История Полтавы

Склифосовский, Николай Васильевич

• 

Подробности

Просмотров: 83285

Скліфосовський, Микола Васильович [Склифософский Николай Васильевич] (1836—1904) — російський вчений-хірург. Народився поблизу м. Дубоссари у Молдавії. Закінчив медичний факультет Московського університету (1859). Працював в Одесі, Харкові. З 1870 р. — професор хірургії Київського університету, з 1871 р. — Медико-хірургічної академії в Петербурзі, з 1880 р. — професор медичного факультету Московського університету. у 1883—1900 рр. — директор клінічного інституту вдосконалення лікарів у Петербурзі. Один з піонерів черевної хірургії, антисептики та асептики в Росії. Ініціатор і голова 1-го з'їзду російських хірургів. У 1884 р. обраний почесним членом Полтавського товариства лікарів. З 1871 р. — щоліта, а з 1900 р. постійно жив у садибі в с. Яківцях на околиці Полтави, де й помер. Був похований на церковній площі біля могили сина. У Полтаві встановлено пам'ятник М. В. Скліфосовському.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 871

 

Скліфосовський, Микола Васильович (25.03/6.04.1836, поблизу м. Дубоссари, Молдавія — 30.11/13.12.1904, с. Яківці, поблизу Полтави) — вчений-хірург, професор, громадський діяч.

Після закінчення медичного факультету Московського університету (1859 р.) працював в Одесі, Харкові, Києві, Москві, Петербурзі. З 1923 р. ім'я вченого носить Московський інститут швидкої медичної допомоги. З 1871 р. щоліта, а з 1900р. постійно жив із сім'єю в маєтку дружини у с. Яківці на околиці Полтави. Поряд з відпочинком продовжував лікарську практику: приймав хворих селян, робив операції в Полтавській земській лікарні. Брав участь в громадському житті: обирався губернським гласним, почесним членом Полтавського товариства лікарів (1884 p.), почесним мировим суддею Полтавського повіту, членом Полтавського сільськогосподарського товариства. Займався благодійницькою діяльністю: в пам'ять про померлого сина Бориса побудував на власні кошти школу для селянських дітей, а також виділив частину своєї землі під шкільний сад, де навчав дітей доглядати за деревами, вирощувати фрукти. Маєток Скліфосовських площею 600 десятин під назвою "Отрада" являв собою зразкове господарство. Представлений на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі 1894 р., він заслужив почесну назву "Полтавської Швейцарії". В 1919 р. маєток був зруйнований радянським партизанським загоном, а вдова і донька були вбиті. Господар не побачив цього страшного фіналу: за 15 років до того він помер і був похований на церковній площі біля могили сина.

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 234

 

Склифосовский, Николай Васильевич (06.04.1836—13.12.1904) — русский хирург. В 1859 г. окончил курс медицинского факультета Московского университета и принял на себя заведование хирургическим отделением одесской городской больницы. Степень доктора медицины получил в Харькове в 1863 г. за диссертацию "О кровяной околоматочной опухоли". В 1866 и 1867 гг. работал в Германии в патологоанатомическом институте профессора Вирхова и хирургической клинике профессора Лангенбека; в прусской армии работал на перевязочных пунктах и в военном лазарете. Затем во Франции у Кломарта и в клинике Нелатона и в Англии у Симпсона. По возвращении в Россию выпустил целую серию трудов, благодаря которым в начале 1870 г. был приглашен на кафедру хирургии в Киевский университет, с 1871 г. – в Петербургскую медико-хирургическую академию, с 1880 г. – профессор и декан медицинского факультета Московского университета, в 1893-1900 гг. – директор института усовершенствования врачей в Петербурге. Способствовал внедрению в русскую хирургию принципов антисептики и асептики. Один из пионеров полостной хирургии (оперативного лечения женских болезней, заболеваний желудка, печени и жёлчных путей, мочевого пузыря); разработал оригинальную операцию соединения костей при ложных суставах ("русский замок"). Развивая взгляды Н. И. Пирогова, внёс значительный вклад в развитие военно-полевой хирургии (приближение медицинской помощи к месту боя, принцип "сберегательного лечения" огнестрельных ранений, применение гипсовых повязок как средства иммобилизации при ранениях конечностей и т. д.). Соредактор журнала "Летопись хирургического общества" в Москве (с 1891). Инициатор Пироговских съездов врачей, президент 12-го Международного конгресса врачей в Москве (1897), учредитель и председатель 1-го съезда российских хирургов (1900). Его имя присвоено (1923) Московскому научно-исследовательскому институту скорой помощи.

Источник:

http://www.persons.com.ua