История Полтавы

Кибальчич, Надежда

• 

Подробности

Просмотров: 45723

[Надія Кибальчич була присутня на відкритті пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві у 1903 році. Була це Надія Матвіївна чи її донька Надія Костянтинівна мені не відомо. Викликає сумнів і твердження у першій статті, що чоловіком Надії Матвіївни, і, відповідно, батьком молодшої Надії, був Микола Кибальчич. У будь якому разі Микола Кибальчич три роки перед народженням молодшої Надії провів у тюрмі. - Т.Б.]

---

Родини Білозерських і Драгоманових дали Україні значне число письменників і письменниць. Одною з Білозерських по своїй матері, Надії Михайлівні, є Надія Матвіївна Симонова, дочка сестри Ганни Барвінок та директора земської гімназії у Лубнах, українського письменника Матвія Симонова, співробітника "Основи" і "Киевской Старины", що писав під псевдонімом Номиса.

Кибальчич, Надія Матвіївна родилася у Лубнах 1856 року. Там, відай, і вчилася, під опікою батька. Заміж вийшла, правдоподібно, за вченого хіміка, українського письменника Миколу Кибальчича (писав під псевдонімом Дорошенко; твердження про це подружжя непевне, однак рід Кибальчичів у ті часи, здається, більше мужчин і не мав). Микола Кибальчич за виготовання бомб, по атентаті на царя Олександра II, разом з графинею Софією Перовською, Желябовим та інш. російським урядом був покараний смертю, 1881 р., у віці 27 літ. Кибальчичі мали одну лиш дочку, урод. 1878 року, також Надію, знану авторку оповідань і поезій. Надія Миколаївна Кибальчич, замужня за лікарем, українським діячем Козловським, померла у 1916 році, зовсім ще молодою, то небагато написала. Її мати, Надія Матвіївна, писала під псевдонімом Наталка Полтавка. З праць матері велику популярність здобула п’єса "Катерина Чайківна". Багато інших праць, мабуть, пропало у роках революції ще не друкованими. Умерла Надія Матвіївна у революційні часи, 1918 року.

Син або небіж Надії Миколаївни Кибальчич-Козловської у 1921 році був начальником артилерії Кронштадту і разом з моряками-українцями під проводом Петренка у березні того року підняв повстання, криваво задушене радянською владою.

Джерело:

http://www.ukrlife.org/main/evshan/women_ua3.html

 

Кибальчич, Надія Костянтинівна (8.05.1878 р., м.Ясногород Житомирської області - 19.09.1914 р. м.Кагарлик Київської області), українська поетеса, прозаїк.

У золотавому промінні італійського сонця міниться море, хлюпочуть хвилі перед очима української письменниці Надії Кибальчич. Вона сидить сумна і самотня, чекаючи звістки з рідної України. Щоправда, вимушене перебування на італійській землі вже кінчається - одужує чоловік, і вони знову повернуться на Полтавщину.

Народилася Н. К. Кибальчич в містечку Ясногород на Житомирщині в письменницькій родині. Дід її по матері - відомий фольклорист і письменник Номис (М. Т. Симонов). Виступала в літературі із спогадами, нарисами, оповіданнями і п'єсами й мати Надії Костянтинівни - Надія Матвіївна Кибальчич (псевдонім Наталка Полтавка).

Хрещеною матір'ю дівчинки була письменниця Ганна Барвінок (О. М. Білозерська-Куліш). Отже виховувалася Надія Кибальчич у добрих патріотичних традиціях роду Симонових Білозерських.

В 1894 році майбутня письменниця закінчила Лубенську гімназію і одружилася з лікарем Козловським. За свої демократичні переконання вона зазнала матеріальних нестатків. Її разом з чоловіком заарештовували, кидали до тюрми. Перебування у в'язниці підірвало здоров'я її чоловіка. В 1905 році його вдалося вивезти на лікування до Італії. Тут подружжя пробуло понад п'ять років.

Друкуватись Надія Кибальчич почала з 1899 року. В журналах та альманахах з'явилися її віршовані твори. Під впливом Лесі Українки, з якою вона перебувала в дружніх стосунках, Н. Кибальчич висловлює в окремих своїх поезіях надію на визволення трудящих від соціального гніту. Після повернення з-за кордону Н. Кибальчич оселяється на Київщині, пише ряд поезій, оповідань, спогадів-вражень про італійське життя. 1913 року виходить у світ перша збірка віршів під назвою "Поезії", а через рік книжка оповідань. Тематика творів Надії Кибальчич досить різноманітна. Її хвилювала соціальна нерівність і незахищеність, а особливо доля дитини.

Надія Костянтинівна тонко відчувала природу і опоетизовувала її. Найвідоміший твір Надії Кибальчич для дітей - казка "Спогади кота Сивка". З цієї казки, а також з оповідання "Як я колись й собі хотіла писати історію" діти дізнаються багато цікавого про життя тварин, їхню поведінку. Письменниця переконує нас в тому, що кожна жива істота, кожна тварина має свою вдачу, свої звички, особливості й потребує не лише їжі й тепла, а й ласки, уваги, любові. Ідеал письменниці - гармонія природи, живого світу і людської душі.

Довгі роки твори Надії Кибальчич не перевидавалися, а тому й невідомі. Лише зараз, у час відродження української культури, вони повертаються до нас

Джерело:

http://www.chl.kiev.ua/95/WRITER/Kibsp.htm