История Полтавы

Губерния

Подробности

Просмотров: 3966

Губернія (від лат. - правитель) - вища адмністративно-територіальна одиниця Російської імперії.

Вперше встановлена в 1708 указом Петра I, за яким територію всієї Московської держави було поділено на 8 Г. Дві з них - Київська і Азовська - займали частину території України. Створення Г. на українських землях було пов'язано з намаганням царського уряду організувати паралельні до гетьманської адміністрації органи влади. Очолював Г. губернатор, який поєднував адміністративні, судові і фінансові функції. З 1710 Г. поділялися на долі, а з 1719 - на провінції, а провінції на дистрикти.

За “Установленням про губернії” 1775, яке поширювалося на Україну з 1781, в кожній Г. створювалось губернське правління в склад губернатора, двох губернських радників і губернського прокурора. Російську імперію було поділено на 41 Г., які в свою чергу, складалися з повітів. Невдовзі кількість Г. зросла до 50.

Указом вір. 22.3.1764 на півдні України створювалась Новоросійська Г, яка складалась з двох провінцій - Єлисаветградської і Катеринославської та Бахмутського повіту. В 1765 на території Слобідської України було створено Слобідсько-Українську Г. (з 1835 - Харківську) з центром у м.Харкові. На поч. 80-х років 18 ст. у Лівобережній Україні і Слобожанщині запроваджено поділ на намісництва, які поділялися на Г. Внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795) на українських землях, що перейшли під владу Російської імперії в 1796 було створено Подільську і Волинську Г.

Відповідно до царського указу від 12.12.1796 “Про поділ держави на губернії” намісництва були ліквідовані. У 1796 Лівобережна Україна отримала назву Малоросійська Г., яка в 1802 була поділена на Чернігівську і Полтавську. На територіальній основі Катеринославського і Вознесенського намісництва (раніше - Г.) була знову утворена Новоросійська Г., яку в 1802 перетворено на Таврійську, Катеринославську і Миколаївську (з 1803 - Херсонська). Напротязі І пол. 19 ст. з цих Г. було утворено чотири генерал-губернаторства - Київське, Новоросійське, Малоросійське і Харківське.

В 1815 до Російської імперії було приєднано Холмщину і Підпяшшя, землі яких з 1831 знаходились у складі Сідлецької, Люблінскої і Гродненської Г. На поч. 1917 українські землі знаходилися у складі Київської, Чернігівської, Харківської, Полтавської. Катеринославської, Херсонської, Таврійської, Чорноморської, Подільської і Волинської та частково Люблінської, Сідлецької, Гродненської, Мінської, Бесарабської і Кубанської Г.

В 1921 територія України поділялася на 12 Г., згодом - на 9. В результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні у 1925 Г. було скасовано (див. також Адміністративно-територіальний устрій України).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)