Кириченко, Раиса Афанасьевна

Кириченко, Раїса Панасівна (14.10.1943, с. Корещина Глобинського р-ну Полтавської обл. – 09.02.2005, м. Київ) – співачка (меццо­сопрано), народна артистка УРСР (1979), Герой України (2003), благодійниця.

Нар. в селянській сім’ї. Працювала в колгоспі, потім – на Кременчуцькому автозаводі, де співала в самодіяльному хорі. Заочно закінчила середню школу. Спеціальну музичну освіту одержала тільки в 1980х (закінчила Харківський інститут мистецтв). Упродовж 1962–1986 була солісткою Полтавської, Житомирської, Херсонської, Черкаської філармоній та Черкаського народного хору. Виступала в багатьох країнах світу. З 1986 працювала з власною групою «Чураївна». Записала понад 200 пісень, кожна з яких у її виконанні ставала популярною («Мамина вишня», «Біла хата», «Козачка»). Авт. книги­сповіді «Я козачка твоя, Україно». Уфундувала Покровський храм у с. Корещина (2001). Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1986). Похов. в рідному селі.

В. М. Григор’єв

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Фото: http://www.ltava.poltava.ua/

 

Кириченко, Раїса Опанасівна (дівоче прізв. — Корж , 14.10. 1944—09.02.2005) — концертна співачка (мецо-сопрано), нар. арт. УРСР (1979). Герой України (із врученням ордена Держави; 2003), повний кавалер ордена княгині Ольги (1998, 1999, 2001).

Н. в с. Корещина (нині село Глобинського р-ну Полтав. обл.). У автобіографії вона писала, що народилася 14 листоп. 1943 в с. Землянки (нині село Глобинського р-ну Полтав. обл.). Під час навчання в серед. шк. с. Землянки була солісткою шкільного хору. Працювала на Кременчуцькому автоз-ді. Після виступу на районному огляді худож. самодіяльності стала співачкою нар. хору цього з-ду. 1962—68 — солістка Полтав., Житомир. та Херсон. філармоній, 1968—83 — Черкас. нар. хору; від 1983 — Черкас., від 1985 — Полтав. філармоній. Величезний репертуар К. складався з укр., рос. та білорус. нар. пісень і творів сучасних композиторів (О.Білаша, Ф.Філіпенка, І.Шамо, Н.Андрієвської, К.Домінчена, О.Зуєва, А.Пашкевича, П.Майбороди, І.Сльоти, В.Захарова, Є.Калмановського та ін.). Закінчила ф-т хорового диригування Харків. ін-ту мист-в ім. І.Котляревського. Записала на грамплатівки чимало пісень укр. композиторів. Чарівний голос неповторного тембру і яскравого нац. колориту та задушевність виконання принесли їй всенародну любов. «Берегиня української пісні» — так з любов’ю і шаною говорять про укр. співачку — часто гастролювала за рубежем (США, Канада, Німеччина, Болгарія, Польща, Алжир, Індія, Туніс, Малайзія, Філіппіни); 1983 отримала диплом почесної громадянки м. Балтимор (США). 1999—2001 була чл. К-ту нац. премій України ім. Т.Шевченка, викладала в Полтав. муз. уч-щі на відділі хорового співу. Творчості К. присвячені кінофільми реж. О.Бійми («Розквітає рута-м’ята», «Тополина земля», «Немеркнуча зірка — Раїса Кириченко»), телефільми «Автограф» та «Берегиня». Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1986), премії ім. Дм. Луценка «Осіннє золото».

П. в м. Київ, похована в рідному селі поруч з матір’ю.

У Полтаві їй встановлено меморіальну дошку. Започатковано Всеукр. фестиваль-конкурс «Пісенні крила Чураївни» пам’яті К. Пісні у виконанні К. щодня звучать у програмах Укр. радіо («Я козачка твоя», «Мамина вишня», «Жіноча доля» та ін.).

Тв.: Я козачка твоя, Україно: Сповідь перед тими, кого люблю і для кого співаю (літ. запис, упорядник — А.Михайленко). Полтава, 2003.

Літ.: З роду Чураєвого. «Культура і життя», 1993, 23 жовт.; Татаринова Л. «Я козачка твоя…». «Демократична Україна», 1994, 1 січ.; Косничук Е. «Благослови, Берегине». «Культура і життя», 1995, 11 жовт.; Токарєв Ю. Мадонна української пісні. «Культура і життя», 1997, 20 трав.; «Спасибі всім, хто відмолив мене у Бога…». «Урядовий кур’єр», 1998, 1 груд.; Бокий І. Раїса Кириченко Україні не потрібна? «Сільські вісті», 1999, 7 трав.; Поліщук Т. Раїса Кириченко повернулася на сцену. «День», 1999, 23 черв.; І був дощ, як оркестр. «Голос України», 2001, 24 лют.; Корж М. На віку, як на довгій ниві: Автобіографічна повість. Х., 2001; Михайленко А. Сповідь митця. «Дніпро», 2001, № 7/8; Дмитренко О. Милозвуччя оксамитового сопрано. «Демократична Україна», 2001, 30 берез.; Косиченко Л. Книга — сповідь Раїси Кириченко. «Урядовий кур’єр», 2003, 25 жовт.; Токарєв Ю. Берегиня народного співу. «Музика», 2004, № 4—5; Михайленко А. Моя ти доле чорнобрива. К., 2004; Безуглий В. «Співатиму до останку!» — обіцяла Раїса Кириченко. «Нова Доба», 2005, 15 лют.; Власюк Т. Від джерел. К., 2005; Раїса Панасівна Кириченко: [Некролог]. «Урядовий кур’єр», 2005, 11 лют.; Кудряшов Г. «Любове ніжная моя, не відлітай…»: Про незабутню Раїсу Кириченко. «Рідний край», 2005, № 2(13).

Г. П. Герасимова.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Ссылки на эту страницу


1 Батурин, Виктор Николаевич
[Батурін, Віктор Миколайович] (1937,Полтава—1993), художник, експозиционер музеев, заслуженный художник УССР
2 Кириченко Раисы улица
[Вулиця Раїси Кириченко] (бывшая Екатерининская, Розы Люксембург, Шевченковскийр-н)
3 Личности - К
[Особистості - К] - пункт меню
4 Музыканты и музыковеды
[Музиканти та музикознавці] - пункт меню
5 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
6 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]
7 Чураивна
Чураивна, камерно-инструментальный ансамбль Полтавской областной филармонии

Поддержать сайт
Карта ПриватБанка:

4149 4390 0512 1235