История Полтавы

Носов, Сергей Васильевич

• 

Подробности

Просмотров: 53722

Носов, Сергій Васильович (нар. 25.09.1861 р. – після 1921 р., м. Полтава). Інженер-архітектор.

1882–1887 рр. – навчався у Петербурзькому Будівельному училищі, одержав звання цивільного інженера.

1889–1898 рр. – працював архітектором Полтавського губернського земства, єпархіальним архітектором.

У творчості використовував форми неоренсансу, необароко, модерну, неросійського та невізантійського стильових напрямків.

Сампсоніївська церква. Добудова дзвіниці.

Творчий доробок у Полтаві – будинок Дворянського та Селянського банку (вул. Соборності, № 39, 1906–1909 рр., у співавторстві); будівля Російського банку для зовнішньої торгівлі (вул. Соборності, № 17, 1912 р., у співавторстві); дзвіниця Сампсоніївської церкви (вул. Шведська Могила, 1909 р.); будинок першого музею історії Полтавської битви (зараз знесений, вул. Шведська Могила, № 32, 1909 р.); добудова нартексу до західного фасаду Успенського собору (Соборний майдан, 1899–1902 рр.).

Перший музей історії Полтавської битви (зараз знесений)

Успенський собор. Добудова нартексу.

Джередо:

Бєлявська О. Ю. Носов, Сергій Васильович // Архітектори і місто [текст]: [монографія] / Карюк М. В., Бєлявська О. Ю., Дмитренко А. Ю., Негай Г. А.; уклад. та ред. Бєлявська О. Ю.; Полтавська організація Національної спілки архітекторів України – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2018. – 187 с.: іл. Стор. 150.

Фотография: Празднование 200-летия Полтавской Победы в Полтаве. Издание редакции "Полтавского голоса". Полтава. Типография "Полтавского голоса" (бр. Иваненко). 1910

 

Носов, Сергій Васильович (25.09.1861 – після 1921, м. Полтава) – інж.-архітектор.

Вчився у С.-Петербурзькому будівельному училищі (1882–1887). Як цивільний інженер служив на будівництві залізниці Ромни–Кременчук (1887–1889) і відтоді мешкав у Полтаві. Працював архітектором губ. земської управи (1889–1898), єпархіальним архітектором. Авт. комплексу с.-г. училища і жіночої гімназії в Лубнах, кам’яниці О. Милорадовича в Хорольському пов., лікарняних корпусів у Золотоноші, дерев’яної церкви і дзвіниці у с. Загребелля Лохвицького пов., розширення і добудови до західного чола Успенського храму в Полтаві (1899–1902), собору Різдва Богородиці в Козельщині (1900–1906), Миколаївської церкви в с. Пустовійтівка (1900–1906), Селянського банку в неоросійському стилі (1906–1909, співавт. арх. О. Кобелєв, нині адм. будинок), будинку музею Полтавської битви (1909) у Полтаві. Усі споруди позначені історичними ремінісценціями, еклектичністю.

Літ.: П. Ф. Л. Летописная заметка о Полтавском кафедральном Успенском соборе, относящая к 1899–1902 годам // ПЕВ.ЧН. – 1903. – № 4. – С. 202; Ігнаткін І.О., Вайнгорт Л.С. Полтава: Іст.-архітектурний нарис. – К., 1966. – С. 52; Пам’ятники і архітектура Полтави. – К., 1974. – Репр. 73; Жук, Сердюк, 2007. – С. 9;

В. М. Ханко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

 

Носов, Сергій Васильович (25.09.1861- ?) - архітектор. В 1882 - 1887 pp. навчався в Петербурзькому Будівельному училищі і одержав звання цивільного інженера і чин X класу.

Отримав призначення і два роки після чого служив при будівництві залізничної ділянки Ромни - Кременчук. З 1889 р. працював архітектором Полтавського губернського земства, використовуючи форми неоренесансу, необароко, неоросійського і неовізантійського стильових напрямків, модерну..

За проектами Н. в 1889 - 1892 рр. споруджені:

Стайні для державного кінного заводу в Полтаві,

Професійне училище пам'яті М. Гоголя у Миргороді,

Водяний турбінний млин і сукновальня з поршневими колесами у Миргороді,

Комплекс сільськогосподарського училища (9 службових і 7 житлових будинків) у Лубнах,

Жіноча гімназія у Лубнах (1908 p.),

Лікарняні павільйони у Лубнах,

Мурована церква з каплицею у Лубенському Спасо-Преображенському монастирі,

Дерев'яна церква і дзвіниця в с. Спуколовка Лубенського повіту,

Панський будинок О. Милорадовича у маєтку в Хорольському повіті,

Лікарняні корпуси у Золотоноші,

Дерев'яна церква і дзвіниця в с. Загребелля Лохвицького повіту,

Міст шпренгельної системи через р. Сулу поблизу Лохвиці.

В наступні роки були споруджені:

Російський земельний банк в Полтаві (1906 - 1909 pp., співавтор О. Кобелєв),

Будинок музею Полтавської битви (1909 p.),

Собор Різдва Богородиці в с. Козельщина (1900 - 1906 pp.), Миколаївська церква в с. Пустовойтівці на Сумщині (1900 - 1906 pp.).

Джерело:

Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть: Біографічний довідник. - К.: НДІТІАМ, 1999. - 477 с. - http://alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_000.html

 

Носов, Сергей Васильевич, гражд. инж., род. 25 сентября 1861 г.; учился в Москве в частном пансионе и в реальн. уч. во Владикавказе; отсюда, по окончании курса (в l882 г.), поступил в Стр. Уч. и при выпуске в 1887 г. удостоен настоящего звания и права на чин X класса. С того же года принимал участие в постройке Ромны-Кременчугского участка Х.-Никол. ж. д., а в 1888 г. причислился к Т. Стр. Ком. М-ва Вн. Дел. Самостоятельную строительную деятельность С. В. начал с поступлением на службу в Полтавское губернское земство, где находится и в настоящее время (сь 1889 г.).

1889-92 г. Конюшни для государственного коннозаводства в г. Полтаве. — Профессиональное училище памяти И. В. Гоголя в г. Миргороде. — Сельскохозяйственное училище в г. Лубнах, состоящее из 7-ми жилых и 9-ти служебных зданий. — Каменная церковь с часовней в лубенском Спасо-Преображенском монастыре. — Барский дом камергера А. А. Милорадовича в его имении, Хорольского уезда. — Женская гимназия в г. Лубнах. — Барачные больницы в городах Золотоноше и Лубнах. — Деревянные церкви и колокольни в селах: Спуколовке, Лубенск. у.; Загребелье, Лохвицк. уезда и др. — Водяная турбинная мельница и сукновальня с пошвенными колесами в гор. Миргороде. — Мост, шпренгельной системы, через р. Сулу, близ Лохвицы.

Источник:

Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного Училища) 1842-1892. Составил по материалам, собранным Институтом гражданских инженеров и по данным, извлеченным из архивов М-ва вн. дел и источников, гражданский инженер Г. В. Барановский. / Издание Института гражданских инженеров. — С.-Петербург. Типо-литография К. Л. Пентковского, Екатерининский кан., уг. Казначейской ул., 71-6. — 1893. Стр. 249-250.