История Полтавы

Чабановский, Василий Федорович

Подробности

Просмотров: 5177

Чабанівський Василь, фото 1920 року
(За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7)

Чабанівський, Василь Федорович (25.02.1887-19.08.1963) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Народився на Полтавщині. Закінчив Тифліське піхотне юнкерське училище (1912), два курси Військової академії Генерального штабу (випуск 1918, вже при більшовиках). Останнє звання у російській армії — капітан.

30.07.1918 р. прибув з Радянської Росії у розпорядження українського Генерального штабу Української Держави. З 01.10.1918 р. — старший осавул штабу 6-го Полтавського корпусу Армії Української Держави. З 15.12.1918 р —помічник начальника розвідчого відділу штабу Лівобережного фронту військ Директорії. З 25.01.1919 р. — начальник оперативного відділу штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. З 18.05.1919 р. — ота-ман-квартирмейстер штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР. З 0706.1919 р. до 30.06.1919 р. — т. в. о. начальника штабу 6-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР. З 01.08.1919 р. до 25.08.1919 р. — т. в. о. начальника штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР. 06.12.1919 р. захворів на тиф, через хворобу лишився у м. Мирополі. З 18.04.1920 р — начальник оперативного відділу Головного управління Генерального штабу УНР. З 04.05.1920 р — начальник штабу столичної комендатури у м. Вінниця. З 25.06.1920 р. — начальник оперативного відділу Головного управління Генерального штабу УНР. З 04.08.1920 р. — у розпорядженні начальника штабу Армії УНР. З 08.08.1920 р. — начальник штабу 4-ї Сірої бригади 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. З 15.09.1920 р. — начальник штабу 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР. З 05.10.1920 р. — підполковник.З 30.09.1922 р. — начальник управи навчання війська Головного управління Генерального штабу УНР.

Чабанівський Василь, фото поч. 60-х років
(За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10)

З 1928 р. служив контрактовим офіцером польської армії у 27-му піхотному полку (Ченстохова). З 1939 р. — у 81-му піхотному полку (Гродно). Останнє звання у польській армії — майор. Брав участь у Німецько-польській війні: у вересні 1939 р. очолював батальйон 2-го Гродненського полку, захищав Львів. 22.09.1939 р., перед вступом радянських військ до Львова з дозволу польського командування виїхав з міста та дістався до Варшави, де з'явився у розпорядження уряду УНР в екзилі.

У 1943 р. був одним із ініціаторів створення у складі вермахту Українського визвольного війська.

З 1945 р. — на еміграції у Німеччині, з 1950 р. — у Чикаго.

ЦДАВОУ - Ф. 1075. - Оп. 2. - Спр. 653. - С 1; Ф. 1078. - Оп. 2. - Спр. 168. - С 108-109, 124-125; Спр. 268. — С 26—27; Чабанівський В. Вступ Українських Військ до Київа 31 серпня 1919 року//За Державність. — Варшава. - 1938. - Ч. 8. - С 152-154; Науменко Ю. Моя слркба в 5-й Херсонській стрілецькій дивізії//3а Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7. — С 165—180; Вісті Комбатанта. — 1963. — Ч. 4. — С 74; Руккас А Участь українців — контрактних офіцерів польської армії у вересневій кампанії 1939 р.//Київська Старовина — Київ. — 2003. - Ч. 3. - С 90-102; Некролог//Вісті Комбатанта. - Нью-Йорк. - 1963. - № 4. - С 74.

Джерела:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 470-471

Чабанівський, Василь Федорович (рр. н. і см. невід.) - український військовий діяч, генерал-хорунжий.

В Українських збройних силах - з 1918. Учасник визвольних змагань 1917-21, старший ад'ютант штабу 6-го Полтавського корпусу, начальник оперативного відділу Запорозького корпусу Армії УНР. Згодом - начальник штабів 4-ї стрілецької бригади, 5-ї Херсонської дивізії (вересень 1920), вишкільного відділу, 1920-22 - начальник оперативного відділу Головного управління Генерального штабу.

М. Литвин, К. Науменко (Львів).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua