История Полтавы

Полтавские епархиальные ведомости

• 

Подробности

Просмотров: 85948

"Полтавские епархиальные ведомости". Журнал Полтавського єпархіального управління. Виходив у 1863—1919 рр. два рази на місяць (у 1914 р. — щоденно, у 1915 р. — два рази). Мав дві частини: офіційну та неофіційну. Остання — містила статті з питань історії, культури, про окремі населені пункти, школи, архітектурні об'єкти тощо. Покажчик змісту: "Указатель статей, напечатанных в неофициальной части "Полтавских епархиальных ведомостей" за последние 25 лет издания с 1888 по 1913 г.". Полтава, 1913. Додаток: у 1903-1915 рр. — "Религиозно-нравственные и противосектантские издания"; "Сведения об учебных заведениях епархии и другой церковно-ведомственный материал".

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 708

  

"Полтавские епархиальные ведомости" – журнал Полтавського єпархіального управління. Виходив протягом 1863–1919.

Робота над вид. розпочалася у 1862. 20 груд. перше число пройшло цензуру і було підписано до друку. У світ часопис вийшов 01.01.1863.

Передмова до читачів «О задачах и значении епархиальных ведомостей» формулювала завдання, що ставилися перед новим вид.: об’єднання пастирської діяльності; допомога в справі проповіді Слова Божого; допомога духовенству в справі навчання та розповсюдження грамоти й розвитку народної освіти; знайомство з розпорядженнями та намірами єпархіального керівництва стосовно різних сторін діяльності духівництва; надання морального й релігійного читання для віруючих шляхом публікації різноманітних матеріалів з історії церкви на Полтавщині, іст.-релігійних розповідей, біографій визначних діячів церкви та ін. подібних матеріалів; знайомство зі становищем місцевої пастви і, нарешті, публікація найрізноманітніших матеріалів богословського характеру.

Завдяки такій широкій програмі вид. досить швидко стало популярним не лише в колі священиків, але й серед ін. верств населення. Це можна прослідкувати, проаналізувавши періодичність його виходу у світ. У 1863–1895 «ПЕВ» виходили з періодичністю двадцять чотири числа на рік (тобто двічі на місяць), у 1896–1913 – тридцять шість чисел, у 1914–1919 – п’ятдесят два (щотижнево).

На перших порах свого існування вид. друкувалося в типографії М. Пігуренка, згодом в типо-літографії Л. Фрішберга та типографії Г. І. Маркевича.

Від початку «ПЕВ» були розділені на дві частини: офіційну та неофіційну. Офіційна частина вміщувала документи уряду та Св. Синоду; розпорядження єпархіального керівництва; найрізноманітнішу інформацію з життя єпархії: відомості про перехід церков з одного благочиння до іншого, про відкриття шкіл, народних читань, різноманітні об’яви, списки вільних місць при храмах губернії, списки студентів духовних училищ та семінарій, матеріали спрямовані на допомогу викладачам духовних навчальних закладів, річні звіти про діяльність різних єпархіальних установ, матеріали про з’їзди єпархіального духівництва і т.п.

Якщо основним завданням офіційної частини було донесення оперативної офіційної інформації до низових структур церкви та до вірян, то неофіційна частина мала сприяти підвищенню освітнього рівня священиків, іншого духовного кліру та мирян. У першу чергу тут публікувалися богословські матеріали: статті догматичного та полемічного змісту, статті в яких роз’яснювалося Святе Письмо, твори Святих Отців та Вчителів Церкви, слова, бесіди, повчання, промови, що виголошувалися з різних нагод духовенством у храмах Полтавської єпархії під час богослужінь. Серед авт. – єпископи полтавські Іларіон та Іоанн, священики І. Майфет, П. Діателович, Ф. Булдовський, М. Уралов, І. Ольшевський, П. Мазанов, І. Бельговський, Г. Лісовський, М. Гаврилков, Д. Юзефович та ін. Частина цих матеріалів не підписана або підписана криптонімами, як то Д. О., В. Гр., Ал. В-въ.

Цілий ряд матеріалів спрямований на вивчення історії церкви. До цієї групи відносяться статті іст.-біографічні, іст.-статистичні, біографії та автобіографії. Ряд матеріалів опубл. вперше з використанням невідомих раніше джерел, які на сьогодні вже втрачені. Це значно підвищує їх цінність для сучасного дослідника: «Полтавщина в XVI веке» та «Полтавщина в первой четверти XVII века» А. Пясецького, «Генеральное размежевание епархий малороссийского края в конце прошлого (18) столетия» В. Курдиновського, «Возникновение и первоначальная история монастырей Полтавской епархии: Густынского Свято-Троицкого, Ладинского Покровского и Лубенского Мгарского Спасо-Преображенско-го» И. Юзефовича, «Иерархия Переяславско-Полтавской епархии» Д. Юзефовича, «Евгений Булгарис, первый архиепископ Славянский и Херсонский» В. Скворцова, «Русские иерархи 18 и начала 19 столетий, уроженцы нынешней Полтавской епархии» І. Яновського, «Гедеон, архиепископ Полтавский и Переяславский» А. Матченка, «Сказание о явленной чудотворной иконе села Горбаневки Полтавского уезда» та «Спасская церковь в г. Полтаве» П. Мазанова, «Церковь Святителя Николая в селении Диканьки Полтавской губернии» П. Затворницького, «Село Жуки Полтавского уезда» та «Село Ивашки Полтавского уезда» І. Курдиновського. Ряд матеріалів підготовлено відомими Полтавськими істориками І. Павловським, В. Бучневичем, І. Пирським, М. Терлецьким, І. Матченком.

Ряд публікацій вид. спрямовані на пошанування пам’яті визначних особистостей, сучасників – як мирян, так і духовних осіб. Саме тому у неофіційній частині з’явився розділ «Некрологи», де часто вміщувалася досить цікава інформація з історії Полтавського краю. Частина її не повторюється у жодному іншому вид., тому публікації «ПЕВ» є єдиним джерелом інформації про багатьох визначних особистостей краю.

Деякі матеріали мають педагогічне спрямування. Досить цікавим є розділ бібліографії, де даються критичні огляди нової л-ри, що виходила як у центральних, так і місцевих вид-вах. Щоденне життя єпархії відображає єпархіальна хроніка, а «Известия и заметки» містять інформацію про життя церкви за межами Полтавської єпархії.

Не обмежуючись рамками самого вид., ред. досить часто поміщали досить об’ємні праці в додатках: різноманітні списки л-ри, звіти про діяльність церковно-приходських шкіл, єпархіальних училищ та свічних заводів які належали єпархії. Серед додатків «Руководственные указания воспитанникам Семинарии, занимающимся дома», «Сведения о лицах состоящих на службе в духовно-учебных заведениях Полтавской епархии», коментарі до книги пророка Даниїла. 1909 у додатку до «ПЕВ» вийшов «Проповеднический листок», завданням якого було висвітлення проповідницької діяльності духовенства на території Полтавської єпархії та публікація матеріалів, які б сприяли проповідництву.

У кін. 19 ст. редакція часопису знаходилася при духовній семінарії. Офіційну частину редагував кафедральний протоієрей М. Уралов, неофіційну – Д. Орлов. Наприкінці 19 ст. – поч. 20 ст. у своїй неофіційний частині часопис традиційно розміщував церковно-краєзнавчі студії. У 1890 з’являються статті, присвячені першим рокам існування Переяславсько-Полтавської семінарії. Їх авт. були викладачі семінарії П. Попов і В. Щеглов. Праці містили архівні джерела, що мало неабияку наукову значимість, оскільки архів семінарії був знищений пожежею 1854. В. Щеглову належало авторство біографічної примітки, присвяченої євангелію 1709 на грузинській мові, яке зберігалось у б-ці Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. Науковцю вдалося здійснити пер. євангелія. Пізніше пер. був використаний упор. історії Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря протоієреєм П. Мазановим у його праці з історії обителі. 1892 ректором Полтавської семінарії І. Х. Пічетою оприлюднюються відомості з історії монастирів у межах єпархії. Авт. помістив рапорти Київського, Словенського і Переяславського преосвященних до Св. Синоду, у яких наводилися стислі дані про монастирі Полтавської єпархії у 17–18 ст. У тому ж році І. Х. Пічета оприлюднив біографії перших викладачів Переяславської семінарії: І. Рисевича, І. Журавського.

У розвиток ініціативи єпархіального керівництва щодо запровадження церковно-парафіяльних літописів, 1892 на сторінках часопису була надрукована «Програма для церковно-приходской летописи в Полтавской епархии». Парафіяльне духівництво розпочало публікацію літописів у «Полтавских епархиальных ведомостях», але кількість цих статей була незначною: впродовж 1893–1895 було опубл. бл. 8 церковно-краєзнавчих нарисів. Зокрема, світ побачили літописи храмів с. Грабарівка Пирятинського пов., м. Костянтиноград. Також священством були описані церкви: Воскресенська м. Полтава, Спасо-Преображенська м. Кременчук, Спасо-Преображенська м-ка Переволочна Кобеляцького пов., Покровська с. Сулимівка Переяславського пов., Покровська с. Дмитрівка Кременчуцького пов. У цей час були опубл. життєписи Переяславських святителів: Макарія і Єфрема Печерського.

1896 редагування неофіційною частиною почали здійснювати викладачі духовної семінарії: В. Терлецький і А. Леонтьєв. У 1897 посаду ред. неофіційної частини часопису обійняв викладач духовної семінарії В. Конопатов (замість А. Леонтьєва).

Редакція звернулася з закликом до духовенства єпархії «принять деятельное участие в сотрудничестве». Увазі читачів була запропонована нова «Программа церковно-исторического и статистического описания церкви и прихода Полтавской епархии», яка була адаптованим варіантом програми, надрукованої у «Волынских епархиальных ведомостях». Діяльність редакції активізувала підготовка до святкування сторічного ювілею єпархії. Протягом 1896–1899 на сторінках «Полтавських епархиальных ведомостей» публікувались церковно-історичні студії І.Яновського, присвячені давній Переяславській єпархії та двохсотріччю з дня її відновлення. Краєзнавцем досліджувалась також історія свічної справи в межах єпархії у 18 ст. Тема історії Полтавської єпархії знайшла продовження у студіях священиків В. Курдиновського і А. Пясецького. Парафіяльним священиком М. Пирським упорядковуються іст.-статистичні відомості про поселення Кобеляцького пов. Краєзнавець описав також церкви: Покровську м-ка Ханделіївка, Івано-Богословську, Покровську, Миколаївську, Богоявленську і Кладовищенську м-ка Сокілка Кобеляцького пов. Г. Прихожим публікується нарис з історії храмів с. Іванівка Хорольського пов.

На поч. 20 ст. редакція часопису не зазнала кадрових змін. Часопис згуртував навколо себе нових дослідників – краєзнавців: І. Юзефовича, І. Пясецького, В. Романова, В. Пархоменка. Продовжували співпрацю з вид. І. Павловський, В. Курдиновський, А. Пясецький. До сторічного ювілею єпархії (1903) на сторінках «Полтавских епархиальных ведомостей» продовжують публікуватись численні краєзнавчі студії. Протягом 1900–1902 публікується ґрунтовна праця І. Юзефовича з історії Густинського, Ладинського і Мгарського монастирів. Авт. дослідив історію виникнення Густинського монастиря, піддав критиці Густинський монастирський літопис, вказавши на неточності у викладенні історії заснування обителі, впорядкував історію Ладинського монастиря, встановив імена перших ігуменів Мгарського монастиря: Варлаама, Коментарія, Никифора, Філарета, висунув гіпотезу про заснування Мгарського монастиря на місці більш давньої обителі. Священиком В. Романовим було досліджено рукописне євангеліє, створене для Михайлівського храму Мгарського монастиря у 17 ст. «усердием игумена Ипатия Горбачевского». В. Романов припускав, що євангеліє потрапило до сільського храму після пожежі. Місцевим духівництвом продовжувалось оприлюднення нарисів з історії храмів і парафій єпархії. Були описані храми м-к Опішня, Великі Будища Зіньківського пов., Успенський храм м-ка Лютенька Гадяцького пов., Кладовищенська церква і Успенський собор м. Полтава. Ці та ін. публікації, надруковані у «Ведомостях», лягли в основу «Краткой исторической записки о прошлом Полтавской епархии и ее Архипастырях минувшего первого столетия», підготовленої ред. неофіційної частини часопису В. Терлецьким. Ця історична записка була виголошена на ювілейному зібранні з приводу сторіччя єпархії.

1902 преосвященний Іларіон запропонував відкрити в Полтаві давньосховище. Цей заклик знайшов багато прихильників серед місцевого духівництва.

У 1905 з часописом почав активно співробітничати викладач духовної семінарії В. Пархоменко. У 1905–1912 краєзнавцем було опубл. бл. п’ятнадцяти нарисів з історії Переяславсько-Полтавської єпархії. Науковець досліджував історію Переяслава, створив нарис з історії Густинського монастиря, вивчав церковне життя Лівобережної України у 18 ст., минуле Переяславської семінарії. Окрім того, В. Пархоменко упорядковував біографії церковних ієрархів: патріарха Константинопольського Серафима, єпископів Сильвестра (Ольшевського), Іоасафа (Горленка), Арсенія (Берло). Вчений також опублікував низку бібліографічних приміток, у яких висвітлював вид. Полтавської вченої архівної комісії.

Підготовка до святкування 200-річчя перемоги у Полтавській битві пожвавила церковно-історичну й краєзнавчу діяльність редакції. У часопису була запроваджена рубрика «К двухсотлетию Полтавской битвы». Священиком В. Романовим був ініційований збір матеріалів «по течению церковно-исторической … жизни». Краєзнавець звернувся до духівництва з проханням повідомити назви храмів, скопіювати написи на церковних предметах, «при этом все титла, сокращения препинания и орфографию не изменять». Він же виступив за видання нової «Мировой книжки», яка б змогла виправити усі неточності попередніх довідкових видань з історії храмів єпархії. В. Романов зазначив, що з 1250 храмів лише 300 змогли назвати своїх засновників. Авт. пропонував надіслати до Консисторії від кожного храму єпархії прізвища своїх засновників, які будуть включені до ювілейного вип. «Мировой книжки». 1908 І. Павловський звернувся з закликом до читачів часопису надіслати матеріали для майбутнього музею Полтавської битви. У своїй статті краєзнавець описав експонати і відділи музею. 1909 у «Полтавских епархиальных ведомостях» з’являється «Исторический очерк Полтавской битвы» невідомого авт. Нарис містив детальний опис пам’ятників на полі Полтавської битви, розповідь про спорудження Сампсоніївського храму. Окрім того, невідомий дослідник виклав стислу історію Північної війни.

У 1910–1912 в неофіційній частині вид. вміщено велику кількість публікацій богословського характеру. Із церковно-історичних статей слід відзначити працю І. Павловського «Из переписки Полтавских епископов с Малороссийским генерал-губернаторами». Всього було надруковано 13 листів з коментарем ученого. Привертає увагу студія В. Романова, присвячена храму св. Варвари с. Буланове Полтавського пов. Історик навів напис на іконі Богородиці: «Сия икона на лице железным орудием ранена шведами во время Полтавской осады в 1709 г. по нахождению ее тогда в Полтавском монастыре». Також краєзнавець описав стародруки храму: євангелія 1644, 1757, книгу Трифологій 1766.

У 1911 Св. Синод увів до курсу закону божого в церковно-парафіяльних школах ознайомлення з місцевими святинями. Відповідно на сторінках часопису стали з’являтись оновлені життєписи місцевих святих та передруки сказань про чудотворні ікони. Так, священик М. Михайлов закликав до «отыскания архивных данных» про Афанасія, Лубенського чудотворця, для включення його імені до синодального місяцеслова. Ідея систематизації відомостей про місцеві святині була виголошена на сторінках часопису священиком В. Романовим. 1912 він запропонував програму збору інформації про святині єпархії. До відомостей про ту чи ін. святиню мав додаватись опис документального підтвердження чудотворінь та світлина.

1913 офіційну частину вид. редагував секретар консисторії А. Грабенко. У наступному році редакція часопису переводиться до духовного училища. Наприкінці 1914 ред. неофіційної частини став В. Терлецький. З 44 номера того ж року посаду ред. неофіційної частини обійняв ієромонах Йоасаф. У 1914 «ПЕВ» виходили щотижнево, з 1915 – двічі на місяць.

Початок Першої світової війни, революційні події в Україні наклали відбиток на вид. діяльність. У цей період значно скорочується неофіційна частина «Ведомостей». Переважна більшість матеріалів, опубл. у неофіційній частині, носила богословський характер, значна кількість статей присвячувалась місіонерській діяльності. Незначним був і обсяг церковно-краєзнавчих студій. Серед тих, що публікувались на сторінках вид., слід визначити низку публікацій І. Павловського з історії Полтавської єпархії. Авт. описав спорудження храму Марії Магдалини у м. Кобеляки, назвавши до цього невідоме ім’я благодійника – ген. Василя Черткова. Краєзнавець оприлюднив архівні уривки з історії Хрестовоздвиженського монастиря, пастирської діяльності преосвященного Гедеона. Пізніше ці матеріали увійшли до його монографії «Из прошлого Полтавской епархии».

У 1917 редакція часопису переводиться до Першої чоловічої гімназії. Рішенням з’їзду духовенства і мирян було обрано редакційну раду, яка здійснювала видання часопису. Планувалось скорочення офіційної частини. До програми неофіційної частини додавався український відділ. Завідування редакцією покладалось на двох ред., які обирались на трирічний термін. Гол. редакційної ради став А.Каменський. Фінансова частина доручалась А. Чубову. Протоієрей С. Четвериков займався загальноцерковними питаннями. Протоієрей Ф. Булдовський очолював український відділ. Священик О. Петровський вів рубрику іншоєпархіальних відомостей. Часопис надсилався кожному притчу окремо. У період 1913–1917 офіційна і неофіційна частина вид. друкувалися в електротипографії Г. Маркевича. У 1917 редагування офіційною і неофіційною частинами часопису здійснювалось наступним чином: офіційна частина, №№ 1–6: Ф. Андрієвський; №№ 7–8: А. Гречулевич; № 9: тимчасовий редакційний комітет; №№ 10–11: посаду ред. скасовано; №№ 13–17: невідомо; №№ 18–20: протоієрей А. Каменський; неофіційна частина, №№ 1–8: ієромонах Іосааф; № 9: тимчасовий редакційний комітет; №№ 10–12: протоієрей А. Каменський; №№ 13–17: священик О. Петровський; №№ 18–20: протоієрей А. Каменський.

Нова політична ситуація 1917, фінансова криза змусили «ПЕВ» припинити своє існування.

Загалом «ПЕВ» виходили протягом п'ятдесяти семи років. Останні його числа побачили світ у 1919.

Після тривалої перерви часопис було відновлено у січ. 1994. Перше його число, як вид. УПЦ КП, вийшло накладом 5000 прим. Видання стало можливе завдяки спільним зусиллям о. Миколая Храпача, що став його гол. ред., Г. Антипович, Т. Дениско, М. Кульчинського, А. Ротач та ряду ін. З часом редакційна колегія змінювалася, частина людей із різних причин відходила від вид., на їх місце приходили нові. На жаль, відновити періодичність вид. не вдалося. Тому «ПЄВ» фактично стали щорічником. За період з 1994 по 2009 вийшло одинадцять досить солідних за обсягом чисел. Відновлене вид. стало науковим зб., який висвітлює не лише внутрішнє життя церкви, а й грунтовні нау-кові дослідження, що стосуються історії церкви та релігійної думки на Полтавщині, відомих діячів Церкви, рядових громадян, які тим чи ін. чином мають відношення до її життя. Однак така періодичність не могла заповнити нагальну потребу парафій у отриманні оперативної інформації. Тому 2002 відновлено видання офіційної частини вид. з періодичністю виходу один раз на місяць, перше число отримало № 8.

Бібліографія: Мазанов П. Указатель статей, помещенных в неоффициальной части Полтавских епархиальных ведомостей за 25 лет издания их с 1863 по 1888 год. – Полтава: Типогр. наследн. Пигуренко, 1888. – ІІІ+200с.; Пясецкий И. Указатель статей, помещенных в неоффициальной час-ти «Полтавских Епархиальных Ведомостей» за последние 25 лет издания их, с 1888 по 1913 год. – Полтава: Электрич. типогр. Г. И. Маркевича, 1913. – 392 с.; Мокляк В. О. ПЄВ: Зміст неофіційної частини №№ 1–9 1994–2003 рр. // ПЄВ. – 2004. – Ч. 10. – С. 307-318; Мокляк В. О. Покажчик зміс-ту до офіційної частини Полтавських єпархіальних відомостей. Ч. 8–18 2002 р. Б. // ПЄВ. –2003. – Ч. 9. – С. 279-284; Мокляк В. О. Покажчик змісту до офіційної частини Полтавських єпархіальних відомостей. Числа 18–38 2003–2004 р. Б. // ПЄВ. – 2004. – Ч. 10. – С. 297-306.

Літ.: Думитрашко Н. О задачах и значении епархиальных ведомостей: (Вместо предисловия) // ПЕВ.ЧН. – 1863. – № 1. – С. 3-12; Щеглов В. Материалы, относящиеся к первым временам исто-рического существования Переяславско-Полтавской семинарии (1738–1745 г.г.) // ПЕВ.ЧН. –1890. – №10. – С. 388-404; Попов П. Материалы для истории Переяславско-Полтавской семинарии, за время от 1832–37 г.г. // ПЕВ.ЧН. – 1890. – № 9. – С. 357-371; Щеглов В. Библиографическая заметка о грузинском Евангелии, находящемся в Полтавском Крестовоздвиженском мужском монастыре // ПЕВ.ЧН. – 1891. – № 6. – С. 299-302; Пичета Х. Материалы для истории монастырей Полтавской епархии в ХVІІ–ХVІІІ столетиях // ПЕВ.ЧН. – 1892. – № 23. – С. 907-926; Пичета Х. Известие о первых двух учителях Переяславской семинарии // ПЕВ.ЧН. – 1892. – № 22. – С. 811-851; Программа для церковно-приходской летописи в Полтавской епархии // ПЕВ.ЧН. – 1892. – № 24. – С..864-880; Щитинский А.М. Летопись приходской церкви, во имя св. Архистратига Михаила, с. Грабаровки Пирятинского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 16. – С. 609-630; Щитинский А.М. Летопись города Константинограда и его церквей // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 19. – С. 705-721; № 20. – С. 733-736; Тарасенко И. К истории Воскресенской церкви в г. Полтаве // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 8. – С. 372-385; Клепачевский А. Спасо-Преображенская церковь г. Кременчуга // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 4. – С. 73-96; № 5. – С.109-133; Пирский Н. Историко-статистические сведения о местечке Переволочне Кобелякского уезда и находящейся в нем Спасо-Преображенской церкви // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 15. – С. 535-551; Пирский Н. Спасо-Преображенская церковь в м. Переволочне // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 15. – С. 574-590; В. К. Покровская церковь села Сулимовки Переяславского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 10. – С. 274-313; Мойспяха А. Летопись Дмитриевской Покровской церкви Кременчугского уезда, составленная в 1889 году // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 10. – С. 350-377; Яновский И. Святой Преподобномученик Макарий, Архимандрит Овручский, Переяславский Чудотворец // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 1–2. – С. 3-29; Сагарда Н. К житию св. Ефрема Печерского епископа Переяславского // ПЕВ.ЧН. – 1895. – № 20. – С. 693-729; Вниманию духовенства Полтавской епархии // ПЕВ.ЧН. – 1897. – № 2. – С. 82-83; Программа церковно-исторического и статистического описания церкви и прихода Полтавской епархии // ПЕВ.ЧН. – 1897. – № 2. – С. 84-98; Яновский И. Епископы Переяслава Русского и пределы их епархии, со времени учреждения в г. Переяславле кафедры в г. Сарай (с.ХІ–ХІІІ ст.) // ПЕВ.ЧН. – 1899. – № 22. – С. 851-870; Яновский И. Двухсотлетие со времени восстановления Переяславской епархии (1698–1898) // ПЕВ.ЧН. – 1898. – № 9. – С. 331-338; Яновский И. Заботы гражданской правительственной власти и преосвященных архи-пастырей в прошлом и в начале настоящего столетия об утверждении дела по продаже церковных восковых свеч в пределах нынешней Полтавской епархии // ПЕВ.ЧН. – 1897. – № 11. – С. 417-426; № 12–13. – С. 470-484; Курдиновский В. Генеральное размежевание епархий малороссийского края в конце прошлого (восемнадцатого) столетия // ПЕВ.ЧН. – 1899. – № 24. – С. 933-947; Пясец-кий А. К истории Полтавской епархии. Время Варлаама Ванатовича, епископа Киевского и Галицкого (1722–1730) // ПЕВ.ЧН. – 1897. – № 9. – С.331-338; № 8. – С. 304-310; № 10. – С. 378-383; Пирский Н. Историко-статистический очерк села Ханделеевки, Кобелякского уезда, и находившейся в нем Покровской церкви // ПЕВ.ЧН. – 1897. – № 1. – С. 12-22; № 2. – С. 61-74; Пирский Н. Местечко Соколка и находившиеся в ней церкви: Иоанно-Богословская, Покровская, Николаевская, Богоявленская и Нерукотворная Образа Господа нашего Иисуса Христа Кладбищенская церкви // ПЕВ.ЧН. – 1899. – № 14. – С. 517-534; № 15. – С. 573-580; № 18. – С. 731-741; Пирский Н. Исторический очерк поселений Кобелякского уезда вообще и исторический очерк поселений Кобелякского уезда, расположенных по реке Ворскла, в частности // ПЕВ.ЧН. – 1896. – № 19–20. – С. 604-616; Прихожий Г. Село Ивановка и его храмы // ПЕВ.ЧН. – 1899. – № 25. – С. 975-988; № 28. – С. 1014-1026; Юзефович И.Возникновение и первоначальная история монастырей Полтавской епархии: Густынского Свято-Троицкого, Ладынского Покровского и Лубенского Мгарского Спасо-Преображенского // ПЕВ.ЧН. – 1900. – № 19. – С. 886-922; № 20. – С. 956-964; № 23–24. – С. 1051-1060; № 30. – С. 1899-1906; № 31. – С.1949-1958; 1902. – № 20–21. – С. 910-919; № 22. – С. 985-993; № 25. – С.1114-1122; Романов В. Мгарское рукописное Евангелие // ПЕВ.ЧН. – 1901. – № 12. – С. 590-598; № 13. – С. 672-681; Курдиновский В. Местечко Опошня Зеньковского уезда Полтавской губернии // ПЕВ.ЧН. – 1901. – № 3. – С. 119-124; Костенко И. Николаевская церковь местечка Великих Будищ Зеньковского уезда 1801–1901 г.г. // ПЕВ.ЧН. – 1901. – № 18. – С. 831-838; Мазанов П. Православные христианские кладбища в г. Полтаве и Кладбищенская церковь // ПЕВ.ЧН. – 1901. – № 26. – С. 1045-1064; № 27. – С. 1769-1789; Успенская каменная церковь местечка Лютеньки Гадячского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1903. – № 22–23. – С. 998-1002; П. Ф. Л. Летописная заметка о Полтавском Кафедральном Успенском соборе, относящаяся к 1899–1902 годам // ПЕВ.ЧН. – 1903. – № 4. – С. 202-206; № 14. – С. 635-638; № 15. – С. 684-688; № 19. – С. 879-884; Терлецкий В. Речь в юбилейном собрании по случаю столетия Полтавской епархии // ПЕВ.ЧН. – 1904. – № 2. – С. 60-73; № 3. – С. 123-140; № 5. – С. 221-242; Орлов К вопросу об устройстве в гор. Полтаве церковного древлехранилища // ПЕВ.ЧН. – 1905. – № 8. – С. 277-278; Пархоменко В. Церковно-историческое значение г. Переяслава // ПЕВ.ЧН. – 1907. – № 23. – С. 1031-1039; Пархоменко В. Краткий исторический очерк Густинского Свято-Троицкого монастыря // ПЕВ.ЧН. – 1909. – № 7. – С. 263-277; Пархоменко В. Из церковной жизни Левобережной Украины в XVIII ст. // ПЕВ.ЧН. – 1911. – № 13. – С. 837-842; № 15. – С. 1015-1020; № 16. – С. 1078-1082; Пархоменко В. Переяславская семинария в конце 18 века (1785–1800) // ПЕВ.ЧН. – 1906. – № 12. – С. 584-585; Пархоменко В. Серафим ІІ. Патриарх Константинопольский // ПЕВ. – 1906. – № 31. – С. 1255-1268; Пархоменко В. Переяславский епископ Сильвестр (1118–1123) – автор «Начальной летописи» // ПЕВ.ЧН. – № 1908. – № 15. – С. 645-649; Пархоменко В. Святитель Иоасаф Горленко // ПЕВ.ЧН. – 1909. – № ??? – С.186-190; Пархоменко В. А. Берло // ПЕВ.ЧН. – 1911. – № 9. – С. 562-568; Пархоменко В. Софроний, епископ Иркутский, уроженец Полтавско-Переяславской епархии // ПЕВ.ЧН. – 1911. – № 13. – С. 805-807; Романов В. К духовенству епархии // ПЕВ.ЧН. – 1908. – № 4. – С. 171-175; Романов В. Крупный пробел // ПЕВ.ЧН. – 1908 № 5. – С. 213-214; Павловский И. Музей Полтавской битвы // ПЕВ.ЧН. – 1908. – № 27. – С. 1078-1082; Предстоящее национальное русское празднество по случаю двухсотлетия со времени Полтавской битвы // ПЕВ.ЧН. – 1909. – № 17. – С. 744-763; № 18. – С. 788-804; Павловский И. Из переписки Полтавских епископов с Малороссийским генерал-губернатором // ПЕВ.ЧН. – 1911. – № 19. – С. 1396-1403; № 21–22. – С. 1621-1626; Романов В. Ва-рваринская пустынь и нынешняя церковь д. Булановой Полтавского уезда // ПЕВ.ЧН. – № 30. – 1911. – С. 2081-2087; Клименко В. Ознакомление с житиями местночтимых Святых и с местными святынями // ПЕВ.ЧН. – 1915. – № 1; Михайлов М. Памяти Святителя Афанасия, Лубенского чу-дотворца // ПЕВ.ЧН. – 1911. – 3 16. – С. 1044-1046); П. Ф. Л. Сказания о чудотворной Горбанивс-кой иконе Божьей Матери // ПЕВ.ЧН. – 1912. – № 16. – С. 1023-1030; Романов В. Местные святы-ни // ПЕВ.ЧН. – 1912. – № 10. – С. 654-656; Павловский И. Из прошлого Полтавской епархии // ПЕВ.ЧН. – 1913. – № 27. – С. 1938-1944; № 36. – С. 2683-2691; Петровский А. О реорганизации редакционного дела «Полтавских Епархиальных Ведомостей» // ПЕВ.ЧН. – 1917. – № 15. – С.1248-1252; Мокляк В. О. Джерело з історії Полтавщини // ПЄВ.ЧН. – 2003. – Ч. 9. – С. 75-82.

О. В. Колесник, В. О. Мокляк

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

 

Єпархіальні відомості – офіційні друковані органи єпархій РПЦ у Російській імперії. Друкувалися рос. мовою. Ініціатива видання таких відомостей та розробка їх програмних засад належать архієпископу Херсон. й Таврійському Інокентію (Борисову). В Україні відомості місц. єпархій виходили 1860–1918 з періодичністю 2–4 випуски на місяць. Складалися з 2-х ч. У 1-й – офіц. – друкувалися переважно постанови та розпорядження царського уряду, Святейшего Синоду, єпархіального кер-ва. У 2-й – неофіц. – матеріали суто реліг. змісту (промови, повчання, бесіди, роз’яснення Святого Письма тощо), статті з питань всесвітньої та місц. історії, археології, етнографії, біографічні нариси та некрологи, бібліографічні огляди, повідомлення про ювілейні урочистості й поточні події. Значне місце на шпальтах багатьох видань займали матеріали краєзнавчого характеру, історико-стат. описи єпархій, міст, сіл, церков, монастирів, парафій. Багато публікацій містило цінні фактологічні дані, відомості історико-етногр., геогр., топонімічного змісту щодо окремих регіонів і населених пунктів, пам’яток місц. історії та к-ри, археол. розкопок і археол. з’їздів, діяльності світських і духовних навч. закладів, правосл. братств, церковно-археол. й історико-краєзнавчих т-в, комітетів, комісій, давньосховищ, музеїв і т. ін., що сприяло розвитку в Україні істор. краєзнавства і його церК. напряму.

Серед редакторів і авторів Є.в. було чимало відомих учених, краєзнавців, діячів церкви: О.Андріяшев, М.Петров, М.Теодорович, М.Трипільський, О.Фотинський («Волынские епархиальные ведомости»), П. та Ф. Лебединцеви, І.Малишевський, М.Максимович, М.Петров («Киевские епархиальные ведомости») М.Доронович, Ю.Сіцінський, М.Симашкевич, П.Троїцький, М.Яворовський («Подольские епархиальные ведомости»), І.Павловський, М.Сагарда («Полтавские епархиальные ведомости»), П.Добровольський, Г.Милорадович, архієпископ Філарет (Гумілевський; «Черниговские епархиальные ведомости») та ін.

Літ.: Житецкий И.А. «Епархиальные Ведомости» южно-русских губерний в 1890. «Киевская старина», 1891, № 9; «Епархиальные Ведомости». В кн.: Отечественная история. История России с древнейших времен до 1917 года. Энциклопедия, т. 2. М., 1996; Чиркова О.А., Спінул О.В. «Епархиальные ведомости» як історичне джерело. «Вісник Київського університету. Історія», 1997, вип. 35.

Е.М. Піскова.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України