История Полтавы

Певный, Петр Михайлович

Подробности

Просмотров: 14010

Певний, Петро Михайлович. Купець 2-ї гільдії. У його Табурищенській майстерні (район сучасного м. Світловодська) було виготовлено надмогильний пам'ятник на могилі І. П. Котляревського і постамент для пам'ятника І. П. Котляревському. У деяких джерела П. М. Певного називають архітектором, що, вірогідно, не відповідає дійсності.

Із Звіту Полтавської міської управи про спорудження пам'ятника І. П. Котляревському у Полтаві нам відомо, що "после сношений городской управы с известными фирмами по изготовлению изделий из камня, выполнение пьедестала памятника из цельных монолитов Днепровского гранита П. М. Певный принял на себя за сравнительно скромную сумму в 8 тыс. рублей, тогда как другие фирмы назначали цену за изготовление пьедестала памятника по данному проекту в 25 тыс. рублей. Крупное интеллектуальное пожертвование для памятника народному поэту Л. В. Позена и А. И. Ширшова обусловили постановление Полтавской городской думы об обозначении имен их в деловой надписи на памятнике, при чем следует заметить, что комиссия по сооружению памятника единогласно высказалась за обозначение на памятнике наряду с именами Л. В. Позена и А. И. Ширшова и имени П. М. Певного, принимавшего деятельное участие при выработке проекта пьедестала и художественно выполнившего этот проект".

І це справедливо. Без благодійництва Л. В. Позена, О. І. Ширшова і П. М. Певного, пам'ятника І. П. Котляревському у Полтаві не було б взагалі.

Порахуйте самі. Із Звіту ми знаємо, що витрати на виготовлення і встановлення пам'ятника склали 15475 руб. Навіть якщо додати до цієї суми тільки 17000 руб., прийнятих на себе П. М. Певним, вартість зросла б до 32475 руб. А якщо додати винагороду Л. В. Позену і О. І. Ширшову, від якої вони відмовились, то виявиться, що "земляки и почитатели родного слова" виявились неспроможними за 8 років зібрати кошти на вшанування пам'яті батька "нової художественної літератури української", як сказано про І. П. Котляревського в Антології нової української літератури, виданій у 1900–02 рр. видавництвом "Вік" (з серпня 1895 р., коли почався збір коштів, і до серпня 1903 р. було зібрано 11798 крб. 67 коп.).

Врешті решт імена Леоніда Володимировича Позена і Олександра Івановича Ширшова були викарбувані у діловому написі, не були забуті і "земляки и почитатели родного слова": "Памятникъ сооруженъ въ 1903 году Полтавскою Городскою Думою на средства земляковъ и почитателей родного слова. Бюстъ и горельефы исполнилъ дѣйствит. членъ ИМПЕРАТОРСКОЙ Академіи Худож. скульпторъ Л.В.Позенъ. Пьедесталъ изготовленъ по проэкту архитектора класн. худож. 1 степ. А.И.Ширшова".

А ось чому Полтавська міська дума не втілила у життя пропозицію комісії зі спорудження пам'ятника "изменить редакцию второй половины деловой надписи, а именно: после слов "... скульптор Л. В. Позен", сделать следующее добавление: "Пьедестал, по проекту архитектора, классного художника 1-й степени, А. И. Ширшова, изготовлен из днепровского гранита и поставлен П. М. Певным", нам невідомо. Можна припустити, що це бажання самого Певного, адже саме він вів перемовини у Харкові з приводу виготовлення дошки з діловим написом "на бронзовой, темного цвета, доске, одинаковой по размеру с горельефами". А може Полтавська міська дума або не погодилась з пропозицією комісії, або погодилась запізно і на зміну напису вже не було часу.

Якою б не була причина, але факт залишається фактом: на пам'ятнику І. П. Котляревському немає імені людини, яка зробила видатний внесок у його встановлення. Більше того, невідоме навіть повне ім'я і по-батькові П. М. Певного і ким він був у житті.

Звісно, дошку з діловим написом замінити вже не можна (а чому не можна?), але заради пам'яті про Певного ми вирішивши хоча б повернути йому ім'я.

У своїх пошуках ми виходили з тієї інформації, яка нам була відома:

1. "Сооружаемый на средства Полтавского губернского земства надмогильный памятник в настоящее время изготовляется в Табурищенской мастерской г. Певного (в Александрийском у. Херсонской губ.) из гранита по модели художников-полтавцев гг. Позена и Волкова" (Киевская старина, 1896, № 3, стр. 103-106).

2. "Заказанный П. М. Певному постамент для памятника малорусскому поэту И. П. Котляревскому в большей его части уже готов и предстоящей зимой в составленном виде будет перевезен из Кременчуга, где он изготовляется, в Полтаву" (Киевская старина, 1901, № 11, стр. 83).

3. По просьбе городской управы архитектор А. И. Ширшов, составлявший проект постамента для памятника И. П. Котляревскому, отправился на днях в Кременчуг для осмотра производимых г-н Певным работ по изготовлению из гранита названного постамента. Кроме мастерской, где строится постамент, А. И. Ширшов посетил также карьер, в котором выламываются гранитные глыбы, из коих высекаются отдельные его части. Карьер находится в 15 верстах от г. Кременчуга на противоположном берегу реки Днепра; там помещается также мастерская. Работами по устройству пьедестала для памятника занимаются ежедневно до 20 специальных рабочих" (Киевская старина, 1901, № 12, стр. 176-177).

Наведена інформація вказувала на те, що потрібно розшукувати гранітний кар'єр в Олександрійському повіті Херсонської губернії.

Ми з'ясували, що поряд з сучасним містом Світловодськ існує Табурищанське родовище граніту. Зараз це Кіровоградська область, а до 1917 р. - Олександрійський повіт Херсонської губернії. До будівництва міста й Кременчуцької греблі на території міста існували поселення: Городець, Табурище, Попівка, Чорноморівка, Скобіївка, Білоконівка, Новоселки. Спорудження ГЕС і водосховища вимагало перенести на нові місця деякі населені пункти району, зокрема Новогеоргіївськ. 17 березня 1961 року селище гідробудівників Кременчукгесбуду, до складу якого ввійшло і давнє село Табурище, та перенесений із зони затоплення Новогеоргіївськ об'єднали в одне місто.

З довідника "Вся Россия" за 1900 р. ми довідались, що у "с. Скубиевка, Новогеоргиевской волости Александрийского уезда Херсонской губернии" існувала каменоломня ПЕТРА МИХАЙЛОВИЧА ПЕВНОГО, на якій працювало 25 робітників. У тому ж довіднику (за 1900 і 1902 рр.) зазначена ще каменоломня П. М. Певного у "с. Песчаное, Кохновской (в 1902 г. Потокской) волости Кременчугского уезда Полтавской губернии", на якій у 1900 р. працювало 40, а у 1902 - 60 робітників.

Встановивши повне ім'я і по-батькові Певного, ми знайшли додаткову інформацію (Третьяков А.П. Купцы города Киева. К., Сучасний письменник, 2017. С. 321):

Певный, Пётр Михайлович. Купец 2-й гильдии. Владелец строительной конторы на ул. Большой Васильковской, 28. Был единственным представителем Товарищества Бергенгейм. Контора предлагала: "Плитки пирогранитные (керамиковые) для полов и тротуаров. Паркет деревянный, массивный фабрик "Тайкуры" и Е.Д. Духовского. Цемент всех марок, алебастр; известь браиловскую и белгородскую; железо кровельное, листовое и оцинкованное; камень гранитный, толь асфальтовый; ступеньки гранитные и цементные; черепицу марсельскую; трубы гончарные; пробку - изоляцию, клеёнку разную, линолеум, ковры и дорожки. А также производит устройство полов, тротуаров и мостовых всякими материалами. Имеются в достаточном количестве опытные мастера".

Ця будівельна контора згадується також у довіднику "Вся Россия" за 1902 р. і саме на Великій Васильківській.

А ще за базою даних С. В. Волкова «Участники Белого движения в России» Петро Михайлович Певний був взятий заручником літом 1919 р. у Кременчуці.