Краковецкий, Захарий Иванович

Краковецький, Захарій Іванович (? – 1919), нотаріус, громадський діяч.

За свідченням внука Краковецького Миколи Огійовича Крата, Захарій Іванович закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. По його шляху пішов і син Ілля, який теж здобув там освіту. Свій трудовий шлях Захарій Іванович починав учителем математики й історії в чоловічому духовному училищі в Умані. А 1888 року став нотаріусом у Каневі. У деяких джерелах можна зустріти повідомлення про те, що 1888 року він був учителем арифметики й географії в м. Умані. Документи ж Державного архіву Черкаської області засвідчують, що 1888 року З. І. Краковецький працював саме нотаріусом у Каневі.

Він був палким шанувальником Тараса Шевченка, часто відвідував Шевченкову могилу, Тарасову світлицю, де його гостинно зустрічав І. О. Ядловський.

У 1888 року подарував для Тарасової світлиці ікону Спаса Нерукотворного із дарчим написом на звороті. Який це був напис, — довідуємось із записів палкого шанувальника Т. Г. Шевченка, уродженця Полтавщини (хутора Гавришівка Кобеляцького повіту) довголітнього охоронця Шевченкової могли Василя Степановича Гнилосирова:

«В іюні якось я з жінкою, нотаріус З. І. Краковецький зо всею своєю сім'єю зібрались провідати могилу. Тоді ж таки привезли ікону Нерукотворного Спаса, що купив нотаріус для світлиці, бувши в Києві, де й освятив її, і прибили на покуті. На цій іконі зісподу напис: «Незабутньому Кобзарю, батькові Тарасу Шевченку от прихильних Зах. Іван., Земфіри Георгіївни, Олени, Галі та Ілька Краковецьких, Юрія Ник. Гутковського. 11 червня 1888 року. З. Краковецький».

Любов до Шевченка, до всього українського Захарій Іванович намагався виховати й у своїх дітей. Завжди, коли ішов на Чернечу гору до священної могили поета, брав їх із собою. Того дня, коли він приніс у Тарасову світлицю ікону Спаса Нерукотворного, разом із ним були дружина Земфіра Георгіївна та доньки - шестирічна Олена і трирічна Галина, і найменший син Ілля, якому щойно виповнилося шість місяців.

Через 15 років на зворотному боці ікони з'являється ще один напис, зроблений тією ж самою рукою: «Були ще раз Захар, Галя, Ілько, Наталка Краковецькі, Андрій Коковський. 14.08.1903 р.».

Як свідчить цей напис, Захар Іванович побував на Шевченковій могилі зі своєю родиною 1903 року. У Тарасовій світлиці була вже книга вражень: її завів для відвідувачів 1897 року В. С. Гнилосиров. Та, на жаль, саме тоді на місці її не виявилося: очевидно, в черговий раз конфіскувала місцева влада. Тож Захар Іванович лишає запис на звороті ікони, яку подарував 1888 року.


1 вересня 1903 р. (за ст. ст.) у Полтаві на святі з
нагоди відкриття пам'ятника І. П. Котляревському.
Позаду Захарія Краковецького стоять
Іван Липа та
Віра Коцюбинська.

[Через два тижні після відвідин Шевченкової могили Захарій Іванович бере участь у святкових заходах з нагоди відкриття пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві. Див. Юрій П'ядик. Фотографія з багатьма невідомими. - Т.Б.].

Із 1890 року З. І. Краковецький служить нотаріусом у м. Таращі. А про це довідуємося знову ж із записів В. С. Гнилосирова: «1890 рік. З листа Зах. Іван. Краковецького, одержаного 26 січня з м. Таращі Київської губернії, де він тепер нотаріусом: «Літом думав і мав велику хіть поїхати до Вас у Канів, але хотілося цю мандрівку зробити разом з Комаровим, котрий скільки раз обіцяв завітати до мене, щоб разом поїхати на могилу батька Тараса, та йому щось перебаранчало».

Про це пише в листі до музею від 25.08.2010 року і його внук із Москви М. О. Крат, який багато років займається дослідженням архівних матеріалів про діяльність свого діда. Саме від нього ми дізналися більше про З. І. Краковецького: «Как нотариус г. Тараща Захарий Иванович обнаруживается в Памятных книгах за 1890 г. и до 1896, как нотариус Умани с 1900 по 1916 г.». І далі в листі читаємо: «Он был личным дворянином, титулярным советником, гласным в городской думе, членом совета вспомоществования недостаточным учащимся Уманской гимназии, членом правлення Общества взаимного кредита, председателем Таращанского Свято-Георгиевского общества с 1892 по 1896 гг.».

1900 року Захарій Іванович переїздить до Умані і працює тут нотаріусом. Одночасно він займається питанням відкриття в Умані української книгарні. 1910 року за допомогою звертається в Київ до визначного громадського діяча, мецената української культури, редактора газети «Рада» Євгена Харлампійовича Чикаленка. У листі від 10.03.1910 року зокрема пише: «Здається, здійсниться наше спільне бажання мати в Умані українську книгарню... Буду Вас просити дати для неї книжок із Вашої книгарні».

Живучи в Умані, Захарій Іванович у березні влаштовував в уманському літературно-художньому гуртку вечори, присвячені українському поету.

Помер, за спогадами внука М. О. Крата, 1919 року.

Джерело:

Раїса Тапапа. З історії одного експоната. До 125-річчя появи ікони Спаса Нерукотворного в Тарасовій світлиці // Рідний край. 2013. № 1 (28) – http://irbis-nbuv.gov.ua

  

Ссылки на эту страницу


1 Дневник Василия Кравченко
Василь Кравченко. Щоденник // Неопалима купина : літературно-художній та історичний журнал / Видавництво "Генеза" ; Інститут системних досліджень освіти України. - К. : Генеза, 1995, № 7-8, стор. 25-48
2 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
3 Перша революція
Олександер Лотоцький. Сторінки минулого. Частина друга // Серія мемуарів, книга 3. Варшава. 1933. Стор. 276-284
4 Фотография со многими неизвестными
[Фотографія з багатьма невідомими] - Юрій П'ядик // Вітчизна. 1989, № 2. Стор. 194-205

Поддержать сайт