Малороссийская коллегия

Малоросійська колегія — центральний орган державного управління Російської держави у справах Лівобережної України. Малоросійську колегію (першу) утворено за указом Петра І від 16 червня 1722 р. в резиденції українських гетьманів — Глухові замість Малоросійського приказу, що містився в Москві, з метою обмеження влади козацької старшини й автономії України. У цивільних справах Малоросійська колегія підлягала Сенатові, у військових — головнокомандуючому російськими військами на Україні. На Малоросійську колегію покладався нагляд за всією діяльністю гетьмана і козацької старшини. У 1727 р. у зв'язку з тимчасовим відновленням гетьманщини Малоросійську колегію було ліквідовано. У 1764 р. Малоросійська колегія (друга) відновлена на попередніх засадах. Очолював її президент — П. О. Румянцев. Основними завдання Малоросійської колегії у цей період полягало в остаточному знищенні будь-яких залишків самоврядування на Україні, збільшенні податків і зборів для царської казни. У 1775 р. на Лівобережній Україні було ліквідовано полковий устрій: 1783 українські лівобережні козацькі полки перетворено на регулярні полки російської армії. З лівобережних і південних земель України у 1781 р. утворені намісництва, зокрема Київське Чернігівське. У 1786 р. Малоросійську колегію ліквідовано. Документи першої Малоросійської колегії за 1722—1727 рр. (1132 одиниць зберігання) і другої Малоросійської колегії за 1764—1786 рр. (17 978 одиниць зберігання) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в Києві.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 511-512

 

Малоросійська колегія - центральний орган російської колоніальної адміністрації в Лівобережній Україні у 18 ст. М. к. (т. зв. перша М.к.) створена за указом Петра І від 16(27).5.1722 у гетьманській столиці Глухові (замість існуючого до цього Малоросійського приказу в Москві) з метою контролю за діяльністю гетьмана і українського уряду та поступового обмеження політичної автономії Гетьманщини. М. к. складалася з шести офіцерів російських полків, розташованих в Україні, та прокурора (всіх призначив цар) на чолі з бригадиром С. Вельяміновим-Зерновим. У цивільних справах М.к. підлягала сенатові, а у військових - головнокомандуючому російських військ в Україні М. Голіцину. За царською інструкцією від 16.5.1722 на М.к. покладалися функції щодо нагляду за діяльністю гетьмана, генеральної і полкової старшини, встановлення і стягнення податків до царської казни, провіанту для російської армії; розквартирування російських офіцерів і солдат в Україні; контролю за діяльністю Генеральної Військової Канцелярії, роздачі земельних володінь офіцерам і старшинам. М.к. була апеляційною установою у судових справах, які розглядалися в Генеральному Військовому Суді, полкових і ратушних судах Лівобережної України. Всі питання державного життя Гетьманщини український уряд повинен був вирішувати за погодженням з М.к. В 1727 у зв'язку з загостренням російсько-турецьких відносин царський уряд, намагаючись залучити на свою сторону козацьку старшину, ліквідував М.к. (указ Петра ІІ від 29.9.1727) і поновив гетьманство. В 1734 після смерті Д. Апостола гетьманство було тимчасово скасоване. 10(21). 11.1764 Катерина II своїм указом остаточно ліквідувала гетьманство і незабаром відновила діяльність т.зв. другої М.к. у Глухові. М.к. складалася з чотирьох російських урядовців,чотирьох українських старшин, прокурора (російського полковника), двох секретарів (українця і росіянина) і канцелярських службовців. На чолі М.к. стояв граф П.Рум'янцев (одночасно генерал-губернатор Малоросії), перед яким російський уряд ставив завдання якнайшвидшої остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та повного підпорядкування управління українськими землями загальноросійським державним органам. В адміністративному відношенні М.к. підлягала канцелярії малоросійського генерал-губернатора (існувала до 1796). Поступово М. к. узурпувала всю повноту військової влади. Після ліквідації російським урядом сотенно-полкового устрою Лівобережної України (1781), перетворення лівобережних козацьких полків у регулярні карабінерні кавалерійські частини російської армії (1783) та запровадження намісництв (1780-83), на українських землях повністю поширилась система державного управління Російської імперії. Указом від 20(31).8.1781 М.к. була скасована.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)

 

Перша Малоросійська колегія (1722—1727 рр.).

Президент: бригадир Степан Вельямінов (1722-1727 рр.).

Друга Малоросійська колегія (1764-1786 рр.).

Президент: генерал-аншеф, згодом генерал-фельдмаршал, граф Петро Олександрович Румянцев (1764-1786 рр.).

Члени (з російського боку): генерал-майор Брант (1764—?); полковник, князь Платон Мещерський (1764-?); полковник Хвостов (1764—?); полковник Натальїн (1764—?).

Члени (з українського боку): генеральний обозний, з присвоєнням чину генерал-майора російської армії, Семен Васильович Кочубей (1764-?); генеральний писар, із присвоєнням чину статського радника, Василь Григорович Туманський (1764-?); генеральний осавул, із присвоєнням чину полковника російської армії, Журавка (1764-?); генеральний хорунжий, з присвоєнням чину полковника російської армії, Апостол (1764-?).

Джерело:

Білоусько О.А., Мокляк В.О. Історія Полтавщини. Друга половина XVI — друга половина XVII століття. Стор. 156

Ссылки на эту страницу


1 Анна Ивановна
[Анна Іванівна] (1693—1740), российская императрица (1730—1740)
2 Апостол, Данила Павлович
[Апостол, Данило Павлович] (1654—1734), гетман Левобережной Украины (1727—1734 гг.)
3 В родном гнезде (летопись рода Бутовских)
[У рідному гнізді (літопис роду Бутовських)] - Алексей Дмитриевич Бутовский
4 Вельяминов, Степан Лукич
[Вельямінов, Степан Лукич] (1670 – после 1736), российский военный и государственный деятель, генерал-майор, президент Малороссийской коллегии (1722–1727), тайный советник, сенатор
5 Генеральная военная канцелярия
[Генеральна військова канцелярія] - центральное учреждение гетманского правительства на Левобережной Украине в 17-18 вв.
6 Гетман, Гетманата институт
[Гетьман, Гетьманату інститут] - высшее звено системы государственного управления в Гетманщине в 1649–1764 гг.
7 Город Полтава в Румянцевской описи Малороссии 1765-1769 гг.
Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 pp. / упоряд., вступ, ст. і ком. Ю. Волошина. — К.: Наш час, 2012. — 576 с.
8 Екатерина І Алексеевна
[Єкатерина І Олексіївна] (1684—1727), российская императрица (1725—1727)
9 Екатерина ІІ "Великая"
[Екатерина ІІ "Велика"] (1729—1796), российская императрица (1762—1796)
10 Земский уездный суд
Земский уездный суд
11 Коломакские петиции 1723 г.
Коломакские петиции 1723 г.
12 Малороссийский приказ
Малороссийский приказ ("Приказ Малыя Россия")
13 Меншиков, Александр Данилович
[Меншиков, Олександр Данилович] (1673—1729), русский государственный и военный деятель, князь, генералисимус
14 Петр ІІ
[Петро ІІ] (1715—1730), российский император (1727—1730)
15 Полуботок, Павел Леонтьевич
[Полуботок, Павло Леонтійович] (ок.1660—1723), наказной гетман Левобережной Украины (1722-1723)
16 Разумовский, Кирилл Григорьевич
[Розумовський, Кирило Григорович] (1728—1803), последний гетман Левобережной Украины, граф, российский генерал-фельдмаршал, президент Петербургской академии наук
17 Российские органы государственного управления
[Російські органи державного управління] - пункт меню
18 Румянцев-Задунайский, Петр Александрович
[Румянцев-Задунайський, Петро Олександрович] (1725—1796), полководец и государственный деятель, генерал-фельдмаршал, граф, генерал-губернатор Малороссии (1764-1790 гг.), президент Малороссийской коллегии (1764-1786 гг.)
19 Скоропадский, Иван Ильич
[Скоропадський, Іван Ілліч] (1646—1722), гетман Левобережной Украины (1708—1722)
20 Сотник
Сотник
21 Трощинский, Дмитрий Прокофьевич
[Трощинський, Дмитро Прокопович] (1754—1829), действительный тайный советник, полтавский губернский маршал, меценат украинской культуры

Поддержать сайт
Карта ПриватБанка:

4149 4390 0512 1235