История Полтавы

Величковский, Иван

Подробности

Просмотров: 48942

Величковський, Іван/Іоанн (бл. 1651, Чернігівщина – 09.1701, м. Полтава) – поет, художник, священнослужитель.

З поч. 1660-х до поч. 1670-х навчався (з перервою 1665–1669), а пізніше, можливо, й викладав у Києво-Могилянській колегії (академії). З 1673 жив у м. Чернігів, де мешкали його старші брати: Віктор – чернець і Лаврентій – намісник Микільського монастиря на Пивах. Перебував у колі чернігівських сподвижників Лазаря Барановича. Авт. панегіриків, епіграм, курйозних та ліричних віршів релігійного і світського змісту, перекладач, теоретик фігурного віршування («Вірші до Лазаря Барановича», 1683–1684; «Вірші до Івана Самойловича», 1687; «Зегар з полузегарком», 1690; «Млеко, от овцы пастыру належноє», 1691). Писав староукраїнською та польською мовами. Ще в Чернігові одружився з дочкою полтавського протопопа Луки Семіоновича Марією і висвятився на священика. Не пізніше 1687 переїхав до м. Полтава, де за сприяння тестя став пресвітером, а згодом і протопресвітером Успенської соборної церкви. Вважають, що перу В. належить вірш «В року тысяча шестсот девятдесят пятом…», викарбуваний на дзвоні «Казикермен» із Успенського храму.

Тв.: Величковський І. Твори. – К.: Наукова думка, 1972; Величковський І. ПЗТ. Дзигар цілий і напівдзигарик. – К.: Дніпро, 2004.

Літ.: Модзалевский, 1912. – С. 249; Колосова В.П., Крекотень В.І. До питання про життя і творчість Івана Величковського // Величковський І. Тв. – К.: Наукова думка, 1972. – С. 18-26; Шевчук В. Іван Величковський та Києво-Чернігівська поетична школа другої половини XVІІ століття // Величковський І. ПЗТ. Дзигар цілий і напівдзигарик. – К.: Дніпро, 2004. – С. 8-10; Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література XVІ–XVІІІ століть. – Кн. 2. – Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К.: Либідь, 2005. – С. 195-196.

Ю. М. Гужва

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Величковський, Іван (р. н. невід. – 1701) – укр. поет, священик.

У 60-х рр. 17 ст. навч. у Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). Його вчителем і покровителем був ректор колегіуму київ. митрополит в.Ясинський. У 1670-х рр. запрошений архієпископом Л.Барановичем для роботи в Чернігівській друкарні, де, ймовірно, прийняв священницький сан. Там написав і видав польськомовний панегірик, присвячений Барановичу. Цей твір дійшов до наших днів в одному (пошкодженому) примірникові. 1687 в. згадується у літописі С.Величка як священик Свято-Успенської соборної церкви в Полтаві. Того ж року в. присвятив панегірик гетьманові I.Самойловичу. У панегірику змальовано образ ідеального правителя, у якого віра поєднується з доброчинними справами на користь всього сусп-ва. в. – автор багатьох віршів, епіграм, перекладів тв. англ. поета епохи Відродження Джона Оуена (Owen). Належав до представників укр. літ. бароко, був теоретиком фігурних («курйозних») віршів, за що його називали «футуристом» 17 ст. Писав книжною укр. та польс. мовами. Розробляв як світські, так і християн. теми й сюжети, проповідував у ранньохристиян. дусі рівність між усіма людьми. Виходив з того, що духовний порятунок залежить не лише від віри, а й від доброчинних справ. У віршах наявні мотиви швидкоплинності часу і невідворотності смерті. Авторські зб., присвячені в.Ясинському («Зегар з полузегарком», 1690, та «Млеко од овці пастору належноє», 1691), були своєрідними підручниками з поетики.

П. у м. Полтава.

Тв.: Твори. К., 1972.

Літ.: Колосова в.П., Крекотень в.І. До питання про життя і творчість Iвана Величковського. В кн.: Величковський I. Твори. К., 1972; Маслов С.І. Маловідомий український письменник кінця XVII – початку XVIII ст. Там само.

О.М. Дзюба.

Источник:

e-Енциклопедія історії України