Гришко, Николай Николаевич

Гришко, Микола Миколайович (06.01.1901 — 03.01.1964), фундатор Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР (тепер - Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України), академік АН УРСР.

Академік Гришко... У кожній із галузей біологічної науки він зумів сказати своє слово.

Про цю непересічну постать у науці, послідовника академіка Володимира Липського, прибічника шмальгаузенівської школи, ім'я якого було ще за життя добре відоме серед ботаніків світу, маємо мало відомостей, хіба що невеличку книгу, яку написали Борис Гришко-Богменко й Олег Пилипчук.

Микола Миколайович Гришко народився 6 січня 1901 року в родині військовика у Полтаві. "Але доля склалася так, що батько служив у Владикавказі і був тоді штабс-капітаном, а ми з братами Колею і Борисом виховувалися у сім'ї дідуся по материній лінії в гарному будиночку, біля якого був гектар саду" - пише у спогадах сестра Миколи Миколайовича Анфіса.

Рід Гришків походить із козацької старшини. Великий вплив на дітей мала їхня мати. "Скільки доброго, святого внесла вона в наші душі. Вона навчила нас поважати людину-працівника. Вона навчила нас любити книжку. Так ми взяли від неї і на все життя затямили, що всі нації рівні, що перш за все треба в кожному бачити - який він, а потім уже - хто він. Вона навчила нас любити свою рідну Україну", - згадувала сестра.

Та недовго тривало щасливе дитинство. Мати захворіла на туберкульоз, якось покликала всіх дітей до своєї кімнати, перехрестила кожного (а було в родині трійко дітей) і сказала: "Будьте чесні, правдиві й щасливі. Любіть Україну". А наступного дня її не стало, було ж їй тільки тридцять, а самому Миколці - лише десять років.

Ще до вступу до кадетського корпусу у Владикавказі, де служив батько, Микола вивчився читати й писати за допомогою бабусі й дідуся, які прищепили також велику любов до рідного краю. Ріс хлопчина допитливим і кмітливим.

По закінченні навчання в кадетському корпусі 1917 року Микола вчиться у гімназії, яку наступного року і закінчує. Вступає до Сільськогосподарського інституту в Харкові, але, не маючи коштів на навчання, невдовзі змушений залишити його.

Чого тільки довелося пережити молодому Миколі Гришку в ті тяжкі буремні роки! Лише 1923 року відновив навчання вже в Полтавському сільськогосподарському інституті, який закінчив у травні 1925 року. З листопада 1925 до вересня 1929 року Микола Гришко викладає генетику, селекцію, насінництво й дослідну справу в Майнівському сільськогосподарському технікумі на Чернігівщині.

Характерна риса наукової діяльності Гришка з початку й до останніх років життя - це поєднання наукових пошуків в інтересах практики.

Молодий викладач технікуму вже 1927 року друкує свою першу наукову працю, а невдовзі публікує підручник з генетики українською мовою.

Наукова праця захоплює молодого вченого і вже 1931 року Микола Гришко очолює відділ генетики й селекції Всесоюзного науково-дослідного інституту конопель у Глухові. Вчений береться за кардинальну проблему коноплярства - виведення нових сортів конопель, придатних для механізованого збирання.

Приріст волокна на експериментальних площах конопель, виведених Гришком, сягав 30-40 відсотків і давав можливість механізувати збирання.

Його працю високо оцінили й нагородили 1936 року орденом Леніна. У тому ж році Миколі Гришку присуджено науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук без захисту дисертації. За рік він дістав звання професора.

Невтомно працює вчений і на ниві освітній. Він очолює кафедру генетики й селекції в Київському державному університеті імени Тараса Шевченка. 1933 року виходить його підручник українською мовою "Курс загальної генетики". А згодом 1938 року разом з професором Делоне він випускає книгу "Курс генетики" російською мовою. Цей підручник протягом десятиріч вважався одним з найліпших для вищих навчальних закладів. Його було перевидано в Югославії сербською мовою. Вже 1939 року Миколу Гришка обирають дійсним членом Академії наук УРСР і доручають керування Інститутом ботаніки.

У ті часи українській науці довелося пережити трагічний період, зумовлений ідеологічною боротьбою антинаукових сил, які зумів організувати Трохим Лисенко. За підтримки Сталіна 7 серпня 1948 року розпочалася та зловісна сесія ВАСГНІЛ, яка зліквідувала будь-яку можливість співіснування біології з мічурінською псевдонаукою.

Результат зібрання Академії наук УРСР від 4-6 жовтня 1948 року був підсумований у виступі на ній академіка Палладіна: "Звільнити дійсного члена Академії наук УРСР Гришка Миколу Миколайовича від виконання обов'язків голови Відділу сільськогосподарських наук".

Але було вже на той час у Миколи Миколайовича його дітище - Ботанічний сад.

Тут було організовано окремі відділи біології, екології, генетики, селекції, фізіології та біохімії. Внесок Гришка у розробку теоретичних і прикладних проблем інтродукції та акліматизації рослин величезний. Але понад усе вражає його титанічна праця над створенням експозиційних ділянок Ботанічного саду, його капітального будівництва й проведення наукових досліджень.

Зазначимо, що саме за особистої участі Миколи Миколайовича сюди було завезено понад 800 сортів троянд, бузку, різних оранжерейних рослин з Німеччини. Наслідки досліджень інтродукції та акліматизації нових для України деревних, чагарникових і декоративних квіткових рослин підсумовано фундаментальними працями Миколи Миколайовича Гришка цього періоду. І ось у травні 1964 року красень-сад було відкрито.

На жаль, академік Микола Гришко не дожив до цієї знаменної події всього лише кілька місяців. Передчасна смерть 4 січня 1964 року обірвала творчий шлях одного з найяскравіших учених ХХ століття, з наукової школи якого вийшов не один десяток відомих біологів. Він виховав понад 40 кандидатів і докторів наук. Микола Гришко залишив по собі живий пам'ятник природи.

Він чарує нас сьогодні, дивуватиме своєю неповторністю наших нащадків завтра.

Кияни й усі, хто приїздить до Києва з усього світу, милуються чудовим Ботанічним садом на схилах Дніпра-Славути.

Завжди, буваючи на Дніпрових схилах, у красені Ботанічному саду, милуючись дивовижними деревами, природою, пам'ятаймо, що творцем цього диво-саду був видатний співвітчизник Микола Миколайович Гришко.

Джерело:

http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=86497428

 

Микола Гришко - видатний генетик, селекціонер і ботанік, засновник та перший директор Центрального ботанічного саду АН УРСР. Він багато й успішно працював над одержанням нових високопродуктивних форм і сортів та увійшов в історію біології як автор багатьох праць із генетики, селекції, інтродукції та акліматизації рослин.

Саме краса квітучої Полтави, де народився та виріс Микола Миколайович, вплинула на вибір ним життєвого шляху. Тут побачив він красу рослинного світу і прилучився до його плекання. Закінчивши з відзнакою Полтавський сільськогосподарський інститут, Микола Гришко розпочав педагогічну та наукову діяльність у Маймінському сільськогосподарському технікумі на Чернігівщині. Молодий вчений був переконаний, що навчальний заклад повинен брати участь у наукових дослідженнях, тож у технікумі він заснував "навчально-дослідне поле" площею 11 га, на якому розмістив 400 ділянок. 

Різнобічні наукові інтереси Миколи Гришка були сконцентровані перш за все у галузі генетики. Він підготував і видав два підручники: "Курс загальної генетики" - перший оригінальний підручник з генетики, написаний українською мовою, та у співавторстві з Л. М. Делоне "Курс генетики", який пізніше було перевидано в Югославії сербською мовою. За майже піввікову діяльність академік Микола Гришко збагатив біологічну та сільськогосподарську науки понад 150 науковими працями. Він був першим вітчизняним вченим, який описав культурну форму північного лісостепу, зокрема зернові та овочеві культури. Діяльність ученого була відзначена багатьма державними нагородами, дипломами Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Миколу Миколайовича був дійсним членом Академії наук УРСР та директором Інституту ботаніки АН УРСР. 

У березні 1944 року Рада Народних Комісарів України прийняла постанову про відновлення будівництва й наукової роботи Ботанічного саду. Директором призначили М.Гришка. І хоча Ботанічний сад АН УРСР почали створювати раніше, зібрані колекції під час окупації Києва фашистами були повністю знищені. Тож почалися відновлювальні роботи. Микола Миколайович став автором наукової частини генерального плану Ботанічного саду, ним опрацьований принцип закладання його насаджень. За його особистої участі з-за кордону було привезено понад 800 сортів троянд, бузку та інших рослин. 

Лише кілька місяців не дожив Микола Миколайович до відкриття Ботанічного саду, організації якого віддав кращі роки свого життя, енергію, досвід, знання. Залишилися незавершеними наукові роботи, творчі плани... Та у 1991 році Центральний ботанічний сад Національної академії наук України отримав ім'я свого засновника - Миколи Миколайовича Гришка.

Джерело:

http://orthodoxy.org.ua/uk/node/4976

Фото - http://www.nbuv.gov.ua

Ссылки на эту страницу


1 Аграрная академия
[Аграрна академія]
2 Личности - Г
[Особистості - Г] - пункт меню
3 Научные работники и изобретатели
[Науковці та винахідники] - пункт меню
4 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
5 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
6 Родились в Полтаве
[Народилися у Полтаві] - пункт меню
7 Самородов, Виктор Николаевич
[Самородов, Віктор Миколайович] (р.1951), ботаник, лауреат премии им. Л. Симиренко НАН Украины
8 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919