История Полтавы

Концепция формирования национального заповедника "Поле полтавской битвы"

• 

Подробности

Просмотров: 20694

Трегубов Валерій Олександрович. Концепція формування національного заповідника "Поле полтавської битви"

Для перегляду таблиць клікніть по номеру таблиці.

— 1 —

 

 

 

КОНЦЕПЦІЯ

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА

"ПОЛЕ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ"

 

 

Автор:

кандидат архітектури, доцент,
член-кореспондент Української Академії архітектури
В. О. Трегубов

 

 

Полтава
2002-2007

 

— 2 —

© В. Трегубов. Концепція, історичні довідки по об’єктах, графічна реконструкція фортеці, світлини, проектні пропозиції по музею Полтавської фортеці, арці пам’яті, проект реставрації каплиці-пам’ятника 200-річчю Полтавської битви.

© В. Трегубов. О. Ю. Бєлявська. Проект відтворення історичної дзвіниці та огорожі Спаської церкви в Полтаві.

© В. Трегубов, С. Чопівська. Проектні пропозиції по меморіалу на місці поховання шведських воїнів, меморіальній каплиці на місці козацького табору військ І.Мазепи.

© В. Трегубов, Т. Дивоняк. Проектні пропозиції по реконструкції редутів, другого укріпленого табору російських військ, відтворення пам’ятника О.Келіну.

© В. Трегубов, А. Шовкопляс. Проектні пропозиції по реконструкції першого музею Полтавської битви, ландшафтно-дендрологічній організації центральної площі музейного містечка.

© В. Трегубов, І. Бабіч. Проектні пропозиції по меморіалізації Полтавської фортеці.

© В. Трегубов, К. Трегубов. Проектні пропозиції по генеральній організації заповідника, по будинках нових музеїв: історії Північної війни та Полтавської битви, історії Росії, історії Швеції, історії українського козацтва.

© Л. Шендрик. Історична довідка "Північна війна, Полтавська битва".

— 3 —

ЗМІСТ

— 4 —

— 5 —

— 6 —

Офіційні підстави для розробки концепції

Указ Президента України №  955/2007 від 9 жовтня 2007 р. "Про відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу".

Рішення міськвиконкому Полтавської міської ради.

Замовлення дирекції Державного історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви".

УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
№ 955/2007

Про відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним
виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням
українсько-шведського союзу

З нагоди 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу під час Північної війни 1700-1721 років, виходячи зі значення цих подій у багатовіковій історії українського державотворення та враховуючи ініціативу громадськості, постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

1) утворити Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів з відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу, включивши до його складу представників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, учених;

2) розробити у тримісячний строк за участю Національної академії наук України та затвердити план заходів на 2008-2009 роки з відзначення

— 7 —

300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу, передбачивши, зокрема:

організацію та проведення заходів до 300-х роковин Батуринської трагедії;

організацію та проведення заходів до 300-х роковин зруйнування у 1709 році Запорозької Січі;

організацію та проведення заходів до 300-річчя Полтавської битви;

проведення представницьких міжнародних наукових форумів, присвячених геополітичним проблемам Центрально-Східної Європи другої половини XVII – початку XVIII століття у контексті воєнно-політичних змагань за утвердження суверенної української козацької держави;

активізацію наукових досліджень українсько-шведських відносин ХVІІ-ХVІІІ століть, підготовку та публікацію тематичних збірок документів козацької доби з архівів Швеції, збірників наукових праць та монографій;

створення за участю українських і шведських учених комісії з вивчення та об'єктивного висвітлення історії Центрально-Східної Європи та українсько-шведських відносин другої половини VIII – початку XXI століть у контексті європейських інтеграційних процесів;

проведення у навчальних закладах та закладах культури тематичних заходів з висвітлення державотворчої, політичної та військової діяльності гетьмана України Івана Мазепи та його соратників;

створення документального та художнього фільмів, присвячених 300-річчю подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу;

випуск в обіг поштової марки і конверта, присвячених 300-річчю подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу, здійснення спецпогашення поштової марки;

— 8 —

3) вирішити в установленому порядку питання щодо фінансування заходів з відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу.

2. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

1) вивчити питання щодо присвоєння окремим навчальним закладам, установам, військовим частинам імен гетьмана України Івана Мазепи та його соратників, а також відповідного найменування чи перейменування в установленому порядку проспектів, площ, вулиць та парків у населених пунктах України;

2) вжити невідкладних заходів щодо проведення робіт з ремонту, реставрації та реконструкції Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» в місті Полтаві;

3) вирішити в установленому порядку питання про:

спорудження пам'ятників Івану Мазепі та його соратникам у містах Києві та Полтаві, інших населених пунктах, а також установлення пам'ятних знаків та меморіальних дощок у місцях, пов'язаних з їх життям та діяльністю;

спорудження в Україні пам'ятника Карлу XII;

забезпечення проведення робіт з ремонту, реставрації і музеєфікації палацового комплексу К. Розумовського, благоустрою території цитаделі, в тому числі укріплення Меморіального Хреста, а також облаштування об'єктів соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури в селищі Батурин Бахмацького району Чернігівської області;

спорудження пам'ятного знака загиблим у 1709 році козакам Запорозької Січі у Нікопольському районі Дніпропетровської області.

3. Міністерству закордонних справ України:

опрацювати питання про встановлення монумента гетьману України Івану Мазепі та увічнення пам'яті його соратників у Королівстві Швеція, внести

— 9 —

в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України відповідні пропозиції;

опрацювати разом з Міністерством культури і туризму України питання формування та експонування в Україні та Королівстві Швеція виставок історичних реліквій козацької доби з музеїв України та Королівства Швеція;

забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України заходів з відзначення 300-річчя укладення українсько-шведського союзу в контексті євроінтеграційних прагнень України.

4. Міністерству оборони України забезпечити організацію та проведення у військових навчальних закладах та військових частинах тематичних заходів, присвячених 300-річчю подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу.

5. Державному комітету телебачення та радіомовлення України організувати цикли теле- і радіопередач, присвячених життю і діяльності гетьмана України Івана Мазепи, його соратників, та забезпечити широке висвітлення у засобах масової інформації заходів щодо відзначення подій, пов'язаних з перебігом Північної війни 1700-1721 років в Україні.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

9 жовтня 2007 року

— 10 —

ПРЕАМБУЛА

Розробка даної концепції ініціативно розпочата автором у 2002 році.

В якості ілюстративних матеріалів в концепції використані графічні та фотографічні матеріали з приватного архіву автора, приватного архіву архітектора Л.С.Вайнгорта, матеріали видань, присвячених Полтавській битві, графічні роботи автора, проектні пропозиції авторського колективу архітекторів (керівник колективу – В.О.Трегубов), світлини В.О.Трегубова, О.Ю.Бєлявської та Т.Ю.Перкун.

Історичну довідку підготувала та люб’язно передала автору заступник директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви" Л.К.Шендрик.

Автор висловлює особливу подяку за сприяння та допомогу в розробці даної концепції директору Державного історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви" О.В.Яновичу.

— 11 —

ВСТУП

8 липня (27 червня за старим стилем) 2009 року виповнюється 300 років Полтавській битві, яка була одним із центральних моментів у перебігу Північної війни 1700-1721 років між Швецією і Росією. Після майже тримісячної шведської облоги Полтавської фортеці відбулася історична битва військ Російської імперії під проводом Петра I та армії шведського короля Карла XII, яка закінчилася поразкою шведської армії і, в кінцевому рахунку, стала вирішальним етапом, який призвів до перемоги Росії у тривалій війні. Ця перемога  вивела Росію в ряд провідних держав, надовго визначивши її домінування у Старому Світі.

Аналіз причинно-наслідкових зв’язків наслідків цієї історичної події та сучасного міжнародного стану держав-учасниць Північної війни дозволяє зазначити суттєву роль Полтавської битви у трьохсотрічному процесі державотворення Європи.

Шанобливе ставлення до історії, її вивчення та об’єктивний аналіз, дбайливе збереження історичних пам’яток є єдино можливим цивілізованим шляхом. Спільна історія повинна не сприяти розбрату, а вчити братолюбству, добросусідству, взаємоповазі.

Справжня об’єктивна історія є об’єктивною потребою для всіх країн-учасниць Північної війни, для стабілізації міждержавних відносин, творення мирного майбуття.

Багатовікова віддаленість Полтавської битви від сьогодення, принципово відмінні від історичних, сучасні цивілізовані міждержавні стосунки колишніх держав-суперників, існування розвиненого комплексу культурно-історичних пам’яток, пов’язаних з Полтавською битвою, та об’єднаних в державний історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви", наявність значної кількості епізодів, етапів, подій та історичних об’єктів, пов’язаних з полтавським періодом Північної війни, які мають бути музеєфіковані та меморіалізовані, забезпечують можливість ефективного

— 12 —

наукового, пізнавального, просвітницького, туристичного використання історико-культурного потенціалу заповідника не тільки країнами-учасницями Північної війни, але й іншими зацікавленими європейськими державами.

ГОЛОВНОЮ МЕТОЮ КОНЦЕПЦІЇ є:

1. Обґрунтування необхідності та ефективності реконструкції державного заповідника "Поле Полтавської битви" та надання йому національного статусу.

2. Обґрунтування необхідності виділення державних субвенцій на реконструкцію заповідника.

ОСНОВНИМИ ЗАВДАННЯМИ КОНЦЕПЦІЇ є:

1. Визначення на основі історико-архітектурного аналізу кожного історичного об’єкту заповідника їх когнітивної вагомості, культурно-історичної ролі в якості невід’ємної складової заповідного комплексу.

2. Аналіз сучасного стану історичних об’єктів заповідника та визначення пооб’єктних обсягів пошкоджень та втрат для обґрунтування об’ємів реставраційно-відтворювальних робіт.

3. Визначення орієнтовних вартісних показників реставраційно-ремонтних та реконструктивних робіт як по кожному об’єкту, так і по території заповідника в цілому.

4. Розробка принципіального містобудівного вирішення реконструйованого заповідника.

5. Визначення обсягів та типів допоміжних та супутніх об’єктів заповідника.

6. Визначення сукупності існуючих історичних об’єктів Полтави та навколишніх населених пунктів, які необхідно включити до склад заповідника.

— 13 —

7. Визначення орієнтовних вартісних показників реставраційно-ремонтних та реконструктивних робіт по кожному об’єкту за межами заповідника.

8. Визначення сукупності об’єктів нової музеєфікації та меморіалізації Полтавської битви.

9. Розробка форпроектних пропозицій по кожному об’єкту, який підлягає реставрації, реконструкції, ремонту, відтворення та спорудження.

10. Визначення потреби в об’єктах туристичної інфраструктури.

11. Визначення обсягів та характеру заходів щодо підготовки та відзначення 300-річчя Полтавської битви.

Основна ідея концепції полягає у зміні статусу державного музею-заповідника "Поле Полтавської битви" в Полтаві (Україна) на статус національного заповідника, який згодом може бути перетворений у міжнаціональний заповідник "Полтавська битва", ставши при цьому доцентровим науковим та історико-культурним осередком сучасної Європи.

Враховуючи значний культурно-історичний потенціал Полтави та, зокрема, державного заповідника "Поле Полтавської битви", надання заповіднику національного статусу та реалізація комплексу заходів, передбачених цією концепцією, забезпечить суттєве підвищення коефіцієнту корисної дії системи об’єктів заповідника, як культурно-просвітницьких, наукових, туристично-пізнавальних джерел загальноєвропейського значення.

Реалізація заходів, запропонованих цією концепцією, підвищить історико-інформативну та культурно-просвітницьку щільність заповідного середовища, що, в свою чергу, забезпечить зростання туристичних потоків та економічну рентабельність заповідника.

Зважаючи на всесвітню відомість Полтавської битви, концепція створення та спільного міждержавного використання міжнаціонального заповідника "Полтавська битва" як європейського туристично-пізнавального історико-культурного комплексу є науково, пізнавально, просвітницьки та

— 14 —

економічно привабливою і рентабельною для всіх держав-потенційних учасниць проекту.

В якості політико-ідеологічних та гуманітарних передумов створення міжнаціонального заповідника концепцією пропонується:

- визнання унікальності створення першого у світі міжнаціонального заповідника "Полтавська битва";

- визначення і визнання всіма державами-учасницями реалізації програми переважання історико-культурних, виховних, наукових та пізнавальних пріоритетів програми формування міжнаціонального заповідника "Полтавська битва" в ході підготовки до відзначення 300-річчя Полтавської битви;

- визначення державами-учасницями необхідності реалізації єдиних засад шанобливого ставлення до спільної історії, створення умов для її об’єктивного, позбавленого зайвої політизованості вивчення та дослідження, визначення просвітницького характеру майбутнього міжнаціонального заповідника.

В якості стартових дій концепцією пропонуються:

- затвердження на найвищому державному рівні програми підготовки до відзначення 300-річчя Полтавської битви;

- надання державному історико-культурному заповіднику "Поле Полтавської битви" статусу національного історико-культурного заповідника;

- створення міждержавної робочої комісії по розробленню Міжнародної угоди про спільне заснування міжнаціонального заповідника "Полтавська битва" з визначенням паритетної участі всіх сторін у його формуванні, розвитку та наступному використанні;

— 15 —

- підписання на офіційному міждержавному рівні протокольної угоди про координацію дій по створенню заповідника, форми організаційної, наукової, матеріальної та фінансової участі держав-учасниць;

- погодження даної концепції міждержавною робочою комісією, визначення календарного графіку реалізації концепції;

- підготовка міждержавною робочою комісією клопотання щодо надання заповіднику статусу пам’ятника ЮНЕСКО.

Реалізація концепції створення міжнаціонального заповідника "Полтавська битва" та міждержавне відзначення 300-річчя Полтавської битви як спільної історичної події сприятимуть прогресу гуманітарних відносин між всіма країнами-учасницями майбутнього проекту.

В якості пропозицій щодо перспективного стратегічного розвитку міжнаціонального заповідника "Полтавська битва", концепцією пропонується створення в його складі міжнародного академічного містечка – історичного науково-дослідницького комплексу, який має стати загальноєвропейським центром дослідження континентальної історії.

З точки зору національних інтересів України, створення міжнаціонального заповідника "Полтавська битва" започаткує розвиток потужного комплексу міжнародно значущих об’єктів наукового, пізнавально-туристичного призначення, що забезпечить значний розвиток туристичної індустрії Полтавщини та України в цілому.

— 16 —

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ¹.

ПІВНІЧНА ВІЙНА, ПОЛТАВСЬКА БИТВА
 (СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПРИЧИН ВІЙНИ, ПЕРЕБІГУ ПОДІЙ ВПРОДОВЖ
 1700 – 1709 РОКІВ ТА ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ)

Починаючи з XVI століття центр тяжіння світової торгівлі поступово переміщується із Середземномор’я до півночі, – до Балтійського та Північного морів. Відтоді головний зміст роботи дипломатичних та силових відомств європейських країн впродовж XVII – початку XVIII століть зводиться до боротьби за торгове та політичне панування в Балтійському регіоні. Спочатку запекла боротьба із перемінним успіхом велась поміж Данією, Швецією та Польщею. Навіть найтриваліший європейський конфлікт XVII століття – тридцятилітня війна (1618 – 1648 рр.), – опосередковано пов’язаний з «балтійським питанням». За умовами Вестфальського миру, підписаного в місті Мюнстре, Швеція отримала Західну Померанію з центрами в Штральзунді та Штеттіні, міста Вісмар, Верден, Бремен, острови Рюген, Готланд, Езель, гирла найбільших східноєвропейських річок, що впадають у південну Балтику. Остаточне перетворення Швеції з відсталої країни на півночі Європи в могутню міліарну державу відбувається на початку 60-х років XVII століття внаслідок вдалої для шведів І Північної війни 1655 – 1660 років. З урахуванням контролю над Інгерманландією, Естляндією та Ліфляндією Балтійське море з його головними затоками, Ботнічною та Фінською, стає «Шведським озером».

Найбільшим проявом вирішення проблеми «балтійського питання» на початку XVIII століття була Велика Північна війна 1700 – 1721 років. Останньою державою, яка спробувала вирішити «балтійське питання» на свою користь була Московія, що стала ініціатором створення «Північного союзу» – військового союзу, спрямованого проти Швеції, тобто союзу з

¹ Історична довідка складена і люб’язно надана Людмилою Кирилівною Шендрик – заступником директора з наукової роботи державного історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви".

— 17 —

Данією та Польщею, які понесли територіальні втрати за умовами І Північної війни (1655 – 1660 рр.).

Кожна з країн сподівалася на реванш. Данський король Фредерик IV плекав реваншистські надії на повернення собі раніше втрачених земель південної Швеції, а також хотів поширити свою державу за рахунок Гольштинсько-Готорпського герцогства у північній Німеччині, герцог якого Фредерик був союзником шведського короля. Саксонія (перебувала в особистій унії з Річчю Посполитою) як держава набирала сили й дуже хотіла захопити собі частину шведського королівства. Саксонського курфюрста Августа, який до того був ще й польським королем під іменем Августа ІІ і який для розширення торгівельних шляхів намагався закріпитись на балтійському узбережжі, цікавила Ліфляндія. Август ІІ у цьому питанні розраховував на невдоволення ліфляндських дворян шведською зверхністю. Метою Петра І, що також намагався стати володарем великої держави у Європі, було найперше закріпитися на узбережжі Балтійського моря, а водночас збільшити свою територію. Оскільки у Швеції сів на трон малолітній король, що, здавалося, мав невеликий досвід управління державою, то це для трьох володарів було чудовою нагодою для нападу.

Дипломатична служба Петра І веде енергійні переговори, і, як наслідок, Петро І укладає 11 листопада 1699 року союз із Польщею, а 26 листопада 1699 року – з Данією проти Швеції, тобто була сформована антишведська коаліція – Північна ліга – Московія, Данія, Саксонія в особистій унії з Річчю Посполитою. В глибокій таємниці союзники готуються до війни, загальний план якої полягав у вторгненні в шведські володіння у Північній Німеччині та Прибалтиці, театром дій для московської армії повинні були стати Інгрія та Карелія. Визначивши головний північний напрямок, Петро І через свою дипломатичну службу, посольство в Константинополі О. Українцева, веде переговори про мир із Туреччиною та готується до війни зі Швецією.

У ході Північної війни (1700-1721 рр.) можна виділити: перший період – 1700-1708 рр. (бойові дії у Прибалтиці та Польщі); кульмінаційний період

— 18 —

війни – вересень 1708 року – червень 1709 року (бойові дії на теренах України і власне Полтавська битва); другий етап війни – 1709-1721 рр. – від Полтавської битви до Аландського конгресу та підписання Ніштадського миру.

Північна війна розпочалась із вторгнення на початку лютого 1700 року 7-тисячного війська польського короля і саксонського курфюста Августа ІІ в Ліфляндію, яке оволоділо м. Дінамюнде та взяло в облогу Ригу. Одночасно данське 16-тисячне військо розпочало наступ в Голштінії. Карлу ХІІ риксдаг запропонував прийняти ультиматум союзників і не воювати, але король вирішив захищати надбання попередників – Велику Швецію. Віднині Карл ХІІ ставав королем-воїном, за шведською традицією, не тільки номінальним, а й реальним військовим командувачем, одноособово приймаючи рішення в ході всієї війни. Військове мистецтво Карл ХІІ опанував змалечку на прикладі битв діда та батька; захоплення сагами та добою вікінгів виховали з нього безстрашного воїна: на відміну від московського царя Петра І, Карл ХІІ не тільки брав участь у всіх баталіях, а й завжди знаходився у першій лаві наступаючих, часто полишаючи далеко позаду особисту охорону. З цього часу зовнішньополітична діяльність Карла ХІІ спрямована на виконання стратегічного плану – розгрому по черзі супротивників Швеції – Данії, Польщі, Московії. 13 квітня 1700 року 18-літній Карл ХІІ залишив Стокгольм і, як виявилось, назавжди. Карл ХІІ із десантом висадився на острові Зеландія і, швидко просуваючись у глиб країни до Копенгагена, змусив 7 серпня 1700 року данського короля Фредерика IV підписати в Травендалі мир, за яким Данія зобов’язувалася: не підтримувати супротивників Швеції, визнати незалежність Голштінії, сплатити Швеції військові витрати.

Петро І, за умовами союзного договору, отримавши 8 серпня 1700 року повідомлення про підписання миру на 30 років із Туреччиною, 9 серпня оголошує війну Швеції та направляє свої війська до Нарви, оволодіння якою було першочерговим завданням.

— 19 —

Карл ХІІ, здобувши перемогу над Данією, направляється в Ліфляндію, висаджується десантом в Пернау. Тому Август ІІ, дізнавшись про поразку Данії, знімає облогу Риги і спішно направляється в Польщу. Карл ХІІ змінює свій план, вирішивши завдати удару московським військам біля Нарви. 19 листопада 1700 року 34-х тисячна армія Петра І зазнала нищівної поразки від 8-тисячного шведського корпусу. По тому Карл ХІІ, вважаючи своїм головним супротивником Августа ІІ, залишає для оборони прибалтійських земель 8-ми тисячний загін генерала Шліпенбаха, направляється з основними силами в Польщу.

Петро І, скориставшись з відсутності Карла ХІІ, спрямовує зусилля на оволодіння прибалтійськими фортецями: з 1701 по 1704 рр. було взято Ерестфер, Нотебург, Нієншанц, Ям, Копор’є, Дерпт. Із самого початку Північної війни гетьман І. Мазепа змушений був за наказом Петра І відправляти українських козаків у Прибалтику та Польщу: 1700 р. – 12 тисяч українських козаків (наказний-полковник Обидовський) до Пскова, згодом до нього долучився 7-тисячний загін під командуванням гадяцького полковника М. Боруховича; 1,5 тис. козаків Полтавського полку І. Іскри вели «малу війну» в Ліфляндії; 1701 року козаки під проводом Д. Апостола брали участь у битві під Ерестфером, 1702 року – здобували Нотебург; 1704 року 17-тисячний корпус Д. Апостола і Ф. Мироновича знаходився на Познаньщині, брав участь у здобутті Варшави; 1705 року прилуцький полковник Л. Горленко діяв під Ригою. Складаючи значну силу московського війська, здобуваючи фортеці в Прибалтиці, козацтво зазнавало утисків від московського командування, про що свідчить лист наказного гетьмана Д. Апостола І. Мазепі: Шереметєв дозволив своїм офіцерам і солдатам віднімати у козаків їхні трофеї, «самих їх нещадно побивали», завдаючи «нашому війську безчестя й наруги», сам же генерал заявив «нібито від козаків не було діла і служби», тому «ледве хто з-поміж козаків на службу царську піти захоче, хоча б під великим насильством і примусом…». Багато хто з козаків ще в 1702 році, задовго до акції І. Мазепи, почали переходити

— 20 —

на сторону шведського короля Карла ХІІ. Через війну припинилась українська торгівля з балтійськими портами, зав’язані з заходом торгівельні зв’язки рвались, українські експортери зазнавали величезних втрат й економічне життя України руйнувалось. Це все робило війну дуже непопулярною в Україні й викликало серед народу невдоволення й нарікання. Крім того, 26 лютого 1701 року І. Мазепа був на зустрічі Петра І та Августа ІІ в курляндському містечку Біржі, на якій московський цар прохав свого союзника активізувати дії проти Карла ХІІ, відтягти його армію від кордонів Московії – як винагорода за це Польщі – містечка середнього Подніпров’я, в тому числі Черкаси і Чигирин. Україні загрожувала велика небезпека.

Після нарвського погрому московського війська, Карл ХІІ основні зусилля спрямував проти Августа ІІ, розпочалась польська кампанія (1702-1706 рр.). Більшість істориків одностайно виносять Карлу ХІІ вирок: злегковажив шведськими фортецями в Прибалтиці, через нечисельні гарнізони їх захоплюють московити; довготривала польська кампанія Карла ХІІ дала можливість Петру І створити та озброїти армію. Історики схильні пояснювати тривалу польську кампанію Карла ХІІ спрощено: розрахуватися з підступним двоюрідним братом - саксонським курфюрстом і польським королем Августом ІІ, який до останнього моменту приховував свої істинні плани і завіряв брата Карла у вічній дружбі, тобто йшлося про звичайну помсту. Але у планах Карла ХІІ було: детронізувати Августа ІІ, підтримати прошведську партію у Польщі, водночас, використавши невдоволення правлінням саксонця, перетворити Польщу на свого союзника і використати її як базу у боротьбі з Московією. Про правильність цього рішення свідчить і те, що Карл не міг піти в Московію, полишивши за спиною сильне саксонське військо Августа ІІ. Своїми перемогами у Польщі Карл ХІІ збільшив тут прошведську партію, яка на сеймі 21 червня 1704 року проголосила польським королем Станіслава Ліщинського. Після поразки під Фрауштадтом 13 вересня 1706 року в місті Альтранштадт Август ІІ підписує

— 21 —

мир з Карлом ХІІ. Август змушений був назавжди відмовитися від польського трону, визнавши законним королем Польщі Ліщинського, відмовитися від договорів, підписаних раніше, в тім числі і з Московією. Антишведський союз було ліквідовано. Із зими 1706 по весну 1707 року Карл ХІІ знаходиться в Альтранштадті, шведська армія відпочиває, запасається харчами. У цей час європейські дипломати намагаються втягнути Карла ХІІ у боротьбу за «іспанську спадщину». Шведський монарх дотримується свого стратегічного плану – витіснення із Польщі військ московського царя та розгром останнього супротивника Швеції у «Великій Північній війні». Оволодівши Польщею, влітку 1708 року Карл ХІІ, не зустрічаючи серйозних перешкод з боку московського війська, переправляється зі своєю армією через Дніпро, наносить поразку московитам під Головчином, займає Могилів, рухається в напрямку Смоленськ – Москва. Московська армія, за планом Петра І, розробленим на військовій раді у Жовкві (грудень 1706 року), відступає вглиб країни і застосовує тактику «випаленої землі»: спалювали міста і села, знищували продовольство, населення під страхом смертної кари покидало свої житла. «Лише один бог знає, що нам довелося пережити під час цього переходу, бо в житлах навкруги – жодної людини, ніде не можна було купити ні шматка хліба, ні втамувати спрагу», – пише у своєму щоденнику учасник походу, полковник Карл Магнус Поссе. Вперше, з початку Північної війни, шведська армія опинилася в такому скрутному становищі. Дійшовши до села Старишів (Білорусія), Карл ХІІ зупиняється. 11-13 вересня 1708 року у Старишах Карл ХІІ проводить військову раду і вирішує повернути в Україну. До цього часу історики по-різному оцінюють рішення Карла ХІІ про зміну напрямку походу: Смоленськ – Москва на південь у напрямі на Стародуб, при цьому звинувачуючи його в легковажності, нерозсудливості, невмінні знайти спільної мови з генеральним штабом. Зокрема шведський історик Мантсе зазначав: «Даремно шукати в історії війн великий похід, чий точний план залишався б менш відомим, а цілі більш суперечливими, ніж шведський похід 1708-1709 рр.».

— 22 —

Проте, якби історики не оцінювали це рішення Карла ХІІ, на нашу думку, воно було логічно обґрунтоване і стратегічно бездоганне і вплинули на нього наступні фактори: 1) воєнно-політична обстановка осені 1708 року, втілення в життя Петром І Жовквієвського плану; 2) політична обстановка в Україні, намітки українсько-шведського союзу; 3) можливість укладання союзу і отримання військової допомоги з боку Запорозької Січі, кримського хана, Туреччини, іншими словами, розрахунок Карла ХІІ на відкриття другого фронту – південного. Це був грандіозний план створення антимосковської коаліції, хоча до цього часу Карл ХІІ здобував усі перемоги сам, без союзників.

Карл ХІІ відряджає посланця до гетьмана України І.С. Мазепи з проханням дозволити перезимувати його армії в Україні і таким чином врятуватися від голоду (переговори про можливий військовий союз І. Мазепа проводив з Карлом ХІІ і Ст. Ліщинським з середини 1707 року). 15 вересня 1708 року шведська армія вступає в Сіверщину. Однак з самого початку цього походу невдачі переслідували військо: московити (К. Ренне) захоплюють на річці Сож продовольчі магазини, що були заготовлені І. Мазепою шведам; через недбальство генерала Лагеркрона шведи втрачають ключ-місто Сіверщини – Стародуб, жителі якого хлібом і сіллю зустрічали шведів, а тим часом Стародуб і Почеп займають московити. Московити блокують північні полки Гетьманщини: Стародубський (полковник І. Скоропадський), Чернігівський (полковник П. Полуботок), які вже не мають змоги з’єднатись з І. Мазепою; втрата через зраду сотника Носа гетьманської резиденції Батурина з її численними запасами продовольства, провіанту, порохом, 70 гарматами. З частиною війська І. Мазепа переходить Десну і 25 жовтня 1708 року зустрічається (неподалік Новгород-Сіверська, с. Діхтярівка) з Карлом ХІІ.

Щоб перезимувати в теплих квартирах, перекрити шлях московським військам у південну Україну і дочекатися підмоги запорозьких козаків, польського війська, кримських татар та відновити наступ на Москву,

— 23 —

шведська армія Карла ХІІ і козаки І. Мазепи вирушають на південь, у район Ромни – Гадяч – Лохвиця, ще не заторкнутий війною. Як слушно зауважив шведський історик Петер Енглунд: «Розпочалося змагання в бігу по Україні. Шведські та російські сили швидко рухались на південь: обидві сторони намагалися взяти під свій контроль якомога більшу частину цієї родючої області. Росіянам найчастіше вдавалося прийти першими, спалити і пограбувати все навкруги». 18 листопада 1708 року Карл ХІІ займає Ромни, а 19 листопада 1708 року І. Мазепа – Гадяч. В другій половині цього місяця та в першій половині грудня район розквартирування шведів сягав від Ромен – на півночі, до Лохвиці – на півдні, від Гадяча – на сході, до Прилук – на заході. Московська армія, Петро І в цей час розташувались в районі Лебедина.

До початку активних військових дій розпочалася, за визначенням Б. Крупницького, «війна маніфестів». До українського народу звертається І. Мазепа: «… ми тепер уважати повинні шведів за своїх приятелів, союзників, добродіїв і немовби од бога посланих, щоб увільнити нас од рабства та зневаги і поновити на найвищому ступені свободи та самодержавства». Цікавий і маніфест Карла ХІІ, що його підготували секретар Олаф Гермелін і П. Орлик українською мовою: «З божою допомогою хочемо боронити український народ і хоронити його аж до хвилини, коли, скинувши із себе московське ярмо, поверне він свої давні права і вольності…» У цей час покотилася по Україні звістка про криваву розправу в Батурині: «Всі жителі перерізані – це звичай нелюдських московитів. Меншиков звелів прив’язати до дощок трупи начальних козацьких людей і пустити по річці Сейму, щоб вони подали вістку іншим про погибель Батурина», – пише шведський історик Фріксель. Жертвами погрому 2 листопада 1708 року в Батурині стали 6 – 7,5 тисяч мирних громадян, 6 – 7,2 тисячі військовиків, а разом 13 – 15 тисяч батуринців, сердюків, козаків. Ще більше жахали козаків чутки, які доходили з Глухова і Лебедина, про нечувані муки, що терпіли мазепинці під час допитів. Замучених в Лебедині мазепинців (понад 900 чоловік) ховали

— 24 —

навіть на окремому цвинтарі, відлученому від християнського і відомого під назвою кладовище «гетьманців». Водночас з’явилися царські маніфести з паплюженням І. Мазепи, накази «по надлежательству взыскивать» з тих, хто пов’язаний з гетьманом і допомагає йому. Проголошена анафема І. Мазепи, яка була виразно політичним, а не релігійним актом, українські друкарні сотнями примірників розмножили наклепницькі укази і маніфести царя. Та разом з погрозами Петро І у грамотах обіцяє зберегти за старшинами їх чини, звання, землі за умови, якщо вони покинуть Мазепу. Козацька старшина почала переходити на сторону Петра І. В цей час, як зазначає Д. Дорошенко: «… що було найгірше в українському суспільстві, виплило наверх і старалося використати момент, щоб збагатитись або зробити службову кар’єру». Українське суспільство було здеморалізоване, основна маса населення зневажила як виступ І. Мазепи, так і заклики Карла ХІІ. Більше того, частина українського населення не сприймала шведів, як своїх визволителів (чужа, незрозуміла мова, інша віра тощо). Хоча з моменту вступу шведської армії на територію України шведи вели себе вельми пристойно: не грабували, не палили, харч та провіант купували у населення за гроші. Як записав у своєму щоденнику Давид Натан Зільтман (пруський доброволець у шведській армії): «… коли шведське військо проходило через українські села, то всюди селяни на прихід короля подавали йому хліб, сіль і яблука. Натомість ворожо поставилися до шведів міста Сміла і Зіньківці». Це ставлення визначалося тим, хто перший підступав до містечка. Проте найгірше було жителям тих міст, які спочатку були зайняті шведами, а потім перейшли до московитів, які за лояльне ставлення до шведської армії карали населення вогнем і мечем. Так, наприклад, відбулося у Ромнах, коли 19 грудня 1708 року шведи залишили це місто і його зайняли московити, про що і повідомив Петра І його генерал-адьютант О. Ушаков: «тутошнего народа домы пришли в разорение, якобы по повелению высших командиров. При них командированные драгуны храмы отбивали и домы их грабили. И потом оные командиры приказали то местечко и слободы жечь». Тож, чи був вихід

— 25 —

із ситуації, що склалася, для українського населення? Ні. Жителі впускали у місто московитів, а ставши у них заручниками, змушені були боротися проти шведів. Такими заручниками і стали жителі Веприка та Полтави, які, боячись репресій впустили у свої фортеці московські гарнізони. Хоча відомо, що населення Полтави підтримувало І. Мазепу і мазепинців: «Полтава издавна нестатечная, и теперь в ней добра не сподеватись… бо там знайдуться мазепины и орликовы приятели, а чуйкевичев рожоний брат, полковой писарь, всему голова», – писав ахтирський полковник Осипов І. Головкіну. А тому листи від І. Мазепи, послані ним 20 і 23 листопада з Гадяча й Ромен до полтавського полковника Левенця, зачитувалися в Полтавських церквах з великою пошаною. Петро І вживає відповідних заходів: Полтавський козацький полк ще навесні 1708 року був відправлений на Дон для придушення повстання К. Булавіна. Полтаву захищати було нікому. 27 листопада 1708 року Петро І ставить до відома І. Левенця: «… повелеваем вам бригадира нашего князя А. Волконского с войском впустить в город Полтаву без всякого прекословия».

Отже, Петро І, в період від Старишів до Веприка (вересень-грудень 1708 року), по-перше, застосовуючи тактику «випаленої землі», зменшував чисельно шведську армію за довго до вирішальних боїв; по-друге, провівши «війну маніфестів», вийшов із неї переможцем, майже позбавивши шведів підтримки українського населення.

У таких несприятливих політичних умовах почався другий період перебування шведів в Україні – кінець грудня 1708 року – червень 1709 року. Ситуацію ускладнювали і погодні умови, упродовж грудня 1708 року – січня 1709 року стояли люті 30-ти градусні морози, що призвели до загибелі 4 тисяч шведських воїнів. Під Веприком Д. Крман залишив такий запис у щоденнику: «Стояв лютий мороз. Замерзлі горобці падали зі стріх на землю. Можна було тут побачити скалічених на руках, інших на руках і ногах, деяких – позбавлених пальців, інших із замерзлими вухами, носами, обличчям. Багато повзало на чотирьох по землі, інші тяжко шкандибали…».

— 26 —

У цей час, з 22 грудня 1708 року по 6 січня 1709 року, ідуть бої за Веприк, 26-27 січня 1709 року Карл ХІІ займає Опішню, 29 січня – Котельву, рухається на Ахтирку, 9-10 лютого проходить бій під Красним Кутом. 10-13 лютого суворий мороз змінюється ранньою відлигою. Карл ХІІ, не чекаючи повені, яка може ізолювати його армію від Лівобережної України, повертає із Слобожанщини назад до Опішні. 26 лютого шведський гарнізон залишає Гадяч, 2 березня штаб-квартира Карла ХІІ переходить до Великих Будищ. Відтепер нові квартири шведів простиралися від річки Псел до Ворскли, межи Лютеньками, Опішнею і Решетилівкою. Утворювався своєрідний коридор, який займали шведи: містечки по Ворсклі – від Опішні до Жуків, були під контролем шведів, праворуч – по Хоролу, Пслу (Говтва, Глобино, Манжелія) – розташовувалися війська Б. Шереметєва, І. Скоропадського; ліворуч – на Слобідській Україні, по орільських містечках – війська О. Меншикова, К. Ренне. Стиснутий з обох боків, Карл ХІІ рухається до Полтави, щоб установити безперебійний зв'язок із Запорозькою Січчю, Кримом: у пониззі Ворскли, біля Переволочної, була запорізька переправа, володіючи якою, можна було, в разі необхідності, переправитися на Правобережну Україну і мати зв'язок з Польщею (Ліщинський, війська Крассау). На початку березня 1709 року кошовий Запорозької Січі К. Гордієнко з 8 тисячами запорожців покидає Січ і рухається на з’єднання зі шведською армією Карла ХІІ та І. Мазепою. Біля Царичанки і Кобеляк запорожці розгромили московські загони бригадира Кампеля, збільшили за рахунок місцевих жителів військо до 15 тисяч чоловік. 26-27 березня К.Гордієнко зустрічається з І. Мазепою, Карлом ХІІ; 27 березня підписується українсько-шведський договір. З цього моменту запорожці тримають під своїм контролем район особливо важливий у стратегічному відношенні: коридор від Полтави вниз по Ворсклі до Переволочни (Старі Санжари, Нові Санжари, Білики, Кобеляки), що в кінцевому результаті дасть можливість шведам відступати саме цим коридором.

— 27 —

Отже, 27 березня (8 квітня) 1709 року був підписаний українсько-шведський договір, що мав велике значення для обох держав. Хоч під Полтавою і при Перевалочні шведи знищили папери польової канцелярії, проте зміст українсько-шведського договору можна встановити на основі шведського щоденника Г. Нордеберга і «Виводу прав України» П. Орлика: «… повне визволення України з-під влади Москви, привернення давніх козацьких прав і привілеїв, Швеція забезпечує Україні повну самостійність і незалежність і бере на себе обов’язок боронити її свободу від всяких можливих ворогів». «Вивід прав» дає свідчення, що договір І. Мазепи і Карла ХІІ визначив державно-політичний статус України: «Україна з двох сторін Дніпра з Військом Запорозьким і народом малоросійським має бути вічними часами вільною від всякого чужоземного володіння. Союзні держави ні під претекстом визволення її, чи опіки над нею, не мають претендувати на абсолютну владу над Україною й Військом Запорозьким, ні на ленну залежність, чи якусь підвласність… Цілісність границь її, непорушність вольностей, законів, прав і привілеїв її свято мають заховувати, аби Україна вічними часами тішилася своїми правами без всякого ущербу» . «Вивід прав» вказує і на те, які юридичні відносини між Україною і Швецією створювалися в результаті переходу українського гетьмана на сторону Карла ХІІ: «… король забезпечував недоторканність території України. Стани України заховують всі вольності згідно зі своїми правами та стародавніми законами. Права гетьмана не могли бути порушені. Шведський король не мав права присвоювати собі титул і герб українського гетьмана». Отже, договір Карла ХІІ та І.Мазепи був договором двостороннього міжнародного характеру, відповідав типу союзного договору двох суверенних держав.

З моменту підписання українсько-шведського договору на чергу дня ставала Полтава, що, власне, була кінцевим результатом війни дипломатії: української, шведської, московської, кримсько-турецької.

Полтава була самим південним форпостом Гетьманщини і знаходилися на Муравському шляху, по якому татари ходили на Москву, – «… зараз вони

— 28 —

підуть туди разом з нами», – зазначалось в листах, які йшли від Карла ХІІ з-під Полтави у Стокгольм. Шведсько-українські-кримсько-турецькі переговори про відкриття другого фронту велися ще з осені 1708 року. Резиденти Карла ХІІ та І. Мазепи працювали в Константинополі, Бендерах; велася переписка між кримським ханом Девлет-Гіреєм і шведським міністром Піпером. Хан обіцяв Карлу ХІІ дати 40 тисячне військо.

Петро І, переконавшись, що українсько-шведсько-кримсько-турецькі переговори дійсно ведуться, 12 лютого 1709 року покидає діючу армію і здійснює поїздку у Воронеж-Азов-Троїцький (до 27 травня). За наказом Петра І до Азова стягується вся азовська флотилія, запрошується представник турецького султана Кападжі-паша, на очах якого спалюють флот (більше 200 суден). Цим жестом Петро І завірив турецького султана, що інтересів Московії в Криму не буде. Одночасно на волю випускають групу полонених мусульман. З огляду на це турецький султан суворо заборонив Девлет-Гірею виступати на стороні Швеції проти Московії. Девлет-Гірей все ж вирішив йти на все з королем Швеції. Але листування, що затягнулось, очікування допомоги від сераскира Бендер, призведе до того, що кримський хан підійде до Перекопу 27 червня, в заключний день Полтавської битви, звістка про поразку Карла ХІІ змусить хана повернутися назад до Криму.

Важливим фактором, який вплинув на Туреччину не вступати у війну проти Московії, було й те, що дипломатична служба Петра І поширювала чутки, ніби Карл ХІІ запросив миру у Петра І, і Московія, увільнивши руки, сконцентрує всі сили проти Туреччини. Але ініціатива переговорів виходила від московської сторони. За наказом Петра І канцлер Головкін 2 травня 1709 року відправив листа міністру – графу Піперу з пропозицією «буде склонность имеют к миру, то назначили б для трактованья комиссаров». Переговори були відкинуті Карлом ХІІ, про що 4 травня повідомив Петра І Головкін: «… король еще в упорности и гордости пребывает…». Документи, на основі яких повинні були вести переговори з пропозиціями Петра І, не збереглись, але в «Рассуждениях» про причини Північної війни, складених П. Шафіровим

— 29 —

та редагованих самим Петром І, читаємо: «… предлагая зело умеренные кондиции, а именно: удержание токмо Санкт-Петербурга с Ингриею, яко наследною его царского величества провинцию и за город Нарву обещая эквивалент (равномерное вознаграждение). Но на то весма отказной ответ со стороны королевского величества получен». За шведськими джерелами, основні Московські умови полягали в тому, щоб Швеція віддала Московії частину Карелії, що здавна входила до Московського царства, частину Інгрії з Петербургом. Ця територіальна уступка повинна була компенсуватись грішми. Крім того, ні Швеція, ні Московія не повинні були втручатись у справи Польщі.

Отже, Полтавській битві передували слідуючі події – підготовка московської армії (середина травня – початок червня 1709 року).

1. 13 травня біля села Лідухове в Польщі генерал-лейтенант Гольц розбив литовські війська Сапеги (найкращі частини армії Ст. Ліщинського) і змусив із шведським корпусом Крассау відступити за Віслу. Отож, шлях Крассау і Ст. Ліщинському на Київ-Полтаву був перекритий Гольцом та гетьманом Сенявським.

2. 14 травня – знищення Запорозької Січі. Петро І боявся, що Запорозька Січ перетвориться в плацдарм для турецько-татарського вторгнення: в цей час кошовий П. Сорочинський вів переговори з кримським ханом. Ось чому московський цар вимагає від свого командування негайного вирішення «сеченского дела». 23 травня в листі до Ф. Апраксіна Петро І писав: «…полковник Яковлєв Запорожье штурмовал и, хотя с 300 человек потерял, однакож оное проклятое гнездо взял и оных всех порубили. И тако последний корень Мазепин выкоренин».

3. Остаточне придушення залишків повстання К. Булавіна і некрасовців на Дону (можливих союзників Карла ХІІ і І. Мазепи).

4. Переговори про відновлення союзу з Августом ІІ.

5. 21-24 травня – знищення (спалення) Азовського флоту.

— 30 —

Отже, Петро І зумів нейтралізувати всіх союзників Карла ХІІ. Другий фронт не був відкритий.

В ніч з 3 на 4 червня Петро І з Азову прибуває в діючу армію під Полтаву (степом через Ізюм-Харків, бо флот спалено). В цей час закінчується стягування, небувала концентрація московських сил під Полтавою (район Крутого Берега): частини під командуванням О. Меншикова, Г. Долгорукого, Б. Шереметєва, а загін бригадира І. Головіна (1200 чоловік) підсилює гарнізон Полтави. Головне завдання московського командування в перших числах червня полягло в тому, щоб переправитись на правий берег Ворскли і розблокувати Полтаву (гарнізон фортеці, комендант полковник О. Келін, був блокований шведською армією та козаками з квітня 1709 року). 11 червня московське командування проводить військову раду, даються розпорядження командирам: Г. Долгорукому, І. Скоропадському, фон Генскіну, О. Келіну. Було вирішено нанести комбінований удар по супротивнику під Полтавою з декількох сторін: з півночі (Петрівка, Семенівка – О. Меншиков, К. Ренне); з півдня (Нижні Млини, Гора, Старі Санжари – Л. Алларт, фон Генскін); із заходу (із-за річки Псел – І. Скоропадський, Г. Долгорукий); навпроти Полтави (район нинішнього Південного вокзалу, Крутий берег – М. Репнін), а також вилазка московського гарнізону із самої Полтави. Отже, бойові дії під Полтавою розпочалися 14 червня і не припинялися до 27 червня. Відтак, детальний аналіз планів, рішень, дій московського командування дає підстави стверджувати, що, власне, Полтавська битва розпочалася 14 червня 1709 року від комбінованого удару московської армії по війську Карла ХІІ, заключним, вирішальним її етапом був день 27 червня. Проте завдання, поставлене на військовій раді 11 червня, виконав лише генерал-лейтенант фон Генскін, в ніч з 14 на 15 червня він штурмом захопив Старі Санжари, та вже 16 червня шведи (генерал-майор Крузе) знову оволоділи Старими Санжарами. Інші командири – О. Меншиков, М. Репнін, К. Ренне, О. Келін завдання не виконали. І. Скоропадський і Г. Долгорукий вийшли в район Жуків, річки Полузір’я, але через загальний зрив плану були знову

— 31 —

відправлені Петром І на р. Псел. 15 і 16 червня московським командуванням проводяться ще дві військові ради. У ці дні бої між супротивниками ведуться в районі Полтави (нинішній Південний вокзал) – шведи не дали можливості московським військам встановити комунікації з містом. Тоді генерали Л. Алларт і К. Ренне отримують завдання переправитись через Ворсклу нижче і вище Полтави. 17 червня генерал Л. Алларт штурмує шведський плацдарм в районі Нижніх Млинів – Гора. Тут знаходився Карл ХІІ і українські козаки під командуванням А. Войнаровського. В результаті запеклого бою шведи і козаки не дали можливості супротивнику переправитись через Ворсклу. У цій сутичці був поранений в ногу Карл ХІІ, що мало фатальні наслідки для шведської армії. Від втрати крові, король непритомнів і не міг командувати ходом битви. Життя Карлу ХІІ під час цього бою врятував його особистий охоронець, драбант Мальком Бьоркман, який закрив своїм тілом короля (у музеї історії Полтавської битви нині зберігається копія листа Карла ХІІ родині М. Бьоркмана, в якому король розповідає про подвиг драбанта). Коли йшов бій в районі Нижніх Млинів – Гора, 17 червня, тобто одночасно, генерал-лейтенант К. Ренне з 3 піхотними і 12 кінними полками вище Полтави, в районі Петрівки, зумів переправитись через Ворсклу, захопив невеликий плацдарм і відтіснив від берега шведські сторожові пости. 18 червня К. Ренне отримує підкріплення дивізією Л. Алларта, а 19 червня вся московська армія рушила від Крутого Берега вгору по Ворсклі, 20 червня переправляється на правий берег Ворскли; біля села Семенівки Петро І облаштовує перший укріплений табір. Знімаючись з позицій у Крутому Березі, Петро І 19 червня відправляє лист коменданту фортеці Полтава О.Келіну, в якому сповіщає про плани командування та дає вказівку гарнізону: «…якщо ворог стане між містом і нашим військом, що ніяк буде пробитися, то через дві неділі, в перших числах липня, а можливо пізніше, вам потрібно буде покинути місто, вивівши гарнізон і все чоловіче населення; місто, підложивши міни, порох, – зірвати, спалити. Все це тримати у великій таємниці». Отже, Петро І не був упевнений в перемозі,

— 32 —

віддаючи такий наказ О. Келіну, і водночас розпорядився підірвати місто з жінками, дітьми, людьми похилого віку.

Перший табір, тобто Семенівський, не влаштовував Петра І значною віддаленістю від міста. 25 червня московська армія передислоковується ближче до селища Яківців. Петро І до останнього моменту боявся зустрітися на відкритій місцевості з першокласною, хоч і значно послабленою армією Карла ХІІ. Тому московський цар переходить до системи укріплень, оборонних споруд, образно кажучи – окопується. 25 червня будується другий укріплений табір з ретраншементом і реданом для масового використання ручної вогнепальної зброї і артилерії; зводяться редути – 6 у поперечній лінії і 4 у повздовжній, які подібно хвилерізу, повинні були розчахнути шведську армію, та 2 редути зліва (від Яківців), які повинні були прикрити кінноту на випадок раптового удару супротивника. Відразу по битві російські історики напишуть, що зведенням даної системи фортифікаційних укріплень Петро І випередив Європу на 100 років. Але дана система укріплень була відома в Європі задовго до Петра І, введена шведським королем Густавом Адольфом на початку XVII століття, використана і польськими інженерами в битві під Берестечком 1651 року (укріплений табір, примикавший до річки Стир та система редутів).

Петро І зважившись на вирішальний, заключний бій за Полтаву 27 червня (до цього московська армія у генеральні баталії не вступала, дотримуючись тактики відступу і «випаленої землі»), забезпечив себе значною перевагою в живій силі та артилерії: 40 тисяч, власне московського війська, до 8 тисяч козаків І. Скоропадського, до 30 тисяч калмиків, тобто калмицької кінноти, 102 гармати, а також гарнізон О. Келіна у Полтаві – до 4 тисяч, 28 гармат.

Шведське військо налічувало: 16 тисяч шведів, одну тисячу валахів, до 8 тисяч українських козаків і запорожців; 4 гармати; в облогових укріпленнях під Полтавою – 1300 чоловік, обоз – 200 солдат, 28 гармат; вниз по Ворсклі разом із запорожцями дислокувалося 1800 вершників кавалерії.

— 33 —

Довгий час в історичній літературі побутувало твердження, що українські козаки не брали участі в Полтавській битві: козаки І. Мазепи охороняли в Пушкарівці шведський обоз; козаки І. Скоропадського дислокувалися на р. Псел, щоб перекрити шлях відступу шведській армії.

В дійсності розстановка козачих сил в Полтавський період була наступною.

1. Запорожці. В перших числах березня 1709 року запорожці на чолі з кошовим К. Гордієнком покидають Січ і ідуть на з’єднання з Карлом ХІІ та І.Мазепою, штаб-квартира яких знаходилась у Великих Будищах. Тут зустрічаються з І. Мазепою, а 27 березня (8 квітня) – підписують українсько-шведський договір. З цього моменту запорожці тримають під своїм контролем район особливо важливий в стратегічному відношенні: коридор від Полтави вниз по Ворсклі до Переволочи (Старі Санжари, Нові Санжари, Білики, Кобеляки), що в кінцевому результаті дасть можливість шведам відступати саме цим коридором і в цьому велика заслуга запорожців.

Запорожці разом із шведськими військами брали участь в облозі Полтави (з 1.04 по 27.06.1709 року). Про це знаходимо відомості в щоденниках шведських старшин Петре і Вейге: «Наші запорожці застрілили своїми тягненими рушницями багато з московської піхоти, так що ся скоро потім, побачивши нашу підмогу, відступила через заросляки і король також малим об’їздом завернув під Полтаву». Частина запорожців разом з козаками І. Мазепи з 22 по 27 червня охороняли шведський обоз між Рибцями і Пушкарівкою. Частина запорожців в заключний день Полтавської битви, 27 червня, була на лівому фланзі шведської армії, – свідчення Даніела Крмана за 27 червня («словацького Плутарха», його щоденник – одна з перших пам’яток про Північну війну в Україні і Полтавську битву): «… бажаючи побачити бій, поїхав я на коні у напрямку постою короля. Випадково знайшовся я аж на самім краю лівого крила, котре замикали запорожці і котре було справді найбільш небезпечне, бо ворог легкої зброї напирав на нього». Коли 27 червня об 11-й годині закінчився бій на полі, запорожці та

— 34 —

шведська гвардія ще до 13-ї години були в редуті під Полтавою, відбивали атаки ворога, відкинули його пропозицію про здачу в полон і тільки о 13-й годині, коли прибув гінець від Карла ХІІ, покинули позиції під Полтавою і відійшли до Пушкарівки. В другій половині дня 27 червня, по битві, запорожці і шведська гвардія біля села Пушкарівки вступають в бій з московськими військами і дають можливість шведській армії, Карлу ХІІ, І. Мазепі відступати в напрямку Переволочни (пониззя р. Ворскли). Отож, з Пушкарівки, в Старих Санжарах, Нових Санжарах, Кобеляках і останнє біля Переволочни (30 червня) запорожці і шведська гвардія ведуть ар’єргардні бої, стримують натиск московської армії.

2. Козаки гетьмана І.С. Мазепи. З моменту з’єднання І. Мазепи зі шведською армією Карла ХІІ, він з козаками знаходився при головній шведській квартирі; в травні-червні 1709 року займають: Жуки, Петрівку, Семенівну, район Хрестовоздвиженського монастиря, Щербані, Буланове. Козаків І.С. Мазепи, як і шведів, Карл ХІІ розділяє на декілька угруповань. Частина – в облогових укріпленнях під Полтавою, унеможливили зробити коменданту О. Келіну випад із фортеці. Частина – з 22 по 27 червня між Рибцями і Пушкарівкою охороняли шведський обоз від можливого обходу московського війська із заходу. Частина – разом із запорожцями, на лівому крилі шведської армії у заключному етапі битви 27 червня.

3. Козаки Семена Палія. Воювали на стороні Петра І, дислокувалися в навколишніх біля Полтави селах. Своїми роз’їздами турбували шведів, перешкоджали їм добувати провіант та продовольство.

4. Козаки гетьмана І. Скоропадського. З березня 1709 року займають коридор по р. Псел: Манжелія, Говтва, Остап’є, Устивиця, Сорочинці, таким чином перекриваючи шлях шведам на Київ. (Слід зазначити, що північні полки Гетьманщини: Стародубський (полковник І.Скоропадський), Чернігівський (полковник П. Полуботок) з самого початку вступу шведської армії в Сіверщину були блоковані московськими військами і не мали вже змоги з’єднатись з І. Мазепою). Коли 18-20 червня московська армія

— 35 —

сконцентровується біля сіл Петрівка і Семенівка для переправи через Ворсклу, 22 червня І. Скоропадський з козаками за наказом Петра І розташовується в районі Жуки-Осьмачки-Тахтаулове. 27 червня козаки І.Скоропадського, перебуваючи на правому фланзі московської армії, в районі Малих Будищ та Івонченців, зустрічаються зі шведським генерал-майором Гамільтоном (лівий фланг шведської армії, тут же запорожці і козаки І.Мазепи). У розпал бою в розташування шведського підрозділу драгунів лейтенанта І.Люта прибув парламентер від козаків І.Скоропадського з повідомленням, що 2 тисячі козаків бажають перейти на сторону шведського короля Карла ХІІ. Як зазначає шведський історик Петер Енглунд, спрацював бюрократичний апарат: І.Лют переправив записку вищому командуванню – принцу Вюртемберзькому Максиміліану Еммануїлу, на що той відповів: «…король зараз не з нами, ми не можемо з’ясувати його волю з цього приводу», – у вирішальний момент бою шведи самі себе позбавили суттєвої підтримки. Водночас це була остання спроба козаків І. Скоропадського з’єднатись з козаками І. Мазепи.

Отже, українські козаки і запорожці брали безпосередню участь у Полтавській битві, але трагедія в тому, що українське козацтво воювало на боці кожної з ворогуючих армій.

Заключний день Полтавської битви – 27 червня; цього дня бій проходив у два етапи:

Перший – з 2-ої години ночі до 7-ої години ранку (шведська піхота шикувалася в 4 колони, командири – генерал-майори: Роос, Спарре, Стакельберг, Лагеркрона; кавалерія в 6 колон – правий фланг – генерал-майор Крейц, лівий фланг – генерал-майор Гамільтон) – штурм шведами московських укріплень: редутів та табору.

Другий – з 9-ої години до 11-тої години ранку – бій на рівнині між Малобудищанським та Яківчанським лісом. Петро І змінив тактику ведення бою – вивів військо із укріпленого табору і вишикував у дві батальйонні лінії завдовжки до 2 км; шведи – в одну батальйонну лінію – 1,5 км.

— 36 —

Загальне керівництво шведськими силами здійснював фельдмаршал К.Реншильд (поранений Карл ХІІ в оточенні драбантів знаходився на правому фланзі); московськими – Б. Шереметєв, близько 11-ої години, коли стало зрозуміло, що перевага в баталії на московській стороні, Петро І бере керівництво боєм у свої руки (вперше з початку Північної війни).

Ілюстрацією запеклої битви останнього дня, 27 червня, може слугувати щоденниковий запис учасника битви Іоахіма Люта, шведського лейтенанта: «Бій був смертельний і кривавий, а стрілянина такою частою, що повітря потемніло від диму та пилу; продовжувалося це від сходу сонця до полудня, і багато доблесних шведів, офіцерів і солдатів, пролили там свою кров і полягли мертвими». На превеликий жаль і сьогодні не має документів, які б свідчили про понесені втрати українських козаків з обох боків.

Малочисельність шведської армії, відсутність єдиного командування через поранення короля Карла ХІІ стали причинами поразки шведів під Полтавою.

Від Полтави, як зазначає шведський історик Стілле, у шведської армії було два шляхи відступу: 1) через Дніпро до Переволочни; 2) через Ворсклу біля Нових Санжар і Біликів – звідти степом можна було порівняно швидко і легко дістатися до володінь кримського хана. Але шведська армія пішла першим шляхом, затрималась на переправі через Дніпро, бо всі запорозькі засоби для переправи були спалені московськими військами ще в ході боїв за Полтаву. Переслідувати шведську армію Петро І відправив генерал-поручника М. Голіцина і генерал-поручника Р. Боура з кіннотою і піхотою в кількості 12 тисяч чоловік. 28 червня за ними був відправлений О. Меншиков з 3-ма кінними і 3 піхотними полками, який з’єднався з корпусом Голіцина-Боура, а 30 червня прийняв капітуляцію від шведської армії, очолюваної А. Левенгауптом. Лише шведська гвардія та запорожці не склали зброю біля Переволочної, прийняли бій і дали можливість шведському королю Карлу ХІІ (близько тисячі шведів) та гетьману України Івану Мазепі (до 500 козаків

— 37 —

Гетьманщини та понад 4 тисячі запорожців) – переправитись через Дніпро, відірватись від переслідування московитів і дістатись до Бендер.

Здаючи армію в полон, А. Левенгаупт підписав з Меншиковим умови капітуляції. Як зазначають шведські воїни в своїх щоденниках, що «… найпринизливішим для них був 5-й пункт умов, за яким «запорожці та інші козаки мали бути негайно видані його царській величності» і їхніх союзників та соратників по боротьбі, яких король обіцяв захищати, тепер запросто Левенгаупт віддавав в руки несамовитих московитів. А їх помста була жахливою». «Коли генерал від інфантерії граф Адам Людвиг Левенгаупт обідав у генерала від кавалерії князя О.Д. Меншикова, на березі Дніпра розпочалася страшна трагедія: московити буквально полювала за козаками, їх зганяли разом «як худобу», не тільки чоловіків, але й жінок з дітьми, які були в обозі, і тут же забивали. Дехто намагався чинити відчайдушний, а водночас марний спротив, інші тонули в Дніпрі».

Насамкінець зауважимо, що російські історики, описуючи події під Полтавою, створили її власну модель, акцентували увагу тільки на подіях одного дня, тобто 27 червня, коли власне була здобута перемога, без розкриття грандіозної підготовки до битви, про що писалось вище: знищення Азовського флоту, Запорозької Січі, придушення повстання К. Булавіна, концентрація сил московського війська навколо Полтави. Аналіз джерел дає підстави стверджувати, що Полтавська битва розпочалась 14 червня від комбінованого удару московської армії по війську Карла ХІІ, а заключним, вирішальним її етапом був день 27 червня. У битві брали безпосередню участь українські козаки та запорожці (на боці кожної з ворогуючих армій) та калмицька кіннота; у них, козаків і калмиків, було забрано найдорожче, що є у людини – життя і відведена другорядна роль «без участі в битві» і місця поховання загиблих.

Отож, 27 червня 1709 року в історії Європи була перегорнута нова сторінка: цей день відокремив Московське царство від Російської імперії, «приніс Росії гегемонію в Східній Європі, великодержавну позицію в

— 38 —

світі…» Оцінюючи значення Полтавської битви для Європи, Вольтер зазначив: «Багато битв було більш кровопролитних в новітній час, але ні одна ще не мала наслідків настільки важливих».

«Від Полтавської битви, – як зазначає шведський історик Петер Енглунд у своїй книзі розслідів «Полтава. Розповідь про загибель однієї армії», – закінчився період шведського панування, Росія почала звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи, вона зламала колишній баланс влади, – могутність після Полтави переходить від Швеції до Росії, яка міцніє і перетворюється у велику державу».

Український історик діаспори Теодор Мацьків, професор Державного університету в Акроні, який багато років досліджував діяльність гетьмана І. Мазепи та його добу в західноєвропейських джерелах зазначав: «В історії воєн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі століття. До таких битв належить, без сумніву, і битва під Полтавою, яка вирішила не тільки долю Швеції і Росії, але теж і України». «Для України та битва мала фатальні наслідки на довгі-довгі роки».

На думку провідного українського історика Олександра Оглоблина – «…дальша історія України явно показала, що, властиво, ця величезна поразка Української держави й української державницької ідеї, яка сталася 1708-1709 років, разом з тим стала й початком дальшого розвитку українства, української національної ідеї».

— 39 —

СУЧАСНИЙ СТАН
ДЕРЖАВНОГО ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ЗАПОВІДНИКА
"ПОЛЕ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ"

Перший музей Полтавської битви був створений до 200-річчя Полтавської битви у 1909 році з ініціативи викладача історії Полтавського петровського кадетського корпусу, дослідника історії Полтави Івана Францевича Павловського.

Для розміщення невеликої (зібраної переважно І.Павловським) музейної експозиції поруч із Сампсоніївською церквою був зведений одноповерховий будинок музею. У музеї експонувалися експонати, зібрані ентузіастами, насамперед І.Ф.Павловським. Музей проіснував до 1918 року, коли був розграбований й фактично припинив існування.

У 1950 році було створено державний музей історії Полтавської битви. Для розміщення експозиції музею була відведена будівля  колишнього госпіталю інвалідів війни, розташована поруч з першим музеєм. У 1981 році музею та комплексу пам’ятників, розташованих навколо, був наданий статус державного історико-культурного заповідника із загальною площею території 771 га.

На території сучасного заповідника розташовані:

1. Будинок нинішнього музею Полтавської битви із загальною площею експозиції близько 840 кв. м.

2. Пам’ятник Петру І перед будинком нинішнього музею історії Полтавської битви.

3. Будинок першого музею Полтавської битви (у занедбаному стані, не експлуатується).

4. Меморіал на братській могилі російських воїнів.

5. Сампсоніївська церква-пам’ятник Полтавській битві.

6. Пам’ятник шведам від росіян.

— 40 —

7. Обеліски на місці редутів російської армії та умовно відтворений редут поперечної редутної лінії.

8. Фрагмент фортифікаційних споруд другого укріпленого табору російських військ (залишки валів і ровів редану).

9. Знак на місці командного пункту Петра І (в межах другого укріпленого табору російських військ).

10. Пам’ятник шведам від співвітчизників.

Межі заповідника визначені на картах та схемах умовно. Заповідник не має державного акту на користування землею.

Окрім того, на території заповідника розташовані будівлі та споруди 11 організацій, які виникли протягом XIX-XX сторіч, не мають відношення до заповідника та спотворюють його просторово-планувальну цілісність.

Навколо музейного комплексу заповідника розташовані естетично та історично невідповідні житлові будинки.

Через територію заповідника проходить автодорога Полтава-Зіньків, транзитні дороги та проїзди  місцевого призначення.

Територія заповідника не має відповідного рівня благоустрою. Відсутні пішохідні та мікротранспортні маршрути комплексного показу всіх об’єктів заповідника. Територія заповідника має випадкове та невпорядковане озеленення. Відсутня декоративне підсвічування меморіальних об’єктів заповідника. Відсутні комфортабельні під’їзди до об’єктів заповіднику та майданчики для паркування туристичного автотранспорту.

Більшість історичних меморіальних об’єктів заповідника знаходиться у незадовільному стані і потребує капітального ремонту, реставрації чи відтворення.

Із південно-західного боку до території заповідника примикають естетично невідповідні ділянки промислово-складського призначення, які потребують екранування.

— 41 —

Через нашарування на території заповідника випадкових споруд, зелених насаджень та транспортних магістралей втрачена ситуаційна автентичність історичного поля битви (таблиця 1).

У заповіднику відсутня меморіалізація вирішальних епізодів Полтавської битви, не меморіалізоване місце поховання шведських воїнів, загиблих українських козаків.

До території заповідника не входить ділянка, на якій розташований пам’ятник шведам від співвітчизників.

До заповідника не включені об’єкти, пов’язані з Полтавською битвою чи її меморіалізацією, які розташовані в Полтаві: пам’ятник Слави, пам’ятник на місці відпочинку Петра І, Спаська церква, пам’ятник коменданту Полтавської фортеці О.С.Келіну.

Не меморіалізовані, або не музеєфіковані (а, відповідно, не включені до об’єктів туристичного показу) історичні об’єкти в Полтаві (історична Полтавська фортеця, її бастіони, вежі та брами; місце розташування табору козацьких військ І.С.Мазепи, місце розташування шведських артилерійських батарей біля Хрестовоздвиженського монастиря, місце поховання російських воїнів, полеглих під час позиційних боїв біля Полтавської фортеці – так звана "Ракова могила", місце розташування шведських підкопів під Мазурівський бастіон фортеці, підземні ходи під Полтавською фортецею тощо); в с.Жуках (місце ставки Карла ХІІ, могила Самійла Величка), Крутому Березі (місце ставки Петра І), Великих Будищах (місце підписання воєнно-політичного договору між І.Мазепою та Карлом ХІІ), Кротенковому (перший укріплений табір російських військ) тощо.

 У структурі заповідника відсутні додаткові об’єкти культурно-розважального характеру, які б забезпечували різноманітність та комплексність туристичних послуг.

Заповідник не має мережі об’єктів візуальної комунікації, інформації та реклами, відсутні в’їзні знаки, натурно не позначені межі заповідника.

— 42 —

Інфраструктура обслуговування заповідника практично відсутня. У заповідника немає комунально-господарської частини,  спеціального та туристичного транспорту, ремонтно-реставраційного відділу, поліграфічно-сувенірної бази.

У структурі заповідника відсутні об’єкти громадського харчування туристів, готелі, об’єкти сувенірної торгівлі, об’єкти громадського харчування, пункти прокату засобів для пересування територією заповідника, організовані місця відпочинку, сувенірні магазини, об’єкти побутового обслуговування, санітарно-гігієнічного призначення тощо.

Фінансування заповідника здійснюється із полтавського міського бюджету. Штатний розпис заповідника з 1981 до 2007 року суттєво скоротився.

Незадовільна штатна та матеріально-технічна база наукових досліджень заповідника.

Фонди музею представлені в експозиції в обмеженій кількості через брак експозиційних площ.

Прибутки заповідника формуються виключно за рахунок екскурсійного обслуговування відвідувачів музею. Туристичні групи, які відвідують інші об’єкти заповідника, обслуговуються екскурсоводами часто невідповідної кваліфікації з різних (у тому числі, з інших міст) туристичних агентств, які не мають до заповідника ніякого відношення.

Вищезазначені фактори негативно впливають на культурно-просвітницьку та економічну ефективність функціонування заповідника.

У той же час, територія поля Полтавської битви включає в себе потужні шари історико-археологічного значення, потенційно привабливого як для науковців, так і для туристів. На території заповідника розташовано більше 30 недосліджених курганів скіфської доби. На полі у різні часи, крім Полтавської битви 1709 року, протягом сторіч відбувалися інші визначальні воєнні події, які потребують музеєфікації чи меморіалізації.

— 43 —

Наявність потужного культурно-історичного потенціалу заповідника та пов’язаних з ним територій чи об’єктів потребує матеріалізації цього потенціалу.

Реалізація комплексу заходів, передбачених концепцією, здатна забезпечити якісно нове, повноцінне використання культурно-історичного потенціалу заповідника як міжнародного наукового, культурно-просвітницького, пізнавального центру та значне зростання туристичних потоків, що в декілька разів збільшить його економічну ефективність.

— 44 —

ПРИНЦИПОВІ ЗАСАДИ КОНЦЕПЦІЇ.
СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ОСНОВНИХ ЗАХОДІВ ЇЇ ВТІЛЕННЯ.

Принциповими є наступні засади концепції:

А. Актуальні засади:

1. Комплексна реконструкція планувальної структури заповідника.

2. Комплексна реставрація, відтворення та реконструкція всіх існуючих, пошкоджених  та втрачених історичних об’єктів заповідника.

3. Новітня меморіалізація та музеєфікація всіх визначних епізодів, подій та місць, пов’язаних з Полтавським періодом Північної війни з включенням їх до складу комплексу заповідника.

4. Створення в структурі заповідника розвиненої музейної мережі (музею історії українського козацтва, музею історії Росії, музею історії Швеції, музею Полтавської фортеці, живого музею "Козацьке село ХVІІІ сторіччя", виставкові зали тощо) з метою підвищення ефективності використання культурно-історичного потенціалу заповідника.

5. Включення до заповідника всіх існуючих та новостворених об’єктів музеєфікації чи меморіалізації Полтавського періоду Північної війни, розташованих як на території історичного поля, так і в Полтаві.

6. Створення сучасної комфортної мережі пішохідних та мікротранспортних зв’язків між об’єктами заповідника.

7. Створення комплексної мережі меморіально-інформаційних знаків.

8. Забезпечення комфортного сприйняття кожного з об’єктів заповідника (формування мережі оглядових майданчиків,

— 45 —

естетизація довкілля об’єктів його ландшафтно-дендрологічною оптимізацією, забезпечення об’єктів декоративним підсвічуванням, малими архітектурними формами.

9. Створення розвиненої інфраструктури туристичного обслуговування заповідника (готелі, об’єкти громадського харчування, санітарно-гігієнічного, торгівельного, побутового, сувенірного обслуговування, об’єкти туристичного дозвілля та активного відпочинку).

Б. Перспективні засади:

1. Перетворення національного заповідника "Поле Полтавської битви" в міжнаціональний заповідник "Полтавські битви".

2. Формування в структурі міжнаціонального заповідника "Полтавські битви" міжнародного науково-дослідницького центру вивчення Європейської історії.

3. Розвиток та вдосконалення мережі пізнавальних, етнографічних історико-культурних та спортивно-розважальних об’єктів північного вектору Полтавщини з їх об’єднанням у спільний туристичний комплекс.

— 46 —

 

КОМПЛЕКСНА РЕСТАВРАЦІЯ ТА РЕКОНСТРУКЦІЯ
ІСНУЮЧИХ ІСТОРИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ЗАПОВІДНИКА.

ІСТОРИЧНІ ДОВІДКИ. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ.
ЗАХОДИ З РЕМОНТУ, РЕСТАВРАЦІЇ ЧИ РЕКОНСТРУКЦІЇ.
ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ.

 

— 47 —

ПАМ’ЯТНИК
НА БРАТСЬКІЙ МОГИЛІ РОСІЙСЬКИХ ВОЇНІВ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

На другий день після Полтавської битви, 28 червня 1709 року, за наказом Петра I для поховання загиблих російських воїнів були вириті дві могильні ями, які були готові до 6-ї ранку. Біля могил були вишикувані війська. У присутності Петра I тіла загиблих були опущені в могили: в меншу були покладені офіцери, у більшу – унтер-офіцери і солдати. Після панахиди, відслуженої спільно всіма полковими священиками, Петро I власноручно, з допомогою князя О. Д. Меншикова, встановив над могильним пагорбом хрест з наступним написом: "Воины благочестивые, за благочестие кровию венчавшиеся, лета от воплощения Бога Слова 1709, июня 27 дня".

У такому вигляді братська могила російських воїнів знаходилася досить тривалий час.

Перша, нереалізована спроба меморіалізації поховання була здійснена у сторічний ювілей битви. Проект пам’ятника-мавзолею над братською могилою виконав архітектор Василь Петрович Стасов, за який восени 1811 року він отримав звання академіка Санкт-Петербурзької Академії мистецтв. Але проект не був реалізований.

У 1828 році дерев’яний хрест на братській могилі був поновлений.

У 1856 році могильний пагорб, який в багатьох місцях просів, був вирівняний. На його вершині був влаштована площадка, у центрі якої був встановлений новий дерев’яний хрест, оббитий залізними листами із запайками. Курган був обкладений дерном, на верхню площадку до хреста були влаштовані дерев’яні сходи, а сама площадка оточена дерев’яною решіткою. На хресті зі східного його боку був відновлений первинний, зроблений ще за часів Петра I напис: "Воины благочестивые за благочестие кровию венчавшиеся, лета от воплощения Бога Слова 1709, июня 27 дня". З протилежного, західного боку на хресті був доданий напис: «Погребены

— 48 —

Бригадир Феленгейм, Полковники Нечаев и Лов, Подполковник Козлов, Маиоры Кропотов, Ерст и Гельт, обер-офицеров сорок пять, капралов и рядовых тысяча двести девяносто три, всего 1345 человек.»

Незважаючи на здійснений благоустрій могили, через його низьку якість та відсутність відповідних коштів на підтримання кургану у належному стані, наприкінці XIX сторіччя хрест напівзогнив, а решітка зруйнувалась.

25 серпня 1890 року поле Полтавської битви відвідав обер-прокурор Святійшого Синоду К. П. Побєдоносцев, який, докладно ознайомившись із станом Сампсоніївської церкви і могили, прийняв рішення відновити пам’ятник на могилі, змінити старий дерев’яний хрест на новий гранітний.

 Для детального обстеження могили і Сампсоніївської церкви у вересні 1890 року із С.-Петербурга у Полтаву був відряджений архітектор Микола Микитович Ніконов, маючи доручення представити відповідні креслення і кошториси на реконструкцію церкви та спорудження пам’ятника на могилі.

У 1894 році за проектом та під наглядом архітектора М.М.Ніконова запроектований ним пам'ятник був виготовлений в Петербурзькій майстерні Андрія Андрійовича Барінова, перевезений до Полтави та змонтований на братській могилі (таблиця 2).

Через низьку якість будівельних робіт курган дуже швидко почав осідати, тому напередодні 200-річчя Полтавської битви пам’ятник на братській могилі був докорінно реконструйований. Його гранітні деталі були демонтовані, в основі кургану споруджений мурований склеп, який став своєрідним фундаментом для завершення кургану. Після цього гранітні деталі пам’ятника були повернуті на місця.

Спочатку склеп передбачалося використати лише для надмогильної каплиці, але згодом в ньому створили церкву Петра і Павла, в якій на стінах були встановлені мармурові дошки із переліком полків, які брали участь у баталії, їх прапори та інші історичні реліквії.

— 49 —

Склепна церква була закрита у 30-роки ХХ сторіччя. Перед II світовою війною у приміщенні склепу був влаштований склад паливно-мастильних матеріалів. Під склад паливно-мастильних матеріалів використовувався склеп також і німецькими окупаційними військами.

Курган на могилі має вигляд зрізаного конусу висотою 6,4 м, в основі оточений гранітним бордюром. На бордюрі по колу встановлені пірамідальні гранітні стовпчики, увінчані чавунними кулями, які символізують гарматні ядра. Кулі з’єднані між собою металевими ланцюгами. Із західного боку в підпірну стіну, виконану з рожевого граніту, вмонтована прямокутна з циркульним завершенням меморіальна плита з написом: «Сооружен в 1894 году, при державе Благочестивейшего Государя Императора Александра III распоряжением Святейшего Правительствующего Синода при святительстве Преосвященного Илариона Епископа Полтавского и Переяславского, иждивением Тайного Советника Иосифа Степановича Судиенко, оставившего денежный капитал на увековечение великого события спасительной Полтавской победы. Исполнен в С Петербурге по проекту и наблюдением архитектора Н. Никонова мастером А.Бариновым.» Праворуч та ліворуч від стіни влаштовані гранітні сходи, які сходяться на проміжній площадці. З цієї площадки сходи піднімаються на верхню площадку кургану. На ній на триуступчастому стилобаті встановлений паралелепіпед, який є основою для усіченої чотиригранної піраміди.

На західній грані піраміди викарбуваний напис: «Воины благочестивые, за благочестие кровию венчавшиеся, лета от воплощения Бога слова, 1709, июня 27 дня».

Під написом, на прямокутному блоці у підніжжі піраміди розташовані наступні слова: «А о Петре ведайте, что ему жизнь его не дорога, только бы жила Россия».

На східній грані піраміди міститься наступний напис: «Погребены Бригадир Феленгейм, Полковники Нечаев и Лов, Подполковник Козлов,

— 50 —

Маиоры Кропотов, Ерст и Гельт, обер-офицеров сорок пять, капралов и рядовых тысяча двести девяносто три, всего 1345 человек».

На піраміду спирається восьмикінцевий православний хрест заввишки 7,5 м.

Усі елементи завершення кургану – стилобат, підніжжя хреста і сам хрест – виконані із сірого, а підпірні стінки, сходи, парапети сходів, проміжна і верхня площадки – з рожевого граніту. Сходи та площадки огороджені металевою кованою решіткою (таблиця 3).

 З північного боку влаштована підпірна стінка з діагональним крилами. У стінці розташовані орнаментовані сталевими смугами металеві двері входу до склепної церкви.

У 1959 році меморіальний курган на могилі російських воїнів був незначно реставрований – виконана гідроізоляція склепу, в якому розташували фрагменти музейної експозиції, підсипаний пагорб, виконана поверхнева очистка гранітних елементів, відновлені втрачені фрагменти металевої огорожі.

Через декілька років через надмірну вологість та відсутність вентиляції експозиція у склепі була демонтована.

 

СУЧАСНИЙ СТАН ПАМ’ЯТНИКА
НА БРАТСЬКІЙ МОГИЛІ РОСІЙСЬКИХ ВОЇНІВ.
ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ.

СКЛЕПНА ЦЕРКВА ПАМ’ЯТНИКА.

Конструкція склепу могильної церкви, яка є опорною основою для завершення кургану суттєво зволожена і має чисельні висоли та помітні деформації. Через це гранітний хрест завершення має відхилення від вертикальної осі більше 30 см.

У приміщенні склепу зруйнована вентиляція.

Суттєво пошкоджені плити підлоги склепу.

— 51 —

Закладений східний віконний отвір до склепу.

Деформовані та пошкоджені корозією металеві вхідні двері.

Повністю втрачене внутрішнє церковне оздоблення (іконостас, кіоти, свічники тощо), відсутні меморіальні дошки з переліком полків, які брали участь у битві (таблиці 4, 5, 6).

ГРАНІТНЕ ОЗДОБЛЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА.

Гранітні блоки бордюру, західної та північної підпірних стінок, блоки огородження сходів, гранітні блоки сходів, плити проміжної та верхньої площадки кургану в багатьох місцях через зсувні явища могильного пагорбу та фундаментні деформації помітно зміщені, заповнення швів між ними зруйноване. Ряд гранітних блоків (переважно із західної частини могили) просякнутий мастильними речовинами. На меморіальній дошці західної підпірної стінки окрім масляних плям наявні сильні висоли у швах.

Гранітні плити площадки навколо могильного пам’ятника мають пошкодження та нерівномірну просадку.

Деформації, просадки та висоли наявні в гранітних елементах завершення могильного кургану (основи хреста та самого хреста).

Гранітні піраміди огорожі в основі кургану мають суттєві пошкодження та руйнації (через розмороження) верхніх частин, зміщення відносно проектних положень. Стрижні фіксації чавунних куль у верхніх та нижніх частинах пірамід пошкоджені корозією (таблиці 6, 7, 8, 9, 10, 11).

МЕТАЛЕВІ ДЕТАЛІ ОЗДОБЛЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА.

Металева гратчаста огорожа сходів та верхньої площадки кургану у багатьох місцях деформована та суттєво пошкоджена корозією. Втрачені металеві елементи зображення двоголового орла (крила, скіпетр, держава).

— 52 —

Металеві кулі та ланцюги огорожі в основі кургану потребують антикорозійної обробки та укріплення.

ЗЕМЛЯНИЙ ПАГОРБ ПАМ’ЯТНИКА.

Шар ґрунту на пагорбі через зсувні процеси у верхній частині пагорба частково втрачений, у нижній – зайво нашарований.

Трав’яне покриття пагорбу незадовільне.

ОСНОВНІ ВИДИ РЕМОНТНО-РЕСТАВРАЦІЙНИХ
ТА ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Здійснення архітектурно-археологічних обмірів.

2. Виконання проекту реставрації.

3. Виготовлення втрачених чи суттєво пошкоджених гранітних та металевих елементів.

4. Повний демонтаж надмогильного пам’ятника та склепу.

5. Зміцнення існуючих чи влаштування нових фундаментів, влаштування дренажної системи.

6. Спорудження нового склепу з улаштуванням історично існувавшого віконного отвору та вентиляційних шахт.

7. Монтаж гранітних та металевих елементів пам’ятника у проектне положення.

8. Влаштування зовнішньої гідроізоляції пагорбу.

9. Влаштування сучасної системи фіксації ґрунту на пагорбі.

10. Одернування пагорбу.

11. Виготовлення та монтаж внутрішнього оздоблення могильної церкви.

12. Влаштування системи електропостачання та сигналізації склепної церкви.

13. Благоустрій прилеглої ділянки.

14. Проектування, виготовлення та встановлення меморіально-інформаційного знаку.

— 53 —

15. Влаштування декоративного підсвічування пам’ятника.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕСТАВРАЦІЙНИХ РОБІТ

1. Проектно-реставраційні роботи – 0,800 млн. грн.

2. Реставрація могильного пам’ятника та благоустрій прилеглої ділянки – 8,000 млн. грн.

3. Відтворення інтер’єру склепної церкви – 3,200 млн. грн.

Загальна вартість
комплексних реставраційно-відтворювальних робіт пам’ятника
на братській могилі російських воїнів – 12,000 млн. грн.

— 54 —

РЕДУТИ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

Напередодні Полтавської битви між Яківчанським та Малобудищанським лісами на шляху просування шведської армії була збудована повздовжня й поперечна лінія з 10 редутів. Вони являли собою чотирикутні земляні укріплення, обнесені валами (висотою близько З м) та ровами (глибиною 2,5 м). Довжина кожної сторони редуту дорівнювала близько 50 м, відстань між спорудами – близько 300 м (на відстані рушничного пострілу). Перші два редути поздовжньої лінії напередодні битви добудувати не встигли і вони були захоплені шведськими військами.

Під час підготовки до 200-річниці Полтавської битви силами кадетів Полтавського Петровського кадетського корпусу в 1909 році на місцях розташування редутів були встановлені бетонні пірамідальні обеліски, завершені бронзовими двоголовими орлами. У тому ж 1909 році кадетами був відтворений в дещо менших розмірах у порівнянні з історичним редут правого крила поперечної лінії. Завершення обелісків були знищені у роки громадянської війни. До 230-ї річниці Полтавської битви  у 1939 році бетонні обеліски були замінені гранітними висотою 4,6 м. У 1953 був поновлений редут поперечної лінії, який зазнав руйнувань під час ІІ світової війни.

СУЧАСНИЙ СТАН РЕДУТІВ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ.
ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ.

За століття, що минули після Полтавської битви, земляні споруди редутів в результаті сільськогосподарської діяльності та під впливом часу поступово зникли.

Відтворений в 1909 році редут має приблизну відповідність історичному і знаходиться в незадовільному стані – частково зруйновані вали, частково засипані рви, розміщення проходу всередину редуту не відповідає історичній правді.

— 55 —

Решта редутів не відтворена.

Обеліски редутів мають просадкові деформації, пошкодження поверхонь та швів між гранітними блоками.

Меморіальні написи на обелісках втратили позолоту і майже не читаються.

Навколо обелісків повністю відсутній благоустрій та ландшафтно-дендрологічна організація.

Відсутні пішохідні зв’язки між редутами.

Частина обелісків на місцях редутів знаходиться на території бази паливно-мастильних матеріалів Міністерства оборони, через що доступ до них неможливий.

Ділянки розташування обелісків захаращені випадковими зеленими насадженнями.

Відсутній під’їзд, майданчик для паркування туристичного транспорту  та пішохідні підходи до першого редуту.

Відсутні меморіально-інформаційні знаки.

Відсутнє декоративне підсвічування редутів (таблиці 12, 13, 14).

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Виконання проекту відтворення редутів (таблиця 15).

2. Натурне відтворення системи редутів.

3. Проект ландшафтної організації та благоустрою прилеглої території.

4. Натурна ландшафтно-дендрологічна організація та благоустрій ділянок редутів, влаштування внутрішніх та зовнішніх оглядових доріжок та майданчиків, пішохідних зв’язків вздовж редутних ліній.

5. Проектування меморіально-інформаційного знаку.

6. Спорудження меморіально-інформаційних знаків.

7. Проектування та спорудження під’їзду, майданчику для паркування автотранспорту, пішохідних підходів до першого редуту.

— 56 —

8. Влаштування декоративного підсвічування редутів.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Проект відтворення системи редутних укріплень та історичного вигляду редутних обелісків – 0,100 млн. грн.

2. Будівельно-відтворювальні роботи на 10 редутах з відтворенням історичних обелісків – 4,000 млн. грн.

3. Проект меморіально-інформаційних знаків – 0,040 млн. грн.

4. Натурне спорудження меморіально-інформаційних знаків – 0,200 млн. грн.

5. Проект ландшафтної організації та комплексного благоустрою території редутної системи – 0,200 млн. грн.

6. Натурне виконання ландшафтної організації та благоустрою, влаштування декоративного підсвічування – 1,000 млн. грн.

7. Проектування  під’їзду, майданчику для паркування автотранспорту та пішохідних підходів до першого редуту – 0,060 млн. грн.

8. Спорудження під’їзду, майданчику для паркування автотранспорту та пішохідних підходів до першого редуту – 0,400 млн. грн.

Загальна вартість
реставраційно-відтворювальних робіт
на системі редутів російської армії – 6,000 млн. грн.

— 57 —

ДРУГИЙ УКРІПЛЕНИЙ ТАБІР РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

Після переправи російських військ під проводом Петра I через р. Ворсклу в районі села Семенівки (зараз с. Кротенкове) на прузі плато над селом був збудований перший укріплений табір російських військ (не зберігся). Напередодні Полтавської битви російська армія була передислокована в район села Яківців, де 25 червня 1709 року був збудований другий укріплений табір. Він являв собою "П"– подібну за плануванням оборонну систему, яка складалась  із 17 фортифікаційних елементів: 2 бастіонів, 2 напівбастіонів та 13 реданів, з’єднаних між собою земляними валами заввишки близько 3 метрів. Вали були оточені ровами глибиною до 2,5 метрів.

Перед битвою у таборі було сконцентровано 42 тисячі солдат російської армії. У таборі розташовувався командний пункт Петра I.

СУЧАСНИЙ СТАН ДРУГОГО УКРІПЛЕНОГО ТАБОРУ
РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ.
(Таблиці 16,17)

За століття, що минули після Полтавської битви, земляні споруди другого укріпленого табору в результаті сільськогосподарської діяльності та під впливом часу поступово зникли. У 1854 році був відтворений один з реданів табору. У 1984 році він був поновлений.

У 1973 році на місці командного пункту Петра I був споруджений пам’ятний знак.

На цей час існують залишки відтвореного редану. Сліди решти земляних укріплень табору майже непомітні.

Територія табору захаращена випадковими зеленими насадженнями.

— 58 —

Благоустрій ділянки другого укріпленого табору, під’їзди та пішохідні підходи до нього відсутні.

Відсутній інформаційний знак "Другий кріплений табір російської армії".

Відсутнє декоративне підсвічування табору.

Пам’ятний знак на місці командного пункту Петра I покритий написами-графітті, виконаними аерозольною фарбою, відсутній благоустрій його ділянки. Територія навколо знаку засмічена побутовим сміттям.

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Виконання проекту відтворення табору (таблиця 17).

2. Натурне відтворення фортифікаційної системи табору.

3. Проект ландшафтної організації та благоустрою табору.

4. Натурна ландшафтно-дендрологічна організація та благоустрій внутрішньої ділянки табору, влаштування зовнішніх оглядових доріжок та майданчиків.

5. Проектування та спорудження майданчиків для розташування туристичних наметів учасників відзначення 300-річчя Полтавської битви, розміщення тимчасових пунктів торгівлі та харчування, медичного та побутового обслуговування, об’єктів санітарно-гігієнічного призначення.

6. Проектування інформаційного знаку "Другий укріплений табір російської армії".

7. Спорудження інформаційного знаку.

8. Проектування та спорудження під’їзду, майданчику для паркування автотранспорту, пішохідних підходів до табору.

9. Влаштування декоративного підсвічування табору та знаку.

— 59 —

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Проект відтворення другого укріпленого табору російської армії з реставрацією знаку на місці командного пункту Петра І – 0,100 млн. грн.

2. Будівельно-відтворювальні та реставраційні роботи – 1,400 млн. грн.

3. Проект меморіально-інформаційного знаку "Другий укріплений табір російської армії" – 0,005 млн. грн.

4. Натурне спорудження інформаційного знаку – 0,030 млн.грн. 

5. Проект ландшафтної організації та комплексного благоустрою території табору – 0,050 млн. грн.

6. Натурне виконання ландшафтної організації та благоустрою, влаштування декоративного підсвічування – 0,500 млн. грн.

7. Проектування під’їзду, майданчику для паркування автотранспорту та пішохідних підходів до табору –0, 040 млн. грн.

8. Спорудження під’їзду, майданчику для паркування автотранспорту та пішохідних підходів до табору –0, 370 млн. грн.

9. Проектування майданчиків для розташування туристичних наметів учасників відзначення 300-річчя Полтавської битви, розміщення тимчасових пунктів торгівлі та харчування, медичного та побутового обслуговування, об’єктів санітарно-гігієнічного призначення – 0,005 млн. грн.

10. Спорудження майданчиків для розташування туристичних наметів учасників відзначення 300-річчя Полтавської битви, розміщення тимчасових пунктів торгівлі та харчування, медичного та побутового обслуговування, об’єктів санітарно-гігієнічного призначення – 0,200 млн. грн.

Загальна вартість
реставраційно-відтворювальних робіт
на другому укріпленому таборі російської армії – 2,500 млн. грн.

— 60 —

СПАСЬКА ЦЕРКВА В ПОЛТАВІ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

Дерев’яна Спаська церква в Полтаві є єдиною автентичною матеріальною пам’яткою часів Північної війни та Полтавської битви. Вона була споруджена настоятелем Іваном Світайлом за сприяння Івана Іскри у 1705-1706 роках на місці згорілої у 1704 році Преображенської церкви (таблиця 18).

За переказами після Полтавської битви у Спаській церкві був проведений подячний молебень за перемогу в Полтавській битві, на якому був присутній Петро І. На цвинтарі Спаської церкви в 1709 році були поховані полеглі захисники Полтавської фортеці (могила знищена в 1960-х роках).

Довгий час у Спаській церкві зберігався прапор Тверського полку, що захищав місто, і шпага коменданта Полтавської фортеці полковника Келіна.

У 1837 році Полтаву відвідав імператор Олександр II, який при огляді Спаської церкви, відзначив її ветхість та пожертвував для її збереження на влаштування мурованого футляру над нею 2 тисячі рублів. Слідом за тим, за клопотанням колишнього чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора графа Строганова була відкрита  всеросійська  підписка по збиранню коштів для спорудження футляра. Зібрана в такий спосіб сума склала до 25 тисяч рублів сріблом (зокрема, пожертви дворянства Полтавської губернії склали 10 тисяч рублів).

До 1845 року над Спаською церквою за проектом харківського архітектора Тона (таблиця 18) був споруджений мурований футляр, відновлений іконостас. Для підтримки дерев’яних стін історичної церкви всередині споруджені чотири муровані стовпи.

27 червня 1845 року, у річницю Полтавської битви, після реконструкції церква була знову освячена архієпископом Полтавським Гедеоном. На

— 61 —

залишки пожертвуваної суми в 1847 році споруджена невелика дзвіниця, за архітектурою відповідна архітектурі мурованого футляра церкви.

У 1890 році церковна ділянка була обведена огорожею з мурованими стовпчиками і кованими ґратками та святими воротами з боку Олександрівської (нині Жовтневої) вулиці (таблиця 19).

У 30-х роках ХХ сторіччя Спаська церква була закрита, дзвіниця знищена. У 1945 році церква відновила діяльність. У 1960-ті роки знищена братська могила полеглих захисників Полтавської фортеці, демонтована історична огорожа.

У 2002 році виконком полтавської міської ради прийняв рішення про відтворення історичної дзвіниці та огорожі комплексу Спаської церкви. У 2002-2004 роках архітекторами В.Трегубовим та О.Бєлявською був виконаний проект відтворення історичної дзвінці та огорожі. У липні 2004 року були розпочаті роботи з відтворення дзвіниці, які зупинилися в серпні того ж року.

У жовтні 2004 року всупереч історичній правді на території Спаської церкви була споруджена дзвіниця, за архітектурою повністю невідповідна історичній (таблиця 20).

У 2007 році міською радою прийняте рішення про відтворення історичної дзвіниці. На цей час розпочаті підготовчі роботи з її відтворення.

СУЧАСНИЙ СТАН КОМПЛЕКСУ СПАСЬКОЇ ЦЕРКВИ.
ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ.

БУДІВЛЯ СПАСЬКОЇ ЦЕРКВИ.

Мурований футляр церкви знаходиться у задовільному стані. Церковна громада здійснює регулярні ремонтні роботи з його підтримання.

Історична  дерев’яна Спаська церква всередині футляру збережена, але дерев’яні конструкції, елементи та деталі вкриті багатьма шарами білої фарби.

— 62 —

Історичний іконостас наприкінці XIX сторіччя  через ветхість був замінений на новий, який існує і в цей час. Від історичного іконостасу початку XVIII ст. залишилося лише завершення лівої вратниці (приватна колекція) та фотографії.

БУДІВЛЯ ІСТОРИЧНОЇ ДЗВІНИЦІ.

Будівля історичної дзвіниці знищена у 1930-х роках. У 2004-2005 роках на території Спаської церкви споруджена дзвіниця, невідповідна історичній.

ІСТОРИЧНА ОГОРОЖА ТА СВЯТІ ВОРОТА.

Історична огорожа та святі ворота комплексу Спаської церкви втрачені.

БРАТСЬКА МОГИЛА ЗАХИСНИКІВ ФОРТЕЦІ.

Братська могила захисників Полтавської фортеці знищена в 1960-ті роки.

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Натурне відтворення історичної дзвіниці Спаської церкви.

2. Натурне відтворення історичної огорожі та святих воріт комплексу Спаської церкви.

3. Проектування та натурне відтворення братської могили полеглих захисників Полтавської фортеці XVIII сторіччя.

4. Проектування та спорудження меморіально-інформаційного знаку "Спаська церква – пам’ятник історії Полтавської битви".

5. Ландшафтна організація та комплексний благоустрій території комплексу Спаської церкви.

6. Реконструкція будівлі існуючої (історично невідповідної) дзвіниці під музейне приміщення.

7. Влаштування музейної експозиції.

8. Влаштування декоративного підсвічування об’єктів комплексу Спаської церкви

— 63 —

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Реставраційні роботи на історичній дерев’яній Спаській церкві – 0,700 млн. грн.

2. Проект відтворення історичної дзвіниці – 0,000 млн. грн. (проект відтворення дзвіниці виконаний архітекторами В.Трегубовим та О.Бєлявською і переданий замовнику – громаді Спаської церкви).

3. Натурне відтворення історичної дзвіниці – 1,800 млн. грн.

4. Проект відтворення історичної огорожі – 0,000 млн. грн. (проект відтворення огорожі виконаний архітекторами В.Трегубовим та О.Бєлявською і переданий замовнику – громаді Спаської церкви).

5. Проект відтворення братської могили полеглих захисників Полтавської фортеці XVIII сторіччя – 0,010 млн. грн.

6. Натурне відтворення братської могили – 0,100 млн. грн.

7. Проект меморіально-інформаційного знаку "Спаська церква-пам’ятник історії Полтавської битви" – 0,020 млн. грн.

8. Натурне спорудження меморіально-інформаційного знаку – 0,200 млн. грн.

9. Проект ландшафтної організації та комплексного благоустрою території комплексу Спаської церкви – 0,040 млн. грн.

10. Натурне виконання ландшафтної організації та благоустрою – 0,300 млн. грн.

11. Проект реконструкції будівлі історично невідповідної існуючої дзвіниці під музейне приміщення – 0,030 млн. грн.

12. Натурна реконструкція будівлі історично невідповідної існуючої дзвіниці під музейне приміщення – 0,400 млн. грн.

13. Влаштування музейної експозиції – 0,400 млн. грн.

Загальна вартість
комплексних реконструктивно-відтворювальних робіт
на комплексі Спаської церкви – 4,000 млн. грн.

— 64 —

МОНУМЕНТ СЛАВИ В ПОЛТАВІ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

На честь Полтавської битви в Полтаві в 1778 році на Мостовій вулиці (нині вул. Жовтнева) поруч з Воскресенською церквою був споруджений цегляний тинькований обеліск колоноподібної форми. Обеліск мав конусоподібне завершення, увінчане кулею та дома сидячими фігурами у давньоримських тогах (таблиця 28). У постамент обеліска була вмонтована мідна дошка з вигравіруваним зображенням Полтавської битви роботи петербурзького гравера-художника Патрикія Балабіна (1734-1765).

Наприкінці XVIII в. у зв'язку зі спорудженням дзвіниці Воскресенської церкви обеліск був знесений; а мідна гравірована дошка передана на зберігання до Воскресенської церкви. Після закриття церкви дошка зберігалася в краєзнавчому музеї. У даний час експонується в Державному музеї історії Полтавської битви.

Новий, нині існуючий монумент було заплановано спорудити до 100-річчя Полтавської битви. Два перших варіанти проекту пам'ятника в вигляді колони, увінчаної орлом, були розроблені полтавським губернським архітектором М.А.Амвросимовим², якому належить керівна роль у створенні ансамблю Круглої площі в Полтаві.

Згідно з першим варіантом, розробленим М.А.Амвросимовим, монумент являв собою досить велику за розміром колону з п'єдесталом з тесаного каменю на невеликій площадці, оточеній чавунною балюстрадою з тумбами, увінчаними кулями. У підніжжя колони на п'єдесталі з чотирьох сторін передбачалося установити композиції з зображенням військових

² Амвросимов (Афросимов) Михайло Андрійович (1776 - 1825) - архітектор. Народився у Петербурзі. 1790 р. почав службу в Преображенському полку, з 1797 р. - вчитель архітектури і арифметики, через рік - помічник архітектора в Конторі міських будівель, а з 1799 р. викладав сільську архітектуру в Школі землеробства.

В 1802 - 1817 рр. працював губернським архітектором у Полтаві, потім за сімейними обставинами переїхав до Воронежа, де теж обіймав посаду губернського архітектора. Незабаром за клопотанням губернатора М. Г. Репніна повернувся у Полтаву, де очолював місцеву креслярню.

— 65 —

трофеїв. Колону, увінчану скульптурним зображенням орлом, що злітає, передбачалося перевити стрічкою, а в проміжках між витками розмістити барельєфи з алебастру з зображенням епізодів Полтавського бою.

Перший проект монумента не був схвалений зокрема тому, що барельєфи з алебастру були визнані недовговічними деталями пам'ятника. М.А. Амвросимов розробив другий варіант, у якому зберіг первісні композиційні принципи. В другому варіанті гладка колона спирається на гранітний п'єдестал у формі куба зі скошеними кутами. Навколо основи колони були запроектовані ті ж бронзові композиції військових трофеїв, а на бічних поверхнях п'єдесталу барельєфи з зображенням фасцій, перевитих лавровим вінком зі стрічкою, і звита в кільце змія. У середині кільця розміщувався напис з датою історичної події. Гранітна основа пам'ятника була ступінчастою та мала напівкруглі ніші, в яких передбачалося установити гармати; по верху основи розміщувалися металеві решітки огородження.

27 червня 1804 року на вул. Олександрівській (тепер Жовтнева), в центрі майбутньої нової адміністративної площі новоствореного губернського центру, на місці, де в 1709 році відбулася зустріч Полтавського гарнізону та військ Петра І, був закладений фундамент майбутнього монумента.

Тим часом проект пам’ятника був надісланий на розгляд до Академії мистецтв у Петербург, де потрапили "для апробації" до відомого архітектора, академіка Жана Тома де Томона.

Ж.Тома де Томон, зберігаючи ідеї і принципи композиції монумента, розробленого М.Амвросимовим, запропонував свій варіант пам’ятника. У ньому він поліпшив пропорції монумента, надав основі монумента вид уступчастої фортеці з решіткою у формі мечів, ввів елементи скульптурних прикрас, перемістив барельєфи з п'єдесталу колони на основу, змінивши її пропорції, розміри та опорядження (таблиця 21, 22).

— 66 —

1 травня 1805 року проект Тома де Томона був затверджений і надісланий до Полтави з розпорядженням будівельної експедиції негайно почати спорудження пам'ятника.

У спорудженні монумента брали участь відомі скульптори і архітектори. Усі бронзові деталі і прикраси для п'єдесталу і колони пам'ятника виконувалися у Петербурзькій Академії мистецтв професором Академії скульптором Ф.Ф. Щедріним³. Фаховий рівень Ф. Щедріна, ретельна розробка ним великої кількості ескізів, макетів і моделей, творчі консультації російських скульпторів Ф. Гордєєва та І. Мартоса, а також виконані майстром Академії мистецтв П.Якимовим відливки і карбування бронзових деталей забезпечили високий художній та технічний рівень при створенні бронзових частин монумента. Усі чавунні частини колони відливалися на Луганському чавуноливарному заводі під наглядом інженера-механіка цього заводу Москвіна, який також керував на місці монтажем чавунних і бронзових частин монумента. Решітки огорожі постаменту відливалися на заводі в Петербурзі.

Видобуток та шліфування граніту здійснювалися на гранітних кар'єрах у Кременчуці. Камінь для фундаменту й інших частин монумента був добутий у містечках Келеберді і Переволочні.

Зведенням монумента керував М.А.Амвросимов. Воно тривало шість років. Незважаючи на те, що монумент планували закінчити до 100-ї річниці Полтавської битви, його спорудження розтяглося на шість років (1805—1811 р.) і відкриття відбулося лише 27 липня 1811 року.

За час існування з монумента й огорожі зникла частина бронзових прикрас, у занедбаному стані тривалий час була навколишня ділянка.

У радянські довоєнні часи монумент був відремонтований: перекладений п'єдестал, поновлена поліровка всіх гранітних частин,

³ Щедрін Феодосій Федорович (1751 – 1825) – скульптор, представник російського класицизму, академік, професор Петербурзької Академії мистецтв. Автор багатьох відомих монументальних скульптурних композицій, виконаних в синтезі з архітектурою.

Ф.Ф. Щедрін є також автором пам’ятної медалі "На честь відкриття Полтавського монумента", 1811 (таблиця 22).

— 67 —

капітально відремонтовані чавунна огорожа. Але в період ІІ світової війни монумент був суттєво пошкоджений.

У 1949 році була прийнята урядова постанова про охорону і реставрацію пам'ятників, присвячених Полтавській битві.

Для цієї мети були виділені необхідні кошти і матеріали, здійснені перекладка, виготовлення, шліфування і заміна пошкоджених плит і гранітних блоків основи монумента, вкладені нові плити п'єдесталу і верхньої площадки, замінені всі сходинки, здійснене повне перекарбування бронзових барельєфів та виготовлені втрачені бронзові деталі.

Заново відлиті і відновлені бронзові вінки на нижньому валику бази колони, відновлені пофарбування й обробка колони відповідно до первісного проекту. Заново виконані втрачені написи і розчищені бронзові прикраси, позолочений орел.

Монумент Слави являє собою чавунну колону, установлену на полірованому гранітному п'єдесталі, розташованому на стилобаті у формі уступчастого фортечного бастіону, в основу якого вмонтовані 18 чавунних гармат, узятих з поля Полтавської битви (10 гармат з бастіонів полтавської фортеці і 8 трофейних шведських).

Верх колони увінчаний капітеллю у вигляді великих пальмових листів; на ній чавунна півсфера, на якій установлений позолочене скульптурне зображення орла з розпростертими крилами і вінком у дзьобі, зверненого в бік історичного поля битви.

Колона складається з чотирьох окремих чавунних частин, шви між якими декоровані бронзовими поясами у вигляді вінків з воїнськими атрибутами.

На вертикальних площинах гранітного п'єдесталу колони з двох боків розміщені бронзові горельєфні композиції з різного виду зброї і прапорів, складених після бою до підніжжя пам'ятника. На двох інших площинах п'єдесталу розташовані бронзові прикраси у вигляді згорнутих у кільця змій.

— 68 —

Усередині кілець написи: з одного боку —«Июня 27-го 1709 года», а з іншого боку - «Окончен в 1809 году».

По зовнішньому краю стилобату встановлені чавунні решітки у формі мечів, звернених вістрями вниз.

Основні частини монумента наступних розмірів: в основі постаменту 12,20х12,20 м; загальна висота монумента 16,61 м; нижній діаметр колони складає 1,84, верхній – 1,30 м; висота  колони разом з капітеллю – 10,35 м; висота орла разом з півсферою – 2,11 м; розмах крил орла до 3 м.

Завдяки розташуванню на перетині осей восьми радіальних вулиць, монумент Слави є композиційним центром єдиного класицистичного ансамблю Круглої площі.

СУЧАСНИЙ СТАН ПАМ’ЯТНИКА.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ
(Таблиці 23, 24, 25)

1. Наявні ознаки корозії чавунних та бронзових елементів пам’ятника.

2. Частково пошкоджені чи деформовані скульптурні елементи пам’ятника  та елементи огорожі стилобату.

3. Частково зруйнований розчин швів між гранітними блоками.

4. Гранітні плити навколишньої площадки мають деформації та просідання.

5. Відсутній меморіально-інформаційний знак.

6. Відсутнє сучасне декоративне підсвічування пам’ятника.

ОСНОВНІ ВИДИ РЕМОНТНО-РЕСТАВРАЦІЙНИХ
ТА ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Здійснення архітектурно-археологічних обмірів.

2. Виконання проекту реставрації.

3. Комплексна реставрація пам’ятника.

— 69 —

4. Благоустрій ділянки.

5. Влаштування нового декоративного підсвічування пам’ятника.

6. Проектування та встановлення меморіально-інформаційного знаку.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕМОНТНО-РЕСТАВРАЦІЙНИХ РОБІТ

1. Здійснення архітектурно-археологічних обмірів пам’ятника, виконання проекту реставрації – 0,090 млн. грн.

2. Реставрація бронзових скульптурних елементів пам’ятника, реставрація пошкоджених чавунних елементів, реставрація гранітних елементів – 0,800 млн. грн.

3. Виконання благоустрою ділянки в огорожі пам’ятника – 0,050 млн. грн.

4. Реконструкція декоративного підсвічування пам’ятника – 0,020 млн. грн.

5. Проектування та спорудження меморіально-інформаційного знака – 0,040 млн. грн.

Загальна вартість
комплексних реставраційно-відтворювальних робіт
по пам’ятнику – 1,000 млн. грн.

— 70 —

ПАМ’ЯТНИК НА МІСЦІ ВІДПОЧИНКУ ПЕТРА I

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

На другий день після Полтавської битви Петро I з військом прибув до Полтави, де зупинився на перепочинок у будинку козака Магденка, у якого квартирував комендант Полтавської фортеці Олексій Степанович Келін (в інших джерелах: Іван Степанович Келін, Олексій Келінг, Іван (Іоганн) фон Кейлен, Олексій Келен, Келлен, Келлін).

На місці цього будинку у 1817 році, в очікуванні прибуття до Полтави на маневри імператора Олександра I, за розпорядженням полтавського генерал-губернатора князя Рєпніна був споруджений перший пам’ятник, автором проекту якого був архітектор П.Тарасов.

Пам’ятник був виконаний із цегли у вигляді обеліска та прикрашений відлитими з міді орнаментами. На обеліску у його верхній частині були рельєфні зображення двох зв’язок алебард. Під ними був розміщений напис: «Здесь Петръ I покоился после трудовъ своихъ». Ще нижче дата: «27 июня 1709 года», оточена рельєфним зображенням змії, що згорнулася в кільце. Ще нижче – напис: «Благоговей: место свято есть». Під цим написом на обеліску були розташовані два мідних лаврових вінка.  

Обеліск стояв на прямокутному рустованому п’єдесталі, декорованому арковими нішами, опертому на двохуступчастий стилобат зі зрізаних пірамід (таблиця 28).

До 140-ї річниці Полтавської битви перший пам’ятник був замінений на новий.

Автором нового пам’ятника був відомий російський архітектор і художник Олександр Павлович Брюллов (1798 – 1877), старший брат Карла Брюллова. О.П.Брюллов у 1840-х роках брав участь в багатьох конкурсах на проектування пам’ятників на полях російської воїнської слави. Зокрема, він є автором пам’ятника на Куликовому полі, спорудженого в 1850 році.

— 71 —

Пам’ятник був виготовлений у Петербурзі в майстерні Іоганна Гамбургера – учня винахідника гальванопластики Бориса Семеновича Якобі.

І.Гамбургер, за фахом скляр, працював у лабораторії Б.Якобі з весни 1838 р., виготовляючи судини для гальванічних батарей. Він виявився настільки здібним учнем, що вже на початку 1840-х років створив власну велику майстерню, в якій за проектом О.Брюллова методом гальванопластики й були виготовлені всі скульптурні частини полтавського пам’ятника.

Пам’ятник являє собою триярусний металевий п’єдестал, встановлений на триуступчастому гранітному стилобаті. П’єдестал увінчаний ратними символами – мечем, щитом та шоломом.

П’єдестал був виконаний з металевих листів, якими був обличкована мурована конструктивна основа пам’ятника.

Карниз п’єдесталу прикрашений чотирма мідними гірляндами з лаврового листя, закріпленими на кутах до мідних пальмет.

У верхній частині фасадної площини основного об’єму п’єдесталу розміщена прямокутна горизонтальна рама, в якій в оточенні  двох фасцій розташований напис: "Петръ I покоился здесь после подвиговъ своихъ 27 июня 1709 года". Під рамою розміщене горельєфне зображення двоголового орла – символу Російської імперії.

На середній, найбільш вузькій частині п’єдесталу розміщувалася пластина з написом: "Воздвигнутъ 27 июня 1849 года в царствование императора Николая I".

На нижній частині п’єдесталу розміщене горельєфне зображення сплячого лева.

Пам’ятник оточений низькою металевою огорожею зі стовпчиками у вигляді гармат, закопаних стволами у землю і з’єднаних між собою горизонтальними профільованими металевими поручнями на металевих рослинного орнаменту кронштейнах (таблиця 26).

Загальна висота пам’ятника складає близько 7,2 метрів.

— 72 —

Під час II світової війни під час евакуаційних робіт у вересні 1941 року пам’ятник був демонтований. Його деталі та елементи були закопані на території паровозоремонтного заводу. Після визволення Полтави від окупантів пам’ятник був відтворений на історичному місці.

СУЧАСНИЙ СТАН ПАМ’ЯТНИКА.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ.
(Таблиця 27)

1. Конструктивна цегляна основа пам’ятника має суттєві пошкодження та розшарування. Внаслідок цього зовнішні металеві листи обличкування п’єдесталу, пластина із зображенням сплячого лева деформовані розпираючими зусиллями цегляної кладки.

2. Частково пошкоджені скульптурні елементи пам’ятника.

3. Елементи огорожі мають яскраво виражені втрати від корозії.

4. Відсутній благоустрій ділянки в огорожі пам’ятника.

5. Відсутні ізольовані від автомобільного транспорту пішохідні площадки навколо пам’ятника.

6. Відсутнє декоративне підсвічування пам’ятника.

7. Відсутній меморіально-інформаційний знак.

ОСНОВНІ ВИДИ РЕМОНТНО-РЕСТАВРАЦІЙНИХ
ТА ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Здійснення архітектурно-археологічних обмірів.

2. Виконання проекту реставрації.

3. Виготовлення втрачених чи суттєво та металевих елементів.

4. Повний демонтаж пам’ятника.

5. Влаштування нових фундаментів.

6. Спорудження нової конструктивної основи пам’ятника з улаштуванням її вентиляції та дренажу.

— 73 —

7. Монтаж металевих елементів пам’ятника у проектне положення.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕМОНТНО-РЕСТАВРАЦІЙНИХ РОБІТ

1. Здійснення архітектурно-археологічних обмірів пам’ятника. Виконання проекту реставрації, реконструкції фундаментів, проектування нової конструктивної основи пам’ятника – 0,070 млн. грн.

2. Повний демонтаж пам’ятника – 0,080 млн. грн.

3. Влаштування нових фундаментів – 0,030 млн. грн.

4. Спорудження нової конструктивної основи пам’ятника з улаштуванням її вентиляції та дренажу – 0,080 млн. грн.

5. Виготовлення втрачених чи суттєво пошкоджених металевих елементів. Реставрація скульптурних елементів – 0,500 млн. грн.

6. Монтаж металевих елементів пам’ятника у проектне положення – 0,100 млн. грн.

7. Виготовлення та заміна зруйнованих елементів огорожі пам’ятника – 0,050 млн. грн.

8. Виконання благоустрою ділянки в огорожі пам’ятника – 0,010 млн. грн.

9. Влаштування ізольованих від автомобільного транспорту пішохідних доріжок навколо пам’ятника – 0,020 млн. грн.

10. Влаштування декоративного підсвічування пам’ятника – 0,020 млн. грн.

11. Проектування меморіально-інформаційного знака – 0,010 млн. грн.

12. Спорудження меморіально-інформаційного знака – 0,030 млн. грн.

Загальна вартість
комплексних реставраційно-відтворювальних робіт
по пам’ятнику – 1,000 млн. грн.

— 74 —

CАМПСОНІЇВСЬКА ЦЕРКВА

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Невдовзі після Полтавської битви в ознаменування перемоги Петро I видав указ про спорудження на полі Полтавської битви Петропавлівського монастиря, названого так тому, що Петро I мав намір почати битву 29 червня, в день свята Петра і Павла, з нижньою церквою на честь Сампсона Странноприїмця (оскільки битва відбулась 26 червня, в день преподобного Самсона.

Незважаючи на наказ Петра I про невідкладність спорудження монастиря і монументу та виділення коштів для будівництва, справа посувалася дуже повільно, оскільки Петро I спочатку був незадоволений представленими йому проектами монастиря та моделями пам’ятника, а потім військові дії надовго відклали спорудження в запланованих масштабах.

На відзнаку перемоги під Полтавою Петро I також наказав побудувати меморіальний храм на честь преподобного Сампсонія Странноприїмця в Санкт-Петербурзі. Місцем для його спорудження була обрана Виборзька сторона. Окрім того, в ознаменування Полтавської перемоги за наказом та на кошти Петра I в Москві протягом 1709-1717 років була споруджена церква Іоанна Воїна.

Одним з перших проектів Сампсоніївського храму на полі Полтавської битви був проект полтавського губернського архітектора Михайла Андрійовича Амвросимова (1776 - 1825), за яким храм повинен був розташовуватися на гранітній арці висотою в 16 сажнів, перекинутій через могильний курган. Але проект М.Амвросимова був відхилений.

У 1840 році, за пропозицією генерал-губернатора графа Строганова, був проведений конкурс проектів на будівництво церкви. Із числа представлених проектів перевага була віддана проекту архітектора Жозефа-Жана (Йосифа Івановича) Шарлеманя (1782–1861).

— 75 —

У цьому проекті передбачалася будівля церкви на арках, у тогочасній стилістиці. За задумом автора, вона повинна витонченими , легкими склепіннями піднестися над історичною могилою, сховавши її усередині себе. У 1841 році проект Й.І.Шарлеманя проект був затверджений імператором, але з умовою: проектовану церкву спорудити не над самою могилою, щоб не тривожити кісток похованих там воїнів, а поруч з нею. Із головного Управління шляхів сполучення, яке обіймалося і публічними будинками, у 1848 році були надіслані нові креслення, затверджені 21 серпня 1847 року. Вірогідно, що це був перероблений проект архітектора Й. І. Шарлеманя.

СПОРУДЖЕННЯ ПЕРШОЇ САМПСОНІЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ
(Таблиця 29)

Закладини церкви здійснені 27 червня 1852 року. Її будівництво, яке здійснювалося під наглядом місцевого архітектора Хоруженка, було закінчене в 1856 році. Церква освячена 15 липня 1856 року. Побудована за зразком старослов’янських візантійських храмів, церква була невеликою, цегляною, прямокутною у плані, з п’ятьма главами (центральною банею та чотирма маленькими декоративними главками на кутах), простої архітектури.

ПЕРША РЕКОНСТРУКЦІЯ САМПСОНІЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ.
(Таблиця 30)

Наприкінці XIX сторіччя в Полтаві було створено окрему комісію, яка визнала необхідним значно розширити Сампсоніївську церкву. Комісією також було встановлено, що церква потребує невідкладної реконструкції: фарбування куполів і даху, позолоти хреста, влаштування подвійних віконних рам і пічок для зимового опалення. Внутрішнє опорядження церкви також потребувало реконструкції.

— 76 —

25 серпня 1890 року поле Полтавської битви відвідав обер-прокурор Святійшого Синоду К. П. Побєдоносцев, який докладно ознайомившись із станом Сампсоніївської церкви і могили, значно прискорив справу реконструкції. К.П.Побєдоносцев прийняв рішення відновити пам’ятник на могилі, замінити старий дерев’яний хрест на новий гранітний, розширити Сампсоніївську церкву та здійснити в ній всебічні переробки, влаштувати новий іконостас, написати для нього нові ікони.

За сприяння К. П. Побєдоносцева 11 вересня 1890 року з Петербургу до Полтави був відряджений архітектор Микола Микитович Ніконов для огляду церкви на полі Полтавської битви та пам'ятника на могилі російських воїнів з метою приведення їх у належний стан. Йому було доручено представити відповідні креслення і кошториси на заплановані переробки і будівництво. М.М.Ніконов виконав проект реконструкції церкви та склав відповідний кошторис. Згідно з цим кошторисом будівельний комітет при міністерстві внутрішніх справ виділив на перебудову храму потрібну суму. Надалі М.М.Ніконов неодноразово бував в Полтаві, виконав проект пам'ятника на могилі російських воїнів, що полягли в Полтавській битві (1894 р.), а також проект іконостаса для Сампсоніївської церкви на полі Полтавської битви (1895-96 р.).

На початку 1893 року за розпорядженням полтавського єпископа Іларіона була утворена будівельна комісія з трьох членів, якій було доручено заготовляти будівельні матеріали, наглядати за постачанням, використанням за призначенням, сплачувати гроші, вести точний рахунок прибутку і витрат для складання повного звіту. Навесні цього ж року під наглядом губернського архітектора І. Ф. Неймана роботи по реконструкції храму за проектом М.М.Ніконова були розпочаті.

Усі чотири стіни попереднього храму крім кутів було розібрано і перероблено на напівкруглі склепіння (арки), які з’єднували середню частину з боковими прибудовами, внаслідок чого оновлена церква набула форми хреста.

— 77 —

Зовні цоколь церкви був обличкований гранітними плитами, виготовленими на Табурищинському родовищі під містом Криловим Херсонської губернії. Із західного боку було прибудовано великий ґанок на стовпах. Підлога в храмі була виконана із різноколірних плиток, виготовлених на заводі Боргенгейму в місті Харкові. Дубовий різьблений іконостас був виконаний за проектом М.М.Ніконова в московській майстерні Астаф’єва, ікони іконостасу написані в майстерні художника Малишева. Розписи стін та куполів виконав маляр Малашечкін. Наприкінці вересня 1895 року роботи з реконструкції храму були завершені і 1 жовтня 1895 року храм був заново освячений.

ДРУГА РЕКОНСТРУКЦІЯ САМПСОНІЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ.
(Таблиця 31)

Під час підготовки до 200-річного ювілею Полтавської битви Сампсоніївська церква отримала нові зміни. За проектом полтавського єпархіального архітектора С.В.Носова із західного боку до неї була добудована вхідна частина з дзвіницею.

Під час останньої реконструкції суттєво змінився не тільки екстер’єр, але й інтер’єр церкви.

Стіни, склепіння стелі та внутрішні поверхні центрального барабану бані було вкрито суцільним шаром високохудожніх декоративно-рослинних та сюжетних розписів, виконаних у манері В.Васнєцова. Дерев’яний іконостас було замінено на одноярусний, виготовлений із мармуру. Колони іконостасу були вирізьблені з оніксу та прикрашені нефритовими кільцями. Смуга карнизного завершення іконостасу була декорована візантійською кольоровою мозаїкою.

Після завершення останньої реконструкції церкви всередині праворуч та ліворуч на стінах нартексу було встановлено мармурові дошки з написами, з яких випливає, що проект іконостасу та розписи храму виконав художник

— 78 —

О.Я.Сокол (Олексій Якович Соколов)⁴, а мармурові роботи виконав Е.Р.Менціоне.

Художньо-образні характеристики розписів та іконостасу Сампсоніївського храму дають всі підстави класифікувати їх як унікальний високохудожній зразок храмового монументального мистецтва.

Мармуровий інкрустований іконостас зберігся від знищення і навіть пошкодження. Втрачено було лише ікони та царські врата, які на сьогодні відновлено. Ікони витримані у формах та стилістиці, наближених до оригіналу, а царські врата вирізьблено у формах, відмінних від історичних.

На східному фасаді церкви у нішах другого рівня розміщувалися ікони (не збереглися), у центральній вівтарній ніші першого рівня було розміщене панно із зображенням Петра I (не збереглося), під яким на мармуровій дошці, вмонтованій у підніжжя ніші, були вирізьблені слова Петра I, проголошені ним перед початком битви.

Після жовтня 1917 року Сампсоніївська церква була діючою до 1929 року, в якому була закрита. У 1930 році була розібрана надвратна дзвіниця церкви. У 1942 році, під час німецької окупації церква була знову відкрита. У 1949 році вона була знята з реєстрації як діюча церква. Її приміщення було передане музею Полтавської битви "для влаштування панорами Полтавської битви". Тривалий час у приміщенні церкви розташовувався склад управління кінофікації. У 1980-ті роки на рівні проектних пропозицій розглядалася ідея розміщення в церкві частини експозиції музею Полтавської битви.

На початку 1990-х років Сампсоніївська церква була повернута православній громаді. На цей час є діючою церквою Української Православної Церкви Московського Патріархату.

⁴ Петербурзький живописець Олексій Якович Соколов (нар. у 1870 р.) був вихованцем Академії мистецтв, навчався під керівництвом І.Ю.Рєпіна і В.О.Сєрова. За рекомендацією І.Ю.Рєпіна розписував церкви на Україні.

— 79 —

СУЧАСНИЙ СТАН САМПСОНІЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ.
(Таблиці 32, 33)

Споруда церкви протягом останніх років суттєво реставрована. При цьому необґрунтовано змінений колір стін. При реставрації стінних розписів в інтер’єрі деякі зображення реставровані неякісно (зокрема, сюжет правого рамена "Христос в пустелі", розписи склепіння вівтарної абсиди тощо). Реставрації потребують вхідна група церкви та окремі елементи фасадів. Втрачена історична огорожа церковної ділянки. Втрачене сюжетне пано, яке розміщувалося у фасадній ніші вівтарної абсиди, та ікони в нішах другого рівня. Благоустрій та озеленення навколо церкви потребує суттєвої реконструкції. Відсутній меморіально-інформаційний знак та декоративне підсвічування церкви.

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Реставрація вхідної групи та елементів фасаду церкви.

2. Часткова реставрація розписів інтер’єру церкви.

3. Відтворення історичного кольору фасадів церкви.

4. Відтворення сюжетного пано та ікон на східному фасаді церкви.

5. Проектування та натурне відтворення історичної огорожі церковної ділянки.

6. Проектування, виготовлення та встановлення меморіально-інформаційного знаку.

7. Влаштування декоративного підсвічування церкви.

8. Виконання благоустрою та озеленення ділянки навколо церкви.

— 80 —

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Реставрація вхідної групи церкви – 0,400 млн. грн.

2. Часткова реставрація розписів інтер’єру церкви – 0,200 млн. грн.

3. Відтворення історичного кольору фасадів церкви –0,100 млн. грн.

4. Відтворення сюжетного пано та ікон на східному фасаді церкви – 0,900 млн. грн.

5. Проектування історичної огорожі церковної ділянки – 0,025 млн. грн.

6. Натурне відтворення історичної огорожі церковної ділянки – 0,200 млн. грн.

7. Проектування меморіально-інформаційного знаку – 0,005 млн. грн.

8. Виготовлення та встановлення меморіально-інформаційного знаку –0,020 млн. грн.

9. Влаштування декоративного підсвічування церкви –0,050 млн. грн.

10. Виконання благоустрою та озеленення ділянки навколо церкви –0,100 млн. грн.

Загальна вартість
реставраційно-відтворювальних робіт
на Сампсоніївській церкві – 2,000 млн. грн.

— 81 —

ПЕРШИЙ МУЗЕЙ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

До 200-річчя Полтавської битви, в 1909 році, в огорожі Сампсоніївської церкви з ініціативи та при безпосередній участі викладача історії Петровського кадетського корпусу, відомого дослідника історії Полтави Івана Францевича Павловського був споруджений невеликий одноповерховий будинок, в якому розмістили експозицію першого музею Полтавської битви. Із державної казни коштів на створення музею виділили досить мало, тому музей створювався переважно на пожертви небайдужих до цієї справи осіб. Дієву участь у створенні музею брав голова комісії з організації святкування 200-річчя Полтавської битви генерал-майор О.О.Більдерлінг. Першим завідувачем музею став І.Ф. Павловський. У музеї було зібрано понад 300 експонатів.

Дуже швидко експозиція музею значно зросла і тому обабіч основного об’єму музею були прибудовані бічні об’єми.

За стилістико-композиційним рішенням будинок музею мав риси давньоросійського фортечного будівництва (таблиця 34).

У роки громадянської війни музей був розграбований і припинив своє існування.

У радянський час головна вхідна група та декоративні башточки на фасадних кутах основного об’єму будинку музею були зруйновані. Приміщення певний час використовувалось під клуб та господарчі потреби.

Протягом останніх двох десятків років будинок знаходиться на балансі громади Сампсоніївської церкви і не використовується.

— 82 —

СУЧАСНИЙ СТАН БУДИНКУ ПЕРШОГО МУЗЕЮ.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ.
(Таблиці 35, 36, 37, 38, 39)

1. Втрачена історична шатрова вхідна група.

2. Втрачені декоративні башточки на головному фасаді.

3. Втрачена історична покрівля.

4. Зруйнована горизонтальна гідроізоляція цоколя.

5. Стінова кладка по периметру замочена на висоту до 2 метрів через зруйнованість гідроізоляції.

6. Стінова кладка має чисельні просадкові деформації.

7. Цегляна кладка нижньої частини будинку має численні розшарування.

8. Будинок має численні механічні пошкодження (в багатьох місцях пробиті нові дверні та віконні отвори, окремі історичні віконні отвори закладені цеглою).

9. Суттєві пошкодження має перекриття  будинку.

10. Інтер’єр будинку втратив автентичність. Знищена історична планувальна схема. Внутрішній декор має суттєві втрати та пошкодження.

11. Історичні заповнення віконних та дверних отворів втрачені.

ОСНОВНІ ВИДИ РЕМОНТНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Здійснення архітектурно-археологічних обмірів.

2. Виконання проекту реставрації.

3. Повний демонтаж будинку.

4. Зміцнення існуючих чи влаштування нових фундаментів.

5. Відтворення історичного будинку першого музею.

6. Розробка проекту інтер’єру будинку з улаштуванням в ньому кімнати-музею І.Ф.Павловського та виставкової зали музею Полтавської битви.

7. Розробка тематико-експозиційного плану музею І.Ф.Павловського.

— 83 —

8. Виконання опоряджувальних робіт в інтер’єрі та створення експозиції музею І.Ф.Павловського.

9. Благоустрій та ландшафтна реконструкція прилеглої ділянки.

10. Проектування, виготовлення та встановлення меморіально-інформаційного знаку.

11. Влаштування декоративного підсвічування відтвореного музею.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕМОНТНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ

1. Проектно-відтворювальні роботи – 0,300 млн. грн.

2. Відтворення будинку першого музею – 3,500 млн. грн.

3. Ландшафтна реконструкція, благоустрій прилеглої ділянки – 0,150 млн. грн.

4. Влаштування декоративного підсвічування, виготовлення та встановлення інформаційно-меморіального знака – 0,050 млн. грн.

5. Розробка тематико-експозиційого плану та проекту інтер’єру музею І.Ф.Павловського – 0,050 млн. грн.

6. Відтворення інтер’єру будинку з улаштуванням музею Павловського та виставкової зали музею Полтавської битви – 0,950 млн. грн.

Загальна вартість
комплексних ремонтно-відтворювальних робіт на будинку першого музею
Полтавської битви – 4,000 млн. грн.

Загальна вартість
створення музею І.Ф.Павловського
та виставкової зали музею історії Полтавської битви – 1,000 млн. грн.

 

Загальна вартість
комплексу робіт – 5,000 млн. грн.

— 84 —

ПАМ’ЯТНИК
КОМЕНДАНТУ ПОЛТАВСЬКОЇ ФОРТЕЦІ О.С.КЕЛІНУ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Наприкінці 1708 року Петро I призначив комендантом Полтавської фортеці полковника Тверського полку Олексія Степановича Келіна⁵. Під його керівництвом гарнізон Полтави витримав тримісячну облогу шведської армії.

У 1909 році до 200-річчя Полтавської битви у присутності імператора Миколи II на місці Мазурівського бастіону колишньої Полтавської фортеці був відкритий пам’ятник коменданту фортеці Келіну та її захисникам, а бульвар, на початку якого був встановлений пам’ятник, отримав назву Келінського проспекту.

Автором проекту пам’ятника був голова комісії з організації святкування 200-річчя Полтавської битви, генерал-майор, барон Олександр Олександрович Більдерлінг (1846-1912), який був здібним художником та автором проектів багатьох монументів (так, за його проектами були виконані пам’ятники Пржевальському, Корнілову (1894), Нахімову (1898) та Тотлебену (1904)). Скульптури пам’ятника за рисунками О.Більдерлінга виконав відомий скульптор-анімаліст Артемій (Артур) Лаврентійович Обер (1843-1917).

Пам’ятник був вирішений формі гранітного обеліску на постаменті. Обеліск увінчувала необроблена гранітна брила, на якій була розміщена бронзова фігура двоголового орла з лавровим вінком у пазурах. На п’єдесталі пам’ятника обабіч та з тильного боку обеліска були розміщені необроблені гранітні глиби. З головного фасаду на п’єдесталі біля підніжжя обеліску була встановлена бронзова фігура лева, що ричить. На зворотному боці обеліску був вміщений бронзовий герб губернської Полтави. На головному фасаді

⁵ В різних джерелах зустрічається: Келін, Келен, Келлін, фон Келінг, Келлен; Олексій Степанович, Іван Степанович, Іоганн – В.Т.

— 85 —

п’єдесталу обеліску була розміщена бронзова дошка з написом: "Доблестному коменданту Полтавы полковнику Келену и славным защитникам города в 1709 году. Установлен при усердии императора Николая II 27 июня 1909 года». На зворотному боці п’єдесталу також була розміщена бронзова дошка з написом: «1 апреля Карл XII осадил Полтаву. Три месяца гарнизон и жители города геройски отбивали все атаки шведов. Последние ожесточенные штурмы отбиты доблестными полтавцами 21-22 июня 1709 года.». П’єдестал пам’ятника спирався на триуступчастий гранітний стилобат.

Пам’ятник був обнесений огорожею з чотирьох наріжних, встановлених на гранітних базах чавунних куль-ядер, які були з’єднані між собою ланцюгами.

Пам’ятник був відкритий у день 200-річчя Полтавської битви – 27 червня 1909 року (таблиця 40).

У 1918 році з пам’ятника було скинуте скульптурне зображення двоголового орла. В такому вигляді він проіснував до 1943 року. Під час німецько-фашистської окупації скульптурне зображення лева та всі бронзові дошки були демонтовані і вивезені до Німеччини.

У повоєнний час під керівництвом головного архітектора Полтави Л.С.Вайнгорта та при консультаціях художника П.М. Горобця місцевим скульптором-аматором В.Хомою була виконана модель-реконструкція скульптурного зображення лева. За цією моделлю у 1947-1949 роках у Ленінграді заново була відлита фігура лева та втрачені бронзові дошки з меморіальними текстами (таблиця 41). Нові тексти на відтворених дошках були відредаговані, зокрема, з лицьової дошки пам’ятника зник текст: «Установлен при усердии императора Николая II 27 июня 1909 года», крім того, тексти дощок були відтворені у тогочасній радянській орфографії. Був реконструйований і обеліск пам’ятника: демонтована верхня, необроблена гранітна брила обеліску, яка слугувала підніжжям бронзовому орлу. Замість неї, дещо видовживши обеліск, встановили три оброблених гранітних блоки,

— 86 —

верхній з яких мав пірамідальне завершення. Бронзовий герб Полтави був встановлений не на тильному, а на фасадному боці обеліску. Втрачені під час війни металеві кулі-ядра стовпчиків ланцюгової огорожі були замінені на гранітні, а висячі ланцюги огорожі – на більш довгі, лежачі на землі та з масивнішими ланками.

СУЧАСНИЙ СТАН ПАМ’ЯТНИКА КОМЕНДАНТУ КЕЛІНУ

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ
(Таблиця 42)

Втрачене історичне завершення пам’ятника. Шви розчину між гранітними блоками пам’ятника частково зруйновані. Благоустрій навколо пам’ятника потребує реконструкції. Відсутній меморіально-інформаційний знак та декоративне підсвічування пам’ятника.

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ
(Таблиця 43)

1. Відновлення цілісності швів між гранітними блоками обеліску.

2. Виготовлення проекту відтворення первісного вигляду завершення пам’ятника.

3. Виконання ескізу та моделі скульптурного зображення орла.

4. Відливка бронзової фігури орла.

5. Демонтаж трьох верхніх гранітних блоків обеліску та їх заміна на аутентичну історичній необроблену гранітну брилу.

6. Встановлення бронзової фігури орла на історичне місце.

7. Проектування, виготовлення та встановлення меморіально-інформаційного знаку.

8. Влаштування декоративного підсвічування пам’ятника.

9. Виконання благоустрою ділянки пам’ятника.

— 87 —

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ

1. Проект відтворення первісного вигляду пам’ятника – 0,020 млн. грн.

2. Виконання ескізу та моделі скульптурного зображення орла – 0,080 млн. грн.

3. Відливка скульптурного зображення орла в бронзі –0,500 млн. грн.

4. Будівельно-реставраційні та скульптурно-відновлювальні роботи на пам’ятнику – 0,300 млн. грн.

5. Проектування та натурне спорудження інформаційного знаку – 0,020 млн. грн.

6. Натурне виконання благоустрою, влаштування декоративного підсвічування – 0,080 млн. грн.

Загальна вартість
реставраційно-відтворювальних робіт
на пам’ятнику – 1,000 млн. грн.

— 88 —

ПАМ’ЯТНИК ШВЕДАМ ВІД РОСІЯН

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Пам’ятник споруджений у 1909 році під час підготовки до 200-річчя Полтавської битви на території історичного поля. Автором проекту пам’ятника був голова комісії з організації святкування 200-річчя Полтавської битви, генерал-майор Олександр Олександрович Більдерлінг (1846-1912), який також був автором проекту пам’ятника коменданту Полтавської фортеці О.С.Келіну (дивись відповідну історичну довідку).

Пам’ятник має форму усіченої чотиригранної гранітної піраміди, встановленої на постаменті. Піраміда увінчана масивним гранітним хрестом. Загальна висота пам’ятника близько 9 метрів. На головному фасаді пам’ятника розміщена бронзова дошка з написами російською та шведською мовами: «Вечная память храбрым шведским воинам, павшим в бою под Полтавой 27 июня 1709 г.».

Пам’ятник встановлений на невисокому чотирисхилому земляному пагорбі у вигляді усіченої піраміди. По краю пагорба встановлена огорожа з 12 чавунних стовпчиків, з’єднаних ланцюгами (таблиця 44).

СУЧАСНИЙ СТАН ПАМ’ЯТНИКА ШВЕДАМ ВІД РОСІЯН

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ
(Таблиця 45)

Шви розчину між гранітними блоками пам’ятника потребують незначних доповнень. Бронзова дошка з меморіальними написами потребує очищення від окислів. На чавунних стовпчиках втрачені кулеподібні завершення. Благоустрій навколо пам’ятника потребує реконструкції. Озеленення навколо пам’ятника потребує розчищення та реконструкції. Відсутній інформаційний знак та декоративне підсвічування пам’ятника. Відсутній майданчик для паркування туристичного автотранспорту.

— 89 —

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ

1. Відновлення цілісності швів між гранітними блоками пам’ятника.

2. Очищення дошки з написами від окислів.

3. Реставрація елементів огорожі пам’ятника.

4. Влаштування гранітного мощення верхньої площини пагорбу пам’ятника.

5. Проектування, виготовлення та встановлення інформаційного знаку.

6. Влаштування декоративного підсвічування пам’ятника.

7. Виконання благоустрою ділянки пам’ятника: влаштування твердого покриття підходу та обходів навколо пам’ятника.

8. Реконструкція існуючого озеленення ділянки навколо пам’ятника з метою його розкриття.

9. Влаштування майданчика для паркування туристичного автотранспорту.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕМОНТНО-РЕСТАВРАЦІЙНИХ РОБІТ

1. Будівельно-реставраційні та відновлювальні роботи на пам’ятнику – 0,250 млн. грн.

2. Проектування та натурне спорудження інформаційного знаку – 0,050 млн. грн.

3. Натурне виконання благоустрою, влаштування декоративного підсвічування – 0,100 млн. грн.

4. Реконструкція існуючого озеленення ділянки пам’ятника – 0,100 млн. грн.

5. Влаштування майданчика для паркування туристичного автотранспорту –0,100 млн. грн.

Загальна вартість
ремонтно-реставраційних робіт
на пам’ятнику – 0,600 млн. грн.

— 90 —

ПАМ’ЯТНИК
ШВЕДАМ ВІД СПІВВІТЧИЗНИКІВ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

Пам’ятник виготовлений у Швеції, привезений до Полтави шведською стороною і встановлений в 1909 році у 200-ту річницю Полтавської битви в урочищі Побиванка поблизу Полтави, де, за переказами, начебто були поховані близько 9 тисяч шведських воїнів, полеглих під час Полтавської битви. Являє собою гранітну брилу висотою 6 метрів, розміщену на невисокому земляному пагорбі. На брилі з двох боків викарбувані меморіальні написи російською та шведською мовами: "В память шведам, павшим здесь в 1709 г. Воздвигнут соотечественниками в 1909 г." Навколо пам’ятника влаштована огорожа з 12 циліндричних гранітних тумб, з’єднаних металевими ланцюгами (таблиця 46).

СУЧАСНИЙ СТАН ПАМ’ЯТНИКА.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ
(Таблиці 46, 47)

Благоустрій навколо пам’ятника потребує реконструкції. Відсутні обхідні оглядові доріжки навколо пам’ятника. Відсутній інформаційний знак та декоративне підсвічування пам’ятника. Відсутня ландшафтно-дендрологічна організація ділянки пам’ятника. Озеленення доріжки, яка веде до пам’ятника, потребує докорінної реконструкції. На початку доріжки, праворуч від неї у 2005 році встановлений меморіальний знак про закладення алеї пам’яті на честь шведських вояків, який суперечить цілісності історичного пам’ятника. Сама алея пам’яті, зазначена на знаку, відсутня.

— 91 —

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕМОНТНО-РЕКОНСТРУКТИВНИХ РОБІТ.

1. Відновлення цілісності швів між гранітними елементами пам’ятника.

2. Проектування, виготовлення та встановлення інформаційного знаку.

3. Влаштування декоративного підсвічування пам’ятника.

4. Виконання благоустрою ділянки пам’ятника – влаштування обхідних оглядових доріжок, ремонт бордюрів підхідної доріжки, одернування схилів пагорбу.

5. Заміна знаку про закладення алеї пам’яті на стилістично відповідний пам’ятнику та висадження дерев алеї пам’яті.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕМОНТНО-РЕКОНСТРУКТИВНИХ РОБІТ.

1. Будівельно-реставраційні та роботи на пам’ятнику – 0,100 млн. грн.

2. Проектування меморіально-інформаційного знаку – 0,005 млн. грн.

3. Натурне спорудження інформаційного знаку – 0,020 млн. грн.

4. Проектування  благоустрою ділянки пам’ятника – 0,015 млн. грн.

5. Натурне виконання благоустрою, влаштування декоративного підсвічування – 0,140 млн. грн.

6. Виготовлення та встановлення нового знаку про закладання алеї пам’яті –0, 020 млн. грн.

7. Висадження алеї пам’яті –0,100 млн. грн.

Загальна вартість
ремонтно-реконструктивних робіт
на пам’ятнику – 0,400 млн. грн.

— 92 —

БІЛА АЛЬТАНКА

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

У 1909 році 200-річчя Полтавської битви на місці чатового Подільського бастіону Полтавської фортеці ХVІІІ сторіччя була споруджена  восьмиколонна підковоподібна в плані ротонда – Біла альтанка.

Під час німецько-фашистської окупації альтанка була зруйнована.

У 1954 році на її місці за проектом архітектора Л.С.Вайнгорта була споруджена Ротонда дружби народів – восьмиколонна підковоподібна альтанка, за формами подібна до історичної Білої альтанки, але значно більша за розмірами (таблиця 48).

СУЧАСНИЙ СТАН.

У 2006 році здійснений ремонт споруди Ротонди дружби народів.

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Проектування, виготовлення та встановлення інформаційного знаку.

2. Влаштування декоративного підсвічування Ротонди.

3. Реконструкція благоустрою ділянки пам’ятника.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ РОБІТ.

1. Проектування та натурне спорудження меморіально-інформаційного знаку – 0,020 млн. грн.

2. Реконструкція благоустрою навколишньої ділянки, влаштування декоративного підсвічування – 0,080 млн. грн.

Загальна вартість
робіт на ротонді – 0,100 млн. грн.

— 93 —

ОБЕЛІСК
НА МІСЦІ ПЕРЕПРАВИ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК ЧЕРЕЗ Р. ВОРСКЛУ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

20 червня 1709 року російська армія здійснила переправу через Ворсклу в районі між селами Петрівкою та Семенівкою (тепер с.Кротенкове).

На прузі плато, розташованого над правим берегом Ворскли, у 1909 році до 200-річчя Полтавської битви був споруджений бетонний обеліск на місці переправи.

До 250-річчя Полтавської битви у 1959 році бетонний обеліск був замінений на гранітний, висотою в 7,3 метри. Обеліск споруджений за проектом архітекторів В.А.Пасічного та Й.Л. Шмульсона. На постаменті обеліску був вміщений бронзовий картуш з написом: "Место переправы русской армии на правый берег Ворсклы по трем бродам 20 июня 1709 года».

СУЧАСНИЙ СТАН ОБЕЛІСКУ
НА МІСЦІ ПЕРЕПРАВИ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ ЧЕРЕЗ ВОРСКЛУ

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ
(Таблиця 49, 50)

Шви розчину між гранітними блоками обеліску частково зруйновані. Бронзовий картуш обеліску викрадений. Ділянка навколо обеліску не має благоустрою. Відсутні впорядковані благоустроєні підходи до обеліску. Відсутній майданчик для паркування автотранспорту. Відсутня відповідна ландшафтна організація та озеленення. Відсутній інформаційний знак та декоративне підсвічування обеліску.

— 94 —

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ

1. Відновлення цілісності швів між гранітними блоками обеліску.

2. Виготовлення проекту та відновлення картуша обеліску.

3. Проектування, виготовлення та встановлення інформаційного знаку.

4. Влаштування декоративного підсвічування каплиці.

5. Проектування та виконання благоустрою та озеленення прилеглої ділянки.

6. Влаштування майданчику для паркування автотранспорту поблизу обеліску.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ

1. Проект картуша обеліску – 0,015 млн. грн.

2. Будівельно-реставраційні роботи на обеліску – 0,200 млн. грн.

3. Проект меморіально-інформаційного знаку – 0,005 млн. грн.

4. Натурне спорудження інформаційного знаку – 0,020 млн. грн.

5. Проект ландшафтної організації та комплексного благоустрою ділянки навколо обеліску – 0,010 млн. грн.

6. Натурне виконання ландшафтної організації та благоустрою, майданчику для паркування, влаштування декоративного підсвічування – 0,150 млн. грн.

Загальна вартість
реставраційно-відтворювальних робіт
на обеліску – 0,400 млн. грн.

— 95 —

КАПЛИЦЯ
НА МІСЦІ СЕЛЯНСЬКОГО ТАБОРУ В ПОЛТАВІ

(Таблиці 51, 52, 53, 54)

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

У червні 1909 року в Полтаві відбувались урочистості з приводу 200-річчя Полтавської битви. В урочистостях брали участь різні делегації, в тому числі, група виборних від селян Полтавської губернії. Наметовий табір для них був влаштований на південному краю поля Полтавської битви. 26 червня 1909 року у цьому таборі з ініціативи прем’єр-міністра Росії П.Столипіна із селянами зустрічався імператор Микола II, який прибув на урочистості.

Громадськість міста в 1909 році висунула пропозицію увічнити ювілей будівництвом меморіальної каплиці. Влітку 1910 року полтавською губернською земською управою було оголошено конкурс на проектування каплиці. Умовами конкурсу визначалося місце будівництва каплиці (на місці селянського наметового табору), монументальний характер майбутньої споруди та декілька бажаних у використанні стилістик, однією з котрих було названо малоросійський стиль, який в сучасній науці носить назву українського архітектурного модерну.

Конкурсантам при проектуванні рекомендувалося використовувати граніт і бетон. До участі в конкурсі було запрошено творчу молодь, зокрема, студентів Петербурзького інституту цивільних інженерів – членів гуртка любителів української архітектури, який існував в цьому навчальному закладі.

До визначеного терміну конкурсу, 1 березня 1911 року, було подано 12 проектів, які були розглянуті комісією суддів у складі: губернського предводителя дворянства князя Н.Б. Щербатова, гласних Ф.І. Мельникова та інженера Н.М. Боярського, архітекторів В.В. Городецького та О.В. Кобелєва.

— 96 —

Проекти надійшли на конкурс під девізами. Перша премія була присуджена проекту під девізом "Як гукнеш, так і відгукнеться" (автор проекту - художник-архітектор С.П. Іванов). Друга премія була присуджена проекту під девізом "Бетон" (автор - студент 5 курсу Петербурзького інституту цивільних інженерів І.А. Кальбус). Третя премія дісталася архітектору Полтавської губернської земської управи А.І. Линнику. Його проект носив девіз "Під Полтавою". Проекти під девізами "Перебендя", "Дар", "Перший", "Вечір", "Перетвір", "Зоря", "Світ", "Україна", "Шапка Мономаха" не були відзначені преміями.

На будівництво каплиці було зібрано 30000 рублів. Пізніше комісія змінила своє рішення, тому до реалізації було прийнято проект студента І.А. Кальбуса (уродженця м. Ромен Полтавської губернії).

Каплиця являє собою однокамерну двосвітлову споруду, квадратну в плані (4,1х4,1м), зі входом на західному чолі, розміщену на дворівневому стилобаті зі сходами перед входом. Нижній рівень каплиці має двері та два вікна. У верхньому рівні на північному, західному та південному чолі розташовано трійчасті вікна. На східному чолі на місці віконних отворів влаштовано три ніші, які повторюють форму вікон. Стіни каплиці муровані з цегли з легким ухилом їх у середину, що надає композиції підвищену стрункість та динамічність. Рівні стилобату, сходи, цоколь, дверні та віконні портали нижнього рівня та підвіконня верхнього рівня виконані з рожевого граніту. У порталі дверей, крім того, використано сірий граніт.

Стіни каплиці обличковані керамічними плитками з численними орнаментальними смугами, вставками та картинам. Щипці заповнено сюжетними високохудожніми майоліковими пано: на західному чолі - "Спас з янголами" (Христос сидить на троні, а біля його ніг ангели, що склали руки на грудях), на північному та південному – Шестикрилі серафими" з переплетеними крилами. Східний щипець декоровано пишним українським рослинним орнаментом.

— 97 —

Віконні рами обох рівнів виконані зі сталевого прокату, який має хрестоподібний перетин зі шпунтовими з`єднаннями деталей рам. Раніше рами були заповнені різнокольоровим склом. Дверна коробка входу була виконана з дубових брусків. Над дверима знаходиться фрамуга з заскленням, відділена від дверної коробки дубовим брусом з геометричним різним орнаментом. Дверні полотна - дубові з різним орнаментом (не збереглися).

Конструкція даху – дубові крокви, прогони та шпренгелі, з`єднані сталевими скобами. Обшивка – дубові дошки. Карнизні дошки мали знизу розписи рослинним орнаментом.

Внутрішній простір каплиці перекрито сферичним залізобетонним куполом, що знаходився між цегляними щипцями стін, на купол спирається залізобетонний барабан (армований металевою сіткою), увінчаний шоломоподібним куполом. Барабан обличкований керамічною плиткою молочного, теракотового і кобальтового кольорів. Внутрішні конструкції куполу – дерев`яні з кріпленням до барабану за допомогою сталевих кованих затяжок. Покрівля та покриття куполу виконані з мідної бляхи. Купол увінчаний мережаним золоченим хрестом, що знаходиться на напівмісяці та кулі. У середохресті розміщена чотирипроменева розетка.

Загальне композиційне рішення каплиці демонструє як дійсно українські (народний стиль), так і північноросійські корені архітектури, які проявилися у підкресленні чотирьох щипців та в образах даху з характерними заломами. Незважаючи на дещо суперечне поєднання двох стилістичних прийомів, загальна композиція каплиці цілісна та органічна. Більш того, саме це навмисне "змішування" стилів надає споруді унікальність та особливу виразність. У поєднанні з сакральною функцією споруди її композиційне вирішення надає каплиці статус унікального пам`ятника української церковної архітектури, вирішеного у вказаному стилі в безумовній єдності з народними традиціями України. Каплиця на місці селянського табору - єдина в світі культова споруда, побудована саме в земському стилі (українському модерні).

— 98 —

Будівництво каплиці було завершено напередодні першої світової війни, тому каплиця проіснувала в первісному вигляді лише кілька років. Відразу після революції вона була піддана частковим пошкодженням (було знищено хрест і купол). Пізня варварська експлуатація будівлі, використання її як складського приміщення, збільшили руйнування та призвели до втрат кольорових вітражів вікон, різьблених дерев`яних дверних полотен, частини майолікових пано та обличкування.

Неодноразові зусилля полтавської інтелігенції, направлені на відтворення каплиці, довгі роки не знаходили підтримки з боку керівництва міста та області.

3 жовтня 1986 року на екстрених розширених зборах Полтавської організації Спілки архітекторів України були прийняті документи, які вимагали застосування термінових заходів по врятуванню унікальної пам`ятки.

Ініціатива ПО САУ була підтримана Держбудом УРСР. Полтавське правління обласної організації Товариства охорони пам`ятників історії та культури рішенням виконкому обласної ради народних депутатів № 384 від 14 жовтня 1986 року включило каплицю до переліку пам`яток архітектури місцевого значення.

Замовником на виконання реставраційного проекту каплиці виступив Полтавський автоагрегатний завод. Виконавцем науково-проектної документації згідно з проектно-реставраційним завданням міськвиконкому була визначена науково-дослідницька проектна група кафедри архітектурного проектування Полтавського інженерно-будівельного інституту (нині Полтавський національний технічний університет імені Ю.Кондратюка). Головний архітектор проекту реставрації каплиці, керівник авторського колективу – В.О.Трегубов.

У перебігу роботи на документальній основі відновлено первісний вигляд каплиці пам`ятника, відтворені втрачені елементи об`єкта (хрест, купол, дах і покрівля, дверне заповнення), реконструйовані втрати сюжетних

— 99 —

і орнаментальних майолікових панно фасадів. У відповідності зі стилістикою та містобудівним положенням каплиці вирішено проект комплексної реконструкції та благоустрою прилеглої до каплиці території з формуванням мікрорайонного скверу, композиційним і художнім центром якого повинен стати об`єкт реставрації.

У 1987 році була розпочата реставрація каплиці: відновлені купол, хрест, дах та мідна покрівля, встановлені на місці граніті блоки стилобату та підвіконня східного фасаду. Але за браком коштів реставрація невдовзі припинилась.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів № 43 від 30 вересня 1994 року каплиця була передана Хрестовоздвиженській громаді Української автокефальної православної церкви. Згідно з цим рішенням відповідальність за збереження каплиці, як пам`ятки архітектури була покладена на громаду.

Протягом 1996-1997 років релігійною громадою самовільно здійснена прибудова до каплиці. Прибудова виконувалась без проекту, без погодження з відповідними службами та головним архітектором проекту реставрації каплиці, з порушенням законодавства про охорону пам’яток.

СУЧАСНИЙ СТАН КАПЛИЦІ-ПАМ’ЯТНИКА.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ.

1. Конструкції каплиці, хрест, купол, дах та покрівля знаходяться в задовільному стані. Просадки та деформації відсутні.

2. Керамічне обличкування та майолікові пано каплиці знаходяться у незадовільному стані. Частина майолікових орнаментів втрачена. Більшість керамічних плиток сюжетних пано має відшарування та численні втрати фарбового та полив’яного шарів.

3. Віконні отвори першого та другого рівнів заповнені невідповідними історичним дерев’яними віконними рамами.

— 100 —

4. Відсутнє мощення верхньої площини стилобату, яке історично існувало.

5. До західного фасаду каплиці прибудована цегляна споруда, яка спотворює пам’ятку.

6. Вхідні двері до каплиці не відтворені.

7. Заштукатурені меморіальні дошки, розташовані на західному фасаді каплиці обабіч вхідних дверей.

8. Благоустрій навколишньої території відсутній.

9. Історична огорожа ділянки каплиці втрачена.

10. Відсутнє внутрішнє опорядження каплиці.

11. Відсутня декоративне підсвічування  пам’ятки.

12. Відсутній інформаційний знак "Каплиця-пам’ятник 200-річчю Полтавської битви".

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Демонтування прибудови до каплиці.

2. Реставрація та відновлення керамічного обличкування та майолікових пано.

3. Відновлення віконних та дверних заповнень.

4. Виконання опоряджувальних робіт в інтер’єрі каплиці.

5. Виконання обличкування верхнього рівня стилобату.

6. Реставрація меморіальних дощок.

7. Відтворення історичної огорожі ділянки каплиці.

8. Встановлення інформаційного знаку.

9. Влаштування декоративного підсвічування каплиці.

10. Виконання благоустрою прилеглої ділянки.

— 101 —

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Проект реставрації каплиці-пам’ятника – 0,000 млн. грн. (проект виконаний у 1986-1987 рр.).

2. Будівельно-реставраційні роботи – 0,800 млн. грн.

3. Проект реставрації майолікових пано -0,100 млн. грн.

4. Реставрація майолікових орнаментальних та сюжетних пано – 1,600 млн. грн.

5. Проект меморіально-інформаційного знаку "Каплиця-пам’ятник" – 0,005 млн. грн.

6. Натурне спорудження інформаційного знаку – 0,025 млн. грн. 

7. Проект відтворення історичної огорожі, ландшафтної організації та комплексного благоустрою території каплиці-пам’ятника, – 0,070 млн. грн.

8. Натурне відтворення історичної огорожі, виконання ландшафтної організації та благоустрою, влаштування декоративного підсвічування – 0,400 млн. грн.

Загальна вартість
реставраційно-відтворювальних робіт
на каплиці-пам’ятнику – 3,000 млн. грн.

— 102 —

БУДИНОК
НИНІШНЬОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

(Таблиця 55)

Нинішній музей історії Полтавської битви був відкритий у вересні 1950 року. Його експозиція розміщена у побудованому на початку ХХ сторіччя будинку колишнього військового госпіталю. У музеї експонується більше восьми тисяч експонатів.

Протягом 2006-2007 року здійснений капітальний ремонт будинку, проведена реекспозиція більшої частини музею, влаштоване автономне опалення, розпочатий благоустрій прилеглої території, споруджена огорожа музейної ділянки.

ОСНОВНІ ВИДИ РОБІТ

1. Завершення реекспозиції.

2. Влаштування системи кондиціонування приміщень музею.

3. Зміцнення існуючих чи влаштування нових фундаментів.

4. Обладнання наукового відділу музею сучасною оргтехнікою, підключення до Інтернету тощо.

5. Благоустрій та ландшафтна реконструкція прилеглої ділянки.

6. Проектування, виготовлення та встановлення меморіально-інформаційного знаку.

7. Влаштування декоративного підсвічування будинку музею.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕМОНТНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ

1. Проектні та проектно-реекспозиційні роботи – 0,300 млн. грн.

2. Завершення ремонтних робіт будинку музею – 2,000 млн. грн.

3. Завершення реекспозиції музею – 0,400 млн. грн.

— 103 —

4. Ландшафтна реконструкція, благоустрій прилеглої ділянки – 0,250 млн. грн.

5. Влаштування системи кондиціонування – 0,900 млн. грн.

6. Влаштування декоративного підсвічування, виготовлення та встановлення інформаційно-меморіального знака – 0,050 млн. грн.

7. Оргтехзабезпечення наукового відділу музею – 0,100 млн. грн.

Загальна вартість робіт
на будинку нинішнього музею
історії Полтавської битви – 4,000 млн. грн.

— 104 —

ПАМ’ЯТНИК ПЕТРУ I

(Таблиці 56, 57, 58)

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

Пам’ятник Петру I встановлений перед будинком нинішнього музею Полтавської битви в 1950 році. Являє собою бронзове скульптурне зображення Петра I в натуральний зріст. П’єдестал пам’ятника виконаний із чорного лабрадориту. Архітектор постаменту пам’ятника – Д.С.Вероцький.

Автором скульптурного зображення є скульптор А. І. Адамсон. Воно було виготовлене в 1915 році на кошти, зібрані випускниками Полтавського Петровського кадетського корпусу і призначалося для головного вестибюля корпусу. До 1917 року скульптура стояла в вестибюлі, потім зберігалась у Полтавському краєзнавчому музеї.

СУЧАСНИЙ СТАН ПАМ’ЯТНИКА ПЕТРУ I.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШКОДЖЕНЬ ТА ВТРАТ.

Шви розчину між блоками п’єдесталу пам’ятника частково зруйновані. Бронзова скульптура потребує видалення патини та фарбових нашарувань. Відсутній інформаційний знак та декоративне підсвічування пам’ятника.

ОСНОВНІ ВИДИ
РЕСТАВРАЦІЙНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ РОБІТ.

1. Відновлення цілісності швів між гранітними блоками постаменту.

2. Очистка бронзової скульптури від окислів та нашарувань.

3. Проектування, виготовлення та встановлення інформаційного знаку.

4. Влаштування декоративного підсвічування пам’ятника.

5. Реконструкція благоустрою ділянки пам’ятника.

— 105 —

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РЕМОНТНО-РЕСТАВРАЦІЙНИХ РОБІТ.

1. Будівельно-реставраційні та скульптурно-відновлювальні роботи на пам’ятнику – 0,100 млн. грн.

2. Проектування та натурне спорудження інформаційного знаку – 0,020 млн. грн.

3. Реконструкція благоустрою, влаштування декоративного підсвічування – 0,080 млн. грн.

Загальна вартість
ремонтно-реставраційних робіт
на пам’ятнику – 0,200 млн. грн.

— 106 —

 

ОБ’ЄКТИ ВІДТВОРЕННЯ,

МЕМОРІАЛІЗАЦІЇ ТА МУЗЕЄФІКАЦІЇ

 

— 107 —

ПОЛТАВСЬКА ФОРТЕЦЯ ХVІІІ СТОРІЧЧЯ

(таблиця 59)

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

Полтавську фортецю було споруджено у 1608 році козаками Миргородського полку під керівництвом польського гетьмана Станіслава Жолкевського на тому місці, де стояла давньоруська Лтава. Вона знаходилась на східній межі володінь князів Глинських, а згодом (із 1646 року) – Вишневецьких.

Фортецю було укріплено земляними валами, ровом і частоколом. Але в межах фортеці не було джерела питної води, особливо потрібного в умовах облоги. Тому в 1640-х рр. фортецю розширили майже вдвічі; до неї увійшов яр Мазурівка (яким протікала річка Полтавка) та частина плато з південного заходу від нього. Розширення фортеці було здійснено під керівництвом наступника Жолкевського – Станіслава Конецпольського. З того часу первісна частина фортеці стала називатися "Старою", а добудова - "Новою" Полтавою.

Пізніше, після укладення Переяславської угоди, у 1656 році фортецю ремонтували під керівництвом полтавського полковника Мартина Пушкаря. Але влітку того ж року Полтава була зруйнована військами повсталого гетьмана Івана Виговського.

Стратегічне розташування Полтави зумовлювало необхідність її термінового відновлення.

Тому фортецю було оперативно відбудовано і при цьому вона отримала певні зміни. З'явився зовнішній пояс оборони, для чого було викопано рів і насипано вал поперек рівнини між вершинами Бойкового та Кобищанського ярів. Розбудова та підсилення фортеці тривали майже постійно і на початку Північної війни вона вже мала досить міцну систему укріплень.

— 108 —

Суттєвий внесок у розвиток Полтавської фортеці зробив також її комендант І.С.Келін. За зиму 1708-1709 рр. він встиг відремонтувати і підсилити фортечні укріплення, добудувавши до огорожі п'ять земляних бастіонів.

Під час шведської облоги полтавську фортецю було значно пошкоджено, особливо з західного її боку. На Мазурівський бастіон були спрямовані основні атаки шведських військ під час облоги Полтави. Під нього та під прилеглі фортечні вали шведами здійснювалися численні підкопи з метою потрапити до фортеці або висадити оборонні споруди у повітря.

Невдовзі після Полтавської перемоги Петро I наказав відремонтувати фортецю. Але цей наказ було виконано далеко не відразу. Лише у 1724 році до Полтави для реконструкції фортеці був відряджений інженер-майор Деколонг.

У результаті проведених робіт фортеця суттєвих змін не зазнала, лише дещо було перебудовано деякі бастіони. Крім того, після 1722 року було ліквідовано внутрішню огорожу вздовж Мазурівки.

Реконструйована у 1730 році фортеця мала високі земляні вали з частоколом, земляні бастіони, рів і вісім башт, які залишилися з попереднього періоду.

У такому стані фортеця проіснувала до кінця XVIII сторіччя, поступово втрачаючи своє стратегічне значення і занепадаючи як оборонна споруда. Цивільне ж полтавське поселення продовжувало розвиватися: всередині та навколо з’являлись нові вулиці, і козацька фортеця поступово перетворювалася у звичайне містечко.

Наприкінці XVIII сторіччя у Петербурзі було розроблено нові генеральні плани багатьох населених пунктів Російської імперії, в тому числі, і Полтави. Регулярний генплан міста декілька разів коригувався і в 1805 році його почали втілювати у життя. При цьому фортечні земляні вали були в багатьох місцях прорізані новопрокладеними вулицями. Полтавська фортеця

— 109 —

на цей час практично повністю втратила своє стратегічне значення. Розпочатий реконструкцією міста процес її руйнування завершив у 1817 році полтавський генерал-губернатор, князь М.Г.Рєпнін, який, очікуючи приїзду до Полтави імператора Олександра I, у запопадливості перед царем наказав розрівняти вали, засипати рови, знищити залишки земляних укріплень. На їх місці утворилися великі земельні площі, вільні від забудови, перетворені згодом на широкі бульвари та парки.

Але сліди розташування давньої фортеці і сьогодні можна виявити в планувальній структурі середмістя сучасної Полтави.

Графічні відомості про Полтавську фортецю існують у вигляді планів XVIII сторіччя. Спочатку укріплення Городища мали в плані трикутну конфігурацію. Фортечна оборонна лінія, починаючись від чатового бастіону, який існував на місті сучасної Білої Альтанки, проходила над південно-східним схилом історичного плато до Спаського бастіону, що був на місті нинішнього оглядового майданчика в кінці Панянківського бульвару. Потім фортечні укріплення змінювали напрямок на південний захід, проходячи вздовж Панянківського бульвару та сучасної вулиці пл. Конституції. Дійшовши до вершини Мазурівки (нині ріг вулиць Леніна і пл. Конституції), вони поверталися верхніми відмітками плато понад урвищами Мазурівського яру до чатового бастіону. Укріплення Полтавської фортеці складалися з земляного валу, укріпленого дерев'яною рубленою стіною та рову. Дерев'яний палісад на валу, з-за якого вели вогонь по ворогу, був останньою перешкодою для штурмуючих.

Форма і конструкція укріплень Полтавської фортеці не відрізнялися від укріплень більшості українських міст-фортець, які мали призначення захищати населення від навал чужинців. Але укріплення не було однаковим впродовж всієї оборонної смуги. Із північного сходу фортеця не мала валів та ровів, оскільки в цьому не було потреби. Плато, на якому стояла фортеця,

— 110 —

підіймалося майже на 70 метрів над рівнем ріки, до того ж воно було оточене з усіх боків, крім північно-західного, стрімкими схилами, які спадали у долину Ворскли та її притоків: Полтавки, Рогізної, Бистрівки, Чорної. Крутизна схилів місцями досягала 60 – 70о. Тому для захисту фортеці з цього боку цілком вистачало лише звичайного частоколу.

Із середини XVII сторіччя фортеця складалася з двох частин: основної (навколо Городища) та другої ( спорудженої навколо Мазурівки та Мазурівського яру) - меншої від першої і слабкішої в оборонному відношенні. До фортеці вело п’ятеро брам: Подільська, Курилівська, Спаська, Київська, Мазурівська. Подільська брама стояла на початку лінії урвищ над Ворсклою. Зараз там починається оглядовий майданчик біля Білої Альтанки. На відстані 337 метрів від великого напівкруглого Подільського бастіону, що мав периметральний розмір близько 56 метрів, на початку вул.Спаської знаходилась Курилівська брама й однойменна вежа. На цьому ж відрізку знаходилась також Глуха вежа.

Відстань від Курилівських воріт до Спаського бастіону дорівнювала близько 156 метрам. Далі на ділянці від Панянки до Мазурівки було ще два в’їзних вузли. Перший вузол - це Спаська брама з однойменною вежею, другий - Київська брама також з вежею. Від Спаського бастіону до Спаської брами відстань становила близько 234 метрів; поміж ними був також невеличкий бастіон. Останньою по лінії круч була Спаська брама – поблизу початку Панянківського узвозу, на сучасному майданчику перед пам’ятником загиблим козакам. Звідси фортечні укріплення виходили на рівну місцевість. Наступною була Київська брама - приблизно на перетині сучасних вулиць Жовтневої та пл. Конституції. Від Спаської до Київської брами було приблизно 131 метр. Звідси фортечна лінія виходила на напрямок початку нинішнього Першотравневого проспекту. На цьому відрізку стояла Басманівська вежа (в районі сучасної площі Конституції), до якої під кутом приєднувалася внутрішня оборонна лінія та земляний бастіон. Відстань від

— 111 —

Київської брами до Басманівської вежі складала близько 44 метри, а від останньої до Мазурівської брами - 362 метри. Далі вали проходили нинішнім Першотравневим проспектом, спускалися в Мазурівський яр, на дні якого стояла Глуха вежа, що захищала витік річечки Полтавки з-за фортечних укріплень, доходили до Подільської брами, а потім - до лінії круч. Відстань від Мазурівської брами до Глухої вежі становила близько 662 метри. Оборонні вали, перекриваючи Мазурівський яр, одночасно перегачували Полтавку, утворюючи ставок - поставник питної води для мешканців фортеці. Таким чином, фортечні вали слугували одночасно й греблею. Від Глухої башти до Подільської брами було близько 132 метри, а від останньої до однойменної башти, з якої знову починалася лінія круч - 55,5 метри. Разом загальний периметр зовнішніх фортечних укріплень становив близько 2240 метрів.

Таким чином, зовнішня оборонна лінія мала 10 веж, з яких 5 були брамними, решта - "глухими", 6 бастіонів і 3 напівбастіони. Усі вежі були не дуже високими, спорудженими з дерева, чотиригранними з наметовими покрівлями.

Від напівкруглого чатового бастіону, нижче Білої Альтанки було винесено квадратний чатовий редут. Такий же редут було так само винесено на лівий мис Панянківського узвозу вбік Бойкового яру. Ще три чатові редути існували на прузі Кобищанського яру (на лінії урвищ нинішнього парку «Перемога»).

Загальна площа оточеної цими оборонними спорудами Полтавської фортеці становила біля 40 гектарів. Усередині фортеці було досить розвинене на той час поселення з різними формами господарювання, із джерелом питної води та потужним козацьким полком. Незважаючи на стихійність забудови, розпланування всередині фортеці за взаєморозташуванням вулиць нагадувало планувальну схему цієї частини сучасної Полтави.

— 112 —

ПОЛТАВСЬКА ФОРТЕЦЯ

СУЧАСНИЙ СТАН

Історичні оборонні укріплення Полтавської фортеці до цього часу не не збереглися, хоча в планувальній структурі історичної частини сучасної Полтави досить чітко простежуються напрями та сліди валів, ровів та бастіонів.

Із метою збільшення інформативної щільності історичної частини Полтави, середовищного відтворення основних планувальних вузлів фортеці концепцією пропонується комплекс заходів щодо меморіалізації та музеєфікації фортеці.

Меморіалізацію веж, брам та бастіонів Полтавської фортеці пропонується здійснити шляхом встановлення меморіально-інформаційних знаків, або меморіальних дощок на місцях їх розташування. На місці колишнього Спаського (Чернецького) бастіону пропонується влаштування оглядового майданчика з огородженням, яке за формою нагадує форму бастіону з встановленням у центрі майданчика відповідного меморіального знака. Київський бастіон пропонується позначити декоративним мощенням із відповідною меморіальною дошкою.

Концепцією пропонується натурне відтворення Подільської фортечної вежі та чатового (Подільського) бастіону в районі оглядового майданчика поблизу Білої альтанки (таблиці 60, 61, 62, 63).

Музеєфікацію фортеці пропонується здійснити спорудженням музею Полтавської фортеці на Соборному майдані, в якому під прозорим пірамідальним дахом буде розміщений великий макет фортеці та експонати, пов’язані з фортечним будівництвом (таблиці 64, 65).

У разі виявлення в зоні спорудження  музею історичних підземних ходів, їх фрагменти можуть бути включені до експозиції музею.

— 113 —

ОСНОВНІ ВИДИ
РОБІТ З МЕМОРІАЛІЗАЦІЇ ТА МУЗЕЄФІКАЦІЇ
ПОЛТАВСЬКОЇ ФОРТЕЦІ

1. Проектування, виготовлення та встановлення меморіальних знаків та дощок на місцях брам, веж та бастіонів Полтавської фортеці XVIII сторіччя.

2. Проектування та натурне відтворення чатового бастіону фортеці Полтави.

3. Проектування та натурне відтворення Подільської вежі Полтавської фортеці XVIII сторіччя.

4. Проектування та спорудження музею Полтавської фортеці.

5. Розробка тематико-експозиційного плану, виконання експозиції музею Полтавської фортеці.

6. Проектування та виготовлення музейного макету Полтавської фортеці XVIII сторіччя (10х10 м),

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ З МЕМОРІАЛІЗАЦІЇ ТА МУЗЕЄФІКАЦІЇ
ПОЛТАВСЬКОЇ ФОРТЕЦІ

1. Проектування меморіальних знаків та дощок на місцях брам, веж та бастіонів Полтавської фортеці XVIII сторіччя – 0,100 млн. грн.

2. Виготовлення та встановлення меморіальних знаків та дощок на місцях брам, веж та бастіонів Полтавської фортеці XVIII сторіччя – 0,900 млн. грн.

3. Проектування відтворення чатового бастіону фортеці Полтави – 0,100 млн. грн.

4. Натурне відтворення чатового бастіону фортеці – 0,900 млн. грн.

— 114 —

5. Проектування відтворення Подільської вежі Полтавської фортеці XVIII сторіччя – 0,080 млн. грн.

6. Натурне відтворення Подільської вежі Полтавської фортеці XVIII сторіччя – 0,720 млн. грн.

7. Проектування музею Полтавської фортеці – 0,180 млн. грн.

8. Спорудження музею Полтавської фортеці – 1,820 млн. грн.

9. Розробка тематико-експозиційного плану музею – 0,030 млн. грн.

10. Виконання експозиції музею (крім макету фортеці) – 0,300 млн. грн.

11. Проектування макету фортеці – 0,050 млн.грн.

12. Виготовлення макету фортеці – 0,620 млн. грн.

Загальна вартість
робіт з меморіалізації бастіонів, веж
та брам Полтавської фортеці – 1,000 млн. грн.

Загальна вартість
робіт з музеєфікації Полтавської фортеці:
відтворення чатового бастіону – 1,000 млн. грн.
відтворення Подільської вежі – 0,800 млн. грн.
спорудження музею Полтавської фортеці – 2,000 грн.
виконання експозиції музею – 0,330 млн. грн.
виготовлення макету фортеці -0,670 млн. грн.

 

Загальна вартість
та музеєфікацію Полтавської фортеці – 5,800 млн. грн.

— 115 —

МЕМОРІАЛ
НА МІСЦІ ПОХОВАННЯ ШВЕДСЬКИХ ВОЇНІВ

Місце поховання полеглих під час Полтавської битви шведських воїнів на цей час не меморіалізоване.

Концепцією пропонується спорудження на місці вірогідного поховання шведських воїнів меморіал, за композиційним подібний пам’ятнику на братській могилі російських воїнів.

З огляду на те, що в захороненні поховано близько 8500 шведських воїнів, та враховуючи принципово відмінне від могили російських воїнів розташування меморіалу на великій відкритій території, фізичні розміри меморіалу передбачається зробити значно більшими. На сходових терасах пропонується встановити фігури скорботних шведських воїнів. Курган увінчаний хрестом з написом шведською та українською мовами: "Час лікує рани" (таблиця 66).

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СТВОРЕННЯ МЕМОРІАЛУ НА МІСЦІ ПОХОВАННЯ
ШВЕДСЬКИХ ВОЇНІВ.

1. Проектування меморіалу –1,200 млн. грн.

2. Спорудження меморіалу – 10,800 млн. грн.

Загальна вартість
створення меморіалу на місці поховання
шведських воїнів – 12,000 млн. грн.

— 116 —

МЕМОРІАЛЬНА КАПЛИЦЯ
НА МІСЦІ ТАБОРУ КОЗАЦЬКИХ ВІЙСЬК І.С.МАЗЕПИ

Перед Полтавською битвою козацькі війська І.С.Мазепи були зосереджені в с.Пушкарівці, розташованій у південно-західному напрямку від фортеці. Звідси козацькі війська рухалися на з’єднання з військами Карла XII, в бік поля битви.

Концепцією передбачена меморіалізація місця козацького табору шляхом спорудження на його місці меморіальної каплиці у стилістиці українського бароко (таблиця 66).

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СПОРУДЖЕННЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ КАПЛИЦІ.

1. Проектування меморіальної каплиці – 0,150 млн. грн.

2. Спорудження каплиці – 1,350 млн. грн.

Загальна вартість
створення меморіальної каплиці – 1,500 млн. грн.

— 117 —

НОВИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ
ТА ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

Приміщення, функціональні можливості, технологічний рівень та площі нинішнього музею історії Полтавської битви не відповідають сучасним вимогам до музейних об’єктів.

Інформативність експонатів, їх кількість в основній експозиції та фондах музею значно перевищують можливості існуючих експозиційних площ.

В нинішньому музеї відсутній конференц-зал та планувально визначений науково-дослідницький відділ з відповідним організаційно-технічним забезпеченням.

Відсутні нормативно визначені допоміжні приміщення (побутового, санітарно-гігієнічного, складського характеру).

Виходячи з вищезазначеного концепцією пропонується проектування та спорудження нового музею. При цьому пропонується розширити тематичний зміст музею, включивши до його тематико-експозиційного плану розділи, які стосуються перебігу всієї Північної війни 1700-1721 років з відповідним відображенням всіх етапів в експозиції музею.

Концепцією пропонується розміщення нового будинку музею на одній осі з Сампсоніївською церквою та братською могилою російських воїнів на протилежному від могили боці.

Концепцією запропоноване образно-композиційне вирішення музею, побудоване на темі протистояння двох сил та домінування однієї з них (таблиця 67).

Звільнене приміщення нинішнього музею пропонується використати для розміщення адміністративного та науково-дослідницького відділів заповідника та влаштування в ньому музейних розділів, присвячених іншим битвам, пов’язаним з полем Полтавської битви.

— 118 —

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СТВОРЕННЯ НОВОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ
ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ ТА ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ.

1. Проектування музею –4,500 млн. грн.

2. Спорудження музею – 45,500 млн. грн.

3. Розробка тематико-експозиційного плану музею  0,400 млн. грн.

4. Створення музейної експозиції 5,600 млн. грн.

Загальна вартість
створення нового музею історії Північної війни
та Полтавської битви – 56,000 млн. грн.

— 119 —

НОВИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ РОСІЇ

(Таблиця 68)

З метою підвищення інформаційної потужності заповідника, створення умов для знайомства відвідувачів з історією однієї з країн-учасниць Північної війни – Росії, пропонується створення в комплексі заповідника нового музею історії Росії.

У проектуванні та спорудженні музею історії Росії передбачається участь російської сторони (державних та недержавних організацій).

Планувально музей пропонується розташувати на осі з братською могилою російських воїнів (перпендикулярній осі Сампсоніївська церква – братська могила – новий музей історії Північної війни та Полтавської битви).

За стилістико-композиційними характеристиками музей історії Росії пропонується вирішити у відповідності до стилістики Сампсоніївської церкви та інших цивільних російських архітектурних об’єктів, які мають риси російського неоромантизму.

Орієнтовний будівельний об’єм пропонованого музею історії Росії – 10000 куб.м.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СТВОРЕННЯ НОВОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ РОСІЇ

1. Проектування музею –1,800 млн. грн.

2. Спорудження музею – 18,200 млн. грн.

3. Розробка тематико-експозиційного плану музею 0,200 млн. грн.

4. Створення музейної експозиції 2,800 млн. грн.

Загальна вартість
створення нового музею історії Росії – 23,000 млн. грн.

— 120 —

НОВИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ШВЕЦІЇ

(Таблиці 69, 70)

З метою підвищення інформаційної потужності заповідника, створення умов для знайомства відвідувачів з історією однієї з країн-учасниць Північної війни – Швеції та її сателітів, пропонується створення в комплексі заповідника нового музею історії Швеції.

У проектуванні та спорудженні музею історії Швеції передбачається участь скандинавських країн (їх державних та недержавних організацій).

Планувально музей пропонується розташувати на осі з братською могилою російських воїнів, музеєм історії Росії та музеєм історії українського козацтва (перпендикулярній осі Сампсоніївська церква – братська могила – новий музей історії Північної війни та Полтавської битви).

За стилістико-композиційними характеристиками музей історії Швеції пропонується вирішити у вигляді лаконічного об’єму, у відповідності до стилістики скандинавської лапідарної архітектури.

Орієнтовний будівельний об’єм пропонованого музею історії Швеції – 6000 куб. м.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СТВОРЕННЯ НОВОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ ШВЕЦІЇ.

1. Проектування музею –1,000 млн. грн.

2. Спорудження музею – 11,000 млн. грн.

3. Розробка тематико-експозиційного плану музею  0,100 млн. грн.

4. Створення музейної експозиції 1,400 млн. грн.

Загальна вартість
створення нового музею історії Швеції – 13,500 млн. грн.

— 121 —

НОВИЙ МУЗЕЙ
ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

(Таблиці 71, 72)

З метою підвищення інформаційної потужності заповідника, створення умов для знайомства відвідувачів з національною історією, концепцією передбачене створення в комплексі заповідника нового музею історії українського козацтва.

У проектуванні та спорудженні музею історії українського козацтва передбачається участь державних і недержавних організацій України та української діаспори.

Планувально музей пропонується розташувати на осі з братською могилою російських воїнів, між музеєм історії Росії та музеєм історії Швеції (перпендикулярній осі Сампсоніївська церква – братська могила – новий музей історії Північної війни та Полтавської битви).

За стилістико-композиційними характеристиками музей історії українського козацтва пропонується вирішити у вигляді музею – меморіального пам’ятника у стилістиці українського архітектурного модерну.

Перший рівень музею, в якому пропонується розміщення музейної експозиції, вирішений у вигляді фортеці, другий – у вигляді стилобату.

Верхні площадки першого та другого рівнів музею передбачається використовувати в якості оглядових площадок. Розміщення музею в центрі історичного поля битви дозволить відвідувачам спостерігати практично все поле битви.

Завершується композиція музейного об’єму меморіальною каплицею в пам’ять українських козаків, полеглих в Полтавській битві.

Орієнтовний будівельний об’єм пропонованого музею історії українського козацтва – 10000 куб. м.

— 122 —

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СТВОРЕННЯ НОВОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ
УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА.

1. Проектування музею –1,800 млн. грн.

2. Спорудження музею – 18,200 млн. грн.

3. Розробка тематико-експозиційного плану музею  0,200 млн. грн.

4. Створення музейної експозиції 2,800 млн. грн.

Загальна вартість
створення нового музею
історії українського козацтва – 23,000 млн. грн.

— 123 —

МУЗЕЙ-КОМПЛЕКС "СТАРОВИННЕ КОЗАЦЬКЕ СЕЛО"
(ЖИВИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ
ТА ПОБУТУ ПРОСТО НЕБА)

З метою підвищення інформаційної потужності заповідника, створення умов для знайомства відвідувачів з національною історією, концепцією передбачене створення в комплексі заповідника музею-комплексу "Старовинне козацьке село".

Розміщення музею-комплексу пропонується в межах території заповідника, в його північній частині.

У проектуванні та спорудженні музею історії українського козацтва передбачається участь державних і недержавних організацій України та української діаспори.

Планувально музей-комплекс "Старовинне козацьке село" пропонується розташувати навколо існуючого ставка. До складу музейного комплексу входитимуть архітектурні об’єкти, характерні для народної сільської архітектури Полтавщини XVIII сторіччя з діючими промислами, корчмою, шинком, млинами та вітряками, житловими та господарчими садибними спорудами, які будуть водночас використовуватися як готельні номери, заклади громадського харчування, сувенірні лавки тощо.

Центром планувальної композиції музейного комплексу буде дерев’яна сільська церква.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СТВОРЕННЯ МУЗЕЮ-КОМПЛЕКСУ
"СТАРОВИННЕ КОЗАЦЬКЕ СЕЛО".

1. Проектування музею-комплексу –1,200 млн. грн.

2. Спорудження музею-комплексу – 10,800 млн. грн.

Загальна вартість
створення нового музею-комплексу
"Старовинне козацьке село" – 12,000 млн. грн.

— 124 —

МЕМОРІАЛЬНИЙ ЗНАК
НА МІСЦІ СТАВКИ КАРЛА XII
В С. ЖУКАХ ПОЛТАВСЬКОГО РАЙОНУ

Під час бойових дій в селі Жуках певний час розміщалась ставка Карла XII.

На цей час місце не меморіалізоване.

Концепцією передбачається встановлення меморіального знаку на місці ставки Карла XII.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СТВОРЕННЯ МЕМОРІАЛЬНОГО ЗНАКУ
НА МІСЦІ СТАВКИ КАРЛА XII В С. ЖУКАХ.

1. Проектування меморіального знаку –0,020 млн. грн.

2. Спорудження меморіального знаку –0,180 млн. грн.

Загальна вартість
створення меморіального знаку – 0,200 млн. грн.

— 125 —

МЕМОРІАЛЬНИЙ ЗНАК
НА МІСЦІ СТАВКИ ПЕТРА I В С. КРУТИЙ БЕРЕГ

Під час бойових дій в селі Крутий Берег поблизу Полтави знаходилась ставка Петра І.

На цей час місце не меморіалізоване.

Концепцією передбачається встановлення меморіального знаку на місці ставки Петра І.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СТВОРЕННЯ МЕМОРІАЛЬНОГО ЗНАКУ
НА МІСЦІ СТАВКИ ПЕТРА І В С.КРУТИЙ БЕРЕГ.

1. Проектування меморіального знаку – 0,020 млн. грн.

2. Спорудження меморіального знаку – 0,180 млн. грн.

Загальна вартість
створення меморіального знаку – 0,200 млн. грн.

— 126 —

ПЕРШИЙ УКРІПЛЕНИЙ ТАБІР РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК
БІЛЯ С.КРОТЕНКОВЕ ПОЛТАВСЬКОГО РАЙОНУ

20 червня 1709 року російська армія переправилася через Ворсклу в районі між селами Петрівкою та Семенівкою (тепер с. Кротенкове). На плато над с. Семенівкою був збудований перший укріплений табір російських військ.

25 червня 1709 року російська армія передислокувалася в район с. Яківців, де був споруджений другий укріплений табір.

На цей час залишки першого укріпленого табору не збереглися. В районі колишнього першого табору  розташований меморіальний знак, присвячений переправі російських військ.

Концепцією пропонується відтворення фортифікаційних споруд першого укріпленого табору російської армії.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ РОБІТ
З ВІДТВОРЕННЯ ПЕРШОГО УКРІПЛЕНОГО ТАБОРУ
РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК БІЛЯ С.КРОТЕНКОВЕ ПОЛТАВСЬКОГО РАЙОНУ.

1. Проектування відтворення першого укріпленого табору – 0,150 млн. грн.

2. Натурне відтворення першого укріпленого табору – 1,350 млн. грн.

Загальна вартість
створення меморіального знаку – 1,500 млн. грн.

— 127 —

ПАМ’ЯТНИК ГЕТЬМАНУ І.С.МАЗЕПІ

(Таблиця 73)

Концепцією передбачене встановлення пам’ятника гетьману Івану Мазепі.

Пропонується розміщення пам’ятника на центральній осі Сонячного парку Полтави.

Образно-композиційне рішення передбачає скульптурне зображення гетьмана, який, замислившись, стоїть поруч з конем. Кінь п’є воду зі справжнього джерела, включеного до композиції постаменту пам’ятника.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СПОРУДЖЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА І.С.МАЗЕПІ

1. Проектування пам’ятника –0,100 млн. грн.

2. Спорудження пам’ятника –0,900 млн. грн.

Загальна вартість
створення пам’ятника І.С.Мазепі – 1,000 млн. грн.

— 128 —

ПАМ’ЯТНИК КАРЛУ XII

Перед запропонованим цією концепцією музеєм історії Швеції передбачене встановлення пам’ятника Карлу XII.

До спорудження пам’ятника за концепцією повинна долучитися шведська сторона.

Композиційне рішення пам’ятника за концепцією має бути відповідним рішенню пам’ятника Петру І.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СПОРУДЖЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА КАРЛУ ХІІ.

1. Проектування пам’ятника – 0,100 млн. грн.

2. Спорудження пам’ятника – 0,900 млн. грн.

Загальна вартість
створення пам’ятника Карлу ХІІ – 1,000 млн. грн.

— 129 —

МЕМОРІАЛЬНА АРКА
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ПОЛЕГЛИХ УЧАСНИКІВ
ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

(Таблиця 74)

На початку заповідника при в’їзді від Полтави пропонується встановлення меморіальної арки вшанування пам’яті всіх полеглих учасників Полтавської битви.

Концепцією запропонована трикутна в плані арка-ротонда, виконана в класичному стилі й увінчана куполом та хрестом. Усередині арки-ротонди розташовані три п’єдестали, які прилягають до пілонів ротонди. На п’єдесталах встановлені скульптурні зображення скорботних шведського солдата, українського козака та російського солдата.

Під склепінням куполу арки-ротонди пропонується підвісити три дзвони, виготовлені в Україні, Росії та Швеції.

Площадка під склепінням арки-ротонди повинна мати дещо опукле вирішення.

На зовнішніх боках трьох пілонів арки розміщені прапоротримачі з державними прапорами Росії, України та Швеції.

Від арки пам’яті пропонується починати рух туристичних груп територією заповідника.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
РОБІТ ЗІ СПОРУДЖЕННЯ АРКИ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ
ПОЛЕГЛИХ УЧАСНИКІВ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

1. Проектування арки – 0,400 млн. грн.

2. Спорудження пам’ятника – 3,600 млн. грн.

Загальна вартість
створення арки пам’яті – 4,000 млн. грн.

— 130 —

КОМПЛЕКС КОМУНАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО
ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАПОВІДНИКА

Оптимальне функціонування заповідника передбачає наявність в його структурі комплексу об’єктів комунально-технічного обслуговування.

У складі цих об’єктів концепцією передбачені:

– гараж для автомобілів та автобусів обслуговування відвідувачів заповідника;

– парк механізованих засобів догляду за дендрологічними об’єктами та територією заповідника;

– ремонтно-реставраційна дільниця заповідника.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
СТВОРЕННЯ КОМПЛЕКСУ КОМУНАЛЬНО-ТЕХНІЧОГО
ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАПОВІДНИКА "ПОЛЕ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ".

1. Проектування об’єктів комплексу – 0,250 млн. грн.

2. Спорудження об’єктів комунально-технічного обслуговування заповідника – 2,750 млн. грн.

Загальна вартість
створення комплексу
комунально-технічного обслуговування
заповідника – 3,000 млн. грн.

— 131 —

КОМПЛЕКС
ОХОРОННИХ СПОРУД ЗАПОВІДНИКА

Для забезпечення збереження об’єктів заповідника концепцією передбачається спорудження комплексу охоронних споруд: приміщення розташування охорони, огорожі, охоронно-об’їзних доріжок, засобів відеоспостереження, охоронної сигналізації).

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
СПОРУДЖЕННЯ КОМПЛЕКСУ ОХОРОННИХ СПОРУД ЗАПОВІДНИКА
"ПОЛЕ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ"

1. Проектування об’єктів охоронного комплексу – 0,200 млн. грн.

2. Спорудження охоронних об’єктів заповідника – 2,800 млн. грн.

Загальна вартість
створення комплексу
охоронних споруд заповідника – 3,000 млн. грн.

— 132 —

 

ОБ'ЄКТИ ІНФРАСТРУКТУРИ ЗАПОВІДНИКА

ОБ'ЄКТИ ТУРИСТИЧНО-РОЗВАЖАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

ОБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

 

— 133 —

КОМПЛЕКС
КІННОСПОРТИВНОЇ БАЗИ ЗАПОВІДНИКА

Для забезпечення кінно-туристичних груп засобами пересування, організації театралізованих відтворень фрагментів битви концепцією передбачається спорудження в структурі заповідника кінноспортивної бази.

Проектування, спорудження та наступна експлуатація бази передбачена за рахунок приватних інвестицій.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
СПОРУДЖЕННЯ КОМПЛЕКСУ КІННОСПОРТИВНОЇ БАЗИ ЗАПОВІДНИКА
(Приватні інвестиції)

1. Проектування об’єктів охоронного комплексу – 0,500 млн. грн.

2. Спорудження охоронних об’єктів заповідника – 5,500 млн. грн.

Загальна вартість
створення комплексу
кінноспортивної  заповідника – 6,000 млн. грн.

— 134 —

ВУЗЬКОКОЛІЙНА ЗАЛІЗНИЦЯ-АТРАКЦІОН
НА ПОЛІ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

Для створення сприятливих умов пересування відвідувачів між об’єктами заповідника, привернення більшої кількості відвідувачів пропонується створення за рахунок приватних інвестицій міні-залізниці.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
СПОРУДЖЕННЯ ВУЗЬКОКОЛІЙНОЇ ЗАЛІЗНИЦІ-АТРАКЦІОНУ
(Приватні інвестиції)

1. Проектування міні-залізниці – 0,300 млн. грн.

2. Спорудження міні-залізниці – 2,700 млн. грн.

Загальна вартість
створення міні-залізниці – 3,000 млн. грн.

— 135 —

МАЙДАНЧИКИ
ДЛЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНИХ ВОЄНІЗОВАНИХ ІГОР

У відповідності до концепції генеральної організації заповідника на його території передбачається спорудження декількох майданчиків для театралізованих воєнізованих ігор.

Під час відзначення 30-річчя Полтавської битви майданчики можуть бути використані для проведення передбачених сценарієм відзначення заходів.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
СПОРУДЖЕННЯ МАЙДАНЧИКІВ ДЛЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНИХ ВОЄНІЗОВАНИХ ІГОР
(Приватні інвестиції)

1. Проектування майданчиків – 0,100 млн. грн.

2. Спорудження майданчиків – 1,400 млн. грн.

Загальна вартість
спорудження майданчиків
для театралізованих воєнізованих ігор – 1,500 млн. грн.

— 136 —

РЕЗИДЕНЦІЇ ДЛЯ ПЕРШИХ ОСІБ
ДЕРЖАВ-УЧАСНИЦЬ ЗАХОДІВ З ВІДЗНАЧЕННЯ
300-РІЧЧЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

Для розміщення перших осіб держав-учасниць заходів з відзначення 300-річчя Полтавської битви (України, Швеції, Росії) концепцією пропонується визначити місця та спорудити резиденції згідно з вимогами до цих об’єктів. В якості ймовірного варіанту пропонується їх розміщення в реконструйованому будинку Петровського кадетського корпусу.

Альтернативним варіантом є реконструкція під резиденції існуючих історичних особняків Полтави, а саме:

– колишній особняк підрядника Бахмуцького (вул. Паризької Комуни,15);

– особняк (вул.Фрунзе,3);

– житловий будинок (вул. Жовтнева, 40);

– адміністративний будинок (вул. Жовтнева, 38).

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
СТВОРЕННЯ РЕЗИДЕНЦІЙ ДЛЯ ПЕРШИХ ОСІБ
ДЕРЖАВ-УЧАСНИЦЬ ЗАХОДІВ

(визначаються за індивідуальною калькуляцією)

 

ГОТЕЛЬ ДЛЯ VIP-ПЕРСОН

Для розміщення VIP-персон – учасників заходів з відзначення 300-річчя Полтавської битви  концепцією пропонується визначити місце, запроектувати та спорудити готель відповідного сервісного рівня. Орієнтовна місткість готелю – 100 осіб.

Спорудження готелю передбачається за рахунок приватних інвестицій.

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
БУДІВНИЦТВА ГОТЕЛЮ ДЛЯ VIP-ПЕРСОН

 (визначаються за індивідуальною калькуляцією)

— 137 —

ГОТЕЛІ ДЛЯ ВІДВІДУВАЧІВ ЗАПОВІДНИКА

Для розміщення учасників заходів з відзначення 300-річчя Полтавської битви концепцією пропонується визначити місця та спорудити готелі відповідного сервісного рівня. Орієнтовна сукупна місткість готелів – 1000 осіб.

Спорудження готелів передбачається за рахунок приватних інвестицій.

 

ОБ'ЄКТИ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ
(РЕСТОРАНИ, КАФЕ)

Для забезпечення потреби в харчуванні відвідувачів заходів з відзначення 300-річчя Полтавської битви концепцією передбачається проектування та спорудження мережі закладів відповідного рівня (ресторанів, кафе, закладів швидкого харчування, закладів харчування фольклорно-етнографічного напряму).

На час проведення заходів передбачити влаштування мережі мобільних пунктів громадського харчування на території заповідника та в місті.

Перепускна спроможність та місткість закладів громадського харчування визначається виходячи з потенційно можливої кільості учасників заходів.

Спорудження об’єктів громадського харчування передбачається за рахунок приватних інвестицій.

 

КОМПЛЕКС
МАЛИХ АРХІТЕКТУРНИХ ФОРМ

Для забезпечення комфортних умов для відвідувачів під час проведення заходів з відзначення 300-річчя Полтавської битви передбачається проектування та спорудження комплексу малих

— 138 —

архітектурних форм (крита трибуна для VIP-персон, трибуни для гостей, сцена, павільйон оргкомітету заходів, павільйон прес-центру заходів, подіуми тощо).

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
СПОРУДЖЕННЯ КОМПЛЕКСУ МАЛИХ АРХІТЕКТУРНИХ ФОРМ

1. Проектування малих архітектурних форм – 0,200 млн. грн.

2. Спорудження малих архітектурних фром – 1,800 млн. грн.

Загальна вартість
спорудження малих архітектурних форм – 2.000 млн. грн.

 

КОМПЛЕКС ОБ’ЄКТІВ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНОГО
ТА МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ УЧАСНИКІВ ЗАХОДІВ
З ВІДЗНАЧЕННЯ 300-РІЧЧЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

Для забезпечення комфортних умов перебування на території заповідника учасників заходів з відзначення 300-річя Полтавської битви передбачається проектування та спорудження мережі об’єктів санітарно-гігієнічного та медичного обслуговування учасників заходів (санвузли, душові, рукомийники, протисонячні та протидощові навіси, павільйони, питні фонтанчики; пункти першої медичної допомоги тощо).

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
СПОРУДЖЕННЯ КОМПЛЕКСУ ОБ’ЄКТІВ
САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНОГО ТА МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

1. Проектування комплексу – 0,100 млн. грн.

2. Спорудження об’єктів комплексу – 0,900 млн. грн.

Загальна вартість
спорудження малих архітектурних форм – 1,000 млн. грн.

— 139 —

 

ПЕРСПЕКТИВНІ ОБ'ЄКТИ ЗАПОВІДНИКА

ОБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

ОБ'ЄКТИ ТУРИСТИЧНО-ПІЗНАВАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

 

— 140 —

КОМПЛЕКС
МІЖНАРОДНОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОГО ЦЕНТРУ
ВИВЧЕННЯ КОНТИНЕНТАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ

З метою створення сприятливих умов для науково-дослідницької роботи учених-істориків Європи концепцією передбачається на перспективу створення в межах заповідника міжнародного науково-дослідницького центру вивчення континентальної історії.

В якості місця потенційного розташування науково-дослідницького центру концепцією пропонується територія та капітальні споруди нинішньої лікарні, яка знаходиться в межах заповідної території. Міжнародне академмістечко передбачається спорудити за рахунок залучення вітчизняних та  іноземних державних інвестицій (за рішенням міждержавної комісії).

ПРОЕКТУВАННЯ ТА СПОРУДЖЕННЯ МОБІЛЬНОГО ПАВІЛЬЙОНУ
ДЛЯ ЕКСПОНУВАННЯ ПОСТІЙНО ДІЮЧИХ АРХЕОЛОГІЧНИХ
РОЗКОПОК НА ПОЛІ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

У межах заповідної території знаходиться більше 30 недосліджених скіфських курганів. Наявність мобільного павільйону для експонування постійно діючих археологічних розкопок з можливістю наочного спостереження за роботою археологів забезпечить додаткову інформативну привабливість для відвідувачів заповідника.

— 141 —

 

ГЕНЕРАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАПОВІДНИКА
"ПОЛЕ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ"

 

— 142 —

ІСНУЮЧА ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАПОВІДНИКА

(таблиці 75, 76)

Аналіз існуючої планувальної організації державного історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви", стану історичних пам’яток, пов’язаних з Північною війною та Полтавською битвою, дозволяє зробити наступні висновки:

Системна планувальна організація заповідника відсутня. У межах заповідника та його охоронної зони відсутні комплексний благоустрій та ландшафтно-дендрологічна організація. На заповідній території розташовані ділянки землекористування 11 різних підприємств та організацій. Зелені насадження території в переважній більшості не мають історичної відповідності та руйнують композиційну та змістовну цілісність поля битви. Відсутня повна музеєфікація системи редутів, першого та другого укріплених таборів російської армії. Існуючі історичні об’єкти заповідника потребують реставраційних, ремонтних чи відтворювальних робіт. Відсутня система пішохідних зв’язків між об’єктами заповідника. На території заповідника відсутні: система об’єктів візуальної комунікації, декоративного підсвічування пам’яток, система охоронних споруд, під’їздів до пам’яток та впорядкованих стоянок туристичного автотранспорту. У той же час територією заповідника проходять автодороги державного та місцевого рівнів. Транзитна автодорога місцевого рівня перетинає головну площу музейного містечка і створює дискомфорт та небезпеку для відвідувачів. У структурі заповідника відсутні об’єкти комунально-господарського призначення, сувенірної торгівлі, громадського харчування, санітарно-гігієнічного призначення, готелі та об’єкти туристично-розважального призначення.

Загальна щільність об’єктів показу на території заповідника та його питома інформаційна насиченість низькі. Економічна рентабельність заповідника незадовільна.

— 143 —

ПЕРСПЕКТИВНА ГЕНЕРАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ЗАПОВІДНИКА

(таблиці 77, 78)

Концепцією пропонується докорінна реконструкція планувальної структури, суттєве підвищення щільності та різноманітності об’єктів показу та інформаційної насиченості заповідника.

Реконструкція транспортної мережі полягає у винесенні за межі заповідника всіх транзитних автошляхів. Зокрема, автошлях Полтава-Зіньків пропонується вивести за межі заповідника шляхом спорудження об’їзної ділянки по північній межі охоронної зони. Місцеву транзитну автодорогу на Яківці пропонується перенести на протилежний бік залізничної колії в район дендропарку. На території заповідника пропонується влаштування мережі локальних проїздів та під’їздів до об’єктів заповідника з улаштуванням паркувальних майданчиків для туристичного автотранспорту.

В планувальній структурі реконструйованого заповідника має бути запроектована та споруджена мережа пішохідних доріжок та алей у відповідності до схем руху туристичних груп. Мережа доріжок, а також ділянки навколо меморіальних об’єктів заповідника повинні мати відповідний благоустрій з місцями відпочинку, меморіально-інформаційними знаками, ландшафтно-дендрологічною організацією та засобами візуальної комунікації.

Для сезонного розміщення об’єктів обслуговування відвідувачів заповідника (пунктів розміщення наметових туристів, об’єктів громадського харчування, торгівлі, побутового, медичного та санітарно-гігієнічного обслуговування тощо) в структурі заповідника має бути передбачене створення мережі майданчиків із забезпеченням відповідними мережами (електропостачання, водопостачання, водовідведення).

Підлягають відтворенню фортифікаційні об’єкти поля: редути, перший та другий укріплені табори російських військ, комплексній реставрації та благоустрою всі існуючі пам’ятки заповідника.

— 144 —

Окрім того, концепцією пропонується принципова реорганізація структури заповідника шляхом введення в неї системи нових об’єктів відвідування та показу. Зокрема, в музейному містечку, на осі, яка проходить через Сампсоніївську церкву та пам’ятник на братській могилі російських воїнів, зі східного боку від могильного пагорбу пропонується розмістити об’єм нового сучасного музею історії Північної війни та Полтавської битви. Вісь, перпендикулярна зазначеній, пропонується в якості головного композиційно-планувального вектора заповідної території. На цій осі, у північному напрямку, починаючи від братської могили російських воїнів, пропонується анфіладно розмістити музей історії Росії, музей історії українського козацтва та музей історії Швеції. Основні етапи Полтавської битви повинні бути відзначені на місцевості відповідними меморіальними знаками, малими архітектурними формами, засобами штучного ландшафту та дендрологічними композиціями.

До структури заповідника передбачається включити живий комплекс-музей просто неба "Старовинне козацьке село". Об’єкти комплексу, окрім функції експонатів музею, будуть виконувати функції обслуговування туристів (готельні номери, корчми, шинки, сувенірні лавки, діючі майстерні народних промислів тощо).

ОРІЄНТОВНІ ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ
ГЕНЕРАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАПОВІДНИКА
(планувальна та функціональна організація, ландшафтно-дендрологічні
роботи, комплексний благоустрій, транспортні мережі заповідника, мережі
електропостачання, водопостачання та водовідведення тощо)

1. Проектні роботи – 0,900 млн. грн.

2. Будівельні роботи – 9,100 млн. грн.

Загальна вартість
генеральної організації заповідника – 10,000 млн. грн.

— 145 —

ІСТОРИЧНІ МЕМОРІАЛЬНІ ОБ’ЄКТИ,
ПРИСВЯЧЕНІ ПОЛТАВСЬКІЙ БИТВІ В МІСТОБУДІВНІЙ
СТРУКТУРІ ПОЛТАВИ

(таблиця 79)

На цей час в Полтаві існує незначна кількість меморіальних об’єктів, присвячених Полтавській битві. Вони є об’єктами туристичного показу для відвідувачів заповідника, але не входять до його структури. Об’єкти не забезпечені транспортними взаємозв’язками. Більшість об’єктів потребує ремонтно-реставраційних робіт, виконання благоустрою прилеглих ділянок, влаштування декоративного підсвічування та розміщення біля них стилістично та композиційно відповідних меморіально-інформаційних знаків.

Концепцією пропонується включення до складу заповідника сукупності полтавських пам’яток, присвячених Полтавській битві, з відповідним визначенням статусу ділянок розташування пам’яток як невід’ємної складової території заповідника.

НОВІ ОБ’ЄКТИ МЕМОРІАЛІЗАЦІЇ ТА МУЗЕЄФІКАЦІЇ
ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ В МІСТОБУДІВНІЙ СТРУКТУРІ ПОЛТАВИ

(таблиця 80)

         Спорудження нових об’єктів меморіалізації та музеєфікації Полтавської фортеці та інших меморіальних місць в Полтаві забезпечить підвищення туристично-пізнавальної привабливості історичної частини Полтави, посилить питому щільність пам’яток, сприятиме зростанню культурної цінності центру міста, рівня його благоустрою та ландшафтно-дендрологічної організації.

— 146 —

 

ЗАХОДИ

З ПІДГОТОВКИ ТА ВІДЗНАЧЕННЯ
300-РІЧЧЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

 

— 147 —

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ

Концепцією пропонуються наступні організаційні заходи щодо відзначення 300-річчя Полтавської битви:

– Створення організаційного комітету з підготовки та відзначення 300-річчя Полтавської битви, розробка програми діяльності комітету.

– Створення міждержавної робочої комісії з підготовки до відзначення 300-річчя Полтавської битви, розробка та підписання протоколів про співпрацю, визначення форм та обсягів участі в підготовці до 300-річчя держав-учасниць Північної війни.

– Збільшення штатного розпису та фінансування заповідника "Поле Полтавської битви" (до надання статусу національного)

– Підготовка подання щодо надання державному заповіднику "Поле Полтавської битви" статусу національного заповідника"

– Розробка сценарію заходів, присвячених 300-річчю Полтавської битви.

– Визначення кола потенційних офіційних учасників заходів, присвячених 300-річчю Полтавської битви.

– Підготовка  та відправлення запрошень офіційним учасникам.

– Підготовка волонтерів для обслуговування учасників заходів.

– Підготовка до проведення заходів сил охорони правопорядку, їх підсилення представниками народних дружин на період проведення масових заходів.

— 148 —

МАСОВІ ЗАХОДИ ЩОДО ВІДЗНАЧЕННЯ
300-РІЧЧЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

Концепцією пропонуються наступні масові заходи щодо відзначення 300-річчя Полтавської битви:

– Організація та проведення міжнародних наукових конференцій, присвячених дослідженню Північної війни та Полтавської битви (жовтень 2008 р., березень 2009 р., червень 2009 р., осінь 2009 р.)

– Організація та проведення міжнародних історичних, літературних, етнографічних та образотворчих виставок, присвячених історії Північної війни та Полтавської битви  (січень 2008 – грудень 2009 р.).

– Організація гастрольних виступів в Полтаві музичних та театральних труп міст України, Швеції та Росії (протягом театральних сезонів 2008-2009 років).

– Організація та проведення місячників історії та культури Швеції, України та Росії.

– Обмін делегаціями діячів науки т культури Швеції, України та Росії.

– Проведення пленерів на полі Полтавської битви з участю художників України, Швеції та Росії.

– Підготовка та відкриття нових музеїв, пам’ятників, меморіальних знаків та дощок.

– Організація та проведення офіційних міжнародних зборів, присвячених вшануванню пам’яті 300-річчя Полтавської битви.

– Організація та проведення заходів, присвячених вшануванню пам’яті 300-річчя Полтавської битви (відкриття арки вшанування пам’яті полеглих учасників Полтавської битви, церемонія відвідування меморіальних об’єктів заповідника офіційними представниками держав–учасниць заходів, виступи фольклорно-етнографічних колективів України, Росії, Швеції, інших країн-учасниць Північної війни; театралізована вистава просто неба з умовним відтворенням основних епізодів Полтавської баталії; масові заходи у дні відзначення 300-річчя битви).

— 149 —

РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВІДЗНАЧЕННЯ 300-РІЧЧЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ.

Створення рекламних відеокліпів, присвячених 300-річчю Полтавської битви.

Створення науково-популярного фільму "Північна війна та Полтавська битва: історія та сучасність" (за погодженням Міністерства культури та туризму України).

Порушення клопотання про випуск пам’ятної монети "300 років Полтавської битви".

Випуск серії поштових марок та тематичних конвертів, присвячених 300-річчю Полтавської битви.

Видання міжнародної збірки наукових праць, присвячених історії Північної війни та Полтавської битви.

Розробка та державна реєстрація представницької атрибутики "300-річчя Полтавської битви" та заповідника "Поле Полтавської битви".

Розробка та виготовлення білбордів, лайтбоксів, плакатів, буклетів, листівок, конвертів, путівників, краєзнавчих видань, присвячених 300-річчю Полтавської битви.

Організація на місцевому телебаченні серії передач, присвячених історії Північної війни та Полтавської битви.

Підготовка та друк у місцевих засобах масової інформації циклу статей, присвячених 300-річчю Полтавської битви.

Розробка та виготовлення сувенірної продукції (пам’ятні сувенірні медалі, значки, сувенірні пакети, кулькові ручки, футболки, кепки, дощовики, проти сонячні парасольки, наклейки, брелоки, блокноти, вимпели, чашки, дзвоники, теки, календарі тощо).

— 150 —

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО
ЗАПОВІДНИКА "ПОЛЕ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ"

Реалізація положень викладеної концепції забезпечить:

1. Формування потужного сучасного комплексу національного заповідника "Поле Полтавської битви" як науково-дослідницького, культурно-просвітницького та туристично-пізнавального центру європейського рівня та значення.

2. Створення конструктивних засад тривалого міжнародного співробітництва, оптимізації міждержавних стосунків України, Швеції та Росії.

3. Зростання міжнародного іміджу Полтави як толерантного європейського культурного центру.

4. Залучення державних та приватних інвестицій для практичної реалізації розділів концепції.

5. Підвищення туристичної привабливості заповідника "Поле Полтавської битви" та збільшення туристичних потоків до Полтави.

6. Зростання середовищної культури території заповідника та історичної частини Полтави.

7. Створення комфортних умов для проведення заходів з відзначення 300-річчя Полтавської битви.

8. Створення нових робочих місць в галузі обслуговування туристичних потоків.

9. Створення мережі нових об’єктів обслуговування (готелів, закладів громадського харчування, сувенірних майстерень, крамниць тощо).

10. Досягнення якісно нового рівня розвитку туристичної мережі Полтавської області.

— 151 —

11. Формування заповідника як економічно рентабельного центру туристичної індустрії України.

— 1 —

 

 

Заходи

з підготовки та відзначення

300-річчя Полтавської битви

 

 

— 2 —

Заходи
з підготовки та відзначення 300-річчя Полтавської битви

Розділ 1. Організаційні заходи

— 3 —

— 4 —

Розділ 2. Генеральна організація середовища заповідника
"Поле Полтавської битви",  створення об’єктів обслуговування
учасників ювілейних заходів та постійних туристів

— 5 —

Розділ 3. Основоположні історичні об’єкти заповідника.
Реставрація, відтворення, капітальний ремонт.

— 6 —

— 7 —

— 8 —

— 9 —

Розділ 4. Основоположні нові об'єкти заповідника.
Будівництво в межах історичного поля.

— 10 —

— 11 —

— 12 —

Розділ 4А. Нові меморіальні об'єкти заповідника.

— 13 —

Розділ 5. Благоустрій, ландшафтна організація, об’єкти транспортного та комунально-технічного обслуговування заповідника. Нове будівництво.

— 14 —

Розділ 6. Основоположні нові меморіальні об'єкти заповідника.
Спорудження в межах історичної фортеці Полтави

— 15 —

— 16 —

Розділ 7. Об'єкти інфраструктури заповідника.
Об'єкти туристично-розважального призначення.
Об'єкти міжнародного призначення

— 17 —

— 18 —

Розділ 8. Організація, підготовка та проведення масових заходів щодо відзначення пам’яті 300-річчя Полтавської битви.

— 19 —

Розділ 9. Організація та проведення заходів щодо рекламно-інформаційного забезпечення відзначення пам’яті 300-річчя Полтавської битви.

— 20 —

— 21 —

Розділ 10. Перспективні об'єкти заповідника. Об'єкти міжнародного призначення. Транспортні об’єкти. Об'єкти туристично-пізнавального призначення.