Воскресные школы
- Подробности
- Просмотров: 47704
Недільні школи — безплатні школи для дорослих у дореволюційній Росії, які працювали в неділю й святкові дні. Надавали початкову освіту. Відкривалися прогресивною громадськістю в кінці 50-х — на початку 60-х років 19 ст. Одна з перших недільних шкіл заснована у 1858 р. у Полтаві. 8 січня 1860 р. за ініціативою російського хірурга М. І. Пирогова недільна школа була відкрита вчителями Пирятинського повітового училища. У березні 1860 р. недільну школу відкрито вчителями і гімназистами при Полтавській гімназії, а слідом за нею вони почали відкриватися у багатьох містах і селах Полтавщини. Тільки в Полтаві, за свідченням одного з їх засновників О. Я. Кониського, діяло 7 недільних шкіл. Недільна школа, якою керував Стронін, а потім В. В. Лобода, відкрита 24 квітня 1860 р. У квітні 1861 р. почала діяти суботня школа під керівництвом О. Я. Кониського. У вересні 1861 р. і в січні 1862 р. відкрито жіночі школи під опікою Є. І. Милорадович. Організацією та навчально-методичною роботою керувала загальна рада в складі О. Я. Кониського, Д. П. Пильчикова, О. І. Строніна (секретар), Горового, Щелкана, Вакуловського, Кизимовського, Є. І. Милорадович (голова). Крім зазначених, у межах губернії були відкриті недільні школи при повітових училищах у Лубнах, Миргороді, Костянтинограді, Кобеляках, Ромнах (дві), Кременчуці (чоловіча і жіноча), Хоролі, Прилуках, Лохвиці, Золотоноші, Переяславі і Борисполі (згодом стала щоденною). На початку 1862 р. офіцерами Другої з'єднаної резервної артилерійської дивізії недільні школи були відкриті в Зінькові (дві), містечку Опішні і містечку Великих Будищах Зіньківського повіту. Всього в Полтавській губернії було 25 недільних шкіл.
Першим підручником, написаним для недільних шкіл українською мовою, була "Граматка" П. О. Куліша. У 1859 р., повернувшись з України в Петербург, Т. Г. Шевченко приступив до складання для недільних і народних шкіл "Букваря южнорусского", який вийшов з друку на початку січня 1861 р. Серед включених до "Букваря" матеріалів було дві думи: "Дума про Пирятинського поповича Олексія" і "Дума про Марусю попівну Богуславку". Як тільки був надрукований "Букварь", Шевченко негайно почав розсилати його в різні губернії України, в т. ч. й до Полтави. З цього приводу в листі до Ф. Л. Ткаченка він писав: "Посилаю тобі 10 моїх "Букварів" на показ, а с контори транспортів ти получиш їх 1000, і не розв'язувавши тюка, передай його, хто там у вас старший над воскресними школами? То йому й передай. А він нехай як знає продасть, а грошики положить в касу воскресної школи. От що... Дай один "Букварь" редактору "Губернских ведомостей" і попроси його, щоб він напечатав, що такий-то і такий "Букварь" продається по три копійки в пользу воскресних школ".
Крім Т. Г. Шевченка, в цей час активну участь у складанні підручників для шкіл брала революційно-демократична і передова студентська молодь, зокрема, Харкова (буквар П. В. Завадського) і Києва ("Домашня наука" К. В. Шейківського, "Таблиці для початкового навчання грамот" Грещанковського) та інших міст. У 1861 р. у Полтаві було надруковано "Азбуку по методу Золотова для Южно-Руського края". Її підготував учитель історії Полтавської гімназії і засновник недільної школи О. І. Стронін. У 1862 р. у Полтаві було видано "Українські прописи" О. Кониського. Учитель Гадяцького парафіяльного училища Куликов ще в 1858 р. на базі власного досвіду склав "Арифметичні записки для використання в приходських училищах". До прогресивної педагогічної літератури належала і книга "Взаимные отношения жизни и воспитания", яку в 1862 р. підготував директор Лубенського уч-ща В. Шевич. Серед книг для народного читання можна назвати оповідання "Козак і Ганнуся" П. Правди із Золотоноші.
Водночас прогресивна громадськість Полтавщини дбала й про поширення та популяризацію української книги. Оскільки книги українською мовою не могли потрапити на полиці книгарень, поширювачам доводилося продавати їх на базарах та через різних приватних осіб. У межах Полтавської губернії з січня до жовтня 1861 р. було продано 12 195 примірників книг. Найбільше їх було поширено у містах: Хоролі — 2476, Зінькові — 1955, Полтаві — 1972 книги. Поширювали книги А. Л. Шиманов (Шимапенко), В. Л. Трунов, Д. П. Пильчиков, О. І. Стронін, О. Я. Кониський, П. Лобко та ін. Лише протягом літа 1861 р. у межах Зміївського повіту учителями повітового училища під керівництвом студента Харківського університету й учасника роботи недільних шкіл П. Лобка було продано 200 примірників Шевченкового "Кобзаря".
У 1862 р. царизм заборонив недільні школи. Було закрито 300 шкіл. У 1864 р. недільні школи знову дозволено, але з великими обмеженнями.
Джерело:
Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 581-583
Ссылки на эту страницу
1 | Вакуловский
[Вакуловський] член общего совета, который руководил организацией и учебно-методической работой воскресных школ |
2 | Горовой, В. Ф.
[Горовий, В. Ф.] организатор воскресных школ |
3 | Городское училище
[Міське училище] |
4 | Кизимовский, Михаил Васильевич
[Кизимовський, Михайло Васильович] (1832—1878), статский советник, педагог |
5 | Милорадович, Елисавета Ивановна
[Милорадович, Єлисавета Іванівна] (урожд. Скоропадская; 1832—1890), общественная деятельница, меценатка, графиня |
6 | Пильчиков, Дмитрий Павлович
[Пильчиков, Дмитро Павлович] (1821—1893), украинский общественный и культурный деятель, педагог, преподаватель ППКК |
7 | Потоцкая, Софья Дормидонтовна
[Потоцька, Софія Дормидонтовна] (1846—?), общественная деятельница |
8 | Школы, гимназии
[Школи, гімназії] - пункт меню |
9 | Щелкан, Виктор Афанасьевич
[Щелкан, Віктор Опанасович] (1833-1865), преполаватель истории в ППКК (1856-1862), организатор работы воскресных школ |