История Полтавы

Омельянович-Павленко, Михаил Владимирович

Подробности

Просмотров: 43956

Омелянович-Павленко, Михайло Володимирович

Нар. 8 грудня 1878 у Тифлісі в старовинній військовій родині козацького походження. Омський кадет. корпус 1898,1-ше Павлівське військ. училище 1900, академія Генштабу 1913. Офіцер лейб-гвардії Волинського полку, 34-го Сибірського стр. полку, учасник рос-япон. війни, нагороджений Золотою Георгієвською зброєю. У роки І світ. війни ком. навчальної команди, ком. батальйону лейб-гвардії Волинського полку, нач. штабу 2-го гвардійського корпусу, ком. навчальних гвардійських команд у Петрограді, нач. Петроградської школи прапорщиків, 2-ї Одеської військ. школи прапорщиків.

В українській армії з 1917 сформував і очолив українську бригаду в Катеринославі, нач. відділу військ. шкільництва Генштабу. За Гетьманату ком. 11-ї пішої дивізії в Полтаві, отаман Катеринославського козацького коша. З грудня 1918 командувач Галицької армії ЗУНР, провів її реорганізацію у стрілецькі корпуси і бригади, керував її бойовими діями у ході українсько-польської війни 1918-1919. З червня 1919 військовий радник президента ЗУНР, генерал з особливих доручень штабу Головного Отамана, ком. Запорізького корпуса, командувач Армії УНР у Першому Зимовому поході, боях на більшовицькому фронті 1919-1920.

1920 у таборах інтернованих частин в Польщі, з 1924 в Чехословаччині, мешкав у Празі, викладач вузів, організатор Музею визвольних змагань України, голова Товариства колишніх вояків Армії УНР. Співпрацював з УВО-ОУН. В роки II світ. війни Військ. міністр уряду УНР в екзилі, голова Української Генеральної Ради Комбатантів. Генерал-полковник. З 1948 у Франції, помер 29 травня 1952 в Парижі, похований на цвинтарі Пер-Ляшез.

Джерело:

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с. Стор.147-148

Омелянович-Павленко, Михайло (8.12.1878 - 29.5.1952) - визначний український діяч, генерал-полковник Армії УНР. Брат І. Омеляновича-Павленка.

Н. у Тифлісі (тепер Тбілісі, Грузія). В 1904-1905 брав участь у російсько-японській війні. В 1910 закінчив академію Генерального штабу. В роки Першої світової війни 1914-18 командував гвардійським полком, очолював штаб корпусу. В період Української Центральної Ради О.-П. - командир бригади у Катеринославі, в квітні-листопаді 1918 - командир 3-ої Стрілецької дивізії у Полтаві. В грудні 1918 - червні 1919 О.-П.- начальний командант Української Галицької Армії. Після повернення в Армію Української Народної Республіки - командир Запорізького Корпусу. В 1919-20 О.-П. командував Армією УНР під час Першого Зимового походу і в ході польсько-радянської війни 1920. До 1945 жив у еміграції в Чехо-Словаччині, очолював Союз Українських Ветеранських Організацій. В післявоєнний час переїхав спочатку до Німеччини, пізніше до Франції. В 1945-48 виконував обов'язки міністра військових справ в екзильному уряді УНР. Помер і похований у Парижі. Автор праць “Українсько-польська війна 1918-1919 рр.” (1929), “Зимовий похід” (1934) і спогадів “На Україні” (1930, 1935).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Омельянович-Павленко, Михаил Владимирович (08.12.1878 — 29.05.1952).

Из дворян. Сын генерала. Уроженец Тифлиса. Сибирский кадетский корпус (1898), Павловское военное училище (1900). Окончил Офицерскую стр. школу. Офицер Лейб-Гвардии Волынского полка. Участник русско-японской войны 1904-1905. В 1912 изменил фамилию на Омельянович-Павленко (до того было просто Павленко). Капитан (26.08.1912). Во время мировой войны командовал л-гв. Гренадерским полком, был начальником штаба корпуса. Полковник. Награжден орденом Св. Георгия 4-й ст. (ВП 18.07.1916). В 1918 в гетманской армии; командир 11-й дивизии. Уволен 20.11.1918. Затем в армии УНР. Командир бригады и 3-й стрелковой дивизии. В 12.1918 - 07.1919 командовал Украинской Галицкой армией. Затем командир Запорожского корпуса. В 12.1919-12.1920 командовал Армией УНР. Генерал-полковник армии УНР. Эмигрант. До 1945 жил в Чехословакии, возглавлял Союз Украинских ветеранских организаций. Затем жил в Германии и Франции. В 1945-1948 министр военных дел правительства УНР в изгнании.

Соч.: "Українсько-польська війна 1918-1919 рр.", "Зимовий похід".

Неточности: В справочнике Волкова С.В. Офицеры российской гвардии указано отчество Емельянович. В справочнике "Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия" значится под фамилией Амельянович-Павленко.

Волков С.В. Офицеры российской гвардии. М. 2002

"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.

Источник:

Русская армия в Великой войне