История Полтавы

Вьюн, Галина Ивановна

Подробности

Просмотров: 387

В'юн, Галина Іванівна (з роду — Гришко) народилася 25-го жовтня 1912 р. в місті Дубному на Волині, в родині військовослужбовця, офіцера царської армії Івана Дмитровича Гришка із селян містечка Яготина тодішньої Полтавської губернії. З вибухом війни 1914 р. мати (Елисавета Данилівна Гришко, з роду Калита) повернулась до рідного Яготина, де й судилося далі жити родині аж до зруйнування там родинного гнізда під час лиха колективізації на зламі 1929-30 рр. Тому що батько, як колишній офіцер (який у роки української державности був також офіцером Української Армії), після короткого періоду «нормального» життя з родиною до 1928 р., був увесь час переслідуваний владою, Галині, як найстаршій у родині, дуже рано довелося поділити з матір'ю тягар усієї відповідальности за родину з чотирьох дітей. А з кінця 29-го року, коли під час першої ж хвилі терору («в зв'язку зі справою СВУ») заарештовано батька й брата (в той час 15-річного хлопця), вся родина опинилася в стані переслідуваних. У зв'язку з тим, що Галина перша з родини дісталася до міста, знайшовши працю в індустріяльному Харкові — на будівництві тракторного заводу, вона скоро перебрала на себе весь тягар турбот за зруйновану родину, яка незабаром також опинилася в Харкові під її опікою. У цих умовах Галині було дуже тяжко здобувати вищу освіту після закінчення середньої школи, і це вона мусила робити переважно шляхом вечірнього та заочного навчання.

Після другого арешту й засудження в 1937-му році брата, а в 1938-му році батька (якого тоді ж і знищено в невідомій тюрмі НКВД), Галина з рештками батьківської родини та зі своєю власною родиною оселилася в м. Полтаві, де працювала бухгальтером до самої війни. Тут у перші роки війни за німецької окупації вона очолила Товариство Українського Червоного Хреста Полтавщини, розгорнувши засобами цієї організації велику національно-патріотичну та гуманістично-допомогову роботу. В цей час вона також була пов'язана з українським націоналістичним підпіллям, перебуваючи під постійною небезпекою з двох боків: з боку німецьких окупантів, і з боку совєтської агентури, що часто діяла німецькими руками. Головні моменти її діяльности цього періоду описані в її спогаді про це.

Після евакуації з Полтави влітку 1943 р., Галина коротко перебувала у Львові, де співпрацювала з Українським Центральним Комітетом у справі допомоги втікачам з підсовєтської України. Потрапивши ж до Німеччини, опинилася з усією родиною в становищі «ост-арбайтерів», працюючи на фабриці в Тюрінгії. Після закінчення війни дісталася до Мюнхену, де відразу ж включилася в організацію та переведення акцій Українського Червоного Хреста (пізніше — Української Санітарно-Харитативної Служби). З переїздом же до США вкінці 49-го року, працюючи довгий час на фабриці в Чікаґо, де оселилась на постійне життя, вона займалася активною українською громадсько-політичною діяльністю, переважно в рамках Демократичного Об'єднання Бувших Репресованих Українців з-під Совєтів (ДОБРУС). Щойно в останні роки свого життя, бувши тяжко хворою на сердечну недугу, мусила на довгий час відійти від чолової громадської роботи, віддаючи однак багато часу, енергії й коштів на рядову допомогу в роботі тих українських громадсько-політичних організацій, до яких належала. Та за рік до своєї передчасної смерти таки взялася знову за чолову працю, організувавши й очоливши новий відділ Союзу Українського Жіноцтва, складений з неохоплених перед тим цією організацією жінок, переважно з підсовєтської еміграції. Як голова цього відділу, в розпалі діяльности та започаткованих до здійснення широких плянів активізації жіноцтва цієї категорії в США, вона несподівано померла 27-го грудня 1972 р.

Джерело:

Галина В'юн. Під знаком Червоного Хреста в Полтаві 1941-42 рр. Спогад-звіт для історії. – Новий Ульм. Видавництво "Українські вісті". 1973.