История Полтавы

Украинка, Леся

• 

Подробности

Просмотров: 62844

Леся Українка, 1880 р.

Українка, Леся (справжні прізвище, ім'я та по-батькові Косач, Лариса Петрівна, 1871—1913) — українська письменниця і громадська діячка.

Народилась в м. Новограді-Волинському (тепер Житомирської обл.). Мати Українки — письменниця Олена Пчілка, сестра М. П. Драгоманова, батько — П. А. Косач, юрист. Дитячі роки минули на Волині (м. Луцьк, с. Колодяжне, тепер Ковельського району). Через хворобу вчилася вдома, здобула глибоку і різнобічну освіту. З початку 90-х років починається спілкування з Полтавщиною. З літа 1893 до середини 1906 поетеса майже щоліта жила в Гадячі та поблизу міста, в Зеленому Гаю. Написання багатьох творів позначено цим місцем, зокрема, написана тут легенда "Роберт Брюс, король шотландський" (1893). Заприятелювавши з учителькою А. С. Макаровою (пізніше листувалася з нею, остання залишила спогади про поетесу), поетеса дбала про влаштування в Гадячі громадської бібліотеки-читальні. Улітку 1898 р. у Гадячі гостював її приятель С. К. Мержинський. Тоді ж написала вірш "Порвалася нескінчена розмова", переклала на російську мову свою "Блакитну троянду" та ін. Літом 1899 р. гостею Л. Українки в Зеленому Гаю була українська письменниця Ольга Кобилянська. У 1900 р. Л. Українка написала твори "Сфінкс" і "Ра-Менеїс"; у 1902 р. — "Ніобею", цикл "Осінні співи", у 1903 р. працювала над перекладами творів І. Франка на російську мову. Наприкінці серпня 1903 р. разом з матір'ю була на відкритті пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві, де зустрічалася з М. Коцюбинським, Панасом Мирним, М. Старицьким, М. Лисенком, В. Самійленком, М. Кропивницьким та ін. діячами.

Діячі української культури на відкритті пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві.
Зліва направо: М. Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка,
М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко

У Гадячі написала твори: "Напис в руїні" (1904), "Ізраїль в Єгипті" (1904), "Три хвилини" (1905), "Тиху задуму вечірню", "Пророк" (1905) та ін. поезії, оповідання і статті. А. Макаровій присвятила вірш "Товаришці на спомин". У 1908 р. Л. Українка організувала фольклорно-етнографічну експедицію в Миргородський повіт для збирання і записування народних дум (керував український фольклорист-музикознавець, композитор ф. Колесса). Влітку 1904 р. в Зеленому Гаю художник Ф. Красицький змалював портрет письменниці (зберігається в музеї Т. Г. Шевченка в Києві).

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 918

Фото - http://www.day.kiev.ua/125168/

 

Леся Українка (25(13).02.1871 — 1.08.(19.07).1913)

Полтавщина для Лесі Українки — благословенний край і через кровний зв’язок з матір’ю Оленою Пчілкою, і через духовний зв’язок з "батьком української поезії" І. П. Котляревським, на уклін до якого прибула поетеса наприкінці літа 1903 року, коли відкривали йому пам’ятник. У Полтаві Л. Українка стала окрасою в гроні славних діячів літератури: Панаса Мирного, М. Коцюбинського, В. Самійленка, М. Старицького, В. Стефаника та ін. Зберігся будинок адвоката М. Дмитрієва, де вона зупинялася з матір’ю (пл. Леніна, 3). Є й інші будинки, позначені її ім’ям.

Уперше на Полтавщину, в Гадяч, батьки привезли Ларису в трирічному віці, влітку 1874 року. Пізніше вона бувала тут у зв’язку з хворобою переважно в теплі літні місяці. В 1883 році з червня до 7 серпня гостювала разом з матір’ю в бабусі. Два тижні провела в Гадячі в 1887 році — з 21 серпня до початку вересня; в 1893-у — з 8 червня до 15 серпня. В цей час познайомилася з учителькою А. Макаровою, з якою потім дружила. В середині червня 1898 року приїхала сюди з Криму й прожила до останньої декади серпня. З Гадяча поетеса виїздила в села Будища (Монастирські), Броварки, Ковалевщину, на Цяччин хутір. У 1899 — 1906 роках, приїжджаючи в Гадяч, письменниця мешкала переважно на хуторі Зелений Гай, що за 2 кілометри од міста (тепер околиця Гадяча).

З Києва Леся приїздила сюди через Бахмач, Ромни до Лохвиці, а далі в кареті "полтавським широким шляхом" до Гадяча. Відпочиваючи й лікуючись на берегах Псла, поетеса займалася також творчістю. Тут написала вірші "Роберт Брюс, король шотландський" (1893), "Порвалася нескінчена розмова..." (1898), перекладала російською мовою власну п’єсу "Блакитна троянда" (1898) й оповідання О. Кобилянської "Голосні струни" (1899) та ін. З Гадяча писала листи М. Драгоманову, М. Павлику, В. Гнатюку та ін.

Дача в урочищі Зелений Гай була збудована О. Пчілкою спеціально для Лесі Українки. Тут влітку 1899 року гостювала Ольга Кобилянська, в різні роки бували її друзі С. Мержинський, К. Квітка, ф. Красицький, Г. Хоткевич та ін. Тут поетеса написала такі твори: "Сфінкс", "Ра-Менеїс" (1900), "Ніобея", "Осінні співи" (1902), "Напис в руїні" (1904), "Три хвилини" (1905), "Тиху задуму вечірнюю", "Пророк" (1906), писала оповідання, статті, листи. Влітку 1904 року в Зеленому Гаю художник Фотій Красицький намалював портрет Лесі Українки.

Поетеса слідкувала за громадсько-культурними подіями на Полтавщині, цікавилася людьми, яких тут знала, дбала про поповнення громадської бібліотеки. їй дуже подобалися гадяцькі краєвиди, і вона вважала, що там така Україна, що "українішої" й нема ніде. Писала матері з Одеси: "Дуже вже мені хочеться додому, до тебе, на тихі води, на ясні зорі: все здається, що там скоріше минеться моя втома..." Вона друкувалася в часописі "Рідний край", цікавилась прогресивною газетою "Полтавщина". 1908 року з ініціативи Л. Українки була послана на Полтавщину фольклорногетнографічна експедиція для збирання і запису на фонограф народних дум (керував Ф. Колесса).

На смерть співачки досвітніх вогнів відгукнулися телеграмами селяни Опішні, Мануйлівки, Остап’євого та ін. На похороні була присутня полтавська делегація. Ім’ям Л. Українки в Гадячі названо центральну вулицю, районну бібліотеку, якою вона користувалась. При цій бібліотеці створена літературно-меморіальна кімната. На Полтавщині широко було відзначено 100-річчя (1971) та 120-річчя (1991) від дня народження видатної української поетеси.

Джерело:

Петро Ротач, "Колоски з літературної ниви" - http://www.pollitra.pi.net.ua