Мациевич, Лев Макарович
- Подробности
- Просмотров: 38724
Мацієвич, Левко Макарович (01(13) січня 1877 р., с. Олександрівка Чигиринського повіту Київської губернії (нині Кіровоградська область) - 24 вересня (7 жовтня) 1910 р., Петербург) - український корабельний інженер, автор багатьох проектів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів тощо; політичний діяч. Перший український авіатор.
Народився в сім'ї дрібного дворянина, службовця цукрового заводу. Одним із його предків є Арсеній Мацієвич.
1886-1895 - навчався у 3-й Київській гімназії на Подолі, де виявив нахил до математики, фізики, хімії, іноземних мов і класичної літератури. 1895 - вступив на механічне відділення Харківського технологічного інституту. Під час навчання входив до українського гуртка "Студентська громада", який видавав і поширював книги рідною мовою. Серед його друзів тієї пори був, зокрема, Гнат Хоткевич.
У цей час Мацієвич демонстративно перейшов на українську мову, розмовляв і листувався нею не лише у колі однодумців, як робила тоді більшість українофілів, а й у сімейному колі, активно долучаючи близьких до української культури.
1900 - разом із Дмитром Антоновичем, Михайлом Русовим, Боніфатієм Камінським та іншими був серед засновників Революційної Української Партії (РУП).
За революційну діяльність навесні 1901 року був виключений з інституту і висланий із Харкова до Севастополя під нагляд поліції. Там він поступив на службу у Севастопольський порт.
Початок 1902 року - захистив диплом за кваліфікацією інженера-технолога (проект комерційного пароплава).
Жовтень 1902 року - отримав ще один диплом, представивши до захисту комісії Кронштадтського морського інженерного училища проект броненосного крейсера. Проект одержав найвищу оцінку.
Отримав звання корабельного інженера-капітана.
У Севастополі брав участь у спорудженні крейсера 1-го рангу «Очаків», здійснив технічні розрахунки і спостерігав за ходом будівництва і ремонтом суден.
Від березня 1903 року обіймав посади члена приймальної комісії на Севастопольському рейді, старшого помічника суднобудівника по спорудженню броненосця «Іоан Златоуст».
|
1903 - брав участь в урочистостях, присвячених відкриттю в Полтаві пам’ятника І. Котляревському, сфотографувався разом із учасниками свята - видатними діячами українського національного руху (Микола Міхновський, Михайло Старицький, Євген Чикаленко, Микола Аркас, Сергій Єфремов, Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський, Леся Українка тощо) [див. Юрій П'ядик. Фотографія з багатьма невідомими - Т.Б.].
1904 - розробив проект бона Севастопольського порту.
1904 - начальник Таврійського жандармського управління двічі повідомляє, що Мацієвич перебуває під таємним наглядом «ввиду агентурних указаний на то, что он усиленно агитировал среди рабочих Севастопольского порта».
1905 — розробив два проекти протимінних заслон.
1906 - закінчив за 1-м розрядом Миколаївську морську академію в Петербурзі (кораблебудівне відділення).
1907 - закінчив спеціальний курс УОПП (навчального загону підводного плавання) в Лібаві.
Червень 1907 року - у Кілі (Німеччина) спостерігав за будівництвом для російського флоту підводних човнів «Карп», «Карась» і «Камбала».
Грудень 1907 року - призначений спостерігачем за спорудженням субмарин на Балтійському суднобудівному і механічному заводах (Петербург).
1908 - стає помічником начальника конструкторського бюро Морського технічного комітету Російської імперії.
1908 - розробив проект захисту бойових кораблів від атак торпедами.
Автор 14 проектів підводних човнів (деякі ідеї, закладені в них, випередили свій час). Першим у світі розробив проект авіаносця, розрахованого на 25 літаків.
Разом зі своїм інститутським другом Олександром Коваленком (теж офіцером Чорноморського флоту) створив у Народному домі Севастополя самодіяльний робітничий театр з українським репертуаром, організовував вечори пам‘яті Тараса Шевченка.
Фінансово підтримував український національний рух.
На початку 1908 року захопився авіацією, теорією та практикою повітроплавання.
Травень 1910 р. - після створення в Росії Відділу повітряного флоту (шеф - великий князь Олександр Михайлович) Мацієвич очолив групу зі 7 російських офіцерів, відряджених до Франції для вивчення авіаційного пілотажу (мав також завдання з закупівлі аеропланів). Перебуваючи у Франції, вивчав креслення й авіаційну літературу, багато годин провів у майстернях, де виготовляли аероплани. Відвідав 7 аеродромів, де детально ознайомився з будовою аеропланів і дирижаблів. Одночасно як голова комісії побував у Брюсселі і їздив до Англії, де оглянув близько 20 систем літальних апаратів. Постійно літав на аероплані «Фарман», одержав посвідчення авіатора №178 (це фактично означало входження до двох сотень перших у світі льотчиків).
Розробив тип літального апарата, здатного піднятися з палуби морського судна. Разом із авіатором Єфимовим здійснив перші нічні польоти, працював над пристроєм, який мав рятувати льотчиків під час вимушеної посадки на воду, почав писати книгу «Повітроплавання у морській війні».
У вересні 1910 року повернувся до Санкт-Петербурга і взяв активну участь у Першому всеросійському святі повітроплавання, де завоював кілька призів і став улюбленцем столичної публіки.
Загинув в авіакатастрофі під час польоту над Комендантським полем поблизу Санкт-Петербурга на очах десятків тисяч глядачів, ставши таким чином першою жертвою російської авіації.
Похорон капітана Мацієвича 28 вересня (11 жовтня) 1910 року перетворився на багатолюдну маніфестацію, якої Петербург не бачив від часу смерті Ф.Достоєвського. На його могилу поклали 350 вінків.
Похований на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври в Петербурзі.
Серед його друзів і знайомих Мацієвича - Михайло Коцюбинський, Микола Вороний, Олександр Олесь, Григорій Коваленко-Коломацький, Борис Лазаревський, Костянтин Арабажин, Людмила Василевська (Дніпрова Чайка), Христина Алчевська, Микола Міхновський, Симон Петлюра.
Джерела:
Олександрівка Кіровоградської області
Фотографії: http://chtyvo.org.ua/authors/Panchenko_Volodymyr/Nebo_Levka_Matsiievycha/
https://fotki.yandex.ru/next/users/humus777/album/303012/fullscreen/665319
Ссылки на эту страницу
1 | Антонович, Дмитрий Владимирович
[Антонович, Дмитро Володимирович] (1877–1945), громадсько-політичний діяч, історик української культури, мистецтва і театру |
2 | Воспоминания юношеских дней: 1897-1906
[Юрій Коллард. Спогади юнацьких днів: 1897-1906. Українська Студентсьтка Громада в Харкові і Революційна Українська Партія (РУП)] // Срібна сурма, Торонто, 1972 |
3 | Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011. |
4 | Дневник Василия Кравченко
Василь Кравченко. Щоденник // Неопалима купина : літературно-художній та історичний журнал / Видавництво "Генеза" ; Інститут системних досліджень освіти України. - К. : Генеза, 1995, № 7-8, стор. 25-48 |
5 | Из моих петербургских воспоминаний
Ісак Мазепа. З моїх петербурзьких спогадів // Календар-альманах "Дніпро" на звичайний рік 1938. Річник XV. Львів. 1937. Накладом Українського Товариства Допомоги Емігрантам з України у Львові (Ринок, 10). Стop. 113-124. |
6 | Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949 |
7 | Моя журналистская деятельность
Андрій Жук. Моя журналістська діяльність. I. На Наддніпрянській Україні, до еміграції (1901–1907). Місячник політики, культури і суспільного життя "Український самостійник", 1960, № 7–8. Мюнхен, 1960, 80 с. |
8 | Независимая Украина
[Самостійна Україна] – Михновский Николай // На чужині. 1948. Видавництво "Український Патріот" |
9 | Перша революція
Олександер Лотоцький. Сторінки минулого. Частина друга // Серія мемуарів, книга 3. Варшава. 1933. Стор. 276-284 |
10 | По вопросу о происхождении названия "Полтава"
[До питання про походження назви "Полтава"] - Л. Мациевич. По вопросу о происхождении названия "Полтава" // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год пятнадцатый. Том LIV. Июль-август 1896 г. Документы, известия и заметки. Стр. 25-26 |
11 | Три громады. Воспоминания из 1885-1917 гг.
[Три громади. Спогади з 1885-1917 рр.] – Андриевский Виктор // Львов. 1938. Издатель Иван Тиктор |
12 | Фотография со многими неизвестными
[Фотографія з багатьма невідомими] - Юрій П'ядик // Вітчизна. 1989, № 2. Стор. 194-205 |
13 | Шелухин, Андрей Павлович
[Шелухін, Андрій Павлович] (1871–1931), педагог, архивист, музеевед |