История Полтавы

Идиоматические выражения в "Энеиде" Котляревского

• 

Подробности

Просмотров: 639

Плющ Павел Павлович. Идиоматические выражения в "Энеиде" Котляревского (К вопросу про народную украинскую фразеологию в "Энеиде").

Подається за виданням: Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського (До питання про народну українську фразеологію в "Енеїді") // Мовознавство. Наукові записки / Акад. наук УРСР, Ін-т мовознавства. — Київ : Вид-во Акад. наук УРСР, 1946. Стор. 47-77.

Джерело: Електронна бібліотека «Культура України».

Переведення в html-формат: Борис Тристанов.

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 47

П. П. Плющ

Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського

(До питання про народну українську фразеологію в "Енеїді") ¹⁾

Аксіоматично, що, за виключенням книжних і деяких інших елементів, основним лексичним і фразеологічним фондом поеми є народна українська мова. Складники іншого походження, одні більше, другі менше представлені в поемі, навіть в сумі своїй становлять величину дрібно малу порівнюючи з зазначеним основним фондом. Не потребує доказу и те, що народна мова в "Енеїді" використана обмежено-однобічно: з її багатогранної смислової і структурної сукупності вилучено і суб'єктивно сконденсовано головним чином тільки те, що забарвлене гумором, бо інші стилі, інші сторони народної мови, натурально, не могли бути покладені в основу бурлескної поеми. Елементи їх, вкраплені в "Енеїду", губляться в невичерпних розсипах народних мовних засобів гумору, улюблених поетом, і органічно не поєднані з ними в одну мовно-стилістичну систему. Природним джерелом гумористичної лексики і фразеології є усна народна розмовно-побутова мова, яку єдино з численних стилів народної мови поет справді використав до дна. Тому для вивчення цієї сторони народної мови поема є дуже вдячним матеріалом.

Придивляючись уважно до основного мовного єства поеми — до гумористичної її лексики і фразеології, — можна помітити, як нам здається, такі найістотніші явища її невимушеної, щирої гумористичності: лайливе народне слово, іноді навмисні вульгаризми, назви етнографічно-побутові, багатство синоніміки, засноване на доборі до слів із загальнородовим значенням конкретно-образних синонімів "низького" стилю з відповідним густим емоційним забарвленням, і добір в цьому ж плані народних ідіом і фразеологічних зворотів в широкому розумінні. Чисто мовний комізм перелічених тут лексико-фразеологічних явищ посилюється тим, що, користуючись майже не обмеженими щодо цього можливостями народної мови, автор вводить їх в поему в непомірно великій кількості і різноманітності, причому їх суто український національно-побутовий зміст створює додаткові асоціації для сміху контрастом національного колориту з чужонаціональною (в прототипі героїчною) схемою сюжету і такою ж основою образів. Нарешті, з тією ж метою "низьку" і знижену лексику і фразеологію автор свідомо змішує з словесними засобами інших стилів, внаслідок чого утворюється комічна смислова і мовна "какофонія", поглиблювана ще й зовнішньою лексичною, фонетичною, морфологічною і синтаксичною "розхристаністю" мови поеми в цілому. Улюблений же прийом автора — ампліфікація синонімічних або в іншому відношенні потрібних йому слів і зворотів — надає всім мовним засобам гумору особливої сконцентрованості. комічної загостреності, соковитості, повноти. Треба підкреслити, що в "Енеїді", як і в усякому словесному творі, комізм мовний неподільно злитий з комізмом образу і ситуації.

¹⁾ Розділ із дисертації про мовні засоби гумору в "Енеїді" Котляревського.

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 48

Серед мовних засобів гумору "Енеїди" яскраво виділяється її народна фразеологія. Особливий інтерес являють собою т. зв. ідіоматичні вислови. Показові і аналізові цих висловів і присвячена дана праця.

Одним із своєрідних мовних засобів конкретизації загальних понять, що, не усуваючи з мови слів із загальнородовим значенням і не будучи їм еквівалентними, диференціюють це загальне значення залежно від конкретних умов висловлювання і тому, як правило, характеризуються певною образністю, емоційністю і наявністю суб'єктивно-оціночного моменту, є ідіоматичні вислови.

Цими висловами густо насичена вся поема: вони, за малим винятком, наявні в кожній її строфі і в рівній мірі властиві як авторській мові, так і мові персонажів (це стосується однаково, ідіоматичних висловів народних і книжних; взагалі мова автора "Енеїди" і мова її персонажів по суті тотожні). Абсолютно переважають у поемі ідіоми народної мови. Кількісна надмірність їх і загальний характер використання їх в різних контекстах не лишають сумніву про засвоєння Котляревським цієї найістотнішої окраси народної мови шляхом безпосереднього живого спілкування з своїми земляками. Це ще раз підтверджує відоме свідчення біографа Котляревського Стеблін-Каменського про безпосереднє вивчення поетом народного українського побуту і мови. Здається, що в процесі писання своєї поеми автор вдавався не тільки до власної пам'яті, вільно володіючи народною мовою, але і до відповідних писаних нотаток, в яких, безперечно, фіксував ідіоматичні народні звороти, як і все інше, що привертало його увагу в народній мові. Без цього важко пояснити таке масове і влучне використання народної фразеології в поемі.

Багатство самих тільки ідіоматичних висловів у поемі в вузькому розумінні (не включаючи сюди прислів'їв і приказок) можна уявити хоч би з того, що навіть при неповному їх обліку виявлено до 70 тематичних гнізд ідіоматичних висловів, причому більшість гнізд складається з численних синонімічних зворотів. Для ознайомлення з загальним характером добору ідіом, зробленого автором "Енеїди", подаю окремі гнізда синонімічних ідіом.

¹⁾ Приклади цитуються за виданням "І. Котляревський. Вибрані твори в одному томі". (Державне літературне видавництво, 1936).

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 49

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 50

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 51

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 52

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 53

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 54

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 55

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 56

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 57

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 58

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 59

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 60

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 661

Огляд наведеного матеріалу і безпосереднє враження, яке він справляє, переконують у тому, що абсолютно переважаюча кількість ідіоматичних висловів у поемі гармонійно добрана у згоді з її бурлескним жанром і обраною автором маскою оповідача. Це звороти підкреслено "низького стилю, здебільшого терпко-грубуваті, подекуди з міцним нальотом вульгарності ("мордаси втерть", "в собачу ристь побіг" і багато інших). Всі вони мають одну спільну, яскраво виражену настанову — насмішити читача. Доцільно зосередитися спочатку на характеристиці окремих тематичних гнізд

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 62

ідіом, насамперед тих, що відзначаються значною кількістю синонімічних зворотів у них.

Особливо вражає обсяг тематичного гнізда "бити^". Якщо додати до цього ще однослівні синоніми до цього ж поняття, розсипані теж досить рясно в поемі (локшити, зацідити, товкти, пороти, чубити, тасувати, скубти, потрошити і багато інших), то можна подивуватися, скільки конкретних відтінків, з яких складається загальне поняття "бити", спостеріг автор "Енеїди" і спромігся їх виразити словами і зворотами одного тільки "низького" стилю. Звичайно, на допомогу стала йому тут, як і завжди, народна мова, бо в народній мові поняття "бити" справді виражаються безліччю образно-емоційних синонімів жартівливо-глузливого змісту.

Нетрудно помітити, вивчаючи дане тематичне гніздо, що його надзвичайний обсяг природно пояснюється змістом бурлескної поеми, в якій бійка посідає значне місце не тільки в військових злигоднях троянців, а й у жартівливо висміяному побуті богів, героїв і простої маси, кого б в їх особі не зображав автор, одверто чи в натяках. Впадає також в око, що ідіоми цього гнізда є невід'ємними компонентами художніх образів поеми в бурлескній трактовці їх. В цій ролі використовує їх поет постійно, від чого образи набувають виняткової життєвості, пластичності, гумористичної соковитості в народному дусі. Вони і композиційно виявляються прекрасним засобом зниження, "опрощування" образів богів і героїв, самі імена яких є апперцепцією для антитетичних зіставлень цих образів з міфологічними "високими" образами. В цілому ж вони сприяють локалізації сюжетної схеми героїчної Вергілійової поеми рамками земного буденного побуту, точніше, українського національного побуту, і виявляються разом з іншими прийомами вдячним засобом "перелицьовування чужонаціональної і контрастної за стилем класичної поеми.

Досить навести кілька прикладів, щоб зрозуміти ці стилістичні функції ідіом, напр., у змалюванні персонажів поеми, в характеристиці їх з боку автора і взаємних характеристиках персонажа персонажем в їх діалогах і монологах. Ось штрихи комізму в образах богів, які в перелицьованому вигляді виявляються не менш задиркуватими забіяками, ніж звичайні смертні. Таким, насамперед, є "батько богів" — Зевс-громовержець. Грізну міфологічну властивість Зевса автор "Енеїди" перелицював у нестримну розгнузданість звичайного необтесаного самодура, що дуже скидається на хуторного пана, — розгнузданість, що виявляється найчастіше в лайливих погрозах побити винних богів і героїв. Тому в лексиконі "шефа" богів помітне місце посідають слова і ідіоми на означення поняття "бити". Так, він спиняє богів від втручання в герць Дареса — Ентелла, загрожуючи:

Мовчіть!, чого ви задрочились?
...............................
Я дам вам зараз тришия (II, 35)

Розпікаючи "богів, богинь і півбогів" за їх "поступки всі небожі", Юпітер попереджує, що непоправних він "із неба поспихає", що вони "пасти будуть свиней"; звертаючись же спеціально до жіночої половини Олімпа, обіцяє по-батьківськи провчити грайливих богинь:

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 63

А вам, олімпські зубоскалки,
Моргухи, дзиги, фіглярки,
Березової дам припарки (VI, 3)

Неперевершеною гуморескою є ідіома "бити" в устах того ж розлюченого Юпітера на адресу невгамовної Юнони, що втручається у вирішальний двобій Енея і Турна:

Чи хочеш, щоб тобі я дав
По пані старій блискавками (VI, 159)

Прозорий евфемістичний вульгаризм "по пані старій" з додатком назви караючого інструменту "блискавками" (міфологічний атрибут Юпітера) — все це — яскраві бризки невимушеного, здорового гумору.

Комізм образу зливається тут з мовним комізмом, від чого образ "бога богів", персоніфікований по подобію задирливого грубіяна, асоціюється з буденним побутом і стає рельєфно вирізьбленим у своїй перелицьованій гумористичній інтерпретації.

Наведені ілюстрації ідіом у мові Зевса, взяті лише з одного семантичного гнізда "бити", звичайно, є тільки атомним зернятком в цілій композиції образу (повна мовна характеристика цього персонажа складається з сукупності всіх мовних засобів, використаних поетом), але й ці ілюстрації підтверджують незаперечну роль ідіом як компонентів у створенні художніх образів "Енеїди".

В цьому ж плані ідіоми до поняття "бити" вживаються в мові інших персонажів поеми. Порівняй також в авторській мові при зображенні відповідних епізодів:

Як до Турна примостився,
То з'їдив добре по зубах (V, 124)

Дарес од страху оправлявся
І до Ентелла підбирався,
Цибульки б дать йому під ніс (II, 37)

На Турна скоса поглядає,
І на рутульців наступає
Пощупать ребер і боків (VI, 40)

Ось привезли і малювання
Роботи первіших майстрів,
.........................
Патрети всіх богатирів:
Як Олександр цареві Пору
Давав із військом добру хльору (IV, 40)

(Тут оте прозаїчне "давав хльору" особливо комічне, викликаючи контрастну "низьку" асоціацію до цих світових історичних імен і відомої історичної битви).

Як видно з раніше наведеного складу синонімічних ідіом до поняття "бити", більшість їх має конкретно-образний і перифрастичний характер.

Ідіоми до поняття "бити", як і інші, поет часто використовує разом з усякими іншими "низькими" лексико-фразеологічними елементами, змішуючи їх з високостильними або емоційно-нейтральними висловами. Цей взагалі улюблений ним прийом змішування різностильних словесних

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 64

елементів і в цьому випадку поглиблює чисто мовний гумор, і без того закладений в самих ідіомах. Наприклад:

Так пан Еней наш знаряжався,
Щоб дружби Турну доказать;
Напасть на ворогів збирався,
Зненацька копити їм дать (V, 46) — і ін.

Варт відзначити, що у вживанні ідіом цього гнізда відображаються і другий улюблений автором спосіб посилення комічного ефекту — ампліфікація споріднених за змістом слів і зворотів, навмисне нагромаджування їх, що спричиняються до емоційно-образної сугестії комізму.

Порівняй монолог Дареса:

Гей, хто зі мною вийде битись,
Покуштувати стусанів?
Мазкою хоче хто умитись?
Кому не жаль своїх зубів?
А нуте, нуте, йдіте швидше,
Сюди на кулаки лиш ближче!
Я бебехів вам насаджу;
На очі вставлю окуляри,
Сюди, поганці-бакаляри,
Я всякому лоб розміжжу" (ІІ, 21).

Звернемо ще увагу на образність і відповідне емоційне забарвлення абсолютної більшості них ідіом. В цьому власне і полягає "секрет" їх оригінальної, безхитрісної, але міцної гумористичності, властивої взагалі народним дотепам.

В цьому відношенні дані ідіоми, як і ідіоми інших гнізд, являють собою своєрідні тропи. Особливо багато серед них метафор і метонімій в широкому розумінні. Порівняй:

Метафори:

І власть твою собі присвоять,
І всім дадуть нам киселя (V, 65)

Зімну всього я на кабаку (III, 26)

Ізміг врага в яєшню зм'яти (VI, 128)

І перцю дам йому і маку (IV, 53)

Хіба б уже та не Юнона,
Щоб не вказала макогона (І, 16)

Напасть на ворогів зібрався,
Зненацька копити їм дать (V, 46)

Задай ти добре всім похмілля (IV, 62)

Троянці з біглими змішались
І завдавали всім сто лих (VI, 116)

Метонімії:

Я бебехів вам надсаджу,
На очі вставлю окуляри (II, 21)

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 65

з'їздив добре по зубах (V, 124)

... всіх за все по спині стриг (VI, 24)

Я вам потиличника дам (III, 62)

І може той пори дождався,
Щоб хто і ребра полічив (III, 105)

І знай всім наминає парші,
Чуприну всякому скубе (IV, 13)

Щоб і сьому мордаси втерть (IV, 72)

Окремо треба вказати на випадки іронії:

Вона без всякого обману
Робила грішним добру шану (III, 112)

І добре так його уладив,
Що сей вильнув наверх денцем (VI, 41)

Метафори і метонімії, як бачимо, характеризуються здебільшого уречевленою конкретністю, оскільки в їх структуру входять назви суто буденних речей і явищ, що самі по собі не мають ніякого відношення до поняття "бити". Див. в метафорах, напр., слова з кухонної обихідки (кисіль, цибуля, яєшня, перець, мак, макогін), часто вживане "кабака", слова з жанрових побутових сцен (похмілля) тощо. В метоніміях це частіше назви частини тіла і нутрощів: бебехи, зуби, спина, "пані стара", ребра, чуприна, "мордаси" і т. ін. Сам лексичний склад відповідних ідіом, таким чином, навмисно знижений. Метафоризація цих конкретно-буденних слів досягається, як правило, поєднанням їх з дієсловами (особливо часто з "дати", "задати"), внаслідок чого утворюється кожного разу нова ідіома до поняття "бити", причому метафоризацією власне і досягається тут комічного ефекту.

Помітну групу ідіом з цим же значенням становлять звороти, в структуру яких входять слова, які вже самі по собі в тій чи іншій мірі заховують поняття "бити" (напр., тришия, накарпас, ляпас, прочухан, перечос, перегон, хльора, халазія, затьор). Ці лексеми теж явно низькостильні, жартівливі або глузливі, що підкреслюється і їх морфологічною будовою. Вони самі по собі є метафоризацією поняття "бити", але в сполученні з дієсловом (найчастіше теж з "дати", "задати") вони утворюють більш прозору розгорнену метафору з тим же значенням і набувають підкресленішого комізму. Наприклад:

Дали нам греки прочухана (І, 23)

І всім давала тришия (IV, 65)

Панам, підпанкам і слугам
Давали в пеклі добру хльору (ІІІ, 73)

були готові
..............................
Рутульцям перегону дати (V, 107)

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 66

Нептун з Еолом з перепросу
Дали такого перечосу (VI, 10)

А также пану Геленору
Смертельного дали затьору (V, 125) — і т. ін.

Якщо ідіоми першого типу заховують в собі переважно зорові, смакові і подібні образи, то ідіоми другого типу базуються на моторних образах. Важко сказати, які з них створюють більш комічний ефект.

В обох випадках цей ефект, безперечно, буває сильніший, коли в структуру одіоми входять не безбарвне дієслово "дати", "задати", як своєрідна зв'язка при другому члені ідіоми з конкретно-видовим значенням, а інше дієслово, з більш експресивною виразністю. Це, очевидно, іноді відчуває і сам автор.

Порівняй:

Діждавсь і зо всього розгона
Вліпив такого макогона (VI, 46)

Хіба б уже та не Юнона,
Щоб не вказала макогона (І, 16)

Справді, при заміні підкреслених дієслів дієсловом "дати" ідіоми втратили б певну долю образності, а відтак і певну долю емоційно-комічного забарвлення.

Всі інші ідіоми до поняття "бити" в основному можна звести до розібраних тут двох типів, тому спеціально на них не зупиняюсь.

Цікаво додати, що деякі ідіоми цього гнізда, напр., "дати перцю", "дати затьору", автор в поемі повторює кілька разів, ніби підкреслюючи особливу до них "симпатію" (це ж може свідчити, навпаки, про вживання їх як трафаретів, коли творча пам'ять поета затруднялася підшукати свіжіший, оригінальніший вислів). Правда, таких ідіом дуже небагато, і повторно вживаються вони не більше як двічі-тричі протягом всієї поеми. Для Котляревського характерне якраз протилежне явище — невичерпне багатство і різноманітність ідіоматичних висловів, що уможливлює йому уникати повторення тотожних зворотів, добирати щоразу все нові й нові. Поет ніби гаптує словесну тканину різнокольоровими фарбами і сам зачаровується тими можливостями вираження, які закладені в живій народній мові.

Змістовою стороною ідіоми досліджуваного гнізда, як це видно з наведеного матеріалу, вплітаються гармонійно в національний колорит всієї поеми.

Дуже мало серед них ідіом, що є авторськими тропами ("робила шану", "порівняти плеча"), хоч і вони можуть бути народними; одиничні ідіоми, очевидно, російського походження ("з'їздити по зубах"), хоч вони можуть бути спільними для обох мов. Деякі ідіоми для сучасного читача стратили свою конкретну наочність в зв'язку з архаїчністю їх складових лексем (хльора, халазія, субітка, накарпас, тичок тощо), первісне значення яких стушувалось.

Все сказане про ідіоми до поняття "бити" в основному стосується також ідіом до поняття "іти-тікати". Синонімічне гніздо цих ідіом, правда, бідніше попереднього (певно, таке становище в народній мові).

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 67

але досить рясне, особливо коли врахувати, що відносна нечисленність ідіом цього роду щедро надолужується однослівними синонімами до цього ж поняття, здебільшого конкретно-образними, яскраво-емоційними (волочитися, уплітати, перевалитися, задробити, убратися, шатнутися, швендяти, чвалати, шлятися, летіти, нестися, плентатися, слонятися, чвалати, пороснути, попхатися, чухрати, черкнути, чемчикувати, ганяти, брести, мандрувати тощо). Знов таки, очевидно, таке становище маємо і в народній мові.

З подальших ілюстрацій видно, що в змалюванні ситуацій і образів персонажів поеми ці ідіоми вживаються аналогічно ідіомам до поняття "бити", їх споріднює також суто підкреслена вультарнувата низькостильність і загальне жартівливо-глузливе емоційне забарвлення з тією ж настановою розсмішити читача. Значна їх частина і структурним оформленням нагадує ідіоми до поняття "бити". Спільне у них і джерело їх походження — буденна розмовно-побутова усна мова.

Важливіша інша деталь: якщо в уживанні ідіом до поняття "бити" поет уникає повторення однієї і тієї ж ідіоми по кілька раз, то в другому випадку окремі ідіоми він повторює багато разів. Маю на увазі такі три ідіоми, як "тягу дати", "драла дати і "рачки лізти". Із 23 спостережених мною випадків уживання всіх ідіом до поняття "іти - тікати" 6 припадає на "тягу дати", 5 — на "драла дати" і 3 на "рачки лізти". Інші ідіоми цього синонімічного гнізда не повторюються.

Ідіоми "тягу дати" і "дати драла" грунтуються цілковито на моторному образі швидкого руху (момент швидкості більше підкреслений у "дати драла"), а утруднений, надто повільний рух асоціюється з пересуванням рака, образ якого прозирає в народному грубуватому прислівнику "рачки". В структурі перших двох ідіом в тій же ролі маємо знайоме нам по ідіомах з гнізда "бити" дієслово "дати", що в поєднанні з незмінними формами дієслівного походження "тягу" і "драла", які самі по собі натякають на рух, утворює відповідні експресивні ідіоми до поняття "тікати". Воно може стояти як перед, так і після другого члена ідіоми. Порівняй з наведеними прикладами ще такі:

(Низ і Евріал) Дали якраз до лісу тягу (V, 97)

То драла врозтіч всі дали (II, 57)

Ці модифікації структури не змінюють стилістичної функції ідіом. Однотипною з розглянутими є одинична ідіома "дати дропака" ("Чимдуж дав відтіль дропака — II, 23). До них примикає іншого структурного оформлення ідіома в такому контексті:

Як кажуть, підобравши клунки,
Ану! Чим тьху навтіки драть (VI, 157),

комізм якої підсилюється отим вигуковим вульгаризмом "тьху". Споріднена з нею ідіома-гіпербола в цих рядках:

За ним фрігійські воєводи
Що тьху навзаводи летять (VI, 139)

В двох ідіомах цього гнізда (неперифрастичиих порівнюючи з іншими) комізм полягає у використанні по відношенню до осіб іменника "ристь",

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 68

що звичайно означав швидкий рух собаки або коня, причому в одній з них комічний ефект посилюється вульгаризацією слова "ристь" за допомогою означення "собачу", а в другій — за допомогою яскраво експресивного "сипнуло" в формі середнього роду, з відтінком жартівливої глузливості:

(Еней) З двора в собачу ристь побіг (І, 58)

Троянство, знаєш, все голодне
Сипнуло ристю на той клик (IV, 28)

Іноді ідіоми на означення швидкого руху є ніби розшифровкою тут же вжитого однозначного з ними дієслова і вводяться в текст як підрядні речення способу дії з відтінком гіперболізованої наслідковості.

Зазначені дієслова разом з цими наслідковими реченнями в сумі і становлять дані ідіоми. Порівняй:

(Сівілла) І так швиденько поспішала,
Еней не чув аж підошов (III, 52)

Такі ідіоми-синекдохи, як "п'ятами накивав" і "во всі лопатки дунув", не потребують коментарів: образна і емоційна сторона їх цілком наочна. Особливо оригінально-пластична з них перша; друга — російського походження — не менш гумористично-динамічна.

Розглянемо ще кілька синонімічних гнізд ідіом, близьких до раніше розібраних, насамперед, своєю загальною яскраво-гумористичною, безжурною тональністю, що теж базуються в своєму складі переважно на "низькій" лексиці обихідної розмовно-побутової мови.

Варт зупинитися, напр., на ідіомах до поняття "базікати", "брехати". Щоб не повторюватися, доведеться обминути все, що випливає з аналізу попередніх гнізд ідіом і в певній мірі може бути прикладене і при тлумаченні ідіом даного гнізда. Відзначимо лише деякі своєрідні моменти.

Ядром цього гнізда є три варіанти російсько-українського "точити ляси" — з походження метафоризації професіоналізму деревообробників "точити баляси":

(Дідона) Точила всякії баляси
І підпускала разні ляси (І, 35)

І молодиці-цокотухи
Тут баляндраси понесли (І, 31),

які модифікують обидва члени ідіоми ("баляси — ляси — баляндраси", "точити — підпускати — понести"). Ця модифікація індивідуалізує кожний варіант ідіоми, надає різних відтінків їх спільному значенню, емоційно його увиразнює. В даному разі стереотипне повторення одного із цих варіантів і зовнішньо-стилістично спричинилось би до неприпустимої кострубатості, бо, як видно з позначок в дужках, ці ідіоми в першому прикладі є тавтологією, а другий приклад відділяється від них всього трьома строфами.

До цих ідіом структурно близькі дві неперифристичні ідіоми в таких прикладах:

Чи брехеньки які сточити (III, 134)

Евандр точив гостям розкази (V, 21)

(Друга з них здається штучною і безбарвною).

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 69

З погляду гумористичності в українському народному дусі заслуговують уваги ці ідіоми:

І теревені-вені правиш (VI, 63)

Тут всяку всячину верзли (IIІ, 108)

І річ таку їм уджигнув (VI, 75)

Комізм першої ідіоми полягає; в сполученні беззмістовного набору звуків "теревені" — традиційного народного символу "порожнього базікання" — з досить абстрактним "правити", що за своєю природою належить до слів поважного стилю. Сприяючою комізмові деталлю є епіфоричне "вені", що підкреслює момент довготривалості базікання.

Той же зміст і жартівливість вкладається в другу ідіому тавтологічним "всяка всячина" і глузливо-емоційним "верзли" — традиційним народним синонімом до "говорити нісенітницю".

В третій ідіомі комізм закладений в контрастному сполученні поняття "промови", як серйозного акту говорения, з жартівливо-зневажливим "уджигнув" — традиційним народним синонімом до "робити щось без пуття", в якому і морфологічно відтіняється раптовість, непродуманість дії.

В цьому ж гнізді знаходимо відомі російські ідіоми в контекстах:

Як ось вернулись і назад
І чепухи нагородили (IV, 32)

І всім, бач, гонить ахінеї (VI, 27),

емоційно слабіші за попередні (перша від частого вживання, друга через неясність етимології слова "ахінея" книжного походження).

Звичайно, як і завжди, спостерігаються приклади ампліфікації, напр.:

І небилиці вимишляєш,
..........................
На мене чорт-зна що плетеш (VI, 108);

див. ще наведене вище — І, 35.

Гніздо ідіом до поняття "збити пиху" (чи "побити" з тією ж метою) має фактично тільки 2 синонімічні ідіоми: "носа втерти" (4 випадки) і "морду втерти" (1 випадок). Обидві є поширеними в народній розмовній мові вульгаризмами. Такими їх бере і автор поеми для зображення ситуації або характеристики осіб, наприклад:

Либонь достались од пендосів,
Що в Трої нам утерли носів (IV, 50)

Не струсять нічийого гвалту
І носа хоть кому утруть (IV, 83).

Поняття "пишатися" має свою традиційно-народну ідіому, див.:

І ратник всякий губу дув (IV, 100)

Всі вказані ідіоми є своєрідними синекдохами.

Яскраве жартівливо-вульгарне зафарблення має і невеличке гніздо синонімічних ідіом до поняття "дивуватися". В ньому всього 3 синоніми: "поставить рогом очі", "п'ялити очі (баньки)", "роззявити рота"; з них "п'ялити очі (баньки)" вживається тричі, інші — по одному разу. Цікаво відзначити зовнішньо-стилістичну деталь: паралель "очі — баньки" ілюструє уважну роботу автора, що уникає стереотипного дублювання

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 70

"очі" або "баньки" навіть тоді, коли повторює ту саму ідіому в зовсім різних частинах поеми; порівняй:

На нього всі баньки п'ялили (VI, 155)

І очі на лоби п'яли (IIІ, 116).

Наведені ідіоми є синекдохами, однотипними з ідіомами попереднього гнізда.

Знов констатуємо тут неодмінну наявність випадків ампліфікації:

Еней з Ягою розглядали
Всі дива там, які були,
Роти свої пороззявляли
І очі на лоби п'яли;
Поміж собою все зглядались,
Всьому дивились, осміхались,
Еней то цмокав, то свистав (III, 116)

(Дві підряд народні ідіоми до поняття "дивуватися": "роти пороззявляли" і "очі п'яли", причому в першій підсилюючий тривалість і неорганізованість дії префікс "по" надає ідіомі особливого гумористичного відтінку; тут же нагромадження різних слів з тим же значенням).

Продовжуючи побіжний огляд ідіом з навмисною вульгарнуватістю в їх загальному жартівливо-глузливому емоційному зафарбленні, слід звернути ще увагу на синонімічні гнізда ідіом до таких понять, як "обезглуздіти" — "обезглуздити кого"; "невитриманість", "сильний біль" — "напруження"; "кокетування"; "пияцтво і його наслідки"; "лайка".

В першому гнізді знаходимо декілька синонімічних ідіом. Із них 2 становлять власне модифікації: "напав дур" — «одур взяв" (знов підтверджується уникання автором стереотипного повторення ідіом) — народні персоніфікації "божевілля".

Із популярних в народі грубувато-фамільярних ідіом відзначимо "з плигу збити(ся)" і "ізбити(ся) з пантелику" в значенні "втратити розум" — "позбавити розуму".

Обидві, що б не означав "внутрішній" їх образ, вживаються в народній мові як традиційний дотеп. В такому ж фамільярному тоні вжито народний вислів "ум одцурався" — гумористичний своєю оригінальною персоніфікацією (пор. аналогічну примовку до чарки: "Прощай, розуме — завтра побачимося!"). Сюди ж належить і ідіома "попасти в дурні" — комічне уособлене ототожнення.

Прекрасною калькою російського вислову "ум за разум зашел" є "глузд за розум завернув", іронічне забарвлення якої, як і її російського прототипу, створюється тавтологією "глузд-розум" і персоніфікацією цього абстрактного поняття.

Інші ідіоми цього гнізда поширені в народній мові, але не відзначаються якимись властивостями, вартими уваги. Це "звести з ума", "мізок закрутити", "глузд потеряти", "в умі помішатися", "сам не свій зробився". Прийом ампліфікації, як постійну настанову на логічну і гумористичну конденсацію, констатуємо і в даному разі, наприклад:

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 71

Еней од страху з плигу збився,
В умі сердега помішавсь
І зараз сам не свій зробивсь (II, 61)

Грубувато-жартівливі ідіоми використані і для передачі поняття "сильне почуття, дія або стан". Так, стан афекту виражається ідіомами "за виски хватило", "завійниця вхопить", "за живіт бере", пов'язаними з уявленням про хворобу в наслідок глибокого психічного потрясіння; з них дві останні — особливо експресивні тропи, часто вживані в селянській мові. Поняття надмірного напруження сили виражають дві ідіоми: "нап'яли всі жили" і "нап'явсь зо всіх гужей". Друга емоційно міцніша, бо заховує в собі яскравий внутрішній образ баского щирого коня.

Прекрасною народною гуморескою є ідіома до поняття "невитриманість", підкреслена мною в цьому прикладі:

Богині в гніві также баби
І также на утори слабі (VI, 17)

Незвичайне зіставлення богинь з "бабами", оформлене простим реченням, де "богині" є підметом, а "баби" оригінальним іменним присудком, в поєднанні з підкресленою ідіомою викликає невимушений здоровий сміх. Повтор "также" посилює комізм частково своєю ненародною, книжною формою. Ідіома формально є ніби другим однорядним іменним присудком, а семантично виражає спільну рису вдачі "богинь" і "баб", чим зовнішньо ніби виправдується авторське їх зіставлення. До речі, ідіома "на утори слабі" є дотепна народна метафора до поняття "невитриманості", зв'язана своїм походженням з прозаїчною бондарською професією. І вульгарне "баби" і "на утори слабі" автор використав як соковиті жартівливо-іронічні вислови, потрібні йому для образної оціночної характеристики богинь.

Ідіоматика поняття "пияцтво, його наслідки" цілком природно забарвлена безжурним гумором.

З наявних в цьому гнізді ідіом варт відзначити старовинний, очевидно, бурсацький вислів "мисліте по землі писав", зрозумілий книжно-освіченій людині, гумористичний смисл якого криється в комічному уподібненні тих зигзагів, які виробляють ноги п'яної людини, конфігурації букви М ("мисліте" в слов'янському алфавіті).

З народних ідіом, що виражають наслідки пияцтва, оригінальна метафорична "напали з хмелю перелоги", яка дорівнює хоробливі наслідки пияцтва до нестерпної муки породільниці.

Наслідок сп'яніння передається в формі підрядного наслідкового речення, де і є відповідна ідіома (див. підкреслене):

Тягли, поки була охота,
Що деякий і хвіст надув (IV, 30)

Морфологічна синекдоха "деякий" чіткіше відтіняє гумористичний зміст ідіоми (до речі, Котляревський вживає цю ідіому для означення наслідку голоду; порівняй:

Не йди в дорогу без запасу,
Бо хвіст од голоду надмеш (III, 39)

Поняття "напитися гopілки" виражають також ідіоми "топив печаль в питейнім морі", "питейним підкрепитись" — мабуть, російського

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 72

походження з побутового панського просторіччя. Перша становить дуже картинну метафору, в склад якої входить компонентом іронічно-гіперболічна метафоризація поняття "горілка" ("питейне море"). Поєднання цієї гіперболи з емоційно-контрастуючим "печаль" збуджує усмішку. В другій ідіомі той же ефект створюється синонімом до слова "горілка" в формі субстантивізованого прикметника і дієсловом "підкрепитись" в значенні "відновити ослаблі сили", але не їжею, як це натурально буває, а горілкою.

Російського просторічного походження є ідіома "по саме нільзя нахлеставсь" — комічна гіпербола з субстантивізованим заперечним "нільзя" і прозаїчно-низьким, але дуже експресивним синонімом до поняття "пити" — "нахлеставсь", що й утворюють вислів із значенням граничної межі сп'яніння.

Кілька слів треба сказати про лайливі ідіоми, так густо вкраплені не тільки в мову персонажів, а і в мову автора "Енеїди". Їх терпка, солонцювата гумористичність в любому контексті випливає з самої природи цих висловів на загальному фоні дріб'язковості, моральної низькопробності персонажів і їх побуту. Введені в поему ідіоми цього роду часто вживані в народній лайці, напр.:

брат брата в батька луплять

Досталось родичам сердешним

(Сівілла) в батька загвоздила

(Еней) Олімпських шпетив на всю губу

Наведені ідіоми є своєрідними вульгарними евфемізмами-натяками, які дозволяють дослівно не цитувати справжню нецензурну лайку. Комізм їх полягає в прозорості натяків на добре відому лайку, зв'язану здебільшого з іменами кровних родичів, нецензурність якої підкреслюється вульгаризмами "луплять", "загвоздила" або іронічним "досталось". З тією ж метою синонім "лаяти" ("шпетив") поширюється фразеологічним просторічним зворотом "на всю губу", що гіперболізує нестриманість лайки.

Тут знаходимо і традиційно вживану в лайці образливу загрозу зробити когось свинячим пастухом ("свиней пасти"), засновану на старому уявленні про образливість цієї професії.

Лайкою в прямому розумінні є ідіома "в трістя к чортам загнать", бо саме слово "чорт" в народі вживається як лайливе слово.

В контексті лайливого діалогу наче живо-вихопленим з уст розсердженої людини маємо такий оригінальний вислів:

І що такеє Турн за свято?,

в якому поняття неповаги до Турна переключено в релігійний календар і комічно вражає раптовістю такого аргументу, висловленого з запитальною інтонацією.

Лишаю без коментарів інші тематичні гнізда ідіом і одинично вжиті ідіоми, що емоційним колоритом і характером своєї образності належать до вищерозглянутих груп ідіом підкреслено низького, грубуватого змісту. Окремі з них особливо хвиські, дотепні, напр.: "насторочити уха", "за кирпу водити", (окулярами) "кирпу осідлати", "нагріти в пазусі гадюку", "послати пуховик свині", "хати холодити", "розікласти ноги", "в паці грати", "над шиєю стояти", (розбійник) "з-пупку", "бути не до чмиги",

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 73

"вигнати в три вирви", "живитися по чужих кутках", "слухати чмелів", "веремію підняти", "зашморгом дивитися", "бісом дихати", "зубами клацати", "козиряти на гроші", "убити грінку" і ін.

Прокоментую ще тільки ідіоми до поняття "залицятися, кокетувати".

Майже всі вони народного походження і відповідно до своєї семантики сповнені грайливості, пікантності, іноді вульгарної сальності, непристойності. Пор. жартівливо-каламбурне "робити шури-мури" (комізм — у грі словами "шури"-"мури", що становлять народне переінакшення іншомовних слів з узвичаєним за ними значенням "залицяння"); синекдоху "скалити зуби" (двічі в гнізді; комізм у характері зовнішнього вияву кокетування); метафору "бісики пускати" (комізм в незвичайному уособленні засобів любовного причарування в образі "бісенят", що ніби замість міфологічної стріли амура пускаються в серце коханого-ної) (звичайно, поряд з ідіомою тій же гумористичній настанові служить і контекст, див. у даному разі:

Полюбиться її він мосці
І буде бісики пускать...,

де величальне титулування — полонізм "її мосці" — в поєднанні з фарсом "бісики пускати" освіжує і зміцнює комізм цієї народної ідіоми);

глузливе "жіночий празник" по відношенню до облесника ("обольстителя") Енея (комізм в ототожненні бахура з явищем церковного порядку);

славнозвісну метафору "скакати в гречку" (в основі комізму — певне порнографічне уявлення);

аналогічне попередньому, тільки назовні ще непристойніше — "прясти набальдашник" (з тією ж основою комізму);

граціозну синекдоху "лапки мостити" (комізм, мабуть, криється в натяку на зовнішню поведінку людини чи істоти, що готується загарбати щось ласе);

просторічне "сустави розшрубує" (комізм в асоціації: любовні ласки — слюсарська майстерність).

Від наведених ідіом відрізняється штучний недолугий вислів "корчити милі види" (очевидно, запозичений з російського книжного джерела).

До ідіом з мішаною (комічною, поважною, "нейтральною") тональністю належать ідіоми із значенням "утруднене думання":

"думка думку пошибає" (поважний зворот в стилі історичної думи в поширеному порівнянні:

Як хвиля хвилю проганяла,
Так думка думку пошибала...

— з відомого поважно-філософічного початку V частини поеми, 2 строфа, де перші 5 строф взагалі випадають з стилю бурлеску);

"не приберу глузду", "в голові не клалось" (неперифрастичний і перифрастичний вислови "нейтрального", неемоційного характеру, вживані звичайно в байдужій спокійній розмовній мові, як машинальні трафарети);

"чухати голову", "начухати тім'я" — метонімічні вислови фамільярно-іронічного змісту (комізм — у вираженні зовнішньої ознаки "тугого", утрудненого думання, у доборі лексично-низького "чухати").

На штучній авторській ідіомі "водити по мізку коверзу" не варт зупинятися.

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 74

Строкатою щодо емоційних фарб є також ідіоматика поняття "умирати":

"не топтати рясту" — славнозвісна українська символізація уходу з життя (в основі — асоціація журного прощання з світом природи);

"трупом лягти", "головою лягти", "наложити головою" — синекдохи урочистого або патетичного стилю (в народних піснях і думах);

зовні споріднена з ними, але з буденно-побутовим забарвленням (не гумористичним) ідіома "пропасти з головами".

В цьому ж гнізді зустрічається ряд соковито-образних зворотів підкреслено низького стилю:

"вильнути наверх денцем" (комізм — в асоціації раптової смерті від сильного удару, внаслідок чого померлий перевернувся, як відро в воді перевертається догори дном);

"дутеля з'їсти" — відома народна ідіома, комізм якої полягає в асоціації: залишений світ не потрібен померлому, як не потрібен живому порожній горіх;

"зітнути зуби" — вульгаризм в застосуванні до семантично овіяного смутком поняття "умерти";

"за Стіксом чхати" — дотепна авторська гумореска, в основі якої лежить комізм незвичайної ситуації (чхання, досадна прозаїчна деталь земного побуту в царстві мертвих), підсилений лексичною антитетичністю назви міфологічної річки і прозаїзму "чхати".

Проілюструю ще одне різностильне в образно-емоційному відношенні синонімічне гніздо ідіом до поняття "зазнати біди, клопоту", "набратися біди, клопоту" (див. стор. 51, № 18, 19). Порівняй серед них ідіому з "серйозним" забарвленням: "готувати шиї до ярма" (другий варіант — "дать шиї в кандали кувать"). Символи неволі — "ярмо", "кандали" — широко відомі в народній творчості.

В цілому ідіома становить традиційну синекдоху, насичену глибоким соціальним змістом.

Споріднена з попередньою своєю тональністю ідіома "Зла доля насяде" — популярна в народі алегорія нещастя з постійним епітетом "долі", в цьому разі — "злої".

Близькі до попередніх ідіоми: "набратися сто лих", "лучилася пеня" (варіант — "лучилася невсипуща"), "гнутися в дугу" — дві традиційні народні алегорії і одна не менш традиційна метафора на значення "біди, нещастя", більш образна, ніж відзначені алегорії. Всі вони частіше властиві буденнопобутовій мові, хоч і не мають обов'язкового гумористичного відтінку.

Такий відтінок можуть мати ідіоми "насяде клопіт", "попасти між старці", бо поняття "клопіт" пов'язане з уявленням про повсякденний побутовий дріб'язок, тоді як "доля" не має цього "низького" забарвлення (пор. єдність структури ідіом "насяде доля" — "насяде клопіт", зв'язану з спільністю першого члена, персоніфікуючого "біду і "клопіт"); "попасти між старці" заховує мотив комічного завдяки картинності імовірної жанрової побутової сцени, згаданої в ідіомі.

Розмовно-буденною з дещо жартівливо-фамільярним відтінком є авторська ідіома "прийде узлом до чогось" — традиційна алегорія складної заплутаності, безвихідності становища (символ — "вузол").

Легко-іронічне, але не вульгарне забарвлення мають ідіоми "не знати, на яку ступити", "не в ту попасти", "на слизьку попасти", "на лід посади-

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 75

ти", "жизнь солона" — популярні звороти в розмовно-побутовій народній мові. Перші три з них — еліпси: традиційно пропускається легко згадуване "нога", "путь" (це останнє, згідно з народною морфологією, жін. p., що стверджується відповідними формами субстантивізованого займенника і прикметника). Комічне в них полягає в уявленні дражливої ситуації людини, що непевно вибирає, на яку ногу стати, або потрапляє на непотрібну стежку, або безпорадно ковзається на слизькому. "На лід посадити" викликає усмішку теж в зв'язку з уявлюваною імовірною ситуацією і асоціацією: від неудачі так неприємно, як неприємно сидіти на кризі. Ідіома "жизнь солона" забарвлена гіркою іронією, що базується на зниженні високого поняття "життя" (таким саме відтінок надається йому церковнослов'янським "жизнь"), поставленого рядом із словом "солона", взятим із смакової сфери, пов'язаної з кухнею.

Із грубувато-просторічних ідіом, узвичаєних в народній мові, відзначимо "в кулак трубити", "іграти на зубах" на означення безпорадності. Обидві — гумористичні метонімії; в першій комізм викликається асоціацією: що не вигадуй для порятунку, ефект буде такий же, як від дуття в кулак, а не в трубу; комізм другої ідіоми того ж сорту.

Нарешті, згадаємо ще просторічні вислови, вульгарнуваті перифрази "мати роботу" (в значенні "зазнати клопоту": "Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту") і "попасти в зуби біді". Перший виражає легку, фамільярну іронію, засновану на зіставленні якоїсь непевної пригоди, випадку з втомливою роботою, другий — співчутливо-іронічний — має це забарвлення через уподібнення абстрактного поняття "біда" голодній звірюці.

На окремому місці треба поставити ідіоми, зв'язані з ворожінням, добре відомі мові забобонної селянської маси старих часів: "трясцю одігнати", "од заушниць пошептати", "трясцю одшептати", "волос ізганяти", "уроки проганяти", "переполохи виливати" і т. ін. Етнографічно-правдиві, в поемі вони вдало використані при змалюванні образів Сівілли,. "упиря" і "знахура" Невтеса, покарання відьом у пеклі тощо. У відповідних контекстах всі ці ідіоми виконують гумористичну функцію.

Так само окремо треба виділити групу різносемантичних книжних ідіом і ідіом, зв'язаних з військовим побутом. З книжних ідіом нагадаю: "мир дарувати", "на папір положити", "милість явити", "порядок учредити", "празник учредити", "діло руки твоєї", (брусся) "нетліннії од рода в род", "землі предати", "зробити розпис іменам", "не покаляти честь", "судьби єсть воля", "турбації не заживати", "покорно прошу", "в рідню вступити".

Легко помітити, що за походженням ці ідіоми найчастіше зв'язані або з церковною мовою ("нетліннії од рода в род"), або з офіціально-канцелярською, казенною ("порядок учредив", "зробити розпис іменам"), або з формулами панської побутової чемності, забарвленими книжністю, навмисно підкреслюючими відрубність панів від простонародної маси ("покорно прошу", "турбації не заживайте").

Як в авторській мові, так і в мові персонажів вони, як правило, вживаються для створення "високого стилю" в принагідних висловлюваннях. Але майже без винятку тут же в контексті розвінчується їх високостильність змішуванням з прозаїчно-низькими словами і зворотами (Котляревському постійно властивий цей прийом мовного гумору).

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 76

Порівняй:

Нехай оставить нас в свободі,
Нехай царівні дасть покой,
Нехай живе в своїй господі,
А щоб в Латію ні ногой.
А ти, Латине, всіх благіший,
Прибав Енею дар смачніший,
Йому Лавінію оддай.
Сим сватовством нам мир даруєш
І царства paни урятуєш;
Дочці ж з Енеєм буде рай (VI, 106).

Без коментарів нагадаю ідіоми, зв'язані з військовим побутом: "вилазку зробити", "честь оддати" (воздати)", "ушкварить на калавур" (жартівливо-народна модифікація), "лишити чинів", "бути на часах", "по армії дежурити", "рушати шульгою", "в витяжку іти".

Не вважаючи за потрібне переобтяжувати увагу читача пунктуальним, всебічно-вичерпним оглядом і тлумаченням всіх до одного синонімічних гнізд ідіом, підкреслю тільки наявність серед залишеного без розгляду фразеологічного багатства цього роду значної кількості чудових своєю образністю, емоційністю і дотепністю різносимантичних висловів, напр.: "ні пари з уст", "піймать облизня", "не спускати з ока", "мотати на ус", "на чинш не пускати'', "ходити павичем", "ні усом не моргнути", "нудився світом", "залити за шкуру сала", "піднести з оцтом фіги", "підпустити москаля", "шкодити чужий садок", "наброїти біди", "наварити киселя", "наварити каші", "пуститися в ледащо", "звести ні на що", "дати собі урізати носа", "рогами лоб квітчати", "бути в приданках", "розпустити славу", "бути втямки, по знаку", "не давать на одкуп", "зробилось кулішем", "зірвать січу (почати)", "мати кебету", "дном наверх вертіти", "слинку ковтати", "піти до чорта на шабаш", "душі пустився", "фігу показати", "берега пуститися", "вибити до ноги", "викоренити до тла", "задати прасу", "ворсу втерти", "живцем в землі загромадити", "послати в ад по раки", "злигати в один ковток" і т. ін.

Фразеологічне багатство "Енеїди" не обмежується самими ідіоматичними висловами. Воно включає також прислів'я і приказки, різного роду усталені звороти тощо.

Але і на підставі розглянутої тут ідіоматики можна стверджувати народно-український характер і семантично-структурне багатство фразеології Котляревського, почерпнуте, безперечно, шляхом безпосереднього, живого спілкування поета з народом. Особливо цінні (вони, натурально, кількісно абсолютно переважають в поемі) ті фразеологічні засоби, що належать до бурлескного жанру. Так, значна частина гумористично наснажених ідіом не тільки не застаріла до нашого часу, а, навпаки, повинна бути творчо використана, як добра спадщина, сучасним письменником-гумористом і публіцистом.

Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в "Енеїді" Котляревського — 77

Y. P. Plusch

Idiomatic Expressions in Kotlyarevsky's "Aeneid"
(Contribution lo the question of popular Ukrainian
phraseology in the "Aeneid")

Summary

1. Popular phraseology, especially idiomatic expressions, play a prominent part among the linguistic means of humour, as used by Kotlyarevsky in his "Aeneid".

2. The poem is extremely rich in idioms. An incomplete calculation of idiomatic expressions has disclosed about 70 thematic groups, the majority consisting of a series of synonymic idioms (the richest in this respect is the group of "to beat" and some others).

3. The debased and substandard vocabulary is the chief medium of humouristic colouring.

4. These idioms, being mostly of a metaphoric and metonymic character, arc expressive and picturesque in the highest degree.

5. They are used in the poem as components in depicting persons and comic situations, intensifying the national colouring of the work.

6. The idiomatical expressions which we find in the "Aeneid" might be used, to a great extent, in the modern Soviet literature as an effective means of humour and satire.