История Полтавы

Мокрицкий, Аполлон Николаевич

• 

Подробности

Просмотров: 46259

А. Н. Мокрицький. Автопортрет. 1835-1836

Мокрицький, Аполлон Миколайович — Мокрицкий Аполлон Николаевич — (12/28.08.1810, Пирятин — 26.11/9.03.1870, Москва) — живописець, академік Петербурзької Академії мистецтв (1849 р.), педагог.

Народився в небагатій родині пирятинського поштмейстера. Виховувався в Полтавському будинку дітей незаможних дворян (1818—1824 рр.) і Ніжинському ліцеї. В 1830 р. виїхав до Петербурга, де став вільнослухачем Академії мистецтв. Узяв активну участь у визволенні з кріпацтва Т. Шевченка. В 1839 р. повернувся в рідні місця, малював портрети на замовлення, краєвиди. З 1841 р. перебував в Італії, куди поїхав на власні кошти завершувати освіту. З 1851 рр. до кінця днів працював професором Московського училища живопису, скульптури та архітектури, виховавши кілька поколінь художників. Залишив цінні мемуари — "Дневник художника А.Н. Мокрицкого". Мистецька спадщина А. Мокрицького розпорошена, багато творів, особливо полтавського періоду, не збереглися. Як митець-романтик поетизував передових людей своєї доби: парний портрет лікаря П. Пузино та його дружини (1835 р.), портрети М. Гоголя, Є. Гребінки (1840 р.), О. Кольцова , "Портрет дружини" (1835 р.), "Автопортрет" (1840 р.).

Джерело:

Білоусько О.А, Мирошниченко В.І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 126

 

М. В. Кукольник. 1836

Портрет дружини. 1835

Дівчина на карнавалі (Марія Джиоллі). 1840-1845

Жіночій портрет. 1841

Жіночій портрет. 1841

Мокрицкий, Аполлон Николаевич (28.07.1810, город Пирятин Полтавской губернии — 26.02.1870, Москва). Живописец.

Портретист, писал пейзажи. Педагог. Сын почтмейстера. С 1824 по 1830 учился в Нежинской гимназии высших наук князя А. А. Безбородко, где получил первые навыки в рисовании у художника К. С. Павлова. С 1831 по 1833 — вольноприходящий ученик ИАХ^*. С начала 1832 занимался у А. Г. Венецианова; с 1836 — в классе исторической живописи у К. П. Брюллова. В 1838 за картины „Святой Себастьян" и "Портрет, писанный с натуры" (портрет Ф. И. Эппингера) награжден первой серебряной медалью. По окончании ИАХ получил золотую медаль второго достоинства и звание свободного художника за картину "Римлянка, кормящая грудью отца". В 1841-1849 жил и работал в Италии. В 1849 - академик за „портрет преосвященного Никанора, митрополита Новгородского и Санкт-Петербургского и другие известные Академии работы". С 1851 до конца жизни преподавал в МУЖВ^**. Вел курс рисования в Константиновском межевом институте и во 2-й Московской гимназии. Автор мемуаров и воспоминаний о К. П. Брюллове и А. Г. Венецианове и его учениках.

^* Императорская (Российская) Академия художеств. Санкт-Петербург-Петроград, 1840-1893; ранее: 1757-1764 - Академия трех знатнейших художеств; 1764-1840 - Воспитательное училище при ИАХ; далее: 1893-1917 - Высшее художественное училище живописи, ваяния и архитектуры при ИАХ, Императорская Академия художеств (учреждение). Санкт-Петербург-Петроград, 1764-1917.

^** Московское училище живописи, ваяния и зодчества, 1866-1918; ранее: 1832-1833 - Натурный класс; 1833-1843 - Художественный класс; 1843-1866 - Училище живописи и ваяния Московского художественного общества.

Источник:

Государственный Русский музей. Живопись. Первая половина XIX века. Каталог (К-Я). Санкт-Петербург. Palace Editions. 2007 - http://www.tez-rus.net