История Полтавы

Неизвестное архивное дело о строительстве Успенского собора в Полтаве

• 

Подробности

Просмотров: 18568

Володимир Мокляк, Валерій Трегубов

У Центральному державному історичному архіві (м. Київ), у фонді № 269 – Канцелярія гетьмана К. Г. Розумовського, зберігається надзвичайно багато матеріалів, які прямо чи опосередковано стосуються історії Полтавщини.

Цей фонд хронологічно охоплює період 1750-1764 років, хоча серед його справ є документи, що датуються більш раннім часом. Загальний обсяг фонду - 4245 справ. Сама канцелярія була утворена після обрання на гетьманство Кирила Григоровича Розумовського й припинила свою діяльність після позбавлення його булави 1764 року та ліквідації самого інституту гетьманства. Основне завдання яке стояло перед канцелярією в часи її існування, – це нагляд за діяльністю усіх установ на території гетьманської України.

Переглядаючи матеріали, що відклалися в архіві за час діяльності установи, автори виявили чимало справ, які торкаються історії полтавських земель, діяльності полкових і сотенних канцелярій, окремих старшин і простих козаків, міщан та селян.

Серед усього цього масиву джерел виявлено справу № 2449, яка безпосередньо стосується історії будівництва головного храму Полтавщини – Успенського собору в Полтаві. Нам невідомо сьогодні, коли і хто збудував перший дерев’яний собор полкової Полтави, але в XVII столітті він уже існував. Є він і на планах Полтави початку XVIII століття, зокрема на плані Івана Бішова 1722 року. У 40-х роках XVIII століття це була вже досить стара споруда, яка віджила свій вік. Саме тому, очевидно, і постало питання про будівництво нового головного храму міста. Архітектором і будівничим став київський міщанин, архітектор, або, як його ще називають у документах, штукатур Стефан Стобанський (у сучасних публікаціях прізвище пишуть як Стабанський, але ми будемо використовувати ту форму, що зафіксована у матеріалах справи). Роботи, як пишуть усі історики, розпочалися 1748 року (далі ми побачимо, чи це справді так). Будівництво розтяглося до 1770 року, коли відбулося освячення храму.

Про те, чому так довго тривало будівництво, про його перипетії розповідають матеріали справи, що має назву "Протест штукатура Стефана Стобанского которим он представляет что ктиторе Полтавской соборной церкве не устоялы по контракту в устройки каменной церкви". Тобто, йдеться про невиконання ктиторами Полтавської соборної церкви умов контракту з архітектором Стефаном Стобанським.

Справа містить як оригінали, так і копії документів. Частина з них - чистовики, частина чернетки. Написані різними почерками, чернетки, часто з багатьма виправленнями та доповненнями, місцями читаються погано або й зовсім не читаються. Загалом у справі шістнадцять документів на вісімнадцяти аркушах.

Справа заведена в гетьманській канцелярії з приводу протесту Стефана Стобанського через невиконання контракту замовниками – невиплату належної йому суми грошей і обумовленої кількості харчів для будівельників. Архітектор звинувачує полтавську полкову старшину в тому, що вже збудовану частину фундаментів та стін не було вкрито від дощу й снігу належним чином, як він те радив, – дранкою. Натомість місцева влада використала солому, яка прогнила і пропускала воду, через що будівництво зазнало шкоди. Цей документ дає можливість точніше визначити дату безпосереднього початку будівельних робіт. Усі видання називають 1748 рік, але сам С. Стобанський говорить про початок робіт на рік пізніше - "по светлос воскресению теплого времени", у червні-липні 1749 року. Протест датований 19 січня 1753 року.

Надзвичайно цікавий ще один документ, який є точною копією контракту на спорудження храму. Укладений він 8 листопада 1748 року. Очевидно, саме дата укладення контракту сприяла виникненню версії про початок будівництва в 1748 році. Використана кілька разів у працях маститих істориків, вона стала канонічною, але, як ми уже бачили в попередньому документі сам архітектор вважав початком будівництва 1749 рік. Підписали контракт, з одного боку архітектор Стефан Стобанський, а з другого – замовники: полтавський полковник Андрій Горленко, полковий обозний Андрієй Руновський та писар Григорій Бачинський, полтавський городовий отаман Ілля Волховський, ктитори Семен Максимович, Андрій Григорович Терентенко, полтавський війт Йосип Кирилов, Андрій Білушенко та Іван Маладика.

Контракт обумовлював, яким саме повинен бути новий храм. Зразком для нього слугував абрис мурованого храму Київського Братського монастиря. Будівля мала була шестистовпною, довжиною тридцять сажнів (не рахуючи переддвер’я біля західних дверей та двох виступів біля бані, "які окремо в ту ж міру повинні бути". У ширину храм повинен був мати дев’ять сажнів, а в висоту від семи до восьми – відповідно до пропорцій. Обумовлювалася і товщина стін – сім цеглин, тобто три з половиною аршини.

До контракту додано реєстр харчів, що їх замовники мали надавати будівничим кожного року. Крім продуктів, до списку включено також сукно, персидський пояс, саф’ян, штоф і грезет на жіночий одяг та двоє–троє чотирирічних коней – очевидно, для потреб самого архітектора та його родини.

Підкріплюючи свою скаргу на несумлінність замовників, С. Стобанський, звичайно ж, додає перелік того, що він не отримав відповідно до умов контракту за минулий 1751 рік. Це наступний документ.

Далі маємо – чернетку документа, що вийшов з Генеральної Військової канцелярії. Він повідомляє нам цікаві факти з історії будівництва храму. Виявляється, що після того, як у 1749 році було викопано рови для фундаментів, роботи припинилися через незабезпечення будівельників матеріалами – цеглою та іншим. Продовжилося будівництво лише 1751 року. Протягом будівельного сезону звели фундаменти, які не було прикрито, як того вимагав С. Стобанський, дранкою від негоди. Через солом’яне накриття їх пошкодили вода та сніг.

Далі підшито чернетку ордера Генеральної Військової Канцелярії до Генерального Військового Суду, датовану 24 лютого 1754 року. Документ викладає суть справи між сторонами і говорить про значну шкоду, завдану будівлі дощами та снігом через невиконання ктиторами вказівок С. Стобанського щодо укриття будівлі. Щоправда, не конкретизується, яку саме шкоду завдано будівництву.

Услід за ордером до справи внесено суто діловодну записку від 15 вересня 1755 року про передачу справи відповідно до гетьманського ордера в Генеральний Військовий Суд.

Таким чином у справу втручається гетьман Кирило Розумовський, ордер якого зберігається в справі. Крім загальних перипетій справи, повторених у документі, тут є цікаві моменти. Наприклад, те, що замість самого Стефана Стобанського на арену виступає його дружина Марія. Сам архітектор на цей час, 11 квітня 1755 року, перебуває у Новій Сербії.

Чернетка іншого документа датована 15 вересня 1755 року, знову позивачем називає Марію Стобанську. Це ордер виданий з Генеральної Військової Канцелярії до Генерального Військового Суду, якому наказано розібратися у справі й ухвалити присуд, щоб позивачка більше не подавала скарг. Звичайно ж, тут знову повторюється вся історія позову.

Є у справі й документи відповідачів, які заперечують свій борг перед архітектором і перекладають вину на нього, говорячи про перевитрату будівельниками церковних коштів. Донесення полтавського полковника Андрія Горленка на ім’я гетьмана свідчить про намагання полковника затягнути справу. Він повідомляє про неможливість приїзду до суду полкового обозного Андрія Руновського через відсутність останнього в полку у зв’язку з виконанням гетьманського доручення – проведення слідства над сотником Омельницької сотні Миргородського полку Остроградським, спричиненого скаргами на нього козаків сотні. А. Горленко прохає гетьмана своїм наказом відкликати  обозного для поїздки до суду.

У відповідь на звернення полковника з гетьманської канцелярії надходить відповідне розпорядження, датоване 3 вересня 1757 року. У справі є його чернетка. На жаль, читається вона дуже погано, особливо її кінцівка. Цікавий цей документ тим, що Стефан Стобанський згадується як такий, що вже помер.

Однак далі підшито копію донесення полтавської полкової старшини, в якому містяться відомості з приводу цієї "смерти". Виявляється, що архітектор живий і перебуває на території тодішнього Польського королівства - "Польской области" у місті Жовклі, де мешкає його сестра. Тут "покійного" архітектора бачили і навіть розмовляли з ним полтавський міщанин Данило Терентенко та козак великобудиської сотні Іван Зубенко. У розмові зі С. Стобанським з’ясувалося, що він сам має намір вести справу проти полтавської полкової старшини, з’явившись до суду. До того ж – цікавий і несподіваний поворот справи – виявилося, що його дружина Марія при живому чоловікові вийшла вдруге заміж, порушивши таким чином існуюче законодавство.

Звичайно, що таке повідомлення потребувало додаткових свідчень, які й було надано. 24 вересня 1757 року полтавський магістрат записав свідчення самого Данила Терентенка, а 29 вересня цього ж року полковий суддя Григорій Сахновський та хорунжий Василь Магденко записали свідчення Івана Зубенка. Усе це було надіслано у відповідні інстанції.

Останній документ, власне, його чернетка, повідомляє про згоду прибути до суду полтавського полковника А. Горленка та полкової старшини. Однак позивачем має виступати сам С. Стобанський, а не його дружина.

На жаль, чим закінчився цей цікавий судовий процес, на чию користь було прийнято рішення, ми не знаємо. У справі немає документів, які б висвітлювали подальший перебіг подій.

Незважаючи на все це, справа є надзвичайно цікавим і цінним документом, який висвітлює історію спорудження головного храму Полтавщини, уточнює ряд деталей його  будівництва.

Справа публікується у повному обсязі зі збереженням усіх її особливостей.

На жаль, не всі місця вдалося прочитати через нечіткість тексту та велику кількість виправлень у чернетках. У місцях таких пропусків тексту поставлено три крапки "…".

Насамкінець автори висловлюють вдячність керівництву Центрального державного історичного архіву України за надану можливість публікації справи.

---

Обкладинка справи.

// (арк. 1)

Протестъ штукатура Стефана Стобанского которимъ онъ представлялъ что ктиторе Полтавской соборной церкве не устоялы по контракте со устройки каменной церквы.

Февраля д[ня] 16 1779 году.

На 20-ти листахъ

Полтавского повета дело.

 

№ 1.

// (арк. 2.)

Въ 1753 году февраля 16 дня записанъ  …

У Войсковую Генералную Канцелярїю протесть.

В прошломъ 1748-мъ году ноября 8 дня по заключенному г[ос]п[о]диномъ полковникомъ полтавскимъ Андреемъ Горленком с полковою старшиною також и ктиторами соборной Полтавской церквы Семеномъ Максимовичомъ с товарищи, контракту мне оними данного/: с которого снята точная копея при семъ для усмотренїя Генералной Войсковой Канцелярїи приложенна:/ уговоренъ был я нижайший оними в городе Полтаве сооружить вновь каменную соборную церковь о трехъ престолахъ такимъ манеромъ який мне вышь упомянутимь: с Кїева привезенъ абрисъ от братского м[о]н[ас]ст[и]ря каменной церквы въ долготу же и ширину в светлость и протчая какъ въ контракте написанно. И начинать мне ту Церковь делат по светломъ воскресенїи теплого времени зъ юня или їюля м[еся]цей въ прошломъ 1749-мъ году и за зделку той церквы  приговорено темъ ктиторамъ дать мне три тисячи рублев денегъ, да сверхъ еще техъ денегъ на работника тож приговорили видавать на кождій годъ разнихъ харчей по немалому числу /: какъ о том с подленного именного вышь упомянутихъ ктиторей за подписанїемъ рукъ ихъ регистра снятая точная копїя при семъ явствуетъ :/ По которому же контракту хотя я и явился был со всеми своими работниками к зделки той церквы принадлежащими инструментами въ том же вышь упомянутомъ 749-мъ году и радъ билъ въ юне или въ юле по викопу рва для фундаменту дело свое производить, точею за невыстатченїемъ по огурности ктиторской подлежащихъ к зделки матерїаловъ два года прошедшїе 749 и 750 по показаннимъ причинамъ остались праздни въ чемъ от мене якъ въ полковую полтавскую канцелярїю, такъ и в другїе приказы протести внесенни. А егда кирпичъ и протчїе матерїали упомянутими ктиторами Максимовичемъ съ товарищи выстатченни, то въ прошедшем 751-мъ году с юля чрезъ лето // (арк.2 зв.) работою от земле по фундаментъ вдлину два аршина с половиною сооружили, якую зделку той штукатурской работы хотя и требывалъ я дабы они ктиторе крышу дранную добрую над оною устроили чтоб от дождевихъ и снеговихъ падежей порчи оной церкве не последовало. Токмо не послушали, и по своей упрямости самоволной и безразсудно соломяною крышею укрили, якая ихъ крыша въ годъ и сгнила, и нине тот муръ находящїйся без всякой крыши от дождевихъ и снежнихъ падежей къ португалу произошелъ  /: о чемъ от мене когда надлежало и протестъ поданъ. Я же приежжая въ городъ Полтаву многажди от означенного 751-го году и требовалъ от ктиторей и нине требую подленного известїя будетъ ли оная цековь въ следующое сего году летное время или когда работою вичинаема, точию подъ ней никакой от нихъ резолюцїи не получалъ и не получаю, також и требуемое мною число денегъ шесть сотъ рублей вызиченнихъ мною у кредиторовъ а именно у отца протопопа Могилянского, и у с[вя]щенника отца Павла и другихъ мещанъ /: здержаннихъ на разни харчи работничи :/ те ктиторе въ уплату видат мне упрямлятся, и не потребную вимишленную ними пеню къ обиде моей видираютъ чего для правд..енъ сей мой протестъ чрезъ нарочного въ Генералную Войсковую Канцелярїю отправит, которой прошу въ покорности моей принять въ протоколъ записать, и содержать его въ целости ибо я по виш упомянутом контракту, протестом, пространно въ чемъ належить на выш упомянутихъ ктиторей суда искат и состажилъ. А что было на работниковъ моихъ харчей разнихъ недобору о том писменнїй видъ при семъ явствуетъ. Сверхъ же вишше писанного что по контракту принадлежащїе мне разнїе харчи от 1748 году даже до сего 753 года /: к тому что в прошлом 751-мъ году получим малое число по ихъ реестру :/ по днесь ничего не получаю. Штукатуръ Стефанъ Стобанскїй.

1753 году

генваря 19 д[ня].

 

№ 2.

// (арк.3.)

С подленного копея.

1748 году ноября 8 дня.

Мы ниже подписавшїеся полковникъ полтавскїй полковая старшина ї ктиторе соборной полтавской Успенїя Б[о]гоматере и все прихожане дали сей контрактъ кїевскому жителю Стефану Їгнатову  Стобанскому штукатору въ томъ что договорились мы въ городе Полтаве вновь сооружить каменную соборную церковь о трехъ престолахъ такимъ манеромъ якимъ привезенъ нимъ Стобанскимъ абрисъ съ Кїева братского монастира каменной церквы въ долготу косовихъ сажней трынадцять в светлости /: не щитая в то число предверїя у западнихъ дверей и двохъ по длине виступовъ которее особно въ ту же меру должни быть :/ въ широту саженей девят виступке саженей семъ въ висоту сажней  от семи до осми, какъ пропорцея покажетъ, столбовъ въ церкве мурованих шесть шитовъ чтири  … мурованихъ три оконъ в нижним и верхнемъ апортаменте сколко заблагоразсудится величиною поданихъ въ предь мери,  стена должна бить толщиною въ семъ кирпичей то есть въ тры печатнїе аршина, и преддвермы в тры на столбахъ предверїя, во всемъ потому какъ въ оной братской церкве учинено, а имеетъ онъ Стобанскїй зачат делать прийдучого 1749 году по светлу воскресенїи, времяни теплого какъ къ тому  заготовленъ будетъ матерїалъ съ їюня или съ їюля м[еся]ця. Муровщики должни его Стобанского от начатїя зъ фундамента пока внутрь извне церковь нежели б тинкъ имелъ въ те года опасть повиненъ паки подчинить и показивать конвесару и тесле какъ кришку делать чтоб течи оной церкве не было, кратко заключа долженъ и будетъ все то строенїе каменной церкве со всякою прилежностїю и осторожностїю делать самим лучшимъ искуствомъ какъ въ крепости такъ и въ украшенїи ея и покол оной церкви строениїе будетъ долженъ же при том строенїи онъ Стобанскїй или братъ его в том деле искуство знаючїй неотлучно находится. За которую его работу по учиненному договору имеемъ ему дат тры тисячи рублей и на каждого дать харчей. // (арк.3 зв.)

По приложенному от нас при сем реестру ежелибижъ впредь по воле нашей сверхъ показатся могла бит прибавка в чемъ или убавка то по рощету того какъ за прибавку прибавить ему денегъ  такъ и за убавку з контракта виключить должне что по договору доведется а ежели бы от сего Б[о]ж[е] сохрани его Стобанского или подчиненними его работниками в том сторенїи какая учинена  худость и от  того церкви  мочь бы последоват чрез десят годъ вредъ то повиненъ онъ все то собственнимъ его коштомъ исправить какъ надлежитъ ко всякой безопасности и что по сему долженъ исполнять имеетъ от кїевского магистрату прислат за собою атестат въ чемъ сей контрактъ и подписали.

На подленномъ контракте подпис таков

Полковникъ полтавскїй Андрей Горленко

Полковїй обознїй Андрей Руновскїй

Полковїй писар Григорїй Бачинскїй

Полтавскїй атаманъ Їлия Волховскїй

 

Соборной  церкви ктиторе Семенъ Максимовичъ

Андрей Григорїевъ Терентенко.

Полтавскїй войтъ Їосифъ Кириловъ

Андрей Белушенко.

Їванъ Малодика.

 

№ 3.

// (арк. 4)

Реестръ какихъ харчей на каждой годъ дат надлежитъ

А именно

Муки ржаной сорок четвертей

Пшеничной десять четвертей

Гречишной десять четвертей

Пшона десять четвертей

Круп ячних десять четвертей

Гороху пять четвертей

Барановъ живих пять десять

Яловицъ живих шесть

Сала пудъ дванадцять

Соли пудъ пятнадцять

Риби иголне шесть тисячъ

Масла коровяго пудъ семъ

Сира пуд тридцять

Горелки полугарной ведеръ государевихъ восемъдесять

Огородъ для капусти и бураковъ

Дворовъ для работниковъ два

Дровъ возовъ тридцять

Комор для поклажи две

Да при окончании всего дела имеетъ ми дать тонкого сукна на кунтушъ казан материялний поясъ персидский и софя из // (арк. 4 зв.)

Да еще и на женское  портище штофъ роле или грезети лошадей двое в трех или чтирех.

В подленном реистри подпис

Полковникъ полтавскїй А. Горленко

Полковий обозний Андрей Руновский

Полковий писар Григорий Бачинский

Полтавский атаманъ Илия Волховский

 

Соборной  церкви ктиторе Семенъ Максимовичъ

Андрей Григоревъ Терентенко.

Полтавский войтъ Иосифъ Кириловъ

Иванъ Малодика.

Андрей Белушенко.

 

№ 4.

// (арк.5)

Ведомост коликое число противо заключенного контракта за прошедшой годъ прошлого 1751 году июля 7 дня от ктиторей Полтавскихъ соборной церкви Семена Максимова с товарищи не принято мною на работники рахнихъ харчей о том нижей сего следуеть

а именно.

Ржаного борошна вимовленного ктиторами какъ их реестръ явствует недано двадцять четвертей.

Гречаного борошна девят четвертей съ половиною.

Пшона шесть четвертей съ половиною.

Крупъ ячнихъ восемъ четвертей.

Гороху четвертей чотири.

Соли пят пудъ и фунтовъ тридцять семъ.

Рыби иголне две тисячи восемъ сотъ и пятдесят шесть.

Сала свиного четири пуда и фунтовъ семъ.

Масла коровя шесть пудъ и фунтовъ два.

Горелки полугарной ведеръ государевихъ двадцять шесть и три кварти.

Барановъ пятдесят вимовленнихъ недавно.

Яловицъ вимовленнихъ шесть недавно.

Олеи две ведре.

Сира пятнадцять пуд и фунтовъ шесть.

 

№ 5.

// (Арк.6).

По указу Ея Им[ператораскаго] В[еличест]ва в Генералную Войс[ковую] К[анцелярию п…т.ткую … по повелению его Имп[ераторскаго] Вел[ичества] все члени служеб протестъ штукатура Стефана Стобанского … онъ сего февраля 16 д[ня] въ Енер[алной] Вой[сковой] К[анцеля]рии прислан, по которому онъ представляет въ что полтав[ский] полковник Горленко з старшиною тамошней устройки въ Полтаве соборной каменной церкви ктиторе Семен Максимовичъ с товарищи неустояли на контракте с нимъ заключенному ж потому что хотя де онъ явился был со всеми работниками к зделки по контракту той соборной каменной церкви, (при надлежащим … том в 749 году правил по викопу для фундаменту рва дело он проїзводил точїю за не вистатченим поверности ктиторской по з… материялов два года 749 / 750 остались празни; жегда кирпичъ и протчие материяли ктиторами вистатчени то в прошлом 751 году … чрезъ все лето работают … по фундаментъ в длину два аршина с половиною сооружалась точїя онїе ктиторе дранкою не прикрыли а покрыли соломою с чего муру от дожда и снегу может быть порча ї прочое. Определили оной протестъ по записки в протоколъ при повете содержать … тотъ протест записати и онъ де  … неоставити.

№ 3 году

 

№ 6.

// (арк.7)

Из Генералной Вой[ковой] К[анцеля]рии в судъ Генералний

Ордеръ.

Сего февраля 24 д[ня] подано с Енералной Вой[сковой] К[анцеля]рии от Стефана Стобанского доношенїе  … де прошлого 748 году полковникомъ полтавскимъ г[ос]п[о]д[и]номъ Горленкомъ с старшиною полковою такожъ мещанами полтавскими Семеномъ Максимовичем и ктиторами призвавшими ево в Полтаву да на  … строения каменной соборной церкви … точию онїе ктиторе неустояли на контракте с нимъ  заключенномъ потому, что отъ онъ в 749 году и онъ первих чисел являлся было с нанятимы работникамы к зделки по контракту той каменной церкви и с принадлежащимы инструментамы точию де за невистатчениемъ от них ктиторей подлежащихъ материяловъ, оная церковъ чрезъ два года неделалася и въ те жъ де года онъ Стобанскїй напрасно работниковъ содержа и за не вистатчениемъ по контракту харчей прийшолъ немало убитковъ о чемъ приложение … на доношении явствуетъ реестри по в 751 году хотя // (арк.7 зв.)

Де состроена уже третуя часть но не за ненакритиемъ по его росказу дранкою какъ должно; чрезъ дождевие и снеговие течи привели в порчъ немалой и просилъ онъ Стобанский в Генералной Вой[сковой] К[анцеля]рии разсмотрения … по определению Генералной Вой[сковой] К[анцеля]риии велено:  … отослать въ оригинале в Судъ Генералный, которое при семъ и отсилается чтобъ потому доношению в ономъ Суде Генералномъ учиненно надлежащое разсмотрение по …

1754 году

февраля 24 д[дня].

 

№ 7.

// (арк.8)

По ордеру его ясне велможности о предложеніи въ Судъ Генералній о решеніи дела архитектора Стобанского заводного с ктиторами Полтавской соборной церкви с получения ордера в два м[еся]це.

Сентябра 15 д[ня] 1755 году.

 

№ 8.

// (арк. 9)

Графъ Кириллъ Разумовскій гетманъ и кавалеръ.

Н[а]шей Генералной Войсковой Канцеляріи.

Сего априля 17 д[ня] киевского жителя архитектора Стефана Стобанского жена Марфа Стобанская поданним намъ доношением представила что по имещомуся в Суде Генералном писму мужа ей находящогося н[и]не в Новой Сербии Делу о не видаче ему при строении в городе Полтаве в… каменной церкви во знаменіе Успенія Пресв[я]тия Б[огороди]цы полковником полтавским з старшиною полковою також ктиторами тамошними Семеном Максимовичем с товарищи по силе зазначенного с ними контракта денег, харчей, и о приключении оному мужу ей чрезъ отлагателство строенія оной церкви какъ для себе, такъ и для подрядившихся с ним работниковъ убитковъ, и не приготовлении ими ж потребних к строенію тому материаловъ. какъ де о том из дела оного пространніе обстоятелства видими сути; записка онним от Генералного Войскового суда к оним полковнику Полтавскому з старшиною полковою ктиторам явке их к ответу в судъ Генералній или в удоволствовании мужа ей с справедливимъ и безъ обиднимъ рощетом правним позвомъ они старшина и ктиторе ми Суд Генералний изявили а ни какого неудоволствия мужу ей неучинили принося то н[и]не чрезъ присланное от себе в Судъ Генералний доношеніе разне викликаемие  к неявке под суд отговорки, чрез что де дело оное при…тором и полученние от мужа ей прозваніемъ Евсеевъ находится доселек нерешено. Надали бъ мужу ей волокиту, и обиду и просили о разсмотрении и решении дела оного нахоящогось с в Суде Генералномъ … н[а]шего куда надлежит предложенія ихнимъ нашей Генералной Войсковой Канцеляріи предлагаетъ Суду Войсковому Генералному по силе сего нашего ордера предъложит дабы …шое под разсмотрениемъ оного Генералного Суда по писму вишепоказанного архитектора Стефана Стобанского онея доволствовати его полковником полтавским з старшиною полковою //(арк.9 зв.) також и ктиторами тамошними Максименком с товарищи по заключенному контракту дело решенно было на основании ЕЯ ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА указовъ и малороссийскихъ правъ в непродолжителномъ времени а конечно с полученія в Судек Генералномъ ордера в два м[ес]сце дабы о некотором дели того решении более о семъ к нам жалоби предследоват немочно.

В подлиннимъ тако

Гетманъ графъ К.Разумовскій.

Читалъ канцеляристъ Васил Петрашевичъ

Таковъ подлинный ордер принятъ в архив у канцелярии

Демянъ Петрашевич.

Априля 11 д[ня]

1755 годуСнктпетербургу.

 

№ 9.

// (арк.10)

Зъ Генер[алной] Вой[сковой]  К[анцеля]ріи въ Суд Генер[альный]

Ордеръ

Сего сентября 15 д[ня] в полученному от его ясневелможности …; В Генер[алной] Вой[сковой] К[анцеля]ріи высоком ордере изображено: Прошлого де априля 13 кіевского жителя архитектора Стефана Стобанского жена Марія Стобанская поданнимъ его ясневелможности доношениемъ предоставила что по имеючомусь въ Суде Генер[алном] по иску мужа ей находящагось н[и]не въ Новой Сербіи делу о невидачи ему при строеніи в городе Полтаве вновь каменной церкви во знаменіе Успенія Пре[свя]тія Б[огороди]цы полковникомъ полтавским зъ старшиною полковою такожъ и ктиторамы Семеномъ Максименкомъ с товарищи по силе заключенного с нимы контракта денегъ харчей, и о приключенной оному жъ мужу ей чрезъ отлагателство строенія оной церкви какъ для себе, такъ и для подрядившихся с нимъ работниковъ убитковъ  (арк.10 зв.) и неприготовлении ими жъ потребнихъ къ строению тому материяловъ какъ де о томъ из дела оного пространніе обстоятелства видимы суть: За посланнимъ от Генер[алного] Вой[скового] Суда къ онимъ полковнику полтавскому зъ старшиною полковою и ктиторам явки ихъ к ответу въ Судъ Генер[алний]. Или о удоволствованіи мужа ей справедливимъ и безъобиднимъ рощетомъ. Правнимъ позвомъ; оны старшина и ктиторе ни въ Судъ Генер[алний] неявились і никакого удоволствия мужу ей неучинили, принося токмо чрезъ присланное от себе въ Судъ Генер[алний] доношеніе разно викликаеміе въ неявки подъ судъ отговорки чрезъ что де дело оное при которомъ и поверенни от мужа ей находится доселе нерешено: На должную мужу ей волокиту и обиду: и просила о разсмотреніи и решеніи дела оного имеющогось в Суде Генер[алном] не..м куда надлежит предложенія ихнимъ его ясневелможности Судомъ Генер[алной] Вой[сковой] К[анцеля]рии предложено.

 

№ 10.

// (арк. 11)

Суду Войсковому Генер[алному] по силе оного его ясневелможности ордера предложит дабы состоящое подъ разсмотреніемъ оного Генер[алного] Суда …ку вышепоказанного архитектора Стефана Стобанского о неудоволствованіи его полковникомъ полтавскимъ зъ старшиною полковою такожъ и ктиторамы тамошнимы Максименкомъ с товарищи по заключенному ихъ съ онимъ Стобанскимъ контракту дело решено было на основаніи ЕЯ И[МПЕРАТОРСКАГО] В[ЕЛИЧЕСТВ]А указовъ и малороссийских правъ въ непродолжителном времени, а конечно с полученія въ Суде Генералномъ ордера в два м[еся]це, дабы оне которомъ того дела решеніи более о семъ къ его  ясневелможности по сили жалобы предъ следовать немогло: и по определенію Генер[алной] В[ойсков]ой К[анцеля]ріи Суду Генер[алному] предлагается исполнить оний високий его ясневелможности ордеръ и дело оное …// (арк. 11 зв.) на основаніи ЕЯ И[МПЕРАТОРСКАГО В[ЕЛИЧЕСТ]ВА указовъ і малор[оссийскихъ] правъ въ непродолжителномъ времени і кончено с полученимъ сего ордера в два м[еся]це дабы оне скоромъ того дела решеніи жалобы предследовать немогло.

 

№ 11.

// (арк.12)

Получено 1752 году сентября 2. Записоно к докладу 25.

Ясне велможному високоповелителному г[ос]п[о]д[и]ну г[ос]п[о]д[и]ну Малія Россіи обоихъ сторонъ Днепра і Войскъ Запорожскихъ Гетману ЕЯ  ІМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА действителному камергеру ІМПЕРАТОРСКОЙ САНКТПЕТЕРБУРГСКОЙ Академіи Наукъ президенту, лейбъ гвардіи Ізмайловского полку полковнику, і обоихъ Российскихъ ІМПЕРАТОРСКИХЪ ординовъ св[я]тих ап[о]ст[о]ла Андрея и Александра Невского, такожъ полского Белого орла и Голштинского св[я]тія Анни кавалеру Россійской ІМПЕРІИ графу Кирилу Григоріевичу Его сіятелству Разумовскому; в Генералную Войсковую Канцелярію;

Покорнейшое доношеніе

Указомъ ЕЯ ІМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА зъ Войскового Генералного Суда прошлого июля 1 д[ня] отпущенном, І 24 чиселъ того ж июля полученнимъ предлжено, Дабы я и полковие старшина обозній Ардрей Руновскій и писарь Григорій Бачинскій; Для   подпису учиненной, съ імеючогось в Суде Генералномъ, по иску умершого архитектора Степана Стобанского, о невидачи якоби мною оним старшинами и ктиторами ему Стобанскому, при строеніи в Полтаве вновь каменной соборной церкви по контракту денегъ и харчей и о протчем дела выписе; прислали в Судъ Генералній повереного при урядовой верующой выписе; а понеже с начатія строеніемъ обявленной в Полтаве каменной церкви все распорадки ведаетъ обозній Руновскій; да і н[и]не якоі ктитор при строеніи той  каменной церкви находится, и что касалось до расходовъ в дачы майстровимъ людемъ подлежащих денегъ харчей и протчего, і о всемъ бывшомъ происхожденіи, он же обозній болше свЕдомъ; и потому ему обозному самому в Генералній Войсковій Судъ // (арк.12 зв.) для предобъявленного дела з реченним Стобанским следуетъ явится; Яко ж показанная каменная церковь вновь сооружается, не на собственномъ моем і оних полкових старшинъ и других сумму, но на суму денегъ зъ кожних оной же полковій обозній Руновскій  ордеромъ Вашей Ясне Велможности определенъ в следствіе полку Миргородского над сотником Омелницкимъ Остроградским по доносу той сотне козаковъ; За которимъ следствіемъ без уволненія его, и без ордеру Вашей Ясне Велможности нижайше прошу оного полкового обозного Руновского от того следствія ради показанной церковной надобности приказат уволить. І о том дать мне в резолюцію високоповелителній ордеръ.

Полковникъ Андрей Горленко.

 

№ 12.

// (арк.13)

Г[ос]пл[ди]ну Полковнику полтавскому Горленку.

На Доношение Ваше коим показано что указомъ Суда Е[нералного] велено вамъ, з старшиною полковою обознимъ Руновскимъ и писаромъ Бачинскимъ дат подпису на выписки учиненной по иску умершаго архитектора Стобанского о невидачи якоби в оній ему, при строеніи, в Полтаве каменной соборной церкви по контракту денегъ, и о протчемъ, в оний судъ Е[нералний] прислать поверенного, с начатия строения той церкви всех распоряжений ведаетъ обозній Руновскій … требуетъ… обозній его Руновскій от порученного ему следствия по доносамъ козаковъ Омелницкихъ  нахоти… тамо …обозний Руновский … от того следствия…

Отписано 3 сентября

1757 года сентября 3 д[ня]

 

№ 13.

// (арк. 14)

Ясне велможному високоповелителному г[ос]п[о]д[и]ну г[ос]п[о]д[и]ну Малія Росіи обоихъ сторонъ Днепра и Войскъ Запорожскихъ гетману ЕЯ ІМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА действителному камергеру Імператорской Санктпетербургской  Академіи Наук президенту лейбъ гвардиі измайловского полку подполковнику и обоихъ Российскихъ императорскихъ ординовъ святихъ ап[ос]тола Андрея і Александра Невского також Полского Белого орла, и Голстинского Святия Анни, Его сиятелству Разумовскому;

Нижайшое доношений

Кыевского бившого жителя штукатура Стефана Стобанского, жена Мария прошедшего 1755 году вашу ясне велможность утруждала прошениемъ, о невидачи якоби мужу ей за строение в городе Полтаве каменой соборной церкви награждения; по которому ей прошению високимъ вашей ясне велможности ордеромъ веленно о взискании того нею Стобанскою претентуемого награждения в Генералномъ Войсковомъ Суде учинить разсмотрение і в силу того високого вашей ясне велможности повеления ми в Судъ Генералний призывани и судние речи произведени; а какие начатку оного каменного церкви строения учинени имъ Стобанскимъ погрешности, с потераниемъ туне церковного немалого кошту, об ономъ от квартировавшого тогда в Полтаве генералитета достоверное Генералной Войсковой Канцеляріи представлено, за сведителствование; а от оной Генералной войсковой Канцеляріи в Судъ Генералній при ордере отослано к делу; почему не токмо какое оному Стобанскому следуетъ, награжденіе но и возвратить еще от него затраченихъ нимъ // (арк.14) впередъ до шести сотъ рублей денегъ доводится, за приключение, от него чрезъ порчи церковному кошту убитки; якъ по делу явствуетъ немалая сумма, она ж Стобанская вишедши потомъ за другого мужа Константиновича н[и]не о тем же якоби надлежащомъ первому мужу ей Стобанскому за строение прописаной каменной церкви награжденіи в Суде Генералномъ проситъ; и присланнимъ з оного Генералного Суда указомъ предложено намъ явится в оній Суд Генералній, или повереного прислать для приложения к виписки руки, А понеже пред писанни Стефанъ Стобанскій за збегомъ его отсель в живихъ находится; Полской области в местечку Жолкве где его полтавскій мещанинъ Данило Терентенко с товарищи прошлого 1756 году в августе м[еся]це виделъ; И что жена его вийшля замужъ в томъ по обявлению г[ос]п[о]д[и]на генерала лейтенанта, Хорватова ему Стобанскому персонално онъ Терентенко, обявлялъ, какъ в сообъщении при семъ атестатехъ обстоятелно явствуетъ; за таковим же обстоятелствомъ показанная Стобанская при живомъ своемъ мужу за другого противъ законно вийшовши награждения его и пожитку не токмо домагатся и получить не должна но и казни подлежитъ какъ по правамъ определено; Того ради с нижайшою покорностию Вашей Ясне велможности просимъ Суду Генералному Войсковому предложить даби в предписанномъ помянутой Стобанской яко затеяному и ей Стобанской неподлежащимъ иску, било отказано, а когда оной Стобанскій из беговъ явится то в то время с нимъ Стобанскимъ о церковной на немъ, завислой сумме где подлежатиметъ искать и розведатся должни;

В подленномъ подписано

Полковникъ Андрей Горленко

Полковой обозн Андрей Руновский

Полковой писар Григорій Бачинский

 

№ 14.

// (арк.15)

1757 году сентября 24 д[ня]. З магистрата Полтавского г[ос]п[о]дамъ полковнику полтавскому обозному Андрею Руновскому да писару Григорию Бачинскому данная сия выпись о томъ яко сего сентябра 19 дня в полученому в ономъ магистрате от оних обозного Руновского и писара Бачинского писме написанно прошлого июля 21 д[ень] в полученномъ ними з Войскового Генералного суда по имеющомуся в ономъ Генералномъ Суде архитектора Степана Стобанского о не видача якоби ними обознимъ и писаремъ и ктиторами при строении нимъ Стобанскимъ в Полтаве вновь каменной соборной церкви по контракту денегъ и харчей делу. ЕЯ ІМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА указъ написано; Оного Степана Стобанского умершимъ, а жену его Марию вишедшую замужъ за Константиновича которая де жена его по тому делу нине искателство в Генералномъ Суде имеетъ, а понеже де полтавский мещанинъ Данило Терентенко обявилъ имъ обозному и писару что в битность его Полской области в местечку Жолкве за виходомъ уже показанной жени оного Степана Стобанского в Глухове за другого мужа Константиновича онъ Терентенко и другие его Степана Стобанского в живих персонално видели; и между протчими разговорами онъ Стобанскій сказивалъ что онъ самъ по показанному в Суде Генералному имеючомусь делу искъ имети будетъ и с прошениемъ предписанного Данила Терентенка и других кого онъ покажетъ в магистратъ призвавъ об ономъ Степану Стобанскому подленой его виделе и когда и где имено и за виходом уже оной жени его за другого мужа замуж // (арк. 15 зв.) да просити и что покажетъ дати имъ обозному Руновскому и писару Бачинскому з оного магистрата и представленнов Генералній Войсковій Судъ виписе за руками войта и урядниковъ и при печати а по учиненому сего ж сентябра 22 д[ня] по означенному писму в магистрате полтавскомъ определению предупомянутій мещанинъ Данило Терентенко допросомъ в ономъ магистрате показанъ онъ де Терентенко будучи прошлого 1756 году в м[еся]це августе Полской области в местечку Жолкве бившого в Полтаве в строения каменой церкви архитектора Степана Стобанского виделъ; которий к нему Терентенку на квартиру приходилъ, и между протчими розговорами онї Стобанскій какъ об отцу его Терентенка такъ о Димитрию Белушенку и о Семену Максименку спрашивался и при томъ о деле его Стобанского имеючомусь в генералномъ войсковомъ суде на сем отца его Терентенка, Белушенка, Максименка и другихъ чиновъ о невиданихъ якоби ему денгах и харчахъ при строении показаной в Полтаве каменой церкви напоминалъ что онъ самъ когдась в докончаніи того дела будетъ иска[т] он же Данило Терентенко хочай ему Стобанскому сказивалъ что в проездъ его Терентенка с Полтави туда в Полщу чрезъ Новую Сербию едучи в г[ос]п[о]д[и]на генерала лейтенанта Хорватова слихалъ онъ от оного г[ос]п[о]д[и]на генерала лейтенанта Хорватова что жена его Стобанская в Глухове війшла уже за другого мужа // (арк.16) канцеляриста и оного г[ос]п[о]д[и]нъ генерал Хорватовъ оную жену его Стобанского с темъ другимъ мужемъ видел точию оной Стобанской в томъ неуверясь в ответъ говорилъ то де того никогда не зделается а в тое время когда оной Стобанскій с нимъ Терентенкомъ на квартере его билъ никого з здешних російских купцовъ небило били жъ в тое время с нимъ Терентенкомъ в Полще полку Полтавского значковій товаришъ Иванъ Гутира да сотне Великобудиской козакъ Іванъ Зубенко томоже бить они его Стобанского видели; Того ради в магистрате Полтавскомъ определено на прошение их обозного Руновского и писара Бачинского ету випись во уверение вишше писанного полтавского мещанина Данила Терентенка допросомъ в магистрате показанія имъ обозному Руновскому и писару Бачинскому за руками войта и урядниковъ и при печати магистратовой з оного магистрата дать/; котрая и дана;/ в Полтаве году м[еся]ця вишеписанихъ;

На подленомъ подписано тако

Войтъ Іванъ Висоцкій

Бурмистръ Петро Кириловъ

Магистратовій Данило Писаревскій

 

№ 15.

// (арк.17)

1757 году сентябра 29 д[ня]. Полковій полтавскій обозній Андрей Руновскій да писарь полковій Григорій Бачинскій поданимъ в полковую канцелярію доношениемъ представили прошлого де июля 24 д[ня] в полученомъ з Войскового  Генералного суда по имеющомуся в ономъ Генералномъ Суде архитектора Степана Стобанского, о не видачи якоби имъ и ктиторами при строеніи нимъ Стобанскимъ в Полтаве вновь каменой соборной церкви по контракту денегъ и харчей делу ЕЯ ІМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА указе написанно оного Степана Стобанского умершимъ, а жену его Марию вишедшую замуж за Константиновича которая де жена его по тому делу, мне искателство в Генералномъ Суде имеетъ;  Аякоже полку Полтавского сотне Великобудиской козакъ Іванъ Зубенко обявлялъ имъ обозному  Руновскому  и писару Бачинскому, что  в битность его 1756 году августе м[еся]це з полтавскимъ мещаниномъ Даниломъ Терентенкомъ Полской области в местечку Жолкве слихалъ онъ в сестри показаного Стобанского находячойся тамо жителствомъ Марини что оной ей братъ Степанъ Стобанскій живъ еще и находится в оной Жолкве для того просили обозній Руновскій и писар Бачинскій обявленного Івана Зубенка в полковую канцелярію призвавъ и обоимъ Степану Стобанскому допросить и что покажетъ дать к представлению в Генералній Войсковій Судъ виписи :/ По которому доношению показаій Зубенко за сискомъ его в полковую канцелярию в оной полковой канцеляріи сказаного показалъ что онъ Зубенко будучи прошлого 756 году в августе м[еся]це Полской области в местечку Жолкве з полтавскимъ мещаниномъ Даниломъ Терентенкомъ виделе бившого в Полтаве в строения каменой церкви архитектора Степана Стобанского сестру именемъ // (арк. 17 зв.) Імеетъ и между протчими с него розговори она ему Зубенку з сказивала что оной ей братъ Степанъ Стобансій живъ еще и находится тамъ в Жолкве и спрашивала его Зубенка к товщімъ едетъ то онъ обявилъ ей что едете с нимъ предписанній Данило Терентенко и стоитъ на квартере в корчме куда она к нему и пойшла а онъ Зубенко отехалъ с того местечка Жолкви за волами и более оного Стобанского сестри такожъ и самого его Стобанского невидалъ, Того ради обоимъ его Зубенка показаній обявленимъ полковому обозному Руновскому и писару полковому Бачинскому з полковой полтавской канцеляріи при печати сия выпись данна /:

На подлинномъ подписано тако

Полковій Судия Григорій Сахноаскій

Полковій хоружій Васил Магденко.

 

№ 16.

// (арк.18)

В судъ Войсковий Генералній.

Панъ полковникъ полтавский Горленко з старшиною полковою присланнимъ к намъ доношениемъ представилъ указомъ ЕЯ І[МПЕРАТОРСКАГО] В[ЕЛИЧЕСТВ]А з Суда Генералного к нему присланнимъ велено явится ему з старшиною полковою обознимъ Руновскимъ и писаремъ Бачинскимъ в оной Судъ или повереннаго прислать для приложения руки къ виписки учиненной по иску жени штукатура Стефана Стобанского о невидачи якоби ему по контракту за строенїе в городе Полтаве каменной соборной церквы награджения яко де по сказкамъ полтавского мещанина Терентенка и сотне Великобудиской козака Зубенка оной Стобанский в живихъ находится и живетъ // (арк. 18 зв.) в полскомъ местечку ЖолквЕ в чомъ при томъ доношеніи и дана обозному Руновскому и писару Бачинскому с полковой полтавской канцелярии и магистрата полтавского аттестати приложилъ, и что оная Стобанская за другого мужа Константиновича в замужество вишла, просилъ онъ полковникъ разсмотрения об отказе оной Стобанской в затейномъ ей ненадлежащомъ иску ибо оны с онимъ Стобанскимъ могли явится где надлежитиметъ, розведанию должны, иние доношенїе и аттестаты в оригинале к размотрению в судъ ей при семъ посилаемъ.

1757 году

сентябра 6 д[ня]

 

Центральний державний історичний архів України (м. Київ)
Ф. 269. –Оп. 1. – Спр. 2449.  Рукопис. Оригінал.

 

27.09.2003 р.

 

Володимир Мокляк, Валерій Трегубов