История Полтавы

Солёник, Карп Трофимович

Подробности

Просмотров: 18372

Соленик, Карпо Трохимович [Соленик Карп Трофимович] (травень 1811 - 7(19).10.1851) - визначний український актор, один з основоположників українського реалістичного театру.

Н. у м. Лепелі (Вітебська обл., Білорусь) у дворянській родині. Навчався у Віленському ун-ті на математичному ф-ті, але курсу не закінчив. На поч. 1830 років вступив до відомої української акторської трупи І. Штейна (Харків). У 1832 дебютував у ній як актор. З 1835 працював у трупі Л. Млотковського (Харків). За кілька років наполегливої праці С. самостійно опанував акторську техніку. Преса одностайно визнала С. одним з найпопулярніших акторів провінції, майстром художнього перевтілення, правдоподібного вживання в сценічний образ. С. не раз запрошували на сцену столичного Александринського театру, зокрема, М. Гоголь. У різні часи гастролював у Курську, Кишиневі, Воронежі та ін. містах, але в основному його діяльність проходила в Україні: Харкові, Одесі (трупа Соколова), Києві, Полтаві, Сумах та ін. містах.

Створив на сцені багато класичних, переважно комедійних образів. Серед кращих - Виборний, Возний, Чупрун (“Наталка-Полтавка”, “Москаль-чарівник” І. Котляревського), Шельменко, Стецько (“Шельменко-денщик”, “Шельменко - волосний писар”, “Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ'яненка), Фамусов (“Лихо з розуму” О. Грибоєдова), Хлестаков, Осип, Бобчинський, Кочкарьов (“Ревізор”, “Одруження” М. Гоголя), Блазень (“Король Лір” У. Шекспіра). С. у ролі Чупруна бачив на ярмарку у Ромнах Т. Шевченко, який у своєму “Щоденнику” назвав С. геніальним актором. На поч. 1850 років відомий як режисер. Помер у Харкові.

Творчість С. високо цінували М. Щепкін, М. Гоголь, Т. Шевченко. С. наділяв своїх героїв властивим йому натхненням, дотепним гумором і життєрадістю, у поєднанні з оптимістичним ставленням до долі людини. Похований у Харкові.

О. Бачинська (Одеса).

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Солёник, Карп Трофимович [май 1811-7(19 X.I 851] - укр. актёр.

Учился в ун-те в Вильно на математич. фак-те. После разгрома польского восстания и ликвидации рус. царизмом ун-та переехал в 1831 в Харьков и поступил суфлёром в передвижную труппу И. Ф. Штейна. В 1832 С. экспромтом блестяще сыграл роль Провора в комедии Н. Судовщикова "Неслыханное диво, или Честный секретарь" и суфлёра Шепталова в водевиле Ф. Кокошкина "Удивительное представление, или Сюрприз публике". На гастролях в Курске труппа Штейна распалась. С. остался в этом городе с артистами, перешедшими к Л. Ю. Млотковскому. С труппой Млотковского С. выступал в ряде городов, гл. обр. на Украине, приобрёл скоро широкую популярность как острокомедийный актёр. В 1836 о С. узнал Н. В. Гоголь и пригласил его как "решительно комический талант" на роль Хлестакова в Петербург. В 1837 С. играл вместе с М. С. Щепкиным на сцене Одесского и Вознесенского т-ров и был снова приглашён в Петербург, но С. оба раза отклонил приглашение и остался на Украине; играл гл. обр. в Харькове (на укр. и рус. яз.). Пресса называла С. харьковским Щепкиным, и сам великий рус. актёр высоко оценивал дарование С. Лучшими ролями С. в рус. драматургии были: Хлестаков (1836), Бобчинский (1840), Осип (1850) в "Ревизоре", Репетилов (1837) и Фамусов (1842) в "Горе от ума". Из водевильных ролей С. ярче всего играл Льва Гурыча Синичкина (о. п. Ленского), Кочергина ("Актёр" Некрасова), Жовиаля  ("Стряпчий  под столом"). Обладая острым комизмом, С. в то же время вносил в исполнение многих ролей т. н. "патетический элемент", поднимал нек-рые водевильные образы до драматич. звучания (роль Руперта в водевиле Некрасова "Шила в мешке не утаишь"). С успехом играл в пьесах Шекспира и Шиллера, в комедиях Мольера. Но славу С. принесли роли в укр. драматургии. С. не знал  соперников  в  исполнении  ролей  Выборного  и  Возного ("Наталка-Полтавка" Котляревского), а также в пьесах Квитко-Основьяненко - Стецько ("Сватанье на Гонча ривке"), Потапа Лавурды ("Бой-жинка"), Шельменко ("Шельменко-денщик").

Вершиной сценич. творчества С. в укр. нац. репертуаре был образ чумака Михаила Чупруна ("Москаль-чаровник" Котляревского). В этой роли С. увидел Шевченко (на Роменской ярмарке в 1845). Он называл С. гениальным артистом и отмечал, что в этой роли он "естественнее и изящнее неподражаемого Щепкина". Глубокое знание жизни укр. народа и высокое сценич.  мастерство  позволяли  С.  превращать  подчас  и псевдонациональные роли в театр. шедевры (писарь Грицко в водевиле "Казак-стихотворец", Филька-хохол в водевиле П. Григорьева "Комедия с дядюшкой"). С. отличался также неистощимым даром импровизации. Пламенный приверженец щепкинской школы сценич. реализма, мастер  внутреннего перевоплощения, С. был убеждённым противником "иск-ва представления".

Умер от чахотки.

Лит.: Харьковский актёр К. Т. Соленик, "Москвитянин", 1852, т. 1, № 1; Кисіль О., Український актор Карпо Соленик (1811-1851). Життя і творчість, Харків, 1928; Дібровенко М., Карпо Соленик. Життя і діяльність, Київ, 1951; Плетнёв А. В., У истоков харьковского театра, Харьков, 1960; Грін А. А., Карпо Трохимович Соленик, Київ, 1963.

А. Г.

Источник:

Театральная энциклопедия. В пяти томах. Главный редактор С. С. Мокульский. Издательство: Советская энциклопедия, 1961 г.