История Полтавы

Пасяда, Иван Яковлевич

Подробности

Просмотров: 41817

Пасяда, Іван Якович — Пасяда Иван Яковлевич — (Посяда, Посяденко; 28.03/9.04.1823, Зіньків — 12/24.10.1894, Коростишів) — громадсько-політичний і культурний діяч, педагог, член Кирило-Мефодіївського братства.

Народився в сім'ї зіньківського міщанина. Середню освіту здобув у Полтавській гімназії. З 1843 p. вчився на філософському факультеті Київського університету (в 1845 — 1846 рр. одночасно був слухачем педагогічного інституту). Студентом написав першу наукову працю "Про суть мислення взагалі". Належав до радикального крила братства. Обстоював федерацію слов'янських народів, в якій чільне місце мала посісти Україна, виступав за знесення кріпацтва, скасування дворянських привілеїв і введення станової рівності. У 1847 p. заарештований і висланий під нагляд поліції в Казань, де продовжив навчання в місцевому університеті. Написав кандидатську дисертацію на тему: "Значення перших творів Гоголя в російській літературі і їх заслуги для народності". В 1849 — 1856 рр. служив у державних установах — канцелярії губернатора Рязані й чиновником Департаменту уділів у Петербурзі. В 1856 p. залишив службу і на тривалий час виїхав за кордон з метою "вчених занять". Студіював національне питання і політичний устрій ряду європейських країн, знайомився з їхніми навчально-виховними системами. Серйозні знання, опановані нашим земляком у Йєнському, Лейпцігському, Галльському університетах дають підстави говорити про нього як про одного з найосвіченіших людей свого часу. В 1865 p. повернувся в Росію. Вчителював у Петербурзі й Полоцьку. Був директором Південно-Західної учительської семінарії у Києві (1869 — 1873 рр.) і Коростишеві (1873 — 1880 pp.); директором народних училищ у Воронежі (1880 — 1885 рр.) і Оренбурзькій губернії (1885 — 1891 pp.). Відомо, що педагог клопотався про місце директора Полтавської гімназії, але безуспішно — адміністративна влада не бажала повернення колишнього кирило-мефодіївця на батьківщину. Вийшовши у відставку, повернувся до Коростишева, де й помер.

Джерело:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 93