Соловей, Дмитрий Федорович

Соловей Дмитро Федорович

Соловей, Дмитро Федорович — Соловей Дмитрий Федорович — (23.10/4.11.1888, м-ко Срібне Прилуцького повіту — 09.07.1966, Сент-Пол, Міннесота, США) — історик, економіст, статистик, педагог, публіцист, громадсько-політичний діяч.

Народився в селянській сім'ї. Навчався в гімназіях Владивостока (де жив старший брат) і Сум. У 1909-1914 рр. вчився на історико-філологічному факультеті Харківського університету. В 1914р. був заарештований за участь у підготовці протестаційної демонстрації у зв'язку з урядовою забороною відзначати 100-літній ювілей Т. Шевченка, виключений із університету і висланий до Полтави. Один із організаторів і активних діячів Юнацької Спілки (ЮС). Створив гуртки ЮС в духовній семінарії, учительському інституті, ремісничій, земській та фельдшерській школах. У 1916 р. мобілізований до царської армії. Служив в Азові. В 1918 р. повернувся до Полтави. Працював інструктором у культурно-освітніх справах при Полтавській Спілці споживчих товариств (ПССТ). Створив кооперативну спілку при ПССТ та Просвітницький Союз "Українська культура". Після розгрому обох спілок більшовиками в 1920 р. ув'язнений у Харкові. Дивом уник розстрілу. У 1923—1925 рр. працював завідувачем відділу економічної статистики у Статистичному Бюро Полтавського губвиконкому і водночас викладав економічну географію України в Полтавському кооперативному технікумі. В 1925—1933 рр. завідував підвідділом статистики спеціальних галузей торгівлі ЦСУ України у Харкові. Підготував і видав низку статистично-економічних праць, присвячених соціально-економічному розвитку України XVIII — І пол. XX ст. Без відриву від виробництва закінчив аспірантуру і протягом 1926—1934 рр. працював у науково-дослідному інституті української культури імені академіка Д. Багалія в Харкові. Пізніше керував підвідділом, потім відділом статистики Української промислової кооперації у Харкові й Києві. Як "неблагонадійний" у 1936 р. був звільнений з роботи. Працював шкільним учителем української мови й літератури (1936—1941 рр.) і директором школи (1942—1943 рр.) у Харкові. Не бажаючи залишатися під більшовицькою владою, вийшов із сім'єю на еміграцію. В 1943—1944 рр. працював у Ревізійному Союзі Українських кооперативів у Львові, потім п'ять років перебував у таборі для переміщених осіб у Ганновері, звідки перебрався до Америки. Дійсний член УВАН у США. Автор праць: "Голгота України" (Вінніпег, 1953 р.), "Україна в системі совєтського колоніялізму" (1959 р.), "Українська наука в колоніяльних путах" (1963 р.), "Розгром Полтави" (Вінніпег, 1974 р.; перевид. Полтава, 1994 р.).

Джерело:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.13

 

Соловей, Дмитро Федорович (4.11(23.10).1888 — 9.07.1966)

Близький до Дмитра Федоровича Солов’я вчений із Полтави Петро Петренко писав про нього як про "добре знаного серед української еміграції історика і публіциста", людину милу і товариську, але замкнуту, неохочу розповідати про себе, — "він прожив справді змістовне, барвисте, але трудне життя". Віддавши Україні свої знання, сили, любов, він не з власної вини мусив покинути рідну землю й упокоїтись на чужині.

Народився Дмитро Федорович у містечку Срібному Прилуцького повіту на Полтавщині в селянській сім’ї. Дід і батько його ще зазнали кріпацтва. У Владивостоці жив старший брат Дмитра, він і запросив його до себе, тому протягом 4 років Соловей навчався у Владивостоцькій гімназії. Але з початком російсько-японської війни повертається в Україну і в 1909 році закінчує Сумську гімназію. Згодом, навчаючись на історико-філологічному факультеті Харківського університету, юнак захопився ідеями Михайла Драгоманова. 1914 року його заарештовують за участь у підготовці до антиурядової демонстрації у зв’язку з 100-річчям від народження Т. Г. Шевченка. Разом з товаришем по університету Н. Синявським Дмитро Соловей був висланий до Полтави, де й прожив до 1925 року, за винятком 2-річного перебування у війську.

Полтавський період Дмитра Солов’я характеризується активною науково-творчою діяльністю. В 1918 — 23 роках він працює інструктором культосвітніх справ при Полтавській спілці споживчих товариств; в 1923 — 25 — завідує відділом економічної статистики при Полтавському губвиконкомі. В жовтні 1920 року разом з іншими кооперативними і громадськими діячами був заарештований і відвезений до в’язниці в Харків (про це — у книзі Дмитра Солов’я "Розгром Полтави"). У березні 1921 року його звільнили, і він деякий час працює в харківських "Вістях". У 1922 — 25 роках Дмитро Федорович викладає економічну географію в Полтавському кооперативному технікумі і служить у Спілці споживчих товариств.

Переїхавши 1925 року до Харкова, Соловей очолює підвідділ статистики соціальних галузей торгівлі Центрального статистичного управління України, в 1933 — 36 роках — завідуючий підвідділом та відділом статистики промкооперації в Києві. В 1936 році залишив Київ і перейшов на вчителювання в одній із російських шкіл Харкова.

Ще раніше, в 1926 — 29 роках, Дмитро Соловей навчався в аспірантурі Науково-дослідної кафедри української культури під керівництвом Д. Багалія. Закінчивши аспірантуру, працював протягом 1929 — 34 років науковим співробітником науково-дослідного інституту аж до його ліквідації.

У Харкові під час окупації працював у школі й одночасно налагоджував видавничу діяльність, випустивши "Буквар" та "Молитовник". Не бажаючи залишатись під більшовиками, емігрував. В 1943 — 44 роках разом з родиною мешкав у Львові, а в повоєнні роки — у таборі для переміщених осіб у місті Ганновері. Там він продовжив публіцистичну працю, збирав спогади людей про голод 33-го в Україні. З 1950 року в Америці. Після виходу на пенсію наполегливо працював над упорядкуванням свого архіву і підготовкою його до видання. Помер і похований у місті Сент Пол, штат Міннесота.

Друкуватися Дмитро Федорович Соловей почав іще в Полтаві 1917 року під псевдонімом Митрусь або криптонімом Д. С. Вийшли його твори: "Мати" (1917), "Книжка дітям для розваги" (1917, 1920), казка "Переполох" (1919), п’єса "Чумацькі діти" (збірник "Проліски", 1918), "Розваги на дозвіллі" (1925). Переклав на українську оповідання М. Гоголя "Сорочинський ярмарок" (1920). В 1918 — 20 роках редагував журнал "Полтавський кооператор", в 1920 — журнал "Молода громада". Крім того, в 1919 — 25 роках був членом Полтавського наукового товариства, з 1922 — керував термінологічною секцією цього товариства. В 1927 — 29 роках був членом Українського краєзнавчого комітету в Харкові і співробітником журналу "Краєзнавство". В 1945 році в таборі ДіПі організував циклостильове видавництво "Шляхи на Україну", яке видало низку книжечок для школи.

Праці Солов’я з економіки і культури: "Решетилівський ярмарок 12 — 14 жовтня 1923 р." (Полтава, 1924), "Короткий нарис ярмарків і ярмаркової торгівлі" (Полтава, 1925), "Хлібозаготівля на Україні 1924 — 25 рр." (1927) та ін.; статті про Л. Українку, М. Драгоманова, Т. Шевченка та ін. Перебуваючи в Західній Німеччині, опублікував статті: "Микола Скрипник та його роль в українському відродженні 20-х Років" (1949), "Чого коштувала Україні акція московського Політбюро по запровадженню колективізації" (1949), "Археологічні дослідження на Україні в 1947 р." (1948), "Україна в системі совєтського колоніалізму" (1959). Праці, опубліковані в Америці: "Стежками на Голготу" (1952), "Голгота України" (Вінніпег, 1953, 288 с), "Полтавська гравіметрична обсерваторія в системі імперіалістичного наступу ЦК КПРС на українську науку" (1960), "Українська наука в колоніальних путах" (1963) та ін. Загальна кількість праць — близько 250.

1974 року в місті Вінніпезі (Канада) видавнича спілка; "Тризуб" випустила в світ одну з найцінніших праць Д. Ф. Солов’я "Розгром Полтави: Спогади з часів визвольних змагань українського народу 1914 — 1921". їх підготувала до видання дочка письменника-публіциста Оксана Соловей, Окремі уривки з цієї книги опублікував "Полтавський вісник" в жовтні 1992 року, а в 1994 році книжка була перевидана в Полтаві повністю. За словами Оксани Соловей, дві головні теми пекли душу батька, інтелігента-патріота, спадкоємця кращих рис, притаманних старій полтавській інтелігенції, — голод і репресії в Україні та її колоніальне становище в більшовицькій імперії. "Останнім з могікан" старого українства назвав Дмитра Солов’я професор П. Й. Петренко. Закінчуючи свій нарис пам’яті цієї людини, він писав: "В умовах занепаду морального й ідейного — там і тут, — свідками якого ми є нині, душа тужить за людьми глибокої віри й виняткової порядності".

Джерело:

http://www.pollitra.pi.net.ua

Ссылки на эту страницу


1 Историки, краеведы и археологи
[Історики, краєзнавці та археологи] - пункт меню
2 Кооперативные деятели
[Кооперативні діячі] - пункт меню
3 Личности - С
[Особистості - С] - пункт меню
4 Научные работники и изобретатели
[Науковці та винахідники] - пункт меню
5 Национально-освободительное движение
[Національно-визвольні змагання] – пункт меню
6 Общественные деятели
[Громадські діячі] - пункт меню
7 Писатели, публицисты, драматурги
[Письменники, публіцисти, драматурги] - пункт меню
8 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню
9 Полтава в 1918 году
Наталія Дорошенко-Савченко. Полтава в 1918 році // Календар-альманах "Дніпро" на звичайний рік 1938. Річник XV. Львів. 1937. Накладом Українського Товариства Допомоги Емігрантам з України у Львові (Ринок, 10). Стop. 88-97.
10 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
11 Разгром Полтавы. Воспоминания времен освободительной борьбы украинского народа (1914-1921)
[Розгром Полтави. Спогади з часів визвольних змагань українського народу (1914—1921)] - Дмитрий Соловей // Виннипег, 1974. (перездание Полтава, 1994 г.)
12 Соловей, Оксана Дмитриевна
[Соловей, Оксана Дмитрівна] (1919,Полтава—2004), писательница, переводчица
13 Статистики
[Статистики] - пункт меню
14 Украинская культура
Украинская культура, журнал просветительского союза "Украинская культура" (1920)
15 Украинское национально-освободительное движение на Полтавщине в начале XX века (1900-1916 гг.)
[Український національно-визвольний рух на Полтавщині на початку XX століття (1900–1916 рр.)] - Ревегук В. Я.

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
4149 4390 0512 1235