Народная архитектура Полтавщины
- Подробности
- Просмотров: 10003
Народна архітектура Полтавщини має давні слов'янські традиції. Визначається певними об'ємно-планувальними рішеннями та досконалими конструктивними засобами будівництва з дерева. Створювалася протягом століть шляхом безперервного вдосконалення форм і прийомів. Від покоління до покоління передавався будівельний досвід, професійні й технічні навики, художня майстерність, створювалися народні архітектурно-будівельні традиції. На формування і розвиток народної архітектури впливали особливості історичного, соціально-економічного та культурного розвитку краю, його політичного становища, обставини заселення, взаємозв'язки із сусідніми регіонами, природнокліматичні умови, наявність тих чи інших будівельних матеріалів, побутовий уклад тощо. Народна архітектура відзначена чистотою архітектурних форм, злитих з матеріалом і конструкцією, органічною єдністю форм, виявлених у структурі та деталях споруд.
Основні риси народної архітектури Полтавщини сформувалися протягом 16—18 ст. Споруди, якими забудовувалися міста і села, мали різноманітне призначення: житлові (хати козацькі та селянські, будинки козацької старшини, міщан і духовенства, гетьманські палаци і двори), адміністративні (полкові і сотенні канцелярії, магістрати, суди, цехові будинки), учбові (бурси, колегіуми, школи), культові (церкви, собори, монастирські споруди), лікувальні (шпиталі, будинки сиріт), виробничі (млини водяні і вітряки, винокурні, олійниці та воскобійні, тупчаки і керати, солодовні, броварні, гути, рудні, споруди сукняних, полотняних та інших мануфактур), господарські (гамазеї, комори, торгові ряди, клуні, хліви та інше). Основою забудови було народне житло. Певний вплив на розвиток народної архітектури мали традиції оборонного будівництва. Найбільшого мистецького розвитку народна архітектура досягла в культових спорудах (див. Дерев'яна монументальна архітектура).
Не дивлячись на розмаїття, народна архітектура — цілісне явище, об'єднане історичною спільністю основ будівельних традицій і регіональних уявлень про традиційну будівлю та її духовні засади. Всі споруди народної архітектури по суті були варіантами будівлі зі зрубними стінами і чотирисхилим дахом. Спільним був і комплекс духовних уявлень про будівлю, яка мислилася не лише як прагматичний витвір, але й як частина духовної сутності світу. Весь процес традиційного будівництва був просякнутий давніми народними анімістичними уявленнями, супроводився цілою системою правил, ворожінь й обрядів. При виборі матеріалу обминали дерева з негативними ознаками, під час рубки ворожили на першій трісці. Певними ритуалами відзначалися всі основні етапи будівництва, аж до заселення. Зведена з численними застереженнями, будівля відігравала подвійну роль: функціонально-прагматичну та сакрально-духовну. Значення останньої полягало в захисті від всесильності безмежного світу, створенні його малої моделі, очищеної від злих сил. Співзвучність будівлі й середовища, пірамідальність її структури, використання природних матеріалів — ці фундаментальні ознаки народної архітектури відбили давні космічно-світоглядні уявлення про єдність будівлі й світу, що забезпечило плідний розвиток від однокамерної хати до багатоверхих, багато-заломних храмів. Поєднавши різні види народного мистецтва, народна архітектура Полтавщини пройшла довгий шлях розвитку традиції і дала довершені пам'ятки, які донесли до нас світогляд соціального середовища, виразником якого був народ України.
Джерело:
Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 574-576
