История Полтавы

Заньковецкая, Мария Константиновна

• 

Подробности

Просмотров: 112327

  

Заньковецька (Адасовська), Марія Костянтинівна (1854-1934) - українська актриса, перша народна артистка Республіки (1923).

Українська дівчина. Артистка Заньковецька

Народилась в с. Заньках Ніжинського повіту Чернігівської губернії Навчалася в приватних пансіонах Ніжина і Чернігова. З юних років виступала в аматорських виставах у Ніжині і Чернігові (зокрема, в драматичному гуртку пансіону, який очолював уродженець Полтавщини Л.І. Глібов). Творча біографія Заньковецької почалася у 1876 р. в Ніжині, де вона виступала в театрі І. С. Раковича. 27 грудня 1882 р. дебютувала на професійній сцені в ролі Наталки ("Наталка Полтавка" І.П. Котляревського) в Єлизаветграді. Виступала в трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського та інших У складі українських труп гастролювала по містах України, в т. ч. і в Полтавській губернії. У 1904 р. здійснила турне по містах Полтавщини, виступала в Полтаві. У 1906 р. в Полтаві брала участь у спектаклях "Безталанна" І. Карпенка-Карого, "Лісова пісня" ("Дзвін до церкви скликає, та сам у їй не буває") Л. Яновської. Була однією з засновниць (разом з М. Садовським) у Полтаві українського драматичного театру - згодом театру Миколи Садовського. У 1910-1923 рр. знімалася в кіно. Останній виступ на сцені - 15 грудня 1922 р. На честь М.К. Заньковецької у Полтаві названо провулок.

  
Константин Константинович и Мария Васильевна Адасовские

Батьки: Костянтин Костянтинович Адасовський і Марія Василівна Нефедова.

Брати и сестри: Микола Костянтинович, Лідія Костянтинівна старша, Людмила Костянтинівна, Євтихій Костянтинович, Олександр Костянтинович, Лідія Костянтинівна молодша.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 280-281

Рід Адасовских в "Малороссийском родословнике".

Фотографії: https://uk.wikipedia.org, http://pda.diary.ru, http://www.familyspace.ru, http://www.familyspace.ru, http://www.familyspace.ru

 

Заньковецька, Марія Костянтинівна (справжнє прізв. – Адасовська) (04.08(23.07).1854–04.10.1934) – актриса і театральна діячка. Нар. арт. УСРР (1922).

Н. в с. Заньки (нині село Ніжин. р–ну Черніг. обл.) в небагатій дворянській родині, предки якої походили від козац. старшини 17–18 ст. Дід – К.Адасовський – був героєм воєн з Наполеоном I, а батько – суддею. Навч. в приватному уч–щі в Ніжині та в приватному пансіоні О.Осовської в Чернігові. Пізніше брала уроки співу в Петерб. консерваторії в проф. Я.Гржималі – брата відомого проф. Моск. консерваторії І.Гржималі. Мала красиве мецо–сопрано. Брала участь в аматорських спектаклях і концертах у містах Чернігів, Ніжин, після одруження (1875) виступала в містах Бендери (нині місто в Молдові), Свеаборг (колиш. фортеця, нині в межах м. Гельсінкі, Фінляндія), де проходив військ. службу її чоловік О.Хлистов. Проживаючи в рос. фортеці у Фінляндії, зблизилась із народовольцями (1880–81; див. «Народна воля»). Дебютувала 27 жовт. 1882 на сцені першого укр. професійного театру під орудою М.Л.Кропивницького в м. Єлизаветград (нині м. Кіровоград) у ролі Наталки («Наталка–Полтавка» І.Котляревського). Працювала в укр. театральних колективах під кер–вом М.Кропивницького (1882–83, 1885–88, 1899–1900), М.Старицького (1883–85), П.Саксаганського та І.Карпенка–Карого (1900–03), в трупах Ф.Волика (1903–04), О.Суслова (1903), у Рус. нар. театрі у Львові (1905–06), у театрі М.Садовського в Києві (1907–09). У складі укр. труп гастролювала в Єлизаветграді, Полтаві, Києві, Чернігові, Харкові, Ростові–на–Дону (нині місто в РФ), Житомирі, Одесі, Санкт–Петербурзі, Москві. Створила блискучу галерею непересічних образів, розкрила духовне багатство жінки з народу, її життєстверджуючий оптимізм, гумор, потяг до світла і щастя. Сценічний талант приніс З. славу й визнання.

Її творчість справила великий вплив на розвиток укр. драматургії і створення нац. театру. Разом із М.Садовським 1907 організувала перший стаціонарний театр у Києві, керувала (1909–15) аматорськими гуртками в містах Ніжин та Кролевець, входила до складу Т–ва укр. акторів під орудою І.Мар’яненка (1915–17), упродовж 1918–22 у Києві пра–цювала в Держ. нар. театрі, керованому П.Саксаганським та у філіалі Етногр. театру ім. М.Заньковецької (1922). Знімалася в кінофільмах («Наталка Полтавка», «Остап Бандура», «Наймичка»). Востаннє вийшла на сцену 15 груд. 1922.

Найкращими її ролями були: Наталка («Наталка Полтавка» І.Котляревського), Галя, Ярина («Назар Стодоля», «Невольник» Т.Шевченка), Олена, Оксана, Зінька («Глитай, або ж павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дві сім’ї» М.Л.Кропивницького), Харитина, Софія («Наймичка», «Безталанна» І.Карпенка–Карого), Катря («Не судилося» М.Старицького), Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), а з комедійного репертуару – Цвіркунка («Чорноморці» М.Старицького) та ін.

П. в м. Київ. Похована на Байковому цвинтарі.

Ім’ям З. названо Укр. драм. театр у Львові, вулиці в Ніжині та Києві. 1960 створено меморіальний музей–квартиру З. в Києві, 1964 – у с. Заньки.

Літ.: Богомолець–Лазурська Н.М. Життя Марії Заньковецької. К., 1961; Пільгук І.І. Марія Заньковецька. К., 1978; Дурилин С.М. Мария Заньковецкая: Жизнь и творчество. К., 1982; Корифеї українського театру: Матеріали про діяльність театру корифеїв. К., 1983; Мандрика В., Кирилюк В. Марія Заньковецька – перша народна артистка України. Ніжин, 2004.

Т.І. Лазанська.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України