Моллов, Русчю/Гавриил Георгиевич

Моллов, Русчю/Гавриїл Георгійович — Моллов Русчю/Гавриил Георгиевич — (?—1925) - державний діяч, дійсний статський радник, Полтавський губернатор (1916-1917 pp.).

Юрист за спеціальністю. З 22-річного віку служив у Міністерстві юстиції, займав посади товариша прокурора окружних судів у Полтаві, Ярославлі, Москві, прокурора Полтавського окружного суду, голови Віденського окружного суду, прокурора Одеської судової палати. З 6 вересня до 23 листопада 1915 р. був начальником Департаменту державної поліції. У 1915 р. очолював міжвідомчу комісію для вироблення положення про контррозвідку. У підсумковій записці пропонував "боротьбу з шпигунством зробити відкритою, популяризувати її, надати патріотичного характеру і тоді до неї пристануть сили народні, національні". Після вступу у війну Болгарії на боці Центральних держав, Р. Моллов як болгарин за національністю був звільнений з посади і призначений губернатором до Полтави. Його слушні пропозиції щодо боротьби з шпигунами не були враховані. З розгортанням в Україні революції й громадянської війни емігрував у Болгарію, де й помер.

Источник:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.8

 

Моллов, Русчу Георгиевич. Училище правоведения 1889. Действительный статский советник. Полтавский губернатор. Во ВСЮР; 1919 прокурор судебной палаты в Одессе. Эвакуирован в Варну. В эмиграции в Болгарии. Ум. 29 нояб. 1925 в Софии. Дочь Ольга (ум. 21 янв. 1990 в Хантингтоне, США). /118; 120-163; 400; 401/

Источник:

Волков, Сергей Владимирович, д.и.н. База данных № 2: «Участники Белого движения в России»

 

Моллов Русчу Георгиевич (? — 16/29 нояб. 1925, София).

Юрист. Болгарин по происхождению. Окончил курс имп. училища Правоведения. Был прокурором Полтавского окружного суда, затем Виленского, с 1911 г. — прокурор Одесской судебной палаты. В конце 1915 г. перешел на службу по министерству внутренних дел. Полтавский губернатор. Служил во ВСЮР. В эмиграции — член Союза русских судебных деятелей в Болгарии. Умер в больнице Болгарского Красного Креста. Похоронен в Софии 30 нояб. 1925 г.

Русь. — София, 1925, 3 док., № 800.

Источник:

Незабытые могилы: Российское зарубежье: некрологи 1917—2001: В 6 т. Т. 4. Л-М / Рос. гос. б-ка; Сост. В.Н.Чуваков; Под ред. Е.В.Макаревич. — М., 2004. Стр. 623.

 

Ссылки на эту страницу


1 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
2 Из былого. Том ІІ. От Гетмана до Директории
[З минулого. Від Гетьмана до Директорії]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1923.
3 Личности - М
[Особистості - М] - пункт меню
4 Полтава в дни революции и в период смуты 1917-1922 гг.
[Полтава у дні революції та в період смути 1917-1922 рр.] - Несвицкий А. А. Дневник. 1917-1922 г.
5 Церковный историко-археологический комитет
Полтавский церковный историко-археологический комитет

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
4149 4390 0512 1235