История Полтавы

Пушкарь, Мартын

• 

Подробности

Просмотров: 79288

Пушкар, Мартин [Пушкаренко; р. н. невід. - п. 1(11).6.1658] - полтавський полковник (1648-58). До 1648 П. перебував на Запоріжжі. На поч. національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-57 приєднався до української армії, брав участь у ряді битв, У березні 1651 П. на чолі козацьких полків прийшов на допомогу І. Богуну, який обороняв Вінницю. Учасник Охматівської битви 1655. Належав до тієї частини козацької старшини, яка виходячи з вузькоособистих інтересів виступала за воєнно-політичний союз з Московською державою. Після смерті Б. Хмельницького вороже поставився до державницької політики гетьмана І. Виговського. П., діючи в тісному зв'язку з московським урядом, який шляхом поглиблення суперечностей в українському суспільстві намагався поширити свій вплив на Гетьманщині, в кін. 1657 спільно з кошовим Я. Барабашем очолив збройний виступ проти гетьманської влади (див. Пушкаря і Барабаша заколот 1657-58). У червні 1658 заколотники були розгромлені урядовими військами в бою під Полтавою, в якому загинув і сам П.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

 

Мартин Пушкар (р. н. невідомий — 11.06.1658) — військовий і державний діяч, полтавський полковник (1648—1658). Був одним з соратників Б. Хмельницького, брав участь у багатьох битвах визвольної війни 1648—1654 рр. Після смерті Б. Хмельницького і обрання гетьманом І. Виговського у кінці 1657 р. разом з кошовим Я. Барабашем створив антиурядову опозицію і очолив народне повстання 1657—1658 рр. проти старшинсько-шляхетської верхівки та її ставленика гетьмана І. Виговського. Загинув у бою під Полтавою.

У Полтаві Мартину Пушкарю встановлено пам'ятний знак.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 815

 

Пушкар, Мартин (р. н. невід. – 11.06.1658) – благодійник.

Полковник полтавський (1648–1658). Засновник і фундатор Хрестовоздвиженського монастиря у Полтаві (1650), разом із козацькими старшинами Іваном Іскрою та Іваном Крамарем дав кошти на спорудження головного дерев’яного храму. 1689 почалося будівництво мурованого семиверхого собору, завершеного 1709. Бароковий іконостас розмалювали артисти-малярі на чолі з Василем Реклинським (1734). 1931 унікальний іконостас знищили. 1786 зведено муровану чотириярусну дзвіницю в стилі українського бароко заввишки 50 м. Собор реставрували на поч. 1980-х, дзвіницю – 1981, її баня згоріла 1987, згодом відновлена.

Монастир відтворено на гравюрі Г. Стадлера за аквареллю О. Кунавіна (поч. 19 ст., ПКМ), акварелі Т. Шевченка (1845, Національний музей Т. Шевченка в Києві), світлині Й. Хмелевського (альбом «Гоголь на родине», 1902), малюнку В. Трохимця-Милютіна (1993, музей Полтавської битви). Вірогідні портрети П. створили: Данило Нарбут (1989, гуаш), Євген Путря (1993, туш, музей Полтавської битви).

Літ.: Арандаренко, 1852. – С. 28; Памятная книжка…, 1865. – С. 85, 455-456; О Полтавском Крестовоздвиженском монастыре // ПЕВ.ЧН. – 1865. – № 21. – С. 284; Грановский, 1901. – С. 159; Лисенко І. Мартин Пушкар // Україна. – 1991. – № 12. – С. 48; Лазорський М. Козачий монастир // ПЄВ. – 1994. – Ч. 2. – С. 16-17; ЕУ, Т. 7, 1997. – С. 2417-2418; Ханко, 2007. – С. 135.

В. М. Ханко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

 

Пушкарь, Мартын [год и место рождения неизвестны — 1(11).6.1658, район г. Полтавы], полтавский полковник (1648—58), участник освободительной войны 1648—54, руководитель народного восстания на Левобережной Украине против гетмана И. Выговского.

П. был последовательным сторонником русской ориентации. Откровенно крепостническая политика Выговского и окружавшей его старшины вызвала протест народных масс. Начавшееся в конце 1657 восстание к весне 1658 охватило всё южное левобережье. Центром его стала Полтава. В мае 1658 Выговский с наёмной немецкой пехотой, отрядами крымских татар и казаками из Переяславского, Черниговского, Киевского и Уманского полков двинулся на Полтаву. На помощь повстанцам пришли запорожцы во главе с Я. Ф. Барабашем. Решающее сражение между войском Выговского и повстанцами, происшедшее 1 июня под Полтавой, окончилось поражением восставших. П. был убит в бою.

В. А. Голобуцкий.

Источник:

Большая советская энциклопедия