История Полтавы

Садовский, Николай Карпович

Подробности

Просмотров: 112185

Садовський, Микола Карпович (справжнє прізвище Тобілевич) (6 березня 1856 — 7 лютого 1933) — актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру; брат І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського й М. Садовської-Барілотті.

Легендарні брати Тобілевичі. Зліва направо:
М. Садовський, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський
 http://www.day.kiev.ua/148597/

Народився у селі Костувате на Херсонщині, вчився в Єлисаветградському реальному училищі, замолоду брав участь в аматорських гуртках, з 1881 р. в професійному театрі у трупі Г. Ашкаренка, М. Кропивницького, М. Старицького, а в 1888 організував власну трупу. У 1898 р. трупа Садовського об'єдналася з "Товариством російсько-малоросійських артистів" братів Тобілевичів (І. Карпенка-Карого та П. Саксаганського), а ще два роки пізніше (1900 р.) до них приєднався ансамбль М. Кропивницького. У 1905 р. на запрошення з Галичини Садовський очолював театр "Руської Бесіди" у Львові, чим (разом з М. Заньковецькою) сприяв значному піднесенню театральної культури на Західно-Українських землях. Повернувшися до Києва, Садовський заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав свою працю 1906 р. в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 р. в Києві.

У роки української державности Садовський працював головним уповноваженим у справах народних театрів; 1920 р. в Галичині, з 1921 р. — очолював театр "Просвіти" в Ужгороді. З 1923 р. жив у Празі. По поверненні до УРСР (1926 р.) Садовський у тодішній політичній ситуації вже не мав права на власний театр і виступав у своєму репертуарі в різних театрах, знімався у головній ролі у фільмі "Вітер з порогів" (1929 р.); залишив спогади "Мої театральні згадки", опубліковані посмертно (1956 р.).

Як актор Садовський відзначався винятковою пластичністю, простотою, глибиною і щирістю почуттів, хоч і не позбавлених характером гри "нутром" (від великих емоцій до спаду). Садовський уславився в героїчно-історичному — Богдан Хмельницький (в одноіменній п'єсі М. Старицького), Сава Чалий (І. Карпенка-Карого), Гетьман Дорошенко (Л. Старицької-Черняхівської) і героїчно-побутовому репертуарі: Дмитро ("Не судилося" М. Старицького), Опанас ("Бурлака" І. Карпенка-Карого); був першим Командором ("Камінний господар" Лесі Українки) і Городничим на українській сцені ("Ревізор" М. Гоголя); крім того, виступав у оперовому репертуарі й уславився як виконавець українських народних пісень.

Садовський спричинився також до збагачення українського репертуару перекладами ("Ревізор" М. Гоголя, лібретта опер "Галька" С. Монюшка, "Продана наречена" Б. Сметани та ін.). Як режисер Садовський виховав цілу плеяду українських акторів (О. Петляш, О. Корольчук, Є. Хуторна, М. Малиш-Федорець, І. Ковалевський і багато ін.), даючи їм велику волю в творенні образу. Роль Садовського як культурного і громадського діяча виходить далеко за межі театру. У товаристві інших корифеїв і сучасних йому діячів у різних ділянках культури й мистецтва (М. Лисенко, Л. Старицька-Черняхівська, В. Кричевський і багато ін.) діяльність Садовського сприяла народженню нового покоління української інтелігенції 20 століття.

Помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі. 1944 року у Києві на його честь названо вулицю та провулок.

Джерело:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Микола_Садовський
Фото - http://www.interesniy.kiev.ua/imglib/culture/groshi_na_scenu/sadovskiy.jpg

Садовский, Николай Карпович (настоящая фамилия — Тобилевич) [6(18).3.1856, с. Каменно-Костуватое, ныне Братского района Николаевской области, — 7.2.1933, Киев], украинский актёр и режиссёр.

Брат драматурга И. К. Карпенко-Карого, актёра П. К. Саксаганского.

В 1881 начал деятельность в профессиональном театре; работал в труппах М. Л. Кропивницкого, М. П. Старицкого и др. В 1888 возглавил вместе с М. К. Заньковецкой собственную труппу (в 1898 слилась с труппой Саксаганского, в 1900 — Кропивницкого), которая стала одним из лучших украинских театральных коллективов. В 1906 организовал первый украинский стационарный профессиональный театр (работал в Полтаве, затем Киеве до 1920); основу его репертуара составляли произведения национальной классики, впервые на украинском языке здесь были поставлены: "Ревизор" Гоголя (1907). "Доходное место" Островского (1909) и др. Ставились также оперы Н. В. Лысенко, Д. В. Сичинского, С. Монюшко, Б. Сметаны и др. На актёрское искусство С. оказали влияние эстетические взгляды Н. В. Гоголя, Т. Г. Шевченко, М. С. Щепкина. Его игра характеризовалась национальной самобытностью, искренностью и простотой в сочетании с красочной пластичностью и музыкальностью. Создал трагедийные образы: Савва ("Савва Чалый" Карпепко-Карого), Богдан ("Богдан Хмельницкий" Старицкого), Командор ("Каменный властелин" Л. Украинки) и др. Играл также комедийные и характерные роли: Карась ("Запорожец за Дунаем" Гулак-Артемовского), Пузырь ("Хозяин" Карпенко-Карого), Городничий ("Ревизор") и др. В 1920—26 жил за границей; по возвращении играл свои прежние роли в различных театрах Украины.

Соч.: Моï театральні згадки, Xapків — Киïв, 1956.

Лит.: Василько В. С., Микола Садовський та його театр, Киïв, 1962. 

Источник:

Большая Советская Энциклопедия