История Полтавы

Вегелин, Александр Иванович

Подробности

Просмотров: 26237

Вегелин, Александр Иванович (1801 - 1860). Поручик, командир 3 роты Литовского пионерного батальона.

Из дворян Волынской губернии. Отец — доктор медицины Иоганн-Кристоф Вегелин; за матерью до 600 душ. Воспитывался в 1 кадетском корпусе, выпущен прапорщиком в 7 пионерный батальон — 26.7.1818, подпоручик — 1.2.1820, поручик — 25.3.1822, переведен в Литовский пионерный батальон — 30.6.1823.

Член тайного Общества военных друзей, организатор выступления Литовского пионерного батальона.

Арестован 26.12.1825 и находился в Белостоке. Военным судом лишен дворянства, чинов и приговорен к смертной казни, по высочайшей конфирмации 15.4.1827 сослан на 10 лет в каторжную работу с оставлением затем в Сибири на поселении.

Отправлен из Тобольска по этапу с партией каторжников — 23.6.1827, доставлен в Читинский острог — 15.2.1828, прибыл в Петровский завод в сентябре 1830. По указу 8.11.1832 обращен на поселение в слободу Сретенскую Нерчинского заводского округа Иркутской губернии, высочайше разрешено поступить на службу в Отдельный кавказский корпус — 10.1.1837, определен рядовым в Кабардинский егерский полк — 18.8.1837, произведен за отличие в унтер-офицеры — 18.8.1838, юнкер — 6.12.1839, прапорщик — 22.7.1842, уволен в отставку по состоянию здоровья "без преимуществ" с воспрещением въезда в обе столицы и учреждением полицейского надзора по месту жительства — 27.1.1843. Жил в Полтаве, затем у родственников в г. Новой Праге Херсонской губернии и, наконец, в Одессе, где заведовал минеральными водами. Умер в Одессе.

Брат — Эмилий, штабс-капитан л.-гв. Конно-егерского полка, адъютант гр. Ланжерона; сестры Мария (в замужестве Козенс), Софья (в замужестве Засс), начальница Полтавского института благородных девиц, и Юлия (в замужестве Граве).

ГАРФ, ф. 48, оп. 1, д. 244; ф. 109, 1 эксп., 1827 г., д. 139, ч. 5; ЦГВИА, ф. 801, оп. 70, 1827 г., д. 45, ч. 1-3.

Источник:

Использованы материалы с сайта Анны Самаль "Виртуальная энциклопедия декабристов" - http://decemb.hobby.ru/

Головачев П. М. Декабристы : 86 портретов, вид Петровского завода и 2 бытовых рисунка того времени / пояснит. текст П. М. Головачева ; вступ. ст. В. А. Мякотина. - М., 1906. - XX, 294, III с., 89 л. ил. - http://elib.shpl.ru

Вегелін, Олександр Іванович (1801–1859, за ін. даними, 1860) – декабрист, військовик.

Походив з волин. шляхти. Син д-ра медицини Йогана-Кристофера Вегеліна та його дружини Фридеріки-Августи, дочки графа Гаральда-Густава Iгельстрома. Вихований у 1-му кадетському корпусі (Санкт-Петербург). Від 1818 – прапорщик 7-го піонерного батальйону, від 1820 – підпоручик, від 1822 – поручик. Від 1823 – у Литов. піонерному батальйоні, командир 3-ї роти.

Чл. таємного Т-ва військ. друзів (1825). Разом із командиром 1-ї роти К.Iгельстромом 5 січ. 1826 (24 груд. 1825) загітував свій батальйон у м-ку Брянськ Більського пов. Білостоцької обл. (нині м. Браньськ, Польща) відмовитися присягати імп. Миколі I. 7 січ. 1826 (26 груд. 1825) заарештований. Білостоцькою комісією засуджений до страти, яку, на пропозицію вел. кн. Костянтина Павловича, конфірмацією 27 (15) квіт. 1827 було замінено на каторгу (її термін цар первісно встановив 10-літнім) із подальшим перебуванням у Сибіру.

Не мав права листуватися з рідними, тому за нього із Читинського острогу (нині м. Чита, РФ) та Петровського заводу (нині м. Петровськ-Забайкальський Читинської обл., РФ) кореспондували дружини засланих декабристів – М.Волконська, О.Єнтальцева, Є.Наришкіна. 1833 поселений у слободі Сретенській Iркутської губ. (нині м. Сретенськ Читинської обл., РФ). Навчав місц. дітей грамоті й арифметиці. Займався с. госп-вом.

1837 переведений рядовим до Кавказ. корпусу; з 1838 – унтер-офіцер, 1839 – юнкер, 1842 – прапорщик. 1843 вийшов у відставку підпоручиком (під нагляд поліції, з забороною в’їзду до С.-Петербурга та Москви). Мешкав у Полтаві, Новій Празі та Одесі. 1859 подорожував за кордоном. Передав Одес. публічній б-ці щоденник ген.-фельдмаршала Б.-К. Мініха.

П. у м. Одеса.

Літ.: К истории декабристов: Письма жен декабристов о А.И.Вегелине. «Огни», 1916, кн. 1; Сиверс А.А. Письма А.И.Вегелина из ссылки. «Былое», 1925, № 5; Букчин С.В. К мечам рванулись наши руки. Минск, 1978.

П.Г. Усенко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Портрет прислал Владимир Леонидович Чернышев, доцент НТУ "ХПИ", г. Харьков (http://hronos.km.ru)