История Полтавы

Чухрай, Алексей Иванович

• 

Подробности

Просмотров: 33896

Чухрай, Олексій Іванович — заслужений діяч мистецтв України, випускник і викладач Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка, член Національної спілки композиторів України, член попечительської ради програми "Нові імена" Українського фонду культури, композитор, автор багатьох творів інструментальної та вокально-хорової музики, керівник ансамблю народної музики "Карусель" – лауреата багатьох міжнародних фестивалів. Володар Гран-прі у номінації "Композитор" Міжнародного фестивалю "Світ музики" в Італії. Лауреат Міжнародного відкритого рейтингу популярності "Золота фортуна", лауреат літературно-мистецьких премій ім. П. Артеменка, Панаса Мирного, Д. Луценка. Чухрай О.І. – автор збірок пісень "Намисто росяне", "Сонечко любові", "Коник-стрибунець", "Золотий колосок", "Пісні", "Диво всепрощенної любові", "Сонячний зайчик", "Дзвонкова криниця".

Джерело:

http://www.obladmin.poltava.ua/ua

Фото: http://www.composersukraine.org/index.php?id=1467

 

Творець народних пісень

Живе у Полтаві класик української сучасної пісні Олексій Іванович Чухрай. Створені ним пісні мають могутню силу народних.

Народився він 1939 року в селі Нижня Ланна Карлівського району на Полтавщині. Батько його, Іван Чухрай, віртуозно грав на скрипці й був найпочеснішим гостем на весіллях та святах, дід також відомий на всю округу скрипаль.

Ще в ранньому дитинстві Олексій зачаровано поринав у дивовижний світ звуків, що оточували його. Він був мрійником і слідопитом. Завжди і в усьому намагався дійти істини, пізнати таїни природи. Господь подарував хлопцю абсолютний слух, тому грати він навчився напрочуд швидко і міг зіграти будь-яку мелодію, один раз почувши. Першим вчителем Олексія став сліпий музикант із Федорівки — Микола Коваленко. Вже в старших класах юнак створював імпровізації — замальовки майбутніх пісень.

Згодом вступив до вечірньої музичної школи у Полтаві по класу баяна й успішно її закінчив.

Однак з першого разу вступити до музичного училища Олексію не вдалося. Отож довелося служити в армії. Службу він проходив в оркестрі Полтавського артилерійського училища. Якось молодий солдат у газеті "Известия" побачив вірш А.Кронгауза "Я влюбился в некрасивую" і написав на нього музику. Так народилася перша пісня Чухрая. Він наважився послати ноти в одну з військових газет. Незабаром отримав відповідь, де було сказано, що у нього є хист, але потрібно ще багато працювати, щоб писати справжні пісні. Стандартна відписка. Багатьом початківцям вона відбиває бажання творити, але з Олексієм цього не сталося. Він дав собі слово, що обов'язково напише таку пісню, яку надрукують у газеті й виконуватимуть зі сцени.

Служба в армії підходила до завершення, а мрія вступити до музучилища не полишала Олексія. Та на заваді став диригент військового оркестру, який був членом приймальної комісії: не хотілося музкерівникові розлучатися з талановитим баяністом. Однак після того як Олексій заграв, ні в кого з решти членів комісії не піднялася рука поставити солдату нижче оцінки "відмінно". І все ж в училище його зарахували кандидатом. Може, знову втратив би Олексій Іванович дорогоцінний рік, якби його гра на випускному вечорі курсантів артилерійського училища не сподобалась секретарю обкому партії. Хлопець попросив його про допомогу, і той дав відповідне розпорядження директору музучилища. Так Олексій став навчатися і викладати у вечірній музичній школі. Він з головою поринув у роботу.

Знайомство з професійним поетом-піснярем Андрієм Пашком було знаковою для Олексія Івановича подією. Від нього молодий композитор дізнався про канони пісенного жанру і написав пісню на слова А. Пашка "Перший сніг", яку на початку 70-х років надрукувала газета "Зоря Полтавщини". Пашко опікав і захищав музиканта-початківця, познайомив із відомими поетами і композиторами, зокрема із референтом Олександра Білаша Валерієм Польовим, який на десятиріччя став наставником Чухрая, суворим критиком і другом. Олексій Іванович натхненно працює і заочно закінчує консерваторію. В його піснях "Ворскляночка", "Берізонька" фольклорно-обрядовому циклі "Дівич-вечір" вчувається неповторна мелодика народної пісні з сокровенними дівочими мріями, теплим подихом рідної землі...

В 1974 році він написав пісню "Моя Полтава" — без сумніву, вагомий здобуток композитора, яку на урочистостях з нагоди 800-ліття міста виконав Йосип Кобзон у супроводі джаз-оркестру Леона Аганезова "Время". Вона стала візиткою Полтави і на конкурсі в Москві була визнана кращою.

Понад двадцять пісень Чухрая виконала Раїса Кириченко, з якою його поєднувала дружба і творча співпраця. Такі з них, як "Дівочий сон", "Доля у нас — два крила", "Синьоокі солов'ї", "Мамина пісня", "Святий вечір", любить слухати і співає вся Україна. А "Молодичку" вважають народною.

Талант Олексія Чухрая — багатогранний. У 1974-му він створив ансамбль народної музики "Карусель" — лауреат міжнародних фольклорних фестивалів у Болгарії та Італії. За путівкою ЦК ВЛКСМ "Карусель" побувала на БАМі та об'їздила великі будови колишнього СРСР, пів-Європи аплодувало майстерності музикантів і співаків колективу.

Відомо, що вчитель славиться своїми учнями. Олексію Івановичу є ким гордитися. За роки педагогічної діяльності в Полтавському музучилищі ім. М.Лисенка він виховав понад сто баяністів. Лауреатом міжнародного конкурсу в Клінгенталі став Дмитро Шаршонь. Золотий диплом міжнародного конкурсу баяністів-акордеоністів пам'яті В.Золотарьова у Владивостоці здобув Олександр Литвиненко. Лауреатами міжнародного конкурсу "Золотий акордеон" визнано Олександра Романенка та Богдана Чубика.

Не можна не згадати перше і єдине кохання Олексія Івановича — Валентину Михайлівну, з якою він живе душа в душу більше сорока років. Дружина — перший слухач і вимогливий критик, відвідує найвідповідальніші концерти чоловіка.

Олексій Іванович не терпить кон'юнктури, свято береже традиції народного мистецтва, глибоко переживає кризу сучасної української естради, йому боляче спостерігати, як на яскраві вогні шоу-бізнесу злітаються, мов нічні метелики, пісні-одноденки. Відсутність смаку — звичне явище серед молоді. Концерти народної пісні, самодіяльних народних ансамблів збирають все менше глядачів.

Заграйте ж, маестро, на баяні, розвійте сум, щоб серцю захотілося співати! Хай частіше лунають ваші пісні, стоголосим хором звучить над Україною "Диво всепрощенної любові". Хай пісня робить нас добрішими!

Джерело:

Володимир Слєпцов - http://www.2000.net.ua