История Полтавы

Панченко, Михаил Юрьевич

Подробности

Просмотров: 29361

Панченко, Михайло (бл. 1885-1930-х рр.) - український політичний і державний діяч, кіносценарист та драматург.

Н. у Полтаві. Належав до провідних діячів Української Партії Соціалістів-Революціонерів. У 1917-18 - член Української Центральної Ради від Всеукраїнської Ради Військових Депутатів, входив до складу її Президії. У березні 1919 разом з М. Полозом, Г. Михайличенком, П. Любченком, Л. Ковалівим та ін. став засновником Української Партії Соціалістів-Революціонерів (комуністів), з серпня 1919 - Українська Комуністична Партія (боротьбистів). У 1919 - нарком освіти УСРР. П. був противником об'єднання партії з КП(б)У і не вступив до рядів останньої. В 1920-х рр. працював літературним редактором. Автор кіносценарію фільму "Тарас Шевченко" (1925) і "Малий Тарас" (1926), п'єси "Коліївщина" (1927). У 1930-х рр. репресований НКВС СРСР.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Панченко, Михайло Юрійович (1888–19.10.1938) – політ. і громад. діяч, письменник, літ. критик.

Н. в м. Полтава в сім'ї земського службовця. Виключений із 7-го класу 1-ї Полтав. г-зії за участь у народницькому гуртку. Закінчив г-зію в м. Білгород (нині місто в РФ), рік учився на історико-філол. ф-ті Харків. ун-ту. Продовжив навчання в Моск. ун-ті, де вступив до Партії соціалістів-революціонерів. Навесні 1917 – прапорщик гарнізону м. Серпухов (нині місто в РФ), повернувся в Україну і розпочав політ. діяльність у складі Української партії соціалістів-революціонерів, увійшов до її лівого крила – "лівобережців". У червні 1917 обраний до президії Всеукраїнської ради військових депутатів і Української Центральної Ради. Член Комітету Української Центральної Ради. У грудні 1917 обраний до президії Першого Всеукраїнського з'їзду рад у Києві. На поч. 1918 – голова Харків. губернського к-ту УПСР, член Харків. революц. к-ту, голова виконкому Харків. губернської ради сел. депутатів. При розколі УПСР (травень 1918) увійшов до орг. ядра УПСР (боротьбистів), згодом – до ЦК УПСР (боротьбистів). Учасник протигетьман. підпілля. Після повернення більшовиків, на поч. 1919 – губернський комісар освіти Полтавщини, член ВУЦВК, заст. нар. комісара внутр. справ УСРР. У травні–червні 1919 – нар. комісар освіти УСРР. За рішенням ЦК Української комуністичної партії (боротьбистів) замінений на цій посаді О.Шумським. Після поглинення УКП (боротьбистів) більшовиками (1920) залишився позапартійним, мотивуючи це хворобою. 1925–29 – зав. сектору підручників Держ. вид-ва УСРР. 1929–33 – зав. музейного сектору Ін-ту Тараса Шевченка Наркомосу УСРР. Один з організаторів та керівників асоціацій драматургів, сценаристів, кінематографістів УСРР. Автор кіносценаріїв, у т. ч. "Тарас Шевченко" (1925), істор. п'єси "Коліївщина" (1927), наук. і популяризаторських праць, в яких намагався засвідчити свою лояльність більшовицькій владі. Гостро критикував О.Довженка, М.Куліша, представників Вільної академії пролетарської літератури і близьких до неї орг-цій за націоналізм.

15 грудня 1933 заарештований Державним політичним управлінням УСРР за належність до вигаданої співробітниками органів рад. держ. безпеки "Української контрреволюційної військової організації “Блок Української військової організації”", висланий на 5 років до м. Уральськ (Казахстан). Там у червні 1938 повторно заарештований і за постановою "особливої трійки" управління НКВД Казахської РСР по Алма-Атинській обл. страчений.

Реабілітований Верховним судом УРСР 16 жовтня 1964.

Юренко О.П.

Література:

"Боротьба" (Київ), 1918, 26 лютого

Майстренко І. Боротьбизм: Історія однієї з течій українського комунізму. (Рукопис). Мюнхен, б/р

Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, т. 1. К., 1996

Юренко О. З печального реєстру. "ЛУ", 1996, 1 лютого.

Источник:

Юренко О.П. ПАНЧЕНКО Михайло Юрійович [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Panchenko_M

ПАНЧЕНКО Михайло Юрійович народився 1888 р. у м. Полтава Полтавської губ. Українець, із службовців, освіта вища, позапарт., у 1914 р. есер, з 1917 р. член УПСР, у 1919-1921 р р. член партії боротьбистів. Проживав у Харкові. Завідувач музейного сектора НДІ ім. Т. Г. Шевченка. Заарештований 15 грудня 1933 р. за належність до української к.-р. організації, яка ставила за мету повалення рад. влади збройним шляхом (статті 54-8, 54-11 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 25 лютого 1934 р. позбавлений волі у ВТТ на 5 років із заміною висланням до Казахстану. Покарання відбував у м. Уральськ Казахської РСР, працював у редакції газети «Прикаспійська правда», учителем у школі. Розстріляний 19 жовтня 1938 р. за ухвалою трійки при УНКВС по Алма-Атинській обл. від 19 жовтня 1938 р. (статті 581 п. «а», 588, 589, 58-11 КК РРФСР). Реабілітований 16 жовтня 1964 р. і 26 травня 1965 р.

Источник:

Реабілітовані історією. Харківська область: Книга перша. — Ч. 2 / КЗ "Редакційно-видавнича група Харківського тому серії "Реабілітовані історією". — К.; Х.: Оригінал, 2008. — 672 с.: іл. Стор. 244

Жертвы политического террора в СССР (База данных о жертвах репрессий Харьковской обл. (Украина) и Сведения ДКНБ РК по Западно-Казахстанской обл.) - http://lists.memo.ru