История Полтавы

Подземелья Полтавы

Подробности

Просмотров: 34545

Полтавські підземелля — археологічні пам'ятки державного значення, взяті на облік 10 грудня 1945 р. Включають у себе підземні ходи, що знаходяться в районі Соборного майдану, Першотравневого проспекту, вулиць Комсомольської, Круглої, Сковороди, на території колишнього Полтавського кадетського корпусу, парку "Перемога" та інших місцях. У полтавських підземеллях знаходили рештки майолікової кераміки, фрагменти глиняного посуду, різноманітні речі, посуд 17 ст. Свій початок полтавські підземелля ведуть з часів Київської Русі, від природних печер, що використовувалися жителями в давнину як схованки від ворога, фундаментальні підземні укріплення, вірогідно, споруджувалися й в період, коли край входив до складу Великого князівств Литовського: у 1430 р. Полтава була подарована великим князем литовським Вітовтом Олександру Глинському, який збудував тут укріплення, що згодом стало складовою частиною Полтавської фортеці 17—18 ст. Під час Північної війни 1700—1721 рр., напередодні облоги Полтави шведами, підземелля були укріплені і розширені, використовувалися захисниками міста під час облоги. Підземні ходи густою мережею пронизували не лише територію фортеці (Старого міста; теперішня територію Соборного майдану, колишнього Успенського собору, Спаської церкви, краєзнавчого музею, пл. Конституції, Інститутської гори), але й форштадту (передмістя; від Сонячного і Петровського парків до Круглого провулку, за територією Полтавського кадетського корпусу — з півдня на північ та від вул. Паризької Комуни до вул. Шевченка — із сходу на захід). У форштадті в різні часи зафіксовані провали, які підтверджують наявність ходів у районі теперішніх вулиць Жовтневої, Комсомольської, Гоголя, Котляревського, Шевченка та ін.

Дослідники (І. А. Зарецький, В. О. Бучневич, Л. В. Падалка та ін.), а також старожили міста підтверджують місця знаходження майстерно спорудженої системи лабіринтів, входів, виходів-лазів, люків типу колодязів для спуску в підземелля. Здебільшого вони знаходилися на глибині 3—6 сажнів (6,3—12,6 м) від поверхні землі. Висота їх була в людський зріст і більше, а ширина сягала 2,5—3 м. Існували й великі підземні льохи. Входи до підземель були під церковними та ін. фундаментальними спорудами, від яких кількома відгалуженнями вели в різці боки — до іншої церкви, до мурів фортеці, в напрямку річки чи монастиря.

Під час забудови Полтави у повоєнні роки, а то й випадково виявлені підземелля за межами Старого міста й форштадту: в районі вулиць Фрунзе і Бояна, на Кобищанах та в інших місцях. Є підземелля й на Монастирській горі. Залишки таких укріплень зберігалися до кінця 19 — початку 20 ст. у Великих Будищах (тепер Диканського району), Опішні (тепер Зіньківського району), Старих Санжарах (тепер с. Решетники Новосанжарського району), Кобеляках, Біликах (тепер Кобеляцького району), Лубнах, поблизу давньої Голтви (тепер села Говтва і Приліпка Козельщинського району), поблизу Лохвиці та Вергунів (тепер Хорольського району), в ін. місцях.

Дивись:

В. Н. Жук. Сторінки про підземелля Полтави та інших стародавніх міст-фортець Полтавщини

Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. 2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 279-285

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 783-784