История Полтавы

Украинская демократично-радикальная партия (УДРП)

Подробности

Просмотров: 79306

Українська демократично-радикальна партія (УДРП) - партія ліберально-демократичного спрямування, створена у кін. 1905 у Києві внаслідок об'єднання Української демократичної партії і Української радикальної партії. 30.12.1905 об'єднана комісія від двох партій (від УДП - Є. Чикапенко, Є.Тимченко та І. Шраг, від УРП - Б. Грінченко, М. Левицький) виробила програму і назву нової партії. Обрано керівний орган УДРП -Раду партії, до складу якої увійшли Б. Грінченко, С. Єфремов, Ф. Матушевський, М. Левицький, Є.Ч икаленко. Первинними осередками партії стали громади. В 1906 на 1 з'їзді партії затверджено програму, побудовану на принципах парламентаризму і федералізму. УДРП виступала за створення загальнодержавного парламенту і крайових представницьких рад для націй, що мають автономію. Оновлена держава розглядалась УДРП як “федерація рівноправних автономно-територіальних одиниць”. Автономна Україна повинна була управлятись виборною Українською народною радою (сеймом). Рада займалася б виробленням крайової конституції, яку не міг відмінити загальнодержавний парламент. Конституція України не повинна вступати у протиріччя із загальнодержавними законами. До компетенції загальнодержавного парламенту відносилися всі зовнішньополітичні, зовнішньоторгові та фінансові питання, оголошення війни та укладення миру, встановлення митних правил, формування і утримання армії. Всі інші питання знаходилися у віданні Українського сойму. В соціально-економічній сфері УДРП проголошувала боротьбу проти “всякої експлуатації”. У програмі зазначалося, що соціалістичний лад, до якого рухається людство, найкраще забезпечить інтереси громадян. Партія вважала, що земля, фабрики, заводи з часом повинні стати спільною народною власністю. УДРП відстоювала передачу всіх державних, удільних, монастирських, церковних земель у крайовий земельний фонд під управління самоурядових громад та округів. Партія вимагала насильної конфіскації всіх приватних земель і, перш за все, тих, які здавались в оренду. В цей період передача землі селянам мислилась лише за викуп. Партія виступала за гармонізацію відносин у сфері промислового виробництва. Програма створення цивілізованої системи стосунків між пролетаріатом і підприємцями передбачала запровадження 8-годинного робочого дня, упорядкування питань найму робочої сили тощо.

Близькість позицій УДРП і Конституційно-демократичної партії під час революції 1905-07 призвела до того, що багато членів партії належали до організації кадетів. Це створювало небезпеку поглинання партії більш сильною політичною організацією. Отож з'їзд УДРП у жовтні 1906 визнав неможливим одночасне членство у двох партіях.

У практичній діяльності в роки революції УДРП прагнула здійснити одну із своїх центральних вимог - автономію України і культурне самовизначення української нації. Для пропаганди ідеї автономії радикал-демократи широко використовували трибуни різних з'їздів, пресу, міські думи і земства, громадські організації. Члени партії брали участь у підготовці численних петицій проти переслідування української мови, в депутаціях до органів влади з проханням задоволення національних потреб, в обговоренні українського питання в міських думах і земствах. Зокрема, складанням записок з вимогою відміни закону 1876 займались на прохання УДРП В.Антонович та М.Сумцов. Радикал-демократи разом з іншими партіями брали участь у створенні культурно-просвітницьких організацій - “Просвіт”. УДРП мала своїх депутатів у І і II Державних Думах, які заснували окрему українську фракцію (І. Шраг, В. Шемет, П. Чижевський, О. В'язлов), що згодом оформилася в Українську думську громаду. Члени УДРП брали активну участь в роботі Думи, виступили ініціаторами багатьох проектів. Офіційним органом УДРП стали щотижневики “Рідний край” (1900) та газета “Громадська думка”, яку згодом змінила “Рада”. На поч. 1908 УДРП розпалася, а її члени утворили Товариство українських поступовців. На поч. квітня 1917 члени Союзу українських автономістів-федералістів тимчасово реформували його (до скликання партійного з'їзду) в УДРП, прийнявши і програму цієї партії. У червні 1917 партійна конференція перейменувала організацію в Українську партію соціалістів-федералістів.

Г. Кривоший (Запоріжжя).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)