История Полтавы

Щитинский, Владимир Андреевич

Подробности

Просмотров: 32268

Щитинський, Володимир Андрійович (? – після 1927) – священнослужитель.

Закінчив Полтавську духовну семінарію. Працював учителем народного училища у с. Сомівка Костянтиноградського пов. 01.12.1891 рукопокладений у диякона, 06.12.1891 – у священика Покровської церкви с. Руновщина Костянтиноградського пов., затверджений законовчителем місцевого народного училища. 22.02.1895 переміщений до Миколаївського храму м-ка Кишенька Кобеляцького пов. із призначенням на посаду законовчителя місцевої церковнопарафіяльної школи та 2-го Кишеньківського народного училища. З 1892 був дійсним членом Полтавського Свято-Макаріївського братства, з 1898 – членом благочинницької ради округу. 09.12.1899 переведений до Полтавського Успенського кафедрального собору, затверджений членом будівельного комітету, що займався оновленням храму. 24.03.1900 призначений на посаду ключаря Собору, а також діловодом Полтавського відділення Палестинського місіонерського комітету і понадштатним членом Полтавської духовної консисторії (до 1910). 05.10.1908 звільнений з посади ключаря, переведений на друге священицьке місце (з 14.11.1912 – настоятель) Полтавської Троїцької церкви. Працював також законовчителем низки навчальних закладів: з 1906 – жіночої професійної школи О. П. Вахніної, з 1908 – Полтавської поч. жіночої прогімназії з професійними класами та приватної жіночої гімназії М. П. Павелко, з 1909 – Маріїнської жіночої гімназії, з 1915 – чоловічої та жіночої церковнопарафіяльних шкіл при Троїцькому храмі. У 1912 обраний скарбником Братства законовчителів м. Полтава та Полтавської єпархії в пам’ять протоієрея Іоанна Сергієва (Кронштадтського). 13.08.1914 призначений гол. нововідкритого повітового комітету, що піклувався про хворих та поранених воїнів. З 1915 був членом ревізійного комітету Полтавської емеритальної каси. У 1920-х дотримувався староцерковної орієнтації. Протоієрей.

Нагороджений набедреником (1897), скуфією (1899), камилавкою (1902), наперсним хрестом (1905), архіпастирською подякою з поданням Божого благословення та із занесенням її до формулярного списку (1908), золотим із ланцюжком годинником із зображенням державного герба з Кабінету Його Імператорської Величності за «особое участие в приготовлении к 200-летию Полтавской битвы» (1909), орденом св. Анни 3 ст. (1910).

Літ.: ПЕВ.ЧО. – 1891. – № 19. – С. 699; 1891. – № 24. – С. 856, 858; 1895. – № 6-7. – С. 237; 1897. – № 5. – С. 95; 1900. – № 1. – С. 6; № 3. – С. 34; № 11. – С. 174 – 175; 1902. – № 16. – С. 388; 1905. – № 16. – С. 317; 1908. – № 30. – С. 595; 1909. – № 1. – С. 5; № 36. – С. 966; 1910. – № 15. – С. 971; 1912. – № 34. – С. 2264; 1914. – № 34. – С. 1838; 1916. – № 2. – С. 113.

Ю. М. Гужва

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua