А при нагоді і вкрасти що, особливо в потенціальних ворогів — татар та польських панів, — теж уміли (С.).

    

Булдимок [Булдымок] = род ружья (К.).
Булдимка — вид старовинної рушниці (СУМ-11). Коротка запорізька рушниця. Вона була зручною для ближнього бою під час розвідки, із засідки, з козацьких чайок; там, де вирішальне значення мала особиста ініціатива й кмітливість воїна (С.).

Гаківниця [Гакивныця] = мортира (К.).
Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV-XVI ст. (СУМ-11). Довга, важка рушниця, під час стріляння прикріплювалася до землі гаком. Була на озброєнні козацького війська ще з XV ст. У XVІІІ ст. — уже застарілий вид зброї. Гаківниці використовувались інколи тільки при обороні фортець (С.).

Гвинтівка — рушниця з гвинтовою нарізкою в каналі ствола(СУМ-20). Відома ще з XVІ ст. рушниця з нарізами в стволі для надання кулі обертового руху, що збільшувало дальність і точність стрільби. Заряджалася з дула. Кругла куля обгорталася змащеною жиром тканиною і заганялася в рушницю шомполом з допомогою молотка. Взагалі гвинтівка була мисливською зброєю. Через повільність заряджання вона на озброєння війська не бралася. В Росії гвинтівки в сучасному розумінні, що заряджалися патронами з казенної частини, з'явилися пізніше, з середини XІX ст. (С.).

Дрижати — коливатися, хитатися, двигтіти під впливом чого-небудь (СУМ-20).

Закомо́рки [Закомо́ркы] = закоулки (К.).
Те саме, що закамарок — те саме, що закапелок — куток, невелике місце по за чим-небудь, у чомусь (СУМ-20).

Мушкет — давня ручна вогнепальна зброя до восьми-десяти кілограмів вагою, стріляли з сошок — підпори; стрілець для пом'якшення віддачі мав на правому плечі шкіряну подушку. В XVІ — XVІІ ст. мушкети були на озброєнні в козацькому війську, одначе уже в кінці XVІ ст. їх почали замінювати легшими і зручнішими рушницями. У XVІІІ ст. мушкети стали старим, віджилим видом зброї, хоч саме слово «мушкет» жило на означення рушниці взагалі (С.).

Ниць лежать [Ныць лежать] = лежать спиною вверх (К.).
Ниць лежати — обличчям вниз; на животі; протилежне горілиць (СУМ-11).

Оружжина, оружина — рушниця (СУМ-11).

Повний — у якому немає вільного місця, заповнений до краю (СУМ-11).

Ратище — спис (СУМ-11). Дерев'яне держално списа і власне спис у народній мові тих часів (С.).

Рушниця [Рушныця] = ружье (К.).
Вогнепальна ручна зброя (СУМ-11).

Спис [Спысъ] = копье (К.).
Холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку (СУМ-11).

Флинта [Флынта] = род ружья (К.).
Флінта (від нім. Flinte) нічим, власне, не різнилася від фузій (див.), крім замка (С.).

Фузія, фузея — (від франц. la fusille) — вид гвинтівки, що був запроваджений в армії Петром І замість мушкетів, які вживалися раніше. Різниця між ними та, що мушкети мали довшу цівку (ствол), були більшого калібру і під час стрільби упиралися на підсішки. Фузія мала кремінний замок і тригранний багнет (Ш.).

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Яничарка — турецька рушниця з кремінним замком (С.). Ними було озброєне турецьке військо — яничари, — що формувалося з християн-полонених (Ш.).

Для сильной армії своєї і далі.
Іронія захована уже в самому строкатому переліку зброї латинського війська. Зброя кожної армії мусить бути уніфікованою, на рівні сучасних вимог. А тут? І архаїчна на той час ручна зброя самопального типу (мушкети, гаківниці), і прийняті в тогочасній армії фузії (але без головної частини спускового механізму — пружини), і запорозькі булдимки, і тульські флінти, і турецькі яничарки. І вишикувані в одному рядку списи, піки, ратища для людини того часу — не те саме. Певне, не тільки назвою різнилися козацький спис і піка утворених на початку 80—х років XVІІІ ст. пікінерських полків (С.).

    

Бендюги [Беньдюгы] = роспуски (К.).
Биндюги, бендюги, розм. — великий простий віз для вантажів (СУМ-11).

Ветушка — витушка — прилад, на обертальну хрестовину якого накладають міток (півміток) пряжі, щоб перемотати нитки у клубок (СУМ-20).

Галить [Галы́ть] = торопить (К.).
Галити — підганяти когось, наглити (Л.); квапити (СУМ-11).

Депо пушкарськеє (франц. depot) — склад, місце стоянки та спорядження гармат (С.).

Днище — знаряддя для прядіння, спеціально вистругана дошка; на одному кінці її сидить пряха, на другому міститься видовбаний отвір для гребеня з мичкою (див.) (С.).

Жлукто [Жлукто] = кадушка в чем парят белье (К.).
Посудина (виріб), видовбаний зі стовбура дерева, в якому золять білизну, полотно (СУМ-11,20). Видовбаний з цілого стовбура дерева бочонок у формі циліндра. Жлукто призначалося для зоління білизни перед пранням. Форму жлукта мали вулики для бджіл, тільки відповідно обладнані всередині, з льотком, дном знизу і кришкою зверху (С.).

Захват — широкий розмах чого-небудь (СУМ-11).

Кари [Кары] = дроги водовозные (К.).
Водовозка (Л.).

Квач [Квачъ] = помазок, чем телеги подмазывают (К.).
Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я і т. ін. для мащення чого-небудь (СУМ-20).

Макогон [Макогонъ] = большой пест (К.).
Макогін — дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно і т. ін. (СУМ-20).

Ма́ри [Ма́ры] = носилки (К.).
Ноші для перенесення труни з покійником з церкви до цвинтаря. Ноші з ніжками, щоб можна було ставити їх на землю під час поховальної процесії (Ш.).

Оснівниця, або снувавка — невеличка дощечка з двома отворами, через які проходять нитки основи (Ш.).

Помело [Помело] = метла (К.).
Палиця з прив'язаним до неї на кінці пучком хвойних гілок, ганчірок і т. ін. для вимітання золи з печей, для прочищання димоходів (СУМ-11).

Улик [Улыкъ] = улей (К.).
Те саме, що вулик — спеціально зроблена дерев'яна скринька або видовбана колода для тримання бджіл (СУМ-11).

Днища, оснівниці, ветушки і далі — ч. IV, 104-105.
В цій і наступній строфах дається жартівливе зображення готування до війни, в дусі народних гумористичних казок і приказок про те, як зброєю ставали речі домашнього вжитку, а солдатами — старі баби та ін. (Ш.).

    

Днища, оснівниці, ветушки і далі — ч. IV, 104-105.
В цій і наступній строфах дається жартівливе зображення готування до війни, в дусі народних гумористичних казок і приказок про те, як зброєю ставали речі домашнього вжитку, а солдатами — старі баби та ін. (Ш.).

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато — у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11).

Галушки [Галушкы] = клецки (К.).
Традиційна українська страва у вигляді різаних або рваних шматочків прісного тіста, зварених на воді або на молоці (СУМ-11). Давніші способи приготування: «Взяти гречаного борошна, підбити на воді досить густо, кидати ложкою у киплячу чи посолену воду, півгодини покип'ятити, покласти олії або масла чи засмажити салом з цибулею і подавати» (М. — С. 152) (С.).

Глядіти — те саме, що дивитися (СУМ-20).

Держатися — дотримуватися чого-небудь, діяти згідно з чим-небудь (СУМ-11).

Діжка [Дижка] = кадушка (К.).
Велика дерев’яна циліндрична посудина з плоским дном (СУМ-11).

Заздалегідь [Заздалегидь] = заблаговременно (К.).
За якийсь час до чого-небудь; наперед (СУМ-20).

Картеч — кулі артилерійського снаряду, розрахованого на стріляння з невеликої віддалі й наповненого такими кулями, що широко розсипаються під час пострілу (СУМ-11).

Куля [Куля] = пуля (К.):
Маленький свинцевий або сталевий набій для стрільби з ручної вогнепальної зброї (СУМ-20).

Ночви — довгаста посудина з розширеними доверху стінками для домашнього вжитку: замішування тіста, прання білизни, купання і т. ін. (СУМ-20).

Сумно [Сумно] = страшно, ужасно (К.).
Присл. до сумний — який викликає, навіває сум (СУМ-11).

Щит — ручний предмет старовинного військового озброєння перев. у вигляді заокругленої чи прямокутної дошки (з дерева, металу, шкіри і т. ін.) для захисту тіла воїна від ударів холодною зброєю (СУМ-11).

    

Авель — у Біблії другий син Адама і Єви, молодший брат Каїна, від руки якого загинув через заздрість.

Валяний — прикм. до валяти — розминаючи і дуже ущільнюючи, збивати вироби (з вовни, шерсті, пуху і т. ін.).

Козубенька [Козубенька] = корзинка (К.).
Зменш.-пестл. до козуб і козубень — ручний кошик, перев. із лубу або лози (СУМ-20).

Копистка [Копыстка] = пестик, спичка (К.).
Дерев'яна лопатка для розмішування чого-небудь (СУМ-20).

Палаш — вид шаблі, з прямим гострим з обох боків клинком, з ефесом, що мав чашечку або гратки для захисту пальців, довший за звичайну шаблю — близько 1 арш. 3 верш. Був запроваджений у XVIII ст. як зброя кавалерійських полків рос. армії — драгунів, кірасир, лейб-гвардійців та ін. (Ш.).

Сума — торба (СУМ-11).

Тула — місто в Росії. Десь з початку XVІІ ст. Тула стала одним з центрів виготовлення холодної і вогнепальної зброї. У XVІІІ – XІX ст. — важливий постачальник зброї для російської армії. Тут також виготовляли зброю на замовлення українських козаків (Ш.).

Ходити — вирушати куди-небудь, до когось з певною метою (СУМ-11).

Шабля, шаблюка [Шабля, шаблюка] = сабля (К.).
Холодна зброя з зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем (СУМ-11).

    

Амуниця — амуніція (франц. аmunіtіonnement — укомплектування бойовими припасами) — термін вживався в російській регулярній армії, частиною якої у XVІІІ ст. було українське козацьке військо (С.).

Виборні — те саме, що виборні козаки — привілейована група українського козацтва XVIII ст., до складу якої згідно з указом гетьманського уряду належала заможна верхівка (СУМ-20). У 1735 р. українська старшина і російський уряд законодавчим актом закріпили уже наявний поділ лівобережного козацтва на дві групи, залежно від характеру їхньої участі у відбуванні військової служби. Заможний прошарок, який міг забезпечити себе необхідним спорядженням на випадок війни, стали називати «виборними козаками» (С.).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Кінний — козак на коні з відповідним спорядженням, зброєю, харчами (С.).

Лава — тут у значенні військовий підрозділ (Т.Б.).

Незгірший [Незгиршій] = нехудший (К.).
Який підходить кому-, чому-небудь, задовольняє чиїсь вимоги; непоганий, хороший (СУМ-11).

Підсусідки — тісно пов'язані з підпомічниками (див. вище), бідніші козаки та селяни, які не мали власного господарства і землі, жили по чужих дворах: у старшини, козаків, міщан, селян. За мешкання та утримання платили грішми або натурою, відробітком. Підсусідки не відбували військової повинності, але під час воєнної кампанії, як і підпомічники, утримували господарство відсутнього козака. Отже, «підсусідків розписали» по дворах виборних козаків (С.). Вираз — «іти в сусіди» (Ш.).

Піший — козак без коня зі спорядженням, зброєю, харчами (С.).

Подимне [Подымне] = подать с дому (К.).
У стародавній Русі й на феодальній Україні — така подать, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві (СУМ-11).

Сотня, сотник — на Україні в XVI—XVIII ст. — адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова частина полку. Полк ділився на сотні. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (СУМ-11).

Тяглий [Тяглый] = человек, имеющий рабочую скотину (К.).
Тягловий — який має робочу худобу; тягло — робоча худоба в сільському господарстві (коні, воли і т. ін.) (СУМ-11). Тяглі — козаки, що складали військовий обоз козачого війська та російської армії. На заклик до походу мусили з'явитися на збір зі своїм тяглом (волами) і возом (С.).

За себе хто, хто на підставу.
З поступовим занепадом військовотериторіального укладу і виснаженням козацького війська у численних воєнних кампаніях XVІІІ ст. набула поширення практика посилати за себе («на підставу») в похід іншого. Багатий козак посилав за певну винагороду біднішого (С.). Борис Деркач у своєму коментарі помилково зазначив, що тут «мається на увазі розподіл воїнів на «перший» і «другий»; останні вважаються підставними на випадок вибуття із строю перших» (Т.Б.).

    

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Вперед — у першому випадку — у напрямі перед собою (про частини тіла), а другому — у напрямі поступального руху; протилежне назад (СУМ-20).

Глядіти — виражає застереження або погрозу (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Мушкетний артикул — тут у значенні: прийом з рушницею (С.).

Муштровать [Муштровать] = учить солдат (К.).
Муштрувати — навчати військових прийомів, військової справи; піддавати муштрі (СУМ-20).

Ушкварить [Ушкварыть]ь] = крепко ударить (К.).
Ушкварити — з силою вдарити (СУМ-11). Ушкварить як на калавур — тобто взяти рушницю «на караул» (С.).

Фиглярство — фіглярство — поведінка або витівка фігляра; кривляння, позерство (СУМ-11). Такеє ратнеє фиглярство — тобто блазнювання, штукарство, кривляння. Для сучасників І. Котляревського «ратнеє фиглярство» ототожнювалося із засиллям муштри при імператорі Павлові І, потім — при Аракчеєву, який у військовій справі над усе ставив «красоту фронту, яка доходить до акробатства» (С.).

Шкапа [Шкапа] = лошадь, кляча (К.).
Заморений, слабосилий, худий кінь (СУМ-11).

Шульга [Шульга] = левша (К.).
Ліва рука чи нога; лівшун (манькут) (Л.).

    

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Жолнірство [Жолнирство] = солдатство (К.).
Жовнірство — збірне до жовнір — содат.

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Муштровать [Муштровать] = учить солдат (К.).
Муштрувати — навчати військових прийомів, військової справи; піддавати муштрі (СУМ-20).

Піч — споруда з цегли або каменю, признач. для опалення приміщення, випікання хліба та інших борошняних виробів, варіння страв, напоїв і т. ін. (СУМ-11). Про піч багато хто з молодших та й старших уже не має певного уявлення. Споконвічний неодмінний атрибут житла, хранительниця вогню й тепла, з припічком та черінню, уже майже відійшла в минуле. Зараз тільки інколи в селянських хатах, на кухні, продовжують ставити печі менших, ніж раніше, розмірів і меншою черінню над ними, скоріше як данину традиції, ніж з практичної потреби. На черені, яка нагрівається, коли топлять піч, сплять, сушать зерно, в тому числі просо (див.), перед тим як везти його шеретувати на пшоно (С.).

Посполитий [Посполытый] = народный (К.).
На Україні до Народно-визвольної війни 1648-1654 рр. та в перші роки після неї — належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII-XVIII ст., — належний до селян (СУМ-11).
Посполитеє рушення — з польського — всенародний рух. Але цей термін має свій історичний зміст. Посполитим рушенням у феодальній Польщі називалась мобілізація під час війни шляхти, що поряд з коронним військом мала вирушати в похід з своїми загонами, озброєними на свій кошт (Ш.). Тут, скоріш за все, використане у значенні, яке подає Ставицький — загальна мобілізація всього народу.

Хлопець [Хлопець] = мальчик, малой (К.).
Уживається як узагальнююча назва чоловіків (СУМ-11).

Ціпок [Ципокъ] = палка (К.).
Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю (СУМ-11).

    

Збіжжя [Збижжа] = всякие вещи (К.).
Розм. Майно, речі (хатні, особисті); пожитки (СУМ-20).

Злидні — у заченні слова пожитки — дрібне майно, домашні речі (СУМ-11), в розумінні останнє, що в кого було (Ш.).

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму.

Перший [Першый] = первый (К.).
Який передує всім дальшим, наступним (СУМ-11).

Рать — у Київській Русі, а пізніше в Російській державі до XVIII ст. – назва війська, збройного загону (СУМ-11).

Хіть — нахил, потяг, пристрасть до якоїсь діяльності чи якихось занять (СУМ-11).

    

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна.

Вон із шкури — те саме, що вилізти із шкіри (шкури) — надриваючись, докладаючи всіх зусиль, робити що-небудь, добиватися чогось (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-20).

Затялись — вжито у значенні поклялися — дали клятву; урочисто пообіцяли що-небудь, завірили в чомусь; присягнулися.

З'єднать [Зъеднать] = договорить (К.).
З'єднати — збирати в один колектив, гурт і т. ін.; об'єднувати, згуртовувати (СУМ-20).

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму.

Підмовить [Пидмовыть] = подговорить (К.).
Підмовляти, підмовити — умовлянням таємно схиляти до чого-небудь недозволеного, підступного і т. ін. (СУМ-11).

По́раться [По́раться] = управляться (К.).
Поратися — щось робити; порядкувати де-небудь (СУМ-11).

Смутний — який відчуває смуток; якого охопив сум; сумний, журний (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Шури-мури — любовні справи, пригоди (СУМ-11). Тут вжито у значенні: таємні, секретні справи (Є.).

    

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-20).

Неоглядком — не оглядаючись (СУМ-20).

Пащиковать [Пащыковать] = дерзко рассказывать (К.).
Пащекувати — говорити недоброзичливо, злобливо або пишномовно, беззмістовно; базікати, теревенити (СУМ-11).

Пхикання [Пхыкання] = всхлипыванье (К.).
Тихий плач (СУМ-11).

Чорт — за забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана (СУМ-11).

    

Бісноватий — біснуватий — лютий, роздратований, розгніваний; несамовитий (СУМ-20).

Будинки [Будынки]] = здание, господский дом (К.).
Будівля, споруда, признач. для житла (СУМ-20).

Весільний вінець — корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Злиденний — не вартий нічого; нікчемний, жалюгідний (СУМ-11).

Злий — сповнений злості, злоби; протилежне добрий (про людину, її характер) (СУМ-20).

Латин — у Вергілія — цар Лаціуму, син Фавна, бога лісів і полів, покровителя стад і пастухів, і німфи Маріки (А.).

Поратувати [Поратуваты] = защитить (К.).
Порятувати, рятувати — усувати загрозу смерті, знищення і т. ін. для кого-, чого-небудь; захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя, існування (СУМ-11).

Ратова́ть [Ратова́ть] = спасать (К.).
Ратувати — те саме, що ратоборствувати — воювати, боротися (СУМ-11).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
По всіх місцях; по всій території; всюди, повсюди (СУМ-11).

Спід [Спидъ] = спод (К.).
Нижня частина, дно чого-небудь (СУМ-11).

Сховати, сховатися — затаїтися, приховатися (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

    

Безбожность — безбожність — безбожний — безсовісний, безсоромний, злочинний (СУМ-20).

Безчоловіччя — нелюдськість — нелюдський — дуже жорстокий, немилосердний, деспотичний. Недостойний людини; ганебний (СУМ-20).

В кривавих ризах — у вбранні, залитому кров'ю; закривавленому (СУМ-11,20).

Віщовий дзвін — який сповіщає про щось, служить сигналом до чого-небудь (СУМ-11).

Галас [Га́ласъ] = вопль (К.).
Крики, гамір (СУМ-11).

Гасло [Гасло] = набат (К.).
Умовний знак для дії; попередження, сигнал (СУМ-11).

Дзвін віщовий — дзвін, що скликав на віче, на народні збори (Ш.).

Клепало [Клепало] = клепня (К.).
Те саме, що било — підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби; // Палиця, шматок металу і т. ін., якими б'ють, подаючи сигнал (СУМ-20).

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму.

Мантія — довгий широкий одяг у вигляді плаща, що спадає до землі (СУМ-20).

Війна в кровавих ризах тут і далі.
Нагадаємо, що четверта частина «Енеїди» писалася в роки перебування І. Котляревського на військовій службі та безперервних наполеонівських воєн, зеніту слави французького полководця, ровесника, навіть однолітка Котляревського (обидва народилися 1769), виходу армій Бонапарта до кордонів Росії. Так само, як раніше на службу в канцелярію, а потім на вельми нелегкий хліб домашнього учителя поміщицьких дітей, І. Котляревський пішов на військову службу тому, що не було ліпшого виходу. За своєю вдачею він був глибоко мирною людиною, органічно не сприймав духу мілітаризму. Останні чотири рядки строфи — кращий тому доказ. Тут зовсім відсутній елемент травестії та бурлеску. Натомість звучить не знана досі у письменника гнівна саркастична нота. В цих рядках вчуваються інтонації, повторені на історично вищому ідейно-естетичному рівні через чотири десятки років у «Кавказі» (1845) Т. Шевченка. Пригадаймо:

Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками... (С.)

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Гарний [Гарный] = пригожий, хороший (К.).
Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий (СУМ-11).

Збудовати [Збудоваты] = соорудить, выстроить, основать (К.).
Збудувати — споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (споруду) (СУМ-20).

Твар [Тварь] = лице (К.).
Обличчя (СУМ-11).

Харя — дурное, отвратительное лицо, рожа, пыка (Дл.). Пика — потворне, бридке обличчя (СУМ-11).

Янус — у стародавніх римлян — бог часу, всякого початку і кінця, покровитель дверей і воріт, різних «входів» і «виходів». Зображувався у вигляді фігури з двома обличчями, зверненими в протилежні боки: старим — назад, в минуле; молодим — вперед, у майбутнє (С.). Коли починалась війна, храм Януса одкривався, і це означало, що народ перебуває в стані війни, коли храм було замкнуто — це означало, що Рим перебуває у згоді з іншими державами (Ш.).

    

Бажати [Бажать] = очень желать, прихотничать (К.)
Висловлювати побажання про здійснення чого-небудь (СМ-11).

Брати — охоплювати кого-небудь (про почуття) (СУМ-11).

Дзвін віщовий — дзвін, що скликав на віче, на народні збори (Ш.).

Завзятість (завзятость) — властивість за знач. завзятий — який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.) (СУМ-20).

Закрутити — повністю захопити кого-небудь, не лишаючи вільного часу (СУМ-20).

Замутити — вивести зі стану спокою; схвилювати. Замутити серце (душу) — вивести кого-небудь зі стану рівноваги, дуже збентежити (СУМ-20).

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму.

Навстяж — навстіж — широко, повністю (про відчинені двері, вікна і т. ін.) (СУМ-20).

Палати — бути охопленим яким-небудь сильним почуттям, з пристрастю віддаватися почуттю, справі і т. ін. (СУМ-11).

Пекельний [Пекельный] = адский (К.).
Прикм. до пекло.

Сунути — піти навально, великою масою, безперервним потоком (СУМ-11).

Харциз [Харцызъ] = разбойник (К.).
Розбійник, грабіжник; уживається також як лайливе слово (СУМ-11).

Янус — у стародавніх римлян — бог часу, всякого початку і кінця, покровитель дверей і воріт, різних «входів» і «виходів». Зображувався у вигляді фігури з двома обличчями, зверненими в протилежні боки: старим — назад, в минуле; молодим — вперед, у майбутнє (С.). Коли починалась війна, храм Януса одкривався, і це означало, що народ перебуває в стані війни, коли храм було замкнуто — це означало, що Рим перебуває у згоді з іншими державами (Ш.).

    

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Должносний — службова особа, чиновник, який виконує певні обов'язки (Т.Б.).

Злодій [Злодій] = вор (К.).
Те саме, що лиходій — той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо (СУМ-20).

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму.

Мусити, мусіти — уживається у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити, знати і т. ін.) (СУМ-20).

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

Щоти, рус. — те саме, що рахівниця — простий лічильний прилад у вигляді чотирикутної рами з поперечними металевими прутиками і нанизаними на них кісточками для грошових та інших підрахунків (СУМ-11).

    

Астрея — у стародавніх греків Астрея (мала ще ім'я Діке) — богиня справедливості, дочка Зевса і Феміди. Жила на землі між людьми в «золотий вік», а коли настав «залізний вік» — покинула землю і стала зіркою на небі (С.). За міфологією, жила на землі в «Золотий вік», що його оспівав у своїй поемі «Роботи і дні» грецький поет Гесіод (VIII-VII ст. ст. до н. е.). Пізніше, засмучена лихом, що запанувало в людському житті, вона останньою з богів відійшла на небо. В сузір'ї Зодіака вона має назву Діви (Ш.).

Вожатий — тут у значенні: провідник, що вказує дорогу (СУМ-20).

Гевальдигер — у російській армії офіцер, що виконував поліцейські функції. Посада запроваджена Петром І, скасована після реформи 1861 р. (С.).

Златий — щасливий (СУМ-20).

Казначей — те саме, що скарбник — той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах (СУМ-20,11).

Міняйло — той, хто займається розміном грошей. У давні часи існував значний різнобій у грошових одиницях, єдиної твердо встановленої грошової системи не було. Міняйло на ярмарку був обов'язковою і вельми помітною фігурою. Він виконував роль банку, міняючи за певну винагороду гроші на монету, потрібну для розрахунку, займався також іншими фінансовими операціями (С.).

Недоріка [Недорика] = заика (К.).
Людина з дефектом мови, що полягає у невмінні правильно й чітко вимовляти деякі звуки чи слова (СУМ-11).

Обтекар — аптекар (Л.).

Паламар (дружина паламаря — паламарка) — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник (СУМ-11).

Фигляр — фігляр — 1. Акробат, фокусник, блазень (СУМ-11); театральний блазень (С.).

Шинькар — те саме, що шинкар — власник шинку або продавець у ньому (СУМ-11).

Шпигон — те саме, що шпигун.

Щот, рус. — те саме, що рахунок — документ із вказаною сумою грошей, які треба заплатити за придбану річ, зроблену послугу, виконану роботу і т. ін. (СУМ-11).

    

Зволятися — зволяти — виявляти бажання, згоду що-небудь робити (СУМ-20).

Назворот — навпаки (СУМ-20).

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

Хвататься [Хвататься] = спешить (К.).
Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити — поспішати, квапитися  (СУМ-11).

Ховать [Ховать] = прятать (К.).
Ховати, ховатися — поміщати, класти що-небудь кудись, у певне місце (СУМ-11).

    

Давити — навалившись, ударом калічити, вбивати (СУМ-20).

Дзіндзивер-зух [Дзиндзиверъ-зухъ] = хват, лихач (К.).
Дзиндзивер — різновид рожі, мальви; символ хвацького молодця, а також гарної дівчини (Ж.). Зух — Завзята людина; молодець, хват (СУМ-11). Дзіндзівер-зух. Удалецъ, хватъ (Г.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Коверза [Коверза] = размышление (К.).
Вигадка, примха (СУМ-20). Раздумье, размышленіе (Г.).

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму.

Рать — у Київській Русі, а пізніше в Російській державі до XVIII ст. – назва війська, збройного загону (СУМ-11).

Турбовать [Турбовать] = беспокоить (К.).
Турбувати — викликати неспокій, хвилювання; непокоїти (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

    

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Зневага [Зневага] = беда (К.).
Крайня неповага, зверхньо-зарозуміле ставлення (до того, хто або що може заслуговувати на повагу) (СУМ-20).

К чортам загнати (послати) — призвести до загибелі, позбавити життя; убити (СУМ-11).

Люлька [Люлька] = трубка (К.).
Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для тютюну (СУМ-20).

Плід [Плидъ] = плод, потомство (К.).
Те саме, що рід — усі родичі, рідні; родина, рідня (СУМ-11).

Потрух — частина нутрощів тварини, придатна для їди. З потрухом — все цілком, з усім, що є (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

    

Ардея — столичне рутульске місто (К.).

Брязкотать [Брязкотать] = звенеть, шуметь (К.).
Брязкотати, брязкотіти, брязкати, бряжчати — ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки (про металеві, скляні і т. ін. предмети) (СУМ-20).

Вертіти — рухати, повертати в різні боки (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Витися — клубочачись, підніматися в повітря (про дим, пил і т. ін.) (СУМ-20).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Галич [Га́лычъ] = галки (К.).
Збірн. до галка — птах родини воронових із чорним пір'ям, блискучим на спині.

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Заступати — загороджуючи, затуляючи, оповиваючи і т. ін. кого-, що-небудь, робити невидним повністю або частково (СУМ-20).

Збруя — бойове спорядження воїна (СУМ-20); у кінноті сюди входило також спорядження для коня (С.).

Здається, здавалося, у знач. вставн. сл. — уживається для вираження непевності в чому-небудь, припущення чогось (СУМ-20).

Порох [Порохъ] = пыль (К.).
Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява (СУМ-11).

Рать — у Київській Русі, а пізніше в Російській державі до XVIII ст. – назва війська, збройного загону (СУМ-11).

Сап'янці [Сапьянци] = сапоги сафьяновые (К.).
Чоботи або черевики, пошиті із сап'яну — тонкої м'якої шкіри найрізноманітніших кольорів, вигот. із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур (СУМ-11).

Танцюра [Танцюра] = танцор (К.).
Танцюрист, танцюристка (СУМ-11).

Шлях — смуга землі, признач. для їзди та ходіння; дорога (СУМ-11).

    

Булевар — те саме, що бульвар — обсаджена деревами широка алея посередині вулиці в місті; вулиця з такою алеєю (СУМ-20).

Вал — значний за протяжністю і висотою земляний насип, створений з оборонною метою (СУМ-20).

Колись — у якийсь час у минулому (СУМ-20).

Мезентійй — міфічний цар етрусків, вигнаний своїм народом з країни за жорстокість (А.); союзник Турна.

Прочвара [Прочвара] = странный бродяга (К.).
Те саме, що потвора — страхітлива фантастична істота; страховище (СУМ-11).

Тирренці — етруски (С.).

Було полковник так Лубенський і далі.
Лубенський полк — один з українських полків, з допомогою яких російські війська в 1709 році під Полтавою розгромили шведів. Лубенським полком в 1708-1728 роках командував А. Маркович (Д.).

Пропав і вал...
Йдеться про вали фортеці, в якій гарнізон Полтави витримував облогу шведів до завершення Полтавської битви. Фортеця достояла до часів І. Котляревського. Коли у 1787 р. Катерина ІІ проїздом відвідала Полтаву, їй урочисто вручили ключі від цієї фортеці. На початку XІX ст. фортеця була ліквідована, а осілі від часу земляні вали перетворені на бульвари. У І. Котляревського «булевари» — на той час порівняно нове слово, вживалося ще в первісному його значенні (франц. boulevard: вал, насип). Пізніше так називали обладнані на міському валу місця для прогулянок, звичайно обсаджені деревами (С.).

    

Авентій (Авент) — союзник Турна, народжений від нешлюбного зв'язку Геракла (Геркулеса) і жриці Реї.  Оскільки батько Геркулеса сам громовержець Зевс, то Авентій «знакомого... пана внучок». У Вергілія Авентій (Авентін) вирушає в похід на бойовій колісниці у вояцькому обладунку Геркулеса (С.). Вбитий Енеєм.

Байстрюк [Байстрюкъ] = незаконнорожденный (К.).
Позашлюбний син (СУМ-20).

Бендюги [Беньдюгы] = роспуски (К.).
Биндюги, бендюги, розм. — великий простий віз для вантажів (СУМ-11).

Бісом дивитися — сердито, гнівно, вороже дивитися; сердитися (СУМ-11).

Блюдолиз — той, хто догоджає кому-небудь, підлабузнюється заради власної вигоди; підлабузник (СУМ-20).

Валити — примушувати падати, силою перекидати. // Убивати (СУМ-11).

Гадина [Гадына] = змея (К.).
Те саме, що гад у значенні — огидна, підступна людина. // Уживається як лайливе слово (СУМ-11).

Добродій — добродійник (СУМ-20).

Купка — зменш. до купа — велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою водному місці; гора. На купку — в одне місце, усіх разом (СУМ-20).

Пуп — круглий рубець посередині живота, який залишається на місці відпадіння пуповини. З пупку — з дитинства (СУМ-11).

Сторч — у стоячому, вертикальному положенні; стійма. Дивитись сторч — дивитись неприязно, вороже (СУМ-11).

Челядь — дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга (СУМ-11).

    

Асаул — осавул — виборна старшинська посада за військово-територіального устрою. Були звання генерального, полкового, сотенного, артилерійського осавула (С.).

Біломор'я — заснований у XV ст. монастир на Соловецькому острові, служило місцем ув'язнення й заслання противників самодержавства та офіційної православної церкви, інколи — також небезпечних кримінальних злочинців. У довгому списку засланих у різні часи на Соловки немало грецьких імен. Наприклад, у XVІІ ст. На Соловки був засланий видатний церковний діяч грек Арсеній, звинувачений у єресі. В даному контексті Біломор'я — місце ув'язнення (С.).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Дельта — півострів поблизу Босфора (С.).

Калос (грецьке) — хороший, добрий (Л.).

Капама́ [Капама́] = род пирожного из Греч. (К.).

Караспуло — у Вергілія — Карас, грек, союзник Турна (С.). Переінакшене ім'я італійського героя Коранта, згадуваного Вергілієм (Д.). Використане українське прізвище Карась з грецьким закінченням (Ш.).

Кеба́б [Кеба́б] = жаркое, сло. Греч. (К.).
Те саме, що люля-кебаб — гостра східна страва у формі невеликих котлет або ковбасок перев. з баранячого фаршу (СУМ-20). У Лепкого кебаб — ласощі. Калос кебаб (грецьк.) — смачне смажене м'ясо (Ш.).

Кефалос, або Кефалонія — острів коло Греції (С.).

Лагомини і лакомини — те саме, що ласощі (СУМ-20).

Мореа — Морея — грецький півостров (у старині Пельопонез) (Л.).

Покотиллос — у Вергілія — Катілла (С.); грек, союзник Турна. Використане українське прізвище Покотило з грецьким закінченням (Ш.).

Проскіноси — тут гра слів. Проскіноси: 1) ті, що несуть, прапороносці, передові частини; 2) ті, що несуть, злодії (С.).

Риж [Рыжъ] = сарачинское пшено, рис (К.)
Рис (СУМ-11). Сарачинское пшено — более древнее, русское название риса (Брокгауз и Ефрон). У Даля — сарацинское.

Руччий — справний (Л.); хвацький, проворний (С.).

Тут військо кіннеє валилось і далі.
Тут — травестійна двоїстість, змішування стародавніх і сучасних І. Котляревському греків, що жили на Україні. На українських землях ще з XV ст., після завоювання Греції турками—османами, виник ряд колоній греків—емігрантів. Близько 1656 р. значна грецька колонія виникла в Ніжині. Займалися греки торгівлею і після заснування колонії одержали від гетьмана Богдана Хмельницького право на вільну торгівлю як в Ніжині, так і по всій Україні. Трималися вони своєю громадою досить довго, мали в певних межах самоврядування, свій магістрат. Зберігала свою окремішність грецька колонія і в'часи І. Котляревського. В «Енеїді» сучасні письменникові українські греки немов накладаються на стародавніх греків Вергілія. Маємо навіть не двоїсту, а троїсту травестію. Прізвища перелицьовуються на український і тут же на новогрецький лад. Замість Покотило (від імені героя Катілла — у Вергілія) — Покотиллос, замість Карась (від імені Караса — у Вергілія) — Караспуло.
Се гречеськії проскіноси — тут: гра слів. Проскіноси: 1) ті, що несуть, прапороносці, передові частини; 2) ті, що несуть, злодії.
Із Біломор'я все пендоси — Біломор'я, власне заснований у XV ст. монастир на Соловецькому острові, служило місцем ув'язнення й заслання противників самодержавства та офіційної православної церкви, інколи — також небезпечних кримінальних злочинців. У довгому списку засланих у різні часи на Соловки немало грецьких імен. Наприклад, у XVІІ ст. На Соловки був засланий видатний церковний діяч грек Арсеній, звинувачений у єресі. В даному контексті Біломор'я — місце ув'язнення (С.).

    

Бунчук — булава з металевою кулькою на кінці і прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) і на Україні (як ознака влади гетьманів) (СУМ-11).

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Гарно — у значенні добре — протилежне погано (СУМ-11).

Дорошенко — Дорошенко Михайло (?-1628) — гетьман реєстрових запорізьких козаків (А.).

Коваленко — син коваля.

Куняти [Куняты] = дремать (К.).
Те саме, що дрімати (СУМ-20).

Люлька [Люлька] = трубка (К.).
Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для тютюну (СУМ-20).

Нагайка — те саме, що нагай — батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном; канчук (СУМ-20).

Рать — у Київській Русі, а пізніше в Російській державі до XVIII ст. – назва війська, збройного загону (СУМ-11).

Сагайдачний Петро (рік народження невідомо — 1622) — гетьман українського козацтва, талановитий полководець. Під керівництвом Сагайдачного українські козаки здійснили ряд успішних походів, виграли кілька битв. Помер від рани, одержаної у битві з турками під Хотином (С.).

Сажівка, сажалка, сажавка — копанка, криниця на низу, де близько до поверхні підходять грунтові води. В сажівці до води можна рукою дістати. Також ще – невелика викопана водойма біля берега річки, озера, в якій тримають живу рибу (С.).

Смачно — із задоволенням, насолодою (СУМ-11).

Тютюн [Тютюнъ]ютюнъ] = курительный табак (К.).
Трав'яниста рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин (СУМ-11).

Цекул — син бога вогню і ковальського мистецтва Вулкана (тому коваленко), засновник міста Пренести недалеко від Риму (тепер Палестріни) (С.); союзник Турна.

Так Сагайдачний з Дорошенком.
Травестія на мотив української народної пісні «Гей на горі та женці жнуть» (див. коментар: ІІІ, 3). Воїнство Цекула уподібнене козацькому війську Сагайдачного і Дорошенка.

    

Желізняк — Максим Залізняк — вождь «Коліївщини», селянського повстання проти польської шляхти на Правобережній Україні в 1768 р. (А.).

Задирака — той, хто своїми діями, словами призводить до сварки, бійки, бешкету; забіяка, бешкетник (СУМ-20).

Кулачник — учасник кулачних боїв (СУМ-20).

Лях — поляк (Л.).

Мезапап — у Вергілія Мессап — ватажок кількох етруських племен (А.); союзник Турна.

Нептун — (у Греції — Посейдон) — в античних міфах бог водяної стихії (Ш.).

Розбишака [Розбышака] = сорванец (К.).
Той, хто любить бешкетувати, пустувати. Уживається також як лайливе слово (СУМ-11).

Сподар [Сподарь] = сударь (К.).
Шанобливе звертання, зараз невживане. Мало значення: «господар» і «государ», «цар» (С.).

Хлопак — хлопець — молодий чоловік, юнак, парубок (СУМ-11).

Цап [Цапъ] = козел (К.).
Самець кози (СУМ-11).

Ярун — лютий (Л.); запальна, гнівна людина.

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Аврунці, аврунки — плем'я, яке заселяло південний Лацій, область у середній Італії (С.).

Бік [Бикъ] = бок, сторона (К.):
Місце, місцевість, що знаходиться не посередині, збоку чого-небудь (СУМ-20).

Галес Агамемноненко — союзник Турна. У Вергилія — сын Агамемнона, аргоського царя, ватажка греків у Троянській війні (А.). Агамемнон, один з центральних персонажів легенд про Троянську війну та «Іліади» Гомера. Трагічний кінець царя, забитого власною дружиною, знайшов своє відображення в численних драматичних творах (Ш.).

Калесці — жителі міста на півдні Кампанії (нині м. Кальві) (С.).

Рутули — італійське плем'я, що мешкало в Лаціумі і згодом було підкорене римлянами. Столичне місто — Ардея.

Сидицяне, точніше сідіціни — народ у Кампанії (область на Півдні Італії) (С.).

Ситикуляне — жителі міста Сатиккул в Кампанії (С.).

Шлях — смуга землі, признач. для їзди та ходіння; дорога (СУМ-11).

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Злий — який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий (СУМ-20).

Іпполит — син легендарного афінського царя Тесея, або Фесея, нібито основоположника Афінської держави, і цариці амазонок Іпполіти . Згадка про те, ніби Іпполіт «підкусив мачуху», зв'язана з міфом про кохання до нього цариці Федри, його мачухи. Цей міф часто розроблявся драматургами античної літератури, зокрема Евріпідом (Ш., С.). За легендами, Іпполіт загинув, обмовлений своєю мачухою Федрою, що закохалась в нього, але йому було повернуто життя (Д.). Союзник Турна.

Красний — який має привабливу зовнішність; уродливий (СУМ-20).

Личина — те саме, що маска. Зла (люта) личина — уживається для вираження незадоволення ким-небудь, досади, обурення з якогось приводу; погань (СУМ-20).

Мачуха — дружина батька стосовно його дитини (дітей) від іншого шлюбу; нерідна мати (СУМ-20).

Повний — в міру товстий, округло-пухлий (СУМ-11).

    

Аргавці (аргейці, аргосці) — жителі грецького міста Арголіди на півночі Пелепонесу; взагалі — греки (С.).

Виргилій — Публій Вергілій Марон (70—19 роки до н. е.) — видатний поет часів диктатора Августа. Протягом десяти років працював над знаменитою поемою «Енеїда», в якій оспівав Августа і могутність Римської держави (Д.).

Відкіль [Видкиль] = откуда (К.).
Те саме, що звідки (СУМ-20).

Враг їх зна — невідомо. Тут враг у знеченні нечиста сила; чорт (СУМ-20).

Далебі, далебіг [Дале-би, дале-бигъ]] = право (К.).
Далебі, рідко далебіг. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. (СУМ-11).

Дрібно, дрібненько, дрібнесенько [Дрибно, дрибненько, дрибнесенько] = подробно (К.).
Те саме, що докладно — дуже повно, грунтовно, з усіма деталями; вичерпно (СУМ-11).

Ізлічити [Изличыты] = сосчитать (К.).
Злічити — способом лічби визначати кількість, суму і т. ін. кого-, чого-небудь (СУМ-11).

Лабики — італійське плем'я, жителі міста Лабики в Лації (С.).

Поки [Покы] = покуда (К.).
Протягом певного часу (СУМ-11).

Рутули — італійське плем'я, що мешкало в Лаціумі і згодом було підкорене римлянами. Столичне місто — Ардея.

Сакранці (сакрани) — плем'я в Лації (С.).

Сіканці (сікули) — сіцілійці (С.).

Тім'я — верхня частина голови людини від лоба до потилиці (СУМ-11).

    

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-20).

Камилла — дочка міфічного царя вольсків Метаба (А.), італійська амазонка, ватажок загону вольськів (народність у стародавній Італії). Загинула від руки соратника Енея Арунта (С.).

Лякати — викликати почуття страху, переляку (СУМ-20).

Моргати — у значенні виляти — махати, рухати з боку в бік (хвостом, черевцем, стегнами і т. ін.) (СУМ-20).

Помело [Помело] = метла (К.).
Палиця з прив'язаним до неї на кінці пучком хвойних гілок, ганчірок і т. ін. для вимітання золи з печей, для прочищання димоходів. Мести мов помелом — брати, забирати, знищувати і т. ін. все підряд; нічого не залишати (СУМ-11).

    

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато — у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11).

Блукать [Блукать] = шляться (К.).
Блукати — їздити по світу, часто змінюючи місцеперебування (СУМ-20).

Дністер — річка на південному заході України та в Молдові (частково на кордоні обох країн).

Знахур [Знахуръ] = ворожея (К.).
У значенні ворожбит, ворожка — той (та), хто робить спробу вгадати майбутнє чи минуле, ворожачи на картах, воску і т. ін. (СУМ-20).

Камилла — дочка міфічного царя вольсків Метаба (А.), італійська амазонка, ватажок загону вольськів (народність у стародавній Італії). Загинула від руки соратника Енея Арунта (С.).

Кубань — історичний регіон на Північному Кавказі, в долині річки Кубань та її приток. З кінця 18 ст. заселена українцями, зокрема запорізькими козаками.

Плиг — стрибок. Плигати — робити стрибок, стрибки; переміщуватися стрибками.  // Танцювати, роблячи стрибки, підскакуючи (СУМ-11).

Полкан — персонаж народних казок. Котляревський, ймовірно, має на увазі Полкана, який воює з відважним Бовою-королевичем в казці XVII ст., яка багато разів пізніше видавалася книжками і в картинках (А.).

Рід [Ридъ] = род (К.).
Ряд поколінь, що походять від одного предка (СУМ-11).

Чародій — те саме, що чарівник, чаклун — людина, яка займається чаклунством — за старовинними марновірними уявленнями — магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу (СУМ-11).

    

Виляти — ухилятися від чого-небудь (СУМ-20).

Затаїти (заперти) дух — певний час затримувати дихання або дихати дуже тихо, звичайно від хвилювання, напруження тощо (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Жаль — про жалість, співчуття до кого-, чого-небудь; жалко, шкода (СУМ-20).

Збірниця — зборище, збіговище (СУМ-20).

Напасть — біда, лихо, нещастя або неприємність (СУМ-20).

Небора́к [Небора́къ] = бедняк (К.).
Людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття (СУМ-11).

Сісти як рак на мілині — потрапити в безвихідне, скрутне становище (СУМ-11).

Скубти [Скубты] = драть за волосы (К.).
Караючи кого-небудь, смикати за волосся, вуха і т. ін. (СУМ-11).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).