История Полтавы

Областная земская переселенческая организация

Подробности

Просмотров: 25894

Обласна земська переселенська організація (з кінця 1911р. — Південно-російська обласна земська переселенська організація). Створена 9—11 червня 1908 р. у Полтаві на з'їзді представників полтавського, катеринославського, харківського і чернігівського земств, а також київського губернського комітету у справах земського господарства. Рішення про створення земської організації було прийнято 6 жовтня 1907 р. на харківському з'їзді представників катеринославського, полтавського, орловського, херсонського, чернігівського земств, київського губернського комітету у справах земського господарства, а також делегатів ряду губернських землевпорядних комісій. Мета новоствореної організації — сприяння урядові у справі "правильної постановки переселенської справи...", тобто участь в організованих урядом після 1906 р. масових переселень на окраїни малоземельних і безземельних селян.

Згідно з постановою 1-го з'їзду земської організації і затвердженим в 1911 р. Статутом вищим органом був з'їзд уповноважених, який скликався не рідше одного разу на рік. У його функції входило затвердження кошторису, а також розподіл по губерніях земельного фонду, що виділявся у розпорядження земців переселенським управлінням. У період між з'їздами поточними справами керувало Бюро обласної організації, до складу якого спочатку входили завідуючий, секретар, переписувач і десять переселенських агентів (8 по влаштуванню новоселів і 2 — по пересуванню залізницею). У наступні роки склад працівників організації поступово зростав: у 1909 р. — 23 особи; у 1911 р. — 27; у 1912 р. — 57 (23 службовці Бюро і 34 агенти). В окремі сезони (1914) чисельність агентів досягала 45. На першому з'їзді земської організації було прийнято рішення про видання "Известий областной земской переселенческой организации".

Склад організації не був постійним. У 1909 р. її ряди поповнило херсонське і воронезьке земства, у 1910 р. — волинське, у 1913 р. — саратовське. На початку 1912 р. питання про членство в організації розглядали мінське і таврійське земства. У 1909 р. катеринославське, а в 1914 р. херсонське земства вийшли з її складу. Ставили питання про вихід харківське, чернігівське і київське земства. Вся робота велась за рахунок щорічних внесків губернських земств — членів організації. Їх розмір залежав від кількості переселенців з даної губернії протягом останніх трьох років. Максимального розміру бюджет досяг у 1914 р. — 150 387 крб. Завдання по розвитку переселенського руху з густонаселених губерній країни урядові, разом із земськими установами, вирішити в основному вдалося. Так, якщо протягом 20 років (1885—1905) з Полтавської, Харківської, Київської, Волинської, Херсонської і Чернігівської губерній за Урал переселилось 457 967 осіб, то лише за 8 років (1906—1914) ці ж самі губернії, які входили до складу обласної земської організації, дали вдвоє більше переселенців — 998 441 чол. Зрозуміло, що в роки столипінської аграрної реформи в дію вступило і ряд інших факторів — вільний продаж селянами своїх наділів та ін. У березні 1918 р. обласна земська переселенська організація заявила про свій саморозпуск. Див. Переселенці з Полтавщини.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 602-603