История Полтавы

Громады

• 

Подробности

Просмотров: 87073

Громади - напівлегальні організації української демократичної інтелігенції. Об'єднували вчителів, лікарів, професорів, письменників, студентів, учнів старших класів гімназій, ліберально настроєних поміщиків. Діяли (з перервами) з кін. 50-х - поч. 60-х рр. 19 ст. до поч. 20 ст. Громади не мали чіткої структури та організації, своєї програми та статуту. Суспільно-політичні переконання членів Громади не були однаковими, тому в їх діяльності проявлялися як ліберальні, так і демократичні тенденції. Займалися культурно-освітницькою роботою, зокрема організовували гуртки освіти, недільні школи, видавали популярні книжки для народного читання, влаштовували театральні вистави, збирали й вивчали український фольклор і старожитності. Пожвавленню діяльності Громад сприяв перший український громадсько-політичний і літературний журнал "Основа", одним з засновників і редакторів якого був український громадський діяч, журналіст, учений і педагог, один з засновників Кирило-Мефодіївського братства В.М. Білозерський (1825-1899; у 1846-1847 рр. вчителював у Полтавському кадетському корпусі).

Зокрема, з кінця. 50-х—60-х рр. діяла полтавська Громада. Чисельний склад її в різні роки змінювався. Так, навесні 1862 р. вона налічувала понад 60 чоловік. Її керівником був начальник Полтавської телеграфної станції Віктор Васильович Лобода (бл. 1823 - рік смерті невідомий; автор фарсу на 3 дії "Пройдисвіт шкубент", статті "О равнодушии нашем к собственной народности"). З інших членів полтавської Громади виділялися Д. П. Пильчиков (1821-1893, викладач історії в Полтавському кадетському корпусі, організатор недільних шкіл, у минулому член Кирило-Мефодіївського братства), письменник і педагог О. Я. Кониський (1836-1900), який працював чиновником губернського правління, В. Л. Трунов, Г. В. Федяй, викладачі навчальних закладів Полтави І. Д. Цисс, О. І. Стронін (1826-1889), В. С. Шевич, А. Л. Шиманов, М. П. Ковалевський, В. Ф. Горовий, поміщиця Є. І. Милорадович, студент Київського університету М. І. Боровиковський, учні старших класів полтавської гімназії Палкін, М. П. Драгоманов, А. Тищенко, О. Цисс, М. П. Старицький (1840-1904; письменник, театральний і культурно-громадський діяч), І. Дерев'янко, Панас Мирний (1849-1920, письменник).

Приблизно з літа 1861 р. стали регулярно відбуватися щотижневі збори Громади, здебільшого у В. В. Лободи, інколи - у Є.І. Милорадович. На поч. 1861 р. було зроблено спробу оформити Громаду організаційно. 3 цією метою 21 січня 1861 р. В.В. Лобода та прапорщик Щелкан подали полтавському губернаторові список осіб, які бажали створити товариство грамотності, до якого було додано проект статуту. Товариство передбачало організацію шкіл та сприяння вже існуючим, розповсюдження серед народу популярних книг, читання публічних лекцій тощо. Ще раніше (у 1860 р.) була відкрита чоловіча недільна школа, якою керував О. І. Стронін, а потім В. В. Лобода. У квітні 1861 р. відкрито суботню школу на чолі якої стояв О. Я. Кониський. У вересні 1861 р. та січні 1862 з явилися недільні школи під опікою Є. І. Міілорадович. Організацією та навчально-методичною роботою в них керували загальна рада. Для налагодження стосунків з населенням краю О. Я. Кониський подорожував по навколишніх селах. У червні 1862 р. емісари "Землі і волі" зробили спробу залучити громадівців до своєї організації.

Спад хвилі революційного руху в кін. 1862-1863 рр., наступ реакції позначилися на громадському житті. Закривалися недільні школи, обмежувалася діяльність Громад, переслідувалися їх члени. Ще в грудні 1861 р. В. В. Лободу призначено на роботу в Смоленськ (виїхав у травні 1862 р.). У червні 1862 р. звільнено з роботи Строніна; у серпні - Щелкана і вислано до Астрахані, Боровиковського - до Києва, Федяя - до Ромен. У кін. літа 1862 р. були заарештовані Шевич, Шиманов, Лобода, Стронін, і після суду заслані у віддалені губернії. Згодом така ж доля спіткала О. Кониського - він був засланий у Вологду, потім - у Тотьму.

Відродження діяльності Громад почалося в кін. 60 рр. водночас з новим революційним піднесенням. Як і раніше, Громади основну увагу приділяли культурно-освітницькій роботі. У середині 70-х рр. в складі полтавської Громади виділилася група радикально настроєної молоді (Молода громада), до якої входили гімназисти Р. Стеблін-Каменський, М. Сажин, С. Оголевець, семінаристи Є. Рикало, П. Падалка, А. Погибко, С. Гордієнко. Вони встановили зв'язки з революційними гуртками. Дехто з них згодом став революціонером-народником (Р. Стеблін-Каменський, М. Сажин).

Діяльність Громад сприяла відновленню та розвитку українською культури, піднесенню самосвідомості українського народу.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 000

 

Громади - організації української інтелігенції у II пол. 19 - на поч.20 ст. в Україні, які вели національно-культурну та громадсько-політичну діяльність. Існували таємно в Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Херсоні, Чернігові та ін. містах України. Перша виникла наприкінці 50-х років 19 ст. в Петербурзі, до складу якої входили М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш, В. Білозерський, Ф. і О. Лазаревські та ін. Коштом українських землевласників В. Тарнавського і Г. Галагана видавали твори українських письменників, а в 1861-62 - журнал “Основа”. В 1861 Г. утворилась у Києві, і в 70-90-ті 19 ст. стала головним осередком національно-культурної роботи в Україні. В цей період до київської Г. входили В. Антонович, М. Драгоманов, П. Чубинський, Т. Рильський, Ф. Вовк, М. Лисенко, М. Старицький, В. Рубінштейн, І. Нечуй-Левицький та ін. Члени Г. вважали, що їх основним завданням є поширення освіти та пробудження національної свідомості народу. Вони брали активну участь у роботі недільних шкіл, видавали українську популярну і наукову літературу, збирали матеріали з етнографії і фольклору. Члени Г. активно співпрацювали у Південно-Західному Відділі Російського Географічного Товариства (1873-75), а також дебатували актуальні проблеми суспільно-політичного життя України в газеті “Кіевский Телеграф”. Емський указ 1876 звинуватив Г. і заборонив їх діяльність. Внаслідок репресій 1875-76 було припинено видання “Кіевского Телеграфа”, закрито Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства, звільнено з Київського ун-ту М. Драгоманова і М. Зібера. Частина громадівців на чолі з М. Драгомановим емігрувала за кордон, де почала видавати зб. “Громада” (1878-82). У 80-х роках 19 ст. громадівці в Україні об'єднались навколо журналу “Кіевская Старина” (1888-1906), який матеріально підтримували В. Симиренко, В. Тарнавський і Є. Чикаленко. До київської Г. наприкінці 19-поч. 20ст. ввійшли молоді діячі: Тимченко, С. Єфремов, М. Левицький, І. Стещенко, Л. Жебуньов та ін. Активно працювали тоді Г. в Одесі (В. Мальований, О. Андрієвський. Є. Борисов, Ф. Щербина), в Харкові (Д. Пильчиків, В. Александров, П. і О. Єфименки), Чернігові (М. Шраг, М. Коцюбинський, Б. Грінченко). Полтаві (М. Дмитріїв) та ін. містах України. В 1897 в Києві з ініціативи В. Антоновича і О. Конинського відбувся з'їзд членів Г., на якому було засновано Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію. До новоствореної організації увійшли всі Г., що існували в 20 містах України. Діяльність Г. в Україні продовжувалась до Лютневої революції 1917.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)