История Полтавы

Прохорова, Мария Константиновна

Подробности

Просмотров: 7151

Прохорова, Марія Костянтинівна (24.02. 1840, м. Москва, Росія – 05.07.1903, м. Полтава) – благодійниця.

Почесна громадянка. Нар. у заможній купецькій сім’ї. Маючи солідні матеріальні статки та перспективу вигідного шлюбу, вона дала обітницю залишатися незаміжньою і служити Господу, допомагаючи нужденним. Перебуваючи в Москві, вступила до Георгіївської громади сестер-жалібниць, потім займалася приватною благодійністю. 1884 приїхала до Полтави. Вклала значні кошти для влаштування будинку для прочан на Шведській могилі. Неподалік від Сампсоніївського храму П. купила ділянку землі, на якій звели прочанський притулок – «Сампсониевскую странноприимницу». Внесла значні пожертви на спорудження пам’ятника на братській могилі російських воїнів, придбання для Сампсоніївського храму ікони Божої Матері «Троєручиці». Після заснування 1897 сестринського братства на честь цієї ікони була обрана його скарбником (з 1898 – голова). Подарувала братству невелику ділянку землі, на якій 1898 за її сприяння було влаштовано «Сестричный приют для призрения во имя Христово немощных и престарелых», де щороку проживало 20–25 жінок похилого віку. Пожертвувала також землю для будівництва Олександро-Миколаївської церковно-вчительської школи (відкрита 17.10. 1899). З 1888 була членом Полтавського відділення Православного місіонерського товариства, з 1899 – членом-співробітником Полтавського відділення Православного Палестинського товариства. Згідно із заповітом, похована неподалік Сампсоніївського храму на цвинтарі, де покоїлися померлі зі сестринського притулку.

Літ.: ПЕВ.ЧО. – 1888. – № 19. – С. 585; 1899. – № 16. – С. 615; Протокол обычного общего собрания Полтавского сестричного братства во имя Богоматери, именуемой «Троеручица», состоявшегося 15 сентября 1902 года, в присутствии Его Преосвященства, Преосвященнейшего покровителя братства Епископа Иллариона // ПЕВ.ЧО. – 1902. – № 32. – С. 922-923; Гамалея Гр. Мария Константиновна Прохорова (некролог) // ПЕВ.ЧН. – 1903. – № 24. – С. 1042-1051; Гужва Ю. Так нащадки віддячили за благодійність // Полтавський вісн. – 2003. – № 24. – 13 черв. – С. 6.

Ю. М. Гужва

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua