Зарецкий, Иван Антонович

Highslide JS
Мал. Є. Путрі

Зарецький, Іван Антонович (1857, м-ко Лютенька Гадяцького пов. Полтавської губ., тепер с. Гадяцького р-ну Полтавської обл. – 1936, ст. Кувандик Оренбурзької обл., Росія) – археолог, етнограф, музейник, організатор керамічного виробництва.

Отримав домашню освіту у заможній козацькій родині. З 1878 працював настроювачем фортепіано і фотографом у м. Полтава. На поч. 1880-х зацікавився вивченням місцевих старожитностей, проводив розкопки на приватних землях. У 1891–1893 працював пом. зав. Природничо-історичного музею Полтавського губ. земства (ПГЗ), доклав чимало зусиль до фундування збірок закладу, 1894–1897 очолив зразкову гончарну майстерню ПГЗ в Опішні. У 1898–1902 – службовець Управи ПГЗ, колектор Музею ім. імператора Олександра ІІ у С.-Петербурзі, для якого зібрав взірцеві колекції з гончарства, килимарства, художньої народної вишивки Лівобережжя. Підготував кращий етнографічний розділ по Полтавщині до виставки ХІІ Археологічного з’їзду в Харкові. Був одним із фундаторів Природничо-історичного музею (у 1906–1912 – заст. зав.) Полтавського губ. земства та Єпархіального давньосховища в Полтаві. У 1912–1915 – службовець Управи Воронезького губ. земства, який опікувався питаннями розвитку народних промислів. 1915 переїхав до Оренбурга, де брав участь у заснуванні місцевого музею. В останні роки життя очолював відділ археології Оренбурзького музею. Помер на розкопках курганів біля ст. Кувандик Оренбурзької залізниці, де й похов.

Один із перших дослідників поховального обряду племен скіфського часу Поворскля, комплексу Малоперещепинського «скарбу» 7 ст. н. е., золотоординського некрополя в ур. Мечеть поблизу с. Кишенька в гирлі Ворскли. Авт. і на сьогодні взірцевої праці про розвиток гончарства на Полтавщині (1912), двох десятків наукових досліджень з археології, етнографії, природознавства Лівобережної України, Воронежчини та Західного Казахстану.

Приділяв увагу вивченню гончарських звичаїв і вірувань, народній орнаментиці, збирав матеріали про декор дерев’яних церков, церковні хрести, іконостаси Полтавщини, церковні старожитності для Єпархіального давньосховища, був членом Полтавського церковно-археологічного комітету.

Почесний громадянин Полтави (1902).

Пр.: Записка о древностях Харьковской губ. Богодуховского уезда слободы Лихачёвки // Харьковский сб. – Харьков, 1888. – Вып. 2. – С. 229-248; Гончарний промысел в Полтавской губернии. – Полтава: Изд. Полт. губ. земства, 1894. – ІІ, 126, ХХІІІ, VI, II с.; Результаты пробной раскопки в урочище Мечеть Кобелякского уезда // Тр. ПУАК. – Полтава, 1912. – Вып. 9. – С. 111-119; Клад, найденный при с. Малая Перещепина Константиноградского уезда Полтавской губ. // Тр. ПУАК. – Полтава, 1912. – Вып. 9. – С. 181-207, а також окр. брош.: Полтава, 1912. – 28 с.

Укл. альбомів та авт. іл.: Мотивы малороссийского орнамента гончарного производства / Сост. Зайкевич А. Е., [авт. ил. Зарецкий И. А.]. – СПб.: Изд. ПГЗ, 1883. – ХХІ табл.; Украинское народное творчество: Сер. VI. Гончарные изделия. – Вып. 1-й: Типы украинской гончарной посуды. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1913. – ХХ табл.,4 с.; Сер. ІI. Ковры. – Вып. 1-й. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1913. – 28 с., 46 рис.; Сер. ІІI. Рукодельные работы. – Вып. І-й: Рушники, шитые цветной бумагой. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1912. – 28 с., 64 рис.; Сер. ІІI. Рукодельные работы. – Вып. ІІ-й: Рушники, вышитые цветными нитками. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1913. – 28 с., 64 рис.; Сер. ІІI. Женское рукоделие. – Вып. ІІІ-й: Хусточки, шитые цветной бумагой. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1913. – 28 с.; Сер. IV. Древоделие. – Вып. 1-й: Резные пряничные и кафельные формы и проч. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1912. – 28 с., 138 рис.; Сер. IV. Резьба по дереву. – Вып. 2-й: Предметы домашнего и хозяйственного обихода. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1912. – 28 с.

Літ.: Павловский, 1912. – С. 234; ЕУ, Т. 2, 1993. – С. 755; Мезенцева Галина. Дослідники археології України: Енц. слов.-довід. – Чернігів: Сіверянська думка, 1997. – С. 114.

О. Б. Супруненко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

 

Іван Зарецький – фундатор Краєзнавчого музею

Іван Антонович Зарецький залишив пам’ять по собі як видатний краєзнавець, археолог і етнограф. Не випадково згадували це ім’я і в час 100-літнього ювілею Полтавського краєзнавчого музею (1991-1993), бо він був одним із його фундаторів. Більше 35 років прожив він у Полтаві, зробивши значний творчий внесок у культурний поступ міста.

Іван Зарецький народився у серпні 1857 року в селі Лютеньці Гадяцького повіту. Як свідчив М. І. Гавриленко, він не закінчив навіть початкової школи, але самоосвітою досяг широких і ґрунтовних знань, особливо в галузі природознавства. Життя "непатентованого вченого", авторитет якого, одначе, був високий, проходило в складних умовах. Це був справжній самородок. Той же Микола Гавриленко писав в одній неопублікованій статті, що Зарецький "довгий час здобував собі хліб настройкою роялів". Тобто розумівся ще й на музиці.

Любов до старожитностей Іван Антонович успадкував від батька, про якого, на жаль, відомостей немає. Вже наприкінці 80-х років він стає членом Московського товариства любителів природознавства, антропології і етнографії і членом Московського археологічного товариства. Тоді ж його запрошують на службу в Полтавське губернське земство, де він прилучається до формування колекцій краєзнавчого музею. Як колектор Іван Антонович брав участь у геологічній експедиції професора Гурова, що досліджувала Полтавщину, а також і в експедиції Докучаєва, де він зазнайомився з Володимиром Вернадським, з яким від тих пір підтримував дружній зв’язок. Стараннями Зарецького була придбана орнітологічна колекція генерала Шульговського, перевезено з Лубен відому музейну збірку Катерини Скаржинської.

З 1893 року Іван Зарецький досліджував гончарні промисли Полтавщини, і наступного року губернське земство опублікувало на цю тему 126-сторінкову працю. А в 1901 році за дорученням губернської управи Іван Антонович підготував колекцію кустарних виробів для Всеросійської виставки в Петербурзі і був її куратором. Також і на 2-й Всеросійській виставці в Петербурзі він завідував Полтавським відділом. На знак вдячності за це його було обрано почесним громадянином Полтави. Шануючи знання і досвід Зарецького, Петербурзький етнографічний музей обрав його своїм членом-кореспондентом.

Зацікавлення археологією Зарецький виявив ще наприкінці 70-х років. Він перший розпочав досліджувати археологічні об’єкти на Полтавщині, зокрема в Середньому та Нижньому Поворсклі. В 1889 — 91 роках досліджував пізньосередньовічні підземелля міста Полтави. Остання праця його на Полтавщині — розкопки в урочищі Мечеть на Кобеляччині. Він опублікував наслідки цих розкопок, надрукував також опис Мало-Перещепинського скарбу, відкритого в 1906 році. Комісія, яка оглядала цю знахідку, була здивована тим, що Зарецький одразу прочитав і переклав латинський напис, вибитий на блюді, котре дістало назву "патерна".

Дослідник Зарецький опублікував 13 наукових праць, які одержали високу оцінку, а робота "Дослідження гончарного промислу Полтавської губернії" з малюнками, що є тепер бібліографічним раритетом, не втратила свого значення й сьогодні. Свої статті Іван Антонович друкував у журналі "Хуторянин" (1898), газеті "Полтавский вестник" (1905), "Трудах Полтавской архивной комиссии" (1912). Блискучу рецензію на сторінках "Киевской старины" і 8-го археологічного з’їзду одержала праця "Про значення української літератури для народу і про українську мову".

У 1903 році Іван Антонович організував у Полтаві концерт лірників і бандуристів, в якому взяли участь близько 20 жебраків-лебіїв і був присутній М. Лисенко.

У 1912 році Зарецький виїхав з Полтави у Воронеж, а звідти в 1915 році перебрався в Оренбург, де й дожив віку. Спершу він працював спеціалістом кустарних промислів краю, потім деякий час завідував фаянсовим заводом, а з 1928 став співробітником Оренбурзького музею. Роком раніше він за умовою з Товариством вивчення Казахстану розкопав і Описав 20 курганів пізніх кочівників. Працюючи в музеї, Іван Антонович продовжував займатись археологічними розкопками, етнографією, проводив геологічні пошуки. Разом із сином Федором він відкрив поклади вогнетривкої глини і каоліну. В 1935 році його обрано членом-кореспондентом Інституту матеріальної культури.

Помер Іван Зарецький під час археологічних розкопок в Саракташському районі і похований на станції Кувандик Оренбурзької залізниці.

Праці Зарецького не втратили свого значення й нині. Про них йдеться в книзі Ковпаненка "Племена скіфського часу на Ворсклі" (1967). Археологічні збірки вченого "відкрили" так звану Бондарихинську культуру, яка засвідчила міграцію населення з Правобережжя в Поворскля в кінці VIII століття до н.е.

Лихі обставини змусили Зарецького покинути рідний край. У листі до М. Гавриленка від 8.02.1928 року він писав, що завжди і всюди залишається полтавцем і ні на хвилину не забуває "своєї любої Полтави і Полтавщини" і що "хотів би повернутись" назад. Йому здається, що ось-ось він знову повернеться в Полтаву...

Архів Івана Антоновича Зарецького в 1993 році перевезено з Оренбурга до Полтави, в краєзнавчий музей.

Джерело:

Петро Ротач, "Колоски з літературної ниви” (http://www.pollitra.pi.net.ua)

 

Зарецкий, Иван Антонович. Родился в 1857 году в м. Лютенке Гадячского уезда Полтавской губернии, воспитание получил домашнее. С 1882 г. по 1893 г. служил в Полтавском женском Институт настройщиком фортепиано. Получив от отца любовь к древностям, как любитель занимался собиранием древностей и нумизматики. С 1887 года, состоя членом Московского общества любителей естествознания, антропологии и этнографии и членом Московского археологического общества, производил раскопки курганов в Полтавской и Харьковской губ.; в курганах Харьковской губ. были найдены особенно ценные колчаны с золотыми украшениями, хранящееся в Московском историческом музее. С открытием в Полтаве земством естественно-исторического музея в 1889 г. работал в нем. В 1893 году по поручению Полтавской губернской земской управы исследовал гончарный промысел в Полтавской губ. В 1894 году Полтавская губ. управа поручила построить и оборудовать первую в губернии учебную гончарную мастерскую и заведывание ею. В 1898 году по поручению Курской губ. земской управы исследовал гончарный промысел в двух уездах Курской губ. До 1901 года выполнял разные работы по упорядочению естественно-исторической коллекции музея и поручения Губернской управы по мероприятиям земства в кустарных промыслах. В 1901 году подготовлял кустарные изделия для всероссийской кустарной выставки в Петербурге и был командирован губернской управой на эту выставку представителем от Полтавского губернского земства для устройства и заведывания Полтавским отделом на выставке. Его особые труды по устройству этой выставки, по Высочайшему соизволению Государя Императора, в 1902 году награжден званием почетного гражданина. С 1902 г по 1906 г. служил коллектором этнографического отдела музея Императора Александра III в Петербурге. В 1907 году командирован был в м. Опошню для приготовления образцов облицовочных плиток для нового здания управы. В том же году был командирован управой в Петербург для заведывания Полтавским отделом на всероссийской кустарной выставке. В 1909 г. был командирован губ. управой для собирания детских народных игрушек для выставки игрушек в Москве. С 1910 г. по настоящее время (1912 г.) служит препаратором в земском музее.

Его труды: в 1883 году была написана "Заметка о древностях Харьковской губ." с рисунками, напечатанная в Харьковском сборнике. (Заметка была отмечена в "Киевской Старине" проф. Багалеем весьма лестного отзыва). В том же году был сделан альбом акварельных рисунков древностей Харьковской губ., приобретенный Е. И. В. Вел. Кн. Сергеем Александровичем и переданный им в Москов. Историч. Музей. (Об этом альбоме на VIII Археологическом съезде в Москве была выражена похвала, напечатанная в трудах этого съезда). В 1893 году составлен "Список зверей, птиц и рыб, встречающихся в Полтавской губ.", изданный Полтавским статистическим комитетом. В 1894 г. написано "исследование гончарного промысла в Полтавской губ. с рисунками", издано Полтавским губ. земством. В 1897 г. была напечатана в "Полтавск. Губернских Ведомостях" (№№ 45 и 46) статья "По поводу доклада ревизионной комиссии губ. земскому собранию" (в этой статье в популярной форме было изложено состояние керамической техники вообще, керамических знаний в России и среди кустарей Полтавской губ. и трудностей воздействия на улучшение этого промысла). В 1898 г. напечатано в докладах Суджанского уездного земства Курской губ. "Исследование гончарного промысла в двух уездах" этой губ. В том же году в журнале "Хуторянин" (№ 58) была напечатана статья: "Среди кустарей" (в ней говорилось о нуждах кустарей-кожевников, овчинников Роменского у. и об отрицат. воздействии земской учебной кожевен. мастерской в м. Смелом ). В 1905 г. в газете "Полтавский Вестник" (№ 688) была напечатана заметка по поводу статьи "Голос из деревни" (о значений малорусск. литературы для народа и о малорусск. языке). В 1906 г. в газ. Полтав. Вестн. (в двух №№) статья: "Музей Скаржинской", пожертвованный ею Полтавск. губ. земству (о составе и характере коллекции музея и библиотеки). В 1912 году "Пробная раскопка в уроч. Мечет, Кобелякского у." Труды Полт. Арх. Комиссии, вып. 9.

Источник:

И. Ф. Павловский. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912. Стр. 234-236

  

Ссылки на эту страницу


1 Вайнгортовские чтения - 2003
[Вайнгортівські читання] - материалы второй научной конференции "Вайнгортовские чтения"
2 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
3 Зарецкий, Иван Антонович
[Зарецький, Іван Антонович] - пункт меню
4 Иванова гора
Иванова гора
5 Институт благородных девиц
Институт благородных девиц
6 Историки, краеведы и археологи
[Історики, краєзнавці та археологи] - пункт меню
7 Краеведческий музей
Краеведческий музей
8 Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века
[Короткий біографічний словник вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття] - И. Ф. Павловский // Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912
9 Литература о памятниках древнейшего прошлого Полтавы
[Література про пам'ятки найдавнішого минулого Полтави] - Титков Александр Владимирович, Маликова Лариса Рудольфовна
10 Личности - З
[Особистості - З] - пункт меню
11 Мартинович. Воспоминания А. Сластьона
[Мартинович. Спогади О. Сластьона] // Кооперативное издательство "Рух". Харьков, 1931
12 Музей Е. Н. Скаржинской
Музей Е. Н. Скаржинской
13 Общественные деятели
[Громадські діячі] - пункт меню
14 Подземелья Полтавы
Подземелья Полтавы
15 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
16 Полтавская губернская ученая архивная комиссия
Полтавская губернская ученая архивная комиссия
17 Почетные граждане
[Почесні громадяни] - пункт меню
18 Труды Полтавской ученой архивной комиссии
Труды Полтавской ученой архивной комиссии. Полтава, 1905—1917
19 Указатель книг и статей по названиям
[Покажчик за назвами] - пункт меню
20 Фольклористическая деятельность Павла Гнедича
[Фольклористична діяльність Павла Гнідича] Фольклористическая деятельность Павла Гнедича // Пятаченко С. В. - Сумы: "Издательство "МакДен", 2004
21 Этнографы и фольклористы
[Етнографи і фольклористи] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919