История Полтавы

Зуев, Василий Федорович

Подробности

Просмотров: 20188

Зуєв, Василь Федорович (12.(01). 01.1752–18.(07).01.1794) – російський учений–натураліст та мандрівник. Акад. Петерб. АН (1787).

Н. в м. Санкт–Петербург у родині солдата лейб–гвардії Семеновського полку. Навчався в Петерб. академічній г–зії та академічному ун–ті. 1774 відряджений за кордон, де в наук. установах Лейдена (Нідерланди) та Страсбурга (нині місто у Франції) вивчав природничу історію, фізику, хімію, метафізику тощо. Повернувшись до Росії (1779), захистив дисертацію з зоології і був затверджений ад’юнктом Петерб. АН. Ще будучи студентом брав участь в експедиції П.–С.Палласа. Чимало матеріалу, представленого в записках останнього, належить саме З. 1781–82 Петерб. АН доручила йому дослідження Пд. України, що відійшла до Російської імперії за Кючук–Кайнарджійським мирним договором 1774. Результатом подорожі стала праця «Путешественные записки Василия Зуева от Санкт–Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 годах» (СПб., 1787; нім. перекл.: Дрезден, 1789). Дослідження містить відомості про природу, госп–во, повсякденне життя нас., його побут, звичаї, вірування тощо. З. уперше дає зовн. опис кургану Чортомлик, подає інформацію про залізні руди Криворіжжя, солоні озера між Полтавою і Кременчуком, дніпрові пороги, важливі нотатки про циган, духоборів і передусім українців Харківщини. Так, він зазначає, що тутешній люд зовсім не схожий на росіян: і одяг, і звичаї все в нього інше. Особливо З. здивували оселі українців: розлогі, дуже чисті в середині, майже всі дерев’яні, вимазані зовні глиною і вибілені. Земля на Харківщині, пише він, дуже родюча – «куди не підеш, скрізь поверхня землі вкрита здебільшого збіжжям, а далі баштани або фруктові садки». Проте українці, зазначає З., маючи вдосталь земних плодів, не знають розкошів, не гоняться за грішми і наживою, а продають лише надлишок своїх с.–г. продуктів на численних ярмарках, котрі влаштовувалися в Сумах, Харкові та ін. укр. містах. На ці ярмарки з’їжджалися купці з усієї Рос. імперії, а також з Польщі, нім. д–в, Молдови, Греції. З Херсона З. у грудні 1781 виїхав на рос. фрегаті до Стамбула. Пробувши там 40 днів, він суходолом через Болгарію, Валахію (див. Волощина), Молдову та Бессарабію повернувся у Херсон. Звідси направився до Криму, де пробув тільки 3 місяці, бо в Криму почалися міжусобиці між крим. ханами Шагін–Гіреєм та Багадир–Гіреєм II. Цю подорож З. описав у статті «Выписки из путешественных записок Василия Зуева, касающихся полуострова Крыма». Зібрані матеріали, а також карту берега Чорного м. від Ізмаїла до Стамбула і морську карту Дніпровського лиману із зазначенням глибини З. надіслав Петерб. АН. Цікаві листи З., в яких він згадує наших земляків – харків’ян – видатного механіка–будівника складних приладів та машин Захаржевського та Бобріна, майстра–самоука, який винайшов жниварку. З. – автор підручника для нар. уч–щ з природничої історії (1786) та перекладів праць Ж.–Л.Бюффона та П.–С.Палласа.

Тв.: О бывших промыслах запорожских казаков, а наипаче о рыбном. В кн.: Собрание сочинений, выбранных из месяцесловов за разные годы, ч. IV. СПб., 1790.

Літ.: Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона, т. 24 (XII)а. СПб., 1894; Соловьева М.М. Академик В.Ф. Зуев. «Вестник АН СССР», 1933, № 7;Січинський В. Чужинці про Україну. Авгсбург, 1946; Фрадкин Н.С. Путешествие И.И. Лепехина, Н.Я. Озерецковского, В.Ф. Зуева. М., 1948; Станкевич Г.Л. Василь Федорович Зуєв. «Видатні вітчизняні географи, мандрівники та мореплавці», вип. 2. К., 1953; Райков Б.Е. Академик Василий Зуев, его жизнь и труды. М.–Л., 1955; Степанов Н. Этнографические исследования Василия Федоровича Зуева. «Труды Института этнографии АН СССР. Новая серия», 1956, т. 30.

П.В. Голобуцький.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Зуев, Василий Федорович (1754—1794) — академик; род. в Петербурге в семье солдата; учился в академической гимназии и академическом университете, в 1774 г. командирован за границу, в Лейдене и Страсбурге изучал, главным образом, естественную историю, но также и физику, химию, метафизику и проч.

По возвращении из-за границы, З. подвергся испытанию в Академии наук и за диссертацию "Idea metamorphoseos insectorum ad caetera animalia applicata" сделан адъюнктом Академии; в 1787 г. произведен в академики. Еще в бытность свою студентом Академического унив., З. участвовал в известной экспедиции Палласа, который посылал его для научных работ и наблюдений на Уральские горы, в Обдорск, в Березов для исследования Оби до Ледовитого океана, на Индерские горы и т. д. Во время этих поездок З. собирал разные достопримечательности и редкости, обогатившие науку в ученых описаниях Палласа. Многие страницы в путевых записках Палласа принадлежат З.

В 1781 г. академия поручила З. исследование края, не затронутого прежними экспедициями, именно вновь приобретенных тогда мест между реками Бугом и Днепром, устьем Днепра и его лимана с окрестностями. В своих "Путешественных записках от СПб. до Херсона в 1781 и 1782 г." (СПб. 1787, нем. перевод, Дрезден, 1789), Зуев описывает все достопримечательное, встретившееся ему на этом длинном пути, приводит исторические и статистические данные о различных местностях, сообщает сведения, касающиеся быта, образованности, нравов и верований жителей, напр., о духоборцах (он называет их "духоверцами"), цыганах и цыганском языке, дает наружное описание теперь уже исследованного Чертомлыцкого кургана и проч. Путешествие З. особенно богато столкновениями с административными и другими лицами, которые делали много затруднений нашим ученым путешественникам прошлого столетия. З. был человек с характером, и, в случае необходимости, умел постоять за себя.

Мемуары З., напеч. в изданиях Акад., относятся, главн. обр., к зоологии; некоторые из видов, впервые описанных З., удержали навсегда его имя (Muraena alba Zuiew, Muraena fusca Zuiew и т.п.). Русские статьи свои З. помещал преимущественно в "Новых Ежемесячных Сочинениях" ("О действии воздуха на тело человеческое", "Об огненных на воздухе явлениях", "О торфе", "О кормовых средствах" и др.), отчасти также в "Исторических Календарях". Комиссия об учреждении училищ пригласила З. к участию в ее трудах, и поручила ему со ставить для народных училищ "Начертание естественной истории" (СПб. 1786; 5 изд. 1814). По отзыву Палласа, этот труд З. превосходил все тогдашние иностранные руководства по этому предмету. З. был еще профессором естественной истории в Главном народном училище, учрежденном в 1784 г. в СПб. для образования учителей, одно время и редактором ежемесячного издания "Растущий Виноград", в 1785—1787 гг. составлявшегося учениками народного училища; участвовал в переводе "Естественной Истории" Бюффона (10 ч. СПб., 1789—1803); перевел "Описание растений Российского государства" Палласа (ч. I, СПб. 1788), а вместе с Ф. Томанским — Палласово "Путешествие по разным провинциям Российского государства" (5 т. СПб., 1773—1778).

О З. Ср. ст. Сухомлинова в "Древней и Новой России" (1879 г. № 2).

Источник:

http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/137801/Зуев